Постанова

від 24.07.2022 по справі 360/329/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа № 360/329/19 головуючий у суді І інстанції Мазка Н.Б.

провадження № 22-ц/824/3584/2022 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді -Березовенко Р.В., суддів:Лапчевської О.Ф., Мостової Г.І.,

з участю секретаря Жванко О.Є., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 11 листопада 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Бородянської селищної ради Київської області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання державних актів на право власності на земельну ділянку та рішення селищної ради незаконними та їх скасування,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2019 року позивачка звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Бородянської селищної ради Київської області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання державних актів на право власності на земельну ділянку та рішення селищної ради незаконними та їх скасування. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки, ОСОБА_3 , яка постійно проживала та була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .Після смерті матері позивачки відкрилася спадщина на 3/5 частини житлового будинку із надвірними будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 , яку у рівних частинах прийняли ОСОБА_4 та ОСОБА_1 .. 25.02.1998 року у відповідності із договором дарування ОСОБА_4 подарував ОСОБА_1 належну йому частку житлового будинку із надвірними будівлями та спорудами у АДРЕСА_1 . Інші 2\5 частини зазначеного житлового будинку з надвірними спорудами належали сім`ї відповідачки, ОСОБА_2 . Зокрема, у відповідності із договором купівлі-продажу №1422 від 13.09.1965 року 2\5 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 придбав ОСОБА_5 , чоловік відповідачки, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .12.04.2012 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом №1-983 відповідачка ОСОБА_2 отримала у власність 2\5 частини вказаного будинку. Житловий будинок в натурі між власниками не поділений. Рішення Бородянською селищною радою про присвоєння окремого нового адресного номера - АДРЕСА_2 будь-якому об`єкту нерухомості не приймалося.

Позивачка стверджує, що рішення 14 сесії 4 скликання Бородянської селищної ради від 21.10.2004 року в частині затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки загальною площею 0.2022 га, яка розташована у АДРЕСА_2 , є протиправним та таким, що порушує її законні права та інтереси. Приймаючи оскаржуване рішення про передачу земельної ділянки у власність лише ОСОБА_5 селищна рада, на думку позивачки, вийшла за межі положень ст.12 ЗК України.При проведенні погодження та встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_5 в натурі (на місцевості) складався відповідний акт, який позивачка не підписувала. З огляду на протиправність та незаконність рішення Бородянської селищної ради 14 сесії 4 скликання Бородянської селищної ради від 21.10.2004 року в частині затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки загальною площею 0,2022 га, яка розташована у АДРЕСА_2 у власність ОСОБА_5 , державні акти на право власності на земельні ділянки із кадастровими номерами 3221055100:01:001:0134 та 3221055100:01:001:0135, які видані на підставі зазначеного рішення Бородянською селищною радою 29.12.2006 року на ім`я ОСОБА_5 , також являються незаконними. На думку позивачки вони також видані із грубим порушенням загального порядку передачі земельних ділянок у власність, що потягло порушення її законних прав та інтересів щодо права на земельну ділянку, на якій розташована належна їй на праві власності частина житлового будинку.

Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 11 листопада 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Бородянської селищної ради Київської області, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Київській області про визнання державних актів на право власності на земельну ділянку та рішення селищної ради незаконними та їх скасування - відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі апелянтка, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуально права та невідповідність висновків суду обставинам справи, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, просила рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

При цьому, зазначає, що відповідачем без поважних причин протягом трьох років судового розгляду не було подано заяву про застосування строків позовної давності. Позивачу не було надано часу для підготовки обґрунтованих заперечень на заяву відповдача. Апелянт вважає, що судом першої інстанції не вірно встановлено, що позивачка дізналася про порушення свого права у 2012 році. Позивач просила вважати, початком перебігу позовної давності 2017 рік, коли вона дізналась про порушення свого права на виготовлення державних актів. Посилаючись на обставини справи та доводи позовної заяви апелянтка вказує, що ОСОБА_6 шляхом протиправних дій тримав у приватну власність дві земельні ділянки, приховавши факт існування іншого співвласника будинку, який має право на приватизацію своє частини земельної ділянки. Зазначає, що технічна документація відповідачем виготовлена на неіснуючу адресу.

