Рішення

від 24.07.2022 по справі 346/3682/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 346/3682/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25.07.2022 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишина В. В., секретар судового засідання Шутка О. І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за позовом: ОСОБА_1

(

АДРЕСА_1 )

до відповідачів: ОСОБА_2

(

АДРЕСА_2 )

Релігійної громади церкви "Успіння Пресвятої Богородиці" Української

Православної Церкви Київського патріархату села Старий Гвіздець

Коломийського району Івано-Франківської області

(вул. Шевченка, буд. 1, с. Старий Гвіздець,

Коломийського району, Івано-Франківської області, 78261)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів:

Івано-Франківська обласна державна адміністрація

(вул. Грушевського, буд. 21, м. Івано-Франківськ, 76004)

про визнання протиправними та скасування рішень загальних зборів,

за участі:

від позивача: представник в судове засідання не з`явився,

від відповідача - Григорів Наталії Миколаївни: представник в судове засідання не з`явився,

від відповідача - Релігійної громади церкви "Успіння Пресвятої Богородиці" Української Православної Церкви Київського патріархату села Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області: представник в судове засідання не з`явився,

від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - Івано-Франківської обласної державної адміністрації: ОСОБА_3 ,

1. Під час судового розгляду справи здійснювалося фіксування судових засідань за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

2. Рішення у цій справі ухвалено у нарадчій кімнаті за результатами оцінки поданих доказів.

3. За результатами розгляду справи суд бере до уваги таке.

І. СУТЬ СПОРУ

4. Розглядається справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Релігійної громади церкви "Успіння Пресвятої Богородиці" Української Православної Церкви Київського патріархату села Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Івано-Франківська обласна державна адміністрація, про визнання протиправними та скасування рішень загальних зборів.

ІІ. ВИРІШЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПИТАНЬ ПІД ЧАС РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

5. У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , Релігійної громади церкви "Успіння Пресвятої Богородиці" Української Православної Церкви Київського патріархату села Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області про визнання протиправними та скасування рішень загальних зборів.

6. Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.12.2019 в задоволенні означеного позову відмовлено.

7. Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 13.08.2020 рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.12.2019 залишено без змін.

8. У вересні 2020 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.12.2019 та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13.08.2020, в якій заявник просив скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

9. Постановою Верховного Суду від 17.11.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 20.12.2019 та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 13.08.2020 скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Релігійної громади церкви "Успіння Пресвятої Богородиці" Української Православної Церкви Київського патріархату села Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа - Івано-Франківська обласна державна адміністрація, про визнання протиправними та скасування рішень загальних зборів, закрито. Повідомлено ОСОБА_1 про віднесення розгляду справи за його позовом до юрисдикції господарських судів. Роз`яснено ОСОБА_1 право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутись до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

10. 23.12.2021 до Верховного суду направлена заява ОСОБА_1 про передачу справи № 346/3682/18 за встановленою юрисдикцією.

11. Ухвалою Верховного суду від 26.01.2022 справу № 346/3682/18 за позовом ОСОБА_1 до Релігійної громади церкви "Успіння Пресвятої Богородиці" Української Православної Церкви Київського патріархату села Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області, ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , третя особа - Івано-Франківська обласна державна адміністрація, про визнання протиправними та скасування рішень загальних зборів, передано для продовження розгляду до Господарського суду Івано-Франківської області.

12. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Івано-Франківської області від 09.03.2022 справу № 346/3682/18 передано на розгляд судді Михайлишину В. В.

13. 14.03.2022 Господарський суд Івано-Франківської області прийняв до розгляду справу № 346/3682/18; постановив розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження на стадії підготовчого провадження; відклав підготовче засідання у справі № 346/3682/18 зазначивши, що про дату, час та місце судового засідання учасники справи будуть додатково повідомлені ухвалою суду; встановив сторонам строк для подання заяв по суті спору, зокрема, відповідачам подати суду в порядку статей 165, 178 Господарського процесуального кодексу України, відзив на позов і всі документи, що підтверджують заперечення проти позову, копію відзиву надіслати позивачу, докази чого подати суду, та відповідачам: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 подати суду копію паспорту та копію довідки про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

14. Ухвалою від 26.04.2022 суд призначив підготовче судове засідання на 24.05.2022 та зобов`язав відповідачів: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 подати суду копію паспорту та копію довідки про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

15. 23.05.2022 за вх. № 5968/22 на електронну адресу суду від Релігійної громади церкви "Успіння Пресвятої Богородиці" Української Православної Церкви Київського Патріархату села Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області надійшов відзив на позовну заяву.

16. 24.05.2022 суд призначив підготовче судове засідання на 13.06.2022 та зобов`язав відповідачів: ОСОБА_4 та ОСОБА_2 повторно подати суду копію паспорту та копію довідки про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

17. 20.06.2022 за вх. №7530/22 через канцелярію суду від відповідача - ОСОБА_2 надійшли письмові документи, а саме: копія паспорту та копія довідки про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків.

18. 28.06.2022 за вх. № 8485/22 через електронну пошту від представника відповідача - Релігійної громади церкви "Успіння Пресвятої Богородиці" Української Православної Церкви Київського Патріархату села Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області надійшло клопотання про закриття провадження у справі в частині позовних вимог щодо ОСОБА_4 .

19. Ухвалою від 01.07.2022 суд, зокрема, задовольнив клопотання представника Релігійної громади церкви "Успіння Пресвятої Богородиці" Української Православної Церкви Київського патріархату села Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області, адвоката Бабія В. В. (вх. № 8485/22 від 28.06.2022) про закриття провадження у справі № 346/3682/18 в частині позовних вимог до ОСОБА_4 ; закрив провадження у справі № 346/3682/18 за позовом ОСОБА_1 до відповідачів: ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , Релігійної громади церкви "Успіння Пресвятої Богородиці" Української Православної Церкви Київського патріархату села Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Івано-Франківська обласна державна адміністрація про визнання протиправними та скасування рішень загальних зборів в частині позовних вимог до ОСОБА_4 ; закрив підготовче провадження у справі № 346/3682/18 та призначив розгляд справи по суті на 11.07.2022.

20. 11.07.2022 суд відклав розгляд справи по суті на 25.07.2022.

21. За наслідком судового засідання 25.07.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ІIІ. ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

22. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що оспорювані рішення загальних зборів, оформлені "Протоколом № 1 сходу парафіян с. Старий Гвіздець" від 15.10.2017 прийняті з порушенням низки положень Статуту Релігійної громади Івано-Франківської Єпархії Української Православної Церкви с. Старий Гвіздець Коломийського району, а також вимог чинного законодавства. При цьому, останній вважає дії відповідачів щодо прийняття оспорюваних рішень втручанням у внутрішню діяльність іншої релігійної організації, а також такими що порушують права дійсних членів релігійної громади УПЦ с. Старий Гвіздець. З огляду на викладене просить суд визнати недійсними (протиправними) та скасувати рішення загальних зборів оформлені "Протоколом № 1 сходу парафіян с. Старий Гвіздець" від 15.10.2017.

23. Позиція відповідача - ОСОБА_2 . 23.11.2018 до Коломийського міськрайонного суду відповідачами по справі № 346/3682/18 ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та представником Релігійної громади церкви "Успіння Пресвятої Богородиці" Української Православної Церкви Київського патріархату села Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області, подано відзив на позовну заяву в якому останні, зокрема, стверджують про правомірність скликання загальних зборів віруючих громадян с. Старий Гвіздець. Зазначають про те, що позивачем не подано жодних доказів, які б свідчили про втручання у діяльність релігійної громади УПЦ с. Старий Гвіздець, проти позову заперечують та у задоволенні позовних вимог просять відмовити. Правом подання відзиву на позов до Господарського суду Івано-Франківської області Григорів Наталія Миколаївна не скористалася.

24. Позиція відповідача - Релігійної громади церкви "Успіння Пресвятої Богородиці" Української Православної Церкви Київського патріархату села Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області. В поданому 23.05.2022 до Господарського суду відзиві на позовну заяву зокрема зазначив, що оспорювані рішення ніяким чином не порушують права та інтереси позивача, а відтак у задоволенні позовних вимог просив відмовити.

IV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

25. Релігійна громада Івано-Франківської Єпархії Української Православної Церкви с. Старий Гвіздець Коломийського району була зареєстрована відповідно до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 15.10.1991 № 186 (том 1, а. с. 60).

26. Юридична особа - Релігійна громада Української Православної Церкви с. Старий Гвіздець (ідентифікаційний код юридичної особи: 20567803) зареєстрована в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 31.01.2013 за № 1 110 176 0000 001021 (виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців знаходиться в матеріалах справи - том 1, а. с. 74 - 76).

27. Рішенням Парафіяльних зборів від 04.07.1991 прийнято Статут релігійної громади Української Православної Церкви с. Старий Гвіздець Коломийського району, який зареєстровано 15.10.1991 виконавчим комітетом Івано-Франківської обласної ради народних депутатів (далі - Статут) (том 1, а. с. 21 - 23).

28. Згідно з витягом з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців керівником Релігійної громади є Кушнір Микола Миколайович. Що підтверджується також довідкою Івано-Франківської Єпархії Української Православної Церкви № 16/18 від 12 лютого 2018 року (том 1, а. с. 12).

29. Відповідно до п. 1 Статуту Релігійна Громада Успіння Пресвятої Богородиці с. Старий Гвіздець (далі Парафія) утворена з метою спільного сповідання і поширення православної Християнської віри і складається з священнослужителів, церковнослужителів і мирян. Парафія входить до складу Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви, знаходиться під канонічним управлінням архієрея Української Православної Церкви та під керівництвом священнослужителя - настоятеля Парафії, призначеного єпархіальним архієреєм.

30. Парафія здійснює свою діяльність на підставі церковних канонів і настанов, Статуту управління Української Православної Церкви, цього Статуту і дотримання законодавства (п. 2 Статуту).

31. Відповідно до абзаців 1 - 3 пункту 4. Статуту, Парафія має цивільну правоздатність юридичної особи відповідно до цього Статуту та чинного Законодавства. Парафіяльні збори під головуванням настоятеля Парафії утворюють Парафіяльну Раду та обирають ревізійну комісію. Головою Парафіяльної ради може бути обраним настоятель, клирик або мирянин цієї Парафії.

32. Пунктом 24. Статуту визначено, що зміни і доповнення до цього Статуту приймаються на Парафіяльних зборах і реєструються у тому порядку, що й Статут.

33. Вищевказаним статутом визначені також структура і управління парафією, парафіяльні заклади, джерела створення коштів та майнові відносини на парафії. Адресою парафії вказане село с. Старий Гвіздець Коломийського району.

34. 15.10.2017 загальними парафіяльними зборами Релігійної громади Української Православної Церкви "Успіння Пресвятої Богородиці" села Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області було прийнято рішення, зокрема про перехід релігійної громади з під юрисдикції єпископа Івано-Франківського і Коломийського Тихона, керуючого Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви, під юрисдикцію єпископа Коломийського і Косівського Юліана, керуючого Коломийської єпархії Української Православної Церкви Київського патріархату та про внесення змін та доповнень до статуту релігійної громади.

35. Означені рішення оформлені Протоколом № 1 сходу парафіян села Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області від 15.10.2017.

36. Протоколом № 1 сходу парафіян села Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області від 15.10.2017 та витягом з протоколу загальних парафіяльних зборів Релігійної громади Української Православної Церкви "Успіння Пресвятої Богородиці" села Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області підтверджується, що на зборах були присутні 136 осіб та відповідно до порядку денного, в нього були включені такі питання: про обрання голови, секретаря зборів та лічильної комісії; перехід релігійної громади з під юрисдикції єпископа Івано-Франківського і Коломийського Тихона, керуючого Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви, під юрисдикцію єпископа Коломийського і ОСОБА_5 , керуючого Коломийської єпархії Української Православної Церкви Київського патріархату; про внесення змін та доповнень до статуту громади; про прийняття нової редакції статуту громади та подання його на реєстрацію до органів виконавчої влади.

37. Вказаний протокол підписано головою зборів - ОСОБА_4 та секретарем зборів - ОСОБА_2 .

38. Відповідно до Списку громадян парафіяльними зборами віруючих УПЦ с. Старий Гвіздець 12 - 14 жовтня 2017 року було проведено опитування щодо зміни підлеглості у канонічних та організаційних питаннях. В даному списку відображені прізвища, імена та по батькові громадян та їх місце проживання, а також містяться дві колонки "Київський патріархат" та "Московський патріархат" з особистими підписами учасників (том 1, а. с. 127 - 132).

39. 24 жовтня 2017 року до Івано-Франківської облдержадміністрації надійшла заява релігійної громади Успіння Пресвятої Богородиці" села Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області, підписана головою громади Віталієм Козаком, якою останній просив зареєструвати нову редакцію Статуту релігійної громади Успіння Пресвятої Богородиці". До заяви додано протокол № 1 сходу парафіян с. Старий Гвіздець, витяг з протоколу загальних парафіяльних зборів релігійної громади УПЦ "Успіння Пресвятої Богородиці" с. Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області та Статут релігійної громади у новій редакції.

40. Розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 27.12.2017 № 832 (том 1, а. с. 106) зареєстровано у новій редакції Статут релігійної громади "Успіння Пресвятої Богородиці" Української Православної Церкви села Старий Гвіздець Коломийського району, в якому зокрема, змінено ієрархічне підпорядкування з УПЦ в УПЦ КП та деякі положення Статуту, виклавши назву Статуту в наступній редакції: "Статут релігійної громади церкви "Успіння Пресвятої Богородиці" Української Православної Церкви Київського патріархату села Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області (том 1, а. с. 17 - 20).

41. Поряд із цим, 16.10.2017 було проведено парафіяльні збори, оформлені протоколом № 01/2017, з якого вбачається, що на зборах були присутні 88 осіб та відповідно до порядку денного, в нього були включені такі питання: обрання лічильної комісії; визначення складу Парафіяльних зборів; обрання секретаря Парафіяльних зборів; обрання Парафіяльної ради; вирішення питання щодо канонічного підпорядкування релігійної організації "Релігійна громада Української Православної Церкви села Старий Гвіздець" (том 1, а. с. 61 - 67).

42. Так, з означеного протоколу встановлено, що парафіяльними зборами прийнято рішення, зокрема, зберегти канонічне підпорядкування релігійної організації "Релігійна громада Української Православної Церкви села Старий Гвіздець" (код ЄДРПОУ 20567803) Українській православній церкві на чолі з Його Блаженством Блаженнішим Онуфрієм (Березорвським), митрополитом Київським і всієї України. Вказаний протокол підписано головою Парафіяльних зборів - ОСОБА_1 та секретарем Парафіяльних зборів ОСОБА_6 .

43. Відтак, позивач посилаючись на неправомірність дій відповідачів та вказуючи на порушення оспорюваними рішеннями прав дійсних членів Релігійної громади Української Православної Церкви села Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області звернувся до суду з позовною заявою в якій просить визнати недійсними (протиправними) та скасувати рішення загальних зборів від 15.10.2017, оформлені протоколом № 1 сходу парафіян села Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області.

V. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Норми права та мотиви, якими суд керувався при ухваленні рішення.

44. Згідно із частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а за частиною 1 статті 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права або інтересу.

45. Пунктом 3 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.

46. Предметом позовних вимог у цій справі є визнання протиправними та скасування рішень загальних зборів парафіян села Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області.

47. Як вбачається з позовної заяви, ОСОБА_1 обґрунтовував свої вимоги тим, що рішення про прийняття статуту в новій редакції приймалося з порушенням процедури внесення змін та доповнень до статуту вищевказаної Релігійної громади; збори від 15.10.2017 проводилися без дотримання положень статуту, яким Релігійна громада Української Православної Церкви села Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області керується у своїй діяльності; нова редакція статуту Релігійної громади Української Православної Церкви села Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області не виносилась на розгляд членів цієї Релігійної громади.

48. Позивач також вказував, що одним з організаційних питань у діяльності релігійних організацій є порядок проведення загальних зборів віруючих релігійної громади. Зазначав, що відповідно до протоколу від 15.10.2017 № 1 збори проводилися членами релігійної громади Української православної церкви Київського патріархату, а відтак вважає що вирішення питань що стосуються діяльності релігійної громади Української Православної Церкви с. Старий Гвіздець представниками інших конфесій є втручанням у її внутрішню діяльність, також останній звертає увагу, що відповідно до означеного протоколу на зборах проводилось голосування за зміну канонічної підлеглості Релігійної громади, проте новою редакцією статуту Релігійної громади впроваджено велику кількість нововведень, про які позивач та інші члени Релігійної громади, а також особи, які взяли участь у зборах 15 жовтня 2017 року, не були повідомлені.

49. Правовідносини, пов`язані з діяльністю релігійних організацій, регулюються Законом України "Про свободу совісті та релігійні організації".

50. Згідно з частинами 1, 2 статті 7 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" (тут та надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), релігійні організації в Україні утворюються з метою задоволення релігійних потреб громадян сповідувати і поширювати віру і діють відповідно до своєї ієрархічної та інституційної структури, обирають, призначають і замінюють персонал згідно із своїми статутами (положеннями). Релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями).

51. Відповідно до частин 1, 2 статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості.

52. Приписами статті 13 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" визначено, що релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення).

53. Так, як зазначалося вище релігійна громада Івано-Франківської Єпархії Української Православної Церкви с. Старий Гвіздець Коломийського району була зареєстрована відповідно до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської обласної ради народних депутатів від 15.10.1991 № 186. Державну реєстрацію в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань здійснено 31.01.2013 за № 1 110 176 0000001021.

54. У частинах 1, 2 статті 12 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", статут (положення) релігійної організації, який відповідно до цивільного законодавства визначає її правоздатність, підлягає реєстрації у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону. Статут (положення) релігійної організації приймається на загальних зборах віруючих громадян або на релігійних з`їздах, конференціях.

55. З 15.10.1991 релігійна громада Української Православної Церкви с. Старий Гвіздець Коломийського району діяла на підставі Статуту, ухваленого парафіяльними зборами та зареєстрованого у встановленому порядку.

56. З встановлених обставин справи вбачається, що 15.10.2017 ініціативна група релігійної громади Української Православної Церкви села Старий Гвіздець скликала парафіяльні збори, які відбулись того ж дня в приміщенні будинку культури села.

57. Як зазначалося вище, відповідно до протоколу № 1 сходу парафіян села Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області від 15 жовтня 2017 року та витягу з протоколу загальних парафіяльних зборів Релігійної громади Української Православної Церкви "Успіння Пресвятої Богородиці" села Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області підтверджується, що на зборах були присутні 136 осіб. Так, згаданими зборами було прийнято рішення, зокрема про перехід релігійної громади з під юрисдикції єпископа Івано-Франківського і Коломийського Тихона, керуючого Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви, під юрисдикцію єпископа Коломийського і Косівського Юліана, керуючого Коломийської єпархії Української Православної Церкви Київського патріархату та про внесення змін та доповнень до статуту релігійної громади.

58. Згідно вказаного протоколу, на зборах було заслухано виступаючих по кожному з питань порядку денного та проводилося голосування по всіх питаннях порядку денного. Наведене підтверджується Списком громадян, які брали участь в опитуванні, що проводилося 12 - 14 жовтня 2017 року щодо зміни підлеглості у канонічних та організаційних питаннях, в якому відображені прізвища, імена та по батькові громадян та їх місце проживання, а також містяться дві колонки "Київський патріархат" та "Московський патріархат" з особистими підписами учасників.

59. Так, судом встановлено, що Розпорядженням Івано-Франківської обласної державної адміністрації від 27 грудня 2017 року № 832 зареєстровано у новій редакції Статут релігійної громади "Успіння Пресвятої Богородиці" Української Православної Церкви села Старий Гвіздець Коломийського району щодо зміни ієрархічного підпорядкування з УПЦ в УПЦ КП та деяких положень Статуту, виклавши назву Статуту в такій редакції: "Статут релігійної громади церкви "Успіння Пресвятої Богородиці" Української Православної Церкви Київського патріархату села Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області.

60. З матеріалів справи вбачається, що допитані в судовому засіданні в якості свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 суду пояснили, що проведення загальних зборів віруючих релігійної громади 15 жовтня 2017 року відбулося у зв`язку з бажанням членів релігійної громади змінити підлеглість у канонічних і організаційних питаннях, релігійна громада прийняла рішення про зміну підлеглості та перехід до УПЦ Київського Патріархату. Проведенню вищевказаних зборів передував збір підписів серед жителів села, який був здійснений ініціативною групою шляхом подвірного обходу, де односельцям роз`яснювалося за що збирають підписи, тобто за українську православну церкву Київського патріархату чи православну церкву Московського патріархату. За збереження останньої у селі виступило п`ять родин. Запланувавши збори розмістили оголошення про це у кількох місцях в селі. Також звернулися до виконавчого комітету Старогвіздецької сільської ради з метою забезпечення законності та правопорядку під час проведення цих зборів. Вказали, що не мали будь-яких перешкод для проведення зборів. Про час і місце проведення даних парафіяльних зборів і для прийняття участі у них, одразу по закінченні богослужіння 15 жовтня 2017 року, яке проводилося біля церкви, так як вона на той час була закритою, їхній парафіянин Задемленюк Дмитро, повідомляв і настоятеля Кушніра, проте той не прибув, вказавши, що "у це болото не перейде".

61. За приписами частини 1 та пунктів 1 - 3 частини 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

62. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 Господарського процесуального кодексу України).

63. Згідно із ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

64. У відповідності до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

65. Відповідно до частин 1, 2 статті 35 Конституції України, кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, безперешкодно відправляти одноособово чи колективно релігійні культи і ритуальні обряди, вести релігійну діяльність. Здійснення цього права може бути обмежене законом лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров`я і моральності населення або захисту прав і свобод інших людей.

66. Згідно зі статтею 2 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", в Україні усі правовідносини, пов`язані із свободою совісті і діяльністю релігійних організацій, регулюються законодавством України. Законодавство України про свободу совісті та релігійні організації складається з цього Закону та інших законодавчих актів України, виданих відповідно до нього.

67. Як визначено у частинах 1, 2 статті 3 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації", кожному громадянину в Україні гарантується право на свободу совісті. Це право включає свободу мати, приймати і змінювати релігію або переконання за своїм вибором і свободу одноособово чи разом з іншими сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати ніякої, відправляти релігійні культи, відкрито виражати і вільно поширювати свої релігійні або атеїстичні переконання. Ніхто не може встановлювати обов`язкових переконань і світогляду. Не допускається будь-яке примушування при визначенні громадянином свого ставлення до релігії, до сповідання або відмови від сповідання релігії, до участі або неучасті в богослужіннях, релігійних обрядах і церемоніях, навчання релігії.

68. Громадяни України є рівними перед законом і мають рівні права в усіх галузях економічного, політичного, соціального і культурного життя незалежно від їх ставлення до релігії. В офіційних документах ставлення громадянина до релігії не вказується (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації").

69. Положеннями частин 4, 5 статті 5 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" визначено, що держава не втручається у здійснювану в межах закону діяльність релігійних організацій, не фінансує діяльність будь-яких організацій, створених за ознакою ставлення до релігії. Усі релігії, віросповідання та релігійні організації є рівними перед законом. Встановлення будь-яких переваг або обмежень однієї релігії, віросповідання чи релігійної організації щодо інших не допускається.

70. Релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того ж культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних і організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості (ч. ч. 1, 2 ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації").

71. Системний аналіз положень статті 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" та норм статті 35 Конституції України, вказує на те, що законодавцем надано право будь-якій релігійній громаді змінити її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях.

72. Положення статті 14 даного Закону визначають порядок та процедуру реєстрації статутів (положень) релігійних організацій.

73. Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Також, у п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що "в мотивувальній частині кожного рішення у разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду, які згідно з Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" є джерелом права і підлягають застосуванню в такій справі".

74. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим - джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

75. Положеннями статті 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики і ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно. Свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

76. Також, положення статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплюють право кожного на свободу об`єднань з іншими особами, включаючи право створювати профспілки та вступати до них для захисту своїх інтересів. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідним в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

77. Із пункту 117 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" від 14 червня 2007 року (заява № 77703/01), стаття 9 Конвенції має розглядатися не тільки у світлі статті 11, а також у світлі статті 6 цієї Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

78. У пункті 112 цього рішення зазначено, що свобода віросповідання - це, перш за все, особиста справа кожного, вона також означає, серед іншого, свободу "сповідувати релігію" самому або в об`єднанні з іншими, публічно та в колі тих, хто поділяє цю віру.

79. Оскільки релігійні громади традиційно існують у вигляді організованих структур, стаття 9 має тлумачитися в світлі статті 11 Конвенції, яка захищає об`єднання від невиправданого втручання з боку держави.

80. Також, в цьому контексті необхідно зазначити, що Європейський суд з прав людини у Рішенні по справі "Корецький та інші проти України" зазначає, що ст. 11 Конвенції також містить вимогу щодо якості закону, який в національному законодавстві регулює право на об`єднання. Визнаючи виключне право держави самостійно регулювати діяльність неурядових організацій на її території, суд зазначив, що таке втручання у право на свободу об`єднання повинно переслідувати легітимну мету та бути "необхідним у демократичному суспільстві", а спеціальний закон повинен бути доступним для конкретної особи та достатньо чітко визначати межі втручання держави у право на свободу об`єднань. Також, у справі "Корецький та інші проти України" Європейський Суд з прав людини визначив, що право на об`єднання - це невід`ємна частина права, гарантованого статтею 11 Конвенції; можливість заснувати юридичну особу з метою діяти колективно в сфері спільних інтересів є одним з найважливіших аспектів права на свободу об`єднання, за відсутності якого вказане право було б позбавлене будь-якого сенсу; спосіб, в який національним законодавством закріплено цю свободу та її практичне застосування органами державної влади є проявом стану демократії в певній країні.

81. Водночас, суд також враховує і те, що у Фундаментальних принципах щодо статусу неурядових організацій в Європі від 5 липня 2002 року (пункти 2, 15) та у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно правового статусу неурядових організацій у Європі СМ/REC (2007) 14 від 10 жовтня 2007 року (пункти 2, 16) передбачено право будь-якої особи бути, зокрема, членом неурядової організації (громадської організації).

82. Так само, у п. 113 вищевказаного рішення ЄСПЛ зазначено, що право віруючих на свободу віросповідання, яке включає право кожного сповідувати релігію разом з іншими, передбачає очікування, що віруючі матимуть змогу вільно об`єднуватися без жодного свавільного втручання з боку держави. Будь-які повноваження держави оцінювати легітимність релігійних поглядів є несумісними з її обов`язком, визначеним у практиці Суду, бути нейтральною та безсторонньою. В пункті 146 цього рішення зазначається, що стаття 8 Закону жодним чином не обмежила чи перешкодила релігійній організації на власний розсуд визначати, в який спосіб вона вирішуватиме, чи приймати нових членів, визначатиме критерії членства та процедуру обрання органів управління. З точки зору статті 9 Конвенції, взятої разом зі статтею 11 Конвенції, це були рішення, які лежать в площині приватного права та які не мають бути об`єктом втручання з боку органів державної влади, якщо вони не порушують прав інших осіб, чи підпадають під обмеження, встановлені пунктами 2 статей 9 та 11 Конвенції. Іншими словами, держава не може зобов`язати легально існуюче приватно-правове об`єднання прийняти нових та виключити обраних членів. Втручання такого роду суперечитиме свободі релігійних об`єднань вільно регулювати свою поведінку та вільно вести свої справи.

83. Крім того, в пункті 150 рішення, ЄСПЛ нагадав, що релігійні об`єднання вправі визначати на власний розсуд спосіб, в який вони прийматимуть нових та виключатимуть існуючих членів. Внутрішня структура релігійної організації та норми, що регулюють членство в ній, мають розглядатися як спосіб, в який такі організації виражають їх погляди та дотримуються своїх релігійних традицій. Суд вказує, що право на свободу віросповідання виключає будь-які повноваження держави оцінювати легітимність способу вираження релігійних поглядів.

84. Рішенням Конституційного Суду України від 13 грудня 2001 року № 18-рп/2001 визначено, що обов`язком правової держави є, зокрема, невтручання як у реалізацію громадянами права на свободу об`єднання, так і в діяльність самого об`єднання, за винятком обмежень, встановлених законом і в інтересах національної безпеки та громадського порядку, охорони здоров`я населення або захисту прав і свобод інших людей відповідно до ч. 1 ст. 36 Конституції України.

85. Аналізуючи зміст Статуту релігійної громади з огляду на положення ст. 8 Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації" у тісному взаємозв`язку з нормами ст. 35 Конституції України та положеннями ст. ст. 9, 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вбачається, що в цьому статуті визначається що парафія утворюється з метою спільного сповідання і поширення православної Християнської віри і складається з священнослужителів, церковнослужителів і мирян (п. 1.), проте не визначається поняття членства у відповідній релігійній громаді, яке в силу закону повинно грунтуються на принципах вільного волевиявлення та вимогах статуту (положення) релігійної громади.

86. Пунктом 37 Статуту про управління Української Православної Церкви визначено, що рішення парафіяльних зборів ухвалюються простою більшістю голосів. При рівній кількості голосів голос головуючого є вирішальним.

87. Доказів про загальну кількість парафіян релігійної громади станом на день проведення зборів позивачем суду не надано.

88. Із оскаржуваного протоколу вбачається, що на зборах 15.10.2017 були присутніми 136 парафіян. Водночас, з наданих позивачем суду протоколів зборів видно, що на зборах 16 жовтня 2017 року були присутні 88 парафіян, що є менше від загальної кількості колишньої релігійної громади УПЦ с. Старий Гвіздець, Коломийського району.

89. Із зазначеного вбачається, що ні в статуті церкви, ні в статуті громади не зазначено умови (підстави) правомочності парафіяльних зборів, не визначено необхідну кількість присутніх на зборах від загальної кількості членів парафії.

90. Щодо застосування обраного позивачем способу захисту. Пунктом 150 Рішення ЕСПЛ від 14.06.2007 року в справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України", суд нагадує, що релігійні об`єднання вправі визначати на власний розсуд спосіб, в який вони прийматимуть нових та виключатимуть існуючих членів. Внутрішня структура релігійної організації та норми, що регулюють членство в ній, мають розглядатися як спосіб, в який такі організації виражають їх погляди та дотримуються своїх релігійних традицій. Суд вказує, що право на свободу віросповідання виключає будь-які повноваження держави оцінювати легітимність способу вираження релігійних поглядів (див. Hasan and Chaush, cited above, § 78; and Manoussakis and Others v. Greece, judgment of 26 September 1996, Reports 1996-IV, § 47).р.

91. Парафіяльні збори 15.10.2017 скликані та проведені членами релігійної громади відповідно до п. 12 Статуту громади; проголосовані відповідно до пункту 11 Розділу VІІІ Г Статуту УПЦ одностайно, більшістю - 136 парафіян.

92. Саме в межах церковних правил, які викладені в статуті релігійної громади, в Статуті УПЦ, нормах Закону України "Про свободу совісті та релігійні об`єднання" діяли парафіяни, які вправі згідно п. 12 свого Статуту зібрати парафіяльні збори.

93. Європейський суд з прав людини зазначає, що вирішення проблеми тлумачення національного законодавства, частиною якого є міжнародні договори, які ратифіковані державою, є функцією національних органів, а саме апеляційного суду і суду першої інстанції. Так само національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v.UKRAINE, №15123, aух;45,ЄСПЛ,06/12/2007).

94. Згідно із частиною 3 статті 35 Конституції України, церква і релігійні організації в Україні відокремлені від держави, а школа - від церкви. Жодна релігія не може бути визнана державою як обов`язкова.

95. Діяльність релігійних організацій визначається церковними правилами (канонами), які для християн православного обряду викладені в Статуті, який приймається Собором тієї чи іншої конфесії, для християн західного обряду - Кодексом канонічного права.

96. Релігійна громада (парафія) це добровільне об`єднання громадян одного ж і того ж віросповідування для спільного задоволення релігійних потреб на умовах дотримання канонів церкви відповідної конфесії.

97. Релігійна громада може мати статус юридичної особи, після відповідної реєстрації свого статуту в органах державної влади.

98. Європейським судом по справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" досліджувалися питання щодо наявності втручання у право на свободу віросповідання скаржника, відповідності цього втручання закону, а також те, чи переслідувало втручання легітимну мету та чи було необхідним у демократичному суспільстві.

99. У зазначеному рішенні встановлено, що за результатами розгляду спору в межах національної судової процедури було порушено статтю 9 Конвенції витлумачену у світлі пункту 1 статті 6 та статті 11 Конвенції.

100. Водночас право на свободу віросповідання не було виправданим і брак гарантій проти свавільних рішень органів реєстрації не був виправлений національними судами, оскільки відсутність узгодженості та передбачуваності законодавства не дозволяла їм дійти інших висновків у справі.

101. Надаючи тлумачення статей 9 та 11 Конвенції в контексті обмеження передбачених ними прав, Європейський суд визнав, що в демократичному суспільстві дійсно може виникнути необхідність обмежити свободу віросповідання задля узгодження інтересів різних релігійних груп.

102. Зі змісту пункту 2 статті 9 Конвенції випливає, що свобода сповідувати свою релігію або переконання підлягає лише обмеженням, встановленим законом, і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

103. У своєму рішенні по справі "Коккінакіс проти Греції" Європейський суд зазначив, що як визначено у статті 9 Конвенції, свобода думки, совісті та релігії виступає однією з підвалин "демократичного суспільства" у значенні, що вживається у пункті 31 Конвенції. Основоположний характер прав, гарантованих його пунктом 1 статті 9 Конвенції, знаходить своє відображення, зокрема, у формулюванні параграфа, що передбачає обмеження на них. На відміну від других параграфів статей 8, 10 і 11 Конвенції, які охоплюють права, що перераховуються в перших параграфах цих статей, у другому параграфі статті 9 Конвенції згадується лише про "свободу сповідувати релігію чи переконання" (пункт 33).

104. Перелік таких обмежень, за вказівкою Європейського суду у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України", є вичерпним, вони мають чітко тлумачитись в межах обмеженої самостійної оцінки, наданої державі, і лише переконливі та нездоланні причини можуть виправдовувати запровадження таких обмежень. При цьому держава має незначні межі для власної самостійної оцінки в цих питаннях.

105. Таким чином, при вирішенні спору слід дослідити, чи було втручання у право на свободу віросповідання необхідним у демократичному суспільстві, тобто здійсненим в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

106. Судом, встановлено, що на загальних парафіяльних зборах Релігійної громади Української Православної Церкви "Успіння Пресвятої Богородиці" села Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області 15.10.2017 приймались рішення лише про перехід релігійної громади з під юрисдикції єпископа Івано-Франківського і Коломийського Тихона, керуючого Івано-Франківської єпархії Української Православної Церкви, під юрисдикцію єпископа Коломийського і Косівського Юліана, керуючого Коломийської єпархії Української Православної Церкви Київського патріархату та про внесення змін та доповнень до статуту громади. Будь - якого рішення щодо відвідування церкви на зборах не приймалось. Храм в селі Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області відкритий для усіх вірян, які можуть його вільно відвідувати.

107. Схожі висновки, щодо відсутності порушеного права позивача рішенням релігійної громади про зміну підлеглості релігійної громади у канонічних та організаційних питаннях, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 27 січня 2020 року у справі № 598/157/15-ц.

108. Відтак, суд не знаходить достатньо аргументованими та доведеними належними і допустимими доказами порушення прав настоятеля ОСОБА_1 та релігійної громади УПЦ щодо порушення їхнього права на сповідування своєї релігії в результаті реорганізації релігійної громади як юридичної особи в результаті зміни конфесійності.

109. При цьому, суд зазначає, що в період з 1991 року по 2017 рік в селі Старий Гвіздець була лише одна релігійна громада УПЦ, також не доведеним є твердження позивача про наявність ще однієї діючої релігійної громади на території села Старий Гвіздець. З пояснень представників сторін в суді вбачається, що, ні миряни релігійної громади УПЦ, ні позивач, як настоятель цієї громади, не звертались до релігійної громади УПЦ КП про можливість почергового відправлення церковних ритуалів та обрядів в приміщенні церкви. З долучених до справи протоколів вбачається, що за зміну конфесійності релігійної громади, внесення змін до Статуту, проголосувало одностайно 136 парафіяни; за підтвердження приналежності до УПЦ Київського патріархату, згідно долученого протоколу зборів, а отже в задоволенні позову слід відмовити.

110. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі "Проніна проти України", N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Висновок суду.

111. Враховуючи викладене, в позові належить відмовити.

Судові витрати.

112. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлюються Законом України "Про судовий збір".

113. Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

114. Так, позивач звернувся із зазначеним позовом до Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області 01.08.2018.

115. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено, що з 1 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 1 762, 00 гривень.

116. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

117. Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору є одна вимога немайнового характеру.

118. Таким чином, при подачі позовної заяви до Господарського суду заявник мав сплатити судовий збір у загальному розмірі 1 762, 00 гривень.

119. Водночас, в матеріалах справи наявна квитанція про сплату судового збору № ПН133948С1 від 12.06.2018 на суму 704, 80 гривень.

120. Відтак, недоплата судового збору за розгляд позовних вимог у порядку господарського судочинства становить 1 057, 20 гривень.

121. Заразом, відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи відмову в задоволенні позову, сплата судового збору покладається на позивача.

Керуючись статтями 73, 86, 123, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

1. В позові ОСОБА_1 до відповідачів: ОСОБА_2 , Релігійної громади церкви "Успіння Пресвятої Богородиці" Української Православної Церкви Київського патріархату села Старий Гвіздець Коломийського району Івано-Франківської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Івано-Франківська обласна державна адміністрація про визнання протиправними та скасування рішень загальних зборів, оформлених "Протоколом № 1 сходу парафіян с. Старий Гвіздець" від 15.10.2017 відмовити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) в дохід Державного бюджету України (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), бюджетний рахунок UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106 (стягувач: Державна судова адміністрація України, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) 1 057, 20 гривень (одну тисячу п`ятдесят сім гривень двадцять копійок) судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

5. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

6. Повний текст рішення складено - 04.08.2022.

Суддя В. В. Михайлишин