Рішення

від 24.07.2022 по справі 126/3605/18

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 126/3605/18

Провадження № 2/147/27/22

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2022 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г. ,

із секретарем Івасюк А. А.,

за участю: представника відповідача ТОВ "Ніка+" Боровецького І. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Тростянець за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка+», Бершадської міської ради Гайсинського району Вінницької області, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Комунальне сільськогосподарське підприємство «Флор-сервіс» про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення права шляхом скасування права постійного користування землею та визнання Державного акта недійсним,

ВСТАНОВИВ:

В грудні 2012 року ОСОБА_1 (далі по тексту Позивач 1), ОСОБА_5 (далі по тексту Позивач 2), ОСОБА_3 (далі по тексту Позивач 3), ОСОБА_4 (далі по тексту Позивач 4) звернулись в Бершадський районний суд Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка+» (далі по тексту Відповідач 1), Флоринської сільської ради (далі по тексту Відповідач 2), треті особи на стороні відповідача: Відділ Держгеокадастру у Бершадському районі Вінницької області, Комунальне підприємство «Флор-сервіс», в якому, з урахуванням оновлення позовної заяви, просили суд:

-поновити строки звернення до суду;

-припинити право постійного користування земельною ділянкою ТОВ «Ніка+», що розташована на території Флоринської сільської ради Бершадського району Вінницької області загальною площею 0,5316 га, яка надана відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії 1-ВН №003271 від 28 жовтня 1998 року, скасувати означений Державний акт та реєстрацію в Книзі записів державних актів на право постійного користування за №122;

-здійснити присуд з повернення судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог, з урахуванням додаткових пояснень, позивачі, зокрема, зазначають, що:

-зазначена директором ТОВ «Ніка+» в заяві інформація, яка стала підставою для отримання в постійне користування земельної ділянки недоставірна, адже ТОВ «Ніка+» не мало жодного об`єкта нерухомості на земельній ділянці, яку просило у користування;

-ТОВ «Ніка+» не використовує надану йому в користування земельну ділянку, як пасовища;

-На виділеній ТОВ «Ніка+» земельній ділянці знаходиться об`єкт інфраструктури громади село Флорино артезіанська свердловина, для якої законом передбачено спеціальний санітарний охоронний режим і експлуатація якої знаходиться під загрозою;

-Третя сесія 23 скликання Флоринської сільської ради Бершадського району Вінницької області 21.10.1998 затвердила технічну документацію на спірну земельну ділянку і вже 28.10.1998 видала оскаржуваний Державний акт, але технічна документація на час затвердження та видачі Державного акту не існувала, бо виготовлена та передана під розписку директору ТОВ «Ніка+» ОСОБА_6 лише 10.11.1998;

-У Державному акті на право постійного користування землею ТОВ «Ніка+», землю Флоринською сільською радою Бершадського району Вінницької області надано підприємству, у постійне користування для господарських потреб, в той час, як в класифікаторі цільового використання земель (УКЦВЗ), затвердженому листом Держкомзему України №14-1-7/1205 від 24.04.1998, відсутня класифікація цільового призначення «господарські потреби», тобто підприємству ТОВ «Ніка+» надано у користування земельну ділянку для цілей, що не передбачені чинним на той час законодавством.

Позивачі стверджують, що діяльність ТОВ «Ніка+» порушує їхні права, щодо користування своїми земельними ділянками, оскільки перегородивши дорогу Відповідач 1 позбавляє їх можливості нормально без перешкод користуватися своїми земельними ділянками.

Зокрема Позивач 1 стверджує, що на земельній ділянці, яка згідно із Державним актом на право постійного користування землею 1-ВН №003271 надана у постійне користування ТОВ «Ніка+», розташовані будівлі, які є власністю ОСОБА_1 , а саме: Позивачу 1 належать приміщення конюшні, яке придбане ним 22.01.1998, що підтверджується прибутковим касовим ордером №67 від 22.01.1998 і «Актом передачі будівлі» та будівля яйцескладу, придбана Позивачем 1 на підставі Договору купівлі-продажу від 23 грудня 1997 року.

Позивач 2 зазначає, що на зазначеній земельній ділянці проходила і проходить дорога АДРЕСА_1 та суміжними земельними ділянками інших власників, зокрема ОСОБА_5 . Після отримання ТОВ «Ніка+» державного акту на право постійного користування землею 1-ВН №003271 спільне (суспільне) користування дорогою, отже і вулицею, було обмежено аж до його припинення. Перекриття дороги жителям с.Флорино та жителям м. Бершадь, власникам будівель, що межують із даною земельною ділянкою є порушенням права на вільне пересування та користування територією загального користування.

Позивач 3 і Позивач 4 зазначають, що проживають в АДРЕСА_2 , дорога, що проходить по земельній ділянці Флоринської сільської ради є не тільки єдиним з`єднанням з вулицями в с. Флорино, але і земельними ділянками що належать позивачам. ТОВ «Ніка+» створює перешкоди у користуванні АДРЕСА_2 шляхом встановлення воріт з метою унеможливити пересування по вулиці загального користування інших власників крім Відповідача 1.

Клопотання позивачів про поновлення строку звернення з позовом до суду мотивоване тим, що їм не було і не могло бути відомо про рішення третьої сесії 23 скликання Флоринської сільської ради Бершадського району Вінницької області від 21.10.1998 «Про затвердження технічної документації та видачу державного акту на право постійного користування землею ТОВ «Ніка+», оскільки зазначені документи ніде і ніколи не публікувалися, не оприлюднювалися та у вільному доступі не знаходяться. Позивачі стверджують, що дізналися про порушення своїх прав 27.04.2010 з отриманої ОСОБА_1 офіційної інформації наданої йому Флоринською сільською радою. Одразу в липні позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом і справа вісім з половиною років розглядалася в порядку адміністративного судочинства. Постановою від 19.10.2018 №11-756фпп18, Верховний Суд визнав, що спір має вирішуватися судами за правилами ЦПК України. Позивачі також зазначають, що Вінницьким апеляційним адміністративним судом у справі №2-а-688/10/0202 визнано поважність пропущення строків звернення до суду і направлено справу на розгляд по суті.

Ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області від 05.04.2021 залучено до участі у справі правонаступника позивача ОСОБА_5 ОСОБА_2 ; залучено до участі у справі правонаступника Відповідача Флоринської сільської ради Бершадського району Вінницької області Бершадську міську раду Гайсинського району Вінницької області; змінено третю особу, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Відділ Держгеокадастру у Бершадському районі на належну третю особу - Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

За розпорядження Голови Бершадського районного суду Вінницької області від 25.05.2021 справу №126/3605/18 передано на розгляд до Тростянецького районного суду Вінницької області.

26 травня 2021 року до Тростянецького районного суду Вінницької області з Бершадського районного суду Вінницької області для розгляду за підсудністю надійшла справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка+», Бершадської міської ради Гайсинського району Вінницької області, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Комунальне підприємство «Флор-сервіс» про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення права шляхом скасування права постійного користування землею та визнання Державного акта недійсним.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 31.05.2021 прийнято справу до провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 13.10.2021 справу передано на розгляд іншому судді, визначеному в порядку, встановленому статтею 33 ЦПК України.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 18.10.2021 справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання на 10 год. 30 хв. 05.11.2021.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 14.12.2021 постановлено закрити підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду по суті на 13 год. 00 хв. 17 січня 2022 року, а також задоволено клопотання представника відповідача ТОВ "Ніка+" про виклик свідків.

Розгляд справи, з різних причин, неодноразово відкладався, в останнє судове засідання призначено на 25 липня 2022 року.

Відповідач 1 скористався правом передбаченим положеннями ЦПК України та надав відзив на позов, в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, а провадження у справі закрити у зв`язку з закінченням перебігу строків загальної позовної давності.

В обґрунтування відзиву Відповідач 1 посилався на те, що твердження Позивача 1 щодо розташування на земельній ділянці, наданій у постійне користування ТОВ «Ніка+», приміщення конюшні належної ОСОБА_1 придбане ним 22.01.1998 (що підтверджується прибутковим касовим ордером №67 від 22.01.1998 і «Актом передачі будівлі»), спростовується рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 17.11.2010 у справі №22ц-4980/2010, яким рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 11 червня 2010 року про визнання договору купівлі-продажу конюшні та визнання права власності на даний об`єкт нерухомості скасовано, а в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Відповідач 1 стверджує, що приміщення яйцескладу також немає відношення до земельної ділянки ТОВ «Ніка+», що підтверджується планом кадастрового номера земельної ділянки 0520485600:03:002, адже приміщення знаходиться на землях комунальної власності.

На спростування доводів Позивача 2 щодо єдиного можливого під`їзду, в тому числі пожежного, до ділянки ОСОБА_5 через АДРЕСА_1 зазначає, що у листі Вінницької обласної державної адміністрації за №01-20-437 від 22.05.2012 зазначено, що наявна ситуація розміщення на вказаній ділянці будівель та споруд, свідчить про те, що немає підстав вважати дану територію проїздом. На думку Відповідача 1, доводи Позивача 2, що зазначена вище дорога знаходиться в спільному користуванні і порушує права на вільне пересування та користування територією загального користування, є неправдивим і безпідставним, що підтверджується: листом Бершадської РДА №01.1-39/3091 від 12.06.2015; актом комісії Флоринської сільської ради від 09.02.2016; актом комісії Бершадської міської ради від 30.03.2016 та листом відділу Держгеокадастру у Бершадському районі Вінницької області №19-28099.2-1779/2-16 від 15.06.2016.

Щодо доводів Позивачів 3 і 4 про створення ТОВ «Ніка+» перешкод у користуванні вулицею Яблуневою шляхом встановлення воріт з метою унеможлення пересування по вулиці загального користування, Відповідач 1 у відзиві зазначає про їх спростування такими доказами, як: Державний акт на право постійного користування землею І-ВН №003271 ТОВ «Ніка+»; свідоцтво про право власності на нерухоме майно Серії НОМЕР_1 від 18.12.2012; лист Вінницької обласної державної адміністрації за №01-20-437 від 22.05.2012; лист Бершадської РДА №01.1-39/3091 від 12.06.2015; акт комісії Флоринської сільської ради від 09.02.2016; акт комісії Бершадської міської ради від 30.03.2016; лист відділу Держгеокадастру у Бершадському районі Вінницької області №19-28099.2-1779/2-16 від 15.06.2016 та лист ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» від 01.12.2010 №6420.

У відзиві Відповідача 1 зазначено, що згідно з планом кадастрового номера земельної ділянки 0520485600:03:002 охоронна зона свердловини відноситься до земель комунальної власності, а земля на якій розміщена сама свердловина відноситься до земель КП «Флора-сервіс», що є третьою особою у справі. На підтвердження своїх доводів посилається на постанову Бершадської районної санепідемстанції №20 від 01.03.2011 «Про припинення експлуатації артсвердловини №1091 с. Флорино», лист Бершадської РДА від 12.06.2015 за №01.1-39/3091; акт комісії Флоринської сільської ради від 09.02.2016, зі змісту якого випливає, що свердловина знаходиться у власності і на земельній ділянці КП «Флор-сервіс» заборонена в експлуатації постановою головного лікаря СЕС №20 у 2011 році, у зв`язку з невідповідністю санітарним нормам.

ТОВ «Ніка+» у своєму відзиві зазначає, що твердження позивачів, що рішення 3 сесії 23 скликання від 21.10.1998 Флоринської сільської ради стосується іншої технічної документації та іншої юридичної особи є безпідставними та не підтверджуються жодними доказами.

На думку Відповідача 1 порушено правила об`єднання позовних вимог, що перешкоджатиме з`ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєвим чином ускладнить вирішення справи по суті.

У відзиві також наголошено на тому, що клопотання позивачів про поновлення строків звернення до суду носить недостовірний характер, адже перебіг процесуальних строків розпочався 27.04.2010 з отриманої Позивачем 1 офіційної інформації наданої йому Флоринською сільською радою. З урахуванням чого Позивачем 1 та Позивачем 2 15.06.2010 до Бершадського районного суду Вінницької області було подано позовну заяву про визнання недійсним рішення сесії Флоринської сільської ради за приписами ЦПК, однак 12.07.2010 ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області провадження у справі №2-663/2010 закрито на підставі ст. 205, ч. 1 п. 1 ст. 293 та ст. 294 ЦПК України. Враховуючи, що ухвала суду від 12.07.2010 не оскаржена, на думку Відповідача 1 перебіг строків загальної позовної давності закінчився 27.04.2013, а розгляд справи в порядку адміністративного судочинства не є підставою для поновлення строків позовної давності.

Відповідач 1 неодноразово подавав заяви та клопотання про застосування строків позовної давності (Т. 1 а.с. 176-177, Т. 1 а.с. 203-204, Т.2 а.с. 44-46, Т.2 а.с. 128-149). Обгрунтовуючи подані заяви/клопотання Відповідач 1 зазначає, що позивачі раніше, як 27.04.2010 знали про наявність спірного акту.

В судове засідання позивачі не з`явилися, однак від них надійшли заяви про проведення розгляду справи за їх відсутності, при цьому висловились про підтримання позовних вимог в повному обсязі (вх.№1166/22, №1163/22, №1164/22, №1165/22 від 15.03.2022).

Представник Відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка+» в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та просив суд застосувати строки позовної давності.

Відповідач 2 Бершадська міська рада Гайсинського району Вінницької області свого уповноваженого представника до суду не направила, однак 15.03.2022 на адресу суду надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника Бершадської міської ради, при цьому зазначено, про визнання позовних вимог в повному обсязі (вх. №1162/22 від 15.03.2022).

Третя особа Комунальне сільськогосподарське підприємство «Флор-сервіс» до суду свого уповноваженого представника не направило, проте подано заяву про визнання позовних вимог та проведення розгляду цивільної справи без участі третьої особи Комунального сільськогосподарського підприємства «Флор-сервіс» (вх. №395/22 від 20.01.2022). Разом зтим, 09.09.2021 від Директора КП «Флор-сервіс» Трохименка Є. А. надійшла заява, зі змісту якої випливає, що третя особа позовних вимог не визнає і не підтримує (т. 3 а.с.24). Станом на день розгляду справи в суді заява від 09.09.2021 не відкликана, однак судом береться до уваги заява третьої особи, яка надійшла на адресу вуду пізніше - 20.01.2022.

Третя особа Відділ Держгеокадаструу Бершадськомурайоні Вінницькоїобласті в судове засідання свого уповноваженого представника не направив, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином. Явка третьої особи не визнавалась обов`язковою, і не перешкоджає розгляду справи.

Свідки в судові засідання не з`являлися про час і місце розгляду справи повідомлялися завчасно та належним чином.

Суд, заслухавши пояснення представника Відповідача 1 - ТОВ "Ніка+", визначивши юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Щодо строків звернення до суду з позовом.

Відповідно до пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року №475/97-ВР « Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», яка набрала чинності для України 11.09.1997 року, кожен має право на розгляд справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасниць Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п.570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п. 51 рішення від 22.10.1996 року за заявами №22083/93, № 22095/93 у справі «Стаббінгс проти Сполученого Королівства»).

