Постанова

від 03.08.2022 по справі 826/11991/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 826/11991/17

адміністративне провадження № К/9901/25436/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Білоуса О.В.,

суддів - Блажівської Н.Є., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року (головуючий суддя Карпушова О.В., судді - Губська Л.В., Епель О.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мобіком» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобіком» (далі - ТОВ «Мобіком») звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - ГУ ДФС у м. Києві), правонаступником якого є Головне управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 11 вересня 2017 року: №0007421401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 398 494 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 318795 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 79699 грн); №0007431401, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 501600 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем правомірно відображено господарські операції за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «Базис Основа Зв`язок» (далі - ТОВ «Базис Основа Зв`язок»), що підтверджується відповідними договорами, розрахунками, платіжними та іншими документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку, відтак прийняті контролюючим органом податкові повідомлення-рішення є протиправними.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 жовтня 2020 року у задоволені позовних вимог відмовлено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нову постанову, якою позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11 вересня 2017 рoку №0007421401 та №0007431401. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві на користь ТОВ «Мобіком», сплачений судовий збір у розмірі 13501,41 грн за подання позовної заяви та у розмірі 20 252,12 грн за подання апеляційної скарги, що разом складає 33753,53 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду апеляційної інстанції, ГУ ДПС у м. Києві подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило рішення суду апеляційної інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Зокрема, відповідач посилається на те, що судом апеляційної інстанції при ухваленні постанови не враховано висновки викладені Верховним Судом у постановах від 20 серпня 2020 року (справа №826/5743/14), від 10 квітня 2020 року (справа №823/1389/16), 24 березня 2020 року (справа №260/410/19), від 3 березня 2020 року (справа №140/2715/18), від 25 січня 2019 року (справа №825/1733/17), від 2 квітня 2019 року (справа №826/14331/13-а), від 23 січня 2018 року (справа №826/7047/13-а), від 27 березня 2018 року (справа №2а-1670/5096/12), від 30 січня 2018 року (справа №2а-0870/6083/11), від 18 березня 2020 року (справа №804/708/16).

Ухвалою Верховного Суду від 15 вересня 2021 року відкрито касаційне провадження за скаргою ГУ ДПС у м. Києві на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі є посилання скаржника у касаційній скарзі на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; оскарження судового рішення з підстави, передбаченою частиною другою статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

ТОВ «Мобіком», скориставшись своїм правом надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на встановлені обставини та висновки оскаржуваного судового рішення зазначило, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просило відмовити у задоволенні касаційної скарги, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення першої та апеляційної інстанцій в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення касаційної скарги.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Мобіком» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 року по 31 грудня 2016 року, за результатами якої складено Акт №358/26-15-14-01-05/32776335 (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акта перевірки встановлено порушення позивачем:

підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 149.1 статті 149 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме встановлено завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток у сумі 501600 грн та заниження податку на прибуток у сумі 318795 грн, у тому числі за 2014 рік 318795 грн.

На підставі Акта перевірки, ГУ ДФС у м. Києві 11 вересня 2017 року прийнято податкові повідомлення-рішення:

№0007421401, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем «податок на прибуток приватних підприємств» на 398 494 грн (у тому числі за податковими зобов`язаннями - 318795 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями - 79699 грн);

№0007431401, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 501600 грн.

Позивач, вважаючи, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11 вересня 2017 року №0007421401 та №0007431401 є безпідставними та прийнятими з порушенням норм податкового законодавства, звернувся до суду з цим позовом про визнання їх протиправними та про їх скасування.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів. їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює ПК України.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із пунктом 44.1 статті 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Відповідно до підпунктів 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (далі - Закон № 996-ХIV).

Частиною першою статті 9 Закону №996-ХIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 9 вказаного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Мобіком» було створено у 2003 році для побудови власної волоконно-оптичної мережі в місті Києві. Основними напрямками діяльності підприємства є надання в оренду високошвидкісних каналів зв`язку (з ресурсів власної оптоволоконної мережі), передача даних і надання доступу до мережі Інтернет.

Мережі ТОВ «Мобіком» забезпечують можливість використання різноманітних прикладних задач. Зокрема, конференц - зв`язок між територіально відокремленими установами або офісами, Інтернет - телефонію, стабільну спільну роботу з віддаленими базами даних, автоматизованими системами управління, бухгалтерськими і складськими програмами.

