Рішення

від 04.07.2007 по справі 16/117-07-3078

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/117-07-3078

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" липня 2007 р.Справа  № 16/117-07-3078

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Ковальчук Ю.А.  

За участю представників сторін:

Від прокуратури: Приймаченко Н.О., посвідчення №92 від 18.06.2007р.

Від позивача: Чорнуцька Л.М. по дов. б/н від 03.04.206р.

Від відповідача:  Андрейцева О.М. по дов. №1 від 10.05.2007р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні з оголошенням перерви згідно ст. 77 ГПК України справу за позовом заступника прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі державного підприємства Житлово-експлуатаційна дільниця корпорації „Украгропромбуд” до  приватного підприємства „Леюр” про визнання договору недійсним та зобов'язання звільнити приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

Заступник прокурора Суворовського району м. Одеси звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами, заявленими в інтересах держави в особі державного підприємства Житлово-експлуатаційна дільниця корпорації „Украгропромбуд” (далі по тексту –ДП ЖЕД корпорації „Украгропромбуд”) до приватного підприємства „Леюр” (далі по тексту ПП „Леюр”) про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, укладеного між ДП ЖЕД корпорації „Украгропромбуд” та ПП „Леюр” 01.03.2002р., зобов'язання  ПП „Леюр” звільнити   нежитлове приміщення на першому поверсі будівлі гуртожитку, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо Кюрі, 20 та повернення майна, отриманого за вказаним договором, у тому числі силового кабелю ТП 2482 та  стягнення  з відповідача заборгованості з орендних платежів у розмірі 25031,21 грн. Свої доводи заступник прокурора обґрунтовує порушенням при укладенні оспорюваної угоди вимог Закону України „Про оренду державного та комунального майна”  від  10.04.1992 р. N 2269-XII.

Згідно заяви, наданої у судовому засіданні 14.05.2007р. представником позивача,  ДП ЖЕД корпорації „Украгропромбуд” позовні вимоги були уточненні,  у зв'язку з чим останній просить суд визнати недійсним договір оренди нежитлового приміщення від 01.03.2002р.; зобов'язати   ПП „Леюр” звільнити   нежитлове приміщення на першому поверсі будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо Кюрі, 20 та  стягнути з  відповідача   заборгованість по орендній платі у розмірі 7055,34 грн.

Відповідач згідно з відзивом на позов від 22.05.2007р. заявив клопотання про залишення позову без розгляду, посилаючись на роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 22.05.2002р. №04-5/570 „Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам” та на рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999р. №3-рп/99, відповідно до якого, прокурор може подати позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави, тобто органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади, а ДП ЖЕД корпорації „Украгропромбуд”, на думку відповідача, не є таким органом.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на наступному.

Відповідно до п. 3 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 22.05.2002р. №04-5/570 „Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам”  господарський суд повинен оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Як вбачається, із змісту ст. 5 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”  від  10.04.1992 р. N 2269-XII  законодавцем поряд з органами, уповноваженими управляти майном комунальної та державної власності, як-то  Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва, в якості орендодавця зазначено і підприємства щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна, загальна площа яких не перевищує 200 кв. м на одне підприємство, а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв. м. З огляду на викладене та проаналізувавши положення ст. 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”  від  10.04.1992 р. N 2269-XII, якими врегульовано порядок укладення договорів оренди майна комунальної та державної власності,  суд дійшов висновку, що в даному випадку, підприємство має статус органу, уповноваженого управляти майном державної власності. У зв'язку з чим, суд вважає правомірним звернення прокурора Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі державного підприємства Житлово-експлуатаційна дільниця корпорації „Украгропромбуд” з даними позовними вимогами до господарського суду Одеської області. З огляду на викладене, суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про  залишення позову без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.

В свою чергу, відповідно до заяви про доповнення до позовних вимог, наданої представником відповідача у судовому засіданні 05.06.2007р., ДП ЖЕД корпорації „Украгропромбуд” позовні  вимоги були доповненні вимогою про усунення перешкод у здійсненні права власності нерухомим майно шляхом зобов'язання відповідача  звільнити   нежитлове приміщення, площею 69,1 кв.м., на першому поверсі будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо Кюрі, 20.

Вищенаведена редакція позовних вимог ДП ЖЕД корпорації „Украгропромбуд” є остаточною, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 22 ГПК України, приймається господарським судом для розгляду по суті викладених в ній вимог.

22.06.2007р. до господарського суду Одеської області  надійшла заява позивача про відмову від позову до ПП „Леюр” в частині вимог  про стягнення з  відповідача   заборгованості по орендній платі у розмірі 7055,34 грн. відповідно до ч. 4 ст. 22, ст.78 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи представників сторін, суд встановив наступне.

Як було зазначено вище по тексту рішення, 22.06.2007р. позивач звернувся до господарського суду із заявою  про відмову від позову до ПП „Леюр” в частині вимог  про стягнення з  відповідача   заборгованості по орендній платі у розмірі 7055,34 грн., у зв'язку з чим суд вважає за необхідне звернути увагу сторін на наступному.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі змінити підставу або предмет позову, збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову тощо. При цьому, згідно ч. 1 ст. 78 ГПК України відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, які підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами, та долучаються до справи.

В свою чергу, згідно п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

На думку суду, з урахуванням положень ч. 4 ст. 22 ГПК України, заява позивача за                від 22.06.2007р. про відмову від позову в частині вимог  про стягнення з  відповідача   заборгованості по орендній платі у розмірі 7055,34 грн. по справі № 16 / 117 –07 –3078 відповідає вимогам чинного законодавства України та підлягає задоволенню за відсутністю обставин, передбачених ч. 6  ст. 22 ГПК України.

Підсумовуючи вищезазначене, суд, керуючись ст. 22 ГПК України, приймає відмову ДП ЖЕД корпорації „Украгропромбуд” в частині вимог  про стягнення з відповідача   заборгованості по орендній платі у розмірі 7055,34 грн., згідно заяви від 22.06.2007р., у зв'язку з чим провадження по даній справі в цій частині підлягає припиненню відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Стосовно вимог заступника прокурора Суворовського району м. Одеси про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.2002р. та зобов'язання відповідача звільнити нежитлове приміщення на першому поверсі будівлі гуртожитку, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо Кюрі, 20, суд звертає увагу сторін на наступному.

Як вбачається із статуту ДП ЖЕД корпорації „Украгропромбуд”, затвердженого у новій редакції 22.08.1999р., ДП ЖЕД корпорації „Украгропромбуд” засноване на державній власності та  підпорядковане Українській кооперативно-державній корпорації „Украгропромбуд” –орган управління майном.  Відповідно до п. 4.2 статуту ДП ЖЕД корпорації „Украгропромбуд”, затвердженого у новій редакції 22.08.1999р. майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.  Здійснюючи право повного господарського відання, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном  на свій розсуд, вчиняючи щодо нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству та цьому статуту.

01.03.2002р. між ДП ЖЕД корпорації “Украгропромбуд” (Орендодавець) та ПП “ЛЕЮР” (Орендар) було укладено договір оренди, відповідно до умов п. 1 якого позивач передав, а відповідач –прийняв у строкове платне володіння та користування  нежитлові приміщення загальною площею 87 кв.м. Як вбачається з пояснень сторін, зазначені приміщення розташовані у будівлі гуртожитку за адресою: м. Одеса,  вул. Жоліо Кюрі, 20 та дійсна площа орендованого за оспорюваним договором приміщення складає 69,1 кв. м. Незважаючи на відсутність визначеної в договорі від 01.03.2002р. адреси об'єкту оренди та відсутність акту приймання-передачі зазначених приміщень ні  адреса  об'єкту оренди, ні факт передачі та знаходження об'єкту оренди у користуванні відповідача сторонами не заперечується.  Договір був укладений строком до 01.03.2005р.

Відповідно до п. 4 договору від 01.03.2002р. орендна плата за користування майном складає 278,08 грн. При цьому, за умовами вказаного договору відповідачем було прийнято на себе зобов'язання щодо сплати орендної плати до п'ятого числа поточного місяця.  Крім того, сторонами було обумовлено, що Орендар зобов'язаний нести витрати на управління, експлуатацію та поточний ремонт  приміщення, а також витрати з оплати комунальних послуг.

Згідно з умовами п. п. 5, 8 договору від 01.03.2002р. сторонами було обумовлена відповідальність відповідача за пошкодження наданого в оренду об'єкту нерухомого майна та його протипожежну безпеку.  Крім того, пунктом 7 вказаного договору орендар зобов'язався забезпечити  доступ ДП ЖЕД корпорації “Украгропромбуд”  до орендованих приміщень.