Статтею 256 ЦК Українивизначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки (стаття 257 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Ототожнення дати вчинення відповідної правомочності з моментом виникнення права на захист порушеного права суперечить приписам ст.261 ЦК України, відповідно до частини 1 якої перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або по особу, яка його порушила.

Аналогічні положення закріплені у п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 06.11.2009 року №9 відповідно до якого передбачено, що перебіг позовної давності щодо вимог про визнання правочинів недійсними обчислюється не з моменту вчинення правочину, а відповідно до частини першоїст.261 ЦК Українивід дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В якості обґрунтування пропуску строку звернення з позовною заявою до суду позивачами зазначено, що їм не було і не могло бути відомо про рішення третьої сесії 23 скликання Флоринської сільської ради Бершадського району Вінницької області від 21.10.1998 «Про затвердження технічної документації та видачу державного акту на право постійного користування землею ТОВ «Ніка+», оскільки зазначені документи ніде і ніколи не публікувалися, не оприлюднювалися та у вільному доступі не знаходяться. Позивачі стверджують, що дізналися про порушення своїх прав 27.04.2010 з отриманої ОСОБА_1 офіційної інформації наданої йому Флоринською сільською радою. Одразу в липні позивачі звернулися до суду з адміністративним позовом і справа вісім з половиною років розглядалася в порядку адміністративного судочинства. Постановою від 19.10.2018 №11-756фпп18, Верховний Суд визнав, що спір має вирішуватися судами за правилами ЦПК України.

Оцінюючи доводи, наведені позивачами для поновлення строку звернення до суду, суд зазначає, що поважними причинами пропуску цього строку визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду, і мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Рішення 1998 року про передачу у користування земельної ділянки приймалось сільською радою на підставі відповідного клопотання зацікавленої особи та відповідно до розробленої такою особою технічної документації із землеустрою.

ОСОБА_1 у квітні 2010 року звернувся до Флоринської сільської ради Бершадського району Вінницької області із заявою про виділення земельної ділянки для обслуговування куплених ним нежитлових приміщень. З відповіді Флоринської сільської ради Бершадського району Вінницької області від 27.04.2010 №2.8-110 випливає, що позивача повідомлено, що виділити земельну ділянку неможливо рішенням сільської ради, оскільки дана земельна ділянка згідно з державним актом на право постійного користування землею серії 1-АМ №003271 від 28.10.1998 зареєстрована за №122, знаходиться в користуванні ТОВ «Ніка+» (Т. 1, а.с. 86).

Таким чином, строк позовної давності в даній справі варто обліковувати з 27.04.2010, із дати коли позивач 1 ОСОБА_1 дізнався про наявність спірного Державного акту.

Беззаперечних доказів про те, що позивачі дізналися про оскаржуваний акт раніше, як 27 квітня 2010 року матеріали справи не містять та під час розгляду справи судом не встановлено.

В липні 2010 року позивачі звернулися в Бершадський районний суд Вінницької області в порядку адміністративного судочинства, і за 8,5 років суди різних інстанцій виносили різні рішення щодо предметної підсудності зазначеного позову, потановою ВС від 19.10.2018 констатовано, що спір має вирішуватися судами за правилами ЦПК і позивачі в грудні 2018 року звернулися з цим позовом до суду.

Суд вважає помилковими посилання Відповідача 1 на те, що перебіг строків загальної позовної давності закінчився 27.04.2013, а розгляд справи в порядку адміністративного судочинства не є підставою для поновлення строків позовної давності, мотивуючи свої доводи тим, що Позивачами 1 і 2 15.06.2010 було реалізовано право на звернення до суду за правилами ЦПК України, а саме було подано позовну заяву про визнання недійсним рішення сесії Флоринської сільської ради за приписами ЦПК, однак 12.07.2010 ухвалою Бершадського районного суду Вінницької області провадження у справі №2-663/2010 закрито на підставі ст. 205, ч. 1 п. 1 ст. 293 та ст. 294 ЦПК України, оскільки ухвала суду від 12.07.2010 не оскаржена.

Як випливає зі змісту ухвали Бершадського районного суду Вінницької області від 12.07.2010 у справі №2-663/2010 за позовом Флоринського комунального підприємства «Обрій», ОСОБА_1 , ОСОБА_5 до Флоринської сільської ради Бершадського району Вінницької області, треті особи на стороні відповідача Бершадський районний відділ земельних ресурсів, ТОВ «Ніка+» про визнання недійсним рішення сесії Флоринської сільської ради Бершадського району Вінницької області, провадження у справі закрито з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 01.04.2010 №10-рп/2010, стосовно поширення компетенції адміністративних судів на земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб`єктом владних повноважень, пов`язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності. Суд дійшов висновку, що розгляд справи необхідно проводити в порядку адміністративного судочинства, а не цивільного.

Недодержання правил підвідомчості чи підсудності не перериває перебігу позовної давності, але може бути причиною для поновлення її строку. Таким чином, відсутність в чинному законодавстві чіткого визначення предметної підсудності того чи іншого спору не може бути перешкодою для реалізації конституційного права на судовий захист.

Враховуючи наведене вище, суд зазначає, що наведені позивачами у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду обставини поновлення строку є об`єктивними, тобто такими, що не залежали від волі позивачів, обставинами, які доводять поважність причин пропуску встановленого законом строку звернення до суду за правилами ЦПК України.

Щодо заявлених позовних вимог, суд дійшов таких висновків.

Згідно з частиною третьою статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Вимоги ст.264ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Судом встановлені такі фактичні обставини, 22.01.1998 Дирекція Бершадського коопзаготпромторгу зернулась до Флоринської сільської ради Бершадського району із заявою про вилучення частини земельної ділянки в розмірі 6134 кв.м, Флоринської плодосушарки, яка відповідно до державного акта на право постійного користування землею за серії ІІ-ВН №002160 від 26.09.1996, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування за №83, належить спільному підприємству Бершадського районного кооперативного заготівельно-виробничого торгівельного об`єднання (Т. 3, а.с. 178-181). Відповідно до Договору купівлі-продажу, зареєстрованим державним нотаріусом Бершадської держконтори за №2-2495 від 23.12.1997 будівлі, які знаходяться на даній ділянці Бершадським кооперативним заготівельно-виробничим торгівельним об`єднанням були відчужені (Т. 2, а. с. 186).

22.01.1998 ТОВ «Ніка+» звернулося з заявою до Флоринської сільської ради Бершадського району Вінницької області про надання у постійне користування земельної ділянки площею 6134,0 кв.м в районі Флоринської плодосушарки, мотивуючи заяву наявністю на земельній ділянці будівель, які на підставі договору купівлі-продажу №2-2495 від 23 грудня 1997 року належать засновникам підприємства (Т. 1 а.с.17,Т. 2, а.с. 187).

12.03.1998 Флоринська сільська Рада народних депутатів Вінницької області на 10 сесії 22 скликання ухвалила рішення «Про зміну земельних ділянок Бершадського коопзаготпромторгу», зокрема, розглянувши заяви Бершадського коопзаготпромторгу та ТОВ «Ніка+», рада вирішила: зробити зміни земельних ділянок, а саме: зняти з Бершадського коопзаготпромторгу земельну ділянку в розмірі 6134,0 кв.м в районі Флоринської плодосушарки і закріпити її за ТОВ «Ніка+» (Т. 2, зворот а.с.187).

26.08.1998 між Госпрозрахунковою землевпорядною групою «ЗЕМПРО» при Районному відділі земельних ресурсів та ТОВ «Ніка+» укладено договір №6, предметом, якого, відповідно до п.1. договору є виконання робіт по складанню Державного акту на право постійного користування землею. Відповідно до п. 5 зазначеного вище договору, строк дії договору з 20.08.1998 по 20.10.1998. Відповідно до календарного плану робіт складення технічної документації визначено з 20.08.1998 по 20.10.1998 (Т. 2, а.с. 188-189).

21.10.1998 Флоринська сільська рада Бершадського району Вінницької області на 3-й сесії 23 скликання ухвалила рішення, яким затвердила технічну документацію та вирішила видати Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, площею 0,5316 га ТОВ «Ніка» (Т.1 а.с.18).

Зі змісту змін в землекористуванні до Державного акту на право постійного користування землею серії ІІ-ВН №002160 від 26.09.1996 вбачається, що на підставі рішення 3 сесії 23 скликання Флоринської сільської Ради від 21.10.1998 внесено зміни щодо 0,5316 га (Т. 3, а.с. 178-181).

28.10.1998 ТОВ «Ніка+» отримала «Державний акт на право постійного користування землею» 1-ВН №003271, виданий на підставі рішення 3-ї сесії 23 скликання Флоринської сільської ради Бершадського району Вінницької області від 21.10.1998 «Про затвердження технічної документації та видачу державного акту на право постійного користування землею ТОВ «Ніка+».

Незгода позивачів із зазначеним Державним актом слугувала зверненню до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі ч. 1 ст. 4 ЦПК України, яка кореспондується з положеннями ст.55 Конституції України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За положенням ч.1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами або договором.

Захист земельних прав - це передбачені законом способи охорони цих прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Згідно зі ст.13Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до ч. 2 ст.19Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. ст.142-145Конституції України до матеріальної основи органів місцевого самоврядування належить, зокрема, земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 103 ЗК України, власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо). Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов`язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).

За правилами ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 153Земельного кодексуУкраїни встановлено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України.

Частиною 1статті 155ЗК України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Згідно із ст.15ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є: справедливість, добросовісність та розумність.

Статтею 21ЦК України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом держаної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Приписами ст.393ЦК України встановлено, що правовий акт органу державної влади, органу влад Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна , права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта.

Відповідно до норм Земельного кодексу України від 18.12.1990, чинного на момент надання земельної ділянки площею 0,5316 га у постійне користування ТОВ «Ніка+», власність на землю в Україні мала такі форми: державну, колективну, приватну. У державній власності перебували всі землі України, за винятком земель, переданих у колективну і приватну власність. Суб`єктами права колективної власності на землю були колективні сільськогосподарські підприємства, сільськосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськосподарських підприємств. Право на отримання земельної ділянки у власність із земель державної власності мали лише громадяни: безоплатно - для ведення селянського (фермерського) господарства у межах середньої земельної частки, для ведення особистого підсобного господарства, для будівництва та обслуговування будинку і господарських будівель (присадибна ділянка), для садівництва, дачного і гаражного будівництва; за плату передавалися у власність громадян для ведення селянського (фермерського) господарства земельні ділянки, розмір яких перевищує середню земельну частку.

Підставою для видачі оскаржуваного Акта та проведення державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою за ТОВ «Ніка+» стало рішення 3-ї сесії 23 скликання Флоринської сільської ради народних депутатів Бершадського району Вінницької області від 21.10.1998.

Статтею 9 Земельного кодексу України від 18.12.1990 № 561-XII(чинного на момент прийняття рішення Флоринської сільської ради народних депутатів Бершадського району Вінницької області від 21.10.1998) встановлено, що до відання сільських,селищних іміських районногопідпорядкування Раднародних депутатіву галузірегулювання земельнихвідносин наїх територіїналежить зокрема передача земельних ділянок у власність, надання їх у користування, в тому числі на умовах оренди, у порядку, встановленому статтями 17 і 19 цього Кодексу.

Статтею 17 Земельного кодексу України(чинного на момент прийняття рішення 3-ї сесії 23 скликання Флоринської сільської ради народних депутатів Бершадського району Вінницької області від 21.10.1998) встановлено, що передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки.

Приписами частини 1 ст. 19 Земельного кодексу України, в редакції чинній на час передачі земельної ділянки у постійне користування ТОВ «Ніка+» унормовано, що сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Цією ж статтею, зокрема, передбачено, що надання земельних ділянок здійснюється за проектами відведення цих ділянок. Розробку проектів відведення земельних ділянок, перенесення їх меж у натуру (на місцевість) і виготовлення документів, що посвідчують право користування землею, здійснюють державні та інші землевпорядні організації. Замовниками виконання вказаних робіт є відповідні місцеві Ради народних депутатів, підприємства, установи і організації. Умови і строки розробки проектів відведення земельних ділянок і перенесення їх меж у натуру (на місцевість) визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт. Підприємство, установа, організація та громадяни, заінтересовані в одержанні земельних ділянок, звертаються з відповідним клопотанням (громадянин з заявою) до місцевої Ради народних депутатів, яка має право надавати земельні ділянки. До клопотання додаються: копія генерального плану будівництва або інші графічні матеріали, що обґрунтовують розмір намічуваної для відведення площі, титульний список або довідка про фінансування будівництва, проект рекультивації земель, інші матеріали. У заяві громадянина про надання земельної ділянки вказуються бажані її розмір і місце розташування, мета використання. Відповідна місцева Рада народних депутатів розглядає клопотання (заяву) у строк не більше місяця, дає дозвіл на складання проекту відведення земельної ділянки і одночасно повідомляє про це Раду народних депутатів, на території якої розташована намічувана для відведення земельна ділянка. Проект відведення земельної ділянки погоджується з власником землі або землекористувачем та подається до сільської, селищної, міської Ради народних депутатів, яка розглядає його у місячний строк і в межах своєї компетенції приймає рішення про надання земель.

Згідно зі ст. 22 Земельного кодексу України (чинного на момент видачі оспорюваного Акта) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Стаття 23 Земельного кодексу України, у редакції чинній на час передачі земельної ділянки у постійне користування ТОВ «Ніка+», передбачала, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до абзацу 3 ст. 30 Земельного кодексу України, в редакції чинній на момент видачі оспорюваного Акта, при передачі підприємствами, установами і організаціями будівель та споруд іншим підприємствам, установам і організаціям разом з цими об`єктами до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій знаходяться зазначені будівлі та споруди.

Державний акт Серії І-ВН № 003271, виданий 28.10.1998 на підставі рішення Флоринської сільської Ради народних депутатів від 21.10.1998 3 сесія 23 скликання, на підставі якого Відповідач 1 ТОВ «Ніка+» є користувачем земельної ділянки, розташованої на території Флоринської сільської площею 0,5316 га з цільовим призначенням для господарських потреб, містить план зовнішніх меж земельної ділянки, який зазначений в державному акті, містить відомості щодо прив`язки меж до місцевості та визначення координат земельної ділянки (Т. 1, а.с. 74-76).

ТОВ «Ніка+» 10.11.1998 видано технічну документацію по виготовленню матеріалів для видачі державного акту на право постійного користування землею (Т. 1, а.с. 33).

З технічноїдокументації ізземлеустрою повиготовленню матеріалівдля видачідержавного актуна правопостійного користуванняземлею ТОВ «Ніка+»на територіїс.Флорино Флоринськоїсільської радиБершадського районуВінницької областівстановлено,що межіземельної ділянкив натурівстановлювались таузгоджувались вприсутності представникасільської ради,суміжних землевласниківта землекористувачів,про щоскладено відповідний кадастровий план земельної ділянки та план меж земельної ділянки, за результатами проведених робіт виготовлено спірний державний акт на право постійного користування землею серії І-ВН №003271, кадастровий номер земельної ділянки 0520485600:03:002 (Т. 1, а с. 30, 33-38, 126).

Позивачами не надано належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що при виготовленні документів, які дають право на видачу та реєстрацію оспорюваного державного акту, допущені порушення чинного законодавства, що призвело до порушення прав позивачів, як власників земельних ділянок належаних їм на праві власності.

