Постанова

від 02.08.2022 по справі 759/17728/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 759/17728/19 Головуючий у суді І інстанції Ул`яновська О.В.

Провадження № 22-ц/824/33/2022 Доповідач у суді ІІ інстанції Ігнатченко Н.В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

3 серпня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Ігнатченко Н.В.,

суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,

за участю секретаря судового засідання - Череп Я.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), треті особи: Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради, товариство з обмеженою відповідальністю «Вістекс-Компані», про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного знищення майна, стягнення моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - КП «Київблагоустрій»), в якому просила стягнути з відповідача на її користь 315 000,00 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди, 8 120,00 грн на відшкодування моральної шкоди, всього 323 120,00 грн, а також понесені судові витрати.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що в ніч з 28 на 29 травня 2017 року працівниками КП «Київблагоустрій» проводились незаконні дії по фізичному знищенню та руйнуванню приватних гаражів, які знаходяться в АДРЕСА_1, в тому числі її власного гаражного боксу № НОМЕР_1 , а також невідомі особи вивозили на автомобілях демонтовані гаражні ворота та інші конструкції. У результаті незаконних дій по фізичному знищенню та руйнуванню приватних гаражів за вказаною адресою працівниками відповідача, власниками гаражів було викликано поліцію на місце події. Прибувшими працівниками Святошинського управління поліції ГУ НП в м. Києві було зафіксовано дану подію та складено протокол. Внаслідок незаконних дій працівників КП «Київблагоустрій», їй як власнику гаражного боксу № НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , було завдано матеріальних збитків на суму 315 000,00 грн, що підтверджується висновком вартості об`єкта незалежної оцінки від 15 травня 2017 року, складеного ТОВ «Київський інститут оціночної діяльності», сертифікат суб`єкта оціночної діяльності 42/16 від 23 січня 2016 року. Її право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 підтверджується довідкою обслуговуючого кооперативу «Кооперативна-3» № 19 від 15 листопада 2017 року та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 74725879 від 3 грудня 2016 року, а також технічним паспортом на гараж, виготовленим ТОВ «Центральне БТІ» 28 квітня 2016 року.

Позивач вказала, що на звернення щодо незаконності дій працівників КП «Київблагоустрій» та прохання надати відповідні приписи на демонтаж, складені адміністративні протоколи, рішення суду про демонтаж та вилучення приватного майна у їх власників, працівники відповідача повідомили, що гаражі це - самовільне будівництво і надали тільки можливість сфотографувати договір № 68 від 10 травня 2017року, де КП «Київблагоустрій» доручає ТОВ «Вістекс-Компані» надати послуги по демонтажу самовільно розміщених об`єктів на території м. Києва та лист Департаменту міського благоустрою від 23 листопада 2016 року № 064-11370, адресований саме КП «Київблагоустрій» на знесення гаражів за адресою: АДРЕСА_1 , тобто взагалі не за цією адресою де проводилось знищення приватного майна. Її як власника майна гаражного боксу № НОМЕР_1 взагалі ніхто не попереджав про демонтаж, не проводились комісійні обстеження за її участі, не складались ніякі акти порушень, не вручались приписи про усунення порушень, не викликали до суду, ні працівники КП «Київблагоустрій», ні працівники державної архітектурно-будівельної інспекції.

