Постанова

від 01.08.2022 по справі 640/14930/20

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 640/14930/20

адміністративне провадження № К/9901/37551/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу №640/14930/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2021 (суддя Васильченко І.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 (головуючий суддя Файдюк В.В., судді: Земляна Г.В., Мєзєнцев Є.І.)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2020 №0063850504 та №0063790504.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021, адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2021 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу у справі №640/14930/20.

Ухвалою суду від 01.08.2022 касаційний розгляд справи призначено у попередньому судовому засіданні на 02.08.2022.

Розгляд справи у касаційному порядку здійснюється у попередньому судовому засіданні на підставі положень статті 343 КАС УКраїни.

Як встановлено судами попередніх інстацій, Головним управління ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за липень 2019 року.

Згідно висновків контролюючого органу перевіркою встановлено порушення п.185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.4 ст. 200, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму бюджетного відшкодування ПДВ за липень 2019 року на суму 2'080'344грн., та завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21 Декларація з ПДВ) за липень 2019 року на суму 935131грн.;

Перевіркою не встановлено порушень при відображенні ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» у декларації за липень 2019 року бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 15'255'461грн.

За результатами перевірки складено акт від 17.03.2020 №316/26-15-05-04-01/30577181 та винесено податкові повідомлення-рішення від 16.04.2020:

№0063850504, яким встановлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 935'131,00грн;

№0063790504, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2019 року у розмірі 2'080'344,00грн, та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1'040'172,00грн.

Позивач, вважаючи податкові повідомлення-рішення протиправними, звернувся до суду з позовом про їх скасування.

В обґрунтування заявлених вимог Товариство зазначає, що всі господарські операції по взаємовідносинах між позивачем та його контрагентом були реальними (фактично здійснені), що підтверджується наявністю належним чином оформлених первинних документів. Висновок Головного управління ДПС у м. Києві про нереальність (фіктивність) операцій з даними контрагентами є таким, що не відповідає дійсності та не ґрунтується на нормах податкового законодавства. Крім того, також позивач зазначає, що реальність виконання господарських операцій між позивачем та його контрагентом підтверджена судовими рішеннями.

Відповідач проти позову заперечив, вказав, що рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства. Перевіркою установлено відсутність можливості контрагента постачати товари (послуги) для позивача, у зв`язку з непідтвердженням операцій по фактичному придбанню такого товару за ланцюгом постачання, а правочини між ними здійснені без цілі настання реальних наслідків, з метою заниження об`єкту оподаткування податком на прибуток, завищення податкового кредиту з податку на додану вартість і як наслідок несплати податків, так як нереальність первинного формування активу доводить нереальність і послідуючого придбання товарів.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку про протиправність спірних податкових повідомлень-рішень. Суди посилались на те, що контролюючим органом не обґрунтовано, що господарські зобов`язання не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені сторонами. В ході розгляду справи встановлено рух активів у процесі здійснення господарських операцій, наявність у позивача та його контрагента податкової правосуб`єктності учасників господарської операції, встановлено зв`язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені первинними документами.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган оскаржив їх у касаційному порядку. В обгрунтування вимог касаційної скарги відповідач вказує, що суди застосували норми права, зокрема: п.44.1 ст. 44, п.185.1 ст.185, п.198.1, 198.3, 198.6 ст.198, п.200.1, 200.4 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові від 06.10.2020 справа №140/1611/19, від 30.09.2022 справа №1540/4936/18, від 08.09.2020 справа №804/6406/17, від 20.12.2019 справа №826/16776/18, 05.03.2020 справа №826/17374/18. Як вважає відповідач, в ході проведеної перевірки встановлено відсутність здійснення господарської діяльності позивача з його контрагентами, посилаючись, у тому числі, на податкову інформацію. Крім того, відповідач звертає увагу, що контрагент котрагента позивача є фігурантом у кримінальному провадженні за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених статтями 205, 209, 2012 Кримінального кодексу України. Таким чином, за сукупністю фактів перевіркою не підтверджується проведення господарських операцій ТОВ «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» з ТОВ "Колосс Груп". У касаційній скарзі відповідач повторює обставини, встановлені актом перевірки, з посиланням на нормативні акти, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити у справі нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивачем подано відзив на касаційну скаргу, з якого слідує, що Товариство вважає доводи податкового органу необґрунтованими, вказує, що відповідач посилається на нерелевантні правові позиції Верховного Суду, текст касаційної скарги відтворює доводи, викладені податковим органом у акті перевірки, відзиві на позовну заяву, апеляційній скарзі та не містить будь-якого обгрунтування неправомірності судових рішень. Крім того, на думку позивача, відповідачем не надано належних документів, які підтверджують наявність у підписанта касаційної скарги повноважень діяти в інтересах відповідча. З урахуванням викладеного, позивач просить залишити касаційну скаргу податкового органу без задоволення, а рішення судів попередньої інстанції - без змін.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Положеннями пункту 14.1.36 ПК України передбачено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через відокремлені підрозділи, а також через будь - яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, яких відбувається формах, здійснених для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталі (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником.

Згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Пунктом 135.4 статті 135 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум податку на додану вартість, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), та права на віднесення витрат по його придбанню до складу валових витрат, платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності. Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 цієї статті ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

В силу вимог пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основним видом діяльності за КВЕД-2010 Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» (ЄДРПОУ 30577181) є 46.21 Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень став висновок контролюючого органу про те, що господарські операції, які відображені позивачем у досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості, фактичного здійснення господарських операцій, та, як наслідок, така діяльність позивача була спрямована лише на створення умов для отримання права на формування податкового кредиту та збільшення собівартості придбаних та реалізованих товарів. Згідно з доводами ОДПІ позивачем непідтверджено господарські операції з ТОВ «Колосс груп» щодо придбання зерна (пшениці).

На підставі матеріалів справи судами з`ясовано, що позивачем укладено з ТОВ «Колосс груп» (код ЄДРПОУ 40573529) ряд договорів купівлі-продажу зерна (пшениці): №ПП19/001ОК від 27.06.2019, №ПП19/010ОК від 05.07.2019, №ПП19/011ОК від 05.07.2019,№ПП19/016ОК від 08.07.2019, №ПП19/017ОК від 08.07.2019,№ПП19/042ОК від 30.07.2019.

З оскаржуваних судових рішень слідує, що на підтвердження обставин виконання сторонами своїх зобов`язань за договором купівлі-продажу позивач надав суду копії первинних документів, а саме: оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 за період 25.06.2019-31.07.2019, оборотно-сальдова відомість по рахунку 281 за період 25.06.2019 - 31.07.2019, оборотно-сальдова відомість по рахунку 6442 за період 25.06.2019 - 31.07.2019, видаткові накладні, товаро-транспорті накладні, рахунки на оплату, податкові накладні, квитанції про їх реєстрацію, реєстрів ТОВ «Транссервіс 2008» про прийняття та вивантаження автомобілів, реєстрів ОВ філії «ЦТС «Ліски» ПАТ «Укрзалізниці» про прийняття та вивантаження автомобілів, реєстрів ТОВ «ЄВТ Грейн» про прийняття та вивантаження автомобілів, карток аналізу зерна.

Крім того, позивачем також надано копії листів ТОВ «Колосс Груп» від 04.07.2019 , 08.07.2019, від 10.07.2019, від 29.07.2019, від 04.08.2019 на підтвердження джерела походження товару. Згідно вказаних листів ТОВ «Колосс Груп» повідомляє про те, що поставлена пшениця безпосередньо придбана у сільгоспвиробника ФГ «Аграрна традиція».

Також, позивачем надано документи на підтвердження походження товару (зерно пшениці) копії: договору купівлі-продажу від 18.06.2019 №18-06 між ТОВ «Колосс Груп» та ФГ «Аграрна традиція», додатків №1, 2, 3, 4, до вказаного договору, видаткових накладних, податкових накладних, звіту ФГ «Аграрна традиція» про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019 року з доказом прийняття, звіту ФГ «Аграрна традиція» про збирання сільськогосподарських культур станом на 01.07.2019, 01.08.2019 з доказами прийняття, звіту ТОВ «Київ-Агро» про збирання сільськогосподарських культур станом на 01.08.2019 з доказом прийняття, звіту ТОВ «Київ-Агро» про посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2019 року з доказом прийняття.

