Рішення

від 25.07.2022 по справі 910/19539/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.07.2022Справа № 910/19539/21

Господарський суд міста Києва у складі:

судді - Бондаренко - Легких Г. П.,

за участю секретаря - Конон В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві матеріали господарської справи №910/19539/21

За позовом Комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня "ПСИХІАТРІЯ" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Кирилівська, буд. 103, м. Київ 80, 04080)

До Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄНІ ВІДЕ ВІЧЕ" (вул. Кирилівська, буд. 103, корп. 14, м. Київ 80, 04080)

про стягнення 2 341 809,01 грн

За участі представників сторін:

Від позивача: Бондарчук Ю. В., самопредставництво, посадова інструкція від 20.01.2022, наказ №524/к від 18.06.2020;

Від відповідача (відеоконференція): Єлманова В. А., ордер серії ХВ №000142 від 29.12.2021.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне некомерційне підприємство "Клінічна лікарня "ПСИХІАТРІЯ" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄНІ ВІДЕ ВІЧЕ" (далі - відповідач) про стягнення 2 341 809, 01 грн.

Позовні вимоги мотивовані незгодою відповідача із зменшенням тарифів на поставлену у лютому - квітні 2020 року та жовтні - грудні 2020 року теплоенергію, обумовлених договором, укладеним між сторонами, у зв`язку із коливанням ціни товару на ринку в бік зменшення. Відмова відповідача від зменшення тарифу на теплову енергію призвела, на думку позивача, до необґрунтованого нарахування відповідачем завищеної вартості спожитої позивачем теплової енергії за вказані періоди на загальну суму 2 341 809, 01 грн. У зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача 2 341 809, 01 грн, як безпідставно нарахованих. Правовими підставами позову позивач визначає ст. 652 Цивільного кодексу України та пп. 9 п. 3.2. Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.03.2017 № 308.

Також позивач просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

01.12.2021 Господарський суд міста Києва ухвалою залишив позовну заяву без руху та встановив позивачеві п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали від 01.12.2021.

08.12.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків, якою позивач не повністю усунув недоліки позовної заяви встановлені ухвалою суду від 01.12.2021.

14.12.2021 Господарський суд міста Києва ухвалою зобов`язав позивача надати суду докази направлення відповідачу (ТОВ «ВЄНІ ВІДЕ ВІЧЕ») копії позовної заяви та доданих до неї документів (опис вкладення, накладну на відправку та фіскальний (розрахунковий) чек) - впродовж двох днів з дня вручення цієї ухвали та прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі, розгляд справи ухвалив здійснювати у порядку загального позовного провадження та призначив підготовче засідання у справі на 13.01.2022.

31.12.2021 через канцелярію суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

04.01.2022 через канцелярію суду від позивача надійшла заява про долучення документів на виконання вимог ухвали суду від 14.12.2021.

11.01.2022 через канцелярію суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

В судове засідання 13.01.2022 прибули представник позивача, а також представник відповідача. Суд на місці ухвалив оголосити перерву в підготовчому судовому засіданні до 25.01.2022, про що представників сторін повідомлено під розписку.

24.01.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В судове засідання 25.01.2022 прибула представник позивача, відповідач або його уповноважений представник не прибув, втім в день судового засідання через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, в якому відповідач також просив продовжити строк підготовчого провадження. Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання, заслухавши думку представника позивача, на місці ухвалив: відмовити у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи та продовження строку підготовчого провадження; закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 24.02.2022, про що представника позивача повідомлено під розписку, а відповідача ухвалою-викликом від 26.01.2022.

Судове засідання, призначене на 24.02.2022, не відбулось, у зв`язку з початком повномасштабного вторгнення росії на територію України та введенням указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX зі змінами, внесеними Указом Президента України від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2119-IX, Указом Президента України №259/2022 від 18 квітня 2022, затвердженим Законом України від 21 квітня 2022 № 2212-IX в Україні воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та відсутністю можливості забезпечити розгляд справи у відкритому судовому засіданні із забезпеченням безпеки працівників суду та відвідувачів суду.