Також позивач зазначала, що відсутність акту обстеження, на підставі якого розробляється проект організації будівництва і проект виконання робіт, додатково підтверджують незаконність дій відповідача та поспіх по знищенню приватного майна, щоб власники не змогли чините перешкоди. Тобто демонтаж/знесення приватної власності (гаражних боксів) проводилось працівниками КП «Київблагоустрій» незаконно і у варварський спосіб шляхом повного руйнування майна, адже відповідач без будь-яких попереджень та вручених приписів власникам гаражів, в тому числі і їй, протиправно минаючи охорону, зламав загорожу кооперативу, яку не було видно в полі зору охоронця гаражного кооперативу, завіз свою техніку та почав руйнувати нерухоме майно, яке належить власникам гаражів, чим завдав позивачу та її сім`ї збитки. При цьому підрядна організація, яка виконувала доручення відповідача, не перевірила точної адреси нерухомого майна та зруйнувала ті об`єкти, які знайшли поряд та були схожі на гаражі. Крім матеріальних збитків, їй було завдано моральної шкоди, яка полягає в отримані негативних наслідків у результаті незаконного знищення приватного майна, як при безпосередньо під час вчинення правопорушення, так і після нього.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 31 березня 2021 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що матеріалами справи не підтверджується, що саме КП «Київблагоустрій» було вчинено роботи щодо демонтажу гаражів по АДРЕСА_1 , в тому числі гаражного боксу № НОМЕР_1 , який належить позивачу на підставі довідки № 19 від 12 листопада 2016 року, виданої обслуговуючим кооперативом «Кооперативна-3». Між тим, положеннями ЦК України та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачено підстави виникнення права власності на майно на підставі такої довідки, при тому, що зазначеному об`єкту нерухомого майна не було присвоєно поштової адреси. У зв`язку з наведеним суд дійшов висновку, що обставини, на які посилалась позивач як на підставу своїх вимог, не доводять порушення її права власності, а як наслідок у неї не виникло право на відшкодування матеріальної шкоди, розмір якої так і не встановлено згідно експертного висновку.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач через представника - адвоката Якімова В.А. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати з мотивів неповного з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідності висновків суду обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права, та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недопущення представника позивача у підготовче судове засідання 31 березня 2021 року з підстав відсутності у нього договору про надання правничої допомоги, підготовче провадження не було закрито в установленому порядку та відразу ухвалено судове рішення по суті спору, що є порушенням процесуальних норм та права позивача на доступ до правосуддя і справедливий судовий розгляд.Обслуговуючий кооператив «Кооперативна-3» засновано з визначенням адреси місця розташування відповідно до рішення виконавчого комітету Ленінградської ради народних депутатів № 584 від 23 жовтня 1989 року та надано в користування для облаштування гаражів земельну ділянку, тому кооператив на законних підставах користується земельною ділянкою та у законний спосіб вирішує питання щодо належного оформлення наявного права користування цією земельною ділянкою, що було встановлено у постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року у справі № 826/734/17. При цьому розпорядженнями районних в м. Києві державних адміністрацій присвоюються поштові адреси саме гаражним кооперативам, а не окремо взятим гаражам, які розташовані на територіях гаражних кооперативів, а тому висновок суду про відсутність поштової адреси у гаражного боксу позивача є необґрунтованим. При ухваленні оскаржуваного рішення місцевий суд також зробив невірний висновок стосовно відповідальності відповідача за спричинену майнову шкоду позивачу, не врахувавши висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 31 липня 2019 року у справі № 759/17785/17 за позовом фізичної особи до КП «Київблагоустрій» про відшкодування шкоди у зв`язку з незаконним знищення гаражу. Крім того, спричинення шкоди саме відповідачем встановлено рішеннями Святошинського районного суду м. Києва, які набрали законної сили, у справах № 759/17788/17, № 759/13924/18, № 759/177304/19, якими встановлено обставини щодо протиправності дій КП «Київблагоустрій» та знищення (руйнування) ним майна, яке належить власникам гаражів, що знаходяться в обслуговуючому кооперативі «Кооперативна-3» за адресою: АДРЕСА_1. Такі ж самі протиправні дії, при тих самих обставинах, в той самий час та в тому ж самому місці вчинені відповідачем по відношенню до майна позивача. Що стосується реєстрації прав власності позивача на гаражний бокс, то судом не враховано положення статті 15 Закону України «Про право власності» та пункту 80 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, які діяли на час набуття у власність гаражного боксу та які свідчать, що позивачем було подано належні та допустимі докази щодо її права власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 , який знаходиться на території обслуговуючого кооперативу «Кооперативна-3». На час вчинення відповідачем протиправних дій і по сьогоднішній день право власності на вказаний бокс належить позивачу і ні ким не оспорювалося, а крім того позивачем було надано оцінку цього майна, яка проводилася в короткий термін перед зруйнуванням цього майна, яке в подальшому було відновлено.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Кір`яков А.С. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Відзиви на апеляційні скарги від третіх осіб до суду апеляційної інстанції не надходили.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення учасників справи в судових засіданнях, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також відзиву на неї, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід частково задовольнити з таких підстав.

За правилом частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону ухвалене у справі рішення суду не відповідає.

Судом встановлено, що згідно із довідкою вих. № 19, виданою 12 листопада 2016 року ОСОБА_1 обслуговуючим кооперативом«Кооперативна-3», громадянка ОСОБА_2 є власником гаражу (гаражного боксу) № НОМЕР_1 загальною площею 72,3 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 . Сума пайового внеску за гараж (гаражний бокс) в розмірі 1 100 грн сплачена в повному обсязі. Вказаний гараж в ОК «Кооперативна-3» побудований господарчим способом та введений в експлуатацію 18 листопада 1990 року (а.с. 17, т. 1).

Згідно із витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 3 грудня 2016 року № 74725879, державний реєстратор - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Горбунова Л.В. 2 грудня 2016 року прийняла рішення індексний номер 32702512 про державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на гаражний бокс № НОМЕР_1 загальною площею 72,3 кв. м, що розташований в ГБК «Кооперативна-3» за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 18, т. 1).

Підставою виникнення права власності на цей об`єкт нерухомого майна є довідка серія та номер 19, проте видана обслуговуючим кооперативом «Кооперативна-3» 15 листопада 2016 року.

У технічному паспорті на гараж - бокс № НОМЕР_1 по АДРЕСА_2 , виготовленому 28 квітня 2016 року ТОВ «Центральне БТІ», замовником технічної документації значиться позивач ОСОБА_1 (а.с. 14-16, т. 1).