В ухвалі про відкриття апеляційного провадження учасникам справи було надано строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу, однак відзив до суду не надійшов.

Учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи шляхом направлення телефонограм на мобільні телефонні номери та повідомлень на електронні пошти, що вказані сторонами в матеріалах справи, як засоби для зв`язку, до суду не з`явилися, однак їх неявка згідно вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції було встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.07.1989 року, виданого Бородянською державною нотаріальною конторою, ОСОБА_4 та ОСОБА_1 успадкували після смерті ОСОБА_3 3/5 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 (т.1 а.с.16, т.2 а.с.25, т.3 а.с.19, т.3 а.с.222).

Відповідно договору дарування від 25.02.1998 року, посвідченого державним нотаріусом Бородянської державної нотаріальної контори Рибалкіною Г.Г., ОСОБА_4 подарував ОСОБА_1 3/10 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться в АДРЕСА_1 (т.1 а.с.17, т.2 а.с.26, т.3 а.с.18, т.3 а.с.223).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 12.04.2012 року, посвідченого державним нотаріусом Бородянської районної державної нотаріальної контори Рибалкіною Г.Г., ОСОБА_2 успадкувала після смерті ОСОБА_5 2/5 частини житлового будинку з відповідною часткою надвірних будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1 (т.1 а.с.18, т.1 а.с.28, т.4 а.с.11).

До матеріалів справи додано копію технічного паспорту на житловий будинок по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.19-21).

Відповідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №662444, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0.1497 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 3221055100:01:001:0134. Після смерті ОСОБА_5 власником вказаної земельної ділянки є ОСОБА_2 (т.1 а.с.25-26, т.1 а.с.100, т.1 а.с.133).

Висновком №169 від 14.09.2012 року, виданого КП Бородянської районної ради, вирішено за можливе узаконити будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які були самовільно побудовані (т.1 а.с.29).

Згідно архівного витягу №01-24-228 від 14.08.2013 року, виданого Архівним відділом Бородянської районної державної адміністрації Київської області, на засіданні другої сесії двадцять другого скликання Бородянської селищної ради від 01.06.1995 року під №645 - ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 - 0.08 га для ведення підсобного господарства (т.1 а.с.30, т.2 а.с.28, т.3 а.с.46, т.3 а.с.225, т.4 а.с.8).

Відповідно довідки №01-21/443 від 23.07.2012 року, виданої Бородянською селищною радою, згідно земельно-шнурової книги за будинковолодінням АДРЕСА_1 рахується земельна ділянка площею 0.15 га (рішення 14 сесії 23 скликання Бородянської селищної ради від 31.10.2000 року) та по АДРЕСА_2 рахується земельна ділянка площею 0.08 га (2 сесія 22 скликання від 01.06.95 року) (т.1 а.с.31, т.2 а.с.33, т.3 а.с.49).

18.11.2009 року ОСОБА_1 звернулася із заявою до Управління Держкомзему у Бородянському районі із заявою про оформлення та видачу державного акта на право власності на земельну ділянку (т.1 а.с.34).

Згідно рішення Бородянської селищної ради від 31.10.2000 року, ОСОБА_1 передано в приватну власність земельну ділянку розміром 0.15 га у АДРЕСА_1 (т.1 а.с.35, т.2 а.с.32, т.3 а.с.48, т.3 а.с.226).

До матеріалів справи додано копію абрису земельної ділянки, копія акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання, копія схеми-розміщення земельної ділянки, копія кадастрового плану (т.1 а.с.36-39, т.3 а.с.40-41).

23.01.2018 року на засіданні постійної комісії з питань регулювання земельних питань було розглянуто скаргу-клопотання ОСОБА_1 про порушення сусідами права власності на земельну ділянку (т.1 а.с.41-42).

Відповідно висновку повторної комісійної судово-почеркознавчої експертизи №7483 за кримінальним провадженням №42013100120000115 від 20.10.2015 року, виданого Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса, підпис від імені ОСОБА_1 в акті погодження та встановлення в натурі (на місцевості) зовнішньої межі земельної ділянки та передачу на зберігання межових знаків землекористувачу від 2004 року (25 аркуш технічної документації), в рядку «Представники суміжних земельних ділянок від А до Б» навпроти прізвища та ініціалів « ОСОБА_1 » - виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою (т.1 а.с.43-46, т.2 а.с.48, т.3 а.с.22, т.3 а.с.238).

