Постанова

від 31.07.2022 по справі 607/3758/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/3758/22Головуючий у 1-й інстанції Марциновська І.В. Провадження № 22-ц/817/664/22 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 серпня 2022 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,

з участю секретаря - Романська К.М.

представника апелянта Снітинського Б.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/3758/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 березня 2022 року (постановлену суддею Марциновською І.В.) про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що 01 жовтня 2019 року між сторонами у письмовій формі укладений договір позики, за умовами якого відповідач отримав від позивача у позику кошти у сумі 42000 доларів США, які зобов`язався повернути у термін до 01 грудня 2019 року. Проте, відповідач зобов`язання за договором позики не виконав та позичені кошти не повернув. Неодноразові вимоги позивача щодо повернення цих коштів відповідач ігнорує.

У зв`язку з наведеним позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4 на свою користь заборгованість за договором позики у сумі 42000 доларів США, проценти за користування позикою за період з 01 жовтня 2019 року до 01 грудня 2019 року у сумі 1097 доларів США та три проценти річних від простроченої суми позики за період з 02 грудня 2019 року до 18 квітня 2022 року у сумі 2882 долари США.

Крім того, в березні 2022 року заявник ОСОБА_3 подав суду заяву про забезпечення позову.

В обґрунтування заяви зазначив, що даний позов, з яким він звернувся до ОСОБА_4 , є позовом майнового характеру. Відповідач у добровільному порядку не виконує взяті на себе майнові зобов`язання, а тому існує ризик, що відповідач може відчужити/вивести належне йому майно, що у подальшому спричинить неповернення коштів позивачу.

У зв`язку з наведеним заявник просив суд:

1. Накласти арешт у межах суми заявлених вимог 43000 доларів США на:

- грошові кошти та все рухоме і нерухоме майно, зареєстроване на праві власності за ОСОБА_4 , зокрема, але не виключно: будівлі та споруди загальною площею 1102.7 кв.м., в які входять цегляний будинок контори літери «А», цегляна прибудова літери «а1», цегляний ливарний цех літери «Б», цегляна прибудова «б1», цегляний ливарний цех літери «В», цегляна прибудова літери «в1», кам`яний підвал літери «в2», цегляний ливарний цех літери «Д», цегляна прибудова літери «д1», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; будівлю площею 816.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/3 частки права власності на квартиру загальною площею 66.3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- грошові кошти та все рухоме і нерухоме майно, що належить ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності та перебуває у володінні або зареєстроване за дружиною ОСОБА_5 , зокрема, але не виключно: будинок загальною площею 92.4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ; квартиру загальною площею 44 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ; домоволодіння загальною площею 309.8 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ;

- частку статутного капіталу ТОВ «Вінал», ТОВ «ВВП», належну ОСОБА_4 ;

- все інше рухоме і нерухоме майно ОСОБА_4 , зокрема, але не виключно автотранспорт, яке буде виявлене органами державної виконавчої служби або приватними виконавцями під час виконання ухвали суду про забезпечення позову;

2. Заборонити ОСОБА_4 та ОСОБА_5 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження чи обтяження вказаного вище арештованого майна;

3. Заборонити суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження чи обтяження зазначеного вище арештованого майна.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 березня 2022 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено власнику ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження чи обтяження нерухомого майна, а саме: будівель та споруд загальною площею 1102.7 кв.м., в які входять цегляний будинок контори літери «А», цегляна прибудова літери «а1», цегляний ливарний цех літери «Б», цегляна прибудова «б1», цегляний ливарний цех літери «В», цегляна прибудова літери «в1», кам`яний підвал літери «в2», цегляний ливарний цех літери «Д», цегляна прибудова літери «д1», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Заборонено суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження чи обтяження зазначеного вище нерухомого майна.

У іншій частині заяви відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_4 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що ні позивачем у заяві про забезпечення позову, ані судом відповідно в оскаржуваній ухвалі, жодним чином належно не наведено те, в чому саме полягає реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. На думку апелянта, доводи про те, що між сторонами наявний спір, сума позову значна, а також те, що відповідач може здійснювати заходи щодо реалізації свого майна, без будь-яких посилань на певні обставини, які могли б свідчити про те, що такі дії відповідачем дійсно можуть бути вчинені з метою утруднення виконання чи унеможливлення рішення суду про задоволення позову слід вважати такими, що не свідчать про підставність заяви. Крім того, в оскаржуваній ухвалі суду про зустрічне забезпечення позову не йдеться, оскільки вказана норма процесуального законодавства судом не досліджувалася. При цьому заявником не надано суду доказів про те, що останній має зареєстрованого в установленому законом порядку майно, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

У зв`язку з викладеним просить ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 березня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

13 липня 2022 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника позивача ОСОБА_3 адвоката Трута Д.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу.

Відзив мотивований тим, що позивач в заяві про забезпечення позову правомірно вказав, що об`єктивно існують ризики утруднення/неможливості виконання можливого рішення суду в межах спору у випадку незастосування заходів забезпечення позову шляхом обтяження майна відповідача і такі заходи дійсно необхідні. Крім того, 05 липня 2022 року суд першої інстанції ухвалив рішення в даній справі, яким стягнув з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 01 жовтня 2019 року у сумі 42000 доларів США та три проценти річних від простроченої суми позики у сумі 2882 долари США. Звертає увагу на те, що сама по собі апеляційна скарга на ухвалу про забезпечення позову, демонструє бажання відповідача відчужити наявне у нього майно. Разом з тим, на підставі Сертифікату суб`єкта оціночної діяльності № 16/21 від 18 січня 2021 року, проаналізувавши вартість нерухомості в Тернопільській області та зважаючи на воєнний стан в Україні, ринкова вартість нерухомого майна, на яке оскаржуваною ухвалою з метою забезпечення позову накладено обтяження, може становити 551350 грн., тобто 18846 доларів США, що значно меншою за суму стягнених рішенням суду грошових коштів.

У зв`язку з викладеним просить апеляційну скаргу залишити без задоволення.

22 липня 2022 року на адресу Тернопільського апеляційного суду від представника позивача ОСОБА_3 адвоката Трута Д.В. надійшли додаткові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, в яких посилався на те, що зустрічне забезпечення може застосовуватись в окремих випадках для відшкодування можливих збитків, але не є обов`язковим. Крім того, відповідач своїми діями, ввів позивача у важке метеріальне становище, а тому зустрічне забезпечення може ще більше порушити права та законні інтереси позивача.

В судовому засіданні представник апелянта ОСОБА_4 - адвокат Снітинський Б.Є. апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви викладені у ній.

Інші учасники по справі в судове засідання не з`явились, хоча належним чином були повідомлені про день і час слухання справи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що скарга до задоволення не підлягає виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретнім заходом до забезпечення позову і можливім предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.

Отже, суди при вирішенні питання щодо забезпечення позову мають здійснювати належну оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За змістом ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом забороною вчиняти певні дії.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі/ задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі № 522/3471/20.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову в даній справі є стягнення коштів за договором позики від 01 жовтня 2019 року. При цьому ціна позову становить 45 979 доларів США.

Судом встановлено, що між сторонами дійсно виник майновий спір з приводу стягнення коштів за договором позики.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 211135608 ОСОБА_4 на праві власності належить таке майно:

- будівлі та споруди загальною площею 1102.7 кв.м., в які входять цегляний будинок контори літери «А», цегляна прибудова літери «а1», цегляний ливарний цех літери «Б», цегляна прибудова «б1», цегляний ливарний цех літери «В», цегляна прибудова літери «в1», кам`яний підвал літери «в2», цегляний ливарний цех літери «Д», цегляна прибудова літери «д1», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- будівля площею 816.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- 1/3 частки квартири загальною площею 66.3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

Доказів належності ОСОБА_4 іншого майна до заяви про забезпечення позову не додано.

Оскільки відповідач ОСОБА_4 є власником спірного майна, а тому останній має реальну можливість розпоряджатися ним.

У даній справі позивач має обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може призвести до відчуження нерухомого майна, власником якого він є, що, безумовно, утруднить виконання можливого рішення суду про задоволення.

Тому, без вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову може бути істотно ускладнено ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову у спорі, який має майновий характер, спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Дана правова позиція позивача узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 11 серпня 2020 року у справі №760/5582/20.

Колегія суддів зазначає, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2022 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 заборгованість за договором позики від 01 жовтня 2019 року у сумі 42000 доларів США та три проценти річних від простроченої суми позики у сумі 2882 долари США. У іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Таким чином наявні достатні підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення може ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення суду.

Суд першої інстанції, станом на день розгляду заяви про забезпечення позову, дійшов обґрунтованого висновку про те, що співмірним та справедливим, а також таким, що відповідатиме реальному захисту прав та інтересів заявника, буде вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони власнику ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження чи обтяження вказаного вище нерухомого майна, власником якого він є, а також заборони суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження чи обтяження зазначеного майна.

Апеляційний суд враховує, що судом встановлено такий захід забезпечення позову, який є менш обтяжливим для обох сторін, виходячи із змісту позовних вимог.

Отже, нерухоме майно, яке суд першої інстанції заборонив до завершення розгляду справи по суті відчужувати третім особам, є майном, вартість якого буде становити у межах суми заявлених вимог 42000 доларів США.

Доводи апелянта про те, що в заяві про забезпечення позову не зазначено в чому саме полягає реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки позивач обґрунтував, що відповідач більше ніж 2 роки не виконує взяті на себе зобов`язання, а сума боргу є значною, останній не знаходиться на території України та указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан.

При цьому закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч.1 ст.149 ЦПК України.

Крім того, колегія суддів бере до уваги посилання позивача про те, що подання апеляційної скарги на ухвалу про забезпечення позову, демонструє бажання відповідача відчужити наявне у нього майно.

Аргументи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження можливого відчуження відповідачем нерухомого майна чи ускладнення виконання можливого судового рішення, не спростовують висновків суду про наявність передбачених процесуальним законом підстав для заборонити вчиняти будь-які дії, оскільки ОСОБА_4 , як титульний власник нерухомого майна, має право в будь-який час провести його відчуження. Наведене у свою чергу дає підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову і можливе відчуження квартири може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Крім того, той вид забезпечення позову, який застосував апеляційний суд, є співмірним заявленим позовним вимогам. Немає підстав вважати, що застосування такого заходу призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки нерухоме майно залишається в його володінні та користуванні, а можливість розпоряджатися обмежується на певний час лише щодо частини, якої стосується спір.

Твердження апелянта про те, що в оскаржуваній ухвалі суду про зустрічне забезпечення позову не йдеться, оскільки вказана норма процесуального законодавства судом не досліджувалася, апеляційний суд не приймає виходячи з наступного.

Відповідно до ч.8 ст.153 ЦПК України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Згідно із ч.1 ст.154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).

Враховуючи наведене правило процесуального Закону суд має право, втім він не зобов`язаний вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача.

Випадки обов`язкового застосування зустрічного забезпечення встановлені ч.3 ст.154 ЦПК України, відповідно до якої суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Жодна з наведених обставин судом не була встановлена, з огляду на що доводи ОСОБА_4 апеляційний суд визнає необґрунтованими.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі 369/7793/17.

При цьому, апеляційний суд враховує, що розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про допущення судом апеляційної інстанції істотних процесуальних порушень, достатніх для скасування постанови, якою було вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення.

Наведена позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі №916/2851/17, від 26.11.2018 у справі №904/2925/18 від 17.12.2018 у справі №914/970/18, від 18.06.2019 у справі 904/661/19, від 24.06.2019 у справі №916/2933/18, від 10.10.2019 у справі 916/1572/19.

Суд першої інстанції правильно встановив, що станом на час розгляду заяви про забезпечення позову відсутні підстави вважати, що існують обставини, передбачені ч. 3 ст. 154 ЦПК України, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення.

З огляду на викладене, суд першої інстанції належним чином забезпечив вимоги позивача по спору про стягнення коштів за договором позики, що відповідає принципам співмірності та пропорційності застосування заходів забезпечення позову, які полягають в дотриманні балансу вимог позивача з можливими негативними наслідками для відповідача та третіх осіб.

У відповідності до ч.1 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з вимогами ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно ч.1 ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином колегія суддів вважає, що ухвала Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 березня 2022 року є законною та обґрунтованою.

Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови 03 серпня 2022 року.

Головуючий

Судді