Постанова

від 20.07.2022 по справі 373/1742/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Головуючий у І інстанції Опанасюк І.О.

Провадження №22-ц/824/2430/2022 Доповідач у ІІ інстанції Матвієнко Ю.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 липня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді: Матвієнко Ю.О.,

суддів: Мельника Я.С., Гуля В.В.,

при секретарі: Ковтун М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державного реєстратора Євка Володимира Володимировича, Щасливської сільської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Науменко Любов Григорівна, приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Ткач Євгеній Володимирович, про визнання права власності на майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , державного реєстратора Євка В.В., Щасливської сільської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Науменко Л.Г., приватний нотаріус Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Ткач Є.В., про визнання права власності на майно в порядку спадкування.

Обгрунтовуючи вимоги, позивач посилалась на те, що вона, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідною дочкою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 28.10.1979 року ( НОМЕР_1 ) Палацом новонароджених м. Харків.

01 серпня 2011 року ОСОБА_6 було складено заповіт, в якому він заповів своїй дочці ОСОБА_1 майно, а саме:

- Ѕ частину належної йому на праві власності квартири АДРЕСА_1 ;

- квартиру АДРЕСА_2 (сто шістдесят п`ять - а);

- 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_3 та земельної ділянки за цією ж адресою, на якій житловий будинок розташований;

- Ѕ частину належного йому житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами в АДРЕСА_4 (сімнадцять дріб вісім) та земельної ділянки за цією ж адресою, на якій житловий будинок розташований;

- земельну ділянку для проведення садівництва розміром 0,0584 га, що знаходиться на території Стовп`янської сільської ради СТ «Меліоратор» Переяслав- Хмельницького району Київської області, та будівлі і споруди на цій земельній ділянці.

Все інше майно, де б воно не знаходилося та з чого б не складалося, що належатиме йому на день смерті та на те, на що він за законом матиме право, ОСОБА_6 також заповів дочці ОСОБА_1 , позивачу по справі.

Заповіт був посвідчений Васіковою Л.Є., приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 1 серпня 2011 року (зареєстровано в реєстрі за №4245).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 67 років ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 26 вересня 2017 року Переяслав-Хмельницьким районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області (серія НОМЕР_2 ).

29 вересня 2017 року ОСОБА_1 , як рідна дочка померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , звернулася до приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Науменко Л.Г. із заявою про прийняття спадщини (заява надійшла 29.09.2017 року о 17:30 за №151, спадкова справа №43/2017).

21 серпня 2018 року приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Науменко Л.Г. було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину ОСОБА_1 з підстав відсутності у неї необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів на спадкове майно.

З метою захисту майнових прав ОСОБА_1 звернулась до Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , в якому просила суд:

визнати за нею право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_5 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 ;

визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,1030 га, кадастровий номер 3211000000:01:006:0002, що знаходиться у АДРЕСА_4 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 ;

визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на садовий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_6 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 ;

визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,0584 га, кадастровий номер 3223387200:06:011:0059, що знаходиться в с. Стовп`яги СТ "Меліоратор" Переяслав-Хмельницького району Київської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 ;

визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 8000000000:62:484:0003, що розташована по АДРЕСА_6 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 ;

визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3211000000:01:006:0006, що знаходиться у АДРЕСА_4 , з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 .

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39702190 від 15.02.2018 року 16:23:56, прийняте державним реєстратором Євком Володимиром Володимировичем, Київська обласна філія комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу", Київська область, яким було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1486786132000) - житловий будинок, літера А; загальна площа 304,2 кв.м., житлова площа 231,1 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , форма власності - приватна, розмір частки -1, за ОСОБА_7 ;

визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_4 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 ;

визнати недійсним та скасувати договір дарування квартири АДРЕСА_7 від 31 жовтня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Ткачем Є.В., зареєстрований в реєстрі за №2024, скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_7 і визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на квартиру АДРЕСА_7 в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 ;

визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності, видане Щасливською сільською радою на підставі рішення №572 від 19.06.2006 року на ім`я ОСОБА_3 , та скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_3 права власності на квартиру АДРЕСА_8 (раніше - по АДРЕСА_9 з та визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_8 (раніше - по АДРЕСА_9), в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 .

визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на автомобіль марки VOLKSWAGEN моделі TIGUAN, типу - загальний легковий універсал - В, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузова (шасі) № НОМЕР_4 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 ;

визнати за нею, ОСОБА_1 , право власності на грошові вклади, які знаходяться в АТ КБ "Приватбанк" та ПАТ "Легбанк", в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 .

Ухвалою від 28 січня 2019 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням у справі № 359/1906/18 за позовом ОСОБА_8 до приватного нотаріуса Головного територіального управління юстиції у Київській області Бориспільського нотаріального округу Науменко Любов Григорівни, треті особи: ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , про скасування постанови приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, визнання майна спільним майном подружжя, визнання права власності на 1/2 частину спільного майна подружжя.

04 лютого 2020 року рішення у справі № 359/1906/18 за позовом ОСОБА_11 до приватного нотаріуса Головного територіального управління юстиції у Київській області Бориспільського нотаріального округу Науменко Любов Григорівни, треті особи: ОСОБА_9 , ОСОБА_1 , ОСОБА_10 , про скасування постанови приватного нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії, визнання майна спільним майном подружжя, визнання права власності на 1/2 частину спільного майна подружжя набрало законної сили.

Вищезазначеним рішенням у справі № 359/1906/18 визнано спільним майном подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_11 : земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,1030 га, кадастровий номер 3211000000:01:006:0002, що розташована по АДРЕСА_4 ; садовий будинок з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_6 , на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області; земельну ділянку, площею 0,0584 га, кадастровий номер 3223387200:06:011:0059, що розташована в Садовому товаристві «Меліоратор», на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області; автомобіль марки «Volkswagen», модель TIGUAN, типу загальний легковий універсал - В, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 , який зареєстрований 31 липня 2014 року за ОСОБА_6 . Визнано за ОСОБА_11 право власності на 1/2 частину спільного майна подружжя, а саме: на 1/2 частину земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,1030 га, кадастровий номер 3211000000:01:006:0002, що розташована по АДРЕСА_4 ; на 1/2 частину садового будинку з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_6 , на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області; на 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0584 га, кадастровий номер 3223387200:06:011:0059, що розташована в Садовому товаристві «Меліоратор», на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області; на 1/2 частину автомобіля марки «Volkswagen», модель TIGUAN, типу загальний легковий універсал - В, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 , який зареєстрований 31 липня 2014 року за ОСОБА_6 .

Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2021 року позов задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_5 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,1030 га, кадастровий номер 3211000000:01:006:0002, що знаходиться у АДРЕСА_4 , з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель, в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину садового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_6 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0584 га, кадастровий номер 3223387200:06:011:0059, що знаходиться в с. Стовп`яги СТ "Меліоратор" Переяслав-Хмельницького району Київської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,10 га, кадастровий номер 8000000000:62:484:0003, що розташована по АДРЕСА_6 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку площею 0,1200 га, кадастровий номер 3211000000:01:006:0006, що знаходиться у АДРЕСА_4 , з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на 1/2 частину автомобіля марки VOLKSWAGEN моделі TIGUAN, типу - загальний легковий універсал - В, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер кузова (шасі) № НОМЕР_4 , в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 .

Визнано за ОСОБА_1 право власності на грошові вклади, які знаходяться в Акціонерному товаристві Комерційний банк "Приватбанк" та публічному акціонерному товаристві "Легбанк", в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Заборону на відчуження нерухомого майна квартири АДРЕСА_10 , реєстраційний номер нерухомого майна: 491200632105, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 , накладену ухвалою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду від 06.09.2018 року залишено, до набрання рішенням законної сили.

Не погоджуючись з рішенням суду, позивач ОСОБА_1 подала на нього апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, просила рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2021 року в цивільній справі № 373/1742/18 скасувати частково та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким в повному обсязі задовольнити її позовні вимоги, а саме:

скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39702190 від 15.02.2018 року 16:23:56, прийняте державним реєстратором Євком Володимиром Володимировичем, Київська обласна філія комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу», Київська область, яким було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1486786132000) - житловий будинок, літера А; Загальна площа в (кв.м.): 304.2, житлова площа (кв.м.) 231.1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , форма власності - приватна, розмір частки - 1, за ОСОБА_7 ;

визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_4 , в порядку спадкування за заповітом за померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 ;

визнати недійсним та скасувати Договір дарування квартири АДРЕСА_7 від 31 жовтня 2014 року, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Ткачем Є.В., зареєстрований в реєстрі за №2024, скасувати державну реєстрацію за ОСОБА_4 права власності на квартиру АДРЕСА_7 та визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_7 в порядку спадкування за заповітом за померлим ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 .

Обгрунтовуючи скаргу, позивач посилалась на те, що 25 березня 2010 року ОСОБА_6 було отримано Технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_4 , реєстровий №6629 від 25.03.2010 року, у якому власником будинку зазначено ОСОБА_6 .

Даний будинок ОСОБА_6 побудував за власні кошти та жив у ньому декілька років до своєї смерті. При цьому до моменту смерті ОСОБА_6 будинок не був введений в експлуатацію.

Враховуючи вищенаведені обставини, будинок входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_6 , не зважаючи на відсутність реєстрації права власності на нього за померлим, тому право власності на будинок підлягає визнанню за ОСОБА_1 , як спадкоємцем за заповітом померлого батька, яка спадщину прийняла у встановлений законом спосіб.

Разом з тим, до закінчення строку на прийняття спадщини право власності на вказаний будинок було протиправно зареєстровано за ОСОБА_11 на підставі довідки про показники, серія та номер: ПБ-2017 №256000, виданої 14.02.2018 року, видавник: ТОВ «АЛІ РІЕЛТІ».

Зокрема, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39702190 від 15.02.2018 року 16:23:56, ОСОБА_12 , Київська обласна філія комунального підприємства «Реєстрація нерухомості та бізнесу», Київська область, було зареєстровано за ОСОБА_11 право власності (приватної, розмір частки - 1) на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер: 1486786132000) - житловий будинок, літера А; загальною площею в (кв.м.): 304.2, житловою площею (кв.м.) 231.1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

При цьому, відповідно до вимог статей 25, 328, 346 Цивільного кодексу України, у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і правовстановлюючий документ відсутній, питання про визнання належності цього майна попередньому власнику та спадкоємцям вирішується судом. Звернутися з заявою про реєстрацію прав власності на нерухоме майно за померлою особою мають право її спадкоємці.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 114483663 від 19.02.2018 року, який доданий до відзиву на позовну заяву, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_4 зареєстроване за ОСОБА_11 на підставі довідки про показники, серія та номер: ПБ-2017 №256000, виданої 14.02.2018 року, видавник: TOB «AЛI PIEЛTI».

Тобто, заявником ОСОБА_11 для реєстрації права власності на будинок було подано неналежний пакет документів, зокрема не було надано жодного документу, передбаченого статтею 27 Закону про державну реєстрацію чи пунктом 41 Порядку державної реєстрації, в тому числі документ, який засвідчує прийняття будинку в експлуатацію, та технічний паспорт. При цьому, довідка про показники не є документом, який засвідчує право власності на новостворене нерухоме майно.

Зважаючи на вищевикладене, рішення державного реєстратора підлягає скасуванню, як таке, що постановлене з порушенням встановленого порядку, за відсутності визначених законом для реєстрації права власності на об`єкт нерухомого майна документів.

Апелянт у скарзі також посилається на те, що ОСОБА_7 не було надано жодних належних, достатніх, достовірних та допустимих доказів на підтвердження її фінансової участі в будівництві житлового будинку, а тому цей будинок був особистим майном померлого ОСОБА_6 , включається до спадкової маси та право власності на нього підлягає визнанню в порядку спадкування за ОСОБА_1 .

Необгрунтованим, на думку апелянта, є і рішення суду в частині відмови у визнанні за позивачем права власності на квартиру АДРЕСА_7 із визнанням недійсним договору її дарування, укладеним 31 жовтня 2014 року між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , виходячи з наступного.

ОСОБА_6 було проінвестовано за власні кошти будівництво квартири АДРЕСА_7 (сто сорок п`ять дріб один), загальною площею 75,3 кв.м., житловою площею 36,4 кв.м. Право власності на вказану квартиру було зареєстровано за його на той час дружиною ОСОБА_11 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 22.12.2012 року, виданим Виконавчим комітетом Бориспільської міської ради.

Згодом, на підставі договору дарування, без відома і згоди ОСОБА_6 , ОСОБА_11 подарувала цю квартиру своїй дочці ОСОБА_4 , що підтверджується копією Договору дарування квартири від 31 жовтня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Ткачем Є.В. та зареєстрованим в реєстрі за №2024.

