Рішення

від 03.08.2022 по справі 240/36202/21

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2022 року м. Житомир справа № 240/36202/21

категорія 111030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Приватного підприємство "Звягель пак" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:

визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішенняГоловного управління ДПС у Житомирській області від 21.10.2021 №00099400705, №00099390705, №00099380705.

В обґрунтування позову зазначає, щоза результатами перевірки відповідачем встановлено порушення п.14.1.36, 14.1.54, 14.1.257, п.14.1. ст.. 14, п.44.1,п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1. п. 134.1 ст.134, п.135.1, п.136.1 ст. 136, п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України , п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 189.1 ст. 189, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України , п.201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. Вважає такі висновки протиправними, оскільки позивач правомірно визначив грошові зобов"язання з податку на прибуток та ПДВ, своєчасно вніс податкову накладну та сплатив свої зобов"язання, оскільки вартість товару у результаті здійснення операцій зі своїми контрагентами була включена до складу доходу, а податкове зобов"язання сформоване відповідно до вимог податкового законодавства.

Провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження.

Відповідач надав відзив на позов, в якому просить відмовити в його задоволенні. Зазначає, що за результатами документальної перевірки встановлено порушення п.п.14.1.36, п.п. 14.1.54, п.п.14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.136.1 ст.136, п. 137.1 ст.137 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 314455 грн., в т.ч: 2017 рік-823 грн.; 2018 рік-313632 грн.; порушення п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189 п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2172 грн. у тому числі за періоди: січень 2019 року в сумі 886 грн.; квітень 2019 року в сумі 1286 грн. ; п.201,1, п.201,10 ст.201 Податкового кодексу України не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні при визначенні податкових зобов`язань з податку на додану вартість всього на суму ПДВ 292572 грн.

Одночасно, відповідач звертає увагу суду, що платник частково не погоджується з висновками акту перевірки щодо заниження податку на 2018 рік в сумі 313632 грн., проте позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.10.2021 №00099400705 від 21.10.2021 у повному обсязі. При цьому жодним чином не спростовує висновки перевірки, не надає будь-яких доказів на підтвердження власної позиції щодо правильності нарахування інших операційних витрат в сумі 4572 грн. за 2017 рік (податок на прибуток в розмірі 823 грн.).

Усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 17.01.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляді.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, викладених у письмовому відзиві.

Ухвалою від 16.06.2022 суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.

Головним управлінням ДПС у Житомирській області на підставі наказів від 27.08.2021 року №1215-п, від 06.09.2021 року №1249-к проведено документальну позапланові виїзну перевірку ПП "Звягель Пак" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період діяльності з 01.01.2017 року по день завершення перевірки, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2017 року по день завершення перевірки, та з питань дотримання вимог законодавства по єдиному соціальному внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період діяльності з 05.09.2016 року по день завершення перевірки, відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки, результати якої оформлені актом перевірки від 15.09.2021 №9170/06-30-07-05/40807006.

За результатами перевірки встановлено порушення ПП "Звягель Пак":

-п.п. 14.1.36, п.п. 14.1.54, п.п.14.1.257 п. 14.1 ст. 14, п.44.1, п.44.2 ст.44, п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.136.1 ст.136, п. 137.1 ст.137 Податкового Кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), ст.2, ст.3, ст.4 та ст.9, ст. 11 Закону України від 16.07.1999г. № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №15 "Доходи", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 29,11.1999р. №290 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999р. за №860/4153 (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №11 "Зобов`язання", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000р. №20 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000р. за №85/4306 (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 314455 грн., в т.ч: 2017 рік-823 грн.; 2018 рік-313632 грн.

- п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.189.1 ст.189 п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), в результаті чого в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 2172 грн., у тому числі за періоди: січень 2019 року в сумі 886 грн.; квітень 2019 року в сумі 1286 грн.

-п.201,1, п.201,10 ст.201 Податкового кодексу України не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні при визначенні податкових зобов`язань з податку на додану вартість всього на суму ПДВ 292572 грн.

Позивач надав заперечення на акт перевірки, за результатами розгляду яких заперечення ПП "Звягель Пак" залишено без задоволення, а висновки акту перевірки - без змін.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято 21.10.2021 податкові повідомлення-рішення:

№00099400705 від 21.10.2021 про збільшення суми грошового зобов"язання за платежем податок на прибуток в розмірі 345901, в тому числі 314155 грн. за податковими зобов`язаннями, 31446 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

№00099380705 про збільшення суми грошового зобов"язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2389 грн., в тому числі 2172 грн. - за податковими зобов`язаннями, 217 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

№00099390705 про застосування штрафу за платежем податок на додану вартість в розмірі 145744 грн.

Позивач вважає такі рішення протиправними, тому звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 75.1. ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до норм підпунктів 14.1.27, 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "витрати" - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником), а "господарська діяльність" - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Об`єкт оподаткування податком на прибуток визначений у статті 134 ПК України як прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 3.10 "Методичних рекомендацій щодо заповнення форм фінансової звітності", затверджених наказом Мінфіну від 28.03.2013 року № 433 встановлено, що у статті "Інші операційні доходи" відображаються суми інших доходів від операційної діяльності підприємства, крім чистого доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг): дохід від операційної оренди активів; дохід від операційних курсових різниць; відшкодування раніше списаних активів; дохід від роялті, відсотків, отриманих на залишки коштів на поточних рахунках в банках, дохід від реалізації оборотних активів (крім фінансових інвестицій), необоротних активів, утримуваних для продажу, та групи вибуття, дохід від списання кредиторської заборгованості, одержані штрафи, пені, неустойки тощо.

До цієї статті можуть наводитись додаткові статті:

"Дохід від зміни вартості активів, які оцінюються за справедливою вартістю", в якій відображається дохід від зміни вартості всіх активів (фінансових інструментів, інвестиційної нерухомості, біологічних активів та інших), які оцінюються за справедливою вартістю. Підприємства, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами, у цій статті відображають дохід від зміни вартості фінансових інструментів, які оцінюються за справедливою вартістю.

"Дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції", в якій відображається дохід від первісного визнання біологічних активів і сільськогосподарської продукції, одержаних унаслідок сільськогосподарської діяльності.

До розрахунків приймається загальна сума інших операційних доходів.

Відповідно до п.3.20 вищезазначених методичних рекомендацій у статті "Інші витрати" відображаються собівартість реалізації фінансових інвестицій; втрати від неопераційних курсових різниць; втрати від уцінки фінансових інвестицій та необоротних активів; витрати підприємств (крім тих, основною діяльністю яких є торгівля цінними паперами) від зміни балансової вартості фінансових інструментів, які оцінюються за справедливою вартістю; інші витрати, які виникають у процесі господарської діяльності (крім фінансових витрат), але не пов`язані з операційною діяльністю підприємства.

В силу приписів абзацу 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Тобто, наведені правові норми ПК України дозволяють платнику податку формувати витрати у зв`язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

В свою чергу за визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, "податковий кредит" - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту "а" пункту 198.1, пунктів 198.2, 198.3 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Платник податку зобов`язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У даній податковій накладній зазначаються в окремих рядках обов`язкові реквізити, перелік яких наведений у пункту 201.1 статті 201 ПК України. Правовий статус податкової накладної закріплений в положеннях норм статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з аналізу наведених норм в сукупності суд приходить до висновку, що ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: відсутність зв`язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність реальних поставок), відсутність податкової правосуб`єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає й те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

За приписами норм пунктів 44.1, 44.2, 44.3 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Платники податку, які відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" застосовують міжнародні стандарти фінансової звітності, ведуть облік доходів і витрат та визначають об`єкт оподаткування з податку на прибуток за такими стандартами з урахуванням положень цього Кодексу. Такі платники податку при застосуванні положень цього Кодексу, в яких міститься посилання на положення (стандарти) бухгалтерського обліку, застосовують відповідні міжнародні стандарти фінансової звітності.

Юридичні особи - платники єдиного податку, які відповідають критеріям, визначеним підпунктом 3 пункту 291.4 статті 291 цього Кодексу, ведуть спрощений бухгалтерський облік доходів та витрат з метою обрахунку об`єкта оподаткування за методикою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Визначення первинного документу та загальні вимоги до оформлення первинних документів містяться в Законі України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-ХІV (далі - Закон України від 16 липня 1999 року №996-ХІV) та в Положенні про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704.

Згідно частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХІV).

В свою чергу, інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 цього Закону).

При цьому, податкове законодавство не встановлює перелік первинних документів, складенням яких мають оформлюватися ті чи інші операції. Разом з тим, відповідні первинні документи повинні містити усі необхідні реквізити, визначені частинами 1, 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", повну інформацію про виконану господарську операцію та виступати носіями достовірних відомостей про таку операцію та її учасників.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Дана правова позиція суду відповідає висновкам Верховного Суду України, які викладені у його постановах від 27 червня 2017 року у справі № 808/1062/14, від 14 березня 2017 року у справі № 826/757/13-а, Верховного Суду, зокрема у постанові від 06 лютого 2018 року № К/9901/5042/17.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, суд враховує враховувати, що відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, підприємство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 19.06.2018 у справі №808/2447/17 та від 31.07.2018 у справі №820/3119/17.

