Постанова

від 01.08.2022 по справі 758/929/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/8021/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 серпня 2022 року місто Київ

справа № 758/929/22

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В.

суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б.

за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 17 травня 2022 року про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Головчак М.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАВЕСТ» про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просив стягнути з ТОВ «КРАВЕСТ» на свою користь:

суму боргу за договором №Ф-1/01 про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 1 814 988,50 грн.,

3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 14 768,54 грн.,

втрати від інфляції у розмірі 42 061,33 грн.

16 травня 2022 року позивач подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив:

накласти арешт на кошти у межах суми 1 871 818,37 грн., які знаходяться на банківських рахунках ТОВ «КРАВЕСТ» за реквізитами: НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК»; НОМЕР_2 в AT КБ «ПРИВАТБАНК»; НОМЕР_3 в філії «Розрахунковий центр» «ПРИВАТБАНК»; НОМЕР_4 в філії «Розрахунковий центр» «ПРИВАТБАНК»;

накласти арешт на транспортний засіб марки «Mersedes-Benz», модель Sprinter313COI, спеціалізований вантажний фургон, державний номер НОМЕР_5 ;

накласти арешт на основні засоби ТОВ «КРАВЕСТ»;

заборонити відповідачу переводити основні засоби виробництва на ТОВ «КРАВЕСТ».

Заяву обгрунтовував тим, що він був одним з двох учасників ТОВ «КРАВЕСТ».

Посилався на те, що бенефіціаром ОСОБА_3 було відкрито ряд рахунків для ТОВ «Кравест», щоб уникнути можливого блокування коштів товариства при пред`явленні ним позову.

Вказував, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить або унеможливить виконання судового рішення та утруднить ефективний захист його законних інтересів.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 17 травня 2022 року заяву ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просив оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що позивачем подавалась доказово обґрунтована заява, про що свідчить її зміст, додатки до неї і посилання на доказові документи у справі.

Посилався на те, що у заяві є прямі документальні посилання на те, що відразу після отримання 17 серпня 2021 року вимоги від 09 серпня 2021 року про повернення коштів, 19 серпня 2021 року бенефіціарним учасником ОСОБА_3 здійснена державна реєстрація TOB «КРАВЕСТ СВТ», з тим же профілем діяльності, продукція на виробничій базі ТОВ «КРАВЕСТ» стала виготовлятись вже від імені нового підприємства; позивачу відмовлено у доступі до фінансової документації ТОВ «КРАВЕСТ» і проігноровано його вимоги про проведення звітних річних зборів Товариства, що окремі активи ТОВ «КРАВЕСТ» виведені на дружину бенефіціара ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , котра стала співзасновником ТОВ «КРАВЕСТ СВІТ»; що ТОВ «КРАВЕСТ» відкрило нові рахунки у банках, про які позивача, як засновника, не повідомили.

Зазначав, що у оскаржуваній ухвалі вказаним фактам правової оцінки не надавалось.

26 липня 2022 року від відповідача на адресу Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній посилався на те, що апеляційна скарга є необґрунтованою, а її доводи не спростовують висновків суду першої інстанції, просив ухвалу суду залишити без змін, а скаргу без задоволення.

Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції відповідно до ухвали Київського апеляційного суду від 29 липня 2022 року.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у відсутність відповідача на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для задоволення заяви.

Колегія суддів не погоджується зданим висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

У відповідності до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами .

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

До видів забезпечення позову законом віднесено накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб (пункт 1 частини першої статті 150 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі №753/22860/17 зазначено, що конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертаючись до суду з вищевказаним позовом просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти у розмірі 1 871 818,37 грн., а саме: суму боргу за договором №Ф-1/01 про надання поворотної фінансової допомоги у розмірі 1 814 988,50 грн., 3% річних за прострочення виконання грошового зобов`язання у розмірі 14 768,54 грн., втрати від інфляції у розмірі 42 061,33 грн.

Порушуючи питання про забезпечення позову, представник позивача вказував на те, що невжиття заходів забезпечення позову у випадку задоволення позовних вимог може утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Викладені обставини, враховуючи положення ст.151 ЦПК України є достатніми для обґрунтованого припущення позивача, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

На підтвердження наявності у відповідача ТОВ «КРАВЕСТ» відкритих рахунків у банках та інших фінансових установах було надано відповідь з ГУ ДПС у місті Києві від 04 лютого 2020 року, згідно якої у ТОВ «КРАВЕСТ» наявні наступні відкриті рахунки:

НОМЕР_3 в філії «Розрахунковий центр» «ПРИВАТБАНК», Київ, МФО 320649;

НОМЕР_6 в Казначейство України (ел.адм.подат), МФО 899998,

НОМЕР_1 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299;

НОМЕР_2 в АТ КБ «ПРИВАТБАНК», МФО 305299.

З матеріалів справи вбачається, що у відповідача ТОВ «КРАВЕСТ» також наявний відкритий рахунок НОМЕР_4 в філії «Розрахунковий центр» «ПРИВАТБАНК» м. Києва, МФО 320649.

Накладення арешту на грошові кошти відповідачів слід обмежувати розміром ціни позову та можливих судових витрат; суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банківських або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру загальної суми позовних вимог та можливих судових витрат.

Така ж правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 серпня 2019 року у справі №915/538/19, від 06 листопада 2018 року у справі №923/560/17.

Враховуючи предмет, підстави позову, його ціну у розмірі 1 871 818,37 грн., колегія суддів вбачає наявність зв'язку між зазначеним заходом забезпечення позову (накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову) і предметом спору, співмірність цих заходів із заявленими позивачем вимогами.

Дослідивши збалансованість інтересів сторін, колегія суддів враховано, що вказаний захід забезпечення позову не обмежують прав відповідача ТОВ «КРАВЕСТ» у здійсненні ним підприємницької діяльності, не порушують прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, а лише запровадять тимчасові обмеження, існування яких дозволить створити належні умови для запобігання перешкод у виконанні рішення суду у разі задоволення позовних вимог та сприятимуть його виконанню. Тоді як невжиття заявлених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду у даній справі, що, у свою чергу, призведе до нівелювання функції судового рішення як механізму дійсного поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Таким чином, заява в частині накладення арешту на грошові кошти ТОВ «КРАВЕСТ» у межах ціни позову у розмірі 1 871 818 грн. 37 коп., які знаходяться на банківських рахунках товариства, а саме: НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», МФО 305299; НОМЕР_2 в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», МФО 305299; НОМЕР_3 в філії «Розрахунковий центр» «ПРИВАТБАНК», Київ, МФО 320649;НОМЕР_4 в філії «Розрахунковий центр» «ПРИВАТБАНК» м. Києва, МФО 320649, за виключенням сум, які підлягають сплаті як обов`язкові платежі, податки та збори, оплати заробітної плати, підлягає задоволенню.

Що стосується вимог про накладення арешту на транспортний засіб марки «Mersedes-Benz», модель Sprinter 313COI, спеціалізований вантажний фургон, державний номер НОМЕР_5 , то вони задоволенню не підлягають, оскільки як вбачається з відповіді Головного сервісного центру МВС України №182оз від 07 лютого 2022 року вказаний автомобіль не належить відповідачу ТОВ «КРАВЕСТ», а відтак відсутні підстави для накладення на нього арешту.

У п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року зазначено, що суд не повинен вживати таких заходів забезпечення позову, які пов`язані із втручанням у внутрішню діяльність господарських товариств.

У заяві про забезпечення позову представник позивача також просив забезпечити позов шляхом накладення арешту на основні засоби ТОВ «КРАВЕСТ» та заборонити відповідачу переводити основні засоби виробництва на ТОВ «КРАВЕСТ».

Колегія суддів вважає, що заява про забезпечення позову в цій частині задоволенню не підлягає, оскільки забезпечення позову шляхом накладення арешту на основні засоби ТОВ «КРАВЕСТ» та заборони відповідачу переводити основні засоби виробництва на ТОВ «КРАВЕСТ» буде перешкоджати господарській діяльності відповідачаТОВ «КРАВЕСТ».

Посилання відповідача у відзиві на апеляційну скаргу на те, що ТОВ «КРАВЕСТ» не здійснює заходів щодо можливого ускладнення виконання майбутнього рішення суду, а тому відсутні підстави для забезпечення позову, колегія суддів відхиляє, оскільки як вбачається з матеріалів справи між сторонами існує спір щодо стягнення коштів.

При цьому, слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

З урахуванням вищевикладеного, ухвала Подільського районного суду міста Києва від 17 травня 2022 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позовувідповідно до положень п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України.

Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 17 травня 2022 року - скасувати та постановити нове судове рішення.

Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову - задовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «КРАВЕСТ» у межах ціни позову у розмірі 1 871 818 грн. 37 коп., які знаходяться на банківських рахунках товариства, а саме:

НОМЕР_1 в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», МФО 305299;

НОМЕР_2 в Акціонерному товаристві Комерційний банк «ПРИВАТБАНК», МФО 305299;

НОМЕР_3 в філії «Розрахунковий центр» «ПРИВАТБАНК», Київ, МФО 320649;

НОМЕР_4 в філії «Розрахунковий центр» «ПРИВАТБАНК» м. Києва, МФО 320649, за виключенням сум, які підлягають сплаті як обов`язкові платежі, податки та збори, оплати заробітної плати.

В решті вимог заяви відмовити.

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю «КРАВЕСТ», місцезнаходження: 04123, місто Київ, вул. Світлицького, 35, код ЄДРПОУ 24735137.

Стягувач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_7 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Постанова підлягає негайному виконанню.

Строк пред`явлення постанови до виконання три роки.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 03 серпня 2022 року.

Головуючий:

Судді: