Рішення

від 01.08.2022 по справі 911/3761/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.08.2022Справа № 911/3761/21Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна Національної академії наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмаз" про стягнення заборгованості за договором оренди в розмірі 99 385,88 грн,

без виклику представників учасників процесу (без проведення судового засідання),

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2021 року Інститут геофізики ім. С.І. Субботіна Національної академії наук України (далі - Інститут) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмаз" (далі - Товариство) про стягнення заборгованості в розмірі 99 385,88 грн, з яких: 46 529,59 грн основний борг, 1 395,89 грн - інфляційні втрати, 787,82 грн - три проценти річних та 50 672,58 грн - пеня.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов договору оренди майна від 1 грудня 2018 року № 104/18, з урахуванням положень додаткової угоди від 31 травня 2021 року № 4.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30 грудня 2021 року матеріали вищевказаної позовної заяви передано за підсудністю до Господарського суду міста Києва.

За результатами автоматичного розподілу дана заява передана на розгляд судді Павленку Є.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 січня 2022 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачеві строк для усунення її недоліків.

28 січня 2022 року до суду надійшли документи позивача для усунення недоліків позовної заяви.

У зв`язку з наведеними обставинами ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 лютого 2022 року вищенаведену позовну заяву Інституту прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 911/3761/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання). Крім того, цією ухвалою відповідачу було визначено строк для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини 4 статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до частини 11 статті 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

За змістом статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

В силу положень статті 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про його право подати відзив на позовну заяву, враховуючи положення Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, копія ухвали суду від 2 лютого 2022 року про відкриття провадження у справі № 911/3761/21 двічі направлялася судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а саме: 07840, Київська область, Бородянський район, село Пилиповичі, вулиця Шевченка, будинок 89А.

Відповідно до частини 3 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Приписами пункту 3 частини 6 статті 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Копія вищенаведеної ухвали Господарського суду міста Києва від 2 лютого 2022 року була отримана уповноваженим представником відповідача лише 2 липня 2022 року, що підтверджується трекінгом поштового відправлення № 0105492372109.

Проте Товариство у встановлений строк відзиву на позов не подало, будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду не направило.

Положеннями частини 9 статті 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Приймаючи до уваги належне повідомлення відповідача про розгляд даної справи, враховуючи тривалий строк її розгляду, а також наявність у матеріалах справи достатньої кількості документів для розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про її розгляд за наявними матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

1 грудня 2018 року між Інститутом та Товариством було укладено договір оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України № 104/18, за умовами якого позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування державне майно - кімнату № 412 загальною площею 22,25 кв.м, розміщене за адресою: 03680, місто Київ, проспект Академіка Палладіна, будинок 32, на четвертому поверсі головного корпусу Інституту, що перебуває на його балансі. Вартість вказаного нерухомого майна станом на 31 серпня 2018 року згідно з висновком про вартість майна від 26 вересня 2018 року становила 159 192,52 грн.

Зазначений договір підписаний уповноваженим представниками його сторін, а також скріплений печатками цих юридичних осіб.

Згідно пунктів 2.1. та 2.4. вказаної угоди Товариство вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передачі майна.

Пунктом 3.1., 3.3., 3.4. спірного правочину сторони дійшли згоди, що орендна плата, визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (далі - Методика), становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку - жовтень 2018 року, 2 474,62 грн. Розмір орендної плати за перший місяць оренди - грудень 2018 року, встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за листопад місяць 2018 року. Крім орендної плати, Товариство сплачує Інституту за розрахунками останнього відшкодування податку на землю, відшкодування комунальних платежів, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг відповідачу. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Орендна плата перераховується Товариством у повному обсязі, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше двадцятого числа поточного місяця.

У разі припинення (розірвання) договору Товариство сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передачі включно. Закінчення строку дії договору не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість позивачу за орендною платою у повному обсязі, якщо така виникла, враховуючи санкції (пункт 3.10. договору).

Згідно з пунктами 10.1., 10.3., 11.1. та 11.2. спірного правочину цей договір укладено строком на два роки одинадцять місяців, що діє з 1 грудня 2018 року до жовтня 2021 року. Зміни до цієї угоди або її розірвання допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною. Усі зміни та доповнення до вказаної угоди вносяться в такій самій формі, що й цей договір, якщо інше не встановлено законом. Додатки до цього правочину є його невід`ємною і складовою частиною. Інші додатки та зміни до договору оформлюються лише у письмовому вигляді за підписами уповноважених осіб та скріплюються печатками цих сторін.

Судом встановлено, що 1 грудня 2018 року уповноваженими представниками сторін підписано та скріплено печатками акт приймання-передачі нерухомого майна, з якого вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв у строкове платне користування нерухоме майно загальною площею 22,25 кв.м, за адресою: 03680, місто Київ, проспект Академіка Палладіна, будинок 32.

2 березня 2020 року між сторонами укладено додаткову угоду № 1, за умовами якої змінено площу орендованого державного майна за вказаною адресою до 22 кв.м і, відповідно, визначено нову його вартість з перерахунком на уточнену площу в розмірі 157 403,84 грн. Також змінено розмір орендної плати та механізм її розрахунку: орендна плата розраховується на підставі Методики з урахуванням індексів інфляції за період з серпня 2018 року по січень 2020 року та становить за лютий 2020 року - 2 607,51 грн без ПДВ.

31 березня 2020 року на підставі листа відповідача від 26 березня 2020 року про припинення надання послуг з оренди майна на період дії карантину сторони підписали акт приймання-передачі нерухомого майна, за яким Товариство передало, а Інститут прийняв орендоване приміщення, площею 22 кв.м.

Також судом встановлено, що 1 квітня 2020 року між сторонами укладено додаткову угоду № 2, за умовами якої сторони дійшли згоди призупинити виконання зобов`язань за спірним договором у частині надання нерухомого майна в оренду і сплати орендних та інших платежів, 31 березня 2020 року - останній день виконання зобов`язань за вказаною угодою. У цій додатковій угоді сторони погодили, що відновлення зобов`язань за спірним договором можливе за взаємною їх згодою. Також відповідач підтвердив, що у нього наявний борг у розмірі 11 085,24 грн по орендних та інших платежах, який підлягає сплаті у загальному порядку.

1 червня 2020 року між Інститутом та Товариством підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, площею 22 кв.м, за вказаною адресою.

1 вересня 2020 року між позивачем та відповідачем укладено додаткову угоду № 3, якою зменшено розмір орендної плати до 50 % на період дії карантину. Вказаною додатковою угодою Товариство підтвердило, що у нього наявний борг у розмірі 21 622,87 грн по орендних та інших платежах, що підлягає сплаті у загальному розмірі.

Листами-претензіями від 3 лютого 2021 року № 01-9-61 та від 28 травня 2021 року № 01-9-254 Інститут звертався до Товариства, в яких повідомляв останнього про наявну в нього станом на 2 лютого 2021 року непогашену заборгованість у розмірі 31 965,48 грн, а станом на 28 травня 2021 року - заборгованість з орендних платежів в сумі 41 175,51 грн та 5 354,08 грн витрат на утримання об`єкта оренди та комунальні послуги.

У своїй заяві від 28 травня 2021 року відповідач просив позивача припинити надання послуг за договором, зобов`язався сплатити заборгованість з оренди нерухомого державного майна з урахуванням витрат на комунальні послуги та запропонував графік погашення заборгованості.

Судом встановлено, що 17 травня 2021 року між Інститутом та Товариством підписано та скріплено печатками акти звірки розрахунків, з яких вбачається, що відповідач визнав наявну в нього перед позивачем заборгованість за оренду приміщення у розмірі 41 175,51 грн та 5 354,08 грн витрат по відшкодуванню комунальних послуг.

31 травня 2021 року між сторонами укладено додаткову угоду № 4 до договору, в якій позивач та відповідач дійшли згоди, що спірний правочин припиняє свою дію з дати підписання акту повернення з оренди нерухомого майна, окрім умов щодо сплати заборгованості на умовах даної додаткової угоди, яка є невід`ємною частиною договору, та набирає чинності з дати її укладення. Зі змісту вказаної додаткової угоди вбачається, що Товариство та Інститут погодили графік погашення заборгованості за спірним договором і договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна й надання комунальних послуг від 1 грудня 2018 року № 104/18/К на умовах, запропонованих відповідачем у листі від 28 травня 2021 року.

Пунктом 1 вказаної додаткової угоди встановлено наступний графік погашення відповідачем заборгованості: до 26 червня 2021 року - 5 354,08 грн (за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг від 1 грудня 2018 року № 104/18/К). Інша частина графіку погашення стосувалася заборгованості за договором оренди від 1 грудня 2018 року № 104/18/К: до 25 липня 2021 року відповідач мав сплатити позивачу 3 302,58 грн, до 25 серпня 2021 року - 3 322,85 грн, до 25 вересня 2021 року - 3 276,13 грн, до 25 жовтня 2021 року - 3 726,61 грн, до 25 листопада 2021 року - 5 562,94 грн, до 25 грудня 2021 - 5 960,74 грн, до 25 січня 2022 року - 6 813,63 грн, до 25 лютого 2022 року - 4 517,77 грн та до 25 березня 2022 року - 4 692,26 грн.

Також 31 травня 2021 року між позивачем та відповідачем підписано акт повернення з оренди нерухомого майна, що належить до майнового комплексу НАН України, загальною площею 22 кв.м, розташованого за адресою: 03680, місто Київ, проспект Академіка Палладіна, будинок 32, кімната № 412, яка знаходиться на 4 поверсі.

З вказаного акту та додаткової угоди № 4 вбачається, що Товариство визнало наявну в нього перед Інститутом заборгованість у розмірі 46 529,59 грн, яка складається з: 41 175,51 грн за договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України, від 1 грудня 2018 року № 104/18 та 5 354,08 грн за укладеним між сторонами договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг від 1 грудня 2018 року № 104/18/К.

Зазначені додаткові угоди, листи та акти підписані уповноваженими представниками його сторін, а також скріплені печатками цих юридичних осіб.

У той же час судом встановлено, що в матеріалах справи відсутня належним чином засвідчена копія договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг від 1 грудня 2018 року № 104/18/К, проте з наданих суду доказів вбачається, що заборгованість за вказано угодою у розмірі 5 354,08 грн, строк сплати якої - до 25 червня 2021 року, визнається Товариством, підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.

Судом встановлено, що на момент прийняття рішення відповідач порушив взяті на себе за вищевказаною додатковою угодою від 31 травня 2021 року № 4 зобов`язання щодо погашення боргу згідно з встановленим графіком, у зв`язку з чим у останнього утворилася заборгованість у розмірі 46 529,59 грн.

Відповідно до частини 3 статті 653 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у разі зміни або розірвання договору зобов`язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 604 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється за домовленістю сторін. Зобов`язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами (новація). Новація припиняє додаткові зобов`язання, пов`язані з первісним зобов`язанням, якщо інше не встановлено договором.

Отже, одним із способів припинення зобов`язання за домовленістю сторін є новація зобов`язання або заміна первісного зобов`язання новим зобов`язанням між тими ж сторонами.

Новацію характеризують наступні ознаки: наявність взаємної згоди сторін щодо припинення дії попереднього зобов`язання та щодо умов нового зобов`язання; наявність умови про припинення попереднього зобов`язання; припинення всіх додаткових зобов`язань; виникнення між тими ж особами нового зобов`язання, яке, як правило, містить умову про інший предмет чи спосіб виконання.

З 31 травня 2021 року згідно вищенаведених приписів чинного законодавства зобов`язання відповідача за вищенаведеними договором оренди майна, що належить до майнового комплексу НАН України, від 1 грудня 2021 року № 104/18 та договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг від 1 грудня 2018 року № 104/18/К припинилися за домовленістю сторін шляхом новації. Водночас у відповідача виникло нове грошове зобов`язання перед позивачем щодо сплати останньому 46 529,59 грн згідно з погодженим між сторонами графіком погашення цієї заборгованості.

Водночас всупереч умовам додаткової угоди від 31 травня 2021 року № 4 Товариство взятий на себе обов`язок по сплаті спірних грошових коштів у встановлений строк не виконало. Жодних доказів на підтвердження сплати спірної заборгованості відповідачем матеріали справи не містять.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи те, що сума боргу Товариства, яка складає 46 529,59 грн, підтверджена належними доказами, наявними в матеріалах справи, не оспорюється відповідачем, і останній на момент прийняття рішення не надав належні документи, які свідчать про відсутність вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Інституту про стягнення з відповідача вказаної суми боргу, а тому позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також у зв`язку з несвоєчасним виконанням Товариством передбаченого укладеною між сторонами додаткововою угодою від 31 травня 2021 року № 4 обов`язку щодо сплати заборгованості Інститут просив суд стягнути з відповідача 50 672,58 грн пені, нарахованої в періоди з 26 червня 2021 року по 23 грудня 2021 року на відповідні суми основного боргу по кожному спірному місяцю згідно наданого позивачем розрахунку.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пунктом 3 додатковової угоди від 31 травня 2021 року № 4 передбачено, що у випадку порушення строків погашення заборгованості, Товариство зобов`язалося сплатити Інституту неустойку у вигляді пені, у розмірі двох відсотків від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" (далі - Закон) передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 Закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Беручи до уваги вказані норми чинного законодавства, суд встановив, що пеня за прострочення по сплаті заборгованості згідно наданого позивачем розрахунку перевищує встановлені законодавством межі, оскільки вказана штрафна санкція має розраховуватися виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в спірний період.

Судом здійснено перерахунок неустойки та встановлено, що стягненню з відповідача підлягає 1 168,86 грн пені, з яких: 438,30 грн нараховані на суму боргу в розмірі 5 354,08 грн за період з 26 червня 2021 року по 23 грудня 2021 року; 229,37 грн, нараховані на суму боргу в розмірі 3 302,58 грн за період з 26 липня 2021 року по 23 грудня 2021 року; 185,62 грн, нараховані на суму боргу в розмірі 3 322,85,08 грн за період з 26 серпня 2021 року по 23 грудня 2021 року; 137,06 грн, нараховані на суму боргу в розмірі 3 276,13 грн за період з 26 вересня 2021 року по 23 грудня 2021 року; 103,83 грн, нараховані на суму боргу в розмірі 3 726,61 грн за період з 26 жовтня 2021 року по 23 грудня 2021 року; 74,68 грн, нараховані на суму боргу в розмірі 5 562,94 грн за період з 26 листопада 2021 року по 23 грудня 2021 року.

Разом із тим, у задоволенні вимог Інституту про стягнення з відповідача пені у розмірі 49 503,72 грн слід відмовити.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем покладеного на нього обов`язку щодо своєчасної оплати орендних платежів позивач також просив суд стягнути з Товариства три проценти річних у розмірі 787,82 грн та 1 395,89 грн. інфляційних втрат, нарахованих на загальну суму основного боргу в розмірі 46 529,59 грн за період з червня 2021 року по грудень 2021 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається зі змісту розрахунку трьох процентів річних та інфляційних втрат, наданого позивачем, останнім нараховано вказані компенсаційні виплати на всю заборгованість, а не на часткові суми згідно з умовами додаткової угоди від 31 травня 2021 року № 4.

У зв`язку з цим судом здійснено перерахунок вказаних компенсаційних виплат, та встановлено, що стягненню з відповідача підлягає 208,25 грн трьох процентів річних та 573,99 грн інфляційних втрат, з яких: 79,65 грн - три проценти річних та 184,26 грн - інфляційні втрати, нараховані на суму боргу в розмірі 5 354,08 грн за період з 26 червня 2021 року по 23 грудня 2021 року; 40,99 грн - три проценти річних та 110,25 грн - інфляційні втрати, нараховані на суму боргу в розмірі 3 302,58 грн за період з 26 липня 2021 року по 23 грудня 2021 року; 32,77 грн - три проценти річних та 117,80 грн - інфляційні втрати, нараховані на суму боргу в розмірі 3 322,85 грн за період з 26 серпня 2021 року по 23 грудня 2021 року; 23,97 грн - три проценти річних та 75,95 грн - інфляційні втрати грн, нараховані на суму боргу в розмірі 3 276,13 грн за період з 26 вересня 2021 року по 23 грудня 2021 року; 18,07 грн - три проценти річних та 52,35 грн - інфляційні втрати грн, нараховані на суму боргу в розмірі 3 726,61 грн за період з 26 жовтня 2021 року по 23 грудня 2021 року; 12,80 грн - три проценти річних та 33,38 грн - інфляційні втрати, нараховані на суму боргу в розмірі 5 562,94 грн за період з 26 листопада 2021 року по 23 грудня 2021 року.

Разом із тим, у задоволенні вимог Інституту про стягнення з відповідача 579,57 грн трьох процентів річних та 821,90 грн інфляційних втрат слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин вимоги Інституту підлягають частковому задоволенню.

Водночас відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Алмаз" (07840, Київська область, Бородянський район, село Пилиповичі, вулиця Шевченка, будинок 89А; ідентифікаційний код 13719460) на користь Інституту геофізики ім. С.І. Субботіна Національної академії наук України (03680, місто Київ, проспект Академіка Палладіна, будинок 32; ідентифікаційний код 05417259) 46 529 (сорок шість тисяч п`ятсот двадцять дев`ять) грн 59 коп. основного боргу, 1 168 (одну тисячу сто шістдесят вісім) грн 86 коп. пені, 208 (двісті вісім) грн 25 коп. трьох процентів річних, 573 (п`ятсот сімдесят три) грн 99 коп. інфляційних втрат, а також 1 107 (одну тисячу сто сім) грн 31 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 2 серпня 2022 року.

СуддяЄ.В. Павленко