12.05.2022 Господарський суд міста Києва ухвалою-викликом повідомив сторін про визначення нової дати судового засідання по суті справи на 07.06.2022 (з урахування ухвали Господарського суду міста Києва від 16.05.2022 про виправлення описки в даті призначеного судового засідання), що надсилалась на поштову адресу сторін.

31.05.2022 та 01.06.2022 до суду електронною поштою та засобами поштового зв`язку від відповідача надійшли клопотання ідентичного змісту про відкладення розгляду справи до закінчення воєнного стану в Україні.

В судове засідання 07.06.2022 прибула представник позивача. Суд, розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про необхідність роз`яснення відповідачеві про його право, передбачене статтею 197 ГПК України, а також право мати кількох представників з метою належного представництва інтересів відповідача. Заслухавши вступне слово представника позивача, суд на місці ухвалив відкласти судове засідання по суті справи на 26.07.2022, про що представника позивача повідомлено під розписку, а відповідача ухвалою-викликом від 08.06.2022.

20.06.2022 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщенні суду з використанням власних технічних засобів.

В судове засідання 26.07.2022 прибули представники сторін, представник відповідача приймав участь у справі в режимі відеоконференції. Суд, заслухавши вступне слово відповідача та дослідивши докази зібрані у справі, перейшов до дослідження доказів та заслуховування судових дебатів сторін. Представник позивача просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши долучені до матеріалів справи докази, заслухавши позиції учасників справи, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

I. Фактичні обставини, що стали підставою спору (підстави позову).

ТОВ «ВЄНІ ВІДЕ ВІЧЕ» здійснює свою діяльність на підставі ліцензії на виробництво теплової енергії серії АЕ №194696 та ліцензії на постачання теплової енергії серія АЕ №288336.

Між Комунальним некомерційним підприємством «Клінічна лікарня «ПСИХІАТРІЯ» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (надалі - позивач, споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЄНІ ВІДЕ ВІЧЕ» (надалі - відповідач, постачальник) за результатами проведення процедури закупівлі, було укладено договір на виробництво та постачання теплової енергії №28 від 28.02.2020 (надалі - Договір), згідно умов якого постачальник зобов`язувався відпускати споживачу вироблену теплову енергію цілодобово протягом року для підігріву води та опалення.

Згідно п. 14 Договору - договірна ціна за одну Гкал теплової енергії складає 1798, 0 грн з урахуванням всіх податків та зборів (одна тисяча сімсот дев`яносто вісім гривень шістдесят копійок), при наявності приладів обліку.

Згідно п. 20 Договору - цей договір набуває чинності з дати підписання і діє до 31 грудня 2020 року і вступає в силу після його підписання обома сторонами.

Протягом дії договору, згідно доданих до позовної заяви актів, позивачем було спожито наступну кількість теплової енергії:

Лютий 2020 - 1 129, 0305 Гкал

Березень 2020 - 1 604, 98558 Гкал

Квітень 2020 - 847, 30359 Гкал

Жовтень 2020 - 506, 38 Гкал

Листопад 2020 - 1 284, 275 Гкал

Грудень 2020 - 1 993, 99724

24.12.2019 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №1082 «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію та послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води для споживачів у зв`язку із зміною ціни природного газу» якою надано теплопостачальним організаціям право прийняття рішення щодо зміни розміру нарахувань, зокрема, за теплову енергію, у зв`язку із зміною для них ціни природного газу протягом опалювального періоду 2019/20 року.

Скориставшись наданим правом, КП «Київтеплоенерго» у березні 2020 току здійснило коригування нарахувань (в сторону зменшення) за теплову енергію для всіх категорій споживачів, у зв`язку зі зміною ціни природного газу, починаючи з грудня 2019 року. Фактично були застосовані наступні коефіцієнти перерахунку, зокрема:

Лютий - 0,77

Березень - 0,72

Квітень - 0,67

Внаслідок вище зазначених заходів, відбулося коливання ціни на загальному ринку теплової енергії в бік зменшення.

Позивач стверджує, що згідно п. 5 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку.