Щодо доводів позивачів про те, що ТОВ «Ніка+» надано у користування земельну ділянку для цілей, що не передбачені чинним на той час законодавством, оскільки в класифікаторі цільового використання земель (УКЦВЗ), затвердженому листом Держкомзему України №14-1-7/1205 від 24.04.1998, відсутня класифікація цільового призначення «господарські потреби», суд зазначає наступне.

Спірна земельна ділянка (на час видачі спірного Акта) знаходилась на території Флоринської сільської ради Бершадського району Вінницької області і надана ТОВ «Ніка+» у постійне користування для господарських потреб.

13.03.1992 Верховна Рада України ухвалила новий Земельний кодекс №2196-ХІІ, завданням якого було регулювання земельних відносин з метою створення умов для національного використання й охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання, збереження та відтворення родючості ґрунтів, поліпшення природного середовища, охорони прав громадян, підприємств, установ і організацій на землю.

ЗК поділив усі землі України за критерієм їх цільового призначення на сім категорій: землі сільськогосподарського призначення; землі населених пунктів; землі промисловості, транспорту, зв`язку, оборони та іншого призначення; землі природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення; землі лісового фонду; землі водного фонду; землі запасу.

Розпоряджалися цими землями Ради: сільські, селищні, міські, районні, обласні, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Верховна Рада України.

ЗК закріплював три форми власності на землю: приватну, колективну, державну. Всі форми були рівноправними.

Відповідно до Постанови КМУ «Про форми державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею» № 2201-XII (чинної на момент видачі спірного Акта), право колективної та приватної власності на землю, а також право постійного користування землею посвідчувалися державними актами.

Організація виготовлення бланків державних актів і забезпечення ними місцевих Рад покладалися на Кабінет Міністрів України.

Як у постійне, так і в тимчасове користування землі надавалися із земель, що перебували у державній власності, радами, на території яких розташовані земельні ділянки.

Щодо земель, які перебували у колективній і приватній власності, то власники цієї землі могли передавати її у тимчасове користування за цивільно-правовим договором таким суб`єктам і для таких потреб:

громадянам України для городництва, сінокосіння і випасання худоби;

підприємствам, установам, організаціям для несільськогосподарських потреб.

Земельні ділянки, які перебували у приватній або колективній власності, могли бути придбані за договором купівлі-продажу. Такий договір підлягав обов`язковому нотаріальному посвідченню і наступній реєстрації у сільській, селищній, міській Раді, на території якої розташована земельна ділянка.

Договір купівлі-продажу був підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку.

Як встановлено судом, 22.01.1998 Дирекція Бершадського коопзаготпромторгу відповідно до Договору купівлі-продажу, зареєстрованого державним нотаріусом Бершадської держконтори за №2-2495 від 23.12.1997 відчужила засновникам ТОВ «Ніка+» будівлі, які знаходяться на частині земельної ділянки в розмірі 6134 кв.м, Флоринської плодосушарки, яка відповідно до державного акта на право постійного користування землею серії ІІ-ВН №002160 від 26.09.1996 належить спільному підприємству Бершадського районного кооперативного заготівельно-виробничого торгівельного об`єднання (Т. 2, а. с. 186, 187, Т. 3, а.с. 178-181).

Зі змісту державного акта на право постійного користування землею за серії ІІ-ВН №002160 від 26.09.1996 земельна ділянка передана у постійне користування Бершадськогму районному кооперативному заготівельно-виробничому торгівельного об`єднання для господарських потреб.

12.03.1998 Флоринська сільська Рада народних депутатів Вінницької області на 10 сесії 22 скликання ухвалила рішення «Про зміну земельних ділянок Бершадського коопзаготпромторгу», зокрема, розглянувши заяви Бершадського коопзаготпромторгу та ТОВ «Ніка+», рада вирішила: зробити зміни земельних ділянок, а саме: зняти з Бершадського коопзаготпромторгу земельну ділянку в розмірі 6134,0 кв.м в районі Флоринської плодосушарки і закріпити її за ТОВ «Ніка+», про що також зроблено відмітку у Державному акті серії ІІ-ВН №002160 від 26.09.1996.

Тобто при видачі Державного акту на право постійного користування землею, який є предметом оскарження у цій справі, сільською радою дотримано чинного на той час законодавства, що регулює спірні відносини.

Разом з тим, варто зазначити, що цільове призначення спірної земельної ділянки «господарські потреби» була визначена в Державному акті від 1996 року, що свідчить про безпідставність посилань позивачів на Класифікатор цільового використання земель (УКЦВЗ), затвердженого листом Держкомзему України №14-1-7/1205 від 24.04.1998.

Стосовно доводів позивачів про те, що зазначена директором ТОВ «Ніка+» в заяві інформація, яка стала підставою для отримання в постійне користування земельної ділянки недоставірна, адже ТОВ «Ніка+» не мало жодного об`єкта нерухомості на земельній ділянці, яку просило у користування, в обґрунтування чого надано лист КП «Бершадське МБТІ» (Т. 1, а.с. 77), суд зазначає таке.

Зі змісту листа КП «Бершадське МБТІ» від 13.04.2010 №126 встановлено, що за ТОВ «Ніка+» право власності на нерухоме майно по даним архіву Бершадського РБТІ на 13.04.2010 не зареєстровано.

Однак суд вирішуючи питання про правомірність Державного акту на право постійного користування землею виданого у 1998 році, не може брати до уваги інформацію, яка мала місце станом на 2010 рік. Натомість, як зазначалося вище, заявником в заяві про надання у постійне користування земельної ділянки в районі Флоринської плодосушарки зазначено про наявність на земельній ділянці будівель, які на підставі договору купівлі-продажу №2-2495 від 23.12.1997 належать засновникам підприємства.

Враховуючи наведене суд критично оцінює доводи позивачів про те, що рішення 3 сесії 23 скликання від 21.10.1998 Флоринської сільської ради «Про затвердження технічної документації та видачу державного акту на право постійного користування землею» не можна вважати законною підставою для видачі Державного акту на право постійного користування землею ТОВ «Ніка+».

Щодо тверджень позивачів про те, що на виділеній ТОВ «Ніка+» земельній ділянці знаходиться об`єкт інфраструктури громади села Флорино артезіанська свердловина, для якої законом передбачено спеціальний санітарний охоронний режим і експлуатація якої знаходиться під загрозою, суд зазначає таке.

Як встановлено з матеріалів справи згідно з планом кадастрового номера земельної ділянки 0520485600:03:002 охоронна зона Артезіанської свердловини №1091, яка була споруджена 20.06.1979 відноситься до земель комунальної власності (Т.1, а.с. 132- 133), а земельна ділянка на якій розміщена свердловина відноситься до земель третьої особи - КСП «Флор-сервіс» (Т. 2, а.с. 189, 192-193).

Приписом №02-03.25/1408 від 28.08.2006 Бершадська районна санітарно-епідеміологічна станція довела до відома Директора заводу «Прогрес», що під час обстеження джерела центрального водопостачання (артсвердловини) виявлено цілий ряд недоліків, які можуть негативно вплинути на якість питної води із водопровідної мережі, зокрема: оголовок свердловини не обладнано водорозбірним краном, що не дає змоги відібрати проби на бактеріологічні та хімічні дослідження безпосередньо із свердловини, артсвердловина не огороджена радіусом 15 м, в санітарно-захисній зоні, тобто І пояс, розміщено будівельні матеріали, прилеглі території до артсвердловини та водонапірної башні Рожновського потребують часткового благоустрою та наведення на них належного санітарного стану (Т. 2, а.с. 194).

