Постанова

від 03.08.2022 по справі 820/2454/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 820/2454/18

касаційне провадження № К/9901/64607/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Олендера І.Я., Хохуляка В.В.,

розглянув в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області (далі - Управління) на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 (суддя Бадюков Ю.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2018 (головуючий суддя - Старостін В.В., судді - Бегунц А.О., Резнікова С.С.) у справі за позовом Головного управління ДФС у Харківського області до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНСТРАКШН ПРОЕКТ ДИЗАЙН» (далі - Товариство) про накладення арешту на кошти,

У С Т А Н О В И В:

Управління 03.04.2018 звернулося до суду з позовом до Товариства, в якому просило накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках Товариства, відкритих в банківських установах.

Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 25.05.2018, залишеним без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2017, у задоволені позову відмовив.

Управління подало касаційну скаргу, в якій просило рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2018 скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

В обґрунтування вимог касаційної скарги Управління посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права, зокрема, статей 20, 94 Податкового кодексу України.

Зокрема, зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій не взяли до уваги, що відповідач безпідставно не допустив працівників податкового органу до проведення перевірки, що є підставою для арешту коштів такого платника податків.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 31.10.2018 відкрив касаційне провадження у даній справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 29.07.2022 - призначив справу до касаційного розгляду у спрощеному провадженні без повідомлення сторін на 02.08.2022, який був перенесений на 04.08.2022 у зв`язку з перебуванням судді Олендера І.Я. на лікарняному.

Товариство не скористалось своїм процесуальним правом на подання відзиву на касаційну скаргу.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, що Управлінням 16.01.2018 на підставі підпункту20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пунктів 61.1, 61.2 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України видано наказ № 264 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства».

На підставі зазначеного наказу та направлення на перевірку від 16.01.2018 № 291 фахівцями контролюючого органу здійснено вихід на документальну позапланову виїзну перевірку Товариства.

Товариством 17.01.2017 не допущено фахівців Управління до проведення перевірки, про що складено акт №361/20-40-14-11-11.

Заступником начальника Управління прийнято рішення від 03.04.2018 №13514/10/20-40-14-18, яким застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків - Товариства.

З огляду на викладене, Управління 03.04.2018 звернулося до суду із даним позовом про застосування до Товариства адміністративного арешту коштів. Свої вимоги податковий орган мотивував тим, що посадові особи Товариства не згодні з наказом на проведення перевірки, проте така перевірка призначена відповідно до вимог закону і недопуск контролюючого органу до її проведення є необґрунтованим.

Також, судами було встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2018 у справі №820/2040/17, залишеною без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2018, в задоволенні позову Товариства до Управління про визнання протиправним та скасування наказу від 16.01.2018 № 264 - відмовлено.

У справі, що розглядається, суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про застосування до Товариства адміністративного арешту коштів, виходили з того, що підстави для його застосування відсутні, оскільки рішення Управління 03.04.2018 про застосування умовного адміністративного арешту майна Товариства не підтверджено судом протягом 96 годин, тобто фактично припинило свою дію. За висновками судів наявність діючого підтвердженого судом арешту майна платника податків є передумовою застосування арешту коштів такого платника.

Разом з тим, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду не може погодитися з такими висновками та вважає їх помилковими, з огляду на наступне.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ПК України).

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Із системного тлумачення положень статті 94 ПК України Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду не встановлено, що адміністративний арешт коштів платника податків є похідним від адміністративного арешту майна, відмінного від коштів, і може бути застосований судом виключно у випадку існування рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Положення статті 94 ПК України не визначає послідовності процедур застосування адміністративного арешту майна та адміністративного арешту коштів.

Натомість приписи статті 94 ПК України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

З аналізу наведеного правового регулювання Верховним Судом у складі Касаційного адміністративного суду приходить до такого правового висновку: арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України та не залежить від наявності рішення контролюючого органу про накладення арешту на майно платника податків.

Непідтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків в судовому порядку не обмежує право податкового органу на звернення до суду про застосування арешту коштів на рахунках відповідача, але за умови наявності відповідних підстав, визначених ПК України.

Таким чином, посилання судів як на підставу відмови у задоволенні позову на відсутність діючого рішення про застосування адміністративного арешту майна Товариства є необґрунтованим.

З метою правильного вирішення даного спору та встановлення наявності чи відсутності підстав для застосування до Товариства адміністративного арешту коштів судам необхідно було встановити наявність чи відсутність законних підстав для проведення перевірки відповідача, дотримання позивачем процедури її призначення та проведення, та відповідно зробити висновок про наявність чи відсутність у Товариства підстав відмовити посадовим особам контролюючого органу у допуску до перевірки, що судами попередніх інстанцій зроблено не було.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, постановлені у справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи судам слід врахувати викладене, всебічно і повно перевірити обставини справи, належним чином їх оцінити, перевірити якими доказами вони підтверджуються, і в залежності від встановленого правильно застосувати норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та прийняти законне і обґрунтоване рішення.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 349, п. 1 ч. 2 ст. 353, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.05.2018 та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2018 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева І.Я.Олендер В.В. Хохуляк