Рішення

від 31.07.2022 по справі 288/323/22

ПОПІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 288/323/22

Провадження № 2/288/210/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2022 року. смт.Попільня

Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді - Рудник М. І.,

за участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - ОСОБА_2 ,

представників відповідача - Березіної Л.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Попільня цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Попільнянська лікарня» Попільнянської селищної ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі Позивач) звернувся до суду з позовом до комунального некомерційного підприємства «Попільнянська лікарня» Попільнянської селищної ради (далі Відповідач) про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи в якому з врахуванням уточнених позовних вимог /а.с.45-59/ вказує, що він працює лікарем-стоматологом в комунальному некомерційному підприємстві «Попільнянська лікарня» Попільнянської селищної ради.

Між Позивачем та Відповідачем виникли спірні правовідносини щодо відсторонення Позивача від виконання трудових обов`язків з підстав відсутності щеплення проти хвороби COVID-19, наслідком чого стало відсторонення Позивача з 01 лютого 2022 року від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати на підставі наказу КНП «Попільнянська лікарня» Попільнянської селищної ради № 01/31.01-ос від 31 січня 2022 року, даний наказ Позивач вважає незаконним та таким, що порушує його права.

14 січня 2022 року Позивачу було вручено персональне повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 в якому зазначено про необхідність надання документу, що підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, або довідку про абсолютні протипоказання проти проведення профілактичних щеплень. В разі відсутності вказаних документів, його буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати в зв`язку з чим, 27 січня 2022 року Позивач письмово повідомив роботодавця про незаконність такої вимоги.

Проте, 31 січня 2022 року було видано наказ про відсторонення Позивача від роботи з 01 лютого 2022 року з підстав відсутності щеплення від COVID-19.

Позивач вказує, що наказ про відсторонення його від роботи винесено з порушення норм чинного законодавства, так як підставою для відсторонення є ухилення чи відмова працівника не від будь-якого щеплення, а лише від обов`язкового профілактичного щеплення для даного кола працівників, яке встановлено відповідним Календарем. Вакцинація проти COVID-19 не включена до Календаря щеплень, що свідчить про необов`язковий характер щеплення.

В оспорюваному наказі відсутні посилання, як на підставу його винесення, подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби про відсторонення Позивача від роботи, що також вказує на його незаконність.

Сама по собі вимога Відповідача надати Позивачем докази проведення відносно нього медичних маніпуляцій, тобто щеплень проти COVID-19, а у разі наявності абсолютних протипоказань до проведення такого щеплення довідку встановленої форми також є незаконною та порушує права Позивача на таємницю про стан здоров`я, так як вказана інформація є конфіденційною.

Позивач вказує, що відсторонення його від роботи є втручанням у право на працю та право заробляти працею на життя шляхом його обмеження, а відтак оскаржуваний Наказ є незаконним, в зв`язку з чим враховуючи, що право Позивача на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушено Відповідачем шляхом видання незаконного Наказу від 31 січня 2022 року № 01/31.01-ос, ефективним способом відновлення порушеного права Позивача є також зобов`язання Відповідача виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

На підставі вищевикладеного, Позивач просить визнати незаконним та скасувати Наказ комунального некомерційного підприємства «Попільнянська лікарня» Попільнянської селищної ради від 31 січня 2022 року № 01/31.01-ос про відсторонення від роботи ОСОБА_1 та зобов`язати комунальне некомерційне підприємство «Попільнянська лікарня» Попільнянської селищної ради виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи.

Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити.

Представник Відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні.

