Рішення

від 03.08.2022 по справі 755/4177/21

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/4177/21

Провадження № 2/755/936/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2022 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Адвокатського об`єднання «АКТА ЛЕКС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Адвокатське об`єднання «АКТА ЛЕКС» (далі - АО «АКТА ЛЕКС») звернулося до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 83 710,31 грн та судовий збір - 2 270 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 09.10.2019 між Адвокатським об`єднанням «Статніков, Катрушин та Партнери», назва якого змінена на Адвокатське об`єднання «АКТА ЛЕКС» (далі - АО «АКТА ЛЕКС»), та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги № 0910/19, за умовами п. 1.1. якого клієнт доручає та оплачує, а об`єднання бере на себе зобов`язання представляти інтереси клієнта в усіх без винятку органах державної влади та місцевого самоврядування, у тому числі у судах України, установах, організаціях усіх форм власності, підпорядкування та галузевої належності, а також контролюючих органах при вирішення будь-яких питань, що стосуватимуться супроводження справи № 755/12623/19 в суді першої та подальших інстанціях та вжити передбачені діючим законодавством заходи щодо виконання можливого судового рішення у вказаній справі.

Відповідно до розділу «Порядок оплати послуг об`єднання» (п. 6.1-6.3 Договору) розмір гонорару за цим договором становить 30% від суми, присудженої та фактично стягнутої (отриманої) на користь клієнта за рішенням суду, що набрало законної сили у справі № 755/12623/19. Оплата послуг за цим договором (гонорару) здійснюється клієнтом на поточний рахунок об`єднання протягом 3-х календарних днів з дня отримання клієнтом грошових коштів, стягнутих за рішенням суду, що набрало законної сили у справі № 755/12623/19. У випадку добровільної сплати на користь клієнта (укладення мирової угоди, примирення сторін) в процесі розгляду судової справи грошових коштів до винесення судового рішення, клієнт сплачує на користь об`єднання 30% від фактично отриманої суми у строки, передбачені п. 6.2 Договору.

Згідно з п.4.4 Договору клієнт зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати послуги об`єднання.

Позивач вказує, що протягом строку дії договору відповідачу надавалась необхідна та своєчасна правова допомога в межах судової справи № 755/12623/19. Оскільки кінцевий результат пов`язаний з настанням певної події - ухвалення рішення суду, що набрало законної сили та його виконання, строк оформлення та підписання актів приймання-передачі послуг не настав, більш того, договір не містить та не встановлює такої вимоги для сторін, а також не пов`язує із вказаним виплату гонорару. Позивач на підтвердження факту надання послуг за договором посилається на листування між адвокатом об`єднання та ОСОБА_1 засобами електронної пошти, змістом поданих та наявних в матеріалах справи № 755/12623/19 документів та змістом судових рішень першої інстанції.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09.07.2020 позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Постановою Київського апеляційного суду від 25.11.2020 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову. Стягнуто з Національного банку України на користь ОСОБА_1 279 034,38 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Постанова суду апеляційної інстанції виконана 22.12.2020.

З огляду на викладене, вказує, що обов`язок здійснити оплату наданих АО «АКТА ЛЕКС» послуг у розмірі 30% від фактично стягнутої за рішенням суду суми, що становить 83 710,31 грн у ОСОБА_1 виник 26.12.2020. Проте остання ухилилась від оплати послуг за надання правової допомоги у вказаному розмірі, що свідчить про порушення п.п. 4.4, 6.1, 6.2 умов Договору.

Крім того, 30.09.2020 ОСОБА_1 надіслала на адресу АО «АКТА ЛЕКС» повідомлення про розірвання договору про надання правової допомоги № 0910/19 від 19.10.2019, посилаючись на начебто неналежне виконання об`єднанням обов`язків за цим Договором. Проте протягом усього часу надання правової допомоги у справі № 755/12623/19 жодних попереджень як того вимагає п. 5.3 Договору про наявність порушень договору та їх усунення ОСОБА_1 не направлялись.

Твердження про неналежне виконання АО «АКТА ЛЕКС» обов`язків за Договором позивач вважає такими, що не відповідає дійсності, оскільки саме завдяки наданню кваліфікованої юридичної допомоги Постановою Київського апеляційного суду від 25.11.2020 рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове про часткове задоволення позову, а саме - стягнення з Національного банку України на користь ОСОБА_1 279 034,38 грн середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Направлені з метою досудового врегулювання спірних відносин на адресу відповідача письмова вимога «Щодо проведення розрахунків та надання правової допомоги», яка вручена 02.11.2020; звернення від 05.11.2020 щодо подальших дій за договором; вимога «Щодо проведення розрахунків та надання правової допомоги», яка вручена 18.11.2020 залишились без реагування.

На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти у розмірі 83 710,31 грн та судовий збір - 2 270 грн.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 17.03.2021 відкрито провадження у цій цивільній справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, яким роз`яснено процесуальні права подати заяви по суті справи та встановлено відповідні строки.

31.03.2021 уповноважений представник відповідача ознайомився з матеріалами справи.

05.04.2021 до суду надійшли клопотання відповідача про розгляд справи у загальному позовному провадженні та заява із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, які ухвалою суду від 09.04.2021 залишені без задоволення.

14.04.2021 до суду від відповідача надійшла зустрічна позовна заява, у прийнятті якої ухвалою суду від 19.04.2021 відмовлено.

26.04.2021 від ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить суд відмовити у задоволенні заявлених вимог, посилаючись на те, що після звільнення у грудні 2017 з Національного банку України (далі - НБУ), вона звернулася до АО «Статніков, Катрушин та Партнери» за наданням правової допомоги шляхом підготовки документів та представництво в судах при вирішенні спору про поновлення на роботі і стягнення коштів за вимушений прогул. Надання правової допомоги було оформлено на підставі договору від 20.09.2017 № 20/09/2017-01, за умовами якого її інтереси представляла адвокат Петришак М.Я. Звертаючись до суду з позовом про поновлення на роботі, адвокат Петришак М.Я. не заявила одночасно вимоги про стягнення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, як це передбачено ч. 2 ст. 235 КЗпП України. В подальшому (10.01.2019) адвокат подала до суду заяву про збільшення позовних вимог, у якій просила прийняти до розгляду вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у разі поновлення її на роботі. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 19.03.2021, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 06.05.2019, заяву про збільшення розміру позовних вимог залишено без розгляду. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 17.07.2019 у справі № 755/901/18 визнано незаконним та скасовано наказ Національного банку України від 11 грудня 2017 року № 3967-к про її звільнення та поновлено на роботі на посаді Департаменту інспекційних перевірок банків Національного банку України з 12 грудня 2017 року. Проте належні кошти за час вимушеного прогулу у сумі 2 455 200 грн не стягнуто. В подальшому, фактично позбавивши її права компенсації за час вимушеного прогулу у справі № 755/901/18, адвокати АО «Статніков, Катрушин та Партнери» спричиняють додатковий спір про стягнення коштів за час вимушеного прогулу, для вирішення якого та з метою надання правової допомоги було укладено договір від 09.10.2019 № 0910/19. Однак, звернувшись до суду із заявленими вимогами через два роки після звільнення, адвокати у позові не порушили питання про поновлення ОСОБА_1 строку на звернення з відповідним позовом, внаслідок чого рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09.07.2020 у справі № 755/12623/19 у задоволенні позову відмовлено. Отримавши вказане рішення, вона дійшла висновку, що внаслідок надання некваліфікованої правової допомоги адвокатами АО «Статніков, Катрушин та Партнери», вона позбавлена компенсації, яка належить їй у зв`язку з порушенням прав при звільненні, а тому 20.09.2020 письмово повідомила об`єднання про розірвання договору від 09.10.2019 № 0910/19 в односторонньому порядку.