Згідно акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки від 04.09.2017 року, виданого Управлінням з контролю за використанням і охороною земель ГУ Держгеокадастру у Київській області, перевірка проведена без участі відповідача чи його представника, предметом перевірки були земельні ділянки по АДРЕСА_1 . Перевіркою встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221055100:01:001:0134, яка належить ОСОБА_2 , в певній частині повністю перекриває частину фактичного домоволодіння ОСОБА_1 . Визначення меж земельної ділянки без погодження її меж з суміжними власниками та землекористувачами суперечить вимогам ст.198 Земельного кодексу України. Відповідно до інформації Управління Держгеокадастру у Бородянському районі від 15.02.2017 №22-1007-99.3-468/2-17, технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право приватної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 вилучена на підставі ухвали слідчого судді від 12.03.2014 у рамках кримінального провадження №42001310012000115. (т.1 а.с.49-52, т.2 а.с.51-54, т.3 а.с.24-27, т.3 а.с.244-247).

В супровідному листі №31-28-0.191-129/63-17 від 12.09.2017 року Департаменту контролю за використанням та охороною земель Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру (до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 ), вказано, що під час виїзду до місця розташування земельних ділянок по АДРЕСА_1 встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3221055100:01:001:0134, яка оформлена ОСОБА_2 , в певній частині повністю перекриває частину фактичного домоволодіння ОСОБА_1 (т.2 а.с.55, т.3 а.с.23, т.3 а.с.244).

До матеріалів справи додано відповіді на звернення ОСОБА_1 до органів влади з приводу її земельної ділянки (т.1 а.с.54-59, т.2 а.с.59-62, т.3 а.с.28-37, т.3 а.с.204-217).

Відповідно Державному акту на право власності на земельну ділянку серії ЯД №662445, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 0.0413 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер - 3221055100:01:001:0135 (т.1 а.с.99, т.1 а.с.132).

Згідно протоколу засідання 14 сесії 4 скликання Бородянської селищної ради затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0.2022 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_5 (т.1 а.с.101-103, т.3 а.с.50-51, т.3 а.с.229-234).

Відповідно договору від 13.09.1985 року, посвідченого нотаріусом Макарівської державної нотаріальної контори Кириленко Т.Г., ОСОБА_7 продав ОСОБА_8 2/5 частини будинку за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.154-155, т.1 а.с.173-174, т.2 а.с.41, т.3 а.с.38, т.3 а.с.126-127, т.4 а.с.10).

До матеріалів справи додано копію справи з планом будівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за 1958 рік (т.1 а.с.157-159, т.1 а.с.181-183).

Згідно земельно-кадастрової книги за частинами будинковолодіння по АДРЕСА_1 були закріплені присадибні земельні ділянки - за чоловіком відповідачки за №73 загальною площею 0.15 га та за ОСОБА_1 за №73-а загальною площею 0.16 га (т.1 а.с.160-164, т.1 а.с.179-180).

Відповідно свідоцтву про право на спадщину за законом від 26.12.1972 року, посвідченого нотаріусом Макарівської державної нотаріальної контори Цимбалюк Ф.О., ОСОБА_3 успадкувала після смерті ОСОБА_9 3/5 частини жилого будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1 (т.1 а.с.165-166).

Згідно архівного витягу №06-04/146 від 31.07.19 року, виданого архівним сектором Бородянської районної державної адміністрації, згідно протоколу засідання 14 сесії 4 скликання від 21.10.2004 року, ОСОБА_5 передано безкоштовно в приватну власність земельну ділянку площею 0.2022 га, з яких 0.15 га - для обслуговування житлового будинку, 0.072 га - для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.167-168).

Відповідно архівної довідки №01-24-133 від 17.05.2013 року, виданої архівним відділом Бородянської районної державної адміністрації, на засіданні зборів уповноважених колгоспників колгоспу ім. Леніна, смт Бородянка Бородянського району Київської області, від 27.06.1987 року (протокол №11) вирішили затвердити рішення правління колгоспу від 29.04.1987 року в частині виділення земельних ділянок в постійне користування: ОСОБА_10 - 0.06 га (т.2 а.с.27, т.3 а.с.45, т.3 а.с.224).

Згідно рішенню №42/22 виконкому Бородянської селищної ради від 19.05.1998 року та протоколу засідання виконавчого комітету Бородянської селищної ради від 19.05.1998 року, затверджено акт земельної комісії по обміру земельних ділянок та встановлення меж землекористування між власниками ОСОБА_1 та ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1 (т.2 а.с.29-31, т.3 а.с.47, т.3 а.с.227).

Відповідно архівної довідки №06-04/42/2 від 08.02.2018 року, виданої архівним сектором Бородянської районної державної адміністрації Київської області, в документах архівного фонду «Колгосп ім.Леніна, смт Бородянка» та «Бородянська селищна рада, смт Бородянка» за 1965-1980 роки, рішень про виділення земельної ділянки ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 , не виявлено. Згідно записів земельно-шнурової книги колгоспу імені Леніна за 1972-1986 роки зазначено номер земельної ділянки ОСОБА_5 : всього земель - 0.15 га, ріллі - 0.13 га, садів і інших плодоягідних багаторічних насаджень - 0.01 га, під будівлями, чагарниками, лісами - 0.01 га. Рішення, на підставі якого зроблено запис у даній книзі, не зазначено. Підстава: Ф- 34, оп.1, спр.529, арк. 1.27 зв. В записах земельно-кадастрової книги колгоспу ім.Леніна в смт Бородянка за 1987-1993 роки записано по АДРЕСА_3 - ОСОБА_5 (так у документі), всього земель - 0.15, пашні - 0.13, садів та ін. насаджень - 0.01; під будинком - 0.01. №п/п736. В документах вищезгаданого фонду за 1981-1996 роки інших рішень, а також відомостей, щодо виділення ОСОБА_5 земельної ділянки по АДРЕСА_2 , не виявлено. В документах архівного фонду «Бородянська селищна рада», смт Бородянка Бородянського району Київської області, рішенням чотирнадцятої сесії четвертого скликання від 21.10.2004 року надано земельні ділянки громадянам селища Бородянка для обслуговування житлових будинків та для ведення особистого селянського господарства згідно поданих заяв. У списку під номером 37 - ОСОБА_5 , АДРЕСА_2 , розмір земельної ділянки - 0.2022 га. Рішенням цієї ж сесії селищної ради передано безкоштовно в приватну власність земельні ділянки громадянам селища Бородянка згідно поданих заяв. У списку під номер 59 - ОСОБА_5 , АДРЕСА_2 , розміром 0.2011 га. Підстава: ф.2, опис №2, спр.700, арк. 165, 189, 190, 193, 195, 200, 2005. В документах вищезгаданого фонду за період 1995-2004 років інших відомостей про розмір земельної ділянки ОСОБА_5 по АДРЕСА_2 , не виявлено. В документах архівного фонду «Бородянський райвиконком, смт Бородянка Бородянський район Київської області» за період 1966-206 років відомостей про виділення земельної ділянки ОСОБА_5 по АДРЕСА_1 , не виявлено, (т.2 а.с.34, 115-118, т.3 а.с.39, т.3 а.с.228).

В листі №348 від 19.12.2014 року за підписом директора ТОВ «Холенд» на ім`я ОСОБА_1 вказано, що ТОВ «Холенд» повідомляє, що на підставі складеного договору №191 від 17.11.2014 року виконуються роботи по виготовленню проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність громадянина України ОСОБА_1 , яка розташована в АДРЕСА_1 , на підставі якого Управлінням Держземагенства у Бородянському районі надається рішення про відмову у внесенні відомостей до Державного земельного кадастру (т.2 а.с.36, т.3 а.с.52).

Відповідно постанови про закриття кримінального провадження від 21.04.2017 року за підписом начальника СВ Бородянського ВП Ірпінського ВП ГУ НП в Київській області Д.А.Шевченко, кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №№42001310012000115 від 27.10.2013 року за фактом підробки підпису ОСОБА_1 в акті про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки ОСОБА_5 тобто кримінального правопорушення, передбаченого ст.358 ч.1 КК України - закрито в зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення.