29 березня 2022 року від представника Відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому вказано, що подана заява не може бути задоволена так як оскаржуваний наказ було видано відповідно до вимог закону, Позивач був заздалегідь попереджений про необхідність проведення до 31 січня 2022 року обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, проте ним не було надано сертифікат про проходження профілактичних щеплень проти COVID-19 або висновок про наявність протипоказань до проведення профілактичних щеплень проти COVID-19. Позивача було правомірно відсторонено від роботи так як він свідомо порушив діюче законодавство, позов є необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню, а тому просить відмовити в задоволенні заявлених позовних вимог. /а.с.88-92/

Суд, вислухавши Позивача, його представника та представника Відповідача, допитавши свідків, вивчивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

У відповідності до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 , ОСОБА_1 працює в комунальному некомерційному підприємстві «Попільнянська лікарня» Попільнянської селищної ради на посаді лікаря-стоматолога. /а.с.22-25, 67-70/

Відповідно до довідки від 31 січня 2022 року № 129, виданої комунальним некомерційним підприємством «Попільнянська лікарні» Попільнянської селищної ради, ОСОБА_1 працює в КНП «Попільнянська лікарня» Попільнянської селищної ради та його заробітна плата за період з серпня 2021 року по січень 2022 року становить 45565.68 гривень. /а.с.26, 71, 72/

14 січня 2022 року ОСОБА_1 ознайомився та отримав другий примірник персонального повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 в якому зазначено, що на підставі статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», Наказу МОЗ України «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», пункту 41-6 Постанови КМУ «Про забезпечення санітарного благополуччя населення», Наказу КНП «Попільнянська лікарня» № 03/31.12 від 31 грудня 2021 року «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 та наступне відсторонення працівників підприємства від роботи», щеплення проти COVID-19 обов`язкове для працівників підприємства. Просять до 31 січня 2022 року надати документ, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19 або довідку про абсолютні протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень. Якщо до 31 січня 2022 року не надається один із зазначених документів, 01 лютого 2022 року буде відсторонено від роботи без збереження заробітної плати на підставі статті 46 КЗпП України та частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб». /а.с.27, 73/

ОСОБА_1 27 січня 2022 року у відповідь на персональне повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 14 січня 2022 року повідомив директора Комунального некомерційного підприємства «Попільнянська лікарня» Попільнянської селищної ради про те, що будь-які вимоги щодо нього або зобов`язання роботодавця про проведення щеплення проти COVID-19 або надання документів в підтвердження проведення вакцинації проти COVID-19 є протиправними. /а.с.28-33, 74-76/

Згідно наказу комунального некомерційного підприємства «Попільнянська лікарня» № 01./31.01-ос «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 », керуючись статтею 46 КЗпП України, частиною другою статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ, наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04 жовтня 2021 року № 2153, пунктом 41-6 Постанови КМУ від 09 грудня 2020 року № 1236, наказано: - ОСОБА_1 , лікаря-стоматолога, відсторонити від роботи з 01 лютого 2022 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати. ОСОБА_1 даний наказ отримав 31 січня 2022 року, не погоджується з ним, вважає незаконним та таким, що порушує його права. /а.с.34, 77/

31 січня 2022 року комунальним некомерційним підприємством «Попільнянська лікарня» складено Акт № 1 «Про відмову ОСОБА_1 надати документ про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19» в якому зазначено, що ОСОБА_3 проінформований про правові наслідки відмови або ухилення від обов`язкового проведення профілактичного щеплення проти COVID-19 та відсторонення від роботи без збереження заробітної плати, період відсторонення від роботи не увійде до страхового стажу для призначення пенсії та оплати тимчасової непрацездатності. /а.с.37, 80/

12 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до комунального некомерційного підприємства «Попільнянська лікарня» Попільнянської селищної ради з заявою про допуск до роботи в період воєнного стану в якій заявляє про готовність приступити до роботи лікаря-стоматолога з 12 квітня 2022 року про що належним чином повідомляє директора та просить привести дані правовідносини у відповідність до норм чинного законодавства. /а.с.113-114, 115/

Відповідно до наказу комунального некомерційного підприємства «Попільнянська лікарня» № 04/07.03-ос від 07 березня 2022 року, відповідно до наказу МОЗ № 380 від 25 лютого 2022 року «Про зупинення дії наказу Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153», наказано ОСОБА_1 , лікаря-стоматолога, допустити до роботи з 07 березня 2022 року. /а.с.116/

10 березня 2022 року на адресу ОСОБА_1 було направлено комунальним некомерційним підприємством «Попільнянська лікарня» персональне повідомлення про допуск до роботи № 303 від 10 березня 2022 року в якому зазначено, що ОСОБА_1 допущено до роботи з 07 березня 2022 року, про що він був повідомлений інспектором з кадрів КНП «Попільнянська лікарня» у телефонній розмові 07 березня 2022 року, правові підстави до відсторонення від роботи відпали і він має з`явитися на роботу. /а.с.117, 118/

Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні дала покази про те, що вона працює в стоматологічному кабінеті комунального некомерційного підприємства «Попільнянська лікарня» і на початку березня 2022 року за проханням інспектора по кадрах ОСОБА_5 вона телефонувала ОСОБА_1 з приводу виходу на роботу після скасування наказу про його відсторонення. В телефонній розмові він їй повідомив, що порадиться з адвокатом.

Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні дала покази про те, що вона працює інспектором по кадрах комунального некомерційного підприємства «Попільнянська лікарня» і 04 березня 2022 року їй стало відомо про те, що 01 березня 2022 року відпали підстави для відсторонення ОСОБА_1 від роботи в зв`язку з відсутністю вакцинації проти COVID-19, а тому 07 березня 2022 року було видано наказ про допуск до роботи ОСОБА_1 з 07 березня 2022 року. По даному питанню вона телефонувала йому особисто, проте він не відповідав, в зв`язку з чим вона просила ОСОБА_4 йому зателефонувати та в розмові він повідомив, що порадиться з адвокатом. Пізніше, вона повторно телефонувала до ОСОБА_1 та він повідомив, що за порадою адвоката він не буде виходити на роботу, в зв`язку з чим йому була направлено рекомендованим листом персональне повідомлення про допуск до роботи. 15 березня 2022 року вона повідомила голову профспілки комунального некомерційного підприємства «Попільнянська лікарня» про те, що ОСОБА_1 допущений до роботи, проте на роботу не виходить.

Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні дав покази про те, що він є головою профспілки комунального некомерційного підприємства «Попільнянська лікарня» та 15 березня 2022 року він отримав повідомлення інспектора по кадрах комунального некомерційного підприємства «Попільнянська лікарня» Малюк В.В. про те, що ОСОБА_1 з 07 березня 2022 року допущений до роботи, проте на роботу не виходить. По даному питанню він спілкувався по телефону з ОСОБА_1 на що він повідомив про незгоду з наказом про відсторонення його від роботи.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідностатті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зістатями 15,16ЦК України,кожна особамає правона захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.

Позивач звернувсядо судуз позовомв якомупросить визнатинезаконним таскасувати наказ про відсторонення його від роботи, зобов`язати виплатити йому невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення з тих підстав, що оскаржуваний наказ порушує його права, так як обов`язковість профілактичних щеплень не визначена та надання доказів її проведення є конфіденційною інформацією, в зв`язку з чим Відповідач зобов`язаний також виплатити йому середню заробітну плату за час незаконного відсторонення.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріплений положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Вільний вибір передбачає різноманітність умов праці, проте сталими (обов`язковими) є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці. Незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов`язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника.

Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватися з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (абзаци перший і п`ятий підпункту 2.2 пункту 2, абзац дванадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України у справі за конституційною скаргою щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

З матеріалів справи вбачається, що підставою відсторонення Позивача від роботи стало персональне повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 від 14 січня 2022 року.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я», громадяни України зобов`язані: а) піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; б) у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

Згідно статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до Календаря щеплень. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Організацію і проведення профілактичних щеплень врегульовано Положенням про організацію і проведення профілактичних щеплень, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595.

Цим Положенням встановлено, що організація діяльності щодо проведення щеплень покладається на керівника закладу охорони здоров`я (далі - ЗОЗ) або на фізичну особу - підприємця, яка одержала ліцензію на право провадження господарської діяльності з медичної практики (далі - ФОП), в установленому законодавством порядку. Профілактичні щеплення здійснюються в пунктах щеплень, які можуть бути постійними або тимчасовими. Щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами/анатоксинами згідно з Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595, та інструкціями із застосування вакцини або анатоксину, затвердженими в установленому порядку. Відповідальним за проведення профілактичних щеплень є керівник ЗОЗ або ФОП.

Наказом Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням.

Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, за загальним правилом, такому працівникові заробітна плата не виплачується. Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця зберегти заробітну плату за працівником, відстороненим через відмову вакцинуватися від коронавірусної хвороби.

Вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 49 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на охорону здоров`я та медичну допомогу. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян.

Водночас, відсторонюючи працівника, керівник повинен діяти в спосіб та в межах повноважень, передбачених законом. Тому в наказі про відсторонення мають бути зазначені підстави та строк такого відсторонення. Керівник має ознайомити з таким наказом працівника. Якщо працівник відмовляється ознайомитись з наказом та поставити свій підпис, про це складається акт. На період відсторонення за працівником зберігається робоче місце.

Статтею 46 Кодексу законів про працю України встановлено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» (далі Закон № 4004-ХІІ), підприємства, установи і організації зобов`язані усувати за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби від роботи, навчання, відвідування дошкільних закладів осіб, які є носіями збудників інфекційних захворювань, хворих на небезпечні для оточуючих інфекційні хвороби, або осіб, які були в контакті з такими хворими, з виплатою у встановленому порядку допомоги з соціального страхування, а також осіб, які ухиляються від обов`язкового медичного огляду або щеплення проти інфекцій, перелік яких встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Частиною другою статті 27 Закону № 4004-ХІІ визначено, що обов`язковим профілактичним щепленням для запобігання поширенню інших інфекційних захворювань підлягають окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи. У разі необґрунтованої відмови від щеплення за поданням відповідних посадових осіб державної санітарно-епідеміологічної служби вони до роботи не допускаються.

Відповідно до статті 31 Закону, посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України є головні державні санітарні лікарі та їх заступники, інші працівники державної санітарно-епідеміологічної служби України, уповноважені здійснювати державний санітарно-епідеміологічний нагляд згідно з цим Законом.

Порядок внесення посадовими особами державної санітарно-епідеміологічної служби України подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності згідно з Законом № 4004-ХІІ, а також форма подання та терміни відсторонення встановлені Інструкцією про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 квітня 1995 року № 66, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 серпня 1995 року за № 270/806 (далі -Інструкція № 66).

Пунктом 2.3 Інструкції № 66 встановлено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльностіце письмовий організаційно-розпорядчий документ державної санітарно-епідеміологічної служби України, який зобов`язує роботодавців у встановлений термін усунути від роботи або іншої діяльності зазначених у поданні осіб.

Згідно з підпунктом 1.2.5 пункту 1.2 Інструкції № 66, особами, які відмовляються або ухиляються від профілактичних щеплень, визнаються громадяни та неповнолітні діти, а також окремі категорії працівників у зв`язку з особливостями виробництва або виконуваної ними роботи, які необґрунтовано відмовились від профілактичного щеплення, передбаченого Календарем профілактичних щеплень в Україні, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 59, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за № 1159/19897.

Відповідно до 2.2 Інструкції № 66, право внесення подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності надано головному державному санітарному лікарю України, його заступникам, головним державним санітарним лікарям Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва, Севастополя та їх заступникам, головним державним санітарним лікарям водного, залізничного, повітряного транспорту, водних басейнів, залізниць, Міністерства оборони України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Державної пенітенціарної служби України, Державного управління справами, Служби безпеки України та їх заступникам, іншим головним державним санітарним лікарям та їх заступникам, а також іншим посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби, що уповноважені на те керівниками відповідних служб.

Пунктом 2.5 Інструкції № 66 визначено, що подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складають у двох примірниках, один з яких направляється роботодавцю, що зобов`язаний забезпечити його виконання, а другий зберігається у посадової особи, яка внесла подання.

Подання про відсторонення від роботи або іншої діяльності складається за формою згідно з додатком № 1 до Інструкції № 66.

Згідно з пунктом 2.7 Інструкції № 66, термін, на який відсторонюється особа, залежить від епідеміологічних показань та встановлюється згідно з додатком № 2 до цієї Інструкції.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, посадові особи державної санітарно-епідеміологічної служби зобов`язані вносити подання про усунення працівників від роботи у визначений законодавством спосіб.

Судом встановлено, що у роботодавця при винесенні оскаржуваного наказу, відсутнє належним чином оформлене подання відповідної посадової особи державної санітарно-епідеміологічної служби, а тому відсторонення роботодавцем від роботи працівника, який відмовляється або ухиляється від профілактичних щеплень, є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заявлені Позивачем вимоги про визнання незаконним та скасування наказу № 01/31.01-ос від 31 січня 2022 року про відсторонення його від роботи є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Окремо суд звертає увагу на ту обставину, що наказом Відповідача № 04/07.03-ос від 07 березня 2022 року Позивача було допущено до роботи, підставою для чого стало зупинення дії Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153, тобто припинення дії нормативного акту, яким регулюються вказані правовідносини, в той же час судом скасовано наказ про відсторонення Позивача від роботи в зв`язку з порушенням процедури його винесення.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року в справі № 761/12073/18 (провадження № 61-13444св19) зроблено висновок, що: «у разі незаконного відсторонення працівника від роботи, він має право на отримання середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а не частини невиплаченої заробітної плати».

Відповідно до пункту 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про працю», якщо буде встановлено, що на порушення статті 46 КЗпП України роботодавець із власної ініціативи без законних підстав відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати, суд має задовольнити позов останнього про стягнення у зв`язку з цим середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу згідно статті 235 КЗПП України.

Позивач звертаючись до суду просить зобов`язати Відповідача виплатити Позивачу невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи, проте, враховуючи вищевказані роз`яснення, суд приходить до висновку, що належним способом захисту порушених прав Позивача буде стягнення з Відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та вирішуючи дане питання, суд виходить із наступних норм права та мотивів їх застосування.

Частиною першою статті 94 КЗпП України визначено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Судом встановлено, що Позивача в період з 01 лютого 2022 року по 06 березня 2022 року було відсторонено від роботи та призупинено виплату заробітної плати.

Положеннястатті 235 КЗпП Українивстановлюють відповідальність роботодавця у вигляді стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу працівника з метою компенсації йому втрат від неотримання зарплати чи неможливості працевлаштування.

У випадках стягнення на користь працівників середнього заробітку за час вимушеного прогулу, у зв`язку з незаконним звільненням або переведенням, відстороненням від роботи середній заробіток визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарних місяці роботи.

Судом встановлено, що право Позивача на працю з відповідною оплатою було безпідставно порушене Відповідачем шляхом видання незаконного наказу про відсторонення від роботи без збереження заробітної плати з 01 лютого 2022 року та роботодавець при винесені оскаржуваного наказу діяв в порушеннянорм статті 46 КЗпПУкраїни, а саме із власної ініціативи без законних на те підстав, відсторонив працівника від роботи із зупиненням виплати заробітної плати.

Позивач зазначає, що його було допущено до роботи з 12 квітня 2022 року після його звернення до Відповідача та даний період слід застосовувати при обрахунку за який передбачена виплата середнього заробітку.

Під час розгляду справи було встановлено, що Позивача було допущено до роботи з 07 березня 2022 року, про що його було особисто повідомлено 07 березня 2022 року та направлено письмове повідомлення 10 березня 2022 року, що підтверджується матеріалами справи та показаннями свідків, а тому суд в даному випадку застосовує період обрахунку середнього заробітку з 01 лютого 2022 року по 06 березня 2022 року та ефективним способом відновлення порушеного права буде стягнення з Відповідача на користь Позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в зв`язку з незаконним відстороненням від роботи на підставі наказу № 04/07.03-ос від 07 березня 2022 року, за весь час незаконного відсторонення від роботи за період з 01 лютого 2022 року по 06 березня 2022 року включно, обрахованої відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року.

Згідно з пункту 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати.

Відповідно до пункту 8 вищезазначеної Постанови, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів(годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки від 31 січня 2022 року № 129, виданої комунальним некомерційним підприємством «Попільнянська лікарні» Попільнянської селищної ради, заробітна плата ОСОБА_1 становила: - грудень 2021 року 5454.90 гривень; - січень 2022 року 15000.00 гривень./а.с.26, 71, 72/

Середня заробітна плата Позивача становить 10227.45 гривень ((5454.90 + 15000.00)/2), у грудні 2021 року 22 робочих дні, у січні 2022 року 19 робочих днів, середня кількість робочих днів 20.5 днів, середньоденна заробітна плата Позивача 498.90 гривень. Період вимушеного прогулу становить з 01 лютого 2022 року по 06 березня 2022 року 24 робочих дні. Середня заробітна плата за час вимушеного прогулу, становить 11973.60 гривень (498.90 гривень х 24 робочих днів), при цьому судом не проводяться відрахування податків та відповідних обов`язкових платежів.

Таким чином, з Відповідача належить стягнути на користь Позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 11973.60 гривень.

Частиною першою статті 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що Позивачем в ході судового розгляду, надано достатні підтвердження, що ґрунтуються на належних та допустимих доказах по справі, які доводять наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач за позовом при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору, в зв`язку з чим, підлягає стягненню з Відповідача на користь держави судовий збір за одну позовну вимогу немайнового характеру в розмірі 992.40 гривень та одну позовну вимогу майнового характеру в розмірі 992.40 гривень, що в сумі становить 1984.80 гривень.

Керуючись Інструкцією про порядок внесення подання про відсторонення осіб від роботи або іншої діяльності, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14 квітня 1995 року № 66, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 серпня 1995 року за № 270/806; Законом України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я»; Законом України «Про захист населення від інфекційних хвороб»; Законом України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення»; Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» № 100 від 08 лютого 1995 року; статтями 46, 94, 235 Кодексу законів про працю України; статтями 15, 16 ЦК України; статтями 4, 5, 12, 13, 19, 23, 48, 76, 78, 81, 128, 141, 223, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до комунального некомерційного підприємства «Попільнянська лікарня» Попільнянської селищної ради про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати Наказ комунального некомерційного підприємства «Попільнянська лікарня» Попільнянської селищної ради від 31 січня 2022 року № 01/31.01-ос про відсторонення від роботи ОСОБА_1 .

Зобов`язати комунальне некомерційне підприємство «Попільнянська лікарня» Попільнянської селищної ради (код ЄДРПОУ: 01991889, 13501, селище Попільня, вулиця Київська,40, Житомирського району, Житомирської області) виплатити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителю АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01 лютого 2022 року по 06 березня 2022 року в розмірі 11973.60 гривень без урахування податків та інших обов`язкових платежів.

Стягнути з комунального некомерційного підприємства «Попільнянська лікарня» Попільнянської селищної ради (код ЄДРПОУ: 01991889, 13501, селище Попільня, вулиця Київська,40, Житомирського району, Житомирської області) на користь держави 1984.80 гривень судового збору зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя Попільнянського

районного суду М. І. Рудник