Недійсність вищевказаного договору дарування спірної квартири АДРЕСА_7 зумовлена відсутністю письмової нотаріально посвідченої згоди ОСОБА_6 на її відчуження, оскільки згідно ст. 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності. При цьому закон не пов`язує наявність чи відсутність згоди усіх співвласників на укладення договору ні з добросовісністю того з подружжя, який уклав договір щодо спільного майна, ні третьої особи - контрагента за таким договором, і не ставить питання оскарження договору в залежність від добросовісності сторін договору.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , що надійшов від представника ОСОБА_2 - адвоката Ганчука Г.В., останній просив рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2021 року залишити без змін, а скаргу позивача - без задоволення.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гринюк О.М., апеляційну скаргу підтримала та просила колегію суддів її задовольнити, скасувавши рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо спірного будинку та квартири, як незаконне та необґрунтоване.

Представник відповідача ОСОБА_13 - адвокат Деяк Я.М., в судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 з підстав, зазначених у відзиві на апеляційну скаргу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення скарги позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Рішення суду оскаржено позивачем ОСОБА_1 в частинінезадоволених вимог щодо скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , за ОСОБА_7 та визнання за ОСОБА_1 права власності на вказаний житловий будинок в порядку спадкування за заповітом; визнання недійсним та скасування Договору дарування квартири АДРЕСА_7 від 31 жовтня 2014 року, скасування державної реєстрації за ОСОБА_4 права власності на вказану квартиру та визнання за ОСОБА_1 права власності на неї в порядку спадкування за заповітом, тому колегія суддів згідно вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду лише в цій частині.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є донькою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим 28 жовтня 1979 року серії НОМЕР_1 Палацом новонароджених м. Харків (том 1, а.с.41).

З копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_6 від 03 вересня 2004 року вбачається, що 03 вересня 2004 року був укладений шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_13 (том 1, а.с.42).

Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 07 серпня 2017 року шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_11 був розірваний. Після розірвання шлюбу позивачу було відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_15 » (том 1, а.с.43).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_7 (том 1, а.с.39).

За життя ОСОБА_6 склав заповіт, який був посвідчений 01 серпня 2011 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Васіковою Л.Є., (реєстровий номер 4245), відповідно до якого він заповів своїй доньці ОСОБА_1 :

- 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 ;

- квартиру АДРЕСА_2 ;

- 1/3 частину житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_3 ;

- 1/2 частину належного йому житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, що розташовані по АДРЕСА_4 , та земельної ділянки за цією ж адресою, на якій розташований житловий будинок;

- земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0,0584 га, що розташована на території СТ «Меліоратор», на території Стовп`янської сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області, та будівлі і споруди на цій земельній ділянці;

- а також все інше майно, де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, що належатиме йому на день смерті (том 1, а.с.36-37).

Судом встановлено, що до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 звернулися: онук ОСОБА_10 , донька ОСОБА_9 , донька ОСОБА_1 , колишня дружина ОСОБА_11 , що підтверджується матеріалами спадкової справи (том 2, а.с.1-64).

Також встановлено, 02 березня 2018 року відповідач ОСОБА_11 звернулася до приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Науменко Л.Г. із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні у разі смерті одного з подружжя (том 2, а.с.42-43).

Постановою від 02 березня 2018 року відповідачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя в зв`язку із наявністю рішення суду про розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_6 , яке набрало законної сили (том 2, а.с.45).

Рішенням Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області (справа №359/1906/18) спільним майном подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_11 визнано: земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських будівель, площею 0,1030 га, кадастровий номер 3211000000:01:006:0002, що розташована по АДРЕСА_4 ; садовий будинок з надвірними будівлями, що розташований по АДРЕСА_6 , на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області; земельну ділянку, площею 0,0584 га, кадастровий номер 3223387200:06:011:0059, що розташована в Садовому товаристві «Меліоратор», на території Стовп`язької сільської ради Переяслав-Хмельницького району Київської області; автомобіль марки «Volkswagen», модель TIGUAN, типу загальний легковий універсал - В, 2011 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі НОМЕР_4 , який зареєстрований 31 липня 2014 року за ОСОБА_6 . Визнано за ОСОБА_11 право власності на 1/2 частину вищевказаного спільного майна подружжя.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині її вимог про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_4 , за ОСОБА_7 та визнанняправа власності на вказаний житловий будинок за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом; визнання недійсним та скасування Договору дарування квартири АДРЕСА_7 від 31 жовтня 2014 року, скасування державної реєстрації права власності на вказану квартиру за ОСОБА_4 та визнання права власності на цю квартиру за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом, суд першої інстанції виходив з їх недоведеності та необґрунтованості.