У зв`язку з вищенаведеним, позивач направив відповідачу лист від 03.04.2020 №061/203/1-08/720 з вимогою про зменшення тарифу на постачання теплової енергії відповідно до ринкового рівня, у зв`язку із зміною кон`юктури риночних цін на газ.

Позивач зазначає, що у відповідь на вказаний лист ТОВ «Вені Віде Віче» погодилось скоригувати ціну за договором в бік зменшення тільки за квітень 2020 з врахуванням індексу споживчих цін, без врахування коливання ціни на ринку теплової енергії, внаслідок чого вартість теплової енергії, що відпускалась відповідачем була значно вищою, ніж вартість теплової енергії для всіх категорій споживачів, що відпускалась КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» - суб`єктом господарювання, який займає монопольне становище на ринку теплової енергії.

16.07.2020 позивачем направлено до відповідача претензію №061/203/1-01/1274 з вимогою здійснити коригування нарахувань в сторону зменшення за теплову енергію за період лютий - квітень 2020 року, застосувавши наступні коефіцієнти:

Лютий - 0.77

Березень - 0.72

Квітень - 0.67

Листом від 21.07.2020 №2107/20-1 відповідач повідомив позивача, що останній вже звертався у квітні 2020 з метою зменшення тарифу на теплову енергію та відповідач здійснив обґрунтоване зниження тарифу у квітні 2020 року.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради »Київської міської державної адміністрації) від 23.09.2020 № 1487 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО»» встановлені тарифи на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», у розмірі 1357,73 грн з ПДВ, що значно нижче, ніж тариф, який був передбачений Договором між позивачем та відповідачем від 28.02.2020 року (згідно Договору тариф склав 1 798, 60 грн).

Внаслідок прийняття вказаного розпорядження відбулось чергове коливання ціни товару на ринку теплової енергії, у зв`язку з чим, керуючись частиною 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», задля забезпечення ефективного використання виділених бюджетних коштів позивачем повторно направлено відповідачу претензію від 01.10.2020 № 061/203/1-01/1678 з вимогою погодити зміну ціни в бік зменшення та встановити з 15 жовтня 2020 року тариф на теплову енергію на рівні не вище ніж тариф КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» тобто нарівні 1357,73 грн. з ПДВ.

Листом від 12.10.2020 №1210/20-1 відповідач повідомив позивача, що відсутні підстави для внесення змін до Договору щодо істотної умови - ціни на товар.

Позивач стверджує, що відмова відповідача від зменшення тарифу на теплову енергію призвела до необґрунтованого нарахування завищеної вартості спожитої позивачем теплової енергії протягом лютого-квітня та жовтня-грудня 2020 на загальну суму 2 341 809, 01 грн, яка безпідставно була нарахована та отримана відповідачем, що підтверджується платіжними дорученнями та витягами з виписок Державної казначейської служби України у м. Києві.

II. Предмет позову.

Предметом позову у даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно нарахованих та отриманих грошових коштів у розмірі 2341809, 01 грн.

III. Доводи позивача щодо суті позовних вимог.

(1) між позивачем та відповідачем 28.02.2020 за результатами проведення процедури закупівлі було укладено договір на виробництво та постачання теплової енергії №28 від 28.02.2020, згідно умов якого відповідач (постачальник) зобов`язувався відпускати позивачу (споживачу) вироблену теплову енергію цілодобово протягом року для підігріву води та опалення. Згідно п. 14 Договору - договірна ціна за одну Гкал теплової енергії складає 1 798, 60 грн з урахуванням всіх податків та зборів (одна тисяча сімсот дев`яносто вісім гривень шістдесят копійок), при наявності приладів обліку;

(2) протягом дії договору, згідно доданих до позовної заяви актів, позивачем було спожито наступну кількість теплової енергії: Лютий 2020 - 1 129, 0305 Гкал; Березень 2020 - 1 604, 98558 Гкал; Квітень 2020 - 847, 30359 Гкал; Жовтень 2020 - 506, 38 Гкал; Листопад 2020 - 1 284, 275 Гкал; Грудень 2020 - 1 993, 99724;

(3) внаслідок прийняття 24.12.2019 Кабінетом Міністрів України постанови №1082 «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію та послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води для споживачів у зв`язку із зміною ціни природного газу», КП «Київтеплоенерго» у березні 2020 року застосовано понижувальний коефіцієнт тарифів на послуги з постачання теплової енергії;

(4) розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради »Київської міської державної адміністрації) від 23.09.2020 № 1487 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» встановлені тарифи на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», у розмірі 1357,73 грн з ПДВ, що значно нижче, ніж тариф, який був передбачений Договором між позивачем та відповідачем від 28.02.2020 року;

(5) внаслідок вище зазначених заходів відбулося коливання ціни на ринку теплової енергії в бік зменшення, що згідно ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» є підставою для зміни істотної умов договору - ціни на товар;

(6) позивач неодноразово звертався до відповідача з вимогами погодити зміну ціни на товар в бік зменшення, втім, відповідач здійснив зниження тарифу лише у квітні 2020 року, відмова відповідача від зменшення тарифу на теплову енергію протягом лютого-квітня та жовтня-грудня 2020 призвело до необґрунтованого завищення вартості спожитої позивачем теплової енергії на загальну суму 2 341 809, 01 грн, що є безпідставно нарахована та отримана відповідачем.

IV. Заперечення відповідача у справі.

Відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог в повному обсязі з наступних підстав:

(1) договір вже припинив свою дію, а зміна умов припинених договірних зобов`язань не передбачена діючим законодавством;

(2) протягом 1 кварталу 2020 року позивач не звертався до відповідача із відповідними пропозиціями щодо зменшення ціни за договором у відповідності до ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», що діяла у вказаний період (стаття 41 в теперішній редакції);

(3) відповідач виробляє теплову енергію з альтернативних джерел енергії, а не з газу, що пояснює різницю ціни теплової енергії у напрямках виробництва з альтернативних джерел енергії та теплової енергії, що вироблена з газу. При цьому, цінова пропозиція відповідача, яка була запропонована на тендер та обрана позивачем як найвигідніша, має відповідну собівартість;

(4) відповідачем надіслав позивачу листа №270420/1 від 27.04.2020, яким зробив коригування за квітень 2020 року у бік зменшення ціни теплової енергії;

(5) впродовж опалювального сезону восени 2020 року, відповідач погодився зменшити ціну по Договору №28 до рівня тарифів на теплову енергію, що виробляється на установках з використанням альтернативних джерел енергії, встановленого Департаментом ліцензіатом (монополістам) для роботи у 2020 році - 1 537, 74 грн з ПДВ, тобто знижка склала 14, 5 % від ціни за Договором. Позивач не вбачав необхідності укласти додаткову угоду з цього приводу та визнав такі зміни (акцептував) шляхом оплати теплової енергії по зниженим цінам;

(6) Постанова КМУ №1082 від 24.12.2019 «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію на послуги з централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води для споживачів, у зв`язку із зміною ціни природного газу» встановлює лише право для суб`єктів господарювання здійснювати перерахунок розміру плати, а не обов`язок. Крім того, не існує порядку коригування ціни в бік зменшення для виробників теплової енергії з використанням альтернативних джерел енергії;

(7) Відповідач працює за вільними цінами (неврегульованими тарифами), що встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін договору, а отже відносини між сторонами є договірними та визначається з дотриманням Закону України «Про публічні закупівлі», Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України та іншими нормативно-правовими актами.

V. Оцінка судом доказів та висновки суду.

Причиною виникнення спору у справі стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для повернення позивачеві грошових коштів відповідачем у розмірі 2 341 809, 01 грн, як таких, що є безпідставно отриманими, за твердженням позивача.

Суд зазначає, що в силу п. 5 ч. 4 ст. 238 ГПК України суд в мотивувальній частині рішення не зобов`язаний надавати мотивовано оцінку кожному аргументу, наведеного учасниками справи, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику. За таких обставин, для вирішення спору по суті, суду необхідно відповісти на такі питання, що входять до предмету доказування:

- чи підтверджений факт наявності між сторонами договірних зобов`язань?