30.09.2020 між нею та АО «Фомін та партнери» укладено договір про надання правової допомоги № 158/1-20 і з того часу адвокати вказаного об`єднання здійснюють представництво у справі № 755/12623/19, при розгляді якої у суді апеляційної інстанції постановою суду від 25.11.2020 було частково задоволено позов, тобто через два місяці після розірвання договору від 09.10.2019 № 0910/19, а тому вважає, що підстави для стягнення 30 % від задоволеної судовим рішенням апеляційної інстанції суми на користь позивача відсутні. Більш того, вказує на завдання їй шкоди внаслідок недоотримання належної суми у розмірі 2 176 165, 62 грн, оскільки середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 12.12.2017 по 16.07.2019 становить 2 455 200 грн, в той час як судом апеляційної інстанції стягнуто лише 279 034,38 грн. за період з 09.05.2019 по 17.07.2019.

30.04.2021 до суду надійшло клопотання відповідача про долучення письмових доказів у справі.

У відповіді на відзив, яка надійшла до суду 27.04.2021, АО «АКТА ЛЕКС» вказує на те, що між ОСОБА_1 та адвокатами на той час АО «Статніков, Катрушин та Партнери» було погоджено зміст позовних вимог при подачі позову у справі № 755/901/18 і наміру щодо позовних вимог про стягнення грошових коштів за час вимушеного прогулу або їх обґрунтування ОСОБА_1 не висловлювала. Про такий намір вона повідомила після звернення до суду із позовом, у зв`язку з чим між сторонами було укладено договір від 26.11.2018 № 2611/8. Оскільки за умовами укладених договорів сплата гонорару відбувається після фактичного виконання рішення, адвокати об`єднання навпаки були зацікавлені у вирішенні справи на користь відповідача, а тому надавали правову допомогу також і при підготовці апеляційної скарги на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09.07.2020. Результатом надання таких послуг є отримання ОСОБА_1 коштів, стягнутих на підставі постанови суду апеляційної інстанції. Вважає, що спірний договір є чинним, оскільки відповідачем не дотримано процедуру його розірвання як це передбачено п.5.3 Договору, тому дії ОСОБА_1 свідчать про навмисне ухилення від сплати на користь АО «АКТА ЛЕКС» гонорару. Посилання відповідача про заподіяння шкоди у розмірі 2 176 165,62 грн вважає безпідставними, оскільки судовим рішенням встановлено який розмір середнього заробітку підлягає стягненню, а саме 279 034 грн. а незадоволення позовних вимог у бажаному розмірі не підставою для визначення вказаної суми матеріальною шкодою.

21.05.2021 до суду надійшли додаткові пояснення представника позивача з письмовими доказами, а 15.06.2021 - пояснення представника відповідача з письмовими доказами.

Інших заяв по суті справи не надходило.

Згідно вимог ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Таким чином, суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Частина перша статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Представником у суді може бути адвокат або законний представник (частина перша статті 60 ЦПК України).

За змістом статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Повноваження адвоката, як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

Закон України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначає правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні.

Пунктом 9 частини першої статті 1 вказаного Закону встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Згідно з пунктом першим частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини.

Документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги, може бути. Зокрема договір про надання правової допомоги (пункт 1 частини першої статті 26 вищевказаного Закону).

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Судом встановлено, що 09.10.2019 між Адвокатським об`єднанням «Статніков, Катрушин та Партнери», назва якого змінена на Адвокатське об`єднання «АКТА ЛЕКС» та ОСОБА_1 укладено договір про надання правової допомоги № 0910/19, за умовами п. 1.1. якого клієнт доручає та оплачує, а об`єднання бере на себе зобов`язання представляти інтереси клієнта в усіх без винятку органах державної влади та місцевого самоврядування, судах України, установах, організаціях незалежно від форми власності, підпорядкування та галузевої належності, а також перед будь-якими юридичними та фізичними особами, у тому числі, зокрема: судах України першої, апеляційної та касаційної інстанцій в рамках цивільного, кримінального, господарського, адміністративного і виконавчого провадження тощо, а також інших контролюючих органах при вирішення будь-яких питань, що стосуватимуться супроводження справи № 755/12623/19 в суді першої та подальших інстанціях та вжити передбачені діючим законодавством заходи щодо виконання можливого судового рішення у вказаній справі. Для цього клієнт надає об`єднанню право: подавати від імені клієнта у тому числі позовні заяви, заяви в порядку окремого провадження, заяви про відкриття виконавчого провадження, адміністративні позови, апеляційні та касаційні скарги, клопотання, скарги, запити тощо, знайомитись з матеріалами справи

Згідно з п.4.4 Договору клієнт зобов`язується своєчасно та у повному обсязі оплачувати послуги об`єднання.

За умовами укладеного між сторонами договору від 09.10.2019 (розділ «Порядок оплати послуг об`єднання» (п. 6.1-6.3 Договору)) розмір гонорару за цим договором становить 30% від суми, присудженої та фактично стягнутої (отриманої) на користь клієнта за рішенням суду, що набрало законної сили у справі № 755/12623/19. Оплата послуг за цим договором (гонорару) здійснюється клієнтом на поточний рахунок об`єднання протягом 3-х календарних днів з дня отримання клієнтом грошових коштів, стягнутих за рішенням суду, що набрало законної сили у справі № 755/12623/19. У випадку добровільної сплати на користь клієнта (укладення мирової угоди, примирення сторін) в процесі розгляду судової справи грошових коштів до винесення судового рішення, клієнт сплачує на користь об`єднання 30% від фактично отриманої суми у строки, передбачені п. 6.2 Договору.

Предметом спору у даній справі є неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором про надання правової допомоги в частині оплати гонорару адвокату у розмірі 30 % від суми присудженої та фактично стягнутої (отриманої) на користь клієнта за рішенням суду, що набрало законної сили у справі № 755/12623/19.

Аналізуючи підстави звернення до суду з указаним позовом, характер правовідносин, що виникли між сторонами, норми матеріального права, які їх регулюють, суд вважає, що оспорюваний правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення глави 63 Послуги. Загальні положення підрозділу 1 розділу ІІІ Книги п`ятої цього Кодексу можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

В Ухвалі від 14.01.2021 по справі № 923/1067/19 Верховний Суд вказав, що «предметом договору про надання послуг є вчинення виконавцем певних дій або здійснення певної діяльності. Предметом договору є надання послуг різного роду за завданням замовника. Специфічні характеристики послуги відрізняють її від товару. Для послуги характерна непомітність (її не можна взяти в руки, зберігати, транспортувати, складувати); послуга є невичерпною (незалежно від кількості разів її надання її власні кількісні характеристики не змінюються). Всім послугам властива одна спільна ознака - результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто під час надання послуг продається не сам результат, а дії, які до нього призвели.

Відповідно до положень частини першої статті 638 ЦК України, за класифікаційною ознакою предмет договору є складовою його істотної умови.

З огляду на предмет договору про надання юридичних послуг від 09.10.2019 № 0910/19 об`єктом оплати за цим договором є надані адвокатом юридичні послуги у зв`язку з присудженням та фактично стягнутої (отриманої) на користь клієнта суми за рішенням суду, що набрало законної сили у справі № 755/12623/19.

З урахуванням положень частин першої та другої статті 202, частини першої статті 203, частини першої статті 628 ЦК України зміст двостороннього договору як правочину становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Ці умови не можуть суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Умовами укладеного між сторонами договору, зокрема п. 10.1. визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань або достроково припиняється у визначеному порядку.

За змістом статті 907 ЦК України договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Порядок і наслідки розірвання договору про надання послуг визначаються домовленістю сторін або законом.

