Постанова

від 02.08.2022 по справі 627/915/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

03 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 627/915/19

провадження № 61-5350св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д.,

суддів: Воробйової І. А., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А., Черняк Ю. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ,

відповідачі: Китченківська сільська рада Краснокутського району Харківської області, Краснокутська районна державна адміністрація Харківської області, ОСОБА_4 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , на постанову Харківського апеляційного суду від 02 березня 2021 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області, Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_4 про визнання недійсними рішень та державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Позовну заяву мотивовано тим, що відповідно до рішення Китченківської сільської ради народних депутатів Краснокутського району Харківської області від 26 грудня 1991 рокувін є землекористувачем земельної ділянки, площею 0,63 га, розташованої на АДРЕСА_1 .

09 серпня 2019 року йому стало відомо, що земельна ділянка, яка перебуває в його користуванні, згідно з рішенням Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 17 жовтня 2017 року № 277-VII надана у власність ОСОБА_4 .

Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив:

- визнати недійсним рішення Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 31 травня 2017 року № 232-VII «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшого надання у власність громадянам України»;

- визнати недійсним рішення Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 17 жовтня 2017 року № 277-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 за рахунок земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (ріллі), для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , на території Китченківської сільської ради» щодо надання земельної ділянки, площею 1,0000 га, кадастровий номер 6323582201:01:001:0110;

- скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на землю, зареєстроване сектором державної реєстрації Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області за ОСОБА_4 на підставі рішення Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 17 жовтня 2017 року № 277-VII.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 29 січня 2020 року у складі судді Каліберди В. А. позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано недійсним рішення Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 31 травня 2017 року № 232-VII «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшого надання у власність громадянам України».

Визнано недійсним рішення Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 17 жовтня 2017 року № 277-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 за рахунок земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (ріллі), для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах населеного пункту на АДРЕСА_1 на території Китченківської сільської ради» щодо надання земельної ділянки, площею 1,0000 га, кадастровий номер 6323582201:01:001:0110.

Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на землю, зареєстроване сектором державної реєстрації Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області за ОСОБА_4 на підставі рішення Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 17 жовтня 2017 року № 277-VII.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд першої інстанції виходив із того, що рішення Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 31 травня 2017 року № 232-VII прийнято з порушенням вимог частини сьомої статті 118 Земельному кодексу України (далі - ЗК України) у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, тому порушує цивільні права та інтереси позивача як землекористувача. Позивач ОСОБА_1 28 років є землекористувачем земельної ділянки, площею 0, 63 га, яка розташована в межах села Китченівка, в установленому законом порядку сплачував за користування нею земельний податок.

Китченківська сільська рада Краснокутського району Харківської області прийняла оскаржуване позивачем рішення від 31 травня 2017 року № 232-VII, розглянувши лише заяву ОСОБА_4 «Про надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення ділянки та для подальшого надання у власність громадянам України», за відсутності необхідних документів.

Також підлягає визнанню недійсним й видане на його підставі рішення Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 17 жовтня 2017 року № 277-VII, оскільки воно прийнято з порушенням частини дванадцятої статті 186 ЗК України та є похідним документом від рішення Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 31 травня 2017 року № 232-VII та посвідчує виникнення права власності.

Крім того, наявні підстави для скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Харківського апеляційного суду від 02 березня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 задоволено, рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 29 січня 2020 року скасовано, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Суд апеляційної інстанції постановив, що, вирішуючи питання про недійсність рішення органу місцевого самоврядування та правовстановлюючого документа на право власності на земельну ділянку, суд має встановити не тільки дотримання вимог законодавства щодо відведення земельної ділянки, а й факт порушення таким актом прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав на користування земельною ділянкою.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , вважав, що відповідач не надала до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки графічних матеріалів, що призвело до помилкового надання їй у власність земельної ділянки, якою 28 років користувався позивач.

Однак позивач, крім рішення Китченківської сільської ради народних депутатів Краснокутського району Харківської області від 26 грудня 1991 року про надання йому в користування земельної ділянки, площею 0,63 га, яка розташована в межах с. Китченківка, не надав жодного доказу про те, що саме надана відповідачу земельна ділянка, площею 1,0000 га ріллі, розташована на АДРЕСА_1 , перебувала у його користуванні. Рішенням Китченківської сільської ради народних депутатів Краснокутського району Харківської області від 26 грудня 1991 року було затверджено списки землекористувачів та землевласників в кількості 276 осіб. При цьому за кожною особою було закріплено земельну ділянку відповідного розміру. Натомість жодних схем виділення земель у користування у 1991 році матеріали справи не містять.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів

У касаційній скарзі, поданій у квітні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального й процесуального права, просив скасувати постанову Харківського апеляційного суду від 02 березня 2021 року і залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження постанови Харківського апеляційного суду від 02 березня 2021 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 496/2866/16-ц (провадження № 14-102цс18), від 12 червня 2019 року у справі № 749/942/18 (провадження № 14-189цс19), а також відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував вимоги статей 118, 186 ЗК України до спірних правовідносин, а також не звернув уваги на те, що Китченківська сільська рада Краснокутського району Харківської області визнала позовні вимоги та погоджувалася на їх задоволення.