- чи були досягнути між сторонами домовленості в частині зменшення ціни договору з огляду на коливання ціни товару на ринку з урахуванням порядку передбаченого законодавством України?

- які норми законодавства слід застосовувати до правовідносин, що виникли між сторонами?

- чи є кошти, що були перераховані позивачем відповідачеві згідно наявних в матеріалах справи актів за спірний період безпідставно отриманими, а відтак, чи підлягають такі кошти поверненню позивачеві?

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, Суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

В силу дії ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб`єктів господарювання та споживачів. Кожний суб`єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено, що за результатами проведеної процедури закупівлі UA-2019-12-31-000027-a «Виробництво та постачання теплової енергії» між позивачем та відповідачем укладено Договір №28 на виробництво та постачання теплової енергії від 28.02.2020, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначено Законом України "Про публічні закупівлі".

Згідно умов п.1 Договору постачальник зобов`язується відпускати споживачу вироблену теплову енергію цілодобово протягом року для підігріву гарячої води та опалення.

У відповідності до п. 14 Договірна ціна за одну Гкал теплової енергії складає 1 798, 60 грн з урахуванням всіх податків та зборів, при наявності приладів обліку. Тарифи переглядаються за узгодженням сторін у випадку виникнення підстав, передбачених статтею 36 Закону України «Про публічні закупівлі».

В абзаці 2 частини 3 ст. 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції, що була чинна на момент укладення Договору №28 за результатами проведеної процедури закупівлі UA-2019-12-31-000027-a, договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом.

З 19.04.2020, у зв`язку із введенням в дію Закону України № 114-ІХ від 19.09.2019 стаття 36 Закону України «Про публічні закупівлі» викладена в новій редакції статті 41 вказаного Закону. Натомість, згідно п. 6 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України №114-ІХ від 19.09.2019 договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, установлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

Отже, до спірних правовідносин сторін підлягає застосуванню редакція статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», що була чинна на момент укладення між сторонами Договору №28 від 28.02.2020 та діяла до 19.04.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що безпідставна відмова відповідача від зменшення тарифу на теплову енергію призвела до необґрунтованого завищення відповідачем вартості спожитої теплової енергії протягом лютого-квітня та жовтня-грудня 2020, що призвело до переплати позивачем коштів на загальну суму 2 341 809, 01

За Актом №2 від 12.03.2020 за лютий 2020 переплата 454 162, 28 (2 030 900, 00 грн згідно Акту - 1 576 737, 72 грн згідно розрахунку позивача)

За Актом №3 від 25.03.2020 та Актом №3 віл 13.04.2020 за березень 2020 переплата 791 166, 73 грн (2 887 048, 06 грн згідно Актів - 2 095 881, 33 грн згідно розрахунку позивача)

За Актом №4 від 13.05.2020 за квітень 2020 переплата 415 205, 60 грн (1 444 702, 72 грн згідно Акту - 1 029 497, 12 згідно розрахунку позивача)

За Актом №10 від 06.11.2020 за жовтень 2020 переплата 91 152, 62 грн (778 673, 60 грн згідно Акту - 687 520, 98 грн згідно розрахунку позивача)

За Актом №11 від 02.12.2020 за листопад 2020 переплата 231 182, 34 грн (1 974 881, 04 грн згідно Акту - 1 743 698, 70 грн згідно розрахунку позивача)

За Актом №12 від 11.12.2020 за грудень 2020 переплата 358 939, 44 грн (3 066 249, 31 грн згідно Акту - 2 707 309, 87 грн згідно розрахунку позивача)

Згідно частини 4-5 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі», в редакції, що була чинна на момент укладення Договору №28 - умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

3) покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі;

4) продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі;

5) узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг);

6) зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини п`ятої цієї статті.

Дія договору про закупівлю може продовжуватися на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку наступного року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в договорі, укладеному в попередньому році, якщо видатки на цю мету затверджено в установленому порядку.