Однак повністю з такими висновками суду погодитись не можна, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 її батька ОСОБА_6 .

Спадщину після смерті батька позивач ОСОБА_1 прийняла, що підтверджується матеріалами спадкової справи та не заперечується іншими учасниками справи.

З матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_6 за життя було побудовано садибний (індивідуальний будинок) АДРЕСА_4 . Дана обставина підтверджується матеріалами справи, зокрема, виданим на ім`я ОСОБА_6 25 березня 2010 року технічним паспортом на будинок (том 1, а.с.91-95), згідно якого власник ОСОБА_6 повністю побудував будинок за вищевказаною адресою у 2007 році.

Факт будівництва будинку та проживання у ньому ОСОБА_6 на момент смерті у вересні 2017 року не заперечувався в суді і відповідачем ОСОБА_11 .

При цьому, апеляційний суд зауважує на тому, що вищевказаний будинок був побудований за час перебування ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_11 , який тривав з 03 вересня 2004 року по серпень 2017 року, що підтверджується наявними у справі письмовими доказами.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 372 ЦК України визначено, що майно, яке є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними.

У разі такого поділу, частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено законом або домовленістю між ними.

У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч. 3 ст. 372 ЦК України).

Засади шлюбу, а також правовідносини, які виникають із особистих немайнових та майнових прав та обов`язків подружжя, визначаються нормами СК України.

Статтею 60 СК України встановлено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Частиною 1 ст. 61 СК України встановлено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Частиною 1 ст. 69 СК України встановлено, що дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Суб`єктивне право на поділ майна, що перебуває на праві спільної сумісної власності подружжя, належить кожному з них незалежно від того, в який момент здійснюється поділ: під час шлюбу або після його розірвання. Поділ може бути здійснений як за домовленістю подружжя, так і за судовим рішенням. В основу поділу покладається презумпція рівності часток подружжя, яка може бути спростована домовленістю подружжя або судовим рішенням.

Частинами 1, 2 ст. 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Зазначені норми закону свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована, один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт в судовому порядку. При цьому тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності, покладається на того з подружжя, який її спростовує.

Зазначений правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 05 квітня 2018 року у справі № 404/1515/16-ц.

Зважаючи на те, що будинок по АДРЕСА_4 побудований під час перебування ОСОБА_6 у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_11 , цей будинок є об`єктом їх спільної сумісної власності, як подружжя. При цьому, дана презумпція стороною позивача належними, допустимими та достовірними доказами спростована не була, відтак ОСОБА_6 та ОСОБА_11 належало по Ѕ частині вищевказаного будинку.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, апеляційний суд вважає встановленою та доведеною ту обставину, що до складу спадщини після смерті ОСОБА_6 увійшла Ѕ частина повністю побудованого будинку за адресою: АДРЕСА_4 , не зважаючи на відсутність реєстрації права власності на цей будинок на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_6 .

Згідно змісту заповіту від 01 серпня 2011 року, складеного ОСОБА_6 на користь ОСОБА_1 , він заповів останній Ѕ частину належного йому житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_4 , та земельної ділянки за цією ж адресою, на який житловий будинок розташований.

Таким чином, враховуючи зміст заповіту, позивач ОСОБА_1 успадкувала після смерті батька ОСОБА_6 ј частину вищевказаного житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами в АДРЕСА_4 , оскільки до складу спадщини після смерті останнього увійшов не весь будинок, а лише Ѕ його частина, що належала йому на праві власності.

Відповідно до ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Оскільки позивач ОСОБА_1 прийняла після смерті ОСОБА_6 спадщину у вигляді ј частини житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_4 , це майно належить їй з часу відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_3 , дня смерті спадкодавця.

Відтак, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39702190 від 15 лютого 2018 року, прийняте державним реєстратором Євком Володимиром Володимировичем, Київська обласна філія комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу", Київська область, яким було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1486786132000) - житловий будинок, літера А; загальна площа 304,2 кв.м., житлова площа 231,1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , форма власності - приватна, розмір частки -1, за ОСОБА_7 , є незаконним та підлягає скасуванню, оскільки на час проведення реєстратором реєстраційних дій - 15 лютого 2018 року, ј частина вищевказаного об`єкту нерухомого майна належала на праві власності ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 .

Крім того, згідно з пунктом 41 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна подаються:

1) документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта;

2) технічний паспорт на об`єкт нерухомого майна;

3) документ, що підтверджує присвоєння об`єкту нерухомого майна адреси;

4) письмова заява або договір співвласників про розподіл часток у спільній власності на новозбудований об`єкт нерухомого майна (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, що набувається у спільну часткову власність);

5) договір про спільну діяльність або договір простого товариства (у разі, коли державна реєстрація проводиться щодо майна, будівництво якого здійснювалось у результаті спільної діяльності).

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 114483663 від 19.02.2018 року, який доданий до відзиву на позовну заяву, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_4 зареєстроване за ОСОБА_11 на підставідовідки про показники, серія та номер: ПБ-2017 №256000, виданої 14.02.2018 року, видавник: TOB «AЛІ РІЕЛТІ».

Таким чином, заявником ОСОБА_11 для реєстрації права власності було поданоненалежний пакет документів, зокрема, не було надано жодного документу, передбаченого пунктом 41 Порядку державної реєстрації, в тому числі документу, який засвідчує прийняття будинку в експлуатацію, та технічного паспорту на об`єкт нерухомого майна. При цьому, довідка про показники не є тим документом, який може бути підставою для реєстрації права власності нановозбудований об`єкт нерухомого майна згідно вимог закону.

В оскаржуваному рішенні судом першої інстанції зазначено, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту у вигляді скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на житловий будинок, оскільки, на думку суду, належним способом захисту є скасування запису про проведену державну реєстрацію права. На підтвердження цього суд послався на постанову Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 року в справі № 915/127/18.

Однак такий висновок суду є помилковим, виходячи з наступного.

Так, до 16.01.2020 року чинною була редакція статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої: «У разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав до Державного реєстру прав вноситься саме запис про скасування державної реєстрації прав».

Однак Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності 16.01.2020 року, законодавець змінив зазначену норму, виклавши її наступним чином: «У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону».

Тобто, законодавець виключив з конструкції статті можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію прав, у зв`язку із чим задоволення позовної вимоги про скасування записів державного реєстратора не призведе до ефективного захисту прав, оскільки нормою воно не передбачене, а реєстратор, у свою чергу, отримуючи судове рішення про скасування запису, не зможе його виконати. Більше того, структурна побудова Державного реєстру речових прав на нерухоме майно передбачає випадки, коли запис (наприклад, про іпотеку) залишається, але при необхідності провести певні зміни (наприклад, зміну іпотекодержателя) здійснюється реєстраційна дія на підставі рішення державного реєстратора (без внесення нового чи зміни номера запису).

Саме такий вектор правової визначеності прослідковується у постановах Верховного Суду, а саме: Касаційного цивільного суду від 16.09.2020 р. у справі №352/1021/19 та Касаційного господарського суду у постанові від 03.09.2020 р. у справі №914/1201/19, де суди зазначили, що починаючи з 16.01.2020 року скасування запису про проведену державну реєстрацію права не може привести до настання реальних наслідків щодо скасування державної реєстрації прав за процедурою, визначеною у Законі.

Слід також зазначити, що надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати й на його ефективність з точки зору ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У п. 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the UnitedKingdom, (22414/93) [1996] ECHR54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за ст. 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Таким чином, у кінцевому результаті ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування. Тим більше, що пріоритет міжнародного договору за наявності колізій з внутрішнім законодавством надає судам України досить широкі повноваження при обранні джерела права для вирішення конкретного спору.

З огляду на викладене, позивачем обрано належний та ефективний спосіб захисту порушеного права, а рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 15.02.2018 року, прийняте державним реєстратором Євком В.В. про реєстрацію права власності на спірний будинок за відповідачем, підлягає скасуванню як таке, що прийняте з порушенням вимог закону та прав позивача.

