Ухвала

від 01.08.2022 по справі 495/6684/20

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 11-сс/813/927/22

Справа № 495/6684/20 1-кс/495/1261/2022

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач ОСОБА_2

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.08.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд в складі:

головуючий суддя ОСОБА_2

судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області він 07 липня 2022 року про відмову застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування домашнього арешту в рамках кримінального провадження №12020160240001544 від 17.10.2020 року відносно ОСОБА_7 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1, 3 ст. 362, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 2, 3, 4 ст. 358 КК України,

встановив:

Зміст оскаржуваного судового рішення.

Оскаржуваною ухвало у задоволенні клопотання слідчого СВ Білгород-Дністровського РВП ГУ НП в Одеській області ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 12020160240001544 від 17.10.2020 відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовлено.

Застосовано до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем проживання підозрюваної, а саме: АДРЕСА_1 із забороною їй залишати місце свого проживання цілодобово в межах строку досудового розслідування, тобто до 12.08.2022 року.

Покладено на підозрювану обов`язки, передбачені п.п.1-4,8,9 ч.5 ст. 194 КПК України.

Рішення слідчого судді про достатність застосування відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту мотивоване наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих кримінальних правопорушень, доведеністю ризиків, передбачених п.п. 2, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, однак низькою ймовірністю їх настання та недоведеністю слідчим необхідності застосування саме тримання під вартою як запобіжного заходу та недостатності застосування більш м`яких заходів.

Вимоги апеляційних скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

На вказану ухвалу захисник ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на те, що оскаржена ухвала винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема, стверджує, що:

- повідомлена ОСОБА_7 підозра є необґрунтованою;

- слідчим не доведено існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, твердження щодо їх існування зводяться до припущень;

- у клопотання слідчого, як і в оскаржуваній ухвалі не обґрунтовано неможливості застосування відносно ОСОБА_7 раніше обраного запобіжного заходу - застави;

- під час прийняття оскаржуваної ухвали слідчий суддя не оцінив докази на предмет допустимості, достатності та достовірності, а прийняв рішення, що ґрунтується на припущеннях;

- слідчим суддею не було враховано, що ОСОБА_7 раніше не судима, має постійне місце проживання, має на утриманні малолітню дочку, майновий стан підозрюваної є скрутним. Окрім того підозрювана дотримувалась обов`язків, покладених на неї протягом застосування до неї попереднього запобіжного заходу застави.

Посилаючись на викладене, захисник просить скасувати оскаржену ухвалу.

Позиції учасників судового розгляду.

01.08.2022 року від прокурора ОСОБА_9 на електрону пошту апеляційного суду надійшла заява, у якій прокурор, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 , просив розглядати її без його участі.

Окрім того, прокурор повідомив, що досудове розслідування у кримінальному провадженні №12020160240001544 від 17.10.2020 року було завершено, обвинувальний акт скеровано до суду.

01.08.2022 року на електрону пошту апеляційного суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 про проведення судового засідання, призначеного на 01.08.2022 року, без участі підозрюваної та її захисника.

Мотиви апеляційного суду.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Відповідно до ч.1 ст.176 КПК України запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінює в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного.

Згідно із ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Апеляційний суд вважає, що, розглядаючи питання доцільності обрання підозрюваній ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді у вигляді домашнього арешту, слідчий суддя виконав вимоги ст.ст. 176-178 КПК, які регламентують застосування запобіжного заходу.

Апеляційний суд щодо посилань апелянта на необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри вважає за необхідне звернути увагу на те, що за загальною практикою Європейського суду з прав людини, що склалась з рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п.32, Series А, № 182, термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13.11.07 року - Європейський Суд з прав людини зазначив «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 1 (с), поліція не зобов`язана мати докази, достатні для пред`явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов`язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред`явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».

Крім того, апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.

Слідчий суддя, а також апеляційний суд, незалежні у своїй діяльності, суб`єктивно оцінюють наявність достатніх умов та обґрунтованих належних доказів, що особа ймовірно могла вчинити інкримінований їй злочин.

Враховуючи вимоги п.1 ч. 1 ст. 194 КПК України, які узгоджуються з наведеними рішеннями ЄСПЛ, слідчий суддя, не вирішуючи питання про наявність у діях ОСОБА_7 складу кримінальних правопорушень, доведеність її вини, належність та допустимість наданих стороною обвинувачення доказів, виходячи лише з фактичних даних, що містяться в матеріалах, доданих до клопотання, дійшов правильного висновку про наявність обґрунтованої підозри, тобто про її причетність до вчинення кримінальних правопорушень за викладених у клопотанні обставин.

Окрім того, відхиляючи посилання апелянта на ненадання слідчим суддею оцінки доказам на предмет допустимості, достатності та достовірності, апеляційний суд звертає увагу на те, що у відповідності до положень ч. 2 ст. 94 КПК України жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі доказі в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК України.

Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті у разі направлення обвинувального акту до суду, а відтак слідчий суддя як і апеляційний суд позбавлені можливості надавати оцінку доказам причетності ОСОБА_7 до інкримінованих їй кримінальних правопорушень.

Посилання захисника на відсутність заявлених слідчим ризиків, які зводяться до припущень слідчого, апеляційний суд відхиляє як безпідставні та звертає увагу на наступне.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особи підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного/обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. При цьому КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний/обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

При цьому, апеляційний суд звертає увагу, що КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний, обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.

Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.

Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.

Апеляційний суд вважає, що слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про те, що ризики, передбачені п.2,3 ч.1 ст.177 КПК України, заявлені слідчим, існують та виправдовують застосування до підозрюваної запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, обумовлені суспільною необхідністю, є пропорційними та обґрунтованими щодо обмеження конституційних прав і свобод підозрюваної, оскільки слідчий суддя дотримався при розгляді клопотання слідчого приписів ст.ст. 178, 183 КПК України та розглянув питання доцільності обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, з урахуванням положень глави 18 КПК України.

На думку апеляційного суду, встановлена в ухвалі слідчого судді наявність ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України, відповідає фактичним обставинам справи, при розгляді апеляційної скарги не спростована, будь-яких доказів про зменшення або зникнення цих ризиків стороною захисту не надано.

Окрім того, безпідставними є і посилання апелянта на недоведеність необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та неможливості застосування більш м`яких запобіжних заходів.

Так, з оскаржуваної ухвали вбачається, що слідчим суддею було надано оцінку характеру вчинених злочинів, особі підозрюваної та встановленим ризикам, передбаченим п.2,3 ч.1 ст. 177 КПК України, настання яких хоча і малоймовірне, однак можливе, на підставі чого дійшов висновку про те, що особиста порука не може бути застосована, в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання підозрюваною покладених на неї обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, і зобов`язуються за необхідності доставити її до органу досудового розслідування чи в суд на першу вимогу. Обрання ж відносно підозрюваної запобіжного заходу у вигляді особистого забов`язання або застави недоцільно, оскільки такий захід забезпечення кримінального провадження в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище.

Соціальні зв`язки підозрюваної апеляційний суд, як і слідчий суддя безумовно враховує, але у відсутність у підозрюваної судимостей, наявність місця проживання та дитини на утриманні не є таким беззаперечно стримуючими факторами, які би спростували існування ризиків можливого вчинення підозрюваною спроб знищення, переховування або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення чи здійснення тиску на інших учасників судового провадження

Крім того, підозрюваною не надано будь-яких документів на підтвердження її працевлаштування, джерел доходів, а відтак і здатності утримувати будь-яких осіб, натомість, у поданій апеляційній скарзі захисник стверджує, що матеріальний стан підозрюваної є скрутним.

Жодних розумних гарантій добросовісної поведінки ОСОБА_7 у випадку обрання більш м`якого запобіжного заходу на вказаній стадії кримінального процесу слідчому судді, як і апеляційному суду надано не було. Застосування запобіжного заходу у вигляді застави та особистого зобов`язання є недоцільним, з огляду на м`якість, а також встановлені в судовому засіданні ризики, та не здатність забезпечити належне виконання підозрюваною обов`язків.

Апеляційний суд, звертає увагу, що в кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Таким чином, на думку апеляційного суду, в цьому випадку суспільний інтерес обрання підозрюваній запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, переважає її особистий інтерес.

Обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження у вигляді домашнього арешту не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваної, апеляційним судом не встановлено та стороною захисту не доведено.

Матеріали справи не містять відомостей про обставини, які б унеможливлювали перебування підозрюваної під домашнім арештом.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть безумовне скасування ухвали слідчого судді, при апеляційному розгляді не встановлено.

Поряд з цим, апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно пояснень прокурора, у відповідності до ст. 283 КПК України досудове розслідування у даному кримінальному проваджені закінчено, обвинувальний акт щодо ОСОБА_7 направлено до суду. Таким чином, вирішення питання запобіжного заходу підлягає вирішенню судом під час підготовчого судового засідання, як то передбачено ч. 3 ст. 315 КПК України.

Апеляційний суд враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Згідно з п.1 ч.1 ст.407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити вирок або ухвалу без змін.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги захисника та скасування ухвали слідчого судді немає.

Керуючись статями 176, 177, 178,182, 183, 194, 196,197 370-372, 376, 404, 407, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваної ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 07 липня 2022 року про відмову застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та застосування домашнього арешту в рамках кримінального провадження №12020160240001544 від 17.10.2020 року відносно ОСОБА_7 , підозрюваної у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 28, ч. 1, 3 ст. 362, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 28, ч. 2, 3, 4 ст. 358 КК України, - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді Одеського апеляційного суду

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4