На аркуші 100 вказано, що допитаний як свідок ОСОБА_11 дав показання про те, що в період з 2001 року по 2008 рік працював на посаді землевпорядника. В 2004 році (точну дату не пам`ятає) ним в присутності ОСОБА_5 та сина ОСОБА_1 із застосуванням рулетки проведено обмір меж земельної ділянки ОСОБА_5 21.04.2004 року Бородянською селищною радою було винесено рішення про безкоштовну передачу в приватну власність ОСОБА_5 земельної ділянки розміром 0.2022 га по АДРЕСА_2 . Після прийняття вищевказаного рішення, коли він знаходився в приміщенні відділу земельних ресурсів Бородянського району, точну дату не пам`ятає, до нього прийшов ОСОБА_5 для підписання Акт про погодження та встановлення в натурі (на місцевості) зовнішньої межі земельної ділянки та про передачу на зберігання межових знаків землекористувачу згідно встановленого порядку. ОСОБА_11 пригадав, що в даному акті були наявні підписи ОСОБА_5 , ОСОБА_12 та ОСОБА_1 .

На аркуші 102 вказано, що допитаний як свідок ОСОБА_13 дав показання про те, що його мати ОСОБА_1 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_4 . В 2004 році (точну дату не пам`ятає) відбулось погодження та встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_5 , який мав намір приватизувати земельну ділянку, яка є суміжною з земельною ділянкою його матері, про те, що земельна ділянка ОСОБА_5 приватизована дізнався в 2011 році, та не пам`ятає як виконував свій підпис при комісії в акті погодження меж замість його матері. Крім цього, ОСОБА_13 надав до прокуратури Бородянського району заяву, яка була долучена до матеріалів кримінального провадження, в якій пояснив, що вважає непотрібним проведення почеркознавчої експертизи, та не виключає того факту, що підпис міг бути виконаний ним, оскільки він міг його підписати якби його попросили. Пояснив, що оскільки пройшло багато років, точно не пам`ятає чи підписував він вказаний документ. Під час додаткового допиту як свідка ОСОБА_13 відмовився надавати експериментальні зразки його підпису та почерку, необхідні для проведення почеркознавчої експертизи, мотивуючи це тим, що поки не готовий надати експериментальні зразки його підписів та коли буде це готовий надати не знає (т.2 а.с.99-106).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку №НВ-3218596952020 від 14.02.2020 року, земельна ділянка кадастровий номер: 3221055100:01:001:0134 площею 0.1497 га належить ОСОБА_2 . Відомості про державну реєстрацію земельної ділянки - технічна документація із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). 01.07.2019;ТОВ Холенд 1 (т.2 а.с.136-140).

Згідно довідки №10-10-2775 від 27.07.2021 року, виданої Бородянською селищною радою, згідно земельно-шнурової книги за ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 рахується земельна ділянка площею 0.15 га (рішення 14 сесії 23 скликання Бородянської селищної ради від 31.10.2000 року) та земельна ділянка площею 0.08 га (рішення 2 сесії 22 скликання Бородянської селищної ради від 01.06.1995 року) (т.4 а.с.7).

Згідно листа-відповіді №53 від 30.06.2021 року, виданого ТОВ «Холенд», фактична площа земельних ділянок з кадастровими номерами 3221055100:01:001:0135 площею 0.0413 га та 3221055100:01:001:0134площею 0.1497 га ОСОБА_2 визначені, про що зазначено в Державному земельному кадастрі. Межі зазначених земельних ділянок згідно витягів з Державного земельного кадастру дата формування від14.02.2021 року номер витягу НВ-3218597102020, НВ-3218596952020 відповідають межам земельних ділянок в натурі (на місцевості) (т.4 а.с.44).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано жодного доказу, який би підтверджував факт відмови їй у затвердженні проекту землеустрою, присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру та передачу у власність земельної ділянки позивачці. Погодження меж земельної ділянки є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акта узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та рішення органу місцевого самоврядування. Позивачкою також не додано жодного належного доказу існування накладення спірних земельних ділянок. Дійшовши таких висновків, суд першої інстанції вважав, що позов є необґрунтованим та недоведеним, а тому в його задоволенні слід відмовити по суті, а не у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Згідно з вимогами ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За правилами ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до вимог ст.120 ЗК України (в редакції Закону від 04.06.2004), при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Згідно вимог ст.88 ЗК України (в редакції Закону від 04.06.2004), володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку.

Відповідно до вимог ч.2, 3 статті 152 ЗК України, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно вимог ч.1 ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

За правилами ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України), а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК України).

При цьому, належність доказів - правова категорія, яка свідчить про взаємозв`язок доказів з обставинами, що підлягають встановленню, як для вирішення всієї справи, так і для здійснення окремих процесуальних дій.

Правила допустимості доказів визначають легітимну можливість конкретного доказу підтверджувати певну обставину в справі. Правила допустимості доказів встановлені з метою об`єктивності та добросовісності у підтвердженні доказами обставин у справі, виходячи з того, що нелегітимні засоби не можуть використовуватися для досягнення легітимної мети, а також враховуючи те, що правосудність судового рішення, яке було ухвалене з урахуванням нелегітимного доказу, завжди буде під сумнівом.

Допустимість доказів є важливою ознакою доказів, що характеризує їх форму та означає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 43 ЦПК України обов`язок надання усіх наявних доказів до початку розгляду справи по суті покладається саме на осіб, які беруть участь у справі.

Відсутність будь-яких заперечень з боку відповідача щодо заявлених позовних вимог, не є підставою для звільнення від доказування у відповідності до вимог ст. 82 ЦПК України саме позивача.

За вимогами ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Суд першої інстанції вважав, що житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить позивачці та відповідачці на праві власності у відповідних частина та був поділений в натурі. За кожним із власників частини домоволодіння було закріплено земельні ділянки з різною площею, які відповідно перейшли до них в користування від попередніх співвласників будинку.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він ґрунтується на зібраних у справі доказах.

Також, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачкою не надано доказів, які б підтверджували факт відмови їй у затвердженні проекту землеустрою, присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру та передачу у власність земельної ділянки. Крім того, не додано належного доказу існування накладень спірних земельних ділянок. Висновку експерта на підтвердження свої вимог позивачем не надано, клопотань про призначення відповідної експертизи не заявлено.

Поряд з цим, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що погодження меж земельної ділянки є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акту погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Ненадання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акта узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку та рішення органу місцевого самоврядування.

Такі висновки узгоджуються з правовими висновками, що містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц.

Крім того, непідписання суміжним власником та/або землекористувачем акта погодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку.

Відповідний висновок викладено у постанові КЦС ВС від 4 березня 2021 року у справі № 709/809/17.

Отже, апеляційний суд під час перегляду справи встановив, що доводи апеляційної скарги не спростовують вказаних висновків суду першої інстанції та не містять обґрунтувань для відступу від зазначених позицій Верховного Суду.

При цьому, посилання апелянта на неправомірне застосування судом першої інстанції строків позовної давності, колегія суддів оцінює критично і до уваги не приймає, оскільки суд першої інстанції обґрунтовано врахував положення глави 19 ЦК України та дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову з підстав не доведеності позовних вимог, а не у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Ухвалюючи рішення колегія суддів, крім іншого, приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958, про те, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Крім того, колегія суддів враховує правовий висновок Верховного Суду № 524/3490/17-ц від 27.03.2019 року, згідно якого: «Із урахуванням того, що доводи касаційної скарги є ідентичними доводам позовної заяви та апеляційної скарги заявника, яким судами надана належна оцінка, Верховний Суд доходить висновку про відсутність необхідності повторно відповідати на ті самі аргументи заявника. При цьому судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразова відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення у справі Руїз Торія проти Іспанії). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанції просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх».

Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).

Отже, переглядаючи справу, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясував усі обставини справи, на які сторони посилалися, як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення про відмову у задоволенні позову по суті спору з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, колегією суддів розцінюються критично і до уваги не приймаються, оскільки вони зводяться лише до переоцінки доказів та тлумачення норм права на розсуд апелянта, однак при цьому не ґрунтуються на нормах діючого законодавства та жодним чином не спростовують висновків суду, викладених в рішенні.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про незаконність та необґрунтованість оскаржуваного судового рішення, порушення судом норм матеріального права при його ухваленні, на переконання апеляційного суду, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Макарівського районного суду Київської області від 11 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках, передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України.

Головуючий: Р.В. Березовенко

Судді: О.Ф. Лапчевська

Г.І. Мостова