Станом на момент здійснення взаємовідносин позивача з контрагентом ТОВ «Базис Основа Зв`язок» послугами ТОВ «Мобіком» користувалися провідні банки України, головні телеканали і комерційні організації, які відповідальні за їх технічний супровід, а також численні комерційні організації, тобто мало велику кількість клієнтів, серед інших ПРАТ «Київстар», ПРАТ «МТС».

Як зазначено в Акті перевірки, між ТОВ «Мобіком» (Контент-провайдер) та ТОВ «Базис Основа Зв`язок» (Субконтент-провайдер) 29 грудня 2011 року було укладено Договір про надання послуг №2912/1, відповідно до умов якого контрагент позивача надає позивачу послуги із забезпечення технічної можливості доступу до Контенту/Контент- послуг Користувачам мережі Оператора (за їх Запитами). Перелік і опис послуг наведені в додатках до вказаного Договору.

Спору щодо самого змісту договору сторони не ставлять.

В подальшому, протягом 2011-2013 років між ТОВ «Мобіком» (Контент-провайдер) та ТОВ «Базис Основа Зв`язок» (Субконтент-провайдер) було укладено ряд додаткових угод до Договору про надання послуг від 29 грудня 2011 року №2912/1, предметом яких було надання Контент-послуг Субконтент-провайдером (ТОВ «Базис Основа Зв`язок») різним операторам, зокрема, як вказує у позовній заяві позивач - ПрАТ «Київстар» та ПрАТ «МТС Україна».

Крім того, згідно Акта перевірки, між ТОВ «Мобіком» (Замовник) та ТОВ «Базис Основа Зв`язок» (Виконавцем) 30 квітня 2013 року було укладено Договір про надання послуг №130501, відповідно до умов якого Виконавець зобов`язувався надавати Замовнику обрані останнім телекомунікаційні послуги/послугу мережі Інтернет, а Замовник зобов`язувався приймати та оплачувати такі послуги на умовах цього Договору.

В подальшому, додатками №1 та №2 до Договору про надання послуг від 30 квітня 2013 року №130501 ТОВ «Мобіком» (Замовник) та ТОВ «Базис Основа Зв`язок» (Виконавець) погодили порядок та основні умови надання послуг Виконавцем, а саме: організацію Виконавцем каналу зв`язку (із виділенням ір-адрес), забезпечення Виконавцем прийому/передачі інформації Замовником та технічна підтримка Замовника, були погоджені технічні характеристики каналу зв`язку, точку підключення, операційну систему, що використовується Замовником для роботи, та інше.

Контролюючим органом в Акті перевірки зазначено, що позивачем надано на виконання договору та додаткового договору акти виконаних робіт з ПРАТ «Київстар», які перевіряючі не прийняли як такі які підтверджують виконання вказаного договору, у зв`язку з чим, контролюючий орган дійшов висновку, про здійснення операцій лише на папері, з метою отримання податкової вигоди.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з безпідставності формування податкового обліку позивача за господарськими операціями з ТОВ «Базис Основа Зв`язок» та відсутності фактичного здійснення господарських операцій за участю позивача та ТОВ «Базис Основа Зв`язок», як наслідок підстави для скасування податкових повідомлень-рішень від 11 вересня 2017 року №0007421401 та №0007431401 - відсутні.

Суд першої інстанції, зокрема, погодився з позицією контролюючого органу, викладеною в Акті перевірки, оскільки доказів того, що ПРАТ «Київстар» чи ПРАТ «МТС Україна» було учасником договору чи додаткової угоди матеріали справи не містять. Відтак, такі акти не можуть підтверджувати виконання спірних договорів між позивачем та ТОВ «Базис Основа Зв`язок».

Щодо посилань ТОВ «Мобіком» про надання ним послуг із забезпечення технічної можливості доступу до контент-послуг з використанням коротких номерів ПРАТ «Київстар» та ПРАТ «МТС Україна», судом зазначено, що позивачем не надано суду жодних документів, складання яких передбачено умовами договорів з ТОВ «Базис Основа Зв`язок». Зокрема, позивачем не надано детальної інформації виконавця по транзакціям за звітний період по кожному оператору та проведеної замовником звірки отриманих даних статистики від виконавця.

Також, судом не взято до уваги доводи позивача про розрахунок між ним та ТОВ «Базис Основа Зв`язок» за надані послуги у межах виконання вищевказаних договорів у безготівковій формі, оскільки на підтвердження вказаних доводів як до перевірки так і за увесь час розгляду справи вказані докази не були надані.