Розірвання договору як правовий наслідок, встановлений договором або законом, має місце у разі порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Договором про надання правової допомоги від 09.10.2019 р. № 0910/19 передбачено дострокове припинення договору на підставі підписаної сторонами угоди про розірвання договору (п. 10.2.). У випадках, передбачених цим договором, сторони вправі в односторонньому порядку розірвати договір шляхом обов`язкового письмового повідомлення іншої сторони (п.10.3.). Таким випадком є порушення об`єднанням умов договору, не зважаючи на попередження про усунення такого порушення надане клієнтом в письмовій формі, з обов`язковим письмовим обґрунтуванням про причини розірвання договору (п. 5.3. договору). Тобто умовами спірного договору передбачено його розірвання в односторонньому порядку за наявності попередження про усунення порушення умов договору, надане клієнтом в письмовій формі з обов`язковим письмовим обґрунтуванням про причини розірвання договору.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Зміст статті 629 ЦК України свідчить, що в ній закріплено один із фундаментів на якому базується цивільне право - обов`язковість договору. Тобто з укладенням договору та виникненням зобов`язання його сторони набувають обов`язки (а не лише суб`єктивні права), які вони мають виконувати. Не виконання обов`язків, встановлених договором, може відбуватися при: (1) розірванні договору за взаємною домовленістю сторін; (2) розірванні договору в судовому порядку; (3) відмові від договору в односторонньому порядку у випадках, передбачених договором та законом; (4) припинення зобов`язання на підставах, що містяться в главі 50 ЦК України; (5) недійсності договору (нікчемності договору або визнання його недійсним на підставі рішення суду).

З огляду на викладене, суд вважає, що спірний договір є чинним, оскільки відповідачем не дотримано процедуру його розірвання як це передбачено п.5.3 Договору, тому суд не приймає до уваги посилання відповідача про припинення правовідносин за спірним договором з моменту отримання повідомлення від 20.09.2020 про його розірвання в односторонньому порядку.

З матеріалів справи вбачається, що Марією Петришак - адвокатом АО «АКТА ЛЕКС» підготовлено проект апеляційної скарги на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 липня 2020 року та направлено електронною поштою ОСОБА_1 (а.с.61).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 17.08.2020 апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для виправлення недоліків - подати оригінал квитанції на підтвердження сплати судового збору у розмірі 14 407,50 грн. Як вбачається з матеріалів справи (а.с.62-70) між сторонами з цього питання здійснювалось листування. У суду є всі підстави вважати, що адвокати позивача надавали відповідачу належну кваліфіковану правову допомогу у справі № 755/12623/19 з огляду на прийняття судом апеляційної інстанції апеляційної скарги до свого провадження з подальшим розглядом справи і прийняттям постанови за результатами її розгляду, а також враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів зміни чи доповнення апеляційної скарги адвокатами АО «Фомін та партнери» відповідно до положень ст. 364 ЦПК України.

Підтримання під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції адвокатом АО «Фомін та партнери» - Євтратенко Є.Ю. доводів апеляційної скарги, підготовленої адвокатом АО «АКТА ЛЕКС», не свідчить про припинення правовідносин між сторонами за спірним договором від 09.10.2019.

Таким чином, суд відхиляє доводи ОСОБА_1 , викладені у відзиві на позовну заяву про відсутність підстав для виконання п. 6.1-6.3 Договору з посиланням на представництво її інтересів адвокатом АО «Фомін та партнери» на підставі договору про надання правової допомоги від 30.09.2020 № 158/1-20.

За змістом статей 632, 903 ЦК України ціна договору (плата за договором) - форма грошового визначення вартості наданих послуг. Оплата виконавцю послуги здійснюється за виконання ним договірного обов`язку з її надання.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09 червня 2017 року, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі Іатрідіс проти Греції (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з гонораром успіху . ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають гонорар успіху, ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат, зокрема, у рішенні від 22 лютого 2005 року у справі Пакдемірлі проти Туреччини (Pakdemirli v. Turkey, заява № 35839/97) суд також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала гонорар успіху у сумі 6 672,9,00 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000,00 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72) (пункт 5.43 постанови).

З урахуванням наведеного вище, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату гонорару успіху у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Визначений пунктом 6.1. договору розмір гонорару адвокату за своїм змістом і правовою природою не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону, а є платою за сам результат (гонорар успіху), досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.

Інтереси відповідача, як сторони договору (клієнт), безумовно не обмежуються отриманням власне послуг адвоката, а спрямовані на досягнення певного результату - ухвалення на користь відповідача рішення у справі № 755/12626/19, проте, досягнення такого результату виходить за межі предмета договору, яким є лише надання юридичних послуг.

Рішення суду у цивільній справі є результатом вирішення спору, що виник між учасниками договірних правовідносин, актом органу судової влади, що приймається, складається і підписується виключно суддями відповідно до чітко визначених процедур судочинства іменем України на засадах верховенства права.

Судове рішення не належить до об`єктів цивільних прав (частина перша статті 177 ЦК України), а його ухвалення у конкретній справі не є результатом наданих адвокатами сторін послуг, а тому не може бути предметом договору (частина перша статті 638 цього Кодексу).

За змістом положень частини другої статті 6, пункту 14 частини першої статті 92, частини першої статті 124 Конституції України органи судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України, судочинство визначається виключно законами України, правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Зазначені норми виключають, як таку, можливість належності діяльності органів судової влади до сфери приватноправового регулювання, а відтак - і до предмета цивільно-правових договорів.

Відповідно до положень статей 6, 627 ЦК України у їх системному зв`язку сторони є вільними у визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, вимог розумності і справедливості і можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносин на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це ( заборонено законом ), або якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту чи суті відносин між сторонами.

Отже, свобода договору не є абсолютною, вона обмежується законом і суттю договірних правовідносин, якою за договором про надання юридичних послуг у формі представництва у суді є забезпечення балансу приватних і публічних інтересів - права особи на кваліфіковану юридичну допомогу при розгляді її справи у суді (приватний інтерес) і незалежність та безсторонність судової влади при розгляді цивільних справ (публічний інтерес). Реалізуючи принцип свободи договору, сторони не вправі змінювати імперативну вимогу закону щодо предмета договору про надання юридичних послуг шляхом визначення в безпосередній чи завуальованій формі результат розгляду справи судом як складову предмета договору про надання юридичних послуг.

Проте таке обмеження жодним чином не звужує зміст та обсяг права сторін договору у цій справі самостійно визначати прийнятні для них умови оплати послуг за договором, загальну вартість послуг тощо.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Оскільки між сторонами досягнуто домовленості щодо порядку оплати послуг об`єднання (п. 6.1-6.3 Договору)), тому вони (домовленості) є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких і слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання, а також враховуючи, що спірний договір є чинним, оскільки відповідачем не дотримано процедуру його розірвання як це передбачено п.5.3 Договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АО «АКТА ЛЕКС» гонорару у розмірі 30% від суми, присудженої та фактично стягнутої (отриманої) на користь клієнта за рішенням суду, що набрало законної сили у справі № 755/12623/19, тобто 83 710,31 грн.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Основними засадами (принципами) цивільного судочинства, зокрема, є змагальність сторін, що включає обов`язок кожної сторони довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12, частина перша статті 81 ЦПК України).

На позивача покладений обов`язок довести в суді за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 76-83 ЦПК України, зазначені ним обставини, на які він посилається як на підставу свої вимог.

У ст. 77 ЦПК України зазначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень.

За змістом ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З огляду на викладене, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог та, відповідно до ст. 141 ЦПК України - стягнення судового збору у розмірі 2 270 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 11, 202, 203, 611, 627, 628, 629, 632, 638, 901, 903, 907 ЦК України, Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», ст. ст. 2, 4, 7, 10, 12, 13, 18, 58, 60, 76, 77, 80, 81-83, 133, 141, 258, 263-265, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Адвокатського об`єднання «АКТА ЛЕКС» (код ЄДРПОУ: 37250569, м. Київ вул. Старонаводницька, 13 кв. 164) до ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Адвокатського об`єднання «АКТА ЛЕКС» гонорар у розмірі 30% від суми, присудженої та фактично стягнутої (отриманої) на користь клієнта за рішенням суду, що набрало законної сили у справі № 755/12623/19, що становить 83 710,31 грн та судовий збір у розмірі 2 270 грн, а всього 85 980 (вісімдесят п`ять тисяч дев`ятсот вісімдесят) гривень 31 (тридцять одну) копійку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: