Ухвала

від 31.07.2022 по справі 911/1207/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"01" серпня 2022 р. Справа № 911/1207/22

Господарський суд Київської області в особі судді Лопатіна А.В. розглянувши матеріали

позовної заявиТовариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Робікон", Київська область, Вишгородський район, с. Демидів

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтек К", Київська область,

Вишгородський район, с. Демидів

2) Вишгородського відділу Державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Київська область, м. Вишгород

про припинення дій щодо виселення

встановив:

До господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Робікон" (позивач) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтек К" (відповідач-1), Вишгородського відділу Державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (відповідач-2) про припинення дій щодо виселення.

Позов про припинення дій щодо виселення вмотивований тим, що протиправні дії відповідачів в рамках виконавчого провадження № 67702704 від 01.12.2021 р. щодо фактичного виселення позивача, який є орендарем за укладеним та діючим правочином з приміщення, що знаходиться в оренді, призвели до порушення прав та інтересів законного орендаря Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Робікон", а також до перевищення владних повноважень.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Робікон" в наведеному позові просить суд:

-припинити дії Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтек К" (код ЄДРПОУ 43231643) щодо виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Робікон" (код ЄДРПОУ 32825921) з об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером № 802803132218 будівлі інженерно-технічного корпусу, загальною площею 506,1 кв.м., що є виділеним ізольованим індивідуально-визначеним об`єктом нерухомого майна, за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, вул. Радгоспна, 15-А, у виконавчому провадженні № 67702704;

- припинити дії Вишгородського відділу Державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34961544) щодо виселення Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Робікон" (код ЄДРПОУ 32825921) з об`єкта нерухомого майна з реєстраційним номером № 802803132218 будівлі інженерно-технічного корпусу, загальною площею 506,1 кв.м., що є виділеним ізольованим індивідуально-визначеним об`єктом нерухомого майна, за адресою: Київська область, Вишгородський район, с. Демидів, вул. Радгоспна, 15-А, у виконавчому провадженні № 67702704.

Проаналізувавши вищенаведені обґрунтування позову та зміст позовних вимог, а також суб`єктний склад сторін, здійснивши аналіз чинного законодавства, суд зазначає таке:

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

За приписами частини другої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Частиною першою статті 20 ГПК України унормовано, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках.

Справою адміністративної юрисдикції відповідно до частини першої статті 4 КАС України є публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку з виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Відповідно до положень п. 3 частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" є органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою чи службовою особою, іншим суб`єктом при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають з владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Наведені норми узгоджуються з положеннями статей 2, 4 та 19 КАС України якими визначено завдання та основні засади адміністративного судочинства, зміст публічно-правового спору та справи, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Віднесення судового спору до тієї чи іншої юрисдикції залежить від сукупності умов, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства. Такими умовами, зокрема, є: суб`єктний склад сторін, предмет спору та характер спірних правовідносин. Крім того, такою умовою може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в порядку якого розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про виконавче провадження виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (частина перша ст. 5 Закону України Про виконавче провадження).

Згідно із ст. 3 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом.

Частиною третьою ст. 8 Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів передбачено, що працівник органу державної виконавчої служби користується правами і виконує обов`язки, передбачені законом.

Виходячи з усього вищевказаного, з огляду на те, що Вишгородський відділ Державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (відповідач-2) за організаційною правовою-формою є органом державної влади, а його дії, що, на погляд позивача, порушують його права, а саме, щодо виселення позивача з приміщення, вчиняються під час виконавчого провадження з виконання судового рішення, тобто при здійсненні відповідачем-2 владних управлінських функцій на основі законодавства, що свідчить про владно-управлінський характер спірних правовідносин, а отже, і публічно-правову природу таких правовідносин.

За таких обставин, судом встановлено, що позовна вимога позивача заявлена до відповідача-2 про припинення дії щодо виселення товариства з об`єкту нерухомого майна під час виконавчого провадження підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, в той час, як позовна вимога заявлена до відповідача-1, виходячи з її змісту та суб`єктного складу сторін, в порядку господарського.

Таким чином, позивач звернувся до суду об`єднавши в одному позові позовні вимоги, що підлягають розгляду в порядку різного судочинства.

Частиною четвертою статті 173 ГПК України встановлено, що не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із частиною шостою статті 173 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог у самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз`єднання позовних вимог.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи в разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Зміст наведених норм свідчить про те, що порушення правил об`єднання позовних вимог, якщо суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи не роз`єднає позовні вимоги, є підставою для повернення позовної заяви на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 174 ГПК України (правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 11 червня 2019 р. N 917/375/18;

N 12-12гс19).

Виходячи із вищевказаного, врахувавши відсутність клопотання позивача про роз`єднання наведених позовних вимог та не встановлення судом, з огляду на обґрунтування позову, що полягає в порушенні прав позивача діями під час виконавчого провадження з виконання судового рішення, в той час, як завданням саме органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є виконання рішень у примусовому порядку та відповідно вчинення дій спрямованих на виконання судового рішення, необхідності з власної ініціативи виділення однієї вимоги, заявленої до відповідача-1 у самостійне провадження, так як, в даному випадку, виходячи зі змісту позову, такі дії не сприятимуть виконанню завдання господарського судочинства, а відтак, позовна заява, виходячи із наведених положень процесуального законодавства підлягає поверненню.

Керуючись статтями 173, 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1.Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Робікон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтек К", Вишгородського відділу Державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про припинення дій щодо виселення та додані до неї документи повернути позивачу.

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання 01.08.2022 р.

Суддя А.В. Лопатін