Щодо доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_7 від 31 жовтня 2014 року, скасування державної реєстраціїправа власності на вказану квартируза ОСОБА_4 та визнання права власності на цю квартиру за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , апеляційний суд зазначає наступне.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги у цій частині, позивач посилалась на те, що вищевказаний договір дарування квартири АДРЕСА_7 від 31 жовтня 2014 року підлягає визнанню недійсним з підстав порушення відповідачем при його укладенні вимог ст. 65 СК України, оскільки при укладенні даного правочину ОСОБА_11 не отримала письмової згоди свого чоловіка ОСОБА_6 на відчуження квартири, яка є об`єктом їх права спільної сумісної власності, як подружжя.

Разом з тим, такі доводи скарги не являються підставою для скасування рішення суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Згідно ст. 63 СК України дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. При укладенні договорів одним із подружжя, вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена.

Таким чином, відсутність нотаріально посвідченої згоди іншого зі співвласників (другого з подружжя) на укладення правочину позбавляє співвласника, який вчинив правочин, необхідних повноважень на укладення договору про розпорядження спільним майном. Укладення такого договору свідчить про порушення його форми і відповідно до частини четвертої статті 369, статті 215 ЦК України надає іншому зі співвласників (другому з подружжя) право оскаржити договір з підстав його недійсності.

Виходячи зі змісту вищенаведених правових норм, в разі укладення одним із подружжя правочину по відчуженню спільного сумісного майна без отримання на це згоди другого з подружжя у встановленій законом формі, правом оспорити цей правочин володіє той з подружжя, без згоди якого було укладено правочин, оскільки такий правочин порушує його права та інтереси.

Відчужена на підставі оспорюваного правочину квартира АДРЕСА_7 була об`єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_6 та ОСОБА_11 , як подружжя, тому оспорити законність цього правочину на підставі положень ст. 65 СК України міг ОСОБА_6 , як співвласник, який не надав згоди на відчуження об`єкту спільної сумісної власності. Разом з тим, ОСОБА_6 за життя чинність договору дарування квартири від 31 жовтня 2014 року не оспорював, що свідчить про його згоду з даним правочином.

При цьому, зважаючи на те, що право оспорити правочин з підстав, передбачених ст. 65 СК України, є особистим немайновим правом, яке належить виключно співвласнику, без згоди якого було здійснене відчуження майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності, це особисте немайнове право припиняється разом зі смертю співвласника і до складу спадщини після його смерті не входить.

Відтак, вимога позивача, як спадкоємця, про визнання недійсним договору дарування квартири з підстав ненадання на його укладення згоди спадкодавцем в порядку ст. 65 СК України, обґрунтовано залишена без задоволення судом першої інстанції, оскільки цей договір прав та інтересів позивача не порушує.

Обгрунтованим є і рішення суду в частині відмови у задоволенні вимоги позивача про скасування реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_7 за обдарованою ОСОБА_4 , оскільки остання набула право власності на квартиру на підставі правочину у порядку, встановленому законом, а також в частині відмови у визнанні права власності на цю квартиру за позивачем ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , оскільки квартира АДРЕСА_7 до складу спадщини після смерті ОСОБА_6 не увійшла, відтак ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом, що прийняла спадщину, прав на неї не набула.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно п.4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи те, що рішення в частині відмови у задоволенні вимог позивача про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39702190 від 15.02.2018 року 16:23:56, прийнятого державним реєстратором Євком В.В. про реєстрацію права власності на будинок за ОСОБА_11 , та про визнання на цей будинок права власності за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 ухвалене судом з неправильним застосуванням норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду у цій частині та ухвалення по справі у цій частині нового рішення про часткове задоволення вищевказаних вимог позивача. В іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін, як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2021 року в частині відмови у задоволенні вимог ОСОБА_1 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39702190 від 15.02.2018 року 16:23:56, прийнятого державним реєстратором Євком Володимиром Володимировичем, та визнання за ОСОБА_1 права власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_4 , в порядку спадкування за заповітом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про часткове задоволення цих позовних вимог.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 39702190 від 15.02.2018 року 16:23:56, прийняте державним реєстратором Євком Володимиром Володимировичем, Київська обласна філія комунального підприємства "Реєстрація нерухомості та бізнесу", Київська область, яким було зареєстровано право власності на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 1486786132000) - житловий будинок, літера А; загальна площа 304,2 кв.м., житлова площа 231,1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , форма власності - приватна, розмір частки -1, за ОСОБА_7 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на ј частину житлового будинку з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_4 , в порядку спадкування за заповітом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 .

В іншій частині рішення Переяслав - Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 08 лютого 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий :

Судді: