Постанова

від 04.08.2022 по справі 607/3758/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/3758/22Головуючий у 1-й інстанції Марциновська І.В. Провадження № 22-ц/817/680/22 Доповідач - Костів О.З.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 серпня 2022 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Костів О.З.

суддів - Міщій О. Я., Шевчук Г. М.,

з участю секретаря - Романська К.М.

сторін:

представника апелянта - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/3758/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2022 року (постановлену суддею Марциновською І.В.) про відмову задоволенні заяви ОСОБА_3 від 18 квітня 2022 року про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики.

Позовні вимоги ОСОБА_5 обґрунтовував тим, що 01 жовтня 2019 року між сторонами у письмовій формі укладений договір позики, за умовами якого відповідач отримав від позивача у позику кошти у сумі 42000 доларів США, які зобов`язався повернути у термін до 01 грудня 2019 року. Проте, відповідач зобов`язання за договором позики не виконав та позичені кошти не повернув. Неодноразові вимоги щодо повернення коштів ігнорує.

У зв`язку з наведеним позивач просив суд стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за договором позики у сумі 42000 доларів США, проценти за користування позикою за період з 01 жовтня 2019 року до 01 грудня 2019 року у сумі 1097 доларів США та три проценти річних від простроченої суми позики за період з 02 грудня 2019 року до 18 квітня 2022 року у сумі 2882 долари США.

18 квітня 2022 року заявник ОСОБА_5 подав суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту (додаткове забезпечення).

Заява мотивована тим, що ним збільшено позовні вимоги на 2979 доларів США. Крім цього, ним отримано висновок професійного оцінювача ТОВ «Захід-Експерт» про орієнтовну вартість уже обтяженого судом майна відповідача, у якій зазначено, що така вартість може становити 18846 доларів США. За таких обставин наявні підстави для додаткового обтяження іншого належного відповідачу майна.

У зв`язку з викладеним просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на нерухоме майно, зареєстроване на праві власності за ОСОБА_4 , а саме:

- на 1/3 частки права власності на квартиру загальною площею 66.3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- на частку ОСОБА_4 в статутному капіталі ТОВ «Вінал», ТОВ «ВВП» та заборонити ОСОБА_4 відчужувати його частку - розмір внеску до цих статутних капіталів у межах суми заявлених вимог 45979 доларів США.

Крім цього, 09 червня 2022 року позивач подав до суду заяву про уточнення заяви про забезпечення позову від 18 квітня 2022 року та зазначив, що на даний час суд прийняв до розгляду заяву про збільшення позовних вимог. Також відновив роботу Державний реєстр речових прав на нерухоме майно та нотаріусам надано право посвідчувати та здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження нерухомого майна. Крім цього, позивач звертає увагу на неналежну процесуальну поведінку відповідача під час розгляду даної цивільної справи, спрямовану, на думку позивача, на затягування розгляду справи. Також позивач звертає увагу, що наявні позови інших осіб до відповідача про повернення грошових коштів.

Уточнивши свої вимоги позивач просив суд накласти арешт на нерухоме майно, зареєстроване на праві власності за ОСОБА_4 у межах суми заявлених вимог 45979 доларів США, а саме:

1) нежитлові будівлі загальною площею 758 кв.м (жерстяний цех під літ. «Б» площею 681.8 кв.м., склад під літ. «З» площею 54.7 кв.м., прохідна під літ. «М» площею 21.5 кв.м.), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ;

2) будівлю загальною площею 816.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

3) нежитлове приміщення загальною площею 462.2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

4) нежитлове приміщення загальною площею 123.4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;

5) нежитлове приміщення загальною площею 116.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;

6) нежитлове приміщення загальною площею 166.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ;

7) 1/3 частки права власності на квартиру загальною площею 66.3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

8) земельні ділянки площею 0.3771 га, кадастровий номер 6122483000:003:0505 та площею 1.7878 га, кадастровий номер 6125286900:01:001:2050.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2022 року в задоволенні заяви від 18 квітня 2022 року про забезпечення позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_5 подав на нього апеляційну скаргу, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що існуюче часткове забезпечення позову від 17 березня 2022 року є неспівмірним з розміром позовних вимог та лише стимулює відповідача відчужити наявне нерухоме майно з метою ухилення виконання майбутнього судового рішення. Таким чином, вартість уже обтяженого ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 березня 2022 року майна відповідача (орієнтовно 551350.00 грн., що на день звернення з позовом було еквівалентно 18 484 доларів США) є значно меншою за суму заявлених вимог 45979 доларів США. Звертає увагу на те, що спосіб забезпечення, який існує на даний момент, є значно меншим ніж розмір обґрунтованих позовних вимог та ризиків. Позивач переконаний, що відповідач в планує повернутись в Україну виключно з метою перереєстрації наявного нерухомого майна для ухилення від виконання майбутнього судового рішення. Таке повернення відовідач планує здійснити після того, як знайде можливості та підстави, щоб повернутись назад за межі України після відчуження нерухомого майна.

У зв`язку з викладеним просить ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2022 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову від 18 квітня 2022 року задоволити в повному обсязі.

Відзив на апеляційну скаргу від учасників по справі до суду не надходив.

В судовому засіданні представник апелянта - адвокат Трут Д.В. свою апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на мотиви, викладені в ній.

Представник відповідача - адвокат Снітинський Б.Є. проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Проте, таким вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги у заяві про забезпечення позову від 18 квітня 2022 року, належними та достатніми доказами не доведені.

Колегія суддів апеляційного суду з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретнім заходом до забезпечення позову і можливім предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №826/8556/17, від 25 квітня 2019 року у справі №826/10936/18.

Отже, суди при вирішенні питання щодо забезпечення позову мають здійснювати належну оцінку доводів заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Такий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

За змістом ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, у тому числі/ задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 07 вересня 2020 року у справі № 522/3471/20.

З матеріалів справи вбачається, що предметом позову в даній справі є стягнення коштів за договором позики від 01 жовтня 2019 року. При цьому ціна позову становить 45979 доларів США.

Судом встановлено, що між сторонами дійсно виник майновий спір з приводу стягнення коштів за договором позики.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 301266132 від 10 травня 2022 року ОСОБА_4 на праві власності належить таке майно:

- нежитлові будівлі загальною площею 758 кв.м (жерстяний цех під літ. «Б» площею 681.8 кв.м., склад під літ. «З» площею 54.7 кв.м., прохідна під літ. «М» площею 21.5 кв.м.), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- будівлю загальною площею 816.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- нежитлове приміщення загальною площею 462.2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

- нежитлове приміщення загальною площею 123.4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 ;

- нежитлове приміщення загальною площею 116.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 ;

- нежитлове приміщення загальною площею 166.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 ;

- 1/3 частки права власності на квартиру загальною площею 66.3 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- земельні ділянки площею 0.3771 га, кадастровий номер 6122483000:003:0505 та площею 1.7878 га, кадастровий номер 6125286900:01:001:2050.

Оскільки відповідач ОСОБА_4 є власником спірного майна, він має реальну можливість розпоряджатися ним.

У даній справі позивач має обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може призвести до відчуження нерухомого майна, власником якого є відповідач, що безумовно, утруднить виконання рішення суду про задоволення позову.

Тому, без вжиття запропонованих позивачем заходів забезпечення позову може бути істотно ускладнено ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Забезпечення позову у спорі, який має майновий характер, спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Дана правова позиція позивача узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 11 серпня 2020 року у справі №760/5582/20.

Разом з тим, ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 березня 2022 року, яка постановою Тернопільського апеляційного суду від 01 серпня 2022 року залишена без змін, заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволено частково.

Заборонено власнику ОСОБА_4 вчиняти будь-які дії, спрямовані на відчуження чи обтяження нерухомого майна, а саме: будівель та споруд загальною площею 1102.7 кв.м., в які входять цегляний будинок контори літера «А», цегляна прибудова літера «а1», цегляний леварний цех літера «Б», цегляна прибудова «б1», цегляний ливарний цех літера «В», цегляна прибудова літера «в1», кам`яний підвал літера «в2», цегляний ливарний цех літера «Д», цегляна прибудова літера «д1», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_7 . Заборонено суб`єктам державної реєстрації прав, державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії щодо відчуження чи обтяження зазначеного вище нерухомого майна. У іншій частині заяви відмовлено.

Колегія суддів зазначає, що спір у даній справі вирішено по суті та рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 липня 2022 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 заборгованість за договором позики від 01 жовтня 2019 року у сумі 42000 доларів США та три проценти річних від простроченої суми позики у сумі 2882 долари США. У іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання судових витрат. При цьому в матеріалах справи відсутні докази щодо оскарження вказаного рішення суду.

Як вбачається з листа директора ТОВ «Захід-Експерт» Гайдамахи І. № 08/04 від 08 квітня 2022 року, ТОВ «Захід-Експерт», яке діє на підставі Сертифікату суб`єкта оціночної діяльності № 16/21 від 18 січня 2021 року, проаналізувавши вартість нерухомості в Тернопільській області та зважаючи на воєнний стан в Україні, вважає, що ринкова вартість нерухомого майна, а саме: будівель та споруд загальною площею 1102.7 кв.м., в які входять цегляний будинок контори літери «А», цегляна прибудова літери «а1», цегляний ливарний цех літера «Б», цегляна прибудова «б1», цегляний ливарний цех літера «В», цегляна прибудова літера «в1», кам`яний підвал літера «в2», цегляний ливарний цех літера «Д», цегляна прибудова літера «д1», що знаходяться за адресою: АДРЕСА_7 , може становити 551350 грн., що за курсом НБУ (1 дол. США = 29.2549 грн.) на день звернення було еквівалентом 18846 дол. США. (на сьогодні уже приблизно 15315 доларів США).

Згідно із висновком ТОВ «Захід-Експерт» (сертифікат суб`єкта оціночної діяльності №16/21 від 18 січня 2021) про вартість майна (дата оцінки - 30 червня 2022 року) відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», додатково підтверджено вказану у відповіді вартість 551350 грн.

Таким чином, обґрунтованими є доводи апелянта про те, що вартість нерухомого майна відповідача, яке обтяжене ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 17 березня 2022 року є значно меншою за суму стягнутих рішенням суду грошових коштів (44882 дол. США).

При цьому станом на день розгляду справи офіційний курс НБУ гривні щодо долара США становить 36.5686.

Апеляційний суд враховує те, що позивач неспроможний провести повноцінну оцінку нерухомого майна, оскільки власником цього майна є відповідач, який може не надавати доступу до свого майна.

Отже, передчасним є висновок суду першої інстанції, що позивачем не надано належних доказів, які можуть підтверджувати вартість нерухомого майна відповідача та спростовувати висновки суду, викладені в ухвалі від 17 березня 2022 року, щодо достатності застосованого заходу забезпечення позову для задоволення вимог позивача у разі прийняття рішення на його користь.

Апеляційним судом встановлено, що вартість майна, стосовно якого застосовано забезпечення, є значно меншою, ніж розмір позовних вимог, а тому подальша відмова від додаткового забезпечення означатиме необґрунтований судовий захист відповідача.

ОСОБА_4 як титульний власник нерухомого майна має право в будь-який час провести його відчуження. Наведене у свою чергу дає підстави вважати, що невжиття заходів забезпечення позову і можливе відчуження нерухомого майна може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

З огляду на вказане, колегія суддів вважає, що існує обґрунтована необхідність в накладені додаткового обтяження на майно відповідача з метою забезпечення рішення суду від 05 липня 2022 року, оскільки спосіб забезпечення, який існує на даний момент, є неспівмірним розміру обґрунтованих позовних вимог та ризиків.

Таким чином, наявні достатні підстави вважати, що невжиття додаткових заходів забезпечення, які просить позивач у заяві від 18 квітня 2022 року, може ускладнити чи зробити неможливим у подальшому виконання рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 05 травня 2022 року.

Відтак, апеляційний суд вважає співмірним та справедливим, а також таким, що відповідатиме реальному захисту прав та інтересів заявника, вжиття заходів забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, зареєстроване на праві власності за ОСОБА_4 у межах суми заявлених вимог 45979 доларів США.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що накладення арешту на все нерухоме майно відповідача не буде відповідати критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову та забезпечення збалансованості інтересів сторін.

З урахуванням підстав і предмету позову, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, апеляційний суд дійшов висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на належне відповідачу майно, а саме:

- нежитлові будівлі загальною площею 758 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- будівлю загальною площею 816.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

- нежитлове приміщення загальною площею 462.2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

При цьому, апеляційний суд вважає, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно лише тимчасово обмежить права відповідача щодо розпорядження цим майном, яке фактично перебуває у його володінні, проте, такі заходи не перешкоджають здійсненню відповідачем права користування та володіння майном та вчинення господарської діяльності, в той час як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

Обраний позивачем захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на вищевказане нерухоме майно, яке належить на праві власності відповідачу ОСОБА_4 , у найбільшій мірі спрямований на забезпечення предмету спору та є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Крім того, апеляційний суд приходить до висновку про те, що невжиття заходів забезпечення позову утруднить можливість для позивача вчиняти дії, направлені на відновлення стану, який існував до порушення його прав. Тобто, існує обґрунтоване припущення про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду справи майно буде відчужене на користь інших осіб, позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить ефективний захист та поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, що призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Враховуючи вказане, доводи апеляційної скарги знаходять своє підтвердження в матеріалах справи.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції необґрунтовано відмовив позивачу у задоволенні заяви від 18 квітня 2022 року про вжиття заходів забезпечення позову, для вжиття яких існували усі передбачені процесуальним законодавством підстави, а тому апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

У даній справі відсутні підстави, передбачені ч.3 ст.154 ЦПК України, для обов`язкового застосування зустрічного забезпечення.

При цьому, апеляційний суд враховує, що розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про допущення судом істотних процесуальних порушень, достатніх для скасування судового рішення, яким було вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутися з клопотанням про зустрічне забезпечення.

Керуючись ст.ст.367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 червня 2022 року - скасувати.

Постановити по справі нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_3 від 18 квітня 2022 року про забезпечення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення коштів за договором позики - задовольнити частково.

Накласти арешт на нерухоме майно, зареєстроване на праві власності за ОСОБА_4 у межах суми заявлених вимог 45979 доларів США, а саме:

1) нежитлові будівлі загальною площею 758 кв.м (жерстяний цех під літ. «Б» площею 681.8 кв.м., склад під літ. «З» площею 54.7 кв.м., прохідна під літ. «М» площею 21.5 кв.м.), що знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ;

2) будівлі загальною площею 816.1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ;

3) нежитлове приміщення загальною площею 462.2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .

У задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Копію ухвали направити позивачу ОСОБА_3 до відома, а відповідачу ОСОБА_4 та Збаразькому відділу державної виконавчої служби у Тернопільському районі Тернопільської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Івано-Франківськ) до виконання.

Строк пред`явлення ухвали до виконання 3 (три) роки.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Дата складення повного тексту постанови - 05 серпня 2022 року.

Реквізити сторін:

Позивач: ОСОБА_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Головуючий

Судді