Постанова

від 02.08.2022 по справі 2-1053/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-1053/11 Головуючий у І інстанції Мальцев Д.О.

Провадження №22-ц/824/6191/2022 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 серпня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Писаної Т.О.,

за участі секретаря Тимошевської С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2021 року у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець Скрипник В.Л., стягувач АТ «Сбербанк», про визнання незаконною відмови і зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

у січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Шевченківського районного в м. Києві суду зі скаргою на дії приватного виконавця Скрипника В.Л., в якій просив:

- визнати незаконною відмову приватного виконавця Скрипника В.Л. привести у відповідність до вимог чинного законодавства і закрити виконавче провадження №60183508 проти ОСОБА_1 , відкрите на підставі дублікату виконавчого листа № 2-1053/11, виданого 17.10.2018 року Шевченківським районним судом м. Києва;

- зобов`язати приватного виконавця Скрипника В.Л. привести у відповідність до вимог чинного законодавства і закрити виконавче провадження №60183508 проти ОСОБА_1 відкрите на підставі дублікату виконавчого листа № 2-1053/11, виданого 17.10.2018 року Шевченківським районним судом м. Києва.

В обґрунтування вимог скарги зазначив, що 01.10.2019 року приватним виконавцем Скрипником В.Л. на підставі дублікату виконавчого листа № 2-1053/11, виданого АТ «Сбербанк» 17.10.2018 року Шевченківським районним судом м. Києва, відносно ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження №60183508 і винесено постанови: про відкриття виконавчого провадження, про стягнення основної винагороди, про звернення стягнення на майно боржника, про арешт майна боржника, про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

Заявник вважає дії приватного виконавця щодо відкриття та подальшого здійснення виконавчого провадження незаконними з огляду на наступне.

10.12.2013 року ОСОБА_1 визнаний банкрутом, що підтверджується постановою господарського суду Харківської області № 922/4587/13.

З 21.10.2019 року введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства, за положеннями якого пред`явлення кредиторами вимог та їх задоволення має відбуватися лише у відповідності та з дотриманням цього Кодексу. Арешт майна боржника чи інші обмеження боржника щодо розпорядження належним йому майном можуть бути застосовані виключно господарським судом у межах провадження справи про банкрутство.

10.12.2019 року ОСОБА_1 направив приватному виконавцю заяву з вимогою привести ВП № 60183508 у відповідність до чинного законодавства, однак отримав відмову.

Вважає, що дії приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича прямо і грубо порушують норму ч. 14 ст. 39 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки виконавче провадження проводиться одночасно з процедурою банкрутства.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконною відмову приватного виконавця Скрипника В.Л. привести у відповідність до вимог чинного законодавства виконавче провадження №60183508, відкрите на підставі дубліката виконавчого листа № 2-1053/11, виданого 17.10.2018 року Шевченківським районним судом м. Києва і зобов`язано приватного виконавця приватного виконавця Скрипника В.Л. привести у відповідність до вимог чинного законодавства. У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В.Л. звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить ухвалу скасувати і відмовити в задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Зокрема, в доводах апеляційної скарги зазначає, що визнаючи неправомірними дії приватного виконавця, суд першої інстанції послався на п. 8 ч. 1 статті 39 ЗУ «Про виконавче провадження», який станом на момент виникнення спірних правовідносин був виключений на підставі Кодексу України з процедур банкрутства №2597-VIII від 18.10.2018р., введеного в дію 21.10.2019 року.

Таким чином, на момент виникнення спірних правовідносин, які апелянт вважає розпочались з моменту звернення ОСОБА_1 до нього із заявою від 10.12.2019 року, положення Закону України «Про виконавче провадження» не передбачали такої підстави для закінчення виконавчого провадження, як визнання боржника банкрутом.

Крім того, судом порушено строки розгляду скарги, визначені у статті 450 ЦПК України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає про те, що не погоджується із доводами апелянта про те, що спірні правовідносини між сторонами виникли з моменту звернення його із заявою від 10.12.2019 року, оскільки фактично такі правовідносини з часу відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження, тобто з 01.10.2019 року. Станом на 01.10.2019 року ОСОБА_1 був вже визнаний банкрутом, тому постанови приватного виконавця були незаконними.

В судове засідання учасники справи не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, направили на адресу суду заяви про розгляд справи без їх участі.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до ст.1291 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Відповідно до приписів ст.18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного чи приватного виконавця, що виникають із відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст.451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує виконавця або іншу посадову особу органу ДВС усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Судом встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В.Л. перебуває виконавче провадження №60183508 з примусового виконання виконавчого листа №2-1053, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 17.10.2018, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дочірній банк «Сбербанк Росії» (правонаступником якого є АТ «Сбербанк») заборгованості за кредитним договором у розмірі 6 435 639,04 грн.

У серпні 2012 року даний виконавчий лист був пред`явлений стягувачем до відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Полтавський області до виконання (ВП №33669915).

07.10.2015 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Полтавський області виконавчий лист №2-1053 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" повернутий стягувачу у зв`язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення та направлений поштовим зв`язком на його адресу.

10.05.2018 року АТ «Сбербанк» звернувся до Шевченківського районного суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа по справі №2-1053/11.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.08.2018 року вказану заяву було задоволено та видано 17.10.2018 року стягувачу дублікат виконавчого листа №2-1053/11.

Ухвалою від 10.12.2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у справі №2-1053/11 визнав поважною причину пропуску строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання та поновив строк його пред`явлення.

Виконавче провадження з виконання виконавчого листа №2-1053/11, виданого Шевченківським районним судом м. Києва від 17.10.2018 року, було розпочате за заявою АТ «Сбербанк» постановою приватного виконавця Скрипника В.Л. від 01.10.2019 року про відкриття виконавчого провадження №60183508, якою також постановлено стягнути з боржника основну винагороду приватного виконавця у порядку статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Цього ж дня приватним виконавцем були винесені постанови:

- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою стягнуто з боржника витрати на проведення виконавчих дій в сумі 256,00 грн;

- про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 643 563,90 грн;

- про арешт майна боржника, якою приватним виконавцем накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, належне боржнику;

- про звернення стягнення на майно боржника, якою звернуто стягнення на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику.

Судом першої інстанції також встановлено, що постановою Господарського суду Харківської області від 10.12.2013 року у справі №922/4587/13 визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого як суб`єкт підприємницької діяльності Виконавчим комітетом Харківської міської ради 05.12.1996, адреса: АДРЕСА_1 , - банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (ЄДРСР №36269127).

Задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив із того, що виконавче провадження №60183508 підлягає закінченню і закриттю з підстав, передбачених п.8 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), оскільки справа про банкрутство ОСОБА_1 не завершена.

Колегія суддів апеляційного суду з такими висновками не погоджується.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (надалі - Закон №1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частини першої статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Частиною другою цієї ж статті визначено обмеження права приватного виконавця на примусове виконання рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (ч. 4 ст. 4 Закону №1404-VIII).

Приймаючи до виконання виконавчий лист №2-1053/11, виданий Шевченківським районним судом м. Києва 17.10.2018, приватним виконавцем не було встановлено жодної із передбачених частиною четвертою статті 4 Закону №1404-VIII підстав, за яких виконавчий документ повертається стягувачу.

Твердження заявника щодо протиправності прийнятих постанов у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа по справі №2-1053/11 зводиться до того, що з 10.12.2013 ОСОБА_1 визнаний банкрутом, на підтвердження чого надав до матеріалів справи копію постанови Господарського суду Харківської області від 10.12.2013 у справі №922/4587/13 (а.с. 33-40). Вказав, що станом на сьогодні дана господарська справа не закінчена. До того ж, ПАТ "Сбербанк" є одним з кредиторів у справі про банкрутство, а звернувшись до приватного виконавця про примусове виконання виконавчого листа по справі №2-1053/11, стягувач фактично ініціював паралельне виконавче провадження одночасно з процедурою банкрутства, що прямо заборонено нормами Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Перевіряючи наведені позивачем обставини, суд встановив, що дійсно, постановою Господарського суду Харківської області від 10.12.2013 у справі №922/4587/13 визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого як суб`єкт підприємницької діяльності Виконавчим комітетом Харківської міської ради 05.12.1996, адреса: АДРЕСА_1 - банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру (ЄДРСР №36269127).

За даними Єдиного державного реєстру судових рішень станом на момент розгляду скарги справа про банкрутство ОСОБА_1 не завершена.

Однак, суд звертає увагу на положення статті 91 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", чинного на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до частини п`ятої якої, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання фізичної особи - підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, крім іншого, припиняється стягнення з фізичної особи - підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, та за вимогами, не пов`язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

Як встановлено судом вище, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 13.12.2011 у справі №2-1053/11 стягнення заборгованості за кредитним договором на користь ПАТ "Дочірній Банк «Сбербанк Росії» здійснювалося саме з фізичної особи ОСОБА_1 , а не з фізичної особи-підприємця.

Згідно зі статтею 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності. При цьому, відповідно до ст. 327 цього ж Кодексу виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

На примусове виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва у справі №2-1053/11 від 13.12.2011 видано саме виконавчий лист, а не наказ господарського суду, що свідчить про те, що заборгованість за кредитним договором ОСОБА_1 перед стягувачем ніяким чином не пов`язана із здійсненням ним підприємницької діяльності.

В свою чергу позивач не довів, що кредит від ПАТ «Дочірній Банк «Сбербанк Росії», за яким виникла заборгованість, пов`язаний зі здійсненням ним господарської діяльності.

Тож обмеження щодо стягнення з фізичної особи за всіма виконавчими документами, встановлені статтею 91 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в даному випадку на позивача не поширюються.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується із доводами скаржника про те, що у даній справі підлягають застосуванню положення законодавства, чинного на час відкриття виконавчого провадження, оскільки він вважає незаконними дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та його подальшого проведення.

В той же час, положення п.8 ч.1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» в редакції на час відкриття виконавчого провадження №60183508, які визначають підставою для закінчення виконавчого провадження визнання боржника банкрутом, не можуть бути застосовані у даній справі, оскільки фізична особа ОСОБА_1 банкрутом не визнавався.

Апеляційний суд також звертає увагу, що Кодекс України з процедур банкрутства прийнятий 18.10.2018 року та введений в дію 21.10.2019 року, тобто після відкриття виконавчого провадження №60183508.

З дня введеннямв дію цього Кодексу визнано такими, що втратили чинність пункт 8 частини першої тачастину п`яту статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, як на час звернення ОСОБА_1 до приватного виконавця із заявою від 10.12.2019 року, так і на момент розгляду даної скарги, відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження у зв`язку із визнанням боржника банкрутом.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду відповідно до ст. 376 ЦПК України - скасуванню, оскільки постановлена в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, та з неправильним застосуванням норм матеріального права, з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні скарги на дії приватного виконавця.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича - задовольнити.

Скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2021 року.

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець Скрипник В.Л., стягувач АТ «Сбербанк», про визнання незаконною відмови і зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 04 серпня 2022 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Писана Т.О.