Постанова

від 01.08.2022 по справі 911/2659/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2022 р. м.Київ Справа№ 911/2659/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тарасенко К.В.

Тищенко О.В.

за участю секретаря судового засідання Салій І.О.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 02.08.2022:

прокурор: Козачук В.Б.

від позивача: Шевчук І.А.

від відповідача-1: Проценко О.В.

від відповідача-2: Кондратенко Я.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційних скарг Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області та Заступника керівника Київської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Київської області

від 25.01.2022 (повний текст складено та підписано 09.02.2022)

у справі № 911/2659/21 (суддя - Кошик А.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ходосівські системні інвестиції"

до 1) Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області

2) Київської обласної ради

за участю заступника керівника Київської обласної прокуратури

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ходосівські системні інвестиції" (далі - позивач, ТОВ "Ходосівські системні інвестиції") звернулось з позовом (з урахуванням заяви про зміну предмету позову (т. 1, а.с. 103-105) до Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області (далі - відповідач-1) та Київської обласної ради (далі - відповідач-2) про:

- визнання незаконними дій Київської обласної ради щодо прийняття Висновків та рекомендацій спільного засідання постійних комісій Київської обласної ради з питань екології, природокористування, мисливства, водних ресурсів, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інших надзвичайних ситуацій і з питань регламенту, депутатської діяльності, законності, правопорядку, взаємодії з правоохоронними органами та запобіганню корупції від 21.07.2021 року щодо звернення до Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про погодження розширення лісового заказника "Чернечий ліс" за рахунок земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013, 3222487001:01:002:0016, які перебувають в оренді позивача;

- скасування висновків та рекомендацій спільного засідання постійних комісій Київської обласної ради з питань екології, природокористування, мисливства, водних ресурсів, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інших надзвичайних ситуацій і з питань регламенту, депутатської діяльності, законності, правопорядку, взаємодії з правоохоронними органами та запобіганню корупції від 21.07.2021 року в частині, що стосується земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013, 3222487001:01:002:0016, які перебувають в оренді позивача;

- визнання незаконними дій Феодосіївської сільської ради щодо погодження розширення лісового заказника "Чернечий ліс" шляхом включення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013 та 3222487001:01:002:0016, які перебувають в оренді позивача, до складу заказника "Чернечий ліс";

- скасування п. 1 рішення Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області № 01 від 13.08.2021 року "Про погодження розширення лісового заказника "Чернечий ліс" в частині погодження включення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013 та 3222487001:01:002:0016, які перебувають в оренді позивача, до складу заказника "Чернечий ліс".

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначав про незаконність дій Київської обласної ради щодо прийняття Висновків та рекомендацій про звернення до Феодосіївської сільської ради з пропозицією розглянути на черговому засіданні сесії сільської ради питання про погодження збільшення меж ландшафтного заказника "Чернечий ліс" за рахунок земельних ділянок, які перебувають в оренді позивача, та незаконність дій Феодосіївської сільської ради щодо прийняття рішення від 13.08.2021 року № 1 "Про погодження розширення лісового заказника "Чернечий ліс" шляхом включення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013, 3222487001:01:002:0016 та 3222487001:01:002:5067 до складу заказника "Чернечий ліс" в частині земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013, 3222487001:01:002:0016, які перебувають в оренді позивача.

Позивач вказував, що відповідні дії відповідачів спрямовані на включення орендованих позивачем земельних ділянок до складу заказника "Чернечий ліс" з наданням цим земельним ділянкам статусу територій, які мають особливу природоохоронну, наукову та рекреаційну цінність, тобто зміну існуючого цільового призначення земельних ділянок на цільове призначення, що унеможливлює використання орендованих позивачем земельних ділянок для мети, з якою вони орендувались, і така зміна статусу, відповідно і цільового призначення, здійснюється відповідачами з порушенням встановленого законодавством порядку та без погодження з позивачем, як землекористувачем, що порушує права та охоронювані законом інтереси позивача на оренду землі і відповідні права підлягають судовому захисту.

Короткий зміст заперечень проти позову

Феодосіївська сільська рада Обухівського району Київської області (відповідач-1) проти задоволення позовних вимог заперечувала, посилаючись на те, що прийняття оспорюваного рішення є складовою попереднього етапу, передбаченого ст. 52 Закону України "Про природно-заповідний фонд", прийнято в межах визначеної компетенції щодо створення й оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду. При цьому відповідач1 зазначає, що питання погоджено ним, як власником земельних ділянок, тому не потребує інших погоджень, в тому числі з позивачем, який є орендарем, а не користувачем земельних ділянок.

Київська обласна рада (відповідач-2) заперечував проти позовних вимог, посилаючись на те, що Висновки та рекомендації прийняті в межах визначеної компетенції щодо створення й оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, несуть лише рекомендаційний характер і не передбачають жодних правових наслідків, тому не можуть призвести до порушення прав позивача.

Прокурор Київської обласної прокуратури проти позову заперечував, посилаючись на те, що внаслідок вчинення та прийняття відповідачами оскаржуваних дій та рішень права позивача та його господарська діяльність не зазнали втручання, а звернення позивача з позовом є передчасним і носить превентивний характер.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Київської області від 25.01.2022 (повний текст складено 09.02.2022) у справі № 911/2659/21 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Ходосівські системні інвестиції" задоволено повністю:

- визнано незаконними дії Київської обласної ради щодо прийняття Висновків та рекомендацій спільного засідання постійних комісій Київської обласної ради з питань екології, природокористування, мисливства, водних ресурсів, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інших надзвичайних ситуацій і з питань регламенту, депутатської діяльності, законності правопорядку, взаємодії з правоохоронними органами та запобіганню корупції від 21.07.2021 року щодо звернення до Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про погодження розширення лісового заказника "Чернечий ліс" за рахунок земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013 та 3222487001:01:002:0016, які перебувають в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "Ходосівські системні інвестиції";

- скасовано Висновки та рекомендації спільного засідання постійних комісій Київської обласної ради з питань екології, природокористування, мисливства, водних ресурсів, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інших надзвичайних ситуацій і з питань регламенту, депутатської діяльності, законності правопорядку, взаємодії з правоохоронними органами та запобіганню корупції від 21.07.2021 року в частині, що стосується земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013 та 3222487001:01:002:0016, які перебувають в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "Ходосівські системні інвестиції";

- визнано незаконними дії Феодосіївської сільської ради щодо погодження розширення лісового заказника "Чернечий ліс" шляхом включення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013 та 3222487001:01:002:0016, які перебувають в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "Ходосівські системні інвестиції", до складу заказника "Чернечий ліс";

- скасовано п. 1 рішення Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області № 01 від 13.08.2021 року "Про погодження розширення лісового заказника "Чернечий ліс" в частині погодження включення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013 та 3222487001:01:002:0016, які перебувають в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "Ходосівські системні інвестиції", до складу заказника "Чернечий ліс";

- стягнуто з Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ходосівські системні інвестиції" 4 540,00 грн. витрат по сплаті судового збору;

- стягнуто з Київської обласної ради на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ходосівські системні інвестиції" 4 540,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що матеріали справи не містять підтвердження того, що позивач погодив віднесення орендованих ним земельних ділянок до земель природно-заповідного фонду, відповідно і погодився зі зміною цільового призначення орендованих ним ділянок, а відповідачами відсутність такого погодження не заперечується. Відповідні питання розглянуті відповідачами стосовно орендованих позивачем земельних ділянок без погодження з позивачем. В той же час, в разі завершення розпочатої в такий незаконний спосіб процедури віднесення орендованих позивачем земельних ділянок до земель природно- заповідного фонду, відповідні земельні ділянки, формально залишаючись за позивачем, фактично будуть вилучені з його повноцінного користування. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання незаконними дій, скасування Висновків та рекомендацій спільного засідання постійних комісій Київської обласної ради з питань екології, природокористування, мисливства, водних ресурсів, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інших надзвичайних ситуацій і з питань регламенту, депутатської діяльності, законності, правопорядку, взаємодії з правоохоронними органами та запобіганню корупції від 21.07.2021 року в частині, що стосується земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013, 3222487001:01:002:0016 та п. 1 рішення Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області № 01 від 13.08.2021 "Про погодження розширення лісового заказника "Чернечий ліс" в частині погодження включення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013 та 3222487001:01:002:0016 є обґрунтованими та доведеними, відповідачами не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області та узагальнення її доводів

е погоджуючись із вказаним рішенням, Феодосіївська сільська рада Обухівського району Київської області 03.05.2022 на електронну адресу подала апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Також до апеляційної скарги Феодосіївською сільською радою Обухівського району Київської області додано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області зводяться до того, що:

- оскаржувані позивачем висновки і рекомендації відповідача-2 та погодження власника (у вигляді рішення відповідача-1) не створюють юридично значимих наслідків, які б порушували інтереси позивача, оскільки наступний етап , а саме: розробка проекту створення об`єкту природно -заповідного фонду без згоди користувача природних ресурсів не відповідає вимогам ч. 3 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд»;

- судом першої інстанції не надано жодної оцінки пункту 2 резолютивної частини висновку та рекомендацій відповідача-2, хоча він прямо передбачає намір здійснити подальші дії на реалізацію вимог законодавства, а саме виявлення та отримання погодження у користувачів природних ресурсів згоди;

- позовні вимоги позивача є передчасними;

- оскаржуваним рішенням суду визначено першочерговість погодження клопотання з користувачем, але у частині 2 ст. 52 Закону України «Про природно-заповідний фонд» зазначено, що погодження здійснюється з власниками та первинними землекористувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання, без визначення черговості та по тексту у Законі першим зазначено власника;

- до участі у розгляді справи не залучена територіальна громада, права та інтереси якої, я власника земельної ділянки, стосується прийняте судом рішення, а також не залучено до участі у розгляді справи Київську обласну державну адміністрацію, яка є суб`єктом здійснення дій у відповідності до вимог ст. ст. 51 та 52 Закону України «Про природно-заповідний фонд» та у контексті оскаржуваних позивачем висновків і рекомендацій відповідача-2;

- не з`ясовано на якій стадії та в якому стані перебуває реалізація висновків, що має суттєве значення для справи.

Узагальнені доводи відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ходосівські системні інвестиції" на апеляційну скаргу Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області

29.06.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Доводи позивача у відзиві зводяться до того, що;

- заявлені позивачем у позові вимоги - не є передчасними, а направлені на відновлення порушених прав орендаря;

- дії з прийняття та п.1 Рішення Феодосіївської сільської ради від 13.08.2021, а також дії Київської обласної ради з прийняття та самі Висновки та рекомендації спільного засідання постійних комісій Київської обласної ради з питань екології, природокористування, мисливства, водних ресурсів, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інших надзвичайних ситуацій і з питань регламенту, депутатської діяльності, законності правопорядку, взаємодії з правоохоронними органами та запобіганню корупції від 21.07.2021 щодо погодження розширення лісового заказника «Чернечий ліс» за рахунок земельних ділянок, які перебувають в оренді позивача - є порушенням п.3.5 Договорів оренди, втручанням у право позивача на користування земельними ділянками, а також є такими, що прийняті без дотримання справедливого балансу між вимогами інтересів громади і необхідними умовами захисту основних прав позивача;

- дослідження п. 2 оспорюваного рішення Відповідача 2 щодо подальших намірів Київської обласної ради жодним чином не впливає на факти вже існуючих порушень прав позивача та результати розгляду справи;

- проведення «погодження з власниками та первинними користувачами», як свідчить текст ст.53 Закону України «Про природно-заповідний фонд» є однією стадією та має відбуватись одночасно; при цьому, звернення за погодженням було здійснено лише до Відповідача 1, що є спотворенням процедури, яка передбачена ст.52 Закону України «Про природно-заповідний фонд», як вірно вказав суд в оскаржуваному рішенні;

- з`ясування факту виконання чи не виконання оспорюваного рішення жодним чином не впливає на результати розгляду справи отже і не потребувало дослідження в процесі розгляду справи;

- суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків по суті спору, а також жодних порушень норм процесуального права - не допустив.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаним рішенням, заступник керівника Київської обласної прокуратури 02.05.2022 засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та закрити провадження у справі № 911/2659/21, оскільки розгляд даної справи не належить до юрисдикції господарських судів, також скаржником викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури зводяться до того, що дії щодо прийняття висновків та рекомендацій постійних комісій, ді та рішення про погодження такого розширення, вчинені в рамках відповідної процедури розширення меж об`єкту природно-заповідного фонду, самі по собі не мають наслідком розширення його меж, а є лише частиною стадійної процедури такого розширення. Відтак, такі дії та рішення відповідних суб`єктів не зумовлюють виникнення, зміну чи припинення тих чи інших правовідносин, безпосередній вплив на права та охоронювані законом інтереси фізичних та юридичних осіб - не справляють і не створюють підстав для звернення до суду за захистом. В свою чергу, рішення про створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, зміна меж, категорії та скасування статусу територій об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення приймаються Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами. Водночас, на момент прийняття господарським судом оскаржуваного рішення у справі 911/2659/21 Київською обласною радою жодні рішення про розширення меж лісового заказника місцевого значення «Чернечий ліс», як кінцеве рішення в межах визначеної Законом України «Про природно- заповідний фонд України» - не приймалось.

Таким чином, прокурор наголошував в апеляційній скарзі, що визнані рішенням господарського суду Київської області у від 25.01.2022 у справі № 911/2659/21 незаконні дії Київської обласної ради та Феодосіївської сільської ради та їх відповідні Висновки і рішення жодних правових наслідків для ТОВ «Ходосівські системні інвестиції» не несуть, оскільки не передбачають безумовне включення земельних ділянок, якими користується позивач, до лісового заказника «Чернечий ліс» та обмеження на них господарської діяльності, а є лише складовою передбаченої законом процедури розширення його меж.

Крім того, вчинення та прийняття Київською обласною радою та Феодосіївською сільською радою оскаржуваних дій та рішень права позивача та його господарська діяльність не зазнали втручання, а звернення позивача до суду носить фактично превентивний характер. Сам по собі факт початку процедури розширення меж лісового заказника «Чернечий ліс» не впливає на права позивача і не створює підстав для судового захисту, до того ж за умови що така процедура передбачає участь у ній і власників і землекористувачів шляхом погодження з ними питання розширення меж заказника.

Також, в апеляційній скарзі прокурор вказував, що при відкритті провадження у справі судом першої інстанції допущені порушення ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, оскільки розгляд даної справи не належить до юрисдикції господарських судів, оскільки спір у справі виник із публічно - правових відносин, у яких відповідачі є суб`єктами владних повноважень та предметом оскарження є їх нормативно - правові акти.

Узагальнені доводи відзиву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ходосівські системні інвестиції" на апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури

29.06.2022 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Доводи позивача у відзиві зводяться до того, що;

- заявлені позивачем у позові вимоги - не є передчасними, а направлені на відновлення порушених прав орендаря;

- наведені прокурором підходи Верховного Суду , викладені в постановах у справах № 9901/637/18 від 26.02.2020 та № 9901/852/18 від 30.09.2020, ухвалені за інших фактичних обставин, в інших правовідносинах , відтак, не є релевантними до спірних правовідносин і не можуть бути застосовані у даній справі;

- жодних порушень ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, судом першої інстанції допущено не було, оскільки спір належить розглядати за правилами господарського судочинства; крім того, ухвалою Київського окружного адміністративного суду у справі № 320/10988/21 від 14.09.2021 позивачу було відмовлено у відкритті провадження за аналогічним позовом.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.05.2022 апеляційну скаргу у справі № 911/2659/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2022 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2659/21 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022 у справі № 911/2659/21 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 911/2659/21.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, заступник керівника Київської обласної прокуратури 02.05.2022 засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та закрити провадження у справі № 911/2659/21, також скаржником викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) між суддями Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2022 апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури у справі № 911/2659/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2659/21 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022 у справі № 911/2659/21 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 911/2659/21.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Київська обласна рада 18.05.2022 засобами поштового зв`язку подала апеляційну скаргу (безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову в повному обсязі, також скаржником викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді (судді-доповідачу) (складу суду) між суддями Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2022 апеляційну скаргу Київської обласної ради у справі № 911/2659/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.05.2022 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи № 911/2659/21 та відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Київської обласної ради на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022 у справі № 911/2659/21 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи № 911/2659/21.

02.06.2022 на виконання ухвал до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 911/2659/21.

Разом з цим, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Буравльов С.І. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Шапран В.В., Андрієнко В.В., з метою дотримання приписів ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України щодо визначення судді (судді-доповідача), заявила самовідвід у справі № 911/2659/21, який мотивовано наявністю обставин, що виключають можливість розгляду даної справи вказаною колегією та є підставою самовідводу, у зв`язку із персональною спеціалізацією суддів судових палат Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 задоволено заяву суддів Буравльова С.І., Шапран В.В. та Андрієнка В.В. про самовідвід у справі № 911/2659/21 за апеляційними скаргами Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, Київської обласної ради та заступника керівника Київської обласної прокуратури, матеріали справи № 911/2659/21 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою відповідно до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 09.06.2022 у зв`язку із ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022, якою задоволено заяву суддів Буравльова С.І., Шапран В.В. та Андрієнка В.В. про самовідвід у справі № 911/2659/21 за апеляційними скаргами Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, Київської обласної ради та заступника керівника Київської обласної прокуратури призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/2659/21 відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 09.06.2022, апеляційну скаргу Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станік С.Р., суддів Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Феодосіївська сільська рада Обухівського району Київської області (03.05.2022 на електронну адресу подала апеляційну скаргу безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду), у якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 поновлено Феодосіївській сільській раді Обухівського району Київської області пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022 у справі № 911/2659/21,відкрито апеляційне провадження у справі №911/2659/21 за апеляційною скаргою Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022, зупинено дію рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022 у справі № 911/2659/21, розгляд справи призначено на 12.07.2022 року о 14 год. 00 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 поновлено Заступнику керівника Київської обласної прокуратури пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022 у справі № 911/2659/21, відкрито апеляційне провадження у справі №911/2659/21 за апеляційною скаргою Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022, об`єднано апеляційні скарги Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області та Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022 у справі № 911/2659/21, в одне апеляційне провадження, для спільного розгляду.

Розгляд апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури призначено для спільного розгляду з апеляційною скаргою Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022 у справі №911/2659/21 в судовому засіданні 12.07.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 апеляційну скаргу Київської обласної ради на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022 у справі № 911/2659/21 - залишено без руху, протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, Київська обласна рада мав право усунути недоліки, подавши до Північного апеляційного господарського суду: докази доплати судового збору в повному обсязі, а саме в сумі 6 810, 00 грн. за оскарження рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022 у справі № 911/2659/21 повністю, докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів на юридичну адресу місцезнаходження Київської обласної прокуратури, листом з описом вкладеного, у відповідності до приписів ст. 259 Господарського процесуального кодексу України.

20.06.2022 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від відповідача-1 (Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області) надійшло доповнення до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022 стосовно додаткового рішення (з вх. № 09.1-13/8369/22 від 20.06.2022), у яких, скаржник (Феодосіївська сільська рада Обухівського району Київської області) просить скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 12.05.2022 № 911/2659/21 (повний текст додаткового рішення складено 26.05.2022 року) та відмовити у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Ходосівські системні інвестиції" щодо стягнення витрат на професійну допомогу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.06.2022 доповнення до апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022 стосовно додаткового рішення від Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області (з вх. № 09.1-13/8369/22 від 20.06.2022) повернути без розгляду скаржнику разом з доданими до неї документами.

12.07.2022 розгляд справи не відбувся, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Станіка С.Р. з 04.07.2022 по 15.07.2022 включно у відпустці, а вирішення питання стосовно призначення справи здійснюється після виходу судді з відпустки.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.07.2022 призначено до розгляду в судовому засіданні на 02.08.2022 справу № 911/2659/21 за апеляційними скаргами Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області та Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.07.2022 апеляційну скаргу Київської обласної ради на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022 у справі № 911/2659/21 ухвалено вважати неподаною та повернути скаржнику разом з доданими до неї документами.

У зв`язку з перебуванням з 01.08.2022 по 16.08.2022 у відпустці судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від -02.08.2022, справу передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.08.2022 прийнято справу № 911/2659/21 за апеляційними скаргами Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області та Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022 до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді Тищенко О.В., Тарасенко К.В. здійснивши її розгляд в раніше призначеному судовому засіданні 02.08.2022 об 14 год. 20 хв.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судове засідання 02.08.2022 з`явились прокурор, представники позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Ходосівські системні інвестиції"), відповідача-1 (Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області), відповідача-2 ( Київської обласної ради), про розгляд справи повідомлялись засобами електронного зв`язку, які наявні в матеріалах справи, оскільки у Північному апеляційному господарському суді тимчасово припинено фінансування поштової кореспонденції.

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

У судовому засіданні 02.08.2022 прокурор надав пояснення по справі та підтримав вимоги викладені у своїй апеляційні скарзі, просив суд задовольнити апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022 скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову - відмовити повністю. Крім того, вказував на обґрунтованість доводів апеляційної скарги Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області на рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача-1 (Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області) у судовому засіданні 02.08.2022 надав пояснення по справі та підтримав вимоги викладені у своїй апеляційні скарзі, просив суд задовольнити апеляційну скаргу Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022 скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову - відмовити повністю. Крім того, вказував на обґрунтованість доводів апеляційної скарги Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача-2 (Київської обласної ради) у судовому засіданні 02.08.2022 надав пояснення по справі та підтримав вимоги викладені у апеляційних скаргах Заступника керівника Київської обласної прокуратури та Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022, просив суд задовольнити апеляційні скарги, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ходосівські системні інвестиції"- відмовити повністю.

Представник позивача (Товариства з обмеженою відповідальністю "Ходосівські системні інвестиції"), проти доводів обох апеляційних скарг заперечував, просив залишити апеляційні скарги Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області та Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022 - без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і не заперечувалось учасниками спору, позивач є орендарем земельних ділянок на підставі укладеного з Акціонерним товариством закритого типу "ТОПАЗ-ЕЛЕКТРОНІКС" Договору 18.09.2007 про уступку прав орендаря земельних ділянок за Договорами оренди від 04.03.2004, укладеними між Ходосівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області, правонаступником якої є Феодосіївська сільська рада, та АТЗТ "ТОПАЗ-ЕЛЕКТРОНІКС" щодо оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3222487001:01:002:0013 площею 13,8664 га та земельної ділянки з кадастровим номером 3222487001:01:002:0016 площею 4,7331 га, які перебувають в комунальній власності (далі - земельні ділянки), зареєстровані Києво-Святошинським районним відділом земельних ресурсів 18.03.2004 за № 99 та 23.03.2004 за № 101 відповідно (далі - Договори оренди). Термін дії Договорів оренди складає 49 років.

21.04.2008 Господарським судом Київської області за наслідками розгляду справи № 19/162-08 було задоволено позовні вимоги ТОВ "Ходосівські системні інвестиції" та прийнято рішення про внесення змін до Договорів оренди, вважаючи укладеними угоди (договори про внесення змін) до Договорів оренди в редакціях, які підписані ТОВ "Ходосівські системні інвестиції", яким Акціонерне товариство закритого типу "ТОПАЗ-ЕЛЕКТРОНІКС" замінено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Ходосівські системні інвестиції".

26.10.2013 сторони внесли зміни в п. 1.1. Договорів оренди та встановили цільове призначення орендованих позивачем земельних ділянок з кадастровим номером 3222487001:01:002:0013 площею 13,8664 га та з кадастровим номером 3222487001:01:002:0016 площею 4,7331 га - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Таким чином, позивач є користувачем на правах оренди земельними ділянками з кадастровим номером 3222487001:01:002:0013 площею 13,8664 га та з кадастровим номером 3222487001:01:002:0016 площею 4,7331 га комунальної власності на території Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

21.07.2021 Київською обласною радою на спільному засіданні постійних комісій з питань екології, природокористування, мисливства, водних ресурсів, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інших надзвичайних ситуацій і з питань регламенту, депутатської діяльності, законності, правопорядку, взаємодії з правоохоронними органами та запобіганню корупції прийнято Висновки і рекомендації (надалі - Висновки та рекомендації Київської обласної ради), відповідно до яких було рекомендовано звернутись до Феодосіївської сільської ради з пропозицією розглянути на черговому засіданні сесії сільської ради питання про погодження збільшення меж ландшафтного заказника "Чернечий ліс" за рахунок земельних ділянок, в тому числі, які перебувають в оренді позивача, зокрема, з кадастровими номерами 3222487001:01:002:0013 та 3222487001:01:002:0016. Також, рекомендовано звернутися до департаменту екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації і Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України з проханням надати роз`яснення по процедурі погодження створення об`єктів природно - заповідного фонду місцевого значення, а саме: чи потрібна згода орендарів земельних ділянок на яки планується створен об`єкту ПФЗ , та роз`яснення, чи є відповідні орендарі первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих до заповідання.

13.08.2021 Феодосіївська сільська рада прийняла рішення № 1 "Про погодження розширення лісового заказника "Чернечий ліс" шляхом включення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013, 3222487001:01:002:0016 (які перебувають в оренді позивача) та 3222487001:01:002:5067 до складу заказника "Чернечий ліс" з наданням цим земельним ділянкам статусу територій, які мають особливу природоохоронну, наукову та рекреаційну цінність без вилучення земель у землекористувачів (далі - Рішення Феодосіївської сільської ради).

В свою чергу, позивач наголошує в огрунтування підстав захисту свого порушенного права на те, що відповідні дії відповідачів спрямовані на включення орендованих позивачем земельних ділянок до складу заказника "Чернечий ліс" з наданням цим земельним ділянкам статусу територій, які мають особливу природоохоронну, наукову та рекреаційну цінність, тобто зміну існуючого цільового призначення земельних ділянок на цільове призначення, що унеможливлює використання орендованих позивачем земельних ділянок для мети, з якою вони орендувались, і така зміна статусу, відповідно і цільового призначення, здійснюється з порушеннями чинного законодавства. Позивач зауважував, що відповідачем 1 не дотримано умов п. 3.5. Договорів оренди щодо не вчинення дій, які б перешкоджали позивачу користуватися орендованими земельними ділянками, а вищенаведеними діями та рішеннями відповідачі порушують права позивача на користування та володіння орендованими земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення та мети, з якою вони орендувались.

Відповідач 1 в обгрунтування заперечень позовних вимог посилався на те, що прийняття оспорюваного рішення є складовою попереднього етапу, передбаченого ст. 52 Закону України "Про природно-заповідний фонд", прийнято в межах визначеної компетенції щодо створення й оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а питання погоджено ним, як власником земельних ділянок, тому не потребує інших погоджень, в тому числі з позивачем, який є орендарем, а не користувачем земельних ділянок.

Відповідач 2 в обгрунтування заперечень позовних вимог посилався на те, що висновки та рекомендації прийняті в межах визначеної компетенції щодо створення й оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, несуть лише рекомендаційний характер і не передбачають жодних правових наслідків, тому не можуть призвести до порушення прав позивача.

Прокурор зазначав, що внаслідок вчинення та прийняття відповідачами оскаржуваних дій та рішень права позивача та його господарська діяльність не зазнали втручання, а звернення позивача з позовом є передчасним і носить превентивний характер.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційних скарг, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов`язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу.

Як зазначив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Стаття 53 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України, прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

За змістом ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Здійснивши всебічний, повний і об`єктивний розгляд в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що виходячи зі з`ясованих судом обставин справи, підстав позову та позовних вимог, до спірних правовідносин підлягають застосуванню такі норми та приписи чинного законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, а також перевірено судом апеляційної інстанції, на підставі Договорів оренди землі, укладених з відповідачем 1 - Феодосіївською сільською радою Київської області, як орендодавцем, позивач є орендарем земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013, 3222487001:01:002:0016.

Згідно з п. 1.1. Договорів оренди землі, цільове призначення орендованих позивачем земельних ділянок з кадастровим номером 3222487001:01:002:0013 площею 13,8664 га та з кадастровим номером 3222487001:01:002:0016 площею 4,7331 га - для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позивачу, який є законним користувачем на правах оренди відповідними земельними ділянками, належить майнове право на використання вказаних земельних ділянок відповідно до їхнього цільового призначення, тобто для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

Відповідно до ст. 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд", зміна меж, категорії та скасування статусу територій та об`єктів природно-заповідного фонду проводиться відповідно до статей 51-53 цього Закону за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, на підставі відповідного експертного висновку.

Статтею 51 Закону України "Про природно-заповідний фонд" врегульовано питання підготовки і подання клопотань про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Підготовка і подання клопотань про створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду можуть здійснюватися: обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення; науковими установами, природоохоронними громадськими об`єднаннями або іншими заінтересованими підприємствами, установами, організаціями та громадянами - щодо територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного та місцевого значення. Клопотання подаються до державних органів, уповноважених проводити їх попередній розгляд.

Клопотання має містити обґрунтування необхідності створення чи оголошення території або об`єкту природно-заповідного фонду певної категорії, характеристику природоохоронної, наукової, естетичної та іншої цінності природних комплексів та об`єктів, що пропонуються для заповідання, відомості про місцезнаходження, розміри, характер використання, власників та користувачів природних ресурсів, а також відповідний картографічний матеріал.

До клопотань додаються документи, що підтверджують та доповнюють обґрунтування необхідності створення чи оголошення територій або об`єктів природно-заповідного фонду.

Відповідно до ст. 52 Закону України "Про природно-заповідний фонд" клопотання про необхідність створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду попередньо розглядається у місячний строк:

- щодо територій та об`єктів загальнодержавного значення - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища;

- щодо територій та об`єктів місцевого значення - обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

У разі схвалення клопотань центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища проводиться їх погодження з власниками та первинними користувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання. Створення, оголошення, розширення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також резервування цінних для заповідання територій та об`єктів у межах земель, переданих у комунальну власність територіальних громад відповідно до пункту 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, які на момент передачі не були передані у користування фізичних, юридичних осіб, погодження не потребують.

На підставі результатів погодження клопотань центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, забезпечує розробку спеціалізованими проектними та науковими установами проектів створення природних заповідників, біосферних заповідників, національних природних парків, заказників, пам`яток природи, парків-пам`яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Розробка проектів створення регіональних ландшафтних парків, заповідних урочищ, а також заказників, пам`яток природи та парків-пам`яток садово-паркового мистецтва місцевого значення забезпечується обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища.

Забезпечення розробки проектів створення ботанічних садів, дендрологічних парків та зоологічних парків може бути доручено заінтересованим державним органам чи установам.

Проекти створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду передаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування і реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища у встановленому порядку уповноваженим приймати рішення про створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Згідно зі ст. 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд" рішення про створення природних заповідників, національних природних парків, а також щодо інших територій та об`єктів природно-заповідного фонду загальнодержавного значення приймаються Президентом України.

Рішення про створення біосферних заповідників приймається з додержанням вимог міжнародних договорів та міжнародних програм, учасником яких є Україна.

Рішення про організацію чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду місцевого значення та встановлення охоронних зон територій та об`єктів природно-заповідного фонду приймається Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами.

Порядок відведення земельних ділянок природним заповідникам, біосферним заповідникам, національним природним паркам, регіональним ландшафтним паркам, а також ботанічним садам, дендрологічним паркам, зоологічним паркам визначається Земельним Кодексом України.

Території та об`єкти природно-заповідного фонду або їх частини, що створюються чи оголошуються без вилучення земельних ділянок, що вони займають, передаються під охорону підприємствам, установам, організаціям і громадянам обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища з оформленням охоронного зобов`язання.

Оскільки, спірні земельні ділянки перебувають в оренді у позивача, з огляду на встановлений ст. ст. 51-55 Закону України "Про природно-заповідний фонд" порядок віднесення територій та об`єктів до природно-заповідного фонду, у разі схвалення клопотання про необхідність створення чи оголошення територій та об`єктів природно-заповідного фонду, відповідачем-2 мало бути проведено їх погодження в першу чергу з позивачем, як первинним користувачем земельних ділянок, рекомендованих для заповідання.

Однак, як вірно встановлено судом першої інстанції та з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції, відповідачами не було дотримано встановлений порядок віднесення до природно-заповідного фонду земельних ділянок, які перебувають в орендному користуванні, та здійснено підміну понять і замість погодження питання віднесення орендованих позивачем земельних ділянок до природно-заповідного фонду з землекористувачем - позивачем, відповідач2 звернувся до відповідача1, як до власника земельних ділянок, не здійснивши будь-яких дій щодо необхідності як здійснення відповідного погодження з позивачем, так і отримання від позивача будь-яких відомостей стосовно такого погодження, як землекористувача на підставі чинних договорів оренди.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції та з висновками якого погоджується і суд апеляційної інстанції, Феодосіївська сільська рада є органом місцевого самоврядування, на території якого розташовані орендовані позивачем земельні ділянки, які належать до комунальної власності, а тому, в даному випадку, саме позивач є первинним користувачем за укладеними з відповідним органом місцевого самоврядування договорами.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує і те, що право позивача, як орендаря земельних ділянок, щодо яких прийнято відповідні висновки та ухвалено оспорювань рішення, - є належним чином підтвердженим, не скасованим та не припиненим в установленому законом порядку, і відповідно, наявність такого права орендаря обумовлює можливість його реалізації позивачем у встановленому порядку, а також і обов`язок інших учасників господарських правовідносин дотримуватись у своїй господарській компетенції визначених законом правил щодо непорушності набутого на законній правовій підставі права іншого учасника господарських відносин.

Згідно зі ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права власності на землю є:

а) громадяни та юридичні особи - на землі приватної власності;

б) територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності;

в) держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Таким чином, власником земельних ділянок комунальної власності є відповідна територіальна громада, а не орган місцевого самоврядування.

При цьому, доводи апеляційної скарги Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про те, що до участі у розгляді справи не залучена територіальна громада, права та інтереси якої, я власника земельної ділянки, стосується прийняте судом рішення - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки в силу приписів ч. 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Як підтверджується наявними матеріалами справи, Київською обласною радою прийнято Висновки та рекомендації про звернення лише до Феодосіївської сільської ради з пропозицією розглянути на черговому засіданні сесії сільської ради питання про погодження збільшення меж ландшафтного заказника "Чернечий ліс" за рахунок земельних ділянок, які перебувають в оренді позивача, в свою чергу, не зважаючи на необхідність погодження відповідного питання з позивачем, як землекористувачем, Феодосіївська сільська рада прийняла рішення від 13.08.2021 року № 1 "Про погодження розширення лісового заказника "Чернечий ліс" шляхом включення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013, 3222487001:01:002:0016 та 3222487001:01:002:5067 до складу заказника "Чернечий ліс" в частині земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013, 3222487001:01:002:0016, які перебувають в оренді позивача.

Проте, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що такі дії відповідачів не відповідають встановленому Законом України "Про природно-заповідний фонд" порядку віднесення територій та об`єктів до природно-заповідного фонду і порушують права позивача, як землекористувача, оскільки спрямовані на віднесення орендованих ним земельних ділянок до земель природно-заповідного фонду без погодження з позивачем.

При цьому, твердження відповідача-1, що позивач не підпадає під визначення первинного користувача природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання - обгрунтовано відхилені судом першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності, а в силу абз. 1 ст. 5 наведеного Закону, орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою, і права та обов`язки орендаря визначені ст. 25 наведеного закону, зокрема щодо права самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі. Отже, в силу приписів ст. 1, абз. 1 ст. 5 Закону України «Про оренду землі», позивач є орендарем земельних ділянок, і відповідно, підпадає під поняття первинного користувача такими земельними ділянками, що також узгоджується і з умовами укладених позивачем договорів оренди.

Також, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, з дій відповідачів вбачається, що погодження питання віднесення орендованих позивачем земельних ділянок до природно-заповідного фонду відбувалось з відповідачем-1, як з власником земельних ділянок, що відповідачі безпідставно вважають достатнім для віднесення орендованих позивачем земельних ділянок до земель природно-заповідного фонду.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що внаслідок недотримання вимог закону про погодження питання віднесення земельних ділянок до природно-заповідного фонду з позивачем, як орендарем земельних ділянок на належній правовій підставі, прийняття відповідачем-1 рішення № 01 від 13.08.2021 "Про погодження розширення лісового заказника "Чернечий ліс" в частині погодження включення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013 та 3222487001:01:002:0016, які перебувають в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю "Ходосівські системні інвестиції", до складу заказника "Чернечий ліс", свідчить про порушення процедури віднесення територій та об`єктів до природно-заповідного фонду в частині дотримання прав землекористування позивача, оскільки стосовно орендованих ним земельних ділянок вчиняються дії та приймаються рішення без повідомлення його, як чинного землекористувача, та без отримання його погодження.

Суд апеляційної інстанції також не погоджується з твердженнями відповідача-2 про те, що Висновки та рекомендації мають лише рекомендаційний характер, оскільки відповідний розпорядчий акт відповідача-2 -є першим етапом процедури віднесення територій та об`єктів до природно-заповідного фонду і містить ознаки порушень прав позивача у зв`язку з відсутністю в них вказівок щодо необхідності проведення погоджень з позивачем, як землекористувачем.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що вчинення відповідачами дій та прийняття рішень поза визначеною законом процедурою віднесення територій та об`єктів до природно-заповідного фонду - є порушенням ст. 19 Конституції України та створює для позивача правову невизначеність, як землекористувача, в призмі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, з урахуванням ст. 1, абз. 1 ст. 5, ст. 25 Закону України «Про оренду землі».

Також, рішення відповідача-2 щодо Висновків та рекомендацій та погодження відповідачем-1 розширення меж ландшафтного заказника "Чернечий ліс" за рахунок земельних ділянок з кадастровими номерами 3222487001:01:002:0013 та 3222487001:01:002:0016 та 3222487001:01:002:5067 з наданням цим земельним ділянкам статусу територій, які мають особливу природоохоронну, наукову та рекреаційну цінність, без вилучення земель у землекористувачів, - є передумовою зміни статусу (цільового призначення) орендованих земельних ділянок та віднесення їх до природно-заповідного фонду.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 3 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", заказники включаються до земель природно-заповідного фонду України.

Відповідно ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу України, при зміні цільового призначення земельних ділянок здійснюється зміна категорії земель та/або виду цільового призначення.

У пункті 1.4 Класифікації видів цільового призначення земель (далі - КВЦПЗ), затвердженого наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010 зазначено, що КВЦПЗ визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, видом господарської діяльності, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Відповідно ч. 1 ст. 19 Земельного кодексу України та КВЦПЗ Землі природно-заповідного фонду (секція С код 04) та Землі рекреаційного призначення (секція Е код 07) є землями різної категорії.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними та обґрунтованими висновками суду першої інстанції про те, що віднесення орендованих позивачем ділянок до природно-заповідного фонду призведе до зміни їхнього цільового призначення з земель рекреаційного призначення на землі природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення.

За приписами статей 25, 26 Закону України "Про природно-заповідний фонд України", заказниками оголошуються природні території (акваторії) з метою збереження і відтворення природних комплексів чи їх окремих компонентів. Оголошення заказників провадиться без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів. На територіях заказників забороняються суцільні, прохідні, лісовідновні та поступові рубки, видалення захаращеності, а також полювання та інша діяльність, що суперечить цілям і завданням, передбаченим положенням про заказник.

Отже, із зазначених норм законодавства вбачається, що на територіях природно-заповідного фонду діє спеціальний режим з обмеженнями на ведення господарської діяльності, що може позбавити позивача можливості використовувати орендовані земельні ділянки за вказаним в Договорах оренди цільовим призначенням.

Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земельних ділянок погоджується у разі, зокрема, якщо земельна ділянка перебуває у користуванні на правах оренди - із землекористувачем.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження того, що позивач погодив віднесення орендованих ним земельних ділянок до земель природно-заповідного фонду, відповідно і погодився зі зміною цільового призначення орендованих ним ділянок, а відповідачами відсутність такого погодження не заперечується. Відповідні питання розглянуті відповідачами стосовно орендованих позивачем земельних ділянок без погодження з позивачем. В той же час, в разі завершення розпочатої в такий незаконний спосіб процедури віднесення орендованих позивачем земельних ділянок до земель природно-заповідного фонду, відповідні земельні ділянки, формально залишаючись за позивачем, фактично будуть вилучені з його повноцінного користування.

За змістом статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенція) кожному гарантується право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

При розгляді справ національні суди України застосовують положення Конвенції та практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права, що передбачено статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Предметом регулювання ст. 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (наприклад, рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23 вересня 1982 року, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21 лютого 1986 року, "Щокін проти України" від 14 жовтня 2010 року, "Сєрков проти України" від 7 липня 2011 року, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23 листопада 2000 року, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22 січня 2009 року, "Трегубенко проти України" від 2 листопада 2004 року, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями ст. 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям.

Право на оренду (право оренди) земельної ділянки, яке набуте орендарем на підставі договору оренди, є похідним від права власності майновим правом та підпадає під поняття "майно", яке використовується у 1 статті Першого протоколу до Конвенції.

Отже, втручання у майнове право позивача на використання орендованих ним земельних ділянок відповідно до їхнього цільового призначення повинно бути законним.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм.

В ході розгляду справи, судом першої інстанції обгрунтовано встановлено факти порушення відповідачами процедури віднесення територій та об`єктів до природно-заповідного фонду в частині дотримання прав землекористування позивача, вчинення відповідачами дій та прийняття рішень стосовно орендованих позивачем земельних ділянок без його відома та погодження, спотворення відповідачами визначеної законом процедури віднесення територій та об`єктів до природно-заповідного фонду та створення для позивача правової невизначеності, що в сукупності має ознаки нівелювання права оренди позивача та створення загрози розпорядження орендованими ним земельними ділянками без його відома та погодження. Наведені факти підтверджені та досліджені також в процесі розгляду справи судом апеляційної інстанції, і не були спростовані відповідачами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, в ході розгляду спору як судом першої інстанції, так і судом апеляційної інстанції встановлено і не спростовано відповідачами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, що підставою виникнення зареєстрованого за позивачем права користування земельними ділянками є чинні Договори оренди, п. 3.5. яких встановлюють заборону відповідачу-1 на вчинення дій, які б перешкоджали позивачу користуватися орендованими земельними ділянками.

Проте, відповідач-1, без врахування прав та інтересів позивача, які полягають у використанні орендованих земельних ділянок відповідно до їхнього цільового призначення, тобто для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, надав своє погодження на включення орендованих позивачем земельних ділянок до складу заказника "Чернечий ліс" з наданням цим земельним ділянкам статусу територій, які мають особливу природоохоронну, наукову та рекреаційну цінність, що є складовою подальшої процедури стосовно вчинення визначеним законом органом (Київській обласній раді) вчиняти подальші дії щодо прийняття рішення про віднесення відповідної території до природно-заповідного фонду, тим самим зміни цільового призначення орендованих позивачем земельних ділянок, що має наслідком порушення майнових прав позивача на використання орендованих земельних ділянок за цільовим призначенням, обумовленим Договорами оренди.

Розглядаючи справи про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, Європейський суд з прав людини посилається на принцип "належного урядування", зміст якого розтлумачено Європейським судом з прав людини у рішенні від 20 січня 2012 року у справі "Рисовський проти України".

Європейський суд з прав людини зазначив: " 70. Аналізуючи відповідність цього мотивування Конвенції, Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах "Онер`їлдіз проти Туреччини" (Oneryildiz v. Turkey), п. 128, та "Беєлер проти Італії" (Beyeler v. Italy), п. 119).".

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками суду першої інстанції про те, що оскільки, у Висновках та рекомендація відповідача-2 вказано, що у разі прийняття Феодосіївською сільською радою рішення щодо можливості розширення ландшафтного заказника місцевого значення "Чернечий ліс" за рахунок включення до його складу земельних ділянок з кадастровими номерами 3222487001:01:002:0013 та 3222487001:01:002:0016 Департаментом екології та природних ресурсів Київської обласної державної адміністрації (уповноваженим органом) будуть вжиті необхідні заходи щодо зміни меж (розширення) території відповідно до ст. 54 Закону України "Про природно-заповідний фонд", то, зважаючи на важливість принципу "належного урядування", який має бути притаманним усім діям державних органів, суд вважає, що таке рішення засвідчує волевиявлення уповноваженого органу щодо подальшої передачі земельних ділянок до складу ландшафтного заказника місцевого значення "Чернечий ліс", тобто є правопороджуючим розпорядчим документом, зокрема і по відношенню до позивача.

Отже, зверненян позивача з відповідним позовом до суду - не є передчасним, і доводи апеляційних скарг в наведеній частині є необґрунтованими ат є такими, що суперечать ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" обумовлено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Частиною 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону Україним "Про оренду землі", орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно з ч. 1 ст. 152 Земельного кодексу України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України встановлено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Ч. 3 ст. 152 Земельного кодексу України унормовано, що захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ч. 1 ст. 154 Земельного кодексу України, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування без рішення суду не мають права втручатись у здійснення власником повноважень щодо володіння, користування і розпорядження належною йому земельною ділянкою або встановлювати непередбачені законодавчими актами додаткові обов`язки чи обмеження.

Статтею 155 Земельного кодексу України передбачено, що у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Як визначено ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

З урахуванням наведеного, оцінивши наявні у справі докази кожен окремо, так і у їх сукупності, перевіривши обставини справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання незаконними дій, скасування Висновків та рекомендацій спільного засідання постійних комісій Київської обласної ради з питань екології, природокористування, мисливства, водних ресурсів, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інших надзвичайних ситуацій і з питань регламенту, депутатської діяльності, законності, правопорядку, взаємодії з правоохоронними органами та запобіганню корупції від 21.07.2021 року в частині, що стосується земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013, 3222487001:01:002:0016 та п. 1 рішення Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області № 01 від 13.08.2021 року "Про погодження розширення лісового заказника "Чернечий ліс" в частині погодження включення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013 та 3222487001:01:002:0016 - є законними, обґрунтованими та доведеними, відповідачами не спростованими в в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі, про що судом першої інстанції ухвалено законне та обґрунтоване рішення стосовно задоволення позовних вимог (з урахуванням здійснених уточнень) у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про те, що оскаржувані позивачем висновки і рекомендації відповідача-2 та погодження власника (у вигляді рішення відповідача-1) не створюють юридично значимих наслідків, які б порушували інтереси позивача, оскільки наступний етап , а саме: розробка проекту створення об`єкту природно -заповідного фонду без згоди користувача природних ресурсів не відповідає вимогам ч. 3 ст. 53 Закону України «Про природно-заповідний фонд» - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки дії з прийняття та п.1 Рішення Феодосіївської сільської ради від 13.08.2021, а також дії Київської обласної ради з прийняття та самі висновки та рекомендації спільного засідання постійних комісій Київської обласної ради з питань екології, природокористування, мисливства, водних ресурсів, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інших надзвичайних ситуацій і з питань регламенту, депутатської діяльності, законності правопорядку, взаємодії з правоохоронними органами та запобіганню корупції від 21.07.2021 щодо погодження розширення лісового заказника «Чернечий ліс» за рахунок земельних ділянок, які перебувають в оренді позивача - є порушенням п.3.5 Договорів оренди, втручанням у право позивача на користування земельними ділянками, а також є такими, що прийняті без дотримання справедливого балансу між вимогами інтересів громади і необхідними умовами захисту основних прав позивача, як орендаря, що узгоджується з приписами ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України в призмі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Доводи апеляційної скарги Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про те, що судом першої інстанції не надано жодної оцінки пункту 2 резолютивної частини висновку та рекомендацій відповідача-2, хоча він прямо передбачає намір здійснити подальші дії на реалізацію вимог законодавства, а саме виявлення та отримання погодження у користувачів природних ресурсів згоди, як і доводи про те, що не з`ясовано на якій стадії та в якому стані перебуває реалізація висновків, що має суттєве значення для справи - судом апеляційної інстанції відхиляються як підстава для скасування оскаржуваного рішення, оскільки дослідження п. 2 оспорюваного рішення Відповідача 2 щодо подальших намірів Київської обласної ради, як і подальша реалізація відповідних висновків, жодним чином не впливає на факти вже існуючих порушень прав позивача та результати розгляду справи.

Доводи апеляційної скарги Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про те, що оскаржуваним рішенням суду визначено першочерговість погодження клопотання з користувачем, але у частині 2 ст. 52 Закону України «Про природно-заповідний фонд» зазначено, що погодження здійснюється з власниками та первинними землекористувачами природних ресурсів у межах територій, рекомендованих для заповідання, без визначення черговості та по тексту у Законі першим зазначено власника -

Доводи апеляційної скарги Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про те, що до участі у розгляді справи не залучено Київську обласну державну адміністрацію, яка є суб`єктом здійснення дій у відповідності до вимог ст. ст. 51 та 52 Закону України «Про природно-заповідний фонд» та у контексті оскаржуваних позивачем висновків і рекомендацій відповідача-2 - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки по-перше, учасники справи не були позбавлені права заявити відповідне клопотання суду першої інстанції під час розгляду справи, чого ними здійснено не було. А по-друге, обумовлені ст. 50 Господарського процесуального кодексу України підстави для залучення вказаної особи, саме з тих підстав, що вона повинна вчинити певні дії за наслідками оспорюваних висновків та рішення - відсутні.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що при відкритті провадження у справі судом першої інстанції допущені порушення ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, оскільки розгляд даної справи не належить до юрисдикції господарських судів, оскільки спір у справі виник із публічно - правових відносин, у яких відповідачі є суб`єктами владних повноважень та предметом оскарження є їх нормативно - правові акти - судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Суд, здійснюючи правосуддя, забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (підпункт 4.1 пункту 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі про призначення судом більш м`якого покарання від 2 листопада 2004 року N 15-рп/2004). Тому в контексті статті 55 Конституції України органи судової влади здійснюють функцію захисту майнових і немайнових прав та охоронюваних законом інтересів фізичних або юридичних осіб у сфері цивільних і господарських правовідносин.

За змістом рішення Конституційний Суд України від 01.12.2004 року у справі №1-10/2004 року щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний інтерес), поняття "право" та "охоронюваний законом інтерес" особи, що вживаються в законах, знаходяться у логічно- смисловому зв`язку та означають прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, легітимний дозвіл, що є об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних потреб особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально- правовим засадам.

Ч. 1-4 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що Господарський процесуальний кодекс України, визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Зазначене право на звернення до суду може бути реалізоване у визначеному процесуальним законом порядку, оскільки воно зумовлене дотриманням процесуальної форми, передбаченої для цього чинним законодавством, а також встановленими ним передумовами для звернення до суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у параграфі 24 свого рішення від 20 липня 2006 року у справі "Сокуренко і Стригун проти України" зазначив, що фраза "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Термін "суд, встановлений законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини четвертої статті 5 КАС України, суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Пунктом 3 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах між суб`єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень", згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України визначається як орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Таким чином, як справу адміністративної юрисдикції розуміють переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є суб`єкт, що здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Тобто справою адміністративної юрисдикції є спір, який виник між двома (кількома) конкретними суб`єктами правовідносин, у яких хоча б один з них законодавчо уповноважений приймати рішення, надсилати приписи, давати вказівки, обов`язкові до виконання іншими учасниками правовідносин.

Натомість визначальними ознаками приватноправових відносин є юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового особистого інтересу суб`єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права певного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин.

Отже, під час визначення предметної юрисдикції справ суд повинен виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі. (вказаний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 927/999/19).

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Натомість до юрисдикції адміністративного суду належить спір, який виник між двома (кількома) суб`єктами стосовно їх прав та обов`язків у конкретних правових відносинах, у яких хоча б один суб`єкт законодавчо уповноважений владно керувати поведінкою іншого суб`єкта, а останній відповідно зобов`язаний виконувати вимоги та приписи такого суб`єкта владних повноважень (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 914/2006/17).

Також,слід зазначити, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також запроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є: наявність між сторонами господарських відносин, урегульованих Цивільним та Господарським кодексами України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Оскільки позовні вимоги позивача заявлено на захист порушеного, на його думку, права оренди земельних ділянок, як об`єктів нерухомого майна, то цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися судами за правилами ГПК України, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції не було допущено порушень ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, оскільки розгляд даної справи належить до юрисдикції господарських судів.

Крім того, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021 залишено без змін ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року, якою відмовлено у відкритті провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ходосівські системи інвестицій" до Феодосіївська сільська рада Обухівського району Київської області про те, щоб в судовому порядку визнати незаконними дії Київської обласної ради щодо прийняття Висновків та рекомендацій спільного засідання постійних комісій Київської обласної ради з питань екології, природокористування, мисливства, водних ресурсів, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інших надзвичайних ситуацій і з питань регламенту, депутатської діяльності, законності, правопорядку, взаємодії з правоохоронними органами та запобіганню корупції від 21.07.2021 року щодо звернення до Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про погодження розширення лісового заказника «Чернечий ліс» за рахунок земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013, 3222487001:01:002:0016, які перебувають в оренді Позивача; скасувати Висновки та рекомендації спільного засідання постійних комісій Київської обласної ради з питань екології, природокористування, мисливства, водних ресурсів, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інших надзвичайних ситуацій і з питань регламенту, депутатської діяльності, законності, правопорядку, взаємодії з правоохоронними органами та запобіганню корупції від 21.07.2021 року в частині, що стосується земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013, 3222487001:01:002:0016, які перебувають в оренді Позивача; визнати незаконними дії Феодосіївської сільської ради щодо погодження розширення лісового заказника «Чернечий ліс» шляхом включення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013 та 3222487001:01:002:0016, які перебувають в оренді Позивача, до складу заказника «Чернечий ліс»; скасувати п. 1 рішення Феодосіївської сільської ради № 01 від 13.08.2021 року «Про погодження розширення лісового заказника «Чернечий ліс» в частині погодження включення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013 та 3222487001:01:002:0016, які перебувають в оренді Позивача, до складу заказника «Чернечий ліс».

Постанова суду апеляційної інстанції адміністративної юрисдикції мотивована тим, що даний спір не є публічно-правовим, оскільки спір, з метою вирішення якого Позивач звернувся до суду, виник щодо порушення його прав стосовно користування та володіння земельними ділянками, які перебувають у нього в оренді, що може бути вирішено в порядку господарського судочинства. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що цей спір має вирішуватися в порядку господарського судочинства, з чим погоджується колегія суддів.

Учасниками справи не заперечувалось, що вказана постанова набрала законної сили і не скасована в установленому порядку, у зв`язку з чим суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про те, що при відкритті провадження у справі судом першої інстанції допущені порушення ст. 20 Господарського процесуального кодексу України, оскільки, оскільки у цій частині доводи прокурора спрямовані на обмеження учасника господарських правовідносин на доступ до правосуддя, в контексті наявності чинної та не оскарженої постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2021, якою залишено без змін ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 14 вересня 2021 року, якою відмовлено у відкритті провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ходосівські системи інвестицій" до Феодосіївська сільська рада Обухівського району Київської області з аналогічними позовними вимогами.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з доводами позивача про те, що наведені прокурором підходи Верховного Суду, викладені в постановах у справах № 9901/637/18 від 26.02.2020 та № 9901/852/18 від 30.09.2020, ухвалені за інших фактичних обставин, в інших правовідносинах , відтак, не є релевантними до спірних правовідносин і не можуть бути застосовані у даній справі, оскільки стосувались позовів фізичних осіб до ВККСУ про визнання протиправними та скасування рішень вказаного органу. Також, у постанові Верховного Суду № 280/5188/19 від 17.11.2021, на яку посилається прокурор, спір вирішено за інших фактичних обставин, в інших правовідносинах (стосовно земель водного фонду), відтак, вказаний судовий акт також не є релевантними до спірних правовідносин.

Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким повністю задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ходосівські системні інвестиції" (з урахуванням заяви про зміну предмету позову (т. 1, а.с. 103-105) до Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області та Київської обласної ради про визнання незаконними дій Київської обласної ради щодо прийняття Висновків та рекомендацій спільного засідання постійних комісій Київської обласної ради з питань екології, природокористування, мисливства, водних ресурсів, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інших надзвичайних ситуацій і з питань регламенту, депутатської діяльності, законності, правопорядку, взаємодії з правоохоронними органами та запобіганню корупції від 21.07.2021 року щодо звернення до Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області про погодження розширення лісового заказника "Чернечий ліс" за рахунок земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013, 3222487001:01:002:0016, які перебувають в оренді позивача, скасування висновків та рекомендацій спільного засідання постійних комісій Київської обласної ради з питань екології, природокористування, мисливства, водних ресурсів, ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС та інших надзвичайних ситуацій і з питань регламенту, депутатської діяльності, законності, правопорядку, взаємодії з правоохоронними органами та запобіганню корупції від 21.07.2021 року в частині, що стосується земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013, 3222487001:01:002:0016, які перебувають в оренді позивача, визнання незаконними дій Феодосіївської сільської ради щодо погодження розширення лісового заказника "Чернечий ліс" шляхом включення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013 та 3222487001:01:002:0016, які перебувають в оренді позивача, до складу заказника "Чернечий ліс", скасування п. 1 рішення Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області № 01 від 13.08.2021 року "Про погодження розширення лісового заказника "Чернечий ліс" в частині погодження включення земельних ділянок з кадастровими номерами: 3222487001:01:002:0013 та 3222487001:01:002:0016, які перебувають в оренді позивача, до складу заказника "Чернечий ліс".

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржниками в апеляційних скаргах не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційних скарг Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області та Заступника керівника Київської обласної прокуратури

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022 у справі № 911/2659/21, за наведених прокурором та Феодосіївською сільською радою Обухівського району Київської області доводів апеляційних скарг.

Також, оскільки ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.06.2022 поновлено прокурору пропущений процесуальний строк на подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, і дію оскаржуваного рішення зупинено, а оскільки за наслідками апеляційного розгляду справи оскаржуване рішення залишено без змін, відповідно, його дія підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються Феодосіївську сільську раду Обухівського району Київської області та Київську обласну прокуратуру.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області та Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022 у справі № 911/2659/21 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022 у справі № 911/2659/21 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Феодосіївською сільською радою Обухівського району Київської області та Київською обласною прокуратурою.

4. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 25.01.2022 у справі № 911/2659/21.

5. Матеріали справи № 911/2659/21 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 02.08.2022.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді К.В. Тарасенко

О.В. Тищенко