Отже, Закон України "Про публічні закупівлі" установлює імперативну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених ст. 36 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за п. 2 ч. 4 наведеної норми - у випадку коливання цін на ринку товару, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10 % та не збільшуючи загальну суму договору.

Суд зауважує, що чинне законодавство у сфері публічних закупівель не містить порядку обрахунку показників коливання ціни товару на ринку, а лише передбачає, що коливання повинно бути не більше ніж на 10 відсотків з урахуванням попередніх змін.

Таким чином, суд бере до уваги, що у документі, який на думку сторін свідчить про коливання ціни товару на ринку, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціни на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто наявності коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників коливання цін, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Натомість, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на п. 5 статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі», що діє з 19.04.2020.

Так, згідно ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції Закону N 114-IX від 19.09.2019, яка діє з 19.04.2020) умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов`язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Позивач посилається на п. 5 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в чинній редакції згідно якої істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку.

Водночас, суд зазначає, що у процесуальному законодавстві діє принцип "jura novit curia" ("суд знає закони"), який полягає в тому, що:

1) суд знає право;

2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін;

3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus).

Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Вказаний правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №904/5726/19.

Суд вважає помилковим позицію сторін про застосування до спірних правовідносин статті 41 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції після 19.04.2020 та вважає, що в даних правовідносинах при визначенні підстав для зменшення ціни договору у зв`язку з коливанням ціни товару на ринку позивачу слід застосовувати статтю 36 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції до 19.04.2020.

Крім того, суд критично оцінює доводи позивача в частині застосування до договірних правовідносин сторін постанови КМУ №1082 від 24.12.2019 «Деякі питання нарахування (визначення) плати за теплову енергію на послуги централізованого опалення, централізованого постачання гарячої води для споживачів у зв`язку із зміною ціни природного газу» та розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.09.2020 № 1487 «Про встановлення тарифів на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води комунальному підприємству виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», яким встановлено тарифи на теплову енергію, виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії, постачання теплової енергії, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для КП «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО», у розмірі 1357,73 грн з ПДВ, з наступних підстав.

Суд погоджується з твердженнями відповідача, що згідно загальних засад цивільного законодавства (статті 19 ЦК України) особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не обов`язковим для неї.

Так, згідно статті 20 Закону України «Про теплопостачання» тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб`єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.

Матеріали справи не містять доказів того, що відповідач є суб`єктом господарювання, що займає монопольне становище, а відтак, відповідач здійснює свою господарську діяльність з виробництва та постачання виробленої теплової енергії за вільними цінами (неврегульованими тарифами), що визначаються з контрагентами у відповідних договорах на поставку теплової енергії самостійно, як і у випадку з позивачем.

Законодавство України закріплює процедуру внесення змін до умов Договору. Зокрема, окрім, приписів Закону України «Про публічні закупівлі» сторони мають дотримуватись норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином, зокрема відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Закон України "Про публічні закупівлі" не містить виключень з цього правила.

Так, ст. 652 ЦК України передбачає, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Так само, приписами статті 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

В даному випадку судом встановлено, що сторонами в спірний період не було укладено додаткової угоди про внесення змін до істотних умов договору в порядку статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» в редакції до 19.04.2020, а також в матеріалах справи відсутнє судове рішення яким внесено зміни до істотних умов Договору №28 на виробництво та постачання теплової енергії від 28.02.2020 у зв`язку, із коливанням ціни товару на ринку.

Крім того, обидві сторони в своїх заявах по суті справи, а також безпосередньо в судових засіданнях підтвердили, що зобов`язання між сторонами на момент звернення позивача до відповідача з позовом є виконаними та припиненими, а отже така обставина є доведеною в силу приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Натомість, позивач звертається до суду із позовною вимогою про стягнення безпідставно набутих грошових коштів, у зв`язку із переплатою позивачем за спожитою тепловою енергією у розмірі 2 341 809, 01 грн.

Предметом регулювання гл. 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до ч. 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов`язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

У п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України передбачено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні.

Тлумачення ч. 3 ст. 651, ч. 4 ст. 653, п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України дає підстави для висновку про те, що якщо одна зі сторін договору передала у власність іншій стороні певне майно (сплатила кошти) і судом встановлено порушення еквівалентності зустрічного надання внаслідок невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків однієї зі сторін, то сторона, що передала майно (сплатила кошти), має право вимагати повернення переданого іншій стороні в тій мірі, в якій це порушує погоджену сторонами еквівалентність зустрічного надання.

Тобто якщо сторона, яка виконала зобов`язання, проте не отримала зустрічного надання в обсязі, який відповідає переданому майну (сплаченим коштам), і згодом відмовилася від договору, то вона може вимагати від сторони, яка порушила договір і не здійснила зустрічного надання, повернення майна (коштів) на підставі п. 3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають:

1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого);

3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого;

4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення ст. 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 23.01.2020 у справі N 910/3395/19, від 23.04.2019 у справі N 918/47/18.

Матеріали справи не містять доказів визнання Договору №28 на виробництво та постачання теплової енергії від 28.02.2020 недійсним або розірваним, порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань в частині об`єму переданої теплової енергії, та переплати позивачем за об`ємом фактично переданої енергії, або ж внесення змін до умов Договору в період його дії в порядку, що передбачений законодавством України.

Натомість, матеріалами справи підтверджено, що сплата вартості теплової енергії за період лютий-квітень, жовтень-грудень 2020 здійснювалась позивачем на підставі укладеного між сторонами Договору та погоджених Актів приймання-передачі товарної продукції з обох сторін, що містяться в матеріалах справи, зокрема: за Актом №2 від 12.03.2020, за Актом №3 від 25.03.2020, за Актом №3 від 13.04.2020, за Актом №4 від 13.05.2020, за Актом №4с від 13.05.2020, за Актом №10 від 06.11.2020, за Актом №10/1 від 24.11.2020, за Актом №11 від 02.12.2020, за Актом №11ор від 09.12.2020, а також за розрахунковим Актом №12 від 11.12.2020.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування "вірогідності доказів" підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію такого стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

У зв`язку з вище встановленим, суд дійшов висновку, що спірні грошові кошти отримані відповідачем в межах договірних правовідносин у передбаченій нормами законодавства формі без доведення позивачем факту необхідності застосування положень ст. 1212 Цивільного кодексу України належними та допустими доказами, а відтак позовні вимоги не підлягають задоволенню.

VI. Розподіл судових витрат.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із відмовою у задоволенні позовних вимог суд покладає понесені судові витрати позивача на останнього.

Разом з тим, щодо судових витрат відповідача суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

В попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, що наведений у відзиві, який надійшов до суду 31.12.2021, відповідач заявив, що ним понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000, 00 грн, та у відзиві відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог та стягнути з позивача суму витрат відповідача на професійну правничу допомогу.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити, у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд констатує, що до відзиву відповідачем додано лише ордер адвоката та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Жодних інших доказів на підтвердження понесення витрат відповідачем в сумі, що заявлена в попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат у відзиві, або заяву в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України про надання доказів понесення судових витрат після ухвалення судового рішення, що повинна була бути подана до закінчення судових дебатів у справі - відповідач до суду не подав.

За таких обставин, суд вважає розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу не обґрунтованим та не доведеним, а отже покладає такі витрати на відповідача. Про понесення інших судових витрат відповідачем не заявлялось.

На підставі викладеного, керуючись ст. 13, 73-77, 86, 129, 182, 183, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня "ПСИХІАТРІЯ" виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (вул. Кирилівська, буд. 103, м. Київ 80, 04080; ідентифікаційний код: 01994072) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЄНІ ВІДЕ ВІЧЕ" (вул. Кирилівська, буд. 103, корп. 14, м. Київ 80, 04080; ідентифікаційний код: 33788121) про стягнення 2 341 809,01 грн - відмовити.

2. Судові витрати відповідача покласти на останнього.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 02.08.2022.

Суддя Г. П. Бондаренко - Легких