Постанова

від 16.02.2018 по справі 802/1494/17-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/1494/17-а

Головуючий у 1-й інстанції: Дмитришена Р.М.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

16 лютого 2018 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Загороднюка А.Г. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача - Пилипенко Юрія Дмитровича,

представника відповідача - Данильченка Віталія Вікторовича,

представника третьої особи - Головенько Віталія Петровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Н" та Міністерства юстиції України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року у справі за адміністративним позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вахнівка" до Міністерства юстиції України, Департаменту державної реєстрації та нотаріату Міністерства юстиції України, третя особа, на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Н" про скасування наказу та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

01 вересня 2017 року позивач, сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вахнівка", звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України, Департаменту державної реєстрації та нотаріату, третя особа, на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору - товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Н", в якому просив:

-скасувати наказ Міністерства юстиції України від 18.08.2017 №2812/7 "Про відмову у задоволенні скарги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вахнівка" від 26.04.2017 №104;

-зобов'язати Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вахнівка" від 26.04.2017 №104;

-стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вахнівка сплачений судовий збір у розмірі 1600 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що між позивачем та власниками тридцяти чотирьох земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що знаходяться на території Лемешівської сільської ради Калинівського району Вінницької області у 2011-2012 було укладено договори оренди земельних ділянок. Дія договорів оренди підтверджена відомостями вчиненими у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, а також, довідкою з відділу Держгеокадастру у Калинівському районі міжрайонного управління у Калинівському та Липовецькому районах №0-2-0.181-291/124-17 від 12.07.2017 року.

Згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо про те, що протягом березня-квітня 2016 року державними реєстраторами Барського районного управління юстиції Вінницької області Міністерством, ОСОБА_6, ОСОБА_7 було проведено реєстрацію права оренди вказаних земельних ділянок за TOB АЛЬФА-Н в період дії договорів оренди, укладених між позивачем та власниками землі.

В зв'язку із чим, позивач 26.04.2017 року, в порядку визначеному ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень подав скаргу на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державних реєстраторів Барського районного управління юстиції Вінницької області.

За результатами розгляду скарги Міністерства юстиції України прийнято наказ №2812/7 від 18 серпня 2017 року Про відмову у задоволені скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вахнівка" від 26 квітня 2017 року №104", що стало підставою для звернення до суду.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року адміністративний позов задоволено:

-визнано протиправним та скасовано наказ Міністерство юстиції України від 18.08.2017 №2812/7 "Про відмову у задоволенні скарги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вахнівка" від 26.04.2017 №104;

-зобов'язано Міністерстві юстиції України повторно розглянути скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вахнівка" від 26.04.2017 №104, зареєстровану в Міністерства юстиції України 11.05.2017 за №13423-0-33-17;

-стягнуто на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вахнівка" за рахунок бюджетних асигнувань Міністерством юстиції України сплачений судовий збір у розмірі 1600 грн.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачем, Міністерства юстиції України, та третьою особою, товариство з обмеженою відповідальністю "Альфа-Н", подано апеляційні скарги, в яких апелянти просять скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що у Державному реєстрі прав відсутні відомості щодо державної реєстрації речових прав СТОВ "Агрофірма "Вахнівка" на земельні ділянки, рішення про державну реєстрацію прав на які оскаржується позивачем, а відомостей з Державного земельного кадастру про державну реєстрацію прав оренди СТОВ "Агрофірма "Вахнівка" та про відсутність припинення таких прав щодо земельних ділянок, яким підтверджується порушення прав СТОВ "Агрофірма "Вахнівка" у результаті прийняття оскаржуваного рішення до суду позивачем не надано. Також, позивачем не підтверджено чинність договорів оренди землі, на підставі яких останній набув право оренди земельних ділянок. Крім того, на момент подання скарги СТОВ "Агрофірма "Вахнівка" за договорами оренди землі закінчився строк їх дії та їх продовження відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі не відбулось, у зв'язку з чим на момент подання скарги у СТОВ "Агрофірма "Вахнівка" було відсутнє будь-яке порушене право за означеними договорами землі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги третьої особи зазначено, що позивач, звертаючись зі скаргою не оформив її у встановленому порядку, не надав документи, якими підтверджується порушення його права на час звернення. Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції при прийняті оскаржуваної постанови припустився до аналізу самої суті скарги і прийняв рішення на обставинах, які не досліджувались і не підлягали дослідженню та оцінці під час розгляду справи.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційних скарг та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Представники відповідача та третьої особи підтримали доводи апеляційних скарг та просили суд апеляційної інстанції задовольнити їх з підстав, викладених в них.

Представник Департаменту державної реєстрації та нотаріату в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся вчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 26 квітня 2017 року сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вахнівка" звернулось до ОСОБА_5 юстиції України зі скаргою на рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень державними реєстраторами Барського районного управління юстиції Вінницької області Лемешкової М.Г., Бензюри І.Ю., Присяжного М.М.

Згідно матеріалів справи мотиви скарги полягали в тому, що в 2011 - 2012 між СТОВ "Агрофірма "Вахнівка" та фізичними особами (власниками земельних ділянок) зокрема, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18,ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_31 було укладено договори оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення на території Лемешівської сільської ради Калинівського району Вінницької області. Договори оренди земельних ділянок були зареєстровані у Відділі Держкомзему Калинівського району Вінницької області, про що було вчинені відповідні записи.

В подальшому, СТОВ "Агрофірма "Вахнівка" стало відомо, що державними реєстраторами Барського районного управління юстиції Вінницької області Лемешевою М.Г., Бензюрою І.Ю., Присяжним М.М. було здійснено реєстрацію прав оренди за ТОВ "Альфа - Н" на земельні ділянки вище зазначених власників, права оренди на які зареєстровані за СТОВ "Агрофірма "Вахнівка" та визнаються дійсними за орендарем, на підставі чого в квітні 2017 року позивач звернувся зі скаргою до Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України.

18.08.2017 року Міністерство юстиції України на підставі висновку Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 14.08.2017 за результатами розгляду скарги СТОВ "Агрофірма "Вахнівка" від 26.04.2017 року №104, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.05.2017р. за №13423-0-33-17, прийняло рішення у формі наказу №2812/7 "Про відмову у задоволенні скарги СТОВ "Агрофірма "Вахнівка" від 26.04.2017№104".

Відповідно до наказу, у задоволенні скарги СТОВ "Агрофірма "Вахнівка" відмовлено у зв'язку із тим, що скарга оформлена без дотримання вимог ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки подана особою, яка не підтвердила факт порушення її прав у результаті прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав.

Позивач, не погоджуючись з діями відповідача та прийнятим наказом, звернувся з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що на момент вчинення державними реєстраторами реєстрації права оренди за ТОВ "Альфа-Н", взаємовідносини між позивачем та власниками земельних ділянок припинені не були, у зв'язку з чим скарга позивача на дії державних реєстраторів подана на момент порушення прав СТОВ "Агрофірма "Вахнівка", як орендаря земельних ділянок, тому наявні підстави для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відносини, які виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав врегульовано положеннями Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Згідно до ст.37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.

Вимоги до скарги на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав або територіального органу Міністерства юстиції України визначені ч. 5 ст. 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень

Процедура розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та ;Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - Закони) скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту (далі - суб'єкт оскарження), що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами (далі - суб'єкт розгляду скарги) визначається Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. N 1128.

Згідно п.2 Порядку для забезпечення розгляду скарг суб'єктом розгляду скарги утворюються постійно діючі комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації (далі - комісія), положення та склад яких затверджуються Мін'юстом або відповідним територіальним органом.

Наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2016 року №37/5 затверджено Положення про Комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, зареєстроване в Мін'юсті від 13 січня 2016 року за № 42/28172 (далі - Положення №37/5).

Відповідно до п. 2 розділу І, п.п. 1, 8 розділу ІІІ такого Положення, Комісія є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом при Міністерстві юстиції України, що в межах повноважень, визначених Законами України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Порядком розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1128, забезпечує розгляд скарг у сфері державної реєстрації.

Згідно п. 3 Порядку №1128 розгляду скарг у сфері державної реєстрації визначено, що розгляд скарг здійснюється за заявою особи, яка вважає, що її права порушено (далі - скаржник), що подається виключно у письмовій формі та повинна містити обов'язкові відомості та документи, що долучаються до скарги, передбачені Законами, а також відомості про бажання скаржника та/або його представника взяти участь у розгляді відповідної скарги по суті та про один із способів, зазначених у пункті 10 цього Порядку, в який скаржник бажає отримати повідомлення про зазначений розгляд.

Згідно з п. 8 Порядку №1128, під час розгляду скарги по суті комісія встановлює наявність чи відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення скаржника, зазначених у скарзі, та інші обставини, які мають значення для об'єктивного розгляду скарги, у тому числі шляхом перевірки відомостей, що містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно чи Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та у разі необхідності витребування документів, пояснень тощо у суб'єкта оскарження, і вирішує:

1) чи мало місце прийняття оскаржуваного рішення суб'єктом оскарження, чи мала місце оскаржувана дія або бездіяльність суб'єкта оскарження;

2) чи було оскаржуване рішення прийнято суб'єктом оскарження на законних підставах, чи здійснювалася дія або вчинялася бездіяльність суб'єктом оскарження на законних підставах;

3) чи належить задовольнити кожну з вимог скаржника або відмовити в їх задоволенні;

4) чи можливо поновити порушені права або законні інтереси скаржника іншим способом, ніж визначено ним у своїй скарзі (зокрема внесення шляхом виправлення технічних помилок у записах реєстрів взамін скасування рішення державного реєстратора);

5) які рішення підлягають скасуванню або які дії, що випливають з факту скасування рішення або з факту визнання оскаржуваних дій або бездіяльності протиправними, підлягають вчиненню.

Так, пунктом 3 Розділу ІІІ "Порядок роботи комісії", "Положення про комісію з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації" передбачено обов'язок комісії повідомити усіх заінтересованих осіб про порядок денний запланованого засідання, дату, час і місце його проведення, а також надіслати членам комісії та зазначеним особам матеріали в електронному або паперовому вигляді.

Відповідно до п. 9 Порядку під час розгляду скарги по суті обов'язково запрошується скаржник та/або його представник (за умови якщо ним зазначено про це у скарзі), суб'єкт оскарження та інші заінтересовані особи, зазначені у скарзі або встановлені відповідно до відомостей реєстрів.

Пункт 10 Порядку встановлює, що суб'єкт розгляду скарги своєчасно повідомляє особам, запрошеним до розгляду скарги по суті, про час і місце розгляду скарги в один з таких способів: 1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі); 2) шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту; 3) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі та/або інших документах що додаються до скарги).

Відповідно до п. 12 Порядку, за результатами розгляду скарги суб'єкт розгляду скарги на підставі висновків комісії приймає мотивоване рішення про задоволення скарги або про відмову в її задоволенні з підстав, передбачених Законами, у формі наказу.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач звернувся зі скаргою до відповідача у зв'язку з тим, що державними реєстраторами Барського районного управління юстиції Вінницької області Лемешевою М.Г., Бензюрою І.Ю., Присяжним М.М. було здійснено реєстрацію прав оренди за ТОВ "Альфа - Н" на земельні ділянки, права оренди на які зареєстровані за СТОВ "Агрофірма "Вахнівка".

18.08.2017 року Міністерство юстиції України на підставі висновку комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації від 14.08.2017 за результатами розгляду скарги СТОВ "Агрофірма "Вахнівка" від 26.04.2017 року №104, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.05.2017р. за №13423-0-33-17, прийняло рішення у формі наказу №2812/7 "Про відмову у задоволенні скарги СТОВ "Агрофірма "Вахнівка" від 26.04.2017№104".

Згідно вказаного наказу, у задоволенні скарги СТОВ "Агрофірма "Вахнівка" відмовлено у зв'язку із тим, що скарга оформлена без дотримання вимог ч. 5 ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", оскільки подана особою, яка не підтвердила факт порушення її прав у результаті прийняття оскаржуваного рішення про державну реєстрацію прав.

В апеляційній скарзі представник Міністерства юстиції України вказав, що комісією під час здійснення перевірки поданих скаржником документів було встановлено, що строк дії договорів оренди земельних ділянок, укладених між СТОВ "Агрофірма "Вахнівка" та власниками земельних ділянок закінчився, отже відсутні підстави для задоволення скарги, оскільки права СТОВ "Агрофірма "Вахнівка" у зв'язку з прийняттям оскаржуваних рішень про державну реєстрацію припинення його прав щодо земельних ділянок на момент розгляду скарги не порушено. В обґрунтування закінчення строку дії договорів, апелянт зазначає , що в момент державної реєстрації набирає чинності договір, укладення якого вже відбулось, і така реєстрація не може змінювати моменту укладення договору, а тому строк дії договорів закінчився не в грудні 2016 року, як стверджує апелянт, а в липні 2016 року.

Отже, на момент подання скарги позивачем закінчився строк дії договорів, а відповідно до ст. 33 Закону України Про оренду землі додаткової угоди впродовж місяця не укладено, у зв'язку з чим на момент подання скарги у СТОВ "Агрофірма "Вахнівка" було відсуне порушене право за договорами оренди земельних ділянок.

Колегія суддів критично оцінює вказані доводи апелянта, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої ділянки.

Згідно ч. 9 ст. 93 Земельного кодексу України встановлено, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про оренду землі встановлено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Статтею 18, 20 Закону України Про оренду землі ( в редакції Закону, яка діяла на момент укладення договорів між СТОВ "Агрофірма "Вахнівка" та власниками земельних ділянок) договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації. Укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі встановлено, що істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів критично оцінює доводи апелянта, що момент укладення договору є початком строку дії договору, оскільки згідно вимог Закону України Про оренду землі в реакції, яка діяла на момент укладення договорів, строк дії договору оренди землі починається після набрання ним чинності, а не з моменту його укладення.

Колегія суддів приходить до висновку, що відповідач при прийняті оскаржуваного наказу помилково ототожнив закінчення строку дії договорів оренди земельних ділянок з порушеним правом позивача на момент звернення з такою скаргою, оскільки при розгляді скарги комісією та прийняті оскаржуваного наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2017 №2812/7 "Про відмову у задоволенні скарги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вахнівка" від 26.04.2017 №104, відповідачем взагалі не давалась оцінка дій державних реєстраторів при реєстрації права оренди за ТОВ "Альфа-Н".

Отже, з врахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо задоволення вимоги позивача щодо визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 18.08.2017 №2812/7 "Про відмову у задоволенні скарги сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вахнівка" від 26.04.2017 №104.

Також, колегія суддів не бере до уваги доводи апелянта щодо втручання в дискреційні повноваження відповідача Міністерства юстиції України, з огляду на наступне.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.

Частина 2 статті 19 Конституції України гарантує, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, ( в редакції Закону, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Кодексом адміністративного судочинства України ( в редакції Закону, яка діяла на момент прийняття оскаржуваного рішення) також визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії (ч.2 ст. 162 КАС України). В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач.

Верховний Суд України у постанові від 16.09.2015 в справі №21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

У рішенні Європейського Суду з прав людини по справі Олссон проти Швеції від 24.03.1988 Суд вказав, що запорукою вірного застосування дискреційних повноважень є високий рівень правової культури державних службовців.

Закон вимагає, щоб він був доступний для особи і вона також могла передбачити наслідки його застосування до неї, та щоб закон не суперечив принципові верховенства права. В національному праві має існувати засіб правового захисту від свавільного втручання з боку державних органів у права, гарантовані Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод. Небезпека свавілля є особливо очевидною, коли виконавча влада здійснює свої функції закрито (Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Гавенда проти Польщі" від 14.03.2002; рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Аманн проти Швейцарії" від 16.02.2000).

Загальні принципи диференціації між підміною органу державної влади судом та здійсненням правосуддя безпосередньо сформульовано в рішенні у справі "Фадеева проти Росії" від 09.06.2005, в якому Європейський Суд з прав людини з відсилкою до справи "Баклі проти Сполученого Королівства", зазначив, що: "Згідно з усталеною практикою Суду саме національні органи влади мають дати вихідну оцінку "необхідності" втручання як стосовно законодавчого поля, так і реалізації конкретного заходу, але, незважаючи на надану національним органам влади свободу розсуду, їхнє рішення підлягає перевірці судом на предмет його відповідності вимогам Конвенції".

Колегія суддів наголошує, що суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зобов'язав Міністерство юстиції України повторно розглянути скаргу сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Вахнівка" від 26.04.2017 №104, без зобов'язання прийняти певне рішення, тобто без втручання у дискреційні повноваження Міністерства юстиції України.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Оскільки доводи апеляційних скарг не ґрунтуються на вимогах законодавства та не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Н" та Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2017 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 21 лютого 2018 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Загороднюк А.Г.