Податковим повідомленням-рішенням №00099400705 від 21.10.2021 збільшено позивачу суми грошового зобов"язання за платежем податок на прибуток в розмірі 345901, в тому числі 314155 грн. за податковими зобов`язаннями, 31446 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

При цьому, таке винесене на підставі встановлених перевіркою наступних порушень:

-заниження доходів від будь-якої діяльності, визначений за правилами бухгалтерського обліку за 2018 рік;

-завищення інших операційних витрат по рядку 2180 Звіту про фінансові результати за 2017 рік в сумі 4572 грн.;

Крім того, перевіркою встановлено взаємовідносини ПП "Звягель Пак" із ТОВ "Овертрейд Компані". ПП "Звятель Пак" в порушення па 14.1.36, п.п. 14.1.54, пп.14.1.257 п. 14.1 пп.. 14, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.136.1 п.136.1 ст.136, п.137.3 ст. 137 Податкового Кодексу України №2755-УІ від 02.12.2010р. № 2755-V1 (із змінами та доповненнями), ст.2, ст.3, ст.4 та ст.9, ст..11 Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарту бухгалтерського обліку №15 "Доходи", який затверджено наказом Міністерства фінансів України №290 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за №860/4153 (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку №11 "Зобов"язання", який затверджено наказом Міністерства фінансів України №20 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 за №85/4306 (із змінами та доповненнями) ПП "Звягель Пак" занижено фінансовий результат до оподаткування податком на прибуток внаслідок заниження доходу за 2018 рік в сумі 1742400 грн., а саме:

-завищено за 2018 рік дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 1452000 грн. в результаті відображення в регістрах бухгалтерського обліку документального оформлення взаємовідносин з ТОВ "Овертрейд Компані" (код згідно ЄДРПОУ 41566334), постачання товару якому не підтверджено в ході проведення перевірки з урахуванням сукупності з`ясованих доказів.

-занижено за 2018 рік дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 1452000 грн. за 2018 рік внаслідок не включення до доходу сум реалізації товару (пробки з ковпачком) іншим (невстановленим) суб`єктам господарської діяльності.

-занижено за 2018 рік дохід від будь-якої діяльності (за вирахуванням непрямих податків), визначений за правилами бухгалтерського обліку на загальну суму 1742400 грн. внаслідок не включення до доходу отриманої безповоротної фінансової допомоги перерахованої на банківський рахунок ПП "Звягель Пак" згідно платіжного доручення №614 від 23.10.2018 від ТОВ "Овертрейд Компані" (код ЄДРПОУ 41566334), постачання товару якому не підтверджено в ході проведення перевірки.

Як слідує з акту перевірки підставою для формування зазначених висновків стало, зокрема, нереальність господарських операцій з контрагентом ТОВ "Овертрейд Компані", оскільки вони мають характер фіктивних. Надані документи первинного бухгалтерського обліку не підтверджують правильність визначених позивачем податкових зобов`язань.

Суд встановив, що на момент здійснення спірних господарських операцій з ТОВ "Овертрейд Компані" , позивач здійснював діяльність, зокрема, щодо оптової торгівлі.

18.10.2018 між ПП "Звягель Пак" (Постачальник) та ТОВ "Овертрейд Компані" (Покупець) укладено договір поставки №005.

Згідно з умовами договору ПП "Звягель пак" повинно поставити товар (пробку з ковпачком) на склад покупця ТОВ "Овертрейд компані" до м. Львів, покупець зобов`язався на протязі 3 днів здійснити оплату за товар шляхом перерахування коштів.

Після підписання договору обидві сторони виконали свої зобов`язання. Факт поставки товару підтверджується видатковою накладною № 24 від 19.10.2018, ВМД UA906080/2018/022633 від 10.08.2018, ВМД UA122080/2018/024675 від 09.10.2018, специфікацією № 14 від 19.11.2018 та специфікацією № 13 від 05.10.2018 до договору поставки від 13.06.2017 щодо отримання товару та його подальшого розмитнення, звіт операцій по рахунку, який підтверджує отримання коштів від покупця.

При цьому, за умовами специфікацій, такі укладені до договору поставки №002-UKR/17 від 13.06.2017 між ПП "Звягель Пак" (Покупець) та ООО "Полімір Рус" (постачальник) про те, що Постачальник зобов"язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов"язується прийняти та оплатити пробку з ковпачком у визначеній кількості, асортименті та вказаним цінам.

Так як товар був придбаний у товарний кредит, то отримані кошти були перераховані згідно контракту ЗЕД постачальнику.

Після поставки , була виписана відповідна податкова накладна за № 9230145266 від 22.10.2018 та належним чином зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Дослідивши зміст наданих позивачем документів, за результатами співставлення документів по відносинам із ТОВ "Овертрейд Компані" суд дійшов висновку, що спірні господарські операції були спрямовані на настання реальних наслідків.

Суд звертає увагу, що відповідач, на якого покладено обов`язок доказування, не надав жодних доказів на підтвердження викладених у відзиві та акті перевірки обставин щодо не підтвердженням факту здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, зокрема про не підтвердження поставки товару по ланцюгу постачання.

В судовому засіданні були допитані свідки ревізор-інспектор ОСОБА_1 , та головний бухгалтер ПП "Звягель Пак" ОСОБА_2 ..

Свідок ОСОБА_1 пояснила, що при перевірці було надано договір на поставку пробок, видаткові накладні. Товарно-транспортні накладні не було надано, тому невідомо як перевозили товар покупцю.

Свідок ОСОБА_2 пояснила, що доставка товару на підставі договору контрагенту здійснювалася транспортом виробника.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача, товар не відгружався на склад підприємства, у зв"язку з його відсутністю, а доставлявся напряму з ООО "Полімір Рус" до контрагента ТОВ "Овертрейд Компані" . Оскільки ПП "Звягель Пак" товар не доставляв, а відтак, і докази транспортування товару у позивача відсутні.

Крім того, суд звертає увагу, що документи на перевезення не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення.

Так, у постанові від 24 травня 2019 року у справі № 826/7423/16 та у постанові від 04 червня 2020 року у справі № 340/422/19 Верховний Суд зазначив, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Більш того, Верховний Суд вказав на те, що товарно-транспортні накладні на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі - продажу чи поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже відсутність у позивача товарно-транспортних накладних не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій проведених з контрагентами.

У постанові від 20 серпня 2020 року у справі № 804/5374/17 Верховний Суд виклав аналогічні висновки та зазначив, що доводи податкового органу щодо відсутності товарно-транспортних накладних як обставини, що свідчить про нереальність господарських операцій, є безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, тобто товарно-транспортна накладна є доказом, який підтверджує факт надання/отримання транспортних послуг, а не реальність господарської операції в цілому.

Суд також не визнає обґрунтованими доводи суб`єкта владних повноважень щодо сертифікатів якості, оскільки наявність недоліків в оформленні сертифікатів якості (відповідності), так само і їх відсутність не є підставою для висновків про нереальність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

При цьому, суд зазначає, що такі документи, як сертифікати якості (відповідності) не є документами бухгалтерського обліку чи податкового обліку, які засвідчують факт вчинення господарської операції.

Така правова позиція сформована Верховним Судом та відображена, зокрема, у постанові від 20 березня 2020 року у справі № 813/1872/13-а.

В акті перевірки міститься висновок, що контрагент ТОВ "Овертрейд Компані" зареєстрований з метою реалізації товарів по ухиленню від сплати податків реально діючим СПД, в т.ч. позивачу, шляхом незаконного формування податкового кредиту, що підтверджується наявною інформацією. Також відповідач посилається на наявність кримінального провадження в яких фігурантом є ТОВ "Овертрейд Компані" .

Суд погоджується, що нормами чинного законодавства передбачена можливість використання податковим органом інформаційних баз контролюючих органів, з метою виконання покладених на останніх функцій та завдань.

Проте, суд зазначає, що наявна в інформаційних базах ДПС інформація не може бути доказом в розумінні процесуального закону щодо реальності господарських операцій.

Наявність певної податкової інформації, одержаної від інших підрозділів податкового органу чи з інформаційних систем державної податкової служби, що не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації, може породжувати певні сумніви щодо законності господарських операцій платника податків, однак не є беззаперечним доказом того факту, що в дійсності ніякі товари не отримувались платником податків від його контрагента.

Суд зазначає, що норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами - постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Так само, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності). У зв`язку з цим одне лише посилання на відсутність у постачальника - контрагента у господарській операції матеріально-виробничих та/або трудових ресурсів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності, не може бути достатньою підставою для позбавлення платника ПДВ - покупця права на податковий кредит.

Європейський Суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування ПДВ, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування ПДВ за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

При цьому, процес аналізу інформаційних баз даних ДПС України та ЄРПН є формальним рівнем податкового контролю, на стадії якого податковий орган фактично порівнює задекларовані контрагентами кореспондуючі суми податкових зобов`язань й податкового кредиту з метою оперативного виявлення платників, що підлягають документальній перевірці. Зазначений етап контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджується податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку.

Отже, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Так само і саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов`язків не може бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Стосовно зазначення в акті перевірки про кримінальне провадження щодо контрагента, суд вважає, що його наявність не є підставою для визнання операцій нереальними. Сама по собі наявність кримінальних проваджень щодо контрагентів платника податків не є підставою для визнання операцій нереальними, адже причетність останнього до злочинів щодо яких здійснюються кримінальні провадження, повинно бути доведено податковим органом.

Вказаний висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 05 червня 2018 року по справі №2а- 1570/6063/12 та від 12 червня 2018 року по справі № 822/2198/17.

Практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" №3477-IV від 23.02.2006 року є джерелом права, свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб`єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (Рішення Європейського Суду від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України"). Вказане узгоджується з конституційним принципом індивідуальності юридичної відповідальності.

За таких обставин суд вважає, що позивач не може нести відповідальність за неправомірні дії контрагента, а тому невизнання податковим органом права на податковий кредит та висновок про завищення витрат є безпідставними.

Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб`єктності своїх контрагентів і реально отримувати від них товари (роботи чи послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Здійснення господарської діяльності контрагентом не може мати наслідків для платника податків, оскільки законодавством не передбачений обов`язок суб`єкта підприємницької діяльності бути обізнаним із особливостями господарювання контрагента.

Суд зазначає, що відповідно до положень ст. 78 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою, проте контролюючим органом, всупереч вимог ч.2 ст.77 КАС України, такого доказу як вирок надано не було.

Оцінка документів, як письмових доказів, здійснюється відповідно до положень процесуального принципу допустимості доказів, закріпленого на час вирішення спору ст. 74 КАС України якої визначено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідачем також не подано жодних доказів на підтвердження наявності рішення суду, яке набрало законної сили, яким встановлено фіктивність ТОВ "Овертрейд компані", що має безпосереднє значення для надання висновку щодо діяльності господарюючих суб`єктів.

У ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінального провадження відносно посадових (службових) осіб підприємства позивача або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, доказів наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином чи рішення суду про визнання правочину недійсним суб`єктом владних повноважень до суду також не подано.

Отже, беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, суд доходить висновку, що у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та склад витрат не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою.

Крім того, суд звертає увагу, що у жовтні 2018 року відповідач не відніс ТзОВ "Овертрейд компані" до переліку ризикових суб' єктів господарювання, оскільки не зупиняв реєстрацію та не відмовляв в реєстрації в ЄРПН податкових накладних, виписаних ТзОВ "Овертрейд компані" .

Отже, за наслідками проведеного в грудні 2018 аналізу наявної інформації в інформаційних ресурсах ДФС за результатами проведення обробки та аналізу податкової інформації відповідач не виявив об"єктивних ознак наявності ризиків порушення ТзОВ "Овертрейд компані" норм податкового законодавства та зареєстрував видані ним податкові накладні.

В даному випадку позивачем надано весь необхідний перелік документів первинного бухгалтерського обліку, що свідчать про реальність вчинення господарських операцій між сторонами договору та про настання змін в майновому стані позивача, що само по собі спростовує висновки контролюючого органу про фіктивність таких операцій.

Враховуючи викладені обставини, з наданих позивачем первинних документів встановлено, що діяльність позивача відповідає умовам укладених договорів, свідчить про наявність господарських цілей при здійсненні господарських операцій.

Суд звертає увагу, що відповідач, на якого покладено обов`язок доказування, не надав жодних доказів на підтвердження викладених у відзиві та акті перевірки обставин щодо не підтвердженням факту здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, зокрема про не підтвердження поставки товару по ланцюгу постачання про відсутність трудових ресурсів та основних засобів для здійснення господарської діяльності.

Відтак, висновки відповідача про порушення позивачем п.14.1.36, п.п. 14.1.54, пп.14.1.257 п. 14.1 пп.. 14, п.44.1, п.44.2 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.135.1 ст.135, п.136.1 п.136.1 ст.136, п.137.3 ст. 137 Податкового Кодексу України №2755-УІ по взаємовідносинах з ТОВ "Овертрейд Компані" та заниження фінансового результату до оподаткування податком на прибуток внаслідок заниження доходу за 2018 рік в сумі 1742400 грн. не знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи та спростовані дослідженими судом матеріалами справи та доказами.

Щодо порушення в частині завищення інших операційних витрат в сумі 4572 грн. за 2017 рік. Відповідно до розрахунку грошових зобов"язань до рішення №00099400705, на зазначену суму позивачу спірним рішенням нараховано податок на прибуток 823 грн. та штрафні санкції у розмірі 83 грн.

Так, у акті перевірки зазначено, що ПП "Звягель Пак" в порушення п.44.1, п.44.2 ст,44, п.п.134.1 п.134.1 ст.134 Податкового Кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), ст.З, ст.4 та ст.9 Закону України від 16.07.1999г. № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік т фінансову звітність в Україні" (із змінами та доповненнями), Положення (Стандарт бухгалтерського обліку №16 "Витрати", який затверджено наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999р. №318 "Про затвердження Положення (Стандарту) бухгалтерського обліку" та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 19.01.2000р. за №27/4248 (із змінами та доповненнями), згідно наданих до перевірки договорів з постачальниками ТМЦ, робіт, послуг, первинних бухгалтерських документів: видаткових накладних, актів приймання-передачі послуг, актів списання ТМЦ, виписок банку, регістрів синтетичного обліку, а саме: даних Журналу - ордеру "Головна книга" за 2017-2021рр., завищено інші операційні витрати в сумі 4572 грн. за 2017 рік.

-за рахунок включення платником податків до рядка 2180 "Інші операційні витрати" Звіту про фінансові результати за 2017 рік (форма №2) витрат, що не підтвердженні первинними документами.

Дане порушення встановлено при співставленні регістрів бухгалтерського обліку та бухгалтерських проведень Д-т 94 К-т 312, 334, 632 з даними рядка 2180; "Інші операційні витрати" Звіту про фінансові результати за 2017 рік (форма №2), а саме в ході перевірки встановлено, що сума інших операційних витрат за 2017 рік, які включені до рядка 2180 "Інші операційні витрати" Звіту про фінансові результати (форма №2) становить - 242128 грн., за даними платника (показники рядка 2180 Звіту про фінансові результати) становить - 246700 грн., відхилення складає 4572 грн.

Допитана в судовому засіданні свідок ревізор ОСОБА_3 пояснила, що позивач на запит про надання документів на підтвердження правильності нарахування інших операційних витрат не надав жодного доказу та пояснень.

Позивач не надав ні на запит відповідача, ні суду документів, на підставі яких формувалися інші операційні витрати.

Суд звертає увагу, що у судовому засіданні позивач також не пояснив суду правомірність нарахування інших операційних витрат та у позовній заяві з приводу зазначеного порушення відсутнє жодне обґрунтування.

Отже, з огляду на це, суд вважає, що встановлене перевіркою порушення в частині завищення інших операційних витрат в сумі 4572 грн. за 2017 рік. є правомірним.

Відтак, суд зазначає, що податкове повідомлення-рішення №00099400705 від 21.10.2021 в частині збільшення суми грошового зобов"язання за платежем податок на прибуток на суму 823 грн. та штрафних санкцій на суму 83 грн. є правомірним.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №00099400705 від 21.10.2021 підлягає скасуванню у сумі 344995 грн., що включає суму збільшення податкового зобов"язання з податку на прибуток на 313632 грн. та 31363 грн. штрафних санкцій. (1742400*18% та 313632*10%)

Щодо податкового повідомлення-рішення №00099380705 про збільшення суми грошового зобов"язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2389 грн., в тому числі 2172 грн. - за податковими зобов`язаннями, 217 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Підставою для винесення вказаного рішення стало встановлене перевіркою порушення п. 187.1ст.187, п. 188.1 ст.188 Податкового кодексу України внаслідок чого підприємством занижено податкові зобов`язання по ПДВ на загальну суму 290400 грн. внаслідок невключения до складу податкових зобов`язань сум ПДВ при реалізації товару (пробок з ковпачком) іншим (невстановленим) суб`єктам господарської діяльності на загальну суму 1 452 000 грн., в т.ч. ПДВ - 290400 грн. в жовтні 2018 року та завищено суму податкового зобов`язання в жовтні 2018 року на загальну суму 290400 грн. "сумнівному" СГД ТОВ "Овертрейд Компані" (код згідно з ЄДРПОУ 41566334) достачання товару якому не підтверджено.

Крім того, на порушення п. 198.5 ст. 198 Податкового кодексу України ПП "Звягель Пак" не нараховані податкові зобов`язання у загальній сумі 2172 грн. по операціях, по яких в ході перевірки не підтверджено відповідними документами обліку їх використання у господарській діяльності.

Перевіркою повноти визначення податкових зобов`язань за період по 08.09.2021 року встановлено завищення ПП "Звягель Пак" податку на додану вартість на загальну суму 290 400 грн., в т.ч. по періодам: жовтень 2018 року в сумі 290 400 грн.; та їх заниження в сумі 292 572 грн., в т.ч. по періодам: жовтень 2018 року в сумі 290 400 грн.; березень 2019 року в сумі 1286 грн.; вересень 2018 року в сумі 886 грн.

Суд звертає увагу, що реальність господарських операцій позивача з ТОВ "Овертрейд Компані" та виконання мов договору поставки підтверджена судом в ході розгляду справи, що описано вище.

Перевіркою відображених показників у рядку 4 колонка Б Декларацій "Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Кодексу за операціями, що оподатковуються за основною ставкою" за період з 01.01.2017 по 08.09.2021 у загальній сумі 0 грн. встановлено заниження таких показників всього на загальну суму 2172 грн., в тому числі по періодам: березень 2019 року в сумі 1286 грн.; вересень 2018 року в сумі 886 грн.

На зазначені висновки контролюючого органу вплинув факт списання позивачем ТМЦ, не підтверджений належними документами за відсутності доказів використання в господарській діяльності.

Суд погоджується з висновками контролюючого органу, з огляду на таке.

Як встановлено судом, ПП "Звягель Пак" у перевіреному періоді проводило придбання Пробок з ковпачком типу 1, відповідно було сформовано податковий кредит при їх придбанні.

Разом з тим, згідно акту на списання №2 від 20 вересня 2018 ПП "Звягель Пак" проведено списання пробка з ковпачком Тип 2 жовта кількість 11 тис.шт., ціна 201,31 грн. На суму 2214,38; пробка з ковпачком Тип 2 червона, 11 тис. шт., ціна 201,31 грн., сума 2214,37 грн.;

Згідно акту на списання №1 від 29.03.2019 ПП "Звягель Пак" проведено списання пробка з ковпачком Тип 2 жовта кількість 16,5 тис.шт., ціна 194,79 гн. На суму 3214,07; пробка з ковпачком Тип 2 червона, 16,5 тис. шт,, ціна 194,79 грн., сума 3214,07 грн.

Всього списано пробок на суму 10856,89 грн. Сума ПДВ з даної операції 2172 грн.

В судовому засіданні допитаний свідок ревізор ОСОБА_1 пояснила, підприємством були списані пробки з ковпачком на випробування, без ПДВ. Підприємство не зробило нарахування умовного продажу по актам на списання і не зареєструвало податкову накладну.

Представник позивача в судовому засіданні з даного приводу пояснив, що пробки, які були списані, надавалися покупцям для проведення технологічних випробувань пакувальних ліній та їх налаштувань. Випробування проводилось на заводах покупців, які проводили перевірку на якість. Акти на списання та протоколи випробувань від даних підприємств були надані. Позивач також вказав, що протокол випробувань до акту списання від 29.03.2019 у позивача відсутній, оскільки він не надавався випробувачем підприємством "Чумак".

На підтвердження здійснення операцій списання ТМЦ до позовної заяви було надано копію акту списання товарів №2 від 20.09.2018, всього на суму 4628,75 грн., акту списання товарів №1 від 29.03.2019р. всього на суму 6428,14 грн., протокол испытаний вспомогательних материалов №41 від 20.09.2018 ТОВ "Щедро".

В актах на списання не зазначається місце складання акту на списання, водночас зазначається "Організація: Приватне підприємство "Звягель Пак" (реквізити), Склад: Основний склад, підстава: протокол випробувань, тоді як згідно пояснення представника позивача, списання пробок з колпачками в кількості 55000 штук відбулось внаслідок випробування на ТОВ "Щедро" у м. Львів.

Протокол випробування допоміжних матеріалів надано тільки до одного з актів на списання (акту списання товарів №2 від 20.09.2018р.) та він не містить штампів та печаток ТОВ "Щедро".

Протокол випробування до акту списання товарів №1 від 29.03.2019 у позивача відсутній, що ним не заперечується.

При цьому, суд звертає увагу, що позивачем не заперечувався факт списання без ПДВ, тоді як при придбанні товару було сформовано податковий кредит. Суму списання віднесено до витрат.

Згідно із пунктом г) пункту 198.5 статті 198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, відповідні податкові накладні за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

З метою застосування цього пункту податкові зобов`язання визначаються по товарах/послугах, необоротних активах: придбаних для використання в неоподатковуваних операціях - на дату їх придбання; придбаних для використання в оподатковуваних операціях, які починають використовуватися в неоподатковуваних операціях, - на дату початку їх фактичного використання, визначену в первинних документах, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні.

Оскільки, як було встановлено в ході перевірки, під час придбання товарно-матеріальних цінностей суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, то платник податку повинен був здійснити нарахування податкових зобов`язань з ПДВ (зробити нарахування умовного проваджу) на суму 10856,89 грн. при їх списанні.

Враховуючи викладене, твердження позивача про неправомірність висновків контролюючого органу про заниження податкового зобов`язання з ПДВ на суму 2172 грн. не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду.

Водночас суд вважає правомірними висновки щодо порушення позивачем вимог підпункту г пункту 198.5 статті 198 ПК України в частині не підтвердження належними документами обліку факт списання ТМЦ (пробок з ковпачком) на загальну суму 10856, 89 грн., у зв"язку з не нарахуванням умовного проваджу.

З викладеного слідує, що по операціях з списання пробок з ковпачком ПП "Звягель Пак" не підтверджено належним чином оформленими первинними документами обліку факт списання ТМЦ (пробок з ковпачком), на загальну суму 10856,89 грн., сума ПДВ з даної операції - 2172 грн.

Враховуючи обсяг списання за вересень 4428,75 грн., за березень - 6428,14 грн. , з огляду на це, сума ПДВ з 4428,75 грн. - 886 грн., сума ПДВ з 6428,14 грн. - 1286 грн.

Враховуючи викладене податкове повідомлення-рішення №00099380705 про збільшення суми грошового зобов"язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 2389 грн., в тому числі 2172 грн. - за податковими зобов`язаннями, 217 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями є правомірним.

Щодо рішення №00099390705 про застосування штрафу за платежем податок на додану вартість в розмірі 145744 грн.

Перевіркою термінів реєстрації (відсутності реєстрації) податкових накладних/ розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або щодо виявлення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкових накладних за період з 01.01.2017 по 08.09.2021 на підставі даних Єдиного реєстру податкових накладних, облікових регістрів, первинних документів, встановлено:

на порушення п.201.1, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-УІ (із змінами та доповненнями), ПП "Звягель Пак" не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні при визначенні податкових зобов`язань з податку на додану вартість всього на суму ПДВ 292572 грн., в т.ч,:

вересень 2018 року на суму ПДВ 886 грн.;

жовтень 2018 року на суму ПДВ 290400 грн.;

березень 2019 року на суму ПДВ 1286 грн., а саме:

за рахунок визначення податкових зобов`язань при реалізації товару (пробок з ковпачком) іншим (невстановленим) суб`єктам господарської діяльності на загальну суму 1 452 000 грн., в т.ч. ПДВ - 290400 грн. в жовтні 2018 року;

за рахунок визначення податкових зобов`язань з податку на додану вартість при нарахуванні ПДВ по операціях, щодо яких документально не підтверджено використання товару в господарській діяльності платника на суму ПДВ 2172 грн., в т.ч. вересень 2018 року на суму ПДВ 886 грн.; березень 2019 року на суму ПДВ 1286 гр.

Встановлений пунктом 198.5 статті 198 ПК України обов`язок платника податку щодо реєстрації зведеної податкової накладної не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, виникає після виконання іншого обов`язку - нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту статті 189 цього Кодексу, у разі якщо товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися, зокрема, в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

У разі відсутності реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, та/або податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень. (ст.120-1 ПКУ)

Відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов`язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено. У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних згідно з пунктом 201.16 статті 201 цього Кодексу штрафні санкції, передбачені цим пунктом, не застосовуються на період зупинення такої реєстрації до прийняття відповідного рішення щодо відновлення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування. (ст.120-1.2 ст.120-1)

Щодо не реєстрації податкових накладних по умовному продажу при списанні пробок згідно актів на списання від 20.09.2018 та від 29.03.2019 на суму 10856,89 грн.

Враховуючи акти на списання, обсяг списання за вересень 4428,75 грн., за березень - 6428,14 грн. , з огляду на це, сума ПДВ з 4428,75 грн. - 886 грн., сума ПДВ з 6428,14 грн. - 1286 грн.

Оскільки в ході розгляду справи судом встановлено правомірність донарахування контролюючим органом податкових зобов"язань з ПДВ по операціям зі списання товару на суму 886 грн. і 1286 грн., відтак у позивача виник обов"язок зареєструвати податкові накладні по кожному факту списання, що ним не було зроблено.

Враховуючи викладене вище, ПП "Звягель Пак" допущено порушення вимог п.п. "г" п. 198.5 ст.198, п.201.1 та п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України внаслідок не складання та не реєстрації за операціями відсутності документального підтвердження використання ТМЦ в господарській діяльності, податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, на загальну суму ПДВ 2172 грн., в тому числі по періодах: вересень 2018 року в сумі 886 грн. березень 2019 року в сумі 1286 грн.

З огляду на це, суд вважає, що відповідачем правомірно нараховані штрафні санкції за не складення та не реєстрацію податкових накладних по умовному продажу всього на суму 544 грн., тому податкове повідомлення-рішення у цій частині є правомірним.

В той же час, щодо застосування відповідачем штрафних санкцій у розмірі 145200 грн. за не складення та не реєстрацію податкових накладних внаслідок заниження податкових зобов"язань по ПДВ при реалізації товару (пробок з ковпачком) іншим невстановленим суб"єктам господарської діяльності на суму 1 452 000 грн., в т.ч. ПДВ 290400 грн.

По даному порушенню відповідач не визнає реальність господарських операцій з контрагентом ТОВ "Овертрейд Компані" по договору поставки пробок з ковпачками.

Разом з тим, суд звертає увагу, що в матеріалах справи міститься квитанція про реєстрацію податкової накладної від 22.10.2018 №9230145266 на суму ПДВ 1742400 грн.

Зазначене свідчить про те, що позивачем складено та належним чином зареєстровано податкову накладну при визначенні податкових зобов"зань з податку на додану вартість, що спростовує доводи відповідача з даного приводу.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення №00099390705 від 21.10.2021 частково є протиправним та підлягає скасуванню на суму штрафних санкцій - 145200 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Одночасно, судом враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Решта доводів учасників справи не спростовують висновків суду.

Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.

Судовий збір підлягає відшкодуванню пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позов Приватного підприємство "Звягель пак" (вул. Соборності, 3, Новоград-Волинський, Житомирська область, 11700, код ЄДРПОУ 40807006) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Ю.Тютюнника,7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ ВП 44096781) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №00099400705 від 21.10.2021 на суму 344995 грн., що включає суму збільшення податкового зобов"язання з податку на прибуток на суму 313632 грн. та 31363 грн. штрафних санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Житомирській області №00099390705 від 21.10.2021 в частині застосування штрафних санкцій на суму 145200 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області (вул.Ю.Тютюнника,7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ ВП 44096781) на користь Приватного підприємство "Звягель пак" (вул. Соборності, 3, Новоград-Волинський, Житомирська область, 11700, код ЄДРПОУ 40807006) судовий збір у розмірі 7352,20 грн. (сім тисяч триста п"ятдесят дві гривні двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Капинос