Рішення

від 21.06.2022 по справі 758/5353/17

ПОДІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 758/5353/17

Категорія 40

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2022 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Скрипник О. Г. ,

за участю секретаря судового засідання - Кулай О. М.,

Позивач: ОСОБА_1

Представника позивача: ОСОБА_2

Представника позивача: - ОСОБА_3

Представника відповідача: ОСОБА_4

Представника відповідача: ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпангія «Студія 1+1», ОСОБА_7 про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації про особу, яка померла, відшкодування моральної шкоди; позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації про особу, яка померла, відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_1 звернулися до Подільського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю « Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ОСОБА_7 , про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації про особу, яка померла, відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Подільського районного суджу м. Києва від 19 січня 2018 року відкрито провадження по даній справі, справу призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

27.09.2017 року ОСОБА_6 звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпангія «Студія 1+1», ОСОБА_7 про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації про особу, яка померла, відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 12 березня 2018 року справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпангія «Студія 1+1», ОСОБА_7 про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації про особу, яка померла, відшкодування моральної шкоди та справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації про особу, яка померла, відшкодування моральної шкоди, об`єднано в одне провадження.

В обгрунтування позову позивачі зазначили, що ТОВ «Телерадіокомпанія «1+1» у випуску програми «ТСН Тиждень» від ІНФОРМАЦІЯ_10 року в рамках рубрики «ІНФОРМАЦІЯ_11» продемонструвала сюжет, в якому ОСОБА_7 дав інтерв`ю кореспонденту ОСОБА_8 , про що позивачам стало відомо від знайомих.

Відеозапис даного сюжету міститься на офіційному сайті ТСН під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » показав свій маєток та розказав про стосунки з ОСОБА_9 , ресурс доступу ІНФОРМАЦІЯ_12

Також даний сюжет розміщено на офіційному каналі ТСН у відеохостингу YouTube під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_13 », ресурс доступу - ІНФОРМАЦІЯ_2 ( відео сюжета з YouTube- додається на CD -диску).

У вищевказаному сюжеті кореспондент ОСОБА_10 під час розмови з ОСОБА_7 після репліки останнього: « ІНФОРМАЦІЯ_14» <…>

Впродовж вищевказаного сюжету було зображено чотири фотографії із зображенням ОСОБА_11 , особиста фотографія із місця вбивства ОСОБА_11 із дружиною ОСОБА_12 , фотографія із місця вбивства ОСОБА_11 та його дружини та фотографія з їх похорон.

Позивачі вважають, що у вказаному сюжеті Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпангія «Студія 1+1» (відповідач -1) поширив на своєму ресурсі та ресурсі відеохостингу YouTube- недостовірну інформацію, повідомлену ОСОБА_7 ( відповідачем -2), яка принижує та ганьбить честь та гідність їхнього батька - ОСОБА_11 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_15 року при трагічних обставинах, а також принижує та ганьбить особисті немайнові права позивачів, як близьких членів сім`ї батька.

Позивачі є рідними синами ОСОБА_11 та поширення недостовірної інформації способом демонстрації для невизначеного кола осіб, як в Україні, так і за кордоном, через власний телеканал відповідача 1 та відеохостинг YouTube спричинило порушення особистих немайнових прав позивачів, як близьких членів сім`ї загиблого батька.

Позивачі вказують, що їхній батько, ОСОБА_11 був публічною, відомим бізнесменом, політиком, членом виконкому Ліберальної партії

Ппоширення негативної інформації відносно їхнього батька створила у глядачів уявлення про нього, як про злочинця з кримінальними установками, аморальну, який міг використовувати найбрудніші способи для відстоювання своїх бізнес та політичних інтересів. Зазначені висловлювання спотворювали образ ОСОБА_11 як гідної, поважної, розумної, авторитетної людини, знецінювали його, як особистість, політика, бізнесмена та громадського діяча.

Вважають, що відповідачами поширені відомості, які є недостовірними, не відповідають дійсності, а отже, принижують їхню честь і гідність, ганьблять ділову репутацію батька, який загинув у 1996 році. Поширена відповідачами негативна недостовірна інформація порушує особисті немайнові права позивачів, оскільки І вона виражена у негативному упередженому ставленні до них і їхнього батька всіх, хто дивився вказаний сюжет. Крім того, подібними діями відповідачі охарактеризували ОСОБА_11 , як злочинця, як особу, що з легкістю порушує закон, не має високих моральних цінностей. У зв`язку з неправомірним поширенням відповідачами широкому колу осіб недостовірної негативної інформації, позивачі знаходиться у стані постійного нервового напруження та стресу, їм заподіяно моральну шкоду.

З урахуванням збільшення позовних вимог, позивачі просять визнати недостовірною та такою, що принижує честь і гідність ОСОБА_11 , загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , 1970 року народження та ОСОБА_1 , 1982 року народження інформацію, поширену ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» ( м. Київ, вул. Кирилівська, 23 , код ЄДРПОУ: 23729809) в програмі «ТСН. Тиждень» від ІНФОРМАЦІЯ_10 року в рамках рубрики «ІНФОРМАЦІЯ_11» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_16» та ОСОБА_7 ; зобов`язати ТОВ « Телерадіокомпанія «Студія 1+1» та ОСОБА_7 ( місце проживання: АДРЕСА_1 ) протягом 10 календарних днів після набрання рішення законної сили спростувати недостовірну та таку, що принижує честь і гідність ОСОБА_11 , загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_1 , 1970 року народження та ОСОБА_1 , 1982 року народження інформацію, способом, яким вона була поширена; стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 1970 року народження, ОСОБА_1 1982 року народження, ОСОБА_6 моральну шкоду по 691 200, 00 грн на кожного; судові витрати покласти на відповідачів.

