Постанова

від 27.03.2023 по справі 480/11569/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2023 р. Справа № 480/11569/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Сумської митниці Державної митної служби України на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.08.2022, головуючий суддя І інстанції: В.О. Павлічек, м. Суми, повний текст складено 04.08.23 по справі № 480/11569/21

за позовом ТОВ "ЄВРОТРАНС С"

до Сумської митниці Державної митної служби України

про скасування рішення,

ВСТАНОВИВ

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євротранс С" (далі позивач, ТОВ "Євротранс С") звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Сумської митниці (далі відповідач, Сумська митниця, митний орган), в якому просило суд визнати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 03.08.2021 № UA805000/2021/000061/2 протиправним та скасувати його.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що рішення про коригування митної вартості № UA805000/2021/000061/2 від 03.08.2021, винесене відповідачем за результатами перевірки митної декларації № UA805020/2021/003669, про відмову ТОВ "Євротранс С" у митному оформленні товарів є необґрунтованим, протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки декларантом на виконання вимог частини 2 статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України) було надано митному органу повний пакет належним чином оформлених документів, які містили всю необхідну інформацію про вартість товару, зокрема: зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу, рахунок фактуру (інвойс), платіжні документи, що стосуються оплати вартості товару, документи, що містять відомості про вартість перевезення товару. Всі подані документи узгоджувалися між собою, не містили будь-яких розбіжностей (у всіх документах вартість товару становить 2800 євро) або ознак підробки. Вказані обставини свідчать про те, що митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях.

Зауважив, що у оскаржуваному рішенні митницею не зазначено в чому саме виявився обґрунтований сумнів у правильності визначення митної вартості товару та недостатнє підтвердження документально заявленої декларантом митної вартості, які документи містять розбіжності та яких відомостей, що доводять числові значення складових митної вартості не містять подані документи або у чому саме виявились ознаки підробок у них.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 по справі № 480/11569/21 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс С" до Сумської митниці про скасування рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Сумської митниці про коригування митної вартості товарів від 03.08.2021 № UА805000/2021/000061/2.

Стягнуто на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євротранс С" (вул. Ярослава Мудрого, 69, м. Суми, Сумська область,40009, код ЄДРПОУ 41643544) за рахунок бюджетних асигнувань Сумської митниці (вул. Юрія Вєтрова, 24, м. Суми, 40020, код ЄДРПОУ 44017631) суму судового збору в розмірі 2 270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят гривень 00 коп.).

Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 по справі № 480/11569/21 та постановити нове, яким у задоволенні позову ТОВ «Євротранс С» відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що судом першої інстанції залишено поза увагою ненадання позивачем ані під час декларування товару за митною декларацією № UА807290/2021/006365 від 24.03.2021, ані під час проведення процедури консультацій, договору транспортного експедирування, який є основним документом, що підтверджує складову митної вартості товарів - транспортні витрати. Також вказує, що із рахунку - фактури від 02.06.2021 № СФ-563 неможливо встановити на яку саме поставку даний документ було виставлено, оскільки в останньому відсутні будь-які ідентифікаційні ознаки. Зауважує, що виключно рахунок на транспортування не доводить оплату за вказані послуги.

Також стверджує, що надане до митного органу платіжне доручення від 02.08.2021 № (MUR) 407 не містило у графах «Проведено банком» та «Підписи банку» будь-якої інформації щодо здійснення оплати за товар, що в свою чергу унеможливило підтвердження факту здійснення оплати за товар у задекларованому позивачем розмірі, у зв`язку з чим було направлено запит до декларанта про надання додаткових документів щодо заявленої митної вартості товарів.

Звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що ненадання позивачем на запит митниці додаткових документів свідчить про згоду декларанта з митною вартістю, визначену відповідачем.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не застосовувався відповідачем внаслідок відсутності у митниці інформації про митне оформлення ідентичних (подібних) товарів.

З огляду на викладене, вважає, що рішення Сумської митниці про коригування митної вартості товарів від 03.08.2021 № UА805000/2021/000061/2 винесено на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначений нормами Митного кодексу України, а також з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття відповідних рішень, відтак підстави для його скасування відсутні.

Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Відповідно до ч. 3 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 липня 2021 року ТОВ «Євтотранс С» укладено з UAB «RIMARTAS» (Литовська республіка), як продавцем, зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу № 20/07-2, за умовами якого продавець передає у власність покупця чотири уживані напівпричепи марки DONBUR 2008, 2009 років випуску (ідентифікаційні номери SEPPM39AW8L052758, SEPPM39BD9L054165, SEPPM39BD9L054266, SEPPM39BD9L054213), а покупець сплачує їх вартість в розмірі 2800 Євро за кожний напівпричіп. Загальна сума договору становить 11200 Євро та має бути сплачена до 20.10.2021. Умови поставки FCA - Плунге (Литовська Республіка). Продавець передає покупцю разом з майном такі документи: рахунок - фактуру (інвойс), міжнародну товаро-транспортну накладну (CMR), реєстраційний документ з відміткою про знаття транспортного засобу з обліку та митна декларація (а.с. 13-14).

29.07.2021 за актом прийому-передачі майна до договору купівлі-продажу № 20/07-2 від 29.07.2021 ТОВ "Євротранс С" отримало від UAB "Rimartas" чотири уживані напівпричепи марки DONBUR 2008, 2009 років випуску (ідентифікаційні номери SEPPM39AW8L052758, SEPPM39BD9L054165, SEPPM39BD9L054266, SEPPM39BD9L054213) (а.с.15).

З метою митного оформлення імпортованого товару 02 серпня 2021 року декларантом ТОВ «Євротранс С» було подано до митного оформлення митну декларацію (надалі - МД) № UA805020/2021/003669, у якій вартість товару - напівпричіп уживаний марки DONBUR, 2009 року випуску, ідентифікаційний номер SEPPM39BD9L054266 - було визначено декларантом за основним методом на підставі зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу від 20.07.2021 № 20/07-2.

Крім самої МД до митного оформлення були подані також і інші документи, перелік яких було наведено у графі 44 вказаної МД, а саме: зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу № 20/07-2 від 20.07.2021; рахунок-фактура ART № 000737 від 20.07.2021; автотранспортна накладна № 20072021-2 від 29.07.2021; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_1 від 08.09.2009; копія митної декларації країни відправлення 21LTVC0100FK1EE594 від 29.07.2021; платіжне доручення про оплату товару № 407 від 02.08.2021; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № СФ-563 від 02.08.2021; калькуляція транспортних витрат № 53/3 від 02.08.2021 (а.с. 13- 23).

Згідно з електронним повідомленням, яке було направлено митницею на адресу позивача, йому було запропоновано надати інформацію, зокрема: банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару (засвідчений); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (а.с. 61).

У повідомленні № 1 позивач зазначив, що ним було надано всі існуючі документи (а.с. 58).

03 червня 2021 року Сумською митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості №UA805000/2021/000061/2 та картку відмови у митному оформленні № UA805020/2021/00136, згідно з якими вартість товару, визначену декларантом для цілей нарахування митних платежів, було відхилено та визначено за другорядним методом (резервним, числовий шифр «6» в графі 31 рішення). Згідно із цим рішенням вартість товару для цілей нарахування митних платежів було визначено митницею в розмірі 3370 Євро замість заявленої декларантом 2800 Євро (а.с. 24-25, 26-27).

У вказаному рішенні (графа 33) митниця, зокрема, зазначила: «У відповідності до вимог пункту 5 статті 55 та пункту 4 статті 57 Митного кодексу України проведена процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обміну наявною у кожного з них інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів. Результати проведеної консультації направлено електронним повідомленням. Обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість товару № 1 не може бути визнано: невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, в зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а також у зв`язку з тим, що подані декларантом та зазначені у частині 2 статті 53 МКУ документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: платіжне доручення щодо оплати товару не засвідчене банківською установою, що викликає сумніви щодо достовірності наданого документу. Тобто у митного органу існують обґрунтовані підстави вважати, що заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Крім цього, за інформацією цінової бази АСМО Інспектор вартість оцінюваного товару вища, ніж та, яка зазначена у наданих декларантом до митного оформлення документах. Відповідно до електронного повідомлення, яке було направлено митницею, було запропоновано надати інформацію, зокрема: банківський платіжний документ, що стосується оцінюваного товару (засвідчений); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, з урахуванням Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476. Вищезазначених документів не надано.

На підставі вимог ст.ст. 54, 55, 58-63 та розділу XII Митного Кодексу України встановлено: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості умовам, наведеним у главі 9 Митного кодексу України, у зв`язку з тим, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв`язку з не наданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 Митного кодексу України; 2) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: щодо ідентичних та подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митних органів) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрати, понесених виробником у зв`язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну.

Вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною 3 статті 53 МК України, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом, направлено електронним повідомленням.

Обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування митної вартості здійснено у відповідності до ст.64 МК України та Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476 з проведеним у разі необхідності коригуванням, передбаченим у главі 9 МК України: розрахунок митної вартості складає - товару №1 - 3370 Євро на одиницю товару. Наявна в митного органу інформація: митна декларація №UA 805020/2021/396 від 05.07.2021».

Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та протиправності спірних рішень відповідача, з огляду на подання ТОВ «Євротранс С» до митного органу всіх необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів за ціною угоди та не доведення відповідачем того, що подані декларантом для митного оформлення товару документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації або містять розбіжності або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, що унеможливило визначення митної вартості за першим методом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України (далі - МК України) від 13.03.2012 № 4495-VI, що набрав чинності з 01.06.2012.

Статтею 246 МК України встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію (стаття 248 МК України).

Згідно з частиною 8 статті 257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється органами доходів і зборів на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення.

На виконання статті 52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Відповідно до частини першої статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Таким чином, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Колегія суддів зауважує, що пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу, повинні застосовуватися методи закріплені приписами пункту другого частини першої статті 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів. Про субсидіарний характер застосування другорядних методів свідчить зміст положень частини третьої статті 58 МК України.

Згідно з частиною другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

З метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, орган доходів і зборів має право, зокрема, у встановлених випадках, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; застосовувати інші передбачені форми митного контролю.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування.

Відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, орган доходів і зборів може виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 55 МК України, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, він має право прийняти у письмовій формі рішення про коригування заявленої митної вартості товарів.

За правилами частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Таким чином, документальне підтвердження в аспекті відповідних митних процедур має своїм завданням підтвердити: а) заявлену митну вартість товарів; б) обраний суб`єктом господарювання метод визначення такої вартості.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (частина друга статті 53 Митного кодексу України).

За правилами частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зі змісту статті 53 МК України випливає, що законом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондує й положенням частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Водночас частиною третьою статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Зміст наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки саме з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16.

Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Вищевказаний висновок суду апеляційної інстанції відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 02 червня 2015 року (справа № 21-498а15).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості від 03.08.2021 № UA805000/2021/000061/2, підставою для невизнання заявленої декларантом митної вартості та її коригування вказано невідповідність вартості товару, який надійшов на митну територію України, рівню вартості подібних та аналогічних товарів.

В обґрунтування причин неможливості визнання заявленої декларантом митної вартості відповідач послався на ст.ст. 54, 55, 57, 58, 368 МК України: невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, у зв`язку з тим, що використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально, а подані декларантом документи, перелік яких зазначено у частині другій статті 53 МК України, мають розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Також вказано на ненадання декларантом витребуваних додаткових документів, передбачених п. 3 ст. 53 МК України, відсутність у розпорядженні митного органу інформації щодо угод на ідентичні товари, інформації щодо угод на подібні товари, інформації щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані, даних щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України, даних щодо витрат, понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування, інформації та документів, які мали вплив на процес формування ціни товару: на матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну та вимогу декларанта видати рішення про коригування заявленої митної вартості.

Також в якості причини, через яку заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визнана митним органом вказано, що платіжне доручення щодо оплати товару не засвідчене банкіською установою, що викликає сумніви у достовірності наданого документу.

Зазначено, що джерелом інформації для даного рішення слугували надані документи, наявна у митному органі цінова інформація, наявна в АСМО Інспектор інформація про товари, митне оформлення яких вже здійснено, МД № UA805020/2021/396 від 05.07.2021.

При прийнятті рішення застосовано методичні рекомендації щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджені наказом Держмитслужби України від 01.07.2021 № 476. Коригування митної вартості здійснено за другорядним методом (резервним методом) у відповідності до ст. 64 МК України. Розрахунок митної вартості товару складає - 3 370 євро за одиницю товару.

Отже, фактично підставою для коригування митної вартості слугувало те, що заявлена митна вартість ввезеного позивачем товару, є нижчою, ніж вартість товару, вказана в МД № UA805020/2021/396 від 05.07.2021, що була взята відповідачем за основу при коригуванні митної вартості оцінюваного товару.

Водночас, статтею 55 МК України встановлено порядок коригування митної вартості товарів. Відповідно до частини другої цієї статті письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, встановлено, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, а також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості.

Однак, як вбачається зі змісту спірного рішення про коригування митної вартості від 03.08.2021 наведеного вище, відповідач, обґрунтовуючи застосування другорядного методу для визначення митної вартості задекларованого позивачем товару, в порушення вказаних вимог, обмежився лише посиланням на номер та дату митної декларації, які було взято за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів.

Колегія суддів зауважує, що не зазначення у спірному рішенні порівняльних характеристик імпортованого товару та товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом, свідчить про невмотивованість та, як наслідок, необґрунтованість зроблених коригувань митної вартості.

Щодо доводів апелянта про неможливість підтвердження факту оплати наданими ТОВ «Євротранс С» документами, а саме платіжним дорученням від 02.08.2021 (МТ103) вихідний через SWIFT) № (MUR) 407, яке, на думку митного органу, не містить необхідних реквізитів, колегія суддів зазначає таке.

Так, постановою Правління Національного Банку України «Про затвердження Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах» від 28.07.2008 № 216 (далі Постанова - № 216) встановлено загальні вимоги Національного банку України до оформлення клієнтами доручень на переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів, їх виконання уповноваженими банками й іншими фінансовими установами, порядку зарахування коштів в іноземній валюті, а також визначає особливості ініціювання банком переказу коштів в іноземній валюті з рахунків умовного зберігання (ескроу), здійснення уповноваженим банком арешту та примусового списання коштів в іноземних валютах та банківських металів з рахунків клієнта і з кореспондентських рахунків уповноваженого банку-резидента та нерезидента, відкритих в іншому уповноваженому банку-резиденту.

Відповідно до пункту 1.3 № Постанови № 216 (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) її вимоги не поширюються на: операції з переказу коштів в іноземній валюті, які здійснюються за допомогою внутрішньодержавних та міжнародних платіжних систем без відкриття рахунку клієнту та які здійснюються за дорученням інших банків; операції з використанням електронних платіжних засобів (п.1.3).

Колегія суддів зазначає, що вимоги до SWIFT-повідомлень встановлені в міжнародному стандарті затвердженому у ДСТУ ISO 15022-2:2004 «Цінні папери. Схема повідомлень. Словник полів даних. Частина 1. Правила та настанови щодо побудови полів даних і повідомлень», затверджені наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 15.11.2004 № 258. Згідно цих стандартів мають бути обов`язково заповнені поля, а також обов`язково має бути зазначений код відправлення.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що платіжний документ SWIFT від 02.08.2021 містить посилання на договір (контракт) № 20/07-2 від 20.07.2021, дату операції, суму операції в EUR (11200 євро вартість чотирьох напівпричепів (2800*4=11200)), найменування банку відправника і банку отримувача, розрахункові рахунки сторін, що повною мірою узгоджується з умовами договору №20/07-2 від 20.07.2021 та іншими документами, поданими під час митного оформлення.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки на Swift повідомленні.

До того ж ТОВ «Євротранс С» надано до суду виписку по рахунку від 21.10.2021 з відміткою банку про переказ валюти у розмірі 11200 EUR, чим підтверджується оплата по договору №№20/07-2 від 20.07.2021.

Крім того, договір купівлі-продажу №20/07-2 від 20.07.2021 та рахунок-фактура АRТ №000737 від 20.07.2021 містять вичерпну інформацію щодо вартості товару та повністю узгоджуються між собою.

Варто зауважити, що умовами вказаного договору передбачено, що 11200 євро покупець має оплатити в строк до 20.10.2021, тобто на момент митного оформлення (02.08.2021) наявність документів про оплату товару не була обов`язковою, враховуючи при цьому надання до митного оформлення таких документів, як зовнішньоекономічний договір, рахунок фактура, які згідно з приписами ч.2 ст.53 МК України, є такими, що підтверджують митну вартість.

Про належність та достатність повідомлень системи SWIFT (Society for Worldwide Interbank Financial Telecommunications), як доказів здійснення операції з переведення іноземної валюти зазначив Верховний Суд у постанові від 27 червня 2019 року у справі № 826/9719/16.

Щодо посилань відповідача на те, що позивачем під час декларування товару за митною декларацією № UA805020/2021/003669 від 02.08.2021 не подано документи для підтвердження вартості перевезення (транспортування напівпричепа), які є складовими митної вартості товару, колегія суддів зазначає наступне.

Так, зі змісту картки відмови в прийнятті митної декларації № UA805020/2021/00136 вбачається, що серед переліку наданих декларантом документів зазначено про надання ним до митного оформлення автотранспортної накладної № 20072021-2 від 29.07.2021, рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № СФ-563 від 02.08.2021, калькуляції транспортних витрат № 53/3 від 02.08.2021.

Крім того, позивачем до матеріалів справи також надано договір № 0101/2019 на перевезення вантажів від 01.01.2019 та договір-заявку № 563 про надання транспортно-експедиторських послуг від 29.07.2021, які при митному оформлені не надавались.

Дослідивши вказані документи, колегія суддів установила, що на надання транспортно-експедиторських послуг, передбачених вказаним вище договором-заявкою № 563 від 29.07.2021 постачальником транспортних послуг ТОВ «Євротранс» оформлено рахунок фактуру № СФ-563 від 02.08.2021 (а.с. 22), в якому зазначено, що останній надає ТОВ «Євротранс С» (одержувач) транспортні послуги по перевезенню 4 (чотирьох) напівпричепів DONBUR по маршруту м. Плунге (Литва)- м/п Нова Гута/Нові Яриловичі на суму 13400,08 грн.

Відповідно до калькуляції транспортних витрат (а.с. 23), перевезення напівпричепу DONBUR 4266 здійснювалося ТОВ «Євротранс» автомобілем з д.н.з НОМЕР_2 / НОМЕР_3 . Вказані ідентифікаційні дані містяться, як в декларації країни відправлення від 29.07.2021 № 21LTVC0100EK1EE594, так і в автотранспортній накладній від 29.07.2021 № 20072021-2. Також в калькуляції постачальником послуг зазначено маршрут транспортування м. Плунге (Литва) - п/п Нова Нуга/Нові Яриловичі; вартість транспортних послуг складає 3350,02 грн.

Слід зауважити, що вартість витрат по транспортуванню, яка вказана у наведеній калькуляції, зазначена із розрахунку за перевезення одного напівпричіпу (DONBUR 4266), в той час як рахунок-фактура № СФ-563 від 02.08.2021 містить дані про загальну вартість надання послуг з транспортування чотирьох напівпричепів та становить 13400,08 грн, що з урахуванням ділення такої суми на чотири (13400,08/4=3350,02) відповідає вартості надання таких послуг щодо однієї одиниці товару.

Тобто, відомості, зазначені в рахункуфактурі повністю узгоджуються з калькуляцією витрат № 53/3 від 02.08.2021, та не містять жодних розбіжностей з митною декларацією та іншими документами, які були надані митному органу.

Щодо ненадання до митного оформлення договору № 0101/2019 на перевезення вантажів від 01.01.2019 та договорузаявки № 563 надання транспортно-експедиторських послуг від 29.07.2021, колегія суддів зауважує, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким(-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами.МК Українине визначено вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказано, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому рахунок-фактура та калькуляція, надані позивачем при митному оформленні товару, є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.

Аналогічний правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №804/16553/14.

При цьому колегія суддів зауважує, що у спірному рішенні відповідачем не зазначено в якості неможливості визнання митним органом зазначеної декларантом митної вартості товару не надання декларантом договору транспортного експедирування.

На підставі аналізу вказаних документів у сукупності з іншими документами, поданими позивачем під час митного оформлення оцінюваного товару, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, з огляду на ненадання договору транспортного експедирування.

Неприйнятними є і доводи апелянта про ненадання позивачем даних щодо витрат на оплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток, загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України, прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну, оскільки в договорі купівлі-продажу №20/07-2 від 20.07.2021, який було подано позивачем до митного оформлення, відсутні умови (положення), які б передбачали наявність та, відповідно, оплату, вказаних витрат, що в свою чергу свідчить про неможливість надання декларантом відповідних даних; договірні відносини взагалі не передбачали існування наведених в оскаржуваному рішенні витрат.

Посилання в оскаржуваному рішенні на ненадання декларантом інформації щодо угод на ідентичні та подібні товари також підлягають відхиленню, як такі, що не узгоджуються з вимогами ст. 53 МК України, якою серед вичерпного переліку документів, які має подавати декларант для підтвердження заявленої митної вартості, не передбачено такого виду документу.

Колегія суддів звертає увагу, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом. Водночас, неподання декларантом документів, перелічених у частині другій статті 53 Митного кодексу України, саме по собі не тягне для нього негативних правових наслідків та не є безумовною підставою для відмови у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, як наслідок, коригування митної вартості товарів лише з посиланням на те, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.

Така позиція відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій, зокрема, у постанові від 08 жовтня 2019 року у справі № 803/776/17.

Підсумовуючи викладене вище, колегія суддів, оцінивши під час розгляду справи документи, які подавались позивачем під час митного оформлення товару, вважає, що подані позивачем документи кореспондуються між собою та містять чітку, недвозначну і зрозумілу інформацію про товар та його ціну, а отже у сукупності ті відомості, які підтверджують числові значення митної вартості (її складових), не дають підстав для сумніву щодо повноти та правильності її визначення декларантом.

В той же час відповідачем не надано доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товарів та рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких вже здійснено, без наведення детальних пояснень щодо зроблених коригувань, порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості тощо, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що у відповідача були відсутні фактичні підстави для витребування додаткових документів та для коригування заявленої декларантом митної вартості.

З приводу обраного відповідачем методу визначення митної вартості колегія суддів зазначає наступне.

Так, відповідачем відкориговано митну вартість за другорядним методом за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів на підставі наявної в митного органу інформації, яка міститься в митній декларації № UA 805020/2021/396 від 05.07.2021.

Згідно з частинами 1-4 статті 60 МК України, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку.

Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари.

Верховний Суд у постанові від 29.09.2020 по справі № 520/7041/19 звернув увагу на те, що рішення про коригування митної вартості товарів є обґрунтованим та вмотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України якщо містить не лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, а й порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервним методом.

Колегія суддів звертає увагу, щовідповідно до вказаної МД №UA 805020/2021/396 від 05.07.2021, на підставі якої відповідачем відкориговано митну вартість, задекларовано товар: напівпричіп-платформа, тривісний, такий, що був у користуванні - 1 шт., марка DONBUR, модель РМ39ВD, № VIN SEPPM39BD9L054747, призначення - для перевезення вантажів по дорогах загального користування, календарний рік виготовлення - 2009, колір чорний, ціна товару 2800,00 Євро, тобто, товар який є ідентичним тому, що подано позивачем до митного оформлення за МД № UA805020/2021/003669. Крім того, в графі 43 зазначеної митної декларації вказано метод визначення митної вартості «6», а графа 46 містить суму коригування «109224,06».

При цьому, відповідачем не було надано суду будь-яких пояснень щодо причин коригування митної вартості в зазначеній МД та джерела інформації для такого коригування.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Разом з тим відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності оскаржуваного рішення Сумської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 03.08.2021 № UА805000/2021/000061/2, що є підставою для визнання його протиправним та скасування.

Як наслідок, підлягає скасуванню і картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA805020/2021/00136, винесена відповідачем у зв`язку з винесенням спірного рішення про коригування митної вартості, яке визнано судом протиправним.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 по справі № 480/11569/21 є законним та обґрунтованим, отже підлягає залишенню без змін, а вимоги апеляційної скарги - без задоволення.

Керуючись ч. 4 ст. 229, ч.4 ст. 241 ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Сумської митниці Державної митної служби України - залишити без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 04.08.2022 по справі № 480/11569/21 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді С.П. Жигилій В.Б. Русанова