Приписом №02-02.10/326 від 19.03.2010 Бершадська районна санітарно-епідеміологічна станція довела до відома Директора КП «Обрій» (правонаступником якого є третя особа КП «Флор-сервіс»), що 15.03.3010 відібрано проби води із артезіанської свердловини по вул. Лісовій с. Флорино, по результатах санітарно-хімічних та бактеріологічних досліджень, дані проби не відповідають ГОСТу 2874-82 «Вода питьевая», винесено постанову про зупинення експлуатації свердловини з 18.03.2010 і зазначено про необхідність до 01.04.2010 привести в належний санітарний стан СЗЗ артсвердловини, огородити її, закрити павільйон для доступу сторонніх осіб та провести дезинфекцію артсвердловини (Т1, а.с. 23).

Листом виконавчого комітету Флоринської сільської ради №2.8-108 від 27.04.2010 повідомлено Директора Флоринського КП «Обрій», правонаступником якого є КП «Флор-сервіс», що виділити земельну ділянку для санітарної зони біля артезіанської свердловини неможливо рішенням сільської ради, оскільки земельна ділянка згідно з державним актом на право постійного користування землею серії І-АМ №003271 від 28.10.1998 зареєстрована за №122, знаходиться в користуванні ТОВ «Ніка+», виконавчий комітет 03.04.2008 листом №2.8-85 звертався до ТОВ «Ніка+» з проханням виділити земельну ділянку під санітарну зону, але отримали відмову (Т 1, а.с 22).

Відповідно до постанови №20 від 01.03.2011 Бершадської районної санепідемстанції «Про припинення експлуатації артсвердловини №1091 с.Флорино», заборонена в експлуатації у зв`язку з невідповідністю санітарних норм, після чого дозвіл на відновлення діяльності артсвердловини не видавався.

Зі змісту листа виконавчого комітету Флоринської сільської ради Бершадського району Вінницької області від 02.12.2011 №216 випливає, що артезіанська свердловина знаходиться на балансі ФКП «Обрій», водопостачання населенню с. Флорино не здійснюється, але не в залежності чи здійснюється водопостачання, чи ні, земельна ділянка біля артсвердловини для захисної зони необхідна, розміри якої буде встановлена компетентними органами (Т. 3, зворот а.с. 118).

З листа Головного управління держсанепідемслужби у Вінницькій області від 17.06.2014 №778 вбачається, зокрема, що зона санітарної охорони І поясу артсвердловини №1091, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно з п.7 Постанови №2024 від 18.12.1998 «Про правовий режим санітарної охорони водних об`єктів» не була скорочена з 30 м до 15 м Бершадським міжрайонним управлінням, тому відповідний документ Флоринській сільській раді на ФКП «Флор-Сервіс» не надавався (Т. 2, а.с. 47).

Позивачами та третьою особою КП «Флор-Сервіс» не надано жодних відомостей, які б могли свідчити про порушення їхніх прав, шляхом припинення експлуатації артсвердловини №1091 с. Флорино, як і не надано доказів про відновлення діяльності зазначеної артсвердловини.

Суд не надає оцінку доводам позивачів щодо порушення прав третьої особи КП «Флор Сервіс», та не надає оцінку відповідним доказам, наданим позивачами, які не стосуються правовідносин, що виникли між позивачами та відповідачами, оскільки, як вбачається з аналізу норм цивільного процесуального законодавства, зокрема ст.4 ЦПК України, захисту в порядку цивільного судочинства підлягають лише права, свободи та законні інтереси осіб, які звернулись до суду, чи в інтересах яких до суду звернулись інші особи у визначених законом випадках. Особи, які залучені позивачами до участі у справі в якості третіх осіб, з самостійними позовними вимогами до суду не звертались.

Стосовно доводів Позивача 1 ОСОБА_1 про те, що на земельній ділянці, яка згідно із Державним актом на право постійного користування землею 1-ВН №003271 надана у постійне користування ТОВ «Ніка+», розташовані будівлі, які є його власністю, а саме: приміщення конюшні, яке придбане ним 22.01.1998, що підтверджується прибутковим касовим ордером №67 від 22.01.1998 і «Актом передачі будівлі» та будівля яйцескладу, придбана на підставі Договору купівлі-продажу від 23 грудня 1997 року, суд зазначає таке.

Відповідно до витягу №26657998 від 09.07.2010 про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії ССХ №207730 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежитлова будівля, конюшні, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Підстава виникнення права власності рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 11.06.2010 (Т. 2, а. с. 184).

Зі змісту рішення Апеляційного суду Вінницької області від 17.11.2010 у справі №22ц-4980/2010 випливає, що апеляційним судом скасовано рішення Бершадського районного суду Вінницької області від 11 червня 2010 року про визнання договору купівлі-продажу конюшні та визнання права власності на даний об`єкт нерухомості, а в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено (Т.1, а.с. 124-125).

Відповідно до витягу №27978479 про державну реєстрацію прав серії ССХ №207054 від 12.11.2010, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нежитлова будівля, яйцескладу №1, що за адресою: АДРЕСА_4 (Т. 3, а.с. 150).

Рішенням 19 сесії 6 скликання Флоринської сільської ради Бершадського району Вінницької області від 05.09.2012, надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на проведення техніко-економічного обґрунтування визначення меж і площ земельної ділянки по АДРЕСА_4 , необхідний для обслуговування будівель і споруд, належних йому на праві власності (Т. 2, а.с.185).

Приміщення яйцескладу №1 належне на праві власності ОСОБА_1 знаходиться на земельній ділянці, що належить до земель комунальної власності, що підтверджується планом кадастрового номера земельної ділянки 0520485600:03:002 (Т. 1 а.с. 126), та немає відношення до земельної ділянки наданої у постійне користування ТОВ «Ніка+».

Згідно зі статтею 120 ЗК України(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

При переході права власності на будівлю або споруду до громадян або юридичних осіб, які не можуть мати у власності земельні ділянки, до них переходить право користування земельною ділянкою, на якій розташована будівля чи споруда.

Зазначена норма закріплює загальний принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований. За цією нормою визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положеньстатті 120 ЗК Україниу поєднанні з нормоюстатті 125 ЗК Україниварто виходити з того, що у випадку переходу права власності на об`єкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці об`єкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак об`єкта права власності.

Окрім того, пунктом "е" частини першоїстатті 141 ЗК України передбачено, що підставою припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Таким чином, за загальним правилом, закріпленим у частині першійстатті 120 ЗК України, яка кореспондується з вимогами ст. 377 ЦК України, особа, яка набула права власності на будівлю чи споруду стає власником земельної ділянки на тих самих умовах, на яких вона належала попередньому власнику, якщо інше не передбачено у договорі відчуження нерухомості.

Такі висновки знайшли своє відображення, у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20.01.2021 у справі №318/1274/18.

Аналіз наведених норм дає право для висновку про те, що позивач 1 ОСОБА_1 , як власник об`єктів нерухомості (приміщень, споруд, будівель), у встановленому законом порядку, набув або ж міг набути право власності чи право користування на земельну ділянку на якій зведені ці об`єкти.

Щодо вимог Позивача 2 ОСОБА_2 , суд зазначає таке.

Рішенням №19 сесії 6 скликання Флоринської сільської ради Бершадського району Вінницької області від 05.09.2012, надано дозвіл гр. ОСОБА_5 на проведення техніко-економічного обґрунтування визначення меж і площ земельної ділянки по АДРЕСА_3 , необхідної для обслуговування будівель і споруд, належних йому на праві власності (Т. 3, а.с.104).

