Постанова

від 02.03.2021 по справі 627/915/19

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 березня 2021 року

м. Харків

справа № 627/915/19

провадження № 22-ц/818/162/21

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Кругової С.С., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря: Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - Китченківська сільська рада Краснокутського району Харківської області, Краснокутська районна державна адміністрація Харківської області, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області, Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення сесії Китченківської сільської ради та державної реєстрації права власності на земельну ділянку за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 29 січня 2020 року , постановлене під головуванням судді Каліберда В.А., в залі суду в смт Краснокутськ Харківської області (повний текст судового рішення складено 07 лютого 2020 року), -

в с т а н о в и в:

У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області, Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення сесії Китченківської сільської ради та державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 29 січня 2020 року позов задоволено. Визнано недійсним рішенням XIII сесії VII скликання Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 31 травня 2017 року №232- VII Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшого надання у власність громадянам України . Визнано недійсним рішення XVII сесії VII скликання Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 17 жовтня 2017 року №277- VII Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 за рахунок земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (ріллі), для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , на території Китченківської сільської ради щодо надання земельної ділянки площею 1.0000 га кадастровий номер 6323582201:01:001:0110. Скасовано рішення про державну реєстрацію права власності на землю зареєстровану сектором державної реєстрації Краснокутської районної державної адміністрації за ОСОБА_2 на підставі рішення XVII сесії VII скликання Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 17.10.20.17 №277- VII. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в розмірі 1536,80 грн.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; вказує, що ОСОБА_2 з 2017 року є власником земельної ділянки площею 1.0000 га кадастровий номер 6323582201:01:001:0110, яка розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , на території Китченківської сільської ради. Відповідачка двічі отримала врожай з вказаної земельної ділянки та сплачує податок за землю. Належних та допустимих доказів того, що спірна земельна ділянка знаходиться в користуванні ОСОБА_1 - позивачем не надано.

ОСОБА_1 надав відзив на апеляційну скаргу, просив залишити рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 29 січня 2020 року без змін, а апеляційну скаргу відповідачки - без задоволення.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що рішення XIII сесії VII скликання Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 31 травня 2017 року №232- VII Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшого надання у власність громадянам України не відповідає вимогам Земельному кодексу України (чинним на час його прийняття), оскільки Китченківською сільською радою Краснокутського району Харківської області за результатами розгляду заяви ОСОБА_2 від 11 травня 2017 року, всупереч ч.7 ст. 118 ЗК України, прийнято рішення про надання дозволу ОСОБА_2 на розробку проекту із землеустрою, а тому зазначене рішення підлягає визнанню недійсним як таке, що суперечить законодавству України та порушує цивільні права та інтереси позивача ОСОБА_1 як землекористувача. Також підлягає визнанню недійсним й видане на його підставі рішення XVII сесії VII скликання Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 17 жовтня 2017 року №277- VII Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 за рахунок земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (ріллі), для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , на території Китченківської сільської ради щодо надання земельної ділянки площею 1.0000 га кадастровий номер 6323582201:01:001:0110, оскільки воно прийняте з порушенням п.12 ст.186 ЗК України та є похідним документом від рішення XIII сесії VII скликання Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 31 травня 2017 року №232- VII Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшого надання у власність громадянам України та посвідчує виникнення права власності. Крім того наявні підстави для скасування державної реєстрації права власності на спірну земельну ділянку.

Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є землекористувачем земельної ділянки площею 0,63 га, яка розташована в межах села Китченківка на підставі рішення Китченківської сільської ради народних депутатів Краснокутського району Харківської області від 26 грудня 1991 року (а.с.6-8).

Довідкою виконавчого комітету Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області № 161 від 27.08.2019 року також підтверджується, що позивач користується земельною ділянкою площею 0,63 га ріллі в межах села Китченківка. Земельний податок за користування земельною ділянкою сплачувався в установленим законом терміни в повному обсязі згідно нарахувань (а.с.6).

11 травня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області з заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 1,0 га ріллі для ведення особистого селянського господарства за адресою: АДРЕСА_1 , для подальшого надання у власність (а.с.18).

Рішенням XIII сесії VII скликання Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 31 травня 2017 року №232- VII надано ОСОБА_2 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтованою площею 1.000 га ріллі - для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення та для подальшого надання земельної ділянки безоплатно у власність, яка знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.16).

17 жовтня 2017 року за результатом розгляду заяви ОСОБА_2 Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за рахунок земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарських угідь (ріллі), для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , на території Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області Китченківською сільською радою Краснокутського району Харківської області було прийнято рішення №277 - VII, яким було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2 за рахунок земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарських угідь (ріллі), для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 та надано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку (кадастровий номер 6323582201:01:001:0110) площею 1.0000 га ріллі, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться АДРЕСА_1 (а.с.17).

Як на підставу позовних вимог, ОСОБА_1 посилався на те, що 9 серпня 2019 року він побачив на земельній ділянці, яка перебуває у нього в користуванні, жительку села Китченківка ОСОБА_2 та ще декількох громадян, які проводили якісь заміри. При зверненні до них стало відомо, шо спірна земельна ділянка надана у власність відповідачці згідно рішень Китченківської сільської ради Краснокутського району і вона встановлює в натурі (на місцевості) межі цієї земельної ділянки. Позивач вважає, що наявні підстави для визнання недійсними рішення Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 31 травня 2017 року №232- VII Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для подальшого надання у власність громадянам України та від 17 жовтня 2017 року №277- VII Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_2 за рахунок земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (ріллі), для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , на території Китченківської сільської ради щодо надання земельної ділянки площею 1.0000 га кадастровий номер 6323582201:01:001:0110, а також вважає, що слід скасувати рішення про державну реєстрацію права власності відповідачки на землю.

За змістом частин першої - третьої та п`ятої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтями 118, 122, 123 ЗК України.

При цьому, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами встановлений статтею 118 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до статті 118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки. Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель. Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Згідно зі ст. 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (стаття 155 ЗК України)

Державний акт на право власності на земельну ділянку є правовстановлюючим документом, який видається на підставі рішення відповідного органу місцевого самоврядування, тому вимога про скасування державного акта на право приватної власності на земельну ділянку є похідною й залежить від доведеності незаконності рішення органу місцевого самоврядування, на підставі якого виданий оспорюваний державний акт.

Вирішуючи питання про недійсність рішення органу місцевого самоврядування та правовстановлюючого документа на право власності на земельну ділянку, суд має встановити не тільки дотримання вимог законодавства щодо відведення земельної ділянки, а й факт порушення таким актом прав особи, яка звернулася до суду за захистом порушених прав - користування земельною ділянкою.

З матеріалів справи убачається, що на підставі рішення Китченківської сільської ради народних депутатів Краснокутського району Харківської області від 26 грудня 1991 року ОСОБА_1 отримав у користування земельну ділянку площею 0,63 га, яка розташована в межах села Китченківка (а.с.6-8).

17 жовтня 2017 року Китченківською сільською радою Краснокутського району Харківської області було прийнято рішення №277 - VII, яким надано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку (кадастровий номер 6323582201:01:001:0110) площею 1.0000 га ріллі, для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться АДРЕСА_1 (а.с.17).

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_2 набула право власності на земельну ділянку площею 1.0000 га ріллі, яка знаходиться АДРЕСА_1 у порядку, визначеному законом.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність відповідачки за рахунок земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення, сільськогосподарських угідь (ріллі), для ведення особистого селянського господарства, яка розташована в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , на території Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області,- складений сертифікованим інженером-землевпорядником та затверджений рішенням Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області №277 - VII від 17 жовтня 2017 року.

При цьому жодних зауважень з приводу наявності прав інших осіб на надану ОСОБА_2 земельну ділянку від Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області не надходило.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції вважав, що відповідачка не надала до заяви про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки, графічних матеріалів, - що призвело до помилкового надання ОСОБА_2 у власність земельної ділянки, якою 28 років користувався позивач.

Проте такий висновок не відповідає фактичним обставинам справи.

ОСОБА_1 , крім рішення Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 26.12.1991 року про надання йому у користування земельної ділянки площею 0,63 га, яка розташована в межах села Китченківка, не надав жодного доказу про те, що саме надана відповідачці земельна ділянка площею 1.0000 га ріллі, яка знаходиться по АДРЕСА_1 , знаходилась у його користуванні.

З матеріалів справи убачається, що рішенням Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області від 26.12.1991 року було затверджено списки землекористувачів та землевласників в кількості 276 осіб. При цьому за кожною особою було закріплено земельну ділянку відповідного розміру.

Натомість жодних схем виділення земель у користування у 1991 році матеріали справи не містять.

Доказів того, що ОСОБА_1 у 1991 році була виділена у користування земельна ділянка саме по АДРЕСА_1 , - позивачем суду не надано.

За таких обставин колегія суддів не вбачає порушень прав позивача внаслідок прийняття оскаржуваних рішень Китченківською сільською радою Краснокутського району Харківської області щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в межах населеного пункту АДРЕСА_1 , на території Китченківської сільської ради для подальшого надання у власність громадянам України, а також щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки у власність ОСОБА_2 за рахунок земель запасу комунальної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь (ріллі), для ведення особистого селянського господарства.

Висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову, - не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що земельна ділянка по АДРЕСА_1 відповідачці була виділена саме за рахунок земель, що знаходились у користуванні позивача.

Таким чином відсутні докази, що права позивача порушені.

Факт визнання представником Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області у суді першої інстанції обставин, не є підставою для звільнення позивача від доказування.

Відповідно до вимог ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обгрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Проте відсутність будь-яких доказів на підтвердження обставин, що визнаються одним із відповідачів, не свідчить про достовірність цих обставин. Тому підстав для звільнення від доказування колегія суддів не вбачає.

Жодного доказу на підтвердження заявлених позовних вимог матеріали справи не містять.

Доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Колегія суддів вважає, що у задоволенні позову ОСОБА_1 слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 457,80 грн., сплачений за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 29 січня 2020 року - скасувати та ухвалити нове.

Відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 до Китченківської сільської ради Краснокутського району Харківської області, Краснокутської районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення сесії Китченківської сільської ради та державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3 457,80 грн., сплачений за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: С.С. Кругова

Н.П. Пилипчук

Повне судове рішення виготовлено 02.03.2021 року.