Постанова

від 02.08.2022 по справі 802/1494/17-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 802/1494/17-а

адміністративні провадження № К/9901/45167/18, №К/9901/27003/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мороз Л.Л.,

суддів: Бучик А.Ю., Рибачука А.І.,

розглянувши у порядку попереднього розгляду в касаційній інстанції адміністративну справу №802/1494/17-а

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вахнівка" до Міністерства юстиції України, Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, третя особа, на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Н" про скасування наказу та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Н" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27.11.2017 (головуючий суддя Дмитришена Р.М., судді: Альчук М.П., Дончик В.В.) та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2018 (головуючий суддя Драчук Т.О., судді: Полотнянко Ю.П., Загороднюк А.Г.),

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2017 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вахнівка" (далі також - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі також - відповідач 1), Департаменту державної реєстрації та нотаріату (далі також - відповідач 2), третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-Н», в якому просив:

- скасувати наказ Міністерства юстиції України від 18.08.2017 №2812/7 "Про відмову у задоволенні скарги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вахнівка" від 26.04.2017 №104;

- зобов`язати Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вахнівка" від 26.04.2017 №104.

В обґрунтування позовних вимог Товариство зазначало, що між ним та власниками тридцяти чотирьох земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території Лемешівської сільської ради Калинівського району Вінницької області у 2011-2012 роках було укладено договори оренди земельних ділянок, однак згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо про те, що протягом березня-квітня 2016 року (в період дії договорів оренди, укладених між позивачем та власниками землі) державними реєстраторами Барського районного управління юстиції Вінницької області Лемешовою М.Г. , Бензюрою І.Ю. та Присяжним М.М. було проведено реєстрацію права оренди вказаних земельних ділянок за TOB «АЛЬФА-Н». Зазначене стало підставою подання Товариством в порядку статті 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» скарги на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державних реєстраторів Барського районного управління юстиції Вінницької області.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27.11.2017, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2018, позовні вимоги задоволено повністю.

Так, судами встановлено, що 26 квітня 2017 року Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вахнівка" звернулось до Міністерства юстиції України із скаргою на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державними реєстраторами Барського районного управління юстиції Вінницької області Лемешкової М.Г. , Бензюри І.Ю. , Присяжного М.М .

Скарга Товариства мотивована тим, що в 2011 - 2012 роках між СТОВ "Агрофірма "Вахнівка" та фізичними особами (власниками земельних ділянок) ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_26 було укладено договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Лемешівської сільської ради Калинівського району Вінницької області. Договори оренди земельних ділянок були зареєстровані у Відділі Держкомзему Калинівського району Вінницької області, про що було вчинені відповідні записи.

Проте позивачу стало відомо, що державними реєстраторами Барського районного управління юстиції Вінницької області Лемешевою М.Г., Бензюрою І.Ю. , Присяжним М.М. було здійснено реєстрацію прав оренди на земельні ділянки вищезазначених власників за ТОВ "Альфа - Н", права оренди на які зареєстровані за СТОВ "Агрофірма "Вахнівка" та визнаються дійсними за орендарем, на підставі чого в квітні 2017 року позивач звернувся зі скаргою до Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України.

18.08.2018 Міністерство юстиції України на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 14.08.2017 за результатами розгляду скарги СТОВ "Агрофірма "Вахнівка" від 26.04.2017 №104, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.05.2017 за №13423-0-33-17, прийняло рішення у формі наказу №2812/7 "Про відмову у задоволенні скарги СТОВ "Агрофірма "Вахнівка" від 26.04.2017№104".

Вказана відмова мотивована тим, що скарга оформлена без дотримання вимог ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки подана особою, яка не підтвердила факт порушення її прав у результаті прийняття оскаржуваних рішень про державну реєстрацію прав.

Позивач, вважаючи прийнятий наказ протиправним, звернувся до суд з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, висновки якого підтримав апеляційний суд, виходив з того, що на момент реєстрації державними реєстраторами права оренди спірних земельних ділянок за TOB «АЛЬФА-Н», взаємовідносини між позивачем та власниками земельних ділянок не були припинені, що, у свою чергу, свідчить про порушення прав Товариства у результаті здійснення таких реєстраційних дій.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодилися Міністерство юстиції України, Товариство з обмеженою відповідальністю TOB «АЛЬФА-Н» та подали касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просять рішення судів попередніх інстанцій скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити.

У касаційних скаргах, як відповідач 1, так і третя особа наголошують на тому, що на час прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень щодо державної реєстрації права оренди на спірні земельні ділянки за TOB «АЛЬФА-Н», на підставі яких державними реєстраторами проведено державну реєстрацію припинення права оренди Товариства на ці ділянки, права останнього не порушено, оскільки строк дії договорів оренди земельних ділянок між позивачем та власниками земельних ділянок закінчився.

Позивач правом подання письмових заперечень (відзиву) на касаційні скарги не скористався.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Так, розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

З такими висновками судів колегія не погоджується з наступних мотивів та передбачених законом підстав.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб`єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 ст. 2 КАС України (в редакції, чинній після 15.12.2017) передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 7 частини першої статті 3 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно із частиною другою статті 4 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Пунктом 1 частини другої статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Так, на розгляді Великої Палати Верховного Суду перебувала справа №826/9341/17, обставини та підстави позову в якій є подібними до справи, що розглядається.

Вирішуючи зазначений спір Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29.05.2019 дійшла наступного правового висновку.

Виникнення спірних правовідносин зумовлено незгодою позивача з наказом Мін`юсту «Про скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень». Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

Виникнення спірних правовідносин у цій справі зумовлено незгодою позивача з наказом Мін`юсту "Про відмову у задоволенні скарги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вахнівка" від 26.04.2017 №104/ Скарга подана Товариством у зв`язку з реєстрацією права оренди земельної ділянки за третіми особами. Тобто позовні вимоги у справі заявлено на поновлення порушеного цивільного (майнового) права позивача.

Ураховуючи те, що позовні вимоги в цій справі є похідними при вирішенні судом питання щодо правомірності набуття третіми особами права власності на спірне майно і можуть впливати на майнові права та інтереси цих осіб, Велика Палата Верховного Суду, незважаючи на участь у спорі суб`єкта владних повноважень, дійшла висновку про те, що цей спір не є публічно-правовим та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

На підставі частини першої статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Юрисдикція цивільних справ визначена статтею 19 ЦПК, згідно з якою суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

У справі, що розглядається, позовні вимоги спрямовані на захист порушеного, на думку позивача, права користування на спірні земельні ділянки внаслідок реєстрації права користування на ці земельні ділянки за TOB «АЛЬФА-Н».

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, спричинених рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов`язаний з реалізацією майнових або особистих немайнових інтересів особи, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту її цивільних прав та інтересів.

Таким чином, розгляду адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно-розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів. Якщо в результаті прийняття рішення особа набуває речового права на об`єкт нерухомого майна, то спір стосується цивільного права і за суб`єктним складом сторін, в даному випадку, має розглядатися за правилами господарського судочинства, оскільки спірні правовідносини виникли між юридичними особами.

Зазначена вище правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах від 21.11.2018 у справі № 813/1362/16, 28.11.2018 у справі №825/642/18, 29.01.2019 у справі № 803/1589/17 під час розгляду спорів у подібних правовідносинах.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Зважаючи на те, що саме Велика Палата Верховного Суду є судом, уповноваженим вирішувати юрисдикційні спори, колегія суддів не має підстав не погодитися із запропонованим підходом.

За таких обставин, беручи до уваги висновки Великої Палати Верховного Суду у цій категорії справ, а також те, що спірні правовідносини щодо права користування земельними ділянками виникли між юридичними особами, колегія суддів дійшла висновку, що спір в цій справі не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частини 3 статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, установлених статтями 238, 240 КАС України.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги (стаття 354 КАС України).

Пунктом 5 частини першої статті 349 цього ж Кодексу передбачено, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Враховуючи викладене, постанова Вінницького окружного адміністративного суду від 27.11.2017 та постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16.02.2018 по справі 802/1494/17-а підлягають скасуванню із закриттям провадження у справі

Керуючись ст. 341, 343, 349, 354, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційні скарги Міністерства юстиції України, Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬФА-Н» - задовольнити частково.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2018 року у справі № 802/1494/17-а - скасувати.

Провадження по справі № 802/1494/17-а закрити.

Роз`яснити Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вахнівка", що розгляд цієї справи віднесено до господарської юрисдикції та що він вправі протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.Л. Мороз А.Ю. Бучик А.І. Рибачук