Рішення

від 25.05.2022 по справі 521/11926/21

МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №521/11926/21

Провадження №2/521/905/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2022 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя - Плавич І.В.,

секретар судового засідання - Дукіна Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального закладу «Одеська обласна школа вищої спортивної майстерності «Олімпієць» про стягнення заробітної плати,

УСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до комунального закладу «Одеська обласна школа вищої спортивної майстерності «Олімпієць», про стягнення заробітної плати.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що є пенсіонером за віком та працює у комунальному закладі «Одеська обласна школа вищої спортивної майстерності «Олімпієць» на посаді заступника директора з навчально- спортивної роботи з 07.08.2017 року. Оплата праці заступника директора з навчально-спортивної роботи Закладу здійснюється відповідно до щорічних штатних розписів та поіменних додатків до штатного розпису, затверджених директором Закладу та погоджених начальником Управління фізичної культури і спорту облдержадміністрації, начальником Управління обласної ради з майнових відносин.

За штатним розписом з 01 січня 2020 р. за посадою заступника директора з навчально- спортивної роботи та встановлено посадовий оклад у розмірі 5572,00 грн., надбавка за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу, надбавка за складність та напруженість у роботі у розмірі 50% посадового окладу, надбавка за спортивне звання у розмірі 10% посадового окладу. Всього нарахування: 10586,80 грн. на місяць.

За штатним розписом з 01 березня 2020 р. за посадою заступника директора з навчально- спортивної роботи та встановлено посадовий оклад у розмірі 5898,00 грн., надбавка за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу, надбавка за складність та напруженість, надбавка за спортивне звання у розмірі 10% посадового окладу. Всього нарахування: 11206,20 грн. на місяць.

За період з 16 лютого по 31 грудня 2020 р. фактичні нарахування складали посадовий оклад, надбавку за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу, надбавку за спортивне звання у розмірі 10% посадового окладу без надбавки за складність та напруженість у роботі у розмірі 50 % посадового окладу.

За штатним розписом з 01 січня 2021 р. за посадою заступника директора з навчально-спортивної роботи встановлено посадовий оклад у розмірі 7077,00 грн., надбавка за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу, надбавка за складність та напруженість у роботі у розмірі 50% посадового окладу, надбавка за спортивне звання у розмірі 10% посадового окладу. Всього нарахування: 13446,30 грн. на місяць.

За період з 01 січня по 31 травня 2021 р. фактичні нарахування складали посадовий оклад, надбавку за вислугу років у розмірі 30% посадового окладу, надбавку за спортивне звання у розмірі 10% посадового окладу без надбавки за складність та напруженість у роботі у розмірі 50 % посадового окладу.

18.05.2020р. та 04.01.2021р. позивач надав директору Закладу заяву та обґрунтовані рапорти про поновлення нарахування та виплати надбавки за складність і напруженість у роботі в розмірі 50% посадового окладу на 2020р. та 2021р., однак заява та рапорти директором Закладу залишені без розгляду та реагувань.

19.04.2021р., 06.05.2021р. звернувся зі скаргою до Головного управління Держпраці в Одеській області (далі - ГУДП) щодо нарахування та виплати йому заробітної плати у 2020-2021 роках.

30.04.2021р. позивач звернувся до директора Закладу з заявою-вимогою про надання розрахункових листів та наказів про зміни істотних умов оплати праці.

31.05.2021р. Закладом надані розрахункові листи про нарахування та виплату заробітної плати за періоди січень-грудень 2020р. та січень-травень 2021р.

07.06.2021р. та 14.06.2021р. позивач на ім`я директора Закладу подав скарги щодо звільнення, нарахування та виплати заробітної плати у 2020-2021 роках, подання недостовірних даних до Пенсійного фонду, порушення норм та вимог трудового законодавства, які директором Закладу залишені без розгляду та реагувань.

При цьому позивач вважає, що в період з 16.02.2021р. по 31.12.2020р. та з 01.01.2021р. по 31.05.2021р. роботодавець в протиправний спосіб в односторонньому порядку здійснив зміни затверджених ним діючих умов оплати моєї праці в бік погіршення без попередження позивача за два місяці, що є порушенням норм Закону України «Про оплату праці».

31 травня 2021р., позивач на ім`я директора Закладу подав власноручно написану заяву у паперовому вигляді та електронну заяву за власним електронним цифровим підписом на електронну пошту Закладу, про припинення трудових відносин та звільнення відповідно до пункту 6 статті 36 КЗпП за підставами відмови від продовження роботи у зв`язку із змінами істотних умов оплати праці та відмови від продовження роботи у зв`язку із змінами істотних умов праці на новому робочому місці, що склалися після переведення працівників Закладу до однокімнатного службового приміщення КП «Спортивно-концертний комплекс Одеський палац спорту» на нові робочі місця за іншим фактичним адресом.

31.05.2021р. позивач подав заяву про відмову від раніше запропонованих умов звільнення за угодою сторін, цього ж дня позивач подав заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з причин незадовільного стану здоров`я та наявністю шкідливих небезпечних для його здоров`я умов праці на новому робочому місці, згоди на які не давав.

Посилаючись на вищевикладене просив суд стягнути з комунального закладу «Одеська обласна школа вищої спортивної майстерності «Олімпієць» на його користь різницю нарахованої заробітної плати з надбавкою за складність, напруженість у роботі за штатними розписами на 2020-2021 роки та фактично нарахованих сум заробітної плати за період з 16 лютого 2020 року по 31 травня 2021 року у розмірі 30601,81 грн.; звільнити його 01 червня 2021 року відповідно до пункту 6 статті 36, частини З статті 38 КЗпП; стягнути з комунального закладу «Одеська обласна школа вищої спортивної майстерності «Олімпієць» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 червня 2021р. по 18 червня 2021р. та з 19 липня 2021р. по 06 серпня 2021р. на день пред`явлення позову у розмірі 19365,73 грн.; відповідно до ст.44 КЗпП виплатити вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку у розмірі 40338,90 грн.

Ухвалою судді Малиновського районного суду м. Одеси від 09.08.2021р. відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

01.11.2021 року на адресу суду надійшов відзив комунального закладу «Одеська обласна школа вищої спортивної майстерності «Олімпієць» на позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати, в якому відповідач проти позову заперечував та просив суд відмовити в задоволенні позову, зазначивши, що встановлення позивачу набавок не є безумовним, та залежить від виконання працівником своїх трудових обов`язків. Тому надбавка встановлюється не всім працівникам, а диференційовано лише окремим працівникам за складність та напруженість в роботі, виконання особливо важкої роботи. Крім того зазначив, що надбавка за складність, напруженість у роботі, виплату яку вимагає позивач, відноситься до стимулюючих виплат, виплачується в межах фонду оплати праці та не носить обов`язкового характеру. Керівнику закладу надано право встановлювати таку надбавку в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах, та відповідно до підпункту 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (зі змінами), підпункту 3 пункту 2 наказу Міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту від 23.09.2097 р. № 2097 «Про впорядкування умов оплати праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій галузі фізичної культури і спорту», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2005 р. за №1236/11516 (зі змінами). Позивач надав 31.05.2021 р. заяву про звільнення за власним бажанням на підставі пункту 6 статті 36 Кодексу законів про працю України (відмова працівника від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці) з 01.06.2021 р., тобто з наступного дня. Про результат розгляду наданої заяви йому в той же день біла надана письмова відповідь листом КЗ «ШВСМ «Олімпієць» від 31.05.2021 р. № 222 з роз`ясненням щодо звільнення за власним бажанням відповідно до норм КЗпП України та необхідністю визначитись з підставами припинення трудових відносин з боку працівника. Зазначений лист Позивачу було вручено особисто в той же день, 31 травня 2021 р. о 14.10 год. безпосередньо на робочому місті в присутності інших працівників та о 14.24 год. надіслано на електрону пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 . Тому твердження Позивача щодо відсутності реагування з боку керівника в день подачі ним заяви про звільнення не відповідає дійсності. В той же день, 31.05.2021 р. о 17.45 год., ОСОБА_1 надав заяву про відпустку без збереження заробітної плати, в який навмисно вказує недостовірні відомості щодо відсутності повідомлення про розгляд його заяви на звільнення. Усні та письмові повідомлення були надані працівнику протягом робочого дня на робочому місті та на електрону пошту. Надання ОСОБА_1 відпустки без збереження заробітної плати, яка надається за згодою сторін, не було погоджено. Більш того, працівнику неодноразово було зауважено про необхідність прибути на роботу для вирішення питання звільнення з роботи, ознайомлення з наказом про звільнення тощо. Але він проігнорував розпорядження директора та без отримання згоди керівника, самовільно та односторонньо вирішив залишити роботу, використати відпустку без збереження заробітної плати, яка надається за згодою сторін, та був відсутній на роботі без поважних причин з 01.06.2021р. по 14.06.2021 р. В зазначений період працівнику щоденно надсилались повідомлення та розпорядження директора, які він відверто ігнорував. З боку роботодавця відповідно до чинного законодавства складались акти про відсутність працівника на роботі без поважних причин. Документи, які підтверджують поважність причин відсутності на роботі, позивач не надав. Таким чином, з боку адміністрації закладу заяви Позивача про звільнення були розглянуті своєчасно, надані працівнику відповіді та вчинялись інші дії відповідно до вимог чинного законодавства. Крім того, надавались відповіді також Уповноваженим трудового колективу. У зв`язку з цим, враховуючі усі обставини, наказом КЗ «ШВСМ «Олімпієць» від 30 липня 2021 р. № 97-К ОСОБА_1 звільнений 30 липня 2021 р. в зв`язку з прогулом без поважних причин в робочі дні 23 липня 2021 року, 26 липня 2021 року, 27 липня 2021 року, 28 липня 2021 року, 29 липня 2021 року, 30 липня 2021 року, на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України. Зважаючи на викладені обставини відповідач вважає позов таким що не підлягає задоволенню.

04.11.2021року до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій предмет позову (прохальну частину) виклав в наступній редакції та просив суд: визнати незаконним та скасувати наказ комунального закладу «Одеська обласна школа вищої спортивної майстерності «Олімпієць» №97-К від 30 липня 2021 року «Про звільнення ОСОБА_1 »; змінити формулювання причин звільнення ОСОБА_1 з роботи комунального закладу «Одеська обласна школа вищої спортивної майстерності «Олімпієць» із «звільнити ОСОБА_1 , заступника директора з навчально-спортивної роботи, ЗО липня 2021 року в зв`язку з прогулом без поважних причин в робочі дні 23.07.2021 року, 26.07.2021 року, 27.07.2021 року, 28.07.2021 року, 29.07.2021 року,30.07.2021 року на підставі пункту 4 статті 40 КЗнІІ України» на «звільнити ОСОБА_1 , заступника директора з навчально- спортивної роботи, 01 червня 2021 року на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України у зв`язку із його відмовою від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці»; зобов`язати комунальний заклад «Одеська обласна школа вищої спортивної майстерності «Олімпієць» змінити запис в трудовій книжці ОСОБА_1 з формулюванням причини звільнення із «звільнити на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України» на «звільнити на підставі пункту 6 частини першої статті 36 КЗпП України»; зобов`язати комунальний заклад «Одеська обласна школа вищої спортивної майстерності «Олімпієць» належним чином оформити та видати ОСОБА_1 трудову книжку; стягнути з комунального закладу «Одеська обласна школа вищої спортивної майстерності «Олімпієць» на користь ОСОБА_1 різницю нарахованої заробітної плати з надбавкою за складність, напруженість у роботі за штатними розписами на 2020-2021 роки та фактично нарахованих сум заробітної плати за період з 16 лютого 2020 року по 31 травня 2021 року у розмірі 30601,81 грн.; стягнути з комунального закладу «Одеська обласна школа вищої спортивної майстерності «Олімпієць» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 червня 2021р. по 18 червня 2021р. та з 19 липня 2021р. по 06 серпня 2021р. на день пред`явлення позову у розмірі 19365,73 грн.; відповідно до ст.44 КЗпП України виплатити ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку у розмірі 40338,90 грн.

Втім вищезазначена заява позивача подана до суду з порушенням ч. 3 ст. 49 ЦПК України, а також позивач не надав до суду доказів направлення такої заяви іншим учасникам справи. Зважаючи на викладене та керуючись ч. 5 ст. 49 ЦПК України, суд не приймає відповідну заяву до розгляду.

26.05.2022 року на адресу суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить задовільнити в повному обсязі.

Відповідач, про час та місце розгляду справи був повідомлений в установленому законом порядку, поважності причин неявки суду не повідомив.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, то відповідно до вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту є відновлення становища, яке існувало до порушення.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч.1 ст.5 ЦПК України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, позивач був прийнятий на роботу наказом № 77-К від 07.08.2017 року на посаду заступника директора з навчально-спортивної роботи в КЗ «ШВСМ «Олімпієць».

Відповідачем, як роботодавцем відповідно до пункту 1 наказу КЗ «ШВСМ «Олімпієць» від 02.01.2020 року № 08 «Про в становлення надбавок заступнику директора» була встановлена позивачу, як працівнику надбавка за складність, напруженість у роботі в розмірі 50,0 % посадового окладу з 01 січня 2020 року по 31 березня 2020 року (т.2 а.с. 30).

Судом встановлено, що наказом директора КЗ «ШВСМ «Олімпієць» № 33 від 13 лютого 2020 р. у зв`язку з несвоєчасним виконанням завдань, погіршенням якості роботи, порушенням трудової дисципліни, на підставі підпункту «а» підпункту 2 пункту 3 постанови кабінету Міністрів України від 30 серпня 2002 року № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнту оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери»(зі змінами), підпункту «а» підпункту 3 пункту 2наказу Міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту від 23 вересня 2005 року № 2097 «Про впорядкування умов оплати праці працівників бюджетних закладів та організацій галузі фізичної культури і спорту», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.10.2005 року за № 1236/11516 (зі змінами) скасовано з 16 лютого 2020 року ОСОБА_1 , заступнику директора з навчально-спортивної роботи, надбавку за складність, напруженість у роботі у розмірі 50,0 % посадового окладу, встановлену пунктом 1 наказу КЗ «ШВСМ «Олімпієць» від 02.01.2020 року № 08 «Про в становлення надбавок заступнику директора» (т.2 а.с. 31).

З зазначеним наказом позивач відмовився ознайомлюватися, зміст наказу доведено до його відома в присутності інших працівників закладу, про що складено відповідний акт. (т.2 а.с. 32)

З 16 лютого 2020 року до кінця 2020 року та у 2021 році надбавка за складність, напруженість у роботі ОСОБА_1 керівником закладу не встановлювалась.

Оплата праці працівників КЗ «ШВСМ «Олімпієць» здійснюється відповідно до чинного законодавства: КЗпП України, Закон України «Про оплату праці», постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери», наказу Міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту від 23.09.2005 р. № 2097 «Про впорядкування умов оплати праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій галузі фізичної культури і спорту», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 20.10.2005 р. за № 1236/11516 (далі - наказ Мінмолодьспорту від 23.09.2005 р. №2097), наказу Мінмолодьспорту від 17.07.2015 р. № 2581 «Про затвердження Положення про школу вищої спортивної майстерності», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 04.08.2015 р. за № 936/27381 (далі- Положення про ШВСМ), інших нормативно-правових актів та локальних актів закладу, заробітна плата працівникам закладу нараховується виходячи з посадового окладу у розмірі, встановленому штатним розписом, який затверджується керівником закладу та погоджується управлінням обласної ради з майнових відносин та управлінням фізичної культури і спорту Одеської обласної державної адміністрації, додатково до посадового окладу в межах затвердженого фонду оплати праці на відповідний рік встановлюються надбавки та доплати. Надбавка за складність, напруженість у роботі, виплату якої вимагає позивач, відноситься до стимулюючих виплат, виплачується в межах фонду оплати праці та не носить обов`язкового характеру. Право встановлювати таку надбавку надано керівнику закладу в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах, та відповідно до підпункту 2 пункту 3 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 р. № 1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (зі змінами), підпункту 3 пункту 2 наказу Міністерства України у справах сім`ї, молоді та спорту від 23.09.2097 р. № 2097 «Про впорядкування умов оплати праці працівників бюджетних установ, закладів та організацій галузі фізичної культури і спорту», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.10.2005 р. за №1236/11516 (зі змінами).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства.

Статтею 2 цього Закону передбачено, що у структуру заробітної плати входить основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати. Основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Отже, при вирішенні спорів про виплату та скасування надбавок необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

На підприємствах можуть затверджуватися положення про надання надбавок.

Отже, положення ч. 3 ст. 97 КЗпП України, тільки зобов`язує власника встановлювати конкретні розміри премій з урахуванням вимог колективного договору, зміст якого повинен відповідати законодавству та угодам.

Законодавство не вимагає, щоб власник реалізував свої повноваження збільшувати, зменшувати розміри премій, які виплачуються конкретним працівникам, повноваження повністю або частково позбавляти конкретного працівника премій обов`язково за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації. Власник має право самостійно вирішувати ці питання, якщо інше не передбачено положенням про преміювання (колективним договором).

Частина четверта ст. 97 КЗпП України, забороняє власникові приймати одностороннє рішення з питань оплати праці, що погіршує умови, встановлені у відповідному порядку, не стосується випадків, коли власник застосовує встановлені на підприємстві відповідно до законодавства умови оплати праці. Прийняття керівником підприємства на основі положення про преміювання і в межах своєї компетенції рішення про зменшення розміру премій, позбавлення працівників премій повністю або частково, не можна кваліфікувати як погіршення умов оплати праці, про яке працівник повинен бути заздалегідь попереджений.

Скасування позивачу надбавки за складність, напруженість у роботі не пов`язано із зміною в організації виробництва і праці (що є обов`язковою умовою статті 32 КЗпП України), а відбулось у зв`язку із несвоєчасним виконанням завдань, погіршенням якості роботи, порушенням трудової дисципліни, тому істотних змін умов праці позивача не відбулось.

Відповідний правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 15 травня 2017р. в справі № 755/22151/15-ц, провадження № 6-2790цс16, при цьому касаційна інстанція виходила з того, що при вирішенні спорів про виплату премій, винагороди за підсумками роботи за рік чи за вислугу років, надбавок і доплат необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.

У відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У зв`язку з тим, що зняття надбавок не є зміною істотних умов праці, повідомляти позивача, як працівника за два місяці про скасування його надбавок непотрібно.

Отже, надбавки за високі досягнення у праці, за виконання особливо важливої роботи та за складність, напруженість у роботі не мають обов`язкового характеру, рішення про їх встановлення (скасування, зменшення розміру) приймає керівник в залежності від виконання працівником трудових обов`язків, тобто відповідач діяв відповідно до умов передбачених трудовим законодавством і зокрема відповідно до Положення, тому скасування відповідних надбавок позивачу не можна вважати зміною умов оплати праці.

Наказ директора КЗ «ШВСМ «Олімпієць» № 33 від 13 лютого 2020 р. «Про скасування надбавки за складність, напруженість у роботі ОСОБА_1 » позивач не оскаржує.

Протягом 2020 та 2021 року позивач звертався до відповідача з відповідними заявами про зміну умов праці та переведення тимчасово на дистанційну роботу, що зумовлено поширенням пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19 на території Одеської області та з метою дотримання вимог обмежувальних протиепідемічних заходів та охорони праці.

Відповідач задовольнив вказані заяви позивача та своїми наказами: Наказ № 100-К від 30.10.2020року; наказ № 16-К від 22.03.2021року;№28-К від 12.04.2021року; № 40-К від 13.05.2021 року , запроваджував дистанційну роботу ОСОБА_1 - без зміни істотних умов праці з встановленням режиму роботи тривалістю робочого тижня - 40 годин з понеділка по п`ятницю з 9 год. 00 хв - 18.00 хв. Із самостійним визначенням часу перерви для відпочинку та харчування(одна година протягом робочого дня) вихідний день : субота, неділя, які доведено до відома працівника шляхом відправлення сканованої копії наказу на електрону пошту ІНФОРМАЦІЯ_1

Наказом № 40-К від 13.05.2021 року позивачу на його прохання змінено умови праці, переведено тимчасово на дистанційну роботу з 14.05.2021 року по 31.05.2021р., що зумовлено поширенням пандемії гострої респіраторної хвороби COVID-19 на території Одеської області та з метою дотримання вимог обмежувальних протиепідемічних заходів та охорони праці.

31 травня 2021 року позивач подав заяву про звільнення з займаної посади за власним бажанням з 01.06.2021 року за пунктом 6 статті 36 КЗпП з підстав відмови від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов оплати праці за складність і напруженість у роботі; відмови від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов оплати праці на робочому місці у службовому приміщенні; відмови від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці за наказом від 13.05.2021р. №40-К«Про запровадження дистанційної роботи ОСОБА_1 » (т.1а.с.13-зворот).

На вказану заяву відповідач направив на адресу позивача лист від 31.05.2021р. № 222 з додатком- Угода про припинення трудового договору в якому роз`яснює, що звільнення за пунктом 6 статті 36 КЗпП відбувається не за ініціативою працівника, що передбачено статтею 38 КЗпП, а за наявності підстав, умов, визначених положеннями статей 32,36 КЗпП, також пропонували припинити трудові відносини за угодою сторін на підставі пункту 1 частини першої статті 36 КЗпП України, у взаємоузгоджений термін. При цьому позивач повідомлений, що при звільненні за угодою сторін йому буде здійснений відповідний розрахунок сум, що вам належить при звільненні, та нарахована грошова виплата(допомога) у розмірі місячного посадового окладу, просили позивача визначитись з підставою припинення трудових відносин відповідно до КЗпП України та надати відповідь на вказаний лист і запропонувати угоду в термін до 16.00 год 31.05.2021р.

31.05.2021 року позивач надав відповідь на лист відповідача від 31.05.2021р. № 222 в кій повідомляє, що не може погодитися з пропозицією та умовами, викладеними у проекті Угоди про припинення трудового договору за угодою сторін, оскільки остання за суттю та формою без номера та дати, та просить розглянути заяву від 31.05.2021року про звільнення з підстав викладених у ній(т.2 а.с.165).

Розпорядженнями відповідача: №17-р від 02.06.2021 року; №18-р від 03.06.2021 року; №19-р від 04.06.2021 року; № 20-р від 07.06.2021 року; № 21-р від 08.06.2021 року; № 22-р від 09.06.2021 року; № 23-р від 10.06.2021 року; № 24-р від 11.06.2021 року; № 25-р від 14.06.2021 року; № 26-р від 15.06.2021 року; № 27-р від 16.06.2021 року; № 28-р від 17.06.2021 року; № 30-р від 18.06.2021 року; № 32-р від 26.07.2021 року; № 33-р від 26.07.2021 року; № 34-р від 27.07.2021 року; № 35-р від 28.07.2021 року; № 36-р від 29.07.2021 року; № 37-р від 30.07.2021 року позивачу запропоновано надати письмові пояснення щодо відсутності позивача на роботі з 31.05.2021 по 30.07.2021 включно (т.2 а.с.166-191,194,215,217,219).

15.06.2021 року позивач на електронну пошту відповідача направив заяву про надання відпустки без збереження заробітної плати з 15.06. по 18.06.2021 року.

15.06.2021 року відповідачем на електронну адресу позивача направлено лист вих. № 244 на заяву від 15.06.2021 року про надання відпустки без збереження заробітної плати з 15.06. по 18.06.2021 року, в якій сповіщається, що для вирішення питання щодо надання відпустки необхідно надати письмові пояснення та підтверджуючі документи, які підтверджують поважність причин не виконувати трудові обов`язки (т.2 а.с.184).

З 21.06.2021р. по 30.06.2021р.за заявою позивача надана відпустка на 10 календарних днів без збереження заробітної плати (т.2 а.с.197).

З 01.06.2021р. по 16.07.2021р.за заявою позивача надана відпустка на 16 календарних днів без збереження заробітної плати (т.2 а.с.202,203).

З 19.07.2021р. по 22.07.2021р.за заявою позивача надана відпустка на 4 календарних дні без збереження заробітної плати.

Таким чином, після завершення відпустки без збереження заробітної плати, наданої Позивачу наказом КЗ «ШВСМ «Олімпієць» від 15 липня 2021 р. № 84-К на підставі п.6 ст. 25 Закону України «Про відпустки», 23 липня 2021 р. він мав стати до роботи для виконання трудових обов`язків за займаною посадою та відповідно до посадової інструкції. Про що позивачу повідомлено листом КЗ «ШВСМ «Олімпієць» від 20.07.2021 р. № 284, відправленим через АТ «Укрпошта» на адресу проживання позивача, лист позивач отримав, що засвідчив своїм підписом в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (т.2 а.с. 229).

З 23 липня 2021 року по 30 липня 2021 року позивач був відсутній на роботі без поважних причин та без попереднього погодження з керівником закладу, самовільно вирішив використати відпустку без збереження заробітної плати без надання згоди керівника. Повідомлення та розпорядження директора, надіслані на електрону адресу Позивача в період з 23.07.2021 р. по 30.07.2021 р. щодо надання письмових пояснень про причини відсутності па роботі та необхідність прибути на роботу для виконання трудових обов`язків він відверто ігнорував, (т.2 а.с.102). Жодних пояснень та будь-яких підтвердних документів про поважність причин такої відсутності позивачем не було надано.

30.07.2021 року наказом № 97-К у зв`язку з відсутністю на роботі без поважних причин,, без попереднього погодження з керівництвом закладу, самовільним використанням відпустки без збереження заробітної плати без надання згоди керівника, враховуючи ненадання працівником в установлений термін письмових пояснень та підтверджених документів щодо поважності причин відсутності на роботі, позивача звільнено на підставі пункту 4 статті 40 КЗпП України, який направлено на адресу позивача рекомендованим листом, який отримано ОСОБА_1 02.08.2021р. (т.2 а.с.228-230).

Відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку із тривалою відсутністю працівника на роботі, в день звільнення тощо, на його адресу проживання поштовим відправленням через АТ «Укрпошта» відповідачем надіслані:

- лист КЗ «ШВСМ «Олімпієць» від 30.07.2021 р. № 307 про розгляд заяв від 14 липня 2021 р., від 28 липня 2021 р. щодо надання відпустки без збереження заробітної плати відповідно до п.6 статті 25 Закону України «Про відпустки», (т.2 а.с. 226)

- лист КЗ «ШВСМ «Олімпієць» від 30.07.2021 р. № 308 про звільнення за прогул без поважних причин на підставі п.4 ст. 40 КЗпП України, (т.2 а.с. 227)

- завірена належним чином копія наказу КЗ «ШВСМ «Олімпієць» від 30 липня 2021 р. № 97-К «Про звільнення ОСОБА_1 », (т.2 а.с. 225)

- розрахунковий лист за липень 2021 р.,

- лист КЗ «ШВСМ «Олімпієць» від 30.07.2021 р. № 309 з повідомленням про необхідність отримати трудову книжку у зв`язку із звільненням, (т.2 а.с. 228).

Поштове відправлення було вручено позивачу 02.08.2021 р., що засвідчено підписом на рекомендованому повідомленні про вручення, (т.2 а.с. 229)

На час звернення позивача до суду на роботу не з`являвся, будь-які документи не надавав, а також не звертався до закладу для отримання трудової книжки.

Відповідно до ч.1 ст.147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано один з таких заходів стягнення:1) догана; 2) звільнення.

Згідно з вимогами ст.ст.148,149 КЗпП України дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення, не рахуючи часу звільнення працівника від роботи у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю або перебування його у відпустці. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обранні виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен враховувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку.

Крім того, слід зазначити, що дисциплінарна відповідальність настає лише в разі вчинення працівником дисциплінарного проступку. Дисциплінарним проступком визнається винне невиконання або неналежне виконання працівником покладених на нього законодавством про працю, колективним і трудовим договорами трудових обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Таким чином, метою отримання власником або уповноваженим органом письмових пояснень порушника трудової дисципліни є з`ясування обставин, за яких вчинено проступок, для їх урахування поряд з іншими обставинами при оранні виду стягнення, а тому сам по собі факт не отримання таких пояснень за відсутності даних про поважність причини вчинення проступку не може бути підставою для визнання рішення про застосування дисциплінарного стягнення незаконним.

Безпосередні обов`язки працюючих закріплені в ст.139 КЗпП України та правилах внутрішнього трудового розпорядку. Конкретні завдання та обов`язки працівника, його права та відповідальність закріплюються у посадовій інструкції. Саме за невиконання або неналежне виконання працівником з його вини таких трудових обов`язків може настати дисциплінарна відповідальність цього працівника.

Невиконання наказу чи розпорядження посадової особи становить дисциплінарний проступок і може викликати застосування до працівника заходів правового впливу.

При цьому слід зазначити, що в період з 12 травня 2021 р. по 21 травня 2021 р. в КЗ «ШВСМ «Олімпієць» Головним управлінням Держпраці в Одеській області проводився позаплановий захід (інспекційне відвідування) державного контролю за додержанням законодавства про працю відповідно до наказу від 11 травня 2021 р. № 502, вимог міжнародних конвенцій, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», з урахуванням погодження Державної служби України з питань праці, щодо розгляду звернень ОСОБА_1 до ГУ Держпраці в Одеській області з питань умов та оплати праці, встановлення надбавок тощо.

За результатами перевірки, аналізу документів, ведення яких передбачено законодавством про працю, розпорядчо-облікової документації з кадрових питань, бухгалтерських документів нарахування заробітної плати, виконання норм та вимог КЗпП України, оплати праці, охорони праці, зміни умов праці в період з 2020 р. по 21 травня 2021 р. порушень не встановлено. Зміни діючих умов оплати праці в бік погіршення перевіркою також не встановлено.

Закладу за результатами позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо додержання вимог законодавства у сфері праці у зв`язку із зверненнями ОСОБА_1 . Головним управлінням Держпраці в Одеській області не надавались розпорядчі документи про усунення порушень, не застосовувались заходи впливу (реагування), санкції тощо.

За змістом ст.43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Крім того, п.6 ст. 51 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від незаконного звільнення.

Таким чином, трудове законодавство не тільки зазначає перелік підстав розірвання трудового договору, але й встановлює юридичні гарантії забезпечення прав працівника від незаконного звільнення.

Відповідно до ст.55 Конституції України та ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі трудових. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Способи захисту визначені ст. 16 ЦК України та КЗпП України.

Стаття 36 КЗпП України визначає підстави припинення трудового договору якими, крім іншого, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41).

Так, згідно ч.3 ст.38 КЗпП України працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно з п.4 ч.1ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

Працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір (ст.139 КЗпП України).

Згідно ст.140 КЗпП України трудова дисципліна на підприємствах, в установах, організаціях забезпечується створення необхідних організаційних та економічних умов для нормальної високопродуктивної роботи, свідомим ставленням до праці, методами переконання, виховання, а також заохоченням за сумлінну працю. У трудових колективах створюється обстановка нетерпимості до порушень трудової дисципліни, суворої товариської вимогливості до працівників, які несумлінно виконують трудові обов`язки. Щодо окремих несумлінних працівників застосовуються в необхідних випадках заходи дисциплінарного і громадського впливу.

Статтею 235 КЗпП України передбачено, що виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу здійснюється у випадках: звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу; у разі визнання формулювання причини звільнення неправильним або таким, що не відповідає чинному законодавству; у затримки видачі трудової книжки з вини власника або уповноваженого ним органу. Тобто вимушений прогул - час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений змоги працювати. Вимушений прогул працівника має місце при незаконному його звільненні.

Законодавством не визначено переліку обставин, за яких прогул вважається вчиненим з поважних причин, а тому, вирішуючи питання про поважність причин відсутності на роботі позивача, звільненого за пунктом четвертим статті 40 КЗпП України, суд виходить з конкретних обставин і враховує докази, передбачені статтею 76 ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Інші доводи учасників справи, які наведені у позові та відповідних письмових поясненнях, не впливають на висновки суду та не потребують детального обґрунтування, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини.

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи («Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Зважаючи на вищевикладене, у суду відсутні підстави для задоволення відповідного позову, оскільки відповідач не порушував прав та інтересів позивача.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, п. 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального закладу «Одеська обласна школа вищої спортивної майстерності «Олімпієць» про стягнення заробітної плати - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення суду виготовлено 06 червня 2022 року.

Повні відомості про учасників справи згідно з пунктом 4 частини 5 статті 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальний заклад «Одеська обласна школа вищої спортивної майстерності «Олімпієць» - 65015, м. Одеса, проспект Шевченка, 31а, кож ЄДРПОУ 02928367.

Суддя: І.В. Плавич