Рішенням 6 скликання 21 сесії Флоринської сільської ради Бершадського району Вінницької області вирішено: затвердити ОСОБА_5 , техніко-економічне обгрунтування визначення меж та площі земельної ділянки для обслуговування існуючих та проектуємих будівель та споруд, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , площею 0,0712 га (Т. 3, а.с. 105).

Постановою Бершадського районного суду Вінницької області від 28.09.2015 у справі №126/4060/14-а (провадження №2-а/126/4/2015) скасовано зазначене вище рішення 21 сесії 6 скликання Флоринської сільської ради Бершадського району Вінницької області від 05.12.2012 в частині затвердження теніко-економічного обслуговування визначення меж та площі земельної ділянки, для обслуговування існуючих та проектуємих будівель та споруд по АДРЕСА_5 , площею 0,0712 га (Т. 3, а.с 108-110).

Зі змісту ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 у справі №802/3178/15-а, випливає, що апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що акт на право постійного користування земельною ділянкою щодо ТОВ «Ніка+» станом на 14.12.2015 не скасований, його дія не припинена, а також те, що земельна ділянка площею 0,0712 га з кадастровим номером 0520485600:03:002:0228, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_5 , розташована на земельній ділянці, яка належить ТОВ «Ніка+», а відтак доказами наявними в матеріалах справи доведено підстави для постановлення рішення щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0520485600:03:002:0228, площею 0,0712 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_5 (Т. 3, а.с. 112-116).

Позивачу 2 ОСОБА_2 (яка є правонаступником ОСОБА_5 на праві власності належить земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , площею 0,2685 га, кадастровий номер 0520485600:03:02:0019, що підтверджується копією Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №235762 виданого 04.03.2005 (Т. 1, а.с.207-208).

Тобто з матеріалів справи встановлено, що право власності зазначених осіб ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на земельні ділянки, що межують з земельними ділянками відповідача ТОВ «Ніка+», виникло вже після видачі йому спірного державного акта.

Враховуючи наведені вище обставини, позивачами не надано жодних відомостей, які б могли свідчити про порушення їхніх прав відповідачем ТОВ «Ніка+», щодо користування, володіння та розпорядження належними позивачам на праві власності об`єктами нерухомості, і земельними ділянками на яких вони знаходяться, що унеможливлює зробити висновок про наявність підстав для припинення права постійного користування земельною ділянкою ТОВ «+Ніка+», та для скасування виданого Відповідачу 1 Державного акту серії І-ВН №003271.

Щодо доводів позивачів про те, що діяльність ТОВ «Ніка+» порушує їхні права, щодо користування своїми земельними ділянками, оскільки після отримання ТОВ «Ніка+» державного акту на право постійного користування землею 1-ВН №003271 спільне (суспільне) користування дорогою, отже і вулицею, було обмежено аж до його припинення, а перекриття ТОВ «Ніка+» дороги жителям с. Флорино та жителям м. Бершадь, власникам будівель, що межують із даною земельною ділянкою є порушенням права на вільне пересування та користування територією загального користування та позбавляє їх можливості нормально без перешкод користуватися своїми земельними ділянками, суд зазначає таке.

В обґрунтування позовних вимог позивачами вказано, що на спірній земельній ділянці проходила і проходить дорога вул. Яблунева (раніше Пархоменка), яка з`єднується з провулком Гоголя та АДРЕСА_1 та суміжними земельними ділянками інших власників, зокрема ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Як на підставу своїх вимог, позивачі посилаються, зокрема, на довідку Флоринської сільської ради Бершадського району Вінницької області №2.8-105 від 24.05.2012, зі змісту якої випливає, що згідно з фактичної вулично-шляхової мережі с. Флорино Бершадського району Вінницької області, через земельну ділянку, яка посвідчена Державним актом на право постійного користування землею І-ВН №003271 від 28.10.1998 землекористувач ТОВ «Ніка+» проходить дорога, яка з`єднує АДРЕСА_1 . Частина даної земельної ділянки також являється під`їздною до виробничих приміщень інших суб`єктів господарювання (в тому числі як пожежний під`їзд). Щодо відображення дороги на картографічних матеріалах то вона відсутня, оскільки поновлення картографічних матеріалів на яких було б позначено нові об`єкти забудови, дороги та проходи в зв`язку з відсутністю коштів не проводилося (Т. 1, а.с. 31).

Суд бере до уваги доводи Відповідача 1 про те, що з відповіді архівного сектору Бершадської районної державної адміністрації від 02.07.2020 №01-15/86 випливає, що в матеріалах сесій та в протоколах засідань виконавчого комітету Флоринської сільської ради за 2012 рік рішення, на підставі якого видана довідка виконавчим комітетом Флоринської сільської ради від 24.05.2012 №2.8-105 не виявлено та зазначена довідка до архівного сектору на постійне зберігання не передавалась, довідка відноситься до документів тимчасового терміну зберігання та не відноситься до документів Національного архівного фонду (Т. 2, а. с. 191).

Відповідачем 1 в спростування доводів позивача щодо наявності дороги надано суду лист управління містобудування та архітектури Вінницької обласної державної адміністрації від 22.05.2012 №01-20-437 випливає, що згідно генерального плану с. Флорино (розробник УДНДІПМ «Діпромісто», м. Київ) вул. Пархоменко у вулично-дорожній мережі є місцевим тупіковим проїздом (до території заводу та існуючої садибної забудови). Також наявна ситуація розміщення на вказаній земельній ділянці будівель та споруд свідчить про те, що немає підстав вважати дану територію проїздом (Т1, а.с. 128).

Учасниками провадження надані акти обстеження та інші докази щодо проходження дороги через земельну ділянку, що знаходиться в постійному користуванні ТОВ «Ніка+», яка з`єднує пров. Гоголя та вул. Пархоменко (Т. 1, а.с.32, 130-131, 213-214, Т. 2, а.с. 53, 179, 201, 202, Т. 3, а.с. 189).

Здійснивши аналіз позовної заяви та документів наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги зводяться до того, що позивачі стверджують про порушення своїх прав щодо дороги, яка з`єднує провул. Гоголя та вул. Пархоменка та яка проходить через земельну ділянку, яка посвідчена Державним актом на право постійного користування землею І-ВН №003271 від 28.10.1998 землекористувачем ТОВ «Ніка+».

Визначення меж земельних ділянок, в тому числі встановлення наявності чи відсутності факту проходження дороги (проїзду) через земельну ділянку до суміжних земельних ділянок потребує спеціальних знань, які виходять за межі знань осіб, що беруть участь у справі та суду, що розглядає справу.

Згідно з ч. 1 статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Інструкція про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 08.10.98 №53/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 26.04.2017 №1420/5, далі - Інструкція), з урахуванням Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, також затверджених згаданим наказом Міністерства юстиції України.

У пункті 1.2.2. Інструкції, зазначено, що одним із видів (підвидів) експертизи є, зокрема, земельно-технічна експертиза, основними завданнями якої є зокрема визначення фактичного землекористування земельними ділянками, а саме фізичних характеристик земельних ділянок (конфігурації, площі, промірів тощо); визначення відповідності фактичного землекористування в частині порушення меж та накладання земельних ділянок відповідно до правовстановлюючих документів та документації із землеустрою на ці земельні ділянки.

Позивачам та відповідачам судом були роз`яснені процесуальні права та обов`язки. Учасниками провадження ні під час проведення підготовчого засідання, ні під час судового розгляду, до суду, жодних клопотань про призначення по справі земельно-технічної експертизи, не подавалось.

Оскільки сторони, за процесуальної можливості, не надали до суду належних, допустимих та достатніх доказів у розумінні ст.ст.77-80ЦПК України на підтвердження проходження через земельну ділянку Відповідача 1 дороги (проїзду) до належних позивачам земельних ділянок, суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених вимог в цій частині.

Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою встановлено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (статті 12, 13 ЦПК України).

Тобто, право вибору способу захисту, передбаченого законом, належить особі, яка звернулася за захистом свого права.

Така позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду від 02 червня 2022 року у справі № 602/1455/20 (провадження № 61-475св22).

Так, ст. 401 ЦК України встановлено, що право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій, конкретно визначеній особі (особистий сервітут).

З огляду на викладене, суд вважає, що позивачами при розгляді даної справи не доведено необхідності застосування такого крайнього заходу як позбавлення права постійного користування земельною ділянкою відповідача по справі ТОВ «Ніка+», на належну йому земельну ділянку, межі якої було погоджено, та неможливості забезпечення свого права на обслуговування і доступу до своїх земельних ділянок шляхом встановлення сервітуту.

Як випливає з рішення 30 сесії 5 скликання Флоринської сільської ради від 11.09.2009 «Про встановлення земельного сервітуту», вирішено встановити земельний сервітут на безоплатне користування чужою земельною ділянкою, користувачем якої є ТОВ «Ніка+» АДРЕСА_3 (реєстраційний номер земельної ділянки №122 книги записів державних актів від 28.10.1998 для ФОП ОСОБА_5 . Пунктом 3 рішення передбачено, що договір про встановлення земельного сервітуту підлягає державній реєстрації в порядку, встановленому для державної реєстрації прав на нерухоме майно (Т. 2, а.с. 165-166).

З листа Бершадської районної державної адміністрації Вінницької області від 29.07.2010 №01-1-33-1960 вбачається, що договір про встановлення земельного сервітуту щодо частини земельної ділянки, яка знаходиться в постійному користуванні ТОВ "Ніка+" в установленому порядку не зареєстрований, як того вимагає ст. 100 ЗК України, а тому не має юридичної сили (Т. 2, а. с. 167).

Відповідно до заяви директора ТОВ «Ніка+» від 10.11.2021 адресованої ОСОБА_1 , Відповідач 1 запропонував Позивачу 1 звернутися до директора ТОВ «Ніка+» на предмет надання безкоштовного сервітута для під`їзду до будівлі яйцескладу №1 по АДРЕСА_4 , погодити необхідну площу території для обслуговування даної будівлі, та погодити маршрут проїзду до зазначеної вище будівлі по території ТОВ «Ніка+» (Т. 3, а.с. 159-160).

Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Верховенство права - це панування права в суспільстві, що вимагає від держави його втілення в правотворчу та правозастосовчу діяльність, зокрема в закони, зміст яких має відповідати критеріям соціальної справедливості, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права - є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальних вимірів права.

Верховний Суд у справі №521/17654/15-ц (постанова від 16 січня 2019 року) при вирішенні спору застосував загальні засади цивільного права - принцип справедливості, добросовісності та розумності, а також керувався однією з аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає: «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».

При цьому Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу "якості закону", передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.

Отже, національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції.

Щодо позовних вимог позивача в частині скасування реєстрації в Державному реєстрі записів державних актів на право постійного користування за №122 права постійного користування земельною ділянкою ТОВ «Ніка+», суд зазначає наступне.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Оскільки судовим розглядом не встановлено підстав для скасування Державного акту на право постійного користування землею, то відсутні підстави для скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.

Варто звернути увагу на те, що у п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству" унормовано, що судові рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що на момент набрання чинності цим Законом набрали законної сили та не виконані, виконуються в порядку, передбаченомуЗаконом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"до набрання чинності цим Законом.

Отже, за змістом цієї правової норми виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, тобто до їх переліку не належить судове рішення про скасування запису про проведену державну реєстрацію права, тому починаючи з 16 січня 2020 року цей спосіб захисту вже не може призвести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною уЗаконі України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Отже, у розумінні положень наведених норм права у чинній редакції на відміну від положень ч. 2ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, правомірними способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

Подібних правових висновків дійшов Касаційний цивільний суд та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 20 серпня 2020 року у справі №916/2464/19, від 16 вересня 2020 року у справі №352/1021/19, від 25 листопада 2020 року у справі №761/15741/17, від 16 грудня 2020 року у справі №755/7423/17.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

Таким чином, Держава Україна несе обов`язок перед зацікавленими особами аби забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30 січня 2003 року№3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

У ст.ст.12, 81 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Устатті 76 ЦПК Українивизначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно зі ст.79 ЦПК Українидостовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Про достатність доказів вказано уст. 80 ЦПК України: 1) достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування; 2) питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В п. 27постанови №2 Пленуму Верховного Суду України від 12.06.2009 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції»роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Згідно з ч. 1ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ч. 2ст. 59 ЦПК України, обставини по справі, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що позивачами не доведено необхідності забезпечення їхнього права на обслуговування та доступ до своїх земельних ділянок, у спосіб, зазначений в заявлених позовних вимогах, а саме шляхом припинення права постійного користування земельною ділянкою ТОВ «+Ніка+», що розташована на території Флоринської сільської ради Бершадського району Вінницької області загальною площею 0,5316 га, яка надана відповідно до державного акту на право постійного користування землею серії 1-ВН №003271 від 28 жовтня 1998 року, та скасування означеного Державного акту та реєстрації в Книзі записів державних актів на право постійного користування за №122, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України і покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених вимог. Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, судовий збір суд залишає за позивачами.

Щодо вимоги відповідача про стягнення судових витрат, в разі відмови в задоволенні позову, суд зазначає таке.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 133 ЦПК Українипередбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядомсправи,встановлюється судомна підставіподаних сторонамидоказів (договорів,рахунків тощо).Такі доказиподаються дозакінчення судовихдебатів усправі або протягом п`яти днів післяухвалення рішеннясуду заумови,що дозакінчення судовихдебатів усправі стороназробила проце відповіднузаяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).

За загальним правилом, при розподілі судових витрат у резолютивній частині судового рішення за результатами розгляду та вирішення справи встановлюється обов`язок сторони, не на користь якої ухвалено таке судове рішення, відшкодувати (компенсувати) іншій стороні понесені судові витрати з вказівкою на чіткий розмір відповідних судових витрат.

Разом з тим, представник відповідача - ТОВ "Ніка+" до закінчення судових дебатів у справі зробив заяву про те, що докази на підтвердження розрахунку суми судових витрат будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Отже, питання про розподіл судових витрат, відповідно до п. 5 ч. 7 ст.265ЦПК України буде розглянуто в судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 12, 81, 141, 259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про поновлення строку звернення до суду - задовольнити.

Поновити строк звернення до суду.

В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до товариства з обмеженою відповідальністю «Ніка+», Бершадської міської ради Гайсинського району Вінницькоїобласті, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Комунальне сільськогосподарське підприємство «Флор-сервіс» про відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення права шляхом скасування права постійного користування землею та визнання Державного акта недійсним - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 .

Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_7 ,

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП - НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_8 .

Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП - НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_9 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніка+", місцезнаходження: вул. І. Зборовського, 64, м. Бершадь, Гайсинський район, Вінницька область, код ЄДРПОУ - 24898359.

Відповідач: Бершадська міська рада Гайсинського району Вінницької області, місцезнаходження: вул. Героїв України, 23, м. Бершадь, Гайсинський район, Вінницька область, 24400, код ЄДРПОУ - 04051033.

Третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області, юридична адреса: вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027, код ЄДРПОУ 39767547.

Третя особа: Комунальне сільськогосподарське підприємство "Флор-сервіс", місцезнаходження: вул. Ю. Коваленка, 142-А, с. Флорино, Гайсинський район, Вінницька область, 24405, код ЄДРПОУ - 37513695.

Повний текст рішення виготовлено 03 серпня 2022 року.

Суддя О. Г. Борейко