Постанова

від 12.09.2023 по справі 758/929/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

№ справи: 758/929/22

№ апеляційного провадження: 22-ц/824/9085/2023

Головуючий у суді першої інстанції: Головчак М.М.

Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 вересня 2023 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Немировської О.В.

суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.,

секретар - Ольшевський П.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кравест» про стягнення грошових коштів,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року,

встановив:

у листопаді 2022 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача на його користь грошові кошти в розмірі 1 814 988 грн. 50 коп., які були надані відповідачу в якості поворотної фінансової допомоги, а також 3% річних, що становить 14 768 грн. 54 коп. та інфляційні втрати в розмірі 42 061 грн. 33 коп., а всього 1 871 818 грн. 37 коп.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року в задоволенні позову було відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням, представник позивача - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідь судді Немировської О.В., пояснення представника позивача - ОСОБА_3 та представника відповідача - ОСОБА_4 , дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач посилався на те, з 1998 року він є учасником ТОВ «Кравест», статутний капітал якого складає 70 000 грн. Частка позивача у статутному капіталі складає 20 %, що дорівнює 14 000 грн. Іншим учасником Товариства є ОСОБА_5 , частка якого становить 56 000 грн., що складає 80 % статутного капіталу. Крім того, позивач займав посаду директора в Товаристві, з якої влітку 2021 року звільнився за згодою сторін, одночасно повідомивши Товариство та учасника ОСОБА_5 про намір продати свою частку і запропонував останньому скористатись переважним правом на покупку, однак частка не відчужена, у зв`язку з чим він є учасником Товариства, хоча безпосередньо участі у господарській діяльності підприємства не бере. Разом з тим, вимагає повернення суми залишку поворотної фінансової допомоги, яка свого часу надавалась позивачем Товариству як фізичною особою - учасником на тимчасовій основі для підприємницьких цілей. 24 січня 2018 року між сторонами укладено договір № Ф-1/01 про надання поворотної фінансової допомоги, на виконання якого позивачем систематично надавалась Товариству поворотна фінансова допомога, перша частина якої надана у межах обумовленого договором строку до 25 січня 2018 року у розмірі 160 000 грн. У подальшому позивачем вносились різні суми допомоги, які сумарно перевищили 500 000 грн., сторони договору не заперечували проти цього, реально змінивши і доповнивши договірні умови. Загалом поворотна фінансова допомога позивачем була надана підприємству на загальну суму 2 056 288 грн. 50 коп. На даний час Товариством повернуто позивачу 241 300 грн. Залишок неповернутої суми складає 1 814 988 грн. 50 коп. 09 серпня 2021 року він звернувся до відповідача з вимогою про повернення коштів, однак кошти повернуто не було, в зв`язку з чим позивач просить стягнути 1 814 988 грн. 50 коп., 3% річних в сумі 14 768 грн. 54 коп., інфляційні втрати в сумі 42 061 грн. 33 коп.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року в задоволенні позову було відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довів наявність договірних відносин з надання поворотної фінансової допомоги, оскільки наданий позивачем примірник договору не є належним доказом в розумінні ст. 77 ЦПК України.

Однак погодитись з таким висновком суду першої інстанції неможливо, оскільки він не відповідає встановленим по справі обставинам.

Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваний прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 ЦК України).

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В ч. 1 ст. 509 ЦК України закріплено, що зобов`язанням є парвовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо).

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Системний аналіз пункту 3 частини першої статті 3 та статті 627 ЦК України дає підстави для висновку, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору, вибору контрагента, виду договору, визначення умов договору.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно із статтею 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Поворотна фінансова допомога визначена в підпункті 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України як сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування відсотків або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення.

За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (стаття 1046 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Тому договір поворотної фінансової допомоги за своєю правовою природою є договором позики. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей (стаття 1047 ЦК України).

Як видно з матеріалів справи, позивач надав до справи копію Статуту ТОВ «Кравест», Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до яких, товариство створено в 1997 році, присвоєно код ЄДРПОУ 24735137, учасниками товариства є ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , який працював в товаристві на посаді заступника директора. В серпні 2018 року ОСОБА_1 направив до товариства заяву про вихід з учасників товариства, а також просив повернути йому залишок поворотної фінансової допомоги, яку він надав товариству в сумі 2 056 288 грн. 50 коп. на підставі Договору №Ф-1/01 від 24.01.2018.

З тексту вказаного Договору, копію якого було надано позивачем до справи, слідує, що засновник надає підприємству поворотну фінансову допомогу, а підприємство зобов`язується повернути надані кошти в порядку та на умовах, передбачених цим договором. В п. 2.1- 2.5 договору було вказано, що поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України, в межах суми 500 000 грн. на безоплатній основі, надається на протязі одного року, надається на строк до моменту вимоги її повернення засновником. Відповідно до п. 7.1 засновник має право вимагати дострокового повернення наданої поворотної фінансової допомоги, письмово попередивши про це підприємство за 15 робочих днів. В п. 8.1 Договору було встановлено, що договір діє до 31.12.2018 року.

Також позивачем було надано копії меморіальних ордерів та банківських квитанцій, за якими ним вносились кошти на рахунок підприємства.

Представник відповідача проти позову заперечувала, вказувала, що такий договір не укладався, кошти ОСОБА_1 не вносив, що такі фінансові операції проводились з метою зменшення оподаткування, та одночасно пояснювала, що строк повернення вказаної фінансової допомоги ще не настав. Доводи представника відповідача є взаємовиключними та не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Зазначені суми обліковувались підприємством за наданими до матеріалів справи при розгляді справи в суді першої інстанції виписками про рух коштів по рахунку, де зазначено, ким внесена сума та за яким договором. Аналогічним чином обліковувались кошти, які сплачувались ОСОБА_1 для повернення.

Відповідно до наявних в матеріалах справи банківських квитанцій, меморіальних ордерів та Виписок про рух коштів по рахунку ТОВ «Кравест» було обліковано внесення коштів від ОСОБА_1 за договором від 24.01.2018:

25.01.2018 - 160 000 грн.

28.02.2018 - 10 000 грн.

31.07.2018 - 74 925 грн.

23.08.2018 - 15 000 грн.

31.08.2018 - 25 000 грн.

31.08.2018 - 25 000 грн.

10.10.2018 - 200 000 грн.

25.10.2018 - 70 000 грн.

26.10.2018 - 140 000 грн.

07.11.2018 - 70 000 грн.

24.01.2019 - 20 000 грн.

26.02.2019 - 40 000 грн.

28.02.2019 - 30 000 грн.

16.08.2019 - 79 890 грн. 11 коп.

21.08.2019 - 130 000 грн.

28.08.2019 - 60 000 грн.

05.09.2019 - 60 000 грн.

10.09.2019 - 51 918 грн.

08.10.2019 - 49 920 грн.

08.10.2019 - 85 000 грн.

17.10.2019 - 49 920 грн. 08 коп.

24.10.2019 - 90 000 грн.

28.10.2019 - 144 825 грн. 17 коп.

31.10.2019 - 100 000 грн.

09.06.2020 - 50 000 грн.

26.09.2019 - 79 890 грн. 11 коп.

Всього: 1 911 288 грн. 47 коп.

Доказів на підтвердження внесення позивачем інших сум в матеріалах немає.

Щодо суми коштів, які були повернуті позивачу, суд бере до уваги вказану ним суму - 241 300 грн.

Таким чином до стягнення належить сума - 1 669 988 грн. 47 коп.

В частинах 1-5 ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає.

В постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 березня 2023 року (справа №357/1771/21 міститься правовий висновок, згідно якого у постановах Верховного Суду від 12 червня 2020 року у справі № 169/506/17 (провадження № 61-37213св18), від 24 червня 2021 року у справі № 686/19271/19 (провадження № 61-9459св20) зроблено висновки, що факт отримання та повернення грошових коштів доводять банківські виписки про зарахування чи повернення грошей із поточного рахунку, а також прибуткові та видаткові касові ордери у разі внесення (виплати) грошей до (з) каси товариства.

Отже, належними та допустимими доказами внесення/повернення особою коштів у готівковій формі можуть бути прибуткові та видаткові касові ордери, а у випадку внесення/повернення коштів у безготівковій формі таким доказом може бути відповідна банківська виписка.

У частині третій статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Відповідно до частин сьомої, восьмої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підприємство вживає всіх необхідних заходів для запобігання несанкціонованому та непомітному виправленню записів у первинних документах і регістрах бухгалтерського обліку та забезпечує їх належне зберігання протягом встановленого строку. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи.

Також згідно з частиною третьою статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів.

З наведених підстав Верховний Суд дійшов переконання, що на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку систематизується інформація, що міститься в первинних документах. Відповідальність за будь-які розбіжності, що містяться у первинних документах та регістрах бухгалтерського обліку, несуть особи, які склали та підписали ці документи, власник або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством.

У постанові від 25 червня 2020 року (справа № 924/233/18) Верховний Суд зробив висновки про те, що обов`язок із доказування потрібно розуміти як врегульовану в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, яка бере участь у судовому процесі, зі збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою. На сьогодні у праві існують такі основні стандарти доказування: «баланс імовірностей» (balance of probabilities) або «перевага доказів» (preponderance of the evidence); «наявність чітких та переконливих доказів» (clear and convincing evidence); «поза розумним сумнівом» (beyond reasonable doubt). Стандарт доказування «вірогідності доказів», передбачений статтею 79 ГПК України, на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Верховний Суд неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд акцентував, що обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування всіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язками, відносинами і залежностями. Таке з`ясування запобігає однобічності та забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення. З`ясування відповідних обставин має здійснюватися із застосуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України щодо відсутності у жодного доказу заздалегідь встановленої сили та оцінки кожного доказу окремо, а також вірогідності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності.

Порушення умов грошового зобов`язання є підставою для настання відповідальності, передбаченої в ст. 625 ЦК України, згідно ч. 2 якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач не сплатив своєчасно суму отриманої поворотної безвідсоткової фінансової допомоги, з нього має бути стягнуто 3 проценти річних, що становить 13 587 грн. 05 коп. та інфляційні втрати в сумі 38 696 грн. 42 коп. Враховуючи викладене, загальна сума, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 1 722 271 грн. 94 коп.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції обставинам справи.

За таких обставин апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382 ЦПК України, суд

постановив:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 20 березня 2023 року скасувати та ухвалити по справі нове судове рішення наступного змісту.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кравест» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 722 271 грн. 94 коп. та судовий збір в сумі 28 531 грн. 50 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може

бути оскаржена до Верховного Суду в касаційному порядку протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 25 вересня 2023 року.

Головуючий

Судді