На підтвердження експорту товару позивачем надано копії контрактів від 28.06.2019 №MW19/19, № MW19/20, №MW19/21, № MW19/29, від 02.07.2019 № MW19/28, від 05.07.2019 № MW19/32, від 08.07.2019 № MW19/37, №MW19/38, від 12.07.2019 № MW19/45, №MW19/47, від 15.07.2019 № MW19/54, від 22.07.2019 № MW19/66, від 26.07.2019 № MW19/85, копії підтверджень про перетин кордону за вантажною митною декларацією, копії вантажних митних декларацій, копії повідомлень про фактичне вивезення товару за вантажними митними деклараціями.

Позивачем було здійснено оплату на рахунки ТОВ «Колосс груп» за вказаними договорами, що підтверджується банківськими виписками по рахунках. Вказана оплата була досліджена контролюючим органом в ході перевірки та викладена в акті перевірки, а також сторонами не заперечується.

Матеріалами справи також підтверджується, що всі фінансово - господарські зобов`язання відображені в податковому обліку позивача, що не спростовано відповідачем.

На момент здійснення спірних господарських операцій вказані вище контрагенти позивача були зареєстровані як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Суди констатували, що надані документи містять відомості, які в повній мірі відображають суть господарських операцій, що відбулись в перевіряємому періоді між позивачем та його контрагентами. Досліджені під час розгляду справи первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", господарські операції знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку позивача та доводять наявність змін в активах позивача під час вчинення господарської операції.

Судами відзначено, що контролюючим органом під час проведення перевірки було досліджено первинні документи на підтвердження здійснення вищевказаних господарський операцій, а також документи на підтвердження оплати за поставку вказаного товару, що відображено в акті перевірки.

Водночас, відповідач не надав жодних достовірних доказів того, що операції між позивачем та його контрагентом не мали ділової мети та/або фактично не відбулися.

Обґрунтовуючи свою позицію, податковий орган зазначив, що контрагент позивача не надавав/надавав не в повному обсязі податкову звітність, а також що відсутня інформація про наявність у останнього основних засобів.

Також, відповідач вказував, що за наслідками перевірки можна дійти висновку, що позивач знав про порушення ФГ «Аграрна традиція» у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства, а саме, несладення податкових накладних.

Суди попередніх інстацій розглянули доводи контролюючого органу, які відповідач також наводить у касаційній скарзі.

Як правильно відзначено судами, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставки та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату товарів (робіт, послуг), в тому числі ПДВ.

Порушення певним постачальником товару у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Як вбачається, посилання відповідача на обставину відсутності у ТОВ «Колосс Груп» устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства, відсутності працюючих осіб, зроблені відповідачем на підставі даних про неподання контрагентом позивача податкової звітності до податкового органу.

Верховний Суд зауважує, що податкова інформація та акти перевірки не є належними доказами у справі, а висновки відповідача щодо здійснення фінансово-господарської діяльності, зроблені на підставі службової інформації, є недостатніми для визнання угод, укладених із позивачем, такими, що не спричинили реальних юридичних наслідків.

Посилання контролюючого органу на результати контрольних заходів щодо контрагента платника як на підставу для відмови в задоволенні позову, не вважаються судом обгрунтованими, оскільки податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку від дотримання його контрагентами податкової дисципліни та правильності ведення ними податкового або бухгалтерського обліку, зокрема, від їх господарських та виробничих можливостей. Тобто, у разі підтвердження реального характеру здійснених поставки, платник не може відповідати за порушення, допущені постачальником, якщо не буде доведено його безпосередню участь у зловживанні цієї особи.

У справі, що розглядається, посадовими особами податкового органу під час здійснення перевірки таких обставин не встановлено, під час судового розгляду справи - не доведено.

Верховний Суд констатує, що контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. У свою чергу, податкова інформація не є носієм доказовості про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а тому не може бути підставою вважати правочин нікчемним.

Відповідач правильно вказує, що несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов`язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов`язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв`язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій зазначили, що податковим органом, не було наведено доводів та надано доказів тому, що позивач діяв без належної обачності та був обізнаним про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при веденні господарської діяльності, оскільки, укладаючи угоду зі своїми контрагентами, позивач мав всі підтвердження господарської правосуб`єктності контрагента: здійснювати господарську діяльність, реалізовувати господарську компетенцію, мати зобов`язання, нести за ними відповідальність тощо.

Крім того, у цій справі судами досліджено посилання відповідача у акті перевірки на наявне кримінальне провадження щодо контрагента по ланцюгу постачання ФГ «Аграрна традиція».

Як вбачається з матеріалів справи, позивач уклав ряд договорів купівлі-продажу зерна з ТОВ «Колосс Груп». У свою чергу, поставлена позивачу пшениця придбана ТОВ «Колосс Груп» у сільгоспвиробника ФГ «Аграрна традиція».

З акту перевірки слідує, що останній не містить посилань, інформації про направлення запитів на адресу прокуратури, інформацію щодо наявних кримінальних проваджень щодо позивача для встановлення судом фактів, які б свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента у ланцюгу постачання та злагодженість дій між ними.

Також, податковий орган не надав інформацію про наявність вироків за кримінальним провадженням щодо контрагента по ланцюгу постачання. Відтворення у тексті факту наявності кримінального провадження щодо контрагента по ланцюгу постачання не може бути покладена в основу висновків перевірки про відсутність реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, та як наслідок, в основу - податкових-повідомлень рішень.

Як слідує, висновки, які зазначені контролюючим органом зроблені без належного дослідження усіх наявних доказів, що було виявлено під час судової стадії дослідження доказів, та безпідставність яких підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи.

Разом з тим, необхідно враховувати, що за правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини першої статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, вказав, що викладаючи висновки в акті перевірки, відповідач жодними належними доказами в розумінні КАС України не довів в судовому засіданні обставин, що мали наслідком виникнення зазначених припущень у відповідача та потягли за собою винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень відповідачем.

Судами констатовано, що контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Отже висновки відповідача, викладені в акті перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами встановленими судами та наданими доказами під час розгляду справи.

Разом з тим, Верховний Суд вважає необхідним зауважити, обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, адже саме він виступає суб`єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об`єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

При оцінці податкових наслідків господарських операцій адміністративний суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників поставок, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарської діяльності.

У касаційній скарзі відповідач посилається на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду. Як слідує, податковий орган вказує на висновки у спорах щодо дослідження реальності господарських операцій. Такі висновки є допустимо релевантними у цій справі. Втім, відтворення податковим органом висновків Суду у певній категорії справ, жодним чином не підтверджує незастосування правової позиції Верховного Суду судами попередніх інстанцій.

Судами враховано усталену практику Верховного Суду, яка, якщо її систематизувати, полягає в тому, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Ні податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання, ні помилки в оформленні первинних документів самі по собі не є самостійними підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.

Суд касаційної інстанції з урахуванням вказаного, дійшов висновку, що контролюючим органом не подано відповідачем доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальника, як-от: судових рішень, вироків, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Контролюючий орган не підтвердив своєї позиції про безтоварність господарських операцій, як і висновок про наявність протиправної мети при вчиненні правочинів належними доказами чи відповідними судовими рішеннями. Отже висновки відповідача, викладені в актах перевірки, щодо безтоварності господарських операцій між позивачем та його контрагентами не підтверджуються належними та допустимими доказами і спростовуються фактичними обставинами, встановленими судом під час розгляду справи

Касаційний суд наголошує, що принцип прийняття рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є орієнтиром при реалізації повноважень владного суб`єкта, який вимагає від останнього діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним, з дотриманням встановленої законом процедури. Критерій прийняття рішення, вчинення (невчинення) дії обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, відображає принцип обґрунтованості рішення або дії. Він вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Відтак, доводи касаційної скарги не підтверджують обставин неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи. Касаційний суд вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а також надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам на підставі норм закону. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Поряд з цим, суд розглянув доводи позивача, викладені у відзиві на касаційну скаргу щодо ненадання відповідачем належних документів, які підтверджують наявність у підписанта касаційної скарги повноважень діяти в інтересах відповідача, та дійшов висновку про безпідставність.

Верховний Суд вважає потрібним зауважити, що відповідно до ухвали про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою податкового органу у цій справі, суд, оглянувши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, встановив, що скаргу подано з дотриманням інстанційної підсудності, порядку та строків касаційного оскарження, за формою і змістом касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі №640/14930/20 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В.В. Хохуляк

Л.І. Бившева

Р.Ф. Ханова

Судді Верховного Суду