Короткий зміст позиції інших учасників справи

У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_4 зазначила, що касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки не містить обґрунтування неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 05 квітня 2021 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 02 березня 2021 року залишено без руху для усунення недоліків.

У квітні 2021 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.

Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 02 березня 2021 року, клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Харківського апеляційного суду від 02 березня 2021 року задоволено частково, зупинено дію постанови Харківського апеляційного суду від 02 березня 2021 року до закінчення касаційного провадження і витребувано із Краснокутського районного суду Харківської області цивільну справу № 627/915/19.

Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2021 року справу призначено до судового розгляду.

У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшло повідомлення представника ОСОБА_4 ОСОБА_5 про те, що позивач ОСОБА_1 помер, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Краснокутської селищної ради від 11 жовтня 2021 року № 20-01-10/96, відповідно до якої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно ІНФОРМАЦІЯ_2 помер, актовий запис про смерть № 301, складений 12 серпня 2021 року Краснокутським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків).

Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області, Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_4 про визнання недійсними рішень та державної реєстрації права власності на земельну ділянку зупинено до залучення до участі у справі правонаступників позивача ОСОБА_1 .

У лютому 2022 року до Верховного Суду від дітей ОСОБА_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_3 надійшли документи щодо правонаступництва, зокрема, заява ОСОБА_2 від 13 листопада 2021 року до приватного нотаріуса Богодухівського районного нотаріального округу Харківської області Гук С. Ю., зареєстрована у книзі обліку спадкових справ за № 195; заява ОСОБА_3 від 13 листопада 2021 року до приватного нотаріуса Богодухівського районного нотаріального округу Харківської області Гук С. Ю., зареєстрована у книзі обліку спадкових справ за № 196; витяг про реєстрацію в Спадковому реєстрі спадкової справи № 68647461 щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 .

Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2022 року поновлено касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області, Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_4 про визнання недійсними рішень та державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Залучено до участі у справі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 як правонаступників ОСОБА_1 .

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої і апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , підлягає частковому задоволенню.

Фактичні обставини справи

Рішенням Китченківської сільської ради народних депутатів Краснокутського району Харківської області від 26 грудня 1991 року затверджено списки землекористувачів і землевласників ділянок, площею 142, 17 га, загальна площа - 154, 67 га. Визначено вважати ці списки для введення державного акта встановленого зразка на право володіння землею.

Відповідно до доданого до цього рішення списку власників земельних ділянок по Китченківській сільській раді ОСОБА_1 є власником ділянки, площею 0, 63 га.

Довідкою виконавчого комітету Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 27 серпня 2019 року № 161 підтверджується, що ОСОБА_1 користується земельною ділянкою, площею 0,63 га ріллі, в межах с. Китченківка. Земельний податок за користування земельною ділянкою сплачується в установлені законом терміни в повному обсязі згідно з нарахуваннями.

11 травня 2017 року ОСОБА_4 звернулася до Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,0000 га ріллі, для ведення особистого селянського господарства, на АДРЕСА_1 , для подальшого надання у власність.

Рішенням Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 31 травня 2017 року № 232-VII «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшого надання у власність громадянам України» надано ОСОБА_4 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,0000 га ріллі, для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення та для подальшого надання земельної ділянки безоплатно у власність, яка розташована на АДРЕСА_1 .

Рішенням Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 17 жовтня 2017 року № 277-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 за рахунок земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (ріллі), для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах населеного пункту на АДРЕСА_1 на території Китченківської сільської ради» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 за рахунок земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарських угідь (ріллі), для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 та надано у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 1,0000 га ріллі, кадастровий номер 6323582201:01:001:0110, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 14 листопада 2017 року ОСОБА_4 є власником земельної ділянки, площею 1,0000 га ріллі, кадастровий номер 6323582201:01:001:0110, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на АДРЕСА_1 , на підставі рішення Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 17 жовтня 2017 року № 277-VII (а. с. 120).

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що постанова апеляційного суду не повною мірою відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що позивач не надав до суду належних та допустимих доказів на підтвердження порушення його права оскаржуваними рішеннями органу місцевого самоврядування та правовстановлюючими документами на право власності на земельну ділянку.

Колегія суддів Верховного Суду не погоджується з такими мотивами суду апеляційної інстанції, хоча погоджується з висновком суду про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Частиною першою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до пункту 7 розділу XПерехідних положень ЗК України громадяни та юридичні особи, що одержали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки у розмірах, що були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки.

Судом установлено, що відповідно до рішення Китченківської сільської ради народних депутатів Краснокутського району Харківської області від 26 грудня 1991 року затверджено списки землекористувачів і землевласників ділянок, площею 142, 17 га, загальна площа - 154, 67 га. Визначено вважати ці списки для введення державного акта встановленого зразка на право володіння землею.

Відповідно до доданого до цього рішення списку власників земельних ділянок по Китченківській сільській раді ОСОБА_1 є власником земельної ділянки, площею 0, 63 га, розташованої на АДРЕСА_1 .

На а. с. 6 є довідка Китченківської сільської ради про те, що позивач користується спірною земельною ділянкою протягом 28 років і сплачує в установленому законом порядку земельний податок.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Судом апеляційної інстанції встановлено та не спростовано матеріалами справи і позивачем те, що 11 травня 2017 року ОСОБА_4 звернулася до Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,0000 га ріллі, для ведення особистого селянського господарства, на АДРЕСА_1 , для подальшого надання у власність.

Рішенням Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 31 травня 2017 року № 232-VII «Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшого надання у власність громадянам України» надано ОСОБА_4 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 1,0000 га ріллі, для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення та для подальшого надання земельної ділянки безоплатно у власність, яка розташована на АДРЕСА_1 .

Водночас до заяви ОСОБА_4 «Про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки», поданої до Китченківської сільської ради, не додано викопіювання земельної ділянки. У рішенні Китченківської сільської ради та заяві ОСОБА_4 не значиться про надання графічних матеріалів на розгляд сесії.

Згідно із частиною сьомою статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Статтею 123 ЗК України передбачено, що надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Особа, зацікавлена в одержанні у користування земельної ділянки із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її відведення, звертається з клопотанням про надання дозволу на його розробку до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, які відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, передають у власність або користування такі земельні ділянки.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статтею 186-1 цього Кодексу (частина восьма статті 118 ЗК України).

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин дев`ятої, десятої та одинадцятої статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Рішенням Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 17 жовтня 2017 року № 277-VII «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 за рахунок земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (ріллі), для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах населеного пункту на АДРЕСА_1 на території Китченківської сільської ради» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_4 за рахунок земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарських угідь (ріллі), для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , та надано у приватну власність ОСОБА_4 земельну ділянку, площею 1,0000 га ріллі, кадастровий номер 6323582201:01:001:0110, для ведення особистого селянського господарства, розташовану на АДРЕСА_1 .

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_4 за рахунок земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарських угідь (ріллі), для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , на території Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області, складений сертифікованим інженером-землевпорядником та затверджений рішенням Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 17 жовтня 2017 року № 277-VII.

Представник відповідача землевпорядник Китченківської сільської ради Бондаревська Н. І. визнала у судовому засіданні у суді першої інстанції факт помилковості і неправильності ухвалення сільською радою оскаржуваних позивачем рішень від 31 травня 2017 року № 232-VII та від 17 жовтня 2017 року № 277-VII.

Згідно зі статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.

Під час оцінки обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року в справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 11 вересня 2018 року в справі № 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18), від 30 січня 2019 року в справі № 569/17272/15-ц (провадження № 14-338цс18), від 04 червня 2019 року в справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18).

Предметом позову у цій справі є вимоги про визнання недійсними рішень Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 31 травня 2017 року № 232-VII та від 17 жовтня 2017 року № 277-VII, а також скасування рішення про державну реєстрацію права власності на землю.

Проте, на думку позивача, належна йому спірна земельна ділянка, площею 0, 63 га, розташована на АДРЕСА_1 , перебуває у фактичному володінні ОСОБА_4 як така, що входить до складу земельної ділянки, площею 1,0000 га ріллі, кадастровий номер 6323582201:01:001:0110, для ведення особистого селянського господарства, розташованої на АДРЕСА_1 , виділеної ОСОБА_4 рішенням Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 17 жовтня 2017 року № 277-VII.

З урахуванням наведеного колегія суддів Верховного Суду вважає, що обраний позивачем спосіб захисту його прав є неефективним, оскільки не приведе до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду за захистом порушеного права на земельну ділянку.

Таким чином, у задоволенні позову у цій справі слід відмовити саме з підстави обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав, а не з підстав необґрунтованості позовних вимог.

Крім того, колегія суддів Верховного Суду вважає безпідставними посилання заявника в касаційній скарзі на те, що судом апеляційної інстанції застосовано норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 496/2866/16-ц (провадження № 14-102цс18), від 12 червня 2019 року у справі № 749/942/18 (провадження № 14-189цс19), оскільки висновки у цих справах та у справі, що переглядається, а також встановлені судами попередніх інстанцій фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Висновок за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина третя статті 412 ЦПК України).

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 412 ЦПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми права до спірних правовідносин.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного суду від 02 березня 2021 року змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 , виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

У решті постанову Харківського апеляційного суду від 02 березня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. А. Воробйова

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк