Постанова

від 02.08.2022 по справі 607/7519/22

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/7519/22Головуючий у 1-й інстанції Братасюк В.М. Провадження № 22-ц/817/708/22 Доповідач - Дикун С.І.Категорія -

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 серпня 2022 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Парандюк Т. С., Храпак Н. М.,

розглянувши у письмовому провадженні цивільну справу №607/7519/22 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 20 червня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Просто Позика, Товариства з обмеженою відповідальністю Фактор П про визнання відсутнім обов`язку за кредитним договором та стягнення грошових коштів, постановлену суддею Братасюком В.М., -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2022 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Просто Позика, Товариства з обмеженою відповідальністю Фактор П про визнання відсутнім обов`язку за кредитним договором та стягнення грошових коштів.

Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 червня 2022 року справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Просто Позика», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фактор П», про визнання відсутнім обов`язку за кредитним договором та стягнення грошових коштів, передано на розгляд Печерського районного суду м. Києва.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до суду першої інcтанції.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки її висновки не відповідають фактичним обставинам справи та допущено неправильне застосування норм процесуального права та матеріального права.

Зазначає, що судом першої інстанції помилково передано справу на розгляд іншого суду з порушенням правил альтернативної підсудності, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами, пов`язані з наданням кредитних послуг, він є споживачем таких послуг. Звертаючись до суду з позовом про захист прав споживачів, він обґрунтовував свої вимоги тим, що заборгованість за кредитним договором відсутня.

Вважає, що відповідно до ст.28 ЦПК України, право обирати суд, до якого подавати позов у разі наявності альтернативної підсудності законодавцем надано саме позивачу. Враховуючи, що спір виник з приводу захисту прав споживача, позивач скористався своїм правом на альтернативну підсудність та пред`явив позов до Тернопільського міськрайонного суду за зареєстрованим місцем проживання, що підтверджується місцем проживання в паспорті.

Також зазначає, що до спірних правовідносин потрібно застосувати ЗУ Про захист прав споживачів, оскільки ним регулюються відносини між споживачами товарів і послуг та продавцями товарів, а при вирішення спорів, що виникають між учасниками таких правовідносин, цей Закон підлягає застосуванню поряд з іншими актами цивільного законодавства України.

Відзив у визначений судом термін не надійшов.

Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Згідно ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на вказану ухвалу суду першої інстанції підлягає розгляду судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів а вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ч.ч. 1-3, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Направляючи справу за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва суд першої інстанції виходив з того, що на спірні правовідносини не поширюються положення Закону України «Про захист прав споживачів», що унеможливлює застосування до даної позовної заяви ч. 5 ст. 28 ЦПК України щодо визначеності підсудності.

З такими висновками суду першої інстанції не можна погодитися.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд першої інстанції, неухильно дотримуючись норм матеріального та процесуального права, повинен забезпечити їх справедливий, неупереджений та упродовж розумного, але не більш встановленого законом строку розгляд і вирішення з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Підсудність - це розподіл підвідомчих загальним судам цивільних справ між різними судами першої інстанції залежно від роду (характеру) справ, що підлягають розгляду, і від території, на яку поширюється юрисдикція того чи іншого суду.

Згідно зі ст. 31 ЦПК України, суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Відповідно до статті 27 ЦПК України, позови до юридичних осіб пред`являються до суду за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Згідно з частиною п`ятою статті 28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Відповідно до преамбули Закону України «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 статті 1 Закону № 1023-XII в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з пунктом 17 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, послуга - це діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до роз`яснень, які містяться у ч. 2 п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

Зі змісту позовної заяви вбачається, що правовідносини, які виникли між сторонами, пов`язані з наданням фінансово-кредитних послуг; ОСОБА_1 є споживачем послуг про надання кредиту, отже, відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України, вибрав підсудність за зареєстрованим місцем свого проживання з урахуванням статусу споживача.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що у цій справі правовідносини сторін, наряду з іншими, також урегульовані нормами законодавства про захист прав споживачів, оскільки зобов`язання між сторонами у справі щодо кредитних правовідносин не припинено, позивач залишається бути споживачем фінансових послуг ТОВ Просто Позика.

Колегія суддів приходить до висновку, що позов поданий ОСОБА_1 за місцем своєї реєстрації та відноситься до територіальної підсудності Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, тому суд першої інстанції без врахуванням обставин, що мали значення, помилково передав справу на розгляд іншому суду з порушенням правил альтернативної підсудності.

Право обирати суд, до якого подавати такий позов у разі наявності альтернативної підсудності законодавцем надано саме позивачу.

Зазначені обставини та норми права судом враховані не були, що призвело до помилкового висновку про непідсудність справи Тернопільському міськрайонному суду Тернопільської області та передачу її за підсудністю за місцезнаходженням відповідача до іншого суду.

Крім того, ч. 1 ст. 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 цієї ж статті визначено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Крім того, лише при ухваленні рішення по суті спору суд (зважаючи на заявлені у даному випадку вимоги та наведені підстави позову) вправі визначити чи були порушені права позивача, саме як споживача у правовідносинах, що виникли між сторонами, чи ні та чи поширюється згаданий Закон на спірні правовідносини, чи ні. Тобто чи позов безпідставний чи навпаки обґрунтований та чи відповідачем порушено права позивача як споживача. У випадку, якщо норми згаданого Закону на вказані правовідносини не поширюються та права позивача як споживача не порушені суд відмовляє у задоволенні позову, у іншому випадку задовольняє вимоги. Однак встановлення обґрунтованості позовних вимог чи їх безпідставності на стадії відкриття провадження є неможливим та виходить за межі тих питань, які вирішує суддя при відкритті провадження у справі (ст.ст. 184-187 ЦПК України).

Отже, виходячи з вищевикладеного, апеляційний суд вважає, що ухвала суду в частині передачі справи на розгляд іншого суду постановлена з порушенням норм процесуального права, що, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України, є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 382, 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 20 червня 2022 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Повний текст постанови складений 3 серпня 2022 року.

Головуюча Дикун С.І.

Судді: Парандюк Т.С.

Храпак Н.М.