Відповідно до звіту про оцінку майна, складеного на замовлення позивача 15 травня 2017 року суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Київський інститут оціночної діяльності», в ході виконаних розрахунків, проведених порівняльним підходом, було отримано значення вартості об`єкта оцінки, а саме гаражного боксу № НОМЕР_1 загальною площею 72,3 кв. м, у ГБК «Кооперативна 3» за адресою: АДРЕСА_1, яку на думку «Оцінювача» можна інтерпретувати, як ринкову вартість, яка станом на дату оцінки становить 315 000,00 грн (а.с. 5-13, т. 1).

У відповідності до листа Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 23 листопада 2016 року № 064-11370 КП «Київблагоустрій» доручено вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою, а саме гаражів в автокооперативі «Кооперативна 3» за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 31, т. 1).

10 травня 2017 року між КП «Київблагоустрій» та ТОВ «Вістекс-Компані» укладено договір № 68 про надання послуг демонтажу (розбиранню, знесенню) самовільно розміщених на території м. Києва об`єктів (будівель, споруд, елементів благоустрою, залишків будматеріалів, безхазяйного майна тощо) та доставкою даних об`єктів (або їх конструктивних елементів) на майданчик тимчасового зберігання (а.с. 57-62, т. 1).

3 та 4 грудня 2016 року, 29 травня та 2 червня 2017 року членами комісії ТОВ «Вістекс-Компані» складено акти № НО-23/ВК, № НО-22/ВК, 03.248/1/ВК, 03-270-1/ВК, 03-270/ВК, 16/4-12-01, 16/4-12-02, 16/4-12-03, 16/4-12-04, 16/3-12-04, 16/3-12-03 про проведення демонтажу майна, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 згідно припису № 1617525 від 3 листопада 2016 року, в тому числі на підставі договору з надання послуг № 68 від 10 травня 2017 року (а.с. 63-72, т. 1).

30 травня 2017 року комісією у складі голови ОК «Кооперативна 3» ОСОБА_5., членів кооперативу та власників чотирьох зруйнованих гаражних боксів №№ НОМЕР_2, НОМЕР_6, НОМЕР_8, НОМЕР_9 складено акт про знищення (руйнування) гаражних боксів, яким засвідчено, що в ніч з 28 травня на 29 травня 2017 працівниками КП «Київблагоустрій» проводились незаконні дії по фізичному знищенню та руйнуванню приватних гаражів, які знаходяться в ОК «Кооперативна-3» за адресою: АДРЕСА_1. Невідомими особами під керівництвом інспектора КП «Київблагоустрій» вивозились на автомобілях демонтовані гаражні ворота та інші конструкції. Знищення приватних гаражних боксів № НОМЕР_2, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12 проводилось у варварський спосіб шляхом їх повного руйнування без будь-якого попередження, вручення приписів, судових рішень тощо. Знищення приватних гаражних боксів проводилось на підставі листа-доручення Департаменту міського благоустрою від 23 листопада 2016 року № 064-11370, адресованому саме КП «Київблагоустрій» на знесення гаражів за вказаною адресою (а.с. 28, т. 1).

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року у справі № 826/734/17, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2018 року, задоволено адміністративний позов обслуговуючого кооперативу «Кооперативна-3» до Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА), третя особа - КП «Київблагоустрій», про визнання протиправними дій та скасування рішення.

Визнано протиправними дії Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) щодо видачі доручення № 064-11370 від 23 листопада 2016 року та скасовано зазначене доручення про вжиття заходів шляхом демонтажу самовільно встановлених елементів благоустрою - гаражів за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19-27, т. 1).

Як вбачається із висновку експерта КНДІСЕ за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 28023/20-43 від 23 лютого 2021 року, призначеної ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2020 року, ринкова вартість об`єкта нерухомості - гаражного боксу НОМЕР_13 за адресою: АДРЕСА_1 , а також вартості пропозицій продажу аналогів, станом та в цінах на 5 лютого 2021 року становить 368 990,00 грн. Розмір матеріальної шкоди (збитку), що завдано ОСОБА_1 внаслідок демонтажу (пошкодження, знищення) гаражного боксу № НОМЕР_1 , загальною площею 72,3 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , встановити не вбачається за можливе через відсутність у матеріалах даних щодо проведення демонтажних робіт та будівельних конструкцій, будівельних робіт по проведенню відновлення гаражного боксу, а також неможливості встановити пошкодження (руйнування) гаражного боксу за результатом натурного обстеження станом на 5 лютого 2021 року (а.с. 215-228, т. 1).

Згідно листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 6 серпня 2020 року № 055-8657 у реєстрі адрес відсутні відомості про документ стосовно присвоєння будь-якому об`єкту нерухомості поштової адреси по АДРЕСА_1 (а.с. 23, т. 2).

Відповідно до листа Департаменту містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА) від 16 жовтня 2020 року № 055-113848 у реєстрі адрес відсутні відомості про документ присвоєння будь-якому об`єкту нерухомості поштової адреси АДРЕСА_1 , а також відсутні відомості про документи щодо присвоєння будь-якому об`єкту нерухомого майна ОК «Кооперативна-3» та будь-якому об`єкту нерухомого майна ГБК «Кооперативна-3», зокрема і об`єкту нерухомості поштової адреси АДРЕСА_4 , загальною площею 72,3 кв. м, ГБК «Кооперативна-3» (а.с. 24, 25, т. 2).

Листами від 10 серпня 2020 року № 107-42/5122 та від 15 жовтня 2020 року № 107-42/6717 Святошинської районна м. Києві державна адміністрація повідомила представника відповідача, що поштова адреса: АДРЕСА_1 об`єкту нерухомого майна не присвоювалася та відповідні документи не надавалися (а.с. 26, 27, т. 2).

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконним знищенням майна, суд першої інстанції виходив з недоведеності того, що саме КП «Київблагоустрій» (а не виконавцем ТОВ «Вістекс-Компані») було вчинено роботи по демонтажу гаражного боксу № НОМЕР_1 в ОК «Кооперативна-3» по АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1 на підставі довідки № 19 від 12 листопада 2016 року, що не передбачено чинним законодавством як підстава виникнення права власності на нерухоме майно, котрому не було присвоєно поштової адреси, відтак право власності позивача порушено не було і у неї не виникло право вимоги на відшкодування матеріальної шкоди, розмір якої не встановлено експертним висновком.

Проте колегія суддів не може в повній мірі погодитися з таким висновком суду з огляду на наступне.

Загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів.

Усебічність та повнота розгляду передбачає з`ясування усіх юридично значущих обставин та наданих доказів з усіма притаманними їм властивостями, якостями та ознаками, їх зв`язків, відносин і залежностей. Всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин справи забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого рішення.

Важливим також є визначення правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин. Саме визначення цих правовідносин дає можливість суду остаточно визначитись, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин (стаття 264 ЦПК України).

Згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм (пункт 144 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц, провадження № 14-473цс18).

З урахуванням наведеного, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно витлумачив ці норми.

При цьому відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи, тому при ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог, а правом визначати предмет та підставу позову наділений лише позивач (статті 13, 43, 49, 175 ЦПК України).

Статтею 41 Конституції України та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод установлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Частиною першою статті 316 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що право власності це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно із статтею 317 ЦК України власнику майна належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

За приписами частини першої, другої, шостої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Держава не втручається у здійснення власником права власності.

Відповідно до частини першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні

У статті 328 ЦК України передбачено, що право власності на нерухоме майно набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до частин першої та другої статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Правовідносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, забезпечення визнання та захисту державою таких прав, урегульовані Законом України від 1 липня 2004 року № 1952- IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV), а також прийнятим на його виконання Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 (далі - Порядок № 1127).

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 2 Закону № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державній реєстрації прав, зокрема, підлягає право власності (стаття 4 Закону № 1952-IV).

Стаття 27 Закону № 1952-IV в редакції, що діяла на час реєстрації права власності позивача на гаражний бокс, визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі, зокрема, інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Відповідно до пунктів 80, 81 Порядку № 1127 в редакції, що діяла на час реєстрації права власності позивача на гаражний бокс, для державної реєстрації права власності на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо), розміщене в об`єкті нерухомого майна, будівництво якого здійснювалося у результаті діяльності кооперативу подаються: довідка кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі; технічний паспорт на окреме індивідуально визначене нерухоме майно (квартира, житлове, нежитлове приміщення тощо). Для державної реєстрації права власності на окремо розташоване індивідуально визначене нерухоме майно (дача, гараж тощо), будівництво яких здійснювалося у результаті діяльності дачного, гаражного чи іншого кооперативу, крім документів, передбачених пунктами 41 і 42 цього Порядку, також подається довідка відповідного кооперативу про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску в повному обсязі.

Отже, державна реєстрація це не підстава набуття права власності на нерухоме майно, а засвідчення державою вже набутого права власності, яке у даному випадку виникло на підставі довідки про членство особи в кооперативі та внесення таким членом кооперативу пайового внеску, при цьому факт реєстрації права власності на гараж є лише елементом юридичного складу, який тягне виникнення речового права, а не є підставою його набуття. Сама по собі реєстрація права не є підставою виникнення права власності, оскільки такої підстави закон не передбачає.

Законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не призводить. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.

Таким чином, системний аналіз наведених положень законодавчих актів дозволяє стверджувати, що державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності.

Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 7 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 (провадження № 12-115гс19).

У пункті 46.1 постанови Великої Палати Верховного Суду від 1 квітня 2020 року у справі № 610/1030/18 (провадження № 14-436цс19) визначено, що «відомості Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вважаються правильними, доки не доведено протилежне (пункт 6.30 постанови від 2 липня 2019 року у справі № 48/340). Однією із загальних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» до загальних засад державної реєстрації прав належить гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Тому суд має оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна (пункт 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 669/927/16-ц)».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 (провадження № 12-234гс18) зроблено висновок, що «сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи».

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 3 грудня 2016 року та технічного паспорту на гараж від 28 квітня 2016 року гаражний бокс № НОМЕР_1 в обслуговуючому кооперативі «Кооперативна-3»за адресою: АДРЕСА_1, належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .

Як свідчать матеріали справи, підставою виникнення права власності на цей об`єкт нерухомого майна є довідка серія та номер 19, видана ОК «Кооперативна-3» 15 листопада 2016 року, тому висновок суду першої інстанції про те, що вказаний гаражний бокс належить позивачу саме на підставі довідки № 19 від 12 листопада 2016 року ОК «Кооперативна-3» є безпідставним.

Правомірність процедури проведення приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Горбуновою Л.В. 2 грудня 2016 року державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на гаражний бокс № НОМЕР_1 загальною площею 72,3 кв. м, що розташований в ОК «Кооперативна-3» за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі зазначеної довідки серія та номер 19 від 15 листопада 2016 року не є предметом даного судового розгляду в межах заявлених позовних вимог, право власності на цей об`єкт нерухомості учасниками справи, в тому числі й відповідачем не оспорювалось, відповідні вимоги не пред`являлися, відтак презумпція законності володіння позивачем гаражем на момент виникнення спірних правовідносин є не спростованою і факт демонтажу (знищення) цього майна (у випадку його доведеності) породжує цивільно-делікатні права та обов`язки сторін спору.

Враховуючи наведене, висновок суду першої інстанції про відсутність у позивача права вимоги на відшкодування шкоди, завданої внаслідок знищення нерухомого майна, яке зареєстроване за нею на праві приватної власністю, не ґрунтуються на матеріалах справи та вимогам закону.

Згідно вимог статті 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Частиною першою статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до частини другої статті 1172 ЦК України замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Відповідно до положень пункту 13.1.1 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради від 25 грудня 2008 року № 1051/105, порядок розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд визначений Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30 березня 1994 року, Положенням про розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд у м. Києві, затвердженим рішенням Київської міської ради від 27 листопада 2008 року, Правилами забудови м. Києва, затвердженими рішенням Київської міської ради від 27 січня 2005 року, іншими правилами (положеннями), встановленими Київською міською радою.

Пунктом 20.2.11 Правил благоустрою міста Києва передбачено, що у разі виявлення силами Головного управління контролю за благоустроєм м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) самовільно встановлених елементів благоустрою, його власнику вноситься припис з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу у триденний термін.

Пунктами 13.3.1-13.3.2 Правил благоустрою міста Києва передбачено, що демонтаж, перевезення, зберігання самовільно встановлених малих архітектурних форм та тимчасових споруд, власники яких ухиляються від демонтажу або власники яких не відомі, відновлення благоустрою на місці самовільного встановлення малих архітектурних форм та тимчасових споруд здійснюється Головним управлінням контролю за благоустроєм міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та підпорядкованими йому організаціями за кошти міського бюджету. Рішення про демонтаж самовільно встановлених розміщених малих архітектурних форм та тимчасових споруд приймається Головним управлінням контролю за благоустроєм міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) з урахуванням пропозицій органів, що виявили самовільне розміщення малих архітектурних форм та тимчасових споруд.

Із матеріалів справи вбачається, що демонтаж так званих самовільно встановлених елементів благоустрою, а саме гаражів в ОК «Кооперативна-3» за адресою: АДРЕСА_1, було проведено ТОВ «Вістекс-Компані», яке діяло на виконання договору від 10 травня 2017 року, що укладений між КП «Київблагоустрій», як замовником, та ТОВ «Вістекс-компані», як виконавцем (підрядником).

При цьому жодних повідомлень чи приписів про усунення порушень позивачу вручено не було, а рішення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради про демонтаж гаражів від 23 листопада 2016 року, яке було скасоване постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року у справі № 826/734/17, було прийнято щодо іншої адреси: АДРЕСА_1

У межах даної справи відповідачем фактично не заперечується, що згідно складених актів за наслідками проведеного демонтажу на виконання рішення (доручення) Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради № 064-11370 від 23 листопада 2016 року, виконавцем робіт по демонтажу гаражів виступало ТОВ «Вістекс-Компані», яке діяло за замовленням КП «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій справі з мотивів недоведеності того, що саме КП «Київблагоустрій» було вчинено роботи по демонтажу гаражного боксу № НОМЕР_1 в ОК «Кооперативна-3» по АДРЕСА_1, який належить ОСОБА_1 , суд першої інстанції не врахував зазначені вище норми матеріального права, не встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, а також не взяв до уваги обставини, встановлені постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року у справі № 826/734/17, яка набрала законної сили, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав вважати, що на відповідача КП «Київблагоустрій» як замовника проведення відповідних робіт з демонтажу гаражних боксів згідно доручення Департаменту міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (КМДА)не може бути покладений обов`язок з відшкодування майнової й моральної шкоди.

Посилання суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні на те, що гаражному боксу позивача не було присвоєно поштової адреси є необґрунтованими, адже відповідно до вимог Закону України «Про кооперацію» та Положення про реєстр адрес у місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 22 травня 2013 року № 337/9394, розпорядженнями районних в м. Києві державних адміністрацій присвоюються поштові адреси саме гаражним кооперативам, а не окремо взятим гаражам, які розташовані на територіях гаражних кооперативів.

Крім того, у постанові Окружного адміністративного суду м. Києва від 14 грудня 2017 року у справі № 826/734/17 встановлено, що відповідно до витягу з бази даних міського земельного кадастру станом на 7 жовтня 2013 року за Обслуговуючим кооперативом «Кооперативна-3»як за землекористувачем, для експлуатації та обслуговування індивідуальних гаражів закріплено земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1 , за кодами 75:316:001 та 75:316:076.

Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За таких обставин рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог з мотивів, наведених в цьому рішенні, не відповідає матеріалам справи, ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та з порушенням норм матеріального і процесуального права, а відтак не може бути залишене в силі та відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає зміні.

Вирішуючи позов ОСОБА_1 до КП «Київблагоустрій» про відшкодування шкоди матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного знищення майна, колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, в тому числі, і відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової і моральної (немайнової) шкоди.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов`язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової та моральної (немайнової) шкоди іншій особі.

Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Загальні підстави відповідальності за завдану шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину.

За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Отже, для відшкодування матеріальної (майнової) та моральної шкоди необхідно встановити і довести наявність усіх складових елементів цивільного правопорушення.

При цьому причинний зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов`язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв`язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов`язку відшкодувати заподіяну шкоду.

Причинно-наслідковий зв`язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без будь-яких додаткових факторів стала причиною завдання шкоди. Об`єктивний причинний зв`язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об`єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння.

Тобто, встановлення прямого причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоди, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність є причиною, а збитки, яких зазнала потерпіла особа, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазначала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У частині третій статті 12, частині першій статті 81 ЦПК України закріплено загальне правило розподілу обов`язків з доказування, а саме кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, у тому числі випадків наявності підстав звільнення від доказування.

Конкретні доказові презумпції передбачені нормами матеріального права.

Так, особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу, а позивач у свою чергу повинен довести наявність шкоди та її розмір.

У постановах Верховного Суду від 12 листопада 2020 року у справі № 640/11739/15-ц, від 25 березня 2021 року у справі № 588/249/20 та від 9 червня 2022 року у справі № 759/18854/20 зазначено, що документами, які підтверджують знищення майна, можуть бути матеріали технічної інвентаризації, що засвідчують факт знищення майна, довідки органів внутрішніх справ України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства уповноважені засвідчувати факт знищення майна тощо. Перелік документів, на підставі яких можна встановити факт знищення майна, не є вичерпними.

Відповідно до частин першої - третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 надала суду акт про знищення (руйнування) гаражних боксів від 30 травня 2017 року, складений комісією у складі голови ОК «Кооперативна 3» ОСОБА_5., членів кооперативу та власників чотирьох зруйнованих гаражних боксів № АДРЕСА_5 , яким засвідчено те, що в ніч з 28 травня на 29 травня 2017 працівниками КП «Київблагоустрій» проводились незаконні дії по фізичному знищенню та руйнуванню приватних гаражів, які знаходяться в ОК «Кооперативна-3» за адресою: АДРЕСА_1. Невідомими особами під керівництвом інспектора КП «Київблагоустрій» вивозились на автомобілях демонтовані гаражні ворота та інші конструкції. Знищення приватних гаражних боксів № № НОМЕР_14, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12 проводилось у варварський спосіб шляхом їх повного руйнування без будь-якого попередження, вручення приписів, судових рішень тощо (а.с. 28, т. 1).

Натомість з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 13 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року, у даній справі призначено судово-економічну експертизу, проведення якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз та на вирішення якої поставлено таке питання: який розмір матеріальної шкоди завдано ОСОБА_1 внаслідок демонтажу (пошкодження, знищення) гаражного боксу № НОМЕР_14, загальною площею 72,3 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , гараж НОМЕР_1 ? (а.с. 92, 169-173, 177, т. 1).

Відповідно до висновку експерта КНДІСЕ за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи № 28023/20-43 від 23 лютого 2021 року, експертом Курочкіним С.Г. в присутності представника КП «Київблагоустрій», адвоката позивача Якімова В.А., члену кооперативу ОСОБА_3 , 5 лютого 2021 року було проведено натурне обстеження об`єкту дослідження, а саме місця демонтованого гаражного боксу № НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим встановлено, що гаражний бокс № НОМЕР_1 не ушкоджено (відновлено) та його будівельні конструкції не мають пошкоджень (руйнувань). Суміжні бокси (будівельні конструкції) також не ушкоджені. Гаражний бокс № НОМЕР_1 підключено до системи електропостачання, на підтвердження чого зроблено відповідні фото № 1, 2 (а.с. 215-228, т. 1).

Отже, даний гаражний бокс існує як об`єкт матеріального світу, що у свою чергу не дає обґрунтованих підстав вважати, що у травні 2017 року відбувся його повний демонтаж (фізичне знищення).

Водночас сторона позивача не зверталася до суду з клопотанням про призначення повторної або комплексної експертиз для встановлення факту знищення належного ОСОБА_1 нерухомого майна, тобто вона не спростувала позицію відповідача, що належне їм майно не є фізично знищеним.

Також демонтаж гаражного боксу № НОМЕР_1 , розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , спростовується такими письмовими доказами:

технічним паспортом на гаражний бокс НОМЕР_1 , з якого вбачається, що гараж побудований в 1990 році та жодних робіт після травня 2017 не здійснювалося, а гаражний бокс існує як об`єкт матеріального світу;

роздруківкою з інтернет-ресурсу «GoogleМар», на якій вбачається відсутність зруйнованого гаражного боксу, натомість зруйновані гаражні бокси знаходяться в іншому місці кооперативу;

актом про знищення (руйнування) гаражних боксів від 30 травня 2017 року, складений комісією ОК «Кооперативна 3» у тому ж складі з аналогічним змістом, з матеріалів іншої справи № 759/20919/18, згідно з яким відбулось знищення приватних гаражних боксів саме № № НОМЕР_15, НОМЕР_11, НОМЕР_12 шляхом їх повного руйнування, тобто відсутній гараж позивача № НОМЕР_14 (а.с. 21, т. 2).

Посилання позивача на звіт про оцінку майна, складений 15 травня 2017 року суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Київський інститут оціночної діяльності», не мають значення для правильного вирішення справи, адже вказаний звіт виготовлено ще до виникнення спірних правовідносин між сторонами щодо завдання збитків та стосується виключно ринкової вартості об`єкта для оформлення цивільно-правових угоди порівняльним підходом, а саме гаражного боксу № НОМЕР_1 загальною площею 72,3 кв. м, у ГБК «Кооперативна 3» за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно статті 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Тобто, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент його пошкодження (знищення) або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як вказував представник КП «Київблагоустрій» та прийнято апеляційним судом до уваги, у м. Києві діє відкритий Публічний геопортал міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності (МІАС ЗМД) «Містобудівний кадастр Києва» (за посиланням: https://mkk.kga.gov.ua/), розпорядником інформації якого є Департамент містобудування та архітектури виконавчого органу Київської міської ради (КМДА).

Містобудівний кадастр визначається як державна система зберігання та використання геопросторових даних про територію, адміністративно-територіальні одиниці, екологічні, інженерно-геологічні умови, інформаційних ресурсів будівельних норм, державних стандартів і правил для задоволення інформаційних потреб у плануванні територій та будівництві, формування галузевої складової державних геоінформаційних ресурсів.

З наданої інформації із вказаного ресурсу вбачається, що станом на 2005, 2011, 2012, 2013 роки на місці розташування гаражного боксу № НОМЕР_1 у відповідності до план схеми гаражного кооперативу відсутнє будь-яке нерухоме майно (гаражний бокс), а знаходяться зелені насадження (дерева), що в свою чергу свідчить про те, що належне позивачу нерухоме майно, яке згідно наданої технічної документації збудовано у 1990 році, фактично не існувало.

Колегія суддів вважає, що сам по собі акт про знищення (руйнування) гаражних боксів від 30 травня 2017 рокує одними із доказів, що можуть підтверджувати факт заподіяння шкоди, однак зазначені в ньому обставини спростовані відповідачем у встановленому порядку, а отже у сукупності з іншими письмовими доказами у справі, висновком судової будівельно-технічної експертизи, поясненнями сторін, є неналежним та недостатнім доказом факту завдання шкоди майну позивача саме внаслідок його демонтажу.

Більше того, в акті про знищення (руйнування) гаражних боксів від 30 травня 2017 року, на який посилається позивач як на підставу своїх вимог, зазначено про фізичне знищення 28 гаражів в ОК «Кооперативна 3», тоді як відповідно до наявної в матеріалах справи довідки голови правління ОСОБА_5. вих. № 09/01 від 9 жовтня 2018 року КП «Київблагоустрій» незаконного демонтував уже 29 гаражів (а.с. 19, т. 2).

Вищевказане в сукупності дає обґрунтовані підстави для висновку про те, що позивач не довела факт знищення її нерухомого майна, а тому колегія суддів дійшла висновку про недоведеність позовних вимог, а саме наявності шкоди та її розміру.

Колегія суддів, оцінюючи спірні правовідносини, також виходить з того, що сторона позивача мала би довести, що наявність нежитлового приміщення (гаражного боксу) у стані, про який заявлено, порушує її права як власника, тобто довести причинно-наслідковий зв`язок між завданням шкоди і винними діями відповідача, а також розмір завданої матеріальної шкоди відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженого майна, утім наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою відповідача і завданою позивачу шкодою за результатом оцінки усіх фактичних обставин справи судовим розглядом не встановлено, як і розмір майнових збитків згідно експертного висновку, виготовленого на виконання ухвали суду.

Що стосується доводів сторони позивача про врахування висновків Верховного Суду у постановах від 31 липня 2019 року у справі № 759/17785/17 (провадження № 61-10810св19), від 6 квітня 2020 року у справі № 759/13924/18 (провадження № 61-17194св19) та від 8 квітня 2020 року у справі № 759/17788/17 (провадження № 61-9675св19), які є подібними даній справі, то колегія суддів їх відхиляє з таких підстав.

За змістом ЦПК України, в тому числі частини четвертої статті 263 ЦПК України, Верховний Суд висловлює правові висновки у певних справах з огляду на встановлення судами певних фактичних обставин справи. Такі висновки не є універсальними та типовими до всіх справ та фактичних обставин, які можуть бути встановлені судами в певних суспільних правовідносинах.

З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду у кожній конкретній справі.

Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

При цьому під судовими рішеннями у справах зі спорів, що виникли з подібних правовідносин, необхідно розуміти, зокрема, такі, де аналогічними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. З`ясування подібності правовідносин у рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається з урахуванням обставин кожної конкретної справи.

Враховуючи наведене, правові висновки Верховного Суду не носять універсального характеру для всіх без виключення справ, а за умови відмінності фактично установлених обставин у справі, яка переглядається апеляційним судом зі справами, в яких були ухваленні рішення судом касаційної інстанції, колегія суддів не вбачає обґрунтованих підстав для їх врахування під час вирішення даного спору.

Так, зі змісту судових рішень суду касаційної інстанції у справах № 759/17785/17, № 759/13924/18 та № 759/17788/17 вбачається, що вказані спори стосувались пошкодження (знищення) ТОВ «Вістекс-Компані» на виконання відповідного договору, замовником за яким було КП «Київблагоустрій», гаражних боксів №№ НОМЕР_5 , НОМЕР_6 та НОМЕР_16, які відповідно до план схеми ОК «Кооперативна 3» знаходяться в іншому місці (ряду суміщених гаражних боксів) гаражного кооперативу, аніж гаражний бокс ОСОБА_4 за НОМЕР_2, який існує як об`єкт матеріального світу.

Окрім того, із програмного забезпечення «Google Earth Pro», що міститься у відкритому доступі, вбачається, що гаражний бокс № НОМЕР_1 встановлено в період з травня по серпень 2015 року, що підтверджується роздруківкою фотознімків станом на 6 травня і 23 серпня 2015 року, а в період з травня по грудень 2017 року гаражний бокс № НОМЕР_1 існував та повний демонтаж даного об`єкту нерухомості не здійснювався. Натомість демонтовані гаражні бокси, в тому числі №№ НОМЕР_7, НОМЕР_6 та НОМЕР_16 розташовані в іншому місці (інший ряд).

Отже, посилання в апеляційній скарзі на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 31 липня 2019 року у справі № 759/17785/17, від 6 квітня 2020 року у справі № 759/13924/18 та від 8 квітня 2020 року у справі № 759/17788/17 не заслуговують на увагу, оскільки правовідносини у даній справі та в справах, які переглядалися судом касаційної інстанції, не є подібними (релевантними).

При таких обставинах, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності та співставленні і надавши їм відповідну правову оцінку, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач не довела наявність протиправної поведінки відповідача, наслідком якої їй завдано майнову і моральну шкоду, в той час як відповідач надав докази, що спростовують його вину у повному знищенні гаражного боксу, у зв`язку із чим наявні підстави для відмови у задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди, завданої внаслідок незаконного знищення майна, а також стягнення моральної шкоди.

За загальним правилом, встановленим у статтях 89, 264 ЦПК України обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права.

У зв`язку з цим, суд першої інстанції повинен був неухильно додержуватися вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі, втім зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що розглядаючи вказаний позов, суд першої інстанції належним чином не визначився з характером спірних правовідносин та неправильно розтлумачив норми матеріального права, які підлягають застосуванню, не дослідив усі наявні у справі докази та не надав їм належну оцінку, в результаті чого ухвалив рішення, яке не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а тому колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 31 березня 2021 року відповідно до статті 376 ЦПК України - зміні в частині підстав для відмови у задоволенні позову шляхом їх викладення у редакції, що відповідає наведеним вище мотивам постанови.

Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин (частина четверта статті 376 ЦПК України).

Відповідно до вимог статей 141, 382 ЦПК України підстав для нового розподілу судових витрат у вигляді сплаченого позивачем судового збору за подання апеляційної скарги у справі немає, оскільки як і в суді першої інстанції у задоволенні позовних вимог відмовлено, а змінюються лише мотиви відмови відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди.

Керуючись статтями 367 - 369, 372, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 31 березня 2021 року змінити в частині підстав для відмови у задоволенні позову, виклавши їх в редакції цієї постанови.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.

Головуючий Н.В. Ігнатченко

Судді: С.А. Голуб

Д.О. Таргоній