Суд в обґрунтування рішення також зазначив, що позивачем до перевірки не було надано у повному обсязі та у встановленій формі, первинних документів, які підтверджують факт виконання господарських відносин з контрагентом ТОВ «Базис Основа Зв`язок», про що зазначено податковим органом в Акті перевірки. А саме, в Акті зазначено про відсутність надання до перевірки первинної документації на виконання договорів між ТОВ «Мобіком» (Контент-провайдер) та ТОВ «Базис Основа Зв`язок» (Субконтент-провайдер) від 29 грудня 2011 року про надання послуг №2912/1, додаткових угод до Договору про надання послуг від 29.12.2011 року №2912/1, предметом яких було надання Контент-послуг Субконтент-провайдером (ТОВ «Базис Основа Зв`язок»), від 30 квітня 2013 року Договору про надання послуг №130501.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нову постанову про задоволення позовних вимог, дійшов протилежних висновків.

Шостий апеляційний адміністративний суд дійшов висновку про те, що наявні у матеріалах справи первинні документи по операціям з ТОВ «Базис Основа Зв`язок» оформлені у відповідності до вимог Закону №996-ХIV та в повній мірі відображають зміст і характер вчинених господарських операцій, й вказаними документами підтверджується реальність здійснення позивачем господарських операцій з вищезазначеним контрагентом в частині надання послуг (виконання робіт), що спричинили реальну зміну в його майновому стані.

Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги, з таких підстав.

Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку про те, що висновки суду апеляційної інстанції є передчасними, та такими, що зроблені без повного з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи.

Так, з метою дослідження фактичного придбання активів у межах господарської діяльності необхідно встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання послуг, обсяги і зміст послуг, мету придбання послуг, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій, з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій з придбання активів, та оцінювати такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі.

Згідно із частиною третьою статті 2 КАС України, одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Вимоги частини четвертої статті 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Судом апеляційної інстанції зазначених вимог не виконано, у зв`язку з чим суд касаційної інстанції вважає передчасними його висновки щодо підтвердженості здійснення ТОВ "Мобіком" господарських операцій з його контрагентом.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Водночас, як суд апеляційної інстанції в обґрунтування постанови про задоволення позовних вимог та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень зазначив лише, що позивачем надано належні первинні документи, які підтверджують здійснення господарських операцій з його контрагентом.

При цьому, суд апеляційної інстанції, не перевірив та не дослідив реальність господарських операцій позивача згідно договорів з ТОВ «Базис Основа Зв`язок» про надання телекомунікаційних послуг до мережі Інтернет, надання послуг з забезпечення технічної можливості доступу до Контенту/Контент-послуг з використанням коротких номерів ПрАТ "Київстар" та ПрАТ «МТС Україна».

Суд не повинен обмежуватися встановленням лише формальних умов застосування платником податкових норм шляхом подання первинних документів, що за формою та змістом відповідають законодавчим вимогам, а з урахуванням доводів податкового органу має дослідити фактичні правовідносини учасників господарських операцій, перевірити дійсний рух активів у процесі виконання операцій та встановити зв`язок складених первинних документів з реальними фактами господарських операцій, чого судом апеляційної інстанції зроблено не було.

Частинами першою - третьою статті 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

В силу вимог пункту 3 частини першої статті 322 КАС України, постанова суду апеляційної інстанції складається з мотивувальної частини із зазначенням: а) встановлених судом першої інстанції та неоспорених обставин, а також обставин, встановлених судом апеляційної інстанції, і визначених відповідно до них правовідносин; б) доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції; в) мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу; г) чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи та (або) інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; ґ) висновків за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Таким чином, у мотивувальній частині постанови необхідно наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів у їх взаємній сукупності, з яких виходив суд при вирішенні спору.

Проте, з судового рішення апеляційного суду не вбачається наведення обґрунтованих мотивів, виходячи з яких була надана інша правова оцінка, встановленим судом першої інстанції обставинам.

Фактично суд апеляційної інстанції надав іншу юридичну оцінку обставинам справи ніж суд першої інстанції без належного мотивування причин цього, що не відповідає правилам оцінки доказів за статтею 90 КАС України.

Наведене дає підстави стверджувати про невжиття належних заходів щодо офіційного з`ясування обставин справи.

За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до частини другої статті 353 КАС України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку про те, що судом апеляційної інстанції порушено принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, що призвело до ухвалення рішення, яке не відповідає вимогам щодо законності і обґрунтованості, а тому таке рішення підлягає скасуванню, а справа відповідно до правил статті 353 КАС України - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно частини четвертої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Під час нового розгляду суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2021 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий О.В.Білоус

Судді Н.Є.Блажівська

І.Л.Желтобрюх