Постанова

від 16.10.2007 по справі 16/117-07-3078

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

16/117-07-3078

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"16" жовтня 2007 р. Справа № 16/117-07-3078

Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого:                 Михайлова М.В.

Суддів:                             Тофана В.М.,

                                         Журавльова О.О.

(на підставі Розпорядження голови суду від 15.10.2007 року № 133 розгляд апеляційної скарги здійснюється даною судовою колегією)

При секретарі:               Бритавській Ю.С.

за участю представників сторін:

від прокуратури: Лянна О.А., за посвідченням;

від позивача: Чорнуцька Л.М., за  довіреністю ; Шелепов В.О., за паспортом;

від відповідача: Андрейцева О.М., за довіреністю;

розглянувши  у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Леюр"

на рішення  господарського суду Одеської області від  04 липня 2007 року

у справі № 16/117-07-3078

за позовом заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі Державного підприємства Житлово –експлуатаційна дільниця корпорації "Украгропромбуд", м. Одеса, вул. Жоліо Кюрі, 20

до Приватного підприємства "Леюр", м. Одеса, вул. Паустовського, 27, кв.63

про визнання договору недійсним та зобов'язання звільнити приміщення,-

                                                         ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами, заявленими в інтересах держави в особі державного підприємства Житлово-експлуатаційна дільниця корпорації "Украгропромбуд" до Приватного підприємства "Леюр" про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, укладеного між ДП ЖЕД корпорації "Украгропромбуд" та ПП "Леюр" 01.03.2002 р., зобов'язання  ПП "Леюр" звільнити нежитлове приміщення на першому поверсі будівлі гуртожитку, що розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо Кюрі, 20 та повернення майна, отриманого за вказаним договором, у тому числі силового кабелю ТП 2482 та  стягнення  з відповідача заборгованості з орендних платежів у розмірі 25031,21 грн.

Свої доводи заступник прокурора обґрунтовує порушенням при укладенні оспорюваної угоди вимог Закону України "Про оренду державного та комунального майна"  від  10.04.1992 року N 2269-XII.

Згідно заяви, наданої у судовому засіданні 14.05.2007 р. представником позивача,  ДП ЖЕД корпорації "Украгропромбуд" позовні вимоги були уточненні,  у зв'язку з чим останній просив суд визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення від 01.03.2002р.; зобов'язати   ПП "Леюр" звільнити   нежитлове приміщення на першому поверсі будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо Кюрі, 20 та  стягнути з  відповідача   заборгованість по орендній платі у розмірі 7055,34 грн.

Відповідач згідно з відзивом на позов від 22.05.2007р. заявив клопотання про залишення позову без розгляду, посилаючись на роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 22.05.2002р. №04-5/570 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" та на рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. №3-рп/99, відповідно до якого, прокурор може подати позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави, тобто органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, а ДП ЖЕД корпорації "Украгропромбуд", на думку відповідача, не є таким органом.

Суд першої інстанції  відмовив у задоволенні клопотання відповідача про  залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.

В свою чергу, відповідно до заяви про доповнення до позовних вимог, наданої представником відповідача у судовому засіданні 05.06.2007р., ДП ЖЕД корпорації "Украгропромбуд" позовні  вимоги були доповненні вимогою про усунення перешкод у здійсненні права власності нерухомим майно шляхом зобов'язання відповідача  звільнити   нежитлове приміщення, площею 69,1 кв.м., на першому поверсі будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо Кюрі, 20.

22.06.2007р. до господарського суду Одеської області  надійшла заява позивача про відмову від позову до ПП "Леюр" в частині вимог  про стягнення з  відповідача   заборгованості по орендній платі у розмірі 7055,34 грн. відповідно до ч. 4 ст. 22, ст.78 ГПК України.

Рішенням господарського суду Одеської області від 04 липня 2007 року (суддя Желєзна С.П.) провадження у справі в частині вимог про стягнення з приватного підприємства "Леюр"   заборгованості по орендній платі у розмірі 7055 грн. 34 коп. –припинено; позов  задоволено; визнано недійсним на майбутнє договір оренди нежитлового приміщення, укладений 01.03.2002р. між державним підприємством Житлово-експлуатаційна дільниця корпорації "Украгропромбуд" та  приватним підприємством "Леюр"; зобов'язано приватне підприємство "Леюр" /65111, м. Одеса, вул. Паустовського, 27, кв. 63, код ЄДРПОУ 22482005/ звільнити нежитлове приміщення, площею 69,1 кв.м., на першому поверсі будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо Кюрі, 20; стягнуто з приватного підприємства "Леюр" /65111, м. Одеса, вул. Паустовського, 27, кв. 63, р/р 26006301520442, відділення № 4 ОГРУ ПІБ "Промінвестбанку", МФО 328135, код ЄДРПОУ 22482005/ до державного бюджету України через управління Держказначейства в  Одеській області на код бюджетної класифікації 22090200, п/р 31114095700008 в управлінні Держказначейства  в  Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460 -  держмито в сумі 85 грн. /вісімдесят п'ять грн.00 коп./; стягнуто з приватного підприємства "Леюр" /65111, м. Одеса, вул. Паустовського, 27, кв. 63, р/р 26006301520442, відділення № 4 ОГРУ ПІБ "Промінвестбанку", МФО 328135, код ЄДРПОУ 22482005/ до державного бюджету України через управління Держказначейства в  Одеській області на код бюджетної класифікації 22050000, п/р 31217259700008 в управлінні Держказначейства  в  Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460  / 118 грн. /сто вісімнадцять грн.00 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу.

Не погоджуючись з ухваленим рішенням суду першої інстанції, Приватне підприємство "Леюр" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Одеської області від  04 липня 2007 року по справі № 16/117-07-3078 повністю і припинити провадження у справі.

Свої вимоги скаржник мотивує тим, що суд не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, та порушив норми матеріального та процесуального права, а саме: суд, посилаючись на норми ст.ст. 5 та 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ, невірно дійшов висновку, щодо наявності у ДП ЖЕД корпорації "Украгропромбуд" статусу органу, уповноваженого управляти майном державної власності, в інтересах якого прокурор або його заступник мають право звертатись до господарського суду; господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П. невірно оцінив правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави; всупереч нормам Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв рішення про права і обов'язки особи, що не була залучена до участі у справі, а саме Українську кооперативно-державну корпорацію "Украгропромбуд", яка є органом управління майном Державного підприємства —Житлово експлуатаційна дільниця згідно його статуту; також, підставою для скасування рішення є не з'ясування судом статусу позивача та його органу управління майном за станом на сьогодніщній день, тому як останні не є державними підприємствами, на які розповсюджується дія Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 р. № 2269-ХІІ, про що ПП "Леюр" звертався до господарського суду Одеської області із відповідним клопотанням; спір за вказаною справою взагалі не підлягає розгляду, тому як Одеським апеляційним господарським судом згідно постанови від 18.10.2005 р. за справою № 16/270-05-5622 було перевірено та встановлено дійсність оспорюваного договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.2002 р., строк дії якого було пролонговано до 01.03.2008 р.

Сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду апеляційної скарги.

Дослідивши  доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи та обставини на які посилається скаржник, а також перевіривши додержання та правомірність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Вищезазначені твердження апелянта  не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки, як вже вказувалось в рішенні суду першої інстанції відповідно до п. 3 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 22.05.2002р. №04-5/570 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам"  господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Як вбачається, із змісту ст. 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"  від  10.04.1992 р. N 2269-XII  законодавцем поряд з органами, уповноваженими управляти майном комунальної та державної власності, як-то  Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва, в якості орендодавця зазначено і підприємства щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м. З огляду на викладене та проаналізувавши положення ст. 9 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від  10.04.1992 р. N 2269-XII, якими врегульовано порядок укладення договорів оренди майна комунальної та державної власності,  суд дійшов висновку, що в даному випадку, підприємство має статус органу, уповноваженого управляти майном державної власності. У зв'язку з чим, судова колегія вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку про правомірність звернення прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі державного підприємства Житлово-експлуатаційна дільниця корпорації "Украгропромбуд" з даними позовними вимогами до господарського суду Одеської області та правомірно відмовив у задоволенні клопотання відповідача про  залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.

Як вбачається із статуту ДП ЖЕД корпорації "Украгропромбуд", затвердженого у новій редакції 22.08.1999 р., ДП ЖЕД корпорації "Украгропромбуд" засноване на державній власності та  підпорядковане Українській кооперативно-державній корпорації "Украгропромбуд" –орган управління майном.  Відповідно до п. 4.2 статуту ДП ЖЕД корпорації "Украгропромбуд", затвердженого у новій редакції 22.08.1999р. майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.  Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном  на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.03.2002р. між ДП ЖЕД корпорації "Украгропромбуд" (Орендодавець) та ПП "Леюр"(Орендар) було укладено договір оренди, відповідно до умов п. 1 якого позивач передав, а відповідач –прийняв у строкове платне володіння та користування  нежитлові приміщення загальною площею 87 кв.м. Як вбачається з пояснень сторін, зазначені приміщення розташовані у будівлі гуртожитку за адресою: м. Одеса,  вул. Жоліо Кюрі, 20 та дійсна площа орендованого за оспорюваним договором приміщення складає 69,1 кв. м. Незважаючи на відсутність визначеної в договорі від 01.03.2002р. адреси об'єкту оренди та відсутність акту приймання-передачі зазначених приміщень ні  адреса  об'єкту оренди, ні факт передачі та знаходження об'єкту оренди у користуванні відповідача сторонами не заперечувався.  Договір був укладений строком до 01.03.2005р.

Відповідно до п. 4 договору від 01.03.2002р. орендна плата за користування майном складає 278,08 грн. При цьому, за умовами вказаного договору відповідачем було прийнято на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати до п'ятого числа поточного місяця.  Крім того, сторонами було обумовлено, що Орендар зобов'язаний нести витрати на управління, експлуатацію та поточний ремонт  приміщення, а також витрати з оплати комунальних послуг.

Згідно з умовами п. п. 5, 8 договору від 01.03.2002р. сторонами було обумовлена відповідальність відповідача за пошкодження наданого в оренду об'єкту нерухомого майна та його протипожежну безпеку.  Крім того, пунктом 7 вказаного договору орендар зобов'язався забезпечити  доступ ДП ЖЕД корпорації "Украгропромбуд"  до орендованих приміщень.

Посилаючись на укладення спірної угоди всупереч  вимогам  Закону України "Про оренду державного та комунального майна"  від  10.04.1992 р. N 2269-XII  за відсутності істотних умов договору оренди, передбачених ст. 10 вказаного закону, прокурор наполягає на порушенні інтересів ДП ЖЕД корпорації "Украгропромбуд"  як органу, уповноваженого Українською кооперативно-державною корпорацією "Украгропромбуд" здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Як вбачається з позовної заяви з відповідними уточненнями, в обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на невідповідність договору оренди від 01.03.2002р., вимогам чинного законодавства України, зокрема, на відсутність у ньому низки істотних умов договору оренди, передбачених ст.10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. № 2269-XII (в редакції Закону N 98/95-ВР від 14.03.1995р. з наступними змінами та доповненнями). Так, на думку прокурора  та позивача, сторонами за оспорюваним договором належним чином не був визначений об'єкт оренди, зокрема не вірно визначена площа приміщень та не вказано вартість об'єкта оренди; розмір орендної плати встановлений всупереч Методиці розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. N 786; у змісті договору не визначено порядок використання  амортизаційних   відрахувань, відновлення орендованого  майна  та  умови  його  повернення, страхування орендарем взятого ним в оренду майна, виконання зобов'язань, а також відповідальність  сторін за оспорюваною угодою.

Відповідно до ч. 1  ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР із змінами та доповненнями) істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди  (склад  і  вартість  майна  з  урахуванням  її індексації); термін, на  який  укладається  договір  оренди; орендна плата  з урахуванням її індексації; порядок використання  амортизаційних   відрахувань; відновлення орендованого  майна  та  умови  його  повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука,  завдаток,  гарантія  тощо; порядок  здійснення  орендодавцем  контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки   сторін   щодо   забезпечення   пожежної безпеки орендованого   майна.  

Відповідно до ст. 11  Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР із змінами та доповненнями) оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою    Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.

Як вбачається із змісту договору оренди нежитлового приміщення, укладеного між ДП ЖЕД корпорації "Украгропромбуд" та ПП "Леюр" 01.03.2002р.,  сторонами взагалі чітко не визначено об'єкт оренди, зокрема, у тексті договору відсутня адреса об'єкту, його вартість та невірно вказана його площа.

Крім того, у порушення наведених вимог ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна"  від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР із змінами та доповненнями) сторонами за оспорюваним договором, у його змісті  не було визначено ані порядок використання  амортизаційних відрахувань та  відновлення орендованого  майна, ані умови  його  повернення. Крім того, у тексті договору оренди нежитлового приміщення, укладеного між ДП ЖЕД корпорації "Украгропромбуд" та ПП "Леюр" 01.03.2002р. відсутні положення щодо страхування орендарем взятого ним в оренду майна.

Підсумовуючи вищенаведене, судова колегія також доходить до висновку щодо недотримання  при укладанні вказаного договору оренди  ДП ЖЕД корпорації "Украгропромбуд" та ПП "Леюр" вимог   Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР із змінами та доповненнями).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з  ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 даного Кодексу.

Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості, правомірності заявлених прокурором Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі державного підприємства Житлово-експлуатаційна дільниця корпорації "Украгропромбуд" позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди  та наявності підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин  не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно положень ч. 3 ст. 207 ГК України, у разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Також судова колегія вважає з правильний висновок господарського суду, що виходячи із правової природи орендних відносин, даний різновид цивільних угод не може визнаватися недійсним з моменту їх укладення, договір оренди нежитлового приміщення, укладений між ДП ЖЕД корпорації "Украгропромбуд" та ПП "Леюр" 01.03.2002р., необхідно визнати недійсним на майбутнє відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України та ч. 3 ст. 207 ГК України, а також те, що  підлягають задоволенню позовні вимоги прокурора Суворовського району м. Одеси в частині зобов'язання ПП "Леюр"  звільнити нежитлове приміщення, площею 69,1 кв.м., на першому поверсі будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо Кюрі, 20, яке було об'єктом оренди за вказаним договором.

Судова колегія погоджується і з висновками господарського суду Одеської області,  що вимоги про усунення перешкод у здійсненні права власності на нерухоме майно шляхом зобов'язання відповідача  звільнити нежитлове приміщення, площею 69,1 кв.м., на першому поверсі будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо Кюрі, 20 та вимоги про звільнення вказаного нежитлового приміщення є однорідними за способом відновлення порушеного цивільного права позивача щодо володіння та користування об'єктом державної власності і тому є  недоцільним розгляд останньої в якості окремої позовної вимоги.

Судова колегія наголошує, що твердження апелянта про те, що спір за вказаною справою взагалі не підлягає розгляду, тому як Одеським апеляційним господарським судом згідно постанови від 18.10.2005 р. за справою № 16/270-05-5622 було перевірено та встановлено дійсність оспорюваного договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.2002 р., не відповідають дійсності та не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки в ході розгляду справи № 16/270-05-5622  договір від 01.03.2002 року не перевірявся, в зв'язку з тим, що по даній справі був інший предмет спору, а в постанові від 18.10.2005 року було лише вказано, що на момент розгляду справи Державне підприємство Житлово –експлуатаційна дільниця корпорації "Украгропромбуд" з пропозицією про припинення дії договору від 01.03.2002 року до відповідача не зверталось, саме з цієї причини не має підстав вважати договір недійсним, а оскільки він є таким, що не втратив чинність, то підстав для звільнення приміщення не має.

По справі 16/117-07-3078 як раз і розглядається питання про визнання договору, що був укладений між  ДП ЖЕД корпорації "Украгропромбуд" та ПП "Леюр" 01.03.2002 року, недійсним та про наявність підстав  звільнення спірного приміщення.

Згідно із п.2 ч.1 ст. 81 ГПК України господарський суд залишає позов без розгляду, якщо у провадженні господарського суду або іншого органу, який діє в межах своєї компетенції, є справа з господарського спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Судова колегія вважає, що в даному випадку мова йде про зовсім інший предмет спору та підстави, а Одеським апеляційним господарським судом по справі № 16/270-05-5622  питання про визнання спірного договору недійсним взагалі не розглядалось.

Всі  інші  зауваження,  викладені  у  апеляційній  скарзі,  колегія  суддів  не  приймає  до  уваги  з  підстав  викладених  вище.

З  урахуванням наведеного  колегія  суддів  вважає,  що  рішення  господарського  суду  є  законним  та  обґрунтованим,  судом  не порушені  норми  матеріального  та  процесуального  права,  тому  апеляційна  скарга  не підлягає  задоволенню, а рішення  господарського  суду  слід  залишити  без  змін.  

       Керуючись  ст.ст.99, 101, 103,105 ГПК України,  апеляційний господарський суд,-

                                                          ПОСТАНОВИВ:

   Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Леюр", м.Одеса, на рішення господарського суду Одеської області від 04 липня 2007 року по справі № 16/117-07-3078 залишити без задоволення, а рішення  господарського  суду  –без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

           Головуючий суддя:                                                                          М.В. Михайлов

           Суддя:                                                                                               В.М. Тофан

           Суддя:                                                                                    О.О. Журавльов