Представник ТОВ «ТРК» Студія 1+1» ( відповідач 1) позов не визнав, надав відзив на позовну заяву. У відзиві на позовну заяву зазначив, що ТОВ «ТРК» Студія 1+1» не належить сайт tsn або будь-який YouTube канал, а отже відповідач не поширив інформацію, яка на думку позивача є недостовірною. Оскільки позивач не довів факт поширення інформації ТОВ «ТРК» Студія 1+1», представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представники ОСОБА_7 позов не визнали, просили відмовити у задоволенні позовних вимог, надали відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що ІНФОРМАЦІЯ_4 у випуску «ТСН. Тиждень» в рамках рубрики « ІНФОРМАЦІЯ_11» ОСОБА_7 ( відповідач 2) давав інтерв`ю кореспонденту ОСОБА_8 та під час розмови на запитання ведучої стосовно ситуації у Донецьку в 90-і роки, де відповідач 2 надав їй наступні відповіді:

- ОСОБА_10 : ІНФОРМАЦІЯ_17

- ОСОБА_13 : ІНФОРМАЦІЯ_18

- ОСОБА_10 : ІНФОРМАЦІЯ_19

- ОСОБА_15 ІНФОРМАЦІЯ_20

Представники відповідача зазначають, що відповідаючи на запитання ОСОБА_16 надав більш розгорнуту відповідь, а саме: що ОСОБА_17 , який з 1985 року був керівником одного з найпотужніших підприємств України - комбінату «Азовсталь», на якому у 90-ті роки працював ОСОБА_7 , сказав йому, що ОСОБА_18 його замовив, але у сюжеті інша частина відповіді не прозвучала. Інформацію про погрозу ОСОБА_7 , ОСОБА_17 повідомив приблизно у 2005-2006 роках у невимушеній розмові, коли вони згадували про ті буремні роки ще на початку знайомства з ОСОБА_11 .

Про події 90-х років відповідач 2 не раз розповідав журналістам в різних інтерв`ю та на запитання ведучої ОСОБА_16 Відповідач 2 лише озвучив інформацію, яку йому повідомив ОСОБА_19 , що є фактично свідченнями з чужих слів. З відеозапису сюжету також убачається, що висловлювання ОСОБА_7 не містить ознак агресії, тверджень, переконань, є його власною думкою. Враховуючи те, що ОСОБА_7 була отримана спірна інформація від сторонньої особи, а також те, що вказане висловлювання не може бути витлумачене як таке, що містять фактичні дані, представники відповідача 2 просять відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача1 - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та відповідач 2 - ОСОБА_1 надали відповідь на відзив, в якому зазначили, що відповідач 1 ( ТОВ «ТРК» Студія 1+1») стверджує, що відповідачу не належить сайт tsn.ua або You-tube канал, проте згідно висновку експерта Ускова К.Ю. № 2431 від 05.02.2018 року комп`ютерно-технічної експертизи інформації, оприлюдненої у глобальній комп`ютерної мережі інтернет за замовленням позивача, сайт tsn.ua належить відповідачу 1, а саме Телерадіокомпанії «Студія 1+1».

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_10 року ТОВ «Телерадіокомпанія «1+1» у випуску «ТСН. Тиждень» в рамках рубрики «ІНФОРМАЦІЯ_11» продемонстрував сюжет, в якому ОСОБА_7 дав інтерв`ю кореспонденту ОСОБА_8 , про що позивачам стало відомо від знайомих.

Відеозапис даного сюжету міститься на офіційному сайті ТСН під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який показав свій маєток та розказав про стосунки з ОСОБА_9 , ресурс доступу - ІНФОРМАЦІЯ_5 .html.

З відеоінтерв`ю, долученого до матеріалів справи убачається, що під час розмови коренспондента ОСОБА_16 з ОСОБА_7 після репліки останнього: «ІНФОРМАЦІЯ_21» на запитання ОСОБА_16 : « ІНФОРМАЦІЯ_6 », ОСОБА_7 відповів: «ІНФОРМАЦІЯ_22» <…>

Вказаний відеозапис, оприлюднений на сайті ІНФОРМАЦІЯ_7 на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_8 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_23 », оприлюднений на сторінці за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9 є продуктом Телерадіокомпанії «Студія 1+1», що підтверджується Висновком № 2431 комп`ютерно-технічної експертизи інформації, оприлюдненої у глобальній мережі Інтернет за зверненням ОСОБА_1 .

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Разом із тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких і право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі ( Постанова .

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної чи юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України від 06 жовтня 2015 року).

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Отже, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

При вирішення справи, суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини щодо різниці між поняттями "оціночне судження" та "фактів". Так, у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі "Нова Газета і Бородянський проти Росії" вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі "Фельдек проти Словаччини" суд зазначав, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду (ч. 2 ст. 30 цього Закону).

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України N 1