Рішення

від 01.08.2022 по справі 225/5043/21

ДЗЕРЖИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер судової справи:225/5043/21

Номер провадження: 2/225/57/2022

Дзержинський міський суд Донецької області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

іменем України

02 серпня 2022 року Дзержинський міський суд Донецької областіу складі

головуючого - судді Челюбєєва Є.В.,

за участю секретаря Панасенко Г.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу запозовною заявою ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 ), третя особа Ясинуватський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (знаходиться за адресою 87517, м. Маріуполь, провулок Дніпропетровський, 15, код ЄДРПОУ 33513513) про зняття арешту з майна,

ВСТАНОВИВ:

05.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Ясинуватський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про зняття арешту з майна.

Свій позов ОСОБА_1 обґрунтував наступним.

У провадженні Ленінського районного суду міста Донецька знаходилася справа №2-358/М 2004 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення матеріальної, моральної шкоди.

08 жовтня 2004 року Ленінським районним судом міста Донецька позовну заяву в частині вимог до ОСОБА_3 було задоволено у повному обсязі, а в частині вимог до ОСОБА_1 було відмовлено.

У 2017 році ОСОБА_1 дізнався, що на усе його майно накладено арешт. З метою вирішення питання по суті та досудового врегулювання спору позивач звернувся до Ясинуватського міськрайонного відділу державної виконавчої служби з заявою про надання йому документів, які б підтвердили правомірність дій виконавця про накладення арешту та заборони відчуження квартири. На його звернення він отримав витяг про реєстрацію в державному реєстрі обтяжень рухомого майна, у якому зазначено, що на все його майно було накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. Крім того, ОСОБА_1 отримав постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.11.2004 року, виданої відділом державної виконавчої служби Ясинуватського районного управління юстиції у Донецькій області.

Оскільки на території міста Донецьк діє самопроголошена, так звана «ДНР», ОСОБА_1 не може взяти копію рішення суду та надати її державному виконавцю для зняття арешту з усього його майна. З метою вирішення питання по суті позивач звернувся до Дзержинського міського суду Донецької області з заявою про відновлення втраченого судового провадження.

Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 10.06.2021 у справі №225/2962/21 зміст рішення Ленінського районного суду м. Донецька від 08 жовтня 2004 року у цивільній справі №2-358/М 2004 (повний текст) було встановлено. Відтак, відповідно до даного рішення в частині позовних вимог до ОСОБА_1 було відмовлено. А арешт з майна повинен був знятий з моменту набрання законної сили рішення від 08.10.2004 року.

На підставі викладеного, просив зняти арешт з усього майна, яке належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), який був накладений постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 16.11.2004.

Позивач в судове засідання не з`явився, надав суду заяву з проханням розглянути справу без його участі, позовні вимоги просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про причини своєї неявки не повідомив, однак про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник третьої особи Ясинуватського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) в судове засідання не з`явився, надав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності.

З урахуванням ч.2ст.247 ЦПК Україниу зв`язку з неявкою всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, у зв`язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідача відзиву на позов, ухвалив слухати справу у його відсутність, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши матеріали справи і перевіривши їх доказами, приходить до наступного.

Судом встановлено, що ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 10.06.2021 у справі №225/2962/21 провадженні № 2-в/225/80/2021 частково відновлено втрачене судове провадження у цивільній справі №2-358/М 2004 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, а саме в частині ухвалення 08 жовтня 2004 року Ленінським районним судом м. Донецька рішення.у провадженні Ленінського районного суду міста Донецька знаходилася справа №2-358/М 2004 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про стягнення матеріальної, моральної шкоди.

Так, рішенням Ленінського районного суду міста Донецька від 08 жовтня 2004 року позовну заяву було задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 в рахунок відшкодування матеріальної шкоди 2150 грн. 81 коп., за рахунок відшкодування моральної шкоди 1500 грн., та за рахунок відшкодування понесених судових витрат 441 грн., а всього стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 4091 (чотири тисячі дев`яносто одну) грн. 81 коп. У позові ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 матеріальних, моральних збитків, а також понесених судових витрат лише у сумі 4091 грн. 81 коп. - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 у дохід держави держмито у розмірі 8 грн. 50 коп.

При цьому, 16 листопада 2004 року державним виконавцем Ясинуватського районного відділу державної виконавчої служби управління юстиції Мерко М.С. на підставі ухвали Ленінського районного суду м. Донецьк від 10.09.2004 у справі №3-358/М з метою забезпечення позову ОСОБА_2 винесено постанову серії АА №53666 про арешт майна боржника ( ОСОБА_1 ) та оголошення заборони на його відчуження, в тому числі на автомобіль та квартиру за адресою: АДРЕСА_3 .

У листі Ясинуватського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м .Харків) №173-78/81356 від 18.08.2021 повідомлено, що на даний час Ясинуватський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м .Харків) здійснює свої повноваження у складі виконавчої групи Приморського відділу ДВС у м. Маріуполі та фактично знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 . Всі матеріали виконавчих проваджень та матеріально-технічна база, архів, акти утилізації завершених виконавчих проваджень та документація відділу ДВС залишились за попереднім місцем реєстрації відділу ДВС, на непідконтрольній Україні території, на якій згідно розпорядження Кабінету міністрів України №1085-р від 07.11.2014 органи державної влади України тимчасово не здійснюють або здійснюють не в повному обсязі свої повноваження. Доступ до автоматизованої системи виконавчих проваджень заблоковано. Тому надати будь-яку інформацію по виконавчому провадженню стосовно ОСОБА_1 неможливо.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 на праві приватної власності належить нерухоме майно. У Єдиному державному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна відомості відсутні.

Відповідно до інформації, наданої Головним сервісним центром МВС Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Донецькій області (філія ГСЦ МВС) (РСЦ ГСЦ МВС в Донецькій області) №31/5-650 від 13 липня 2022 року, в РСЦ ГСЦ МВС в Донецькій області відсутній Витяг з Державного реєстру обтяжень рухомого майна щодо запису про обтяження майна ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), реєстраційний номер обтяження в реєстрі: 1523959, оскільки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 не звертався до РСЦ ГСЦ МВС в Донецькій області та його структурних підрозділів - територіальних органів з надання сервісних послуг МВС з питання державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку транспортних засобів.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги про скасування арешту майна, позивач посилається на відсутність правових підстав для подальшого арешту, оскільки як вбачається з наданої копії рішенням Ленінського районного суду м. Донецька від 08 жовтня 2004 року у цивільній справі №2-358/М 2004 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 матеріальних, моральних збитків, а також понесених судових витрат лише у сумі 4091 грн. 81 коп. відмовлено.

Відповідно до п. п. 10, 11Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», Конституційні положення про законність судочинства та рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (ст. 129 Конституції) зобов`язують суд забезпечити всім їм рівні можливості щодо надання та дослідження доказів, заявлення клопотань та здійснення інших процесуальних прав. При вирішенні цивільних справ суд має виходити з поданих сторонами доказів.

Суд виходить з вимог ст.ст.12,81 ЦПК України, відповідно до яких цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, відповідно до ч. 1ст. 89 ЦПК України.

Відповідно до ч.2ст.30 ЦПК України,позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.

Відповідно дост.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідност.16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як вбачається зіст. 316 Цивільного кодексу Україниправом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно дост. 317 ЦК Українивласникові належать право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч.1,2,7ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно із роз`яснень, викладених у п. 33 ПП ВСУ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07 лютого 2014 року, відповідно до положень статей391,396 ЦК України, позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Згідност.321 ЦК України,право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений в його здійсненні.

Частина 1ст. 55 Конституції Українипередбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом, містить загальну норму, яка означає право кожного звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені чи порушуються, створені чи створюються перешкоди для їх реалізації чи мають місце інші обмеження прав і свобод.

Згідност.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободкожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно ч. 3ст. 41 Конституції України,ст.321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Як вбачається з положеньст. 391 Цивільного кодексу України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Право на захист власності викладено у ст.1 Першого протоколу доКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод: Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, втручання держави в право особи на мирне володіння своїм майном повинно бути виправданим, а таким воно є, якщо здійснюється з метою задоволення «суспільного інтересу» та з дотриманням «справедливого балансу». У практиці ЄСПЛ напрацьовано три головні критерії, які слід оцінювати на предмет відповідності втручання в право особи на мирне володіння своїм майном принципу правомірного втручання, сумісного з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: (а) чи є втручання законним; (б) чи переслідує воно «суспільний інтерес» ; (в) чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. ЄСПЛ констатує порушення державою ст. 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Відповідно до п. 8 Постанови Пленуму ВССУ № 5 від 03 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідно до п.11 Постанови Пленуму ВССУ №5 від 03.06.2016 року « Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» при розгляді позову про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна судам слід всебічно і повно з`ясовувати обставини, наведені позивачем на підтвердження своїх вимог, неухильно додержуючись при цьому як правових норм, що гарантують права осіб, які беруть участь у справі, так і положень про належність та допустимість доказів.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 року під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об`єктивний і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

Відповідно до п. 5 ч.3 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» №606-XIV від 21.04.1999, в редакції від10.11.2004, чинній на момент винесення державним виконавцем постанови про арешт майна боржника ( ОСОБА_1 ) та оголошення заборони на його відчуження від 16 листопада 2004 року, державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно доп.3ч.1ст.55Закону України«Про виконавчепровадження» Документ№606-XIVвід 21.04.1999,в редакціївід10.11.2004,арешт намайно боржникаможе накладатисядержавним виконавцемшляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Відповідно до ч.6 ст. 55 Закону України «Про виконавче провадження» Документ606-XIV від 21.04.1999, в редакції від10.11.2004, арешт застосовується:

1) для забезпечення збереження майна боржника, що підлягає наступній передачі стягувачеві або реалізації;

2) для виконання рішення про конфіскацію майна боржника;

3) при виконанні ухвали суду про накладення арешту на майно, що належить відповідачу і знаходиться у нього чи в інших осіб.

Згідно із статтею 447 ЦПК України (в редакції на час розгляду справи) сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цьогоКодексу, порушено їх права чи свободи.

Порядок зняття арешту визначенийст.59Закону України«Про виконавчепровадження» №1404-VIII від 02.06.2016 (в редакції на час розгляду справи), згідно з якою арешт з майна боржника може бути знятий за рішенням суду.

Згідно з ч.2ст.59Закону України«Про виконавчепровадження» №1404-VIII від 02.06.2016 у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

Згідно до ч.ч. 4, 5ст.59Закону України«Про виконавчепровадження» №1404-VIII від 02.06.2016, підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є:

1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом;

2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника;

3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах;

4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням;

5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного участині шостійстатті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;

6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову;

7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника;

8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову;

9) підстави, передбаченіпунктом 1-2розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону;

10) отримання виконавцем від Державного концерну "Укроборонпром", акціонерного товариства, створеного шляхом перетворення Державного концерну "Укроборонпром", державного унітарного підприємства, у тому числі казенного підприємства, яке є учасником Державного концерну "Укроборонпром" або на момент припинення Державного концерну "Укроборонпром" було його учасником, господарського товариства, визначеногочастиною першоюстатті 1 Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності", звернення про зняття арешту в порядку, передбаченомустаттею 11Закону України "Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної форми власності".

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

З урахуванням наведеного, оцінивши в сукупності всі зібрані по справі докази, враховуючи те, що рішенням суду у справі, по якій на майно позивача було накладено арешт, відмовлено в частині позовних вимог до нього, скасувати іншим шляхом арешт, накладений постановою державного виконавця неможливо, внаслідок чого порушується право власності позивача, у зв`язку з чим він позбавлений можливості в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, суд дійшов висновку, що право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна.

Відповідно до ст.141ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачена позивачем при подачі позову сума судового збору в розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 89, 141, 259, 263, 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 ), третя особа Ясинуватський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (знаходиться за адресою 87517, м. Маріуполь, провулок Дніпропетровський, 15, код ЄДРПОУ 33513513) про зняття арешту з майна задовольнити.

Зняти арешт з усього майна, яке належить ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), який був накладений постановою державного виконавця Ясинуватського районного відділу державної виконавчої служби управління юстиції серії АА №53666 про арешт майна боржника ( ОСОБА_1 ) та оголошення заборони на його відчуження від 16.11.2004.

Стягнути з ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою АДРЕСА_2 ), на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Заочне рішення може бути переглянуте Дзержинським міським судом Донецької області за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 РозділуХІІІПерехідних положень ЦПК Українив редакції від 03.10.2017 року.

Суддя: Є.В. Челюбєєв