Посилаючись на укладення спірної угоди всупереч  вимогам  Закону України „Про оренду державного та комунального майна”  від  10.04.1992 р. N 2269-XII  за відсутності істотних умов договору оренди, передбачених ст. 10 вказаного закону, прокурор наполягає на порушенні інтересів ДП ЖЕД корпорації “Украгропромбуд”  як органу, уповноваженого Українською кооперативно-державною корпорацією „Украгропромбуд” здійснювати відповідні функції держави у спірних відносинах.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В свою чергу, вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд, на думку суду (п. 3 Роз'яснення ВАСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними), повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону: додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому, відповідність чи  невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися  господарським  судом стосовно законодавства, яке діяло  на  момент  укладення  спірної угоди. У  разі  коли після укладення  угоди  набрав  чинності  акт законодавства, норми якого інакше  регулюють  договірні  відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення  угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили (п. 10 Роз'яснення ВАСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними).

Як вбачається з позовної заяви з відповідними уточненнями, в обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор посилається на невідповідність договору оренди від 01.03.2002р., вимогам чинного законодавства України, зокрема, на відсутність у ньому низки істотних умов договору оренди, передбачених ст.10 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” від 10. 04.1992р. № 2269-XII (в редакції Закону N 98/95-ВР від 14.03.1995р. з наступними змінами та доповненнями). Так, на думку прокурору та позивача, сторонами за оспорюваним договором належним чином не був визначений об'єкт оренди, зокрема не вірно визначена площа приміщень та не вказано вартість об'єкта оренди; розмір орендної плати встановлений всупереч Методиці розрахунку та порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 р. N 786; у змісті договору не визначено порядок використання  амортизаційних   відрахувань, відновлення орендованого  майна  та  умови  його  повернення, страхування орендарем взятого ним в оренду майна, виконання зобов'язань, а також відповідальність  сторін за оспорюваною угодою.

Приймаючи до уваги  обставини, покладені прокурором в обґрунтування вимог щодо визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення, укладеного між ДП ЖЕД корпорації „Украгропромбуд” та ПП „Леюр” 01.03.2002р., суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на наступному.

Спеціальним Законом, покликаним забезпечити підвищення ефективності використання державного та комунального майна шляхом передачі його в оренду фізичним та юридичним особам є Закон України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР із змінами та доповненнями).

Відповідно до ч. 1  ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР із змінами та доповненнями) істотними умовами договору оренди є: об'єкт оренди  (склад  і  вартість  майна  з  урахуванням  її індексації); термін, на  який  укладається  договір  оренди; орендна плата  з урахуванням її індексації; порядок використання  амортизаційних   відрахувань; відновлення орендованого  майна  та  умови  його  повернення; виконання зобов'язань; забезпечення виконання зобов'язань - неустойка (штраф, пеня), порука,  завдаток,  гарантія  тощо; порядок  здійснення  орендодавцем  контролю за станом об'єкта оренди; відповідальність сторін; страхування орендарем взятого ним в оренду майна; обов'язки   сторін   щодо   забезпечення   пожежної безпеки орендованого   майна.  

Відповідно до ст. 11  Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР із змінами та доповненнями) оцінка об'єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою    Кабінетом Міністрів України. Оцінка об'єкта оренди передує укладенню договору оренди.

Як вбачається із змісту договору оренди нежитлового приміщення, укладеного між ДП ЖЕД корпорації „Украгропромбуд” та ПП „Леюр” 01.03.2002р.,  сторонами взагалі чітко не визначено об'єкт оренди, зокрема, у тексті договору відсутня адреса об'єкту, його вартість та невірно вказана його площа.

Крім того, у порушення наведених вимог ст. 10 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР із змінами та доповненнями) сторонами за оспорюваних договором, у його змісті  не було визначено ані порядок використання  амортизаційних відрахувань та  відновлення орендованого  майна, ані умови  його  повернення. Крім того, у тексті договору оренди нежитлового приміщення, укладеного між ДП ЖЕД корпорації „Украгропромбуд” та ПП „Леюр” 01.03.2002р. відсутні положення щодо страхування орендарем взятого ним в оренду майна.

Підсумовуючи вищенаведене, суд доходить висновку щодо недотримання  при укладанні вказаного договору оренди  ДП ЖЕД корпорації „Украгропромбуд” та ПП „Леюр” вимог   Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР із змінами та доповненнями).

Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його недійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно з  ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 даного Кодексу.

З огляду на вищенаведені положення чинного законодавства України, керуючись ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, суд доходить висновку щодо обґрунтованості, правомірності заявлених прокурором Суворовського району м. Одеси в інтересах держави в особі державного підприємства Житлово-експлуатаційна дільниця корпорації „Украгропромбуд” позовних вимог в частині визнання недійсним договору оренди  та наявності підстав для їх задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин  не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно положень ч. 3 ст. 207 ГК України, у разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи те, що виходячи із правової природи орендних відносин, даний різновид цивільних угод не може визнаватися недійсним з моменту їх укладення, договір оренди нежитлового приміщення, укладений між ДП ЖЕД корпорації „Украгропромбуд” та ПП „Леюр” 01.03.2002р., необхідно визнати недійсним на майбутнє відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України та ч. 3 ст. 207 ГК України.

Крім того, враховуючи висновки, до яких дійшов суд в процесі розгляду позовних вимог в частині необхідності визнання недійсним на майбутнє договору оренди від 01.03.2002р.,   також підлягають задоволенню позовні вимоги прокурора Суворовського району м. Одеси в частині зобов'язання ПП „Леюр”  звільнити нежитлове приміщення, площею 69,1 кв.м., на першому поверсі будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо Кюрі, 20, яке було об'єктом оренди за вказаним договором. При цьому, у зв'язку з тим, що вимоги про усунення перешкод у здійсненні права власності на нерухоме майно шляхом зобов'язання відповідача  звільнити нежитлове приміщення, площею 69,1 кв.м., на першому поверсі будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо Кюрі, 20 та вимоги про звільнення вказаного нежитлового приміщення,  на думку суду, є однорідними за способом відновлення порушеного цивільного права позивача щодо володіння та користування об'єктом державної власності, суд вважає недоцільним розгляд останньої в якості окремої позовної вимоги.

Підсумовуючи наведене, суд вважає за правомірне позовні вимоги заступника прокурора Суворовського району м. Одеси, заявлені в інтересах держави в особі ДП ЖЕД корпорації „Украгропромбуд” до ПП „Леюр” про визнання недійсним договору оренди нежитлового приміщення від 01.03.2002р. та зобов'язання відповідача звільнити   нежитлове приміщення на першому поверсі будівлі гуртожитку, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо Кюрі, 20 –задовольнити. Провадження  по даній справі в частині вимог  про стягнення з відповідача   заборгованості по орендній платі у розмірі 7055,34 грн. припинити відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу  покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 44, 49, п. 4 ч. 1 ст. 80,  82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Провадження у справі в частині вимог про стягнення з приватного підприємства „Леюр”   заборгованості по орендній платі у розмірі 7055грн. 34 коп. - припинити.

2.          Позов  задовольнити.

3.          Визнати недійсним на майбутнє договір оренди нежитлового приміщення, укладений 01.03.2002р. між державним підприємством Житлово-експлуатаційна дільниця корпорації „Украгропромбуд” та  приватним підприємством „Леюр”.

4.          Зобов'язати приватне підприємство „Леюр” /65111, м. Одеса, вул. Паустовського, 27, кв. 63, код ЄДРПОУ 22482005/ звільнити нежитлове приміщення, площею 69,1 кв.м., на першому поверсі будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, вул. Жоліо Кюрі, 20. Наказ видати.

5.          Стягнути з приватного підприємства „Леюр” /65111, м. Одеса, вул. Паустовського, 27, кв. 63, р/р 26006301520442, відділення № 4 ОГРУ ПІБ „Промінвестбанку”, МФО 328135, код ЄДРПОУ 22482005/ до державного бюджету України через управління Держказначейства в  Одеській області на код бюджетної класифікації 22090200, п/р 31114095700008 в управлінні Держказначейства  в  Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460 -  держмито в сумі 85 грн. /вісімдесят п'ять грн.00 коп./. Наказ видати.

6.          Стягнути з приватного підприємства „Леюр” /65111, м. Одеса, вул. Паустовського, 27, кв. 63, р/р 26006301520442, відділення № 4 ОГРУ ПІБ „Промінвестбанку”, МФО 328135, код ЄДРПОУ 22482005/ до державного бюджету України через управління Держказначейства в  Одеській області на код бюджетної класифікації 22050000, п/р 31217259700008 в управлінні Держказначейства  в  Одеській області, МФО 828011, код ЄДРПОУ 23213460  / 118 грн. /сто вісімнадцять грн.00 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу. Наказ видати.

         Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

         Накази видати після набрання рішенням законної сили.

          Рішення підписане 16.07.2007р.

Суддя