Рішення

від 03.08.2022 по справі 480/11569/21

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2022 року Справа № 480/11569/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Павлічек В.О.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/11569/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс С" до Сумської митницї про скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротранс С" (далі - позивач) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумської митниці (далі - відповідач), в якій просить визнати рішення Сумської митницї про коригування митної вартості товарів від 03.08.2021 № UА805000/2021/000061/2 протиправним та скасувати його.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларантом ТОВ «Євротранс С» було подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) № UA805020/2021/003669, у якій вартість товару - напівпричіп уживаний марки DONBUR, 2009 року випуску, ідентифікаційний номер SEPPM39BD9L054266 - було визначено за основним методом на підставі зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 20.07.2021 №20/07-2. Крім самої МД до митного оформлення були подані також і інші документи, перелік яких було наведено у графі 44 вказаної МД.

Позивач стверджує, що всі документи належним чином були оформлені, містили необхідну інформацію про вартість товару, тим не менше, 03 серпня 2021 року відповідачем було прийняте рішення про коригування митної вартості № UA805000/2021/000061/2 (надалі - рішення) та картку відмови у митному оформленні №UA805020/2021/00136, згідно з якими вартість товару, визначену декларантом для цілей нарахування митних платежів, було відхилено та визначено митну вартість за другорядним методом (резервним, числовий шифр «6» в графі 31 Рішення). Згідно із цим рішенням вартість товару для цілей нарахування митних платежів було визначено митницею в розмірі 3370 Євро замість заявленої декларантом 2800 Євро.

Позивач вважає, що рішення про коригування митної вартості прийняте відповідачем, є незаконним та необґрунтованим, оскільки заявлена товариством митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, тоді як відповідачем у спірному рішенні не зазначено, в чому саме виявився обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості товару.

Крім того, позивач вважає, що застосування в спірних правовідносинах резервного методу суперечить положенням міжнародного договору.

Ухвалою суду було відкрито провадження у даній справі та визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Представник відповідача надав суду відзив на позов в якому проти позовних вимог заперечує та зазначає, що контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за МД № UA805020/2021/003669 від 02.08.2021, здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог ст.54 МКУ шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також ст.ст.336,337,363 МКУв частині контролю із застосуванням системи управління ризиками. За даною МД в АСМО Інспектор було згенеровано наступні профілі ризиків АСАУР за кодом: 103-1 «Перевірка поданих товаросупровідних та товаротранспортних документів (в тому числі наданих до митного органу) та/або відомостей про них на предмет розбіжностей у відомостях, що зазначені у цих документах, митній декларації чи документах, що її заміщують, їх електронних копіях, розміщених в ЄАІС Держмитслужби» та за кодом 105-2: «Контроль правильності визначення митної вартості товарів».

Відповідач зазначає, що позивачем під час декларування товару за МД №UA805020/2021/003669 до митниці не подано документи для підтвердження вартості перевезення та не було надано жодних банківських (платіжних) документів, які б підтверджували здійснення оплати за транспортні послуги. Крім того, із рахунку - фактури від 02.06.2021 №СФ-563 не можна встановити на яку саме поставку даний документ було виставлено. Також проаналізувавши платіжне доручення від 02.08.2021 неможливо встановити, чи дійсно відбулась оплата за вказані послуги, оскільки у графах «Проведено банком» та «Підписи банка» відсутня будь-яка інформація щодо здійснення оплати за товар.

Представник позивача надав суду відповідь на відзив, в якій з доводами відповідача не погоджується та наполягає на позовних вимогах.

Представник відповідача своїм правом щодо надання заперечення на відповідь на відзив, не скористався.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, суд під час судового розгляду адміністративної справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою відео- та (або) звукозаписувального технічного засобу в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему. У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 20 липня 2021 року ТОВ «Євтотранс С» уклало з UAB «RIMARTAS» (Литовська республіка), як продавцем, зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу № 20/07-2, згідно умов якого продавець передає у власність покупця чотири уживані напівпричепи марки DONBUR 2008, 2009 років випуску (ідентифікаційні номери SEPPM39AW8L052758, SEPPM39BD9L054165, SEPPM39BD9L054266, SEPPM39BD9L054213), а покупець сплачує їх вартість в розмірі 2800 Євро за кожний напівпричіп. Загальна сума договору становить 11200 Євро та має бути сплачена до 20.10.2021. Умови поставки FCA - Плунге (Литовська Республіка) (а.с. 13-14).

02 серпня 2021 року декларантом ТОВ «Євротранс С» було подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) №UA805020/2021/003669, у якій вартість товару - напівпричіп уживаний марки DONBUR, 2009 року випуску, ідентифікаційний номер SEPPM39BD9L054266 - було визначено декларантом за основним методом на підставі зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 20.07.2021 № 20/07-2 . Крім самої МД до митного оформлення були подані також і інші документи, перелік яких було наведено у графі 44 вказаної МД, а саме: зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №20/07-2 від 20.07.2021; рахунок-фактура ART №000737 від 20.07.2021; автотранспортна накладна №20072021-2 від 29.07.2021; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 08.09.2009; копія митної декларації країни відправлення 21LTVC0100FK1EE594 від 29.07.2021; платіжне доручення про оплату товару №407 від 02.08.2021; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг №СФ-563 від 02.08.2021; калькуляція транспортних витрат №53/3 від 02.08.2021 (а.с. 13- 23).

Згідно електронного повідомлення, яке було направлено митницею на адресу позивача, йому було запропоновано надати інформацію, зокрема: банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару (засвідчений); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с. 61). В повідомленні №1 позивач зазначив, що ним було надано всі існуючі документи (а.с. 58).

03 червня 2021 року Сумською митницею було прийняте Рішення про коригування митної вартості №UA805000/2021/000061/2 (надалі - рішення) та картку відмови у митному оформленні №UA805020/2021/00136, згідно з якими вартість товару, визначену декларантом для цілей нарахування митних платежів, було відхилено та визначено митну вартість за другорядним методом (резервним, числовий шифр « 6» в графі 31 рішення). Згідно із цим рішенням вартість товару для цілей нарахування митних платежів було визначено митницею в розмірі 3370 Євро замість заявленої декларантом 2800 Євро (а.с. 24-25, 26-27). У вказаному Рішенні (графа 33) митниця, зокрема, зазначила: «У відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів. Результати проведеної консультації направлено електронним повідомленням. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість товару №1 не може бути визнано: невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв`язку з тим, що подані декларантом та зазначені у частині 2 статті 53 МКУ документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: платіжне доручення щодо оплати товару не засвідчене банківською установою, що викликає сумніви щодо достовірності наданого документу. Тобто у митного органу існують обґрунтовані підстави вважати, що заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Крім цього, за інформацією цінової бази АСМО Інспектор вартість оцінюваного товару вища, ніж та, яка зазначена у наданих декларантом до митного оформлення документах. Відповідно до електронного повідомлення, яке було направлено митницею, було запропоновано надати інформацію, зокрема: банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару (засвідчений); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476. Вищезазначених документів не надано.

На підставі вимог ст.ст. 54, 55, 58-63 та розділу XII Митного Кодексу України; 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв`язку з тим надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв`язку з не наданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України; 2) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних та подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митних органів) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: - на матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом: направлено електронним повідомленням.

Обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування митної вартості здійснено у відповідності до ст.64 МК України та Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 №476 з проведеним у разі необхідності коригуванням, передбаченим у главі 9 МК України: розрахунок митної вартості складає - товару №1 - 3370 Євро на одиницю товару. Наявна в митного органу інформація: митна декларація №UA 805020/2021/396 від 05.07.2021».

Надаючи оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннямиМитного кодексу України від 13.03.2012 р. №4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012 р. (далі по текстуМК України).

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України).

Згідно з ч. 8ст. 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

На виконаннястатті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ятастатті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК Українивизначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Суд зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першоїстатті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьоїстатті 58 МК України.

Згідно з частиною другоюстатті 54 МК Україниконтроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першійстатті 58 цього Кодексу.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зіст. 55 МК України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостоюстатті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

За правилами частини третьоїстатті 58 МК Україниу разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першоїстатті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першоїстатті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостійстатті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина другастатті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятоїстатті 53 МК Українизабороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змістустатті 53 МК Українивипливає, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьоїстатті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьоюстатті 53 МК Українивстановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченістаттею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16.

Також, суд зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У спірному рішенні як на підставу вважати митну вартість задекларованого товару непідтвердженою, Сумська митниця посилається на те, що платіжне доручення щодо оплати товару не засвідчене банківською установою, що викликає сумніви щодо достовірності наданого документу.

Однак, суд не бере до уваги вказаний аргумент відповідача, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 10.1. Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління НБУ від 21.01.2004 №22. оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування.

Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк», «телефонний банкінг», «миттєва безконтактна оплата» та інших систем дистанційного обслуговування. Під час здійснення розрахунків за допомогою систем «клієнт - банк», «клієнт - Інтернет - банк» тощо застосовуються електронні розрахункові документи (п.10.5 Інструкції).

В даному випадку переказ коштів згідно електронного платіжного доручення №407 від 02.08.2021 здійснено за допомогою системи дистанційного обслуговування «клієнт - банк» через систему SWIFT.

Сума, вказана у платіжному дорученні, становить 11200 Євро складається з вартості всіх чотирьох напівпричепів (2800 х 4 = 11200) згідно договору купівлі-продажу №20/07-2 від 20.07.2021 та списана з відповідного рахунку товариства, що додатково підтверджується банківською випискою (а.с. 21).

Згідно із ч.2ст.53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість, зокрема, є зовнішньоекономічний договір, рахунок - фактура та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару - якщо рахунок оплачено.

Крім того, договір купівлі-продажу №20/07-2 від 20.07.2021 та рахунок-фактура АRТ №000737 від 20.07.2021 містять вичерпну інформацію щодо вартості товару та повністю узгоджуються між собою. Тим більше, що умовами договору оплата товару передбачена в строк до 20.10.2021, тобто на момент митного оформлення 02.08.2021 її наявність не була обов`язковою.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач надав Сумській митниці Держмитслужби для митного оформлення імпортованого товару всі документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, а тому відповідач не мав законних підстав для витребовування додаткових документів та, як наслідок, для відмови в митному оформленні товару за заявленою позивачем митною вартістю, оскільки не довів, що подані декларантом документи були недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликали сумнів у достовірності наданої інформації та не доведено наявності визначених законом обставин не застосовувати основний метод визначення митної вартості та витребовувати у позивача додаткові документи.

Відповідно до частин 2-8ст. 57 МК Україниосновним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексуза основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно достатті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно достатті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановленихстаттею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч. 1, 2ст. 64 МК Україниу разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених устаттях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Згідно з частинами 3, 4статті 64 МК Українимитна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положеньстатті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженихнаказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 року за №883/21195, у Графі 33 "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовуються митним органом при визначенні митної вартості товарів" зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу ІІІ Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Отже чинним законодавством чітко врегульовано, що застосування другорядних методів, до яких віднесено і резервний, здійснюється лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу, та виключно після процедури консультацій між органом доходів і зборів та декларантом, в ході яких декларант обґрунтовує неможливість застосування основного та наступних методів.

Суд враховує, що джерелом інформації для даного рішення по товару зазначено наявну у митного органу інформацію, яка міститься у MД №UA 805020/2021/396 від 05.07.2021, відповідно до якої задекларовано товар: напівпричіп-платформа, тривісний, такий, що був у користуванні - 1 шт., марка DONBUR, модель РМ39ВD, № VIN SEPPM39BD9L054747, призначення - для перевезення вантажів по дорогах загального користування, календарний рік виготовлення - 2009, колір чорний, ціна товару 2800,00 Євро; тобто товар, який є ідентичним тому, що подано до митного оформлення за МД № UA805020/2021/003669. Крім того, в графі 43 зазначеної митної декларації вказано метод визначення митної вартості 6, а графа 43 містить суму коригування 109224,06. При цьому, відповідачем не було надано суду будь яких пояснень щодо причин коригування митної вартості в зазначений МД та джерела інформації для такого коригування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що графа 33 оскаржуваного рішення не містить належного обґрунтування щодо застосування резервного методу визначення митної вартості.

Крім того, суд зазначає, щостаттею 55 МК України встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості наведеного вище, відповідач, обґрунтовуючи числове значення митної вартості товару, скоригованого митним органом, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації (наявна в митного органу інформація: MД №UA 805020/2021/396 від 05.07.2021), яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів.

Суд також враховує, що оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідачем вказано лише наступний мотив: платіжне доручення щодо оплати товару не засвідчене банківською установою. Водночас у відзиві на позов відповідач наводить нові мотиви, які в оскаржуваному рішенні не зазначено, а саме: не подано документи для підтвердження вартості перевезення, зокрема не надано договору на транспортно-експедиційні послуги та платіжних документів на оплату транспортних послуг. Тобто, наведений мотив виходять за межі спірного рішення про визначення митної вартості і зазначений представником митниці вже на стадії судового розгляду.

Верховний Суд у постановах по справі №804/11813/13-а від 06.02.2018 та по справі №821/1697/17 від 24.01.2019. висловив правову позицію зазначивши, що суди не мають права надавати оцінку доводам митниці про інші підстави для коригування митної вартості, які з`явились вже на стадії судового розгляду, але не були покладені в основу при прийнятті відповідного рішення про коригування.

Крім того, з матеріалів справи суд вбачає, що з метою підтвердження розміру витрат на транспортування товару до місця ввезення па митну територію України, які за умовами поставки мають додаватися до ціни товару позивачем було надано митному органу: рахунок-фактуру №СФ-563 від 02.08.2021 на оплату транспортних послуг по перевезенню напівпричепів DONBUR в кількості 4 штук по маршруту м. Плунге (Литва) - м/п Нова Гута/Нові Яриловичі та калькуляцію транспортних витрат №53/3 від 02.08.2021 по транспортуванню конкретного напівпричепа DONBUR 4266 (а.с. 22 23).

Суд зазначає, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати та довести законність свого рішення. Таке рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару.

У ході судового розгляду справи відповідач не довів суду наявність застережень, передбачених частинами 1, 2статті 58 МК України, щодо неможливості визначення митної вартості за основним методом, зокрема непідтвердження позивачем документально відомостей про митну вартість товару, а також не довів, що заявлені позивачем відомості про митну вартість товару є неповними та/або недостовірними.

У ході розгляду справи відповідач не виконав обов`язку щодо доведення того, що митна вартість, визначена ним за резервним методом, ґрунтується на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях, як це передбачено частиною 2статті 64 МК України.

Суд дійшов до висновку, що резервний метод визначення митної вартості застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначенихстаттями 59-63 МК України.

Наведене не дає підстав вважати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 03.08.2021 №UА805000/2021/000061/2 обґрунтованим та мотивованим у контексті вимог частини 2статті 55 МК України.

Відтак суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товару, рішення про коригування митної вартості товарів від 03.08.2021 №UА805000/2021/000061/2 є необґрунтованим та таким, що не відповідає вказаним вище нормамМК України, тобто є протиправним і підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2ст. 77 КАС Українив адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи викладене вище суд доходить висновку, що Сумська митниця, як суб`єкт владних повноважень, не довела правомірності свого рішення про коригування митної вартості товарів, відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 1ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства Українипри задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс С" за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці суму судового збору в розмірі 2 270,00 грн.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс С" до Сумської митниці про скасування рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської митниці про коригування митної вартості товарів від 03.08.2021 № UА805000/2021/000061/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс С" (вул. Ярослава Мудрого, 69,м. Суми, Сумська область,40009, код ЄДРПОУ 41643544) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці (вул. Юрія Вєтрова, 24, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 44017631) суму судового збору в розмірі 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.О. Павлічек