Ухвала

від 07.09.2022 по справі 2-1053/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

08 вересня 2022 року

м. Київ

справа № 2-1053/11

провадження № 61-8361ск22

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, стягувач - акціонерне товариство «Сбербанк»,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л., стягувач - акціонерне товариство «Сбербанк», у змісті якої просив суд:

- визнати незаконною відмову приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. привести у відповідність до вимог чинного законодавства і закрити виконавче провадження № 60183508, відкрите на підставі дублікату виконавчого листа № 2-1053/11, виданого

17 жовтня 2018 року Шевченківським районним судом м. Києва;

- зобов`язати приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. привести у відповідність до вимог чинного законодавства та закрити виконавче провадження № 60183508, відкрите на підставі дублікату виконавчого листа № 2-1053/11, виданого 17 жовтня 2018 року Шевченківським районним судом м. Києва.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано незаконною відмову приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області

Скрипника В. Л. привести у відповідність до вимог чинного законодавства виконавче провадження № 60183508, відкрите на підставі дубліката виконавчого листа № 2-1053/11, виданого 17 жовтня 2018 року Шевченківським районним судом м. Києва і зобов`язано приватного виконавця приватного виконавця виконавчого округу Полтавської областіСкрипника В. Л. привести у відповідність до вимог чинного законодавства.

У задоволенні іншої частини вимог відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року апеляційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області

Скрипника В. Л. задоволено.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 14 квітня 2021 року скасовано.

В задоволенні скарги ОСОБА_1 , заінтересована особа - приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Скрипник В. Л., стягувач - АТ «Сбербанк», про визнання незаконною відмови і зобов`язання вчинити діївідмовлено.

У серпні 2022 року ОСОБА_1 , із застосуванням засобів поштового зв`язку подано до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року, у якій заявник просить постанову апеляційного суду скасувати, ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва

від 14 квітня 2021 року залишити в силі.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що апеляційний суд, відмовляючи

у задоволенні скарги, не врахував зміст пункту 4 частини першої статті 34 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якого виключається стягнення на підставі виконавчого документа з банкрута, у тому числі - фізичної особи.

Також касаційна скарга містить посилання на неврахування судом апеляційної інстанції приписів Кодексу України з процедур банкрутства, відповідно до змісту якого об`єднано банкрутство фізичних осіб, не поділяючи їх на тих, що ведуть підприємницьку діяльність та тих, що не ведуть такої діяльності.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,

3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Судами встановлено, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. перебуває виконавче провадження № 60183508 з примусового виконання виконавчого листа

№ 2-1053, виданого Шевченківським районним судом м. Києва 17 жовтня

2018 року, щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «Дочірній банк «Сбербанк Росії» (правонаступником якого

є АТ «Сбербанк») заборгованості за кредитним договором у розмірі

6 435 639,04 грн.

У серпні 2012 року виконавчий лист було пред`явлено до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстицій у Полтавський області (далі - відділ примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Полтавський області) до виконання (ВП №33669915).

07 жовтня 2015 року постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Полтавський області виконавчий лист №2-1053 повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з відсутністю майна, на яке можливо звернути стягнення.

У травні 2018 року АТ «Сбербанк» звернулося до Шевченківського районного суду із заявою про видачу дублікату виконавчого листа по справі № 2-1053/11.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 21 серпня 2018 року заяву АТ «Сбербанк» про видачу дублікату виконавчого листа по справі

№ 2-1053/11 задоволено, видано стягувачу дублікат виконавчого листа

№ 2-1053/11.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 10 грудня 2018 року

у справі № 2-1053/11 визнано поважною причину пропуску строку на пред`явлення виконавчого документа до виконання та поновлено строк його пред`явлення до виконання.

Виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-1053/11, виданого Шевченківським районним судом м. Києва від 17 жовтня 2018 року, розпочате постановою приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л. від 01 жовтня 2019 року. Вказаною постановою також стягнуто з боржника основну винагороду приватного виконавця

у порядку статті 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Цього ж дня приватним виконавцем винесено наступні постанови:

- про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, якою стягнуто з боржника витрати на проведення виконавчих дій в розмірі 256,00 грн;

- про стягнення з боржника основної винагороди в розмірі 643 563,90 грн;

- про арешт майна боржника, якою приватним виконавцем накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, належне боржнику;

- про звернення стягнення на майно боржника, якою звернуто стягнення на все рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику.

Під час розгляду справи встановлено, що постановою Господарського суду Харківської області від 10 грудня 2013 року Фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 , зареєстрованого як суб`єкт підприємницької діяльності Виконавчим комітетом Харківської міської ради 05 грудня 1996 року, визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах,

у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

За приписами частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною другою вказаної статті визначено обмеження права приватного виконавця на примусове виконання рішень.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною п`ятою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом;

4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень;

8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем;

10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю (частина четверта статті 4 Закону України «Про виконавче провадження»).

Апеляційний суд в оскаржуваній постанові зазначив, що приймаючи до виконання дублікат виконавчого листа № 2-1053/11, виданий Шевченківським районним судом м. Києва 17 жовтня 2018 року, приватним виконавцем не було встановлено жодної із передбачених частиною четвертою статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» підстав, за яких виконавчий документ повертається стягувачу.

Доводи заявника щодо протиправності прийнятих постанов в рамках виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого у справі

№ 2-1053/11 на підставі рішення Шевченківського районного суду м. Києва

від 13 грудня 2011 року, зводяться до того, що з 10 грудня 2013 року

ОСОБА_1 визнано банкрутом, на підтвердження чого останнім надано копію постанови Господарського суду Харківської області від 10 грудня 2013 року

у справі № 922/4587/13. Заявник вказує, що станом час перегляду справи апеляційним судом господарська справа не закінчена.

Заявник стверджує, що АТ «Сбербанк» є одним з кредиторів у справі про банкрутство, а звернувшись до приватного виконавця про примусове виконання виконавчого листа по справі № 2-1053/11, стягувач фактично ініціював паралельне виконавче провадження одночасно з процедурою банкрутства, що прямо заборонено нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Перевіряючи наведені заявником обставини, апеляційним судом встановлено, що постановою Господарського суду Харківської області від 10 грудня

2013 року у справі № 922/4587/13 визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , зареєстрованого як суб`єкт підприємницької діяльності Виконавчим комітетом Харківської міської ради 05 грудня 1996 року, банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень, станом на момент розгляду скарги справа про банкрутство ОСОБА_1 не завершена.

Відповідно до змісту статті 91 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до частини п`ятої якої, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання фізичної особи - підприємця банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, крім іншого, припиняється стягнення з фізичної особи - підприємця за всіма виконавчими документами, за винятком виконавчих документів за вимогами про стягнення аліментів, а також за вимогами про відшкодування шкоди, заподіяної життю та здоров`ю громадян, та за вимогами, не пов`язаними із здійсненням такою особою підприємницької діяльності.

З ОСОБА_1 на користь ПАТ «Дочірній Банк «Сбербанк Росії» стягнуто заборгованість за кредитним договором саме як з фізичної особи, а не з фізичної особи-підприємця, що підтверджується повним текстом рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 13 грудня 2011 року

№ 2-1053/11, № 19859550.

Згідно зі статтею 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності. При цьому, відповідно до статті 327 цього ж Кодексу виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

На примусове виконання рішення Шевченківського районного суду міста Києва у справі №2-1053/11 від 13 грудня 2011 року видано саме виконавчий лист, а не наказ господарського суду, що свідчить про те, що заборгованість за кредитним договором ОСОБА_1 перед стягувачем ніяким чином не пов`язана із здійсненням останнім підприємницької діяльності.

Апеляційний суд, в змісті оскаржуваної постанови від 03 серпня 2022 року дійшов висновку, що позивачем не доведено, що кредит, за яким виникла заборгованість, наданий ОСОБА_1 саме у зв`язку зі здійсненням останнім господарської діяльності. З таким висновком погоджується і Верховний Суд.

Відповідно, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку стосовно того, що обмеження щодо стягнення з фізичної особи за всіма виконавчими документами, встановлені статтею 91 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в даному випадку на позивача не поширюються.

Окрім того, Апеляційний суд, в змісті оскаржуваного рішення дійшов правильного висновку про те, що у даній справі підлягають застосуванню положення законодавства, чинного на час відкриття виконавчого провадження, оскільки заявник вважає незаконними дії приватного виконавця щодо відкриття виконавчого провадження та його подальшого проведення. Положення пункту 8 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції на час відкриття виконавчого провадження № 60183508, які визначають підставою для закінчення виконавчого провадження визнання боржника банкрутом, не можуть бути застосовані у даній справі, оскільки відповідно до змісту постанови Господарського суду Харківської області від 10 грудня 2013 року у справі

№ 922/4587/13, ОСОБА_1 , як фізична особа банкрутом не визнавався, про що свідчить № 36269127.

Відповідно, правильним є висновок апеляційного суду стосовно наявності підстав для скасування ухвали Шевченківського районного суду м. Києва

від 14 квітня 2021 року з ухваленням нового судового рішення про відмову

у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника В. Л.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваного судового рішення убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені

у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтями 389, 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 03 серпня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича, стягувач - акціонерне товариство «Сбербанк», відмовити.

Копію ухвали та додані до скарг матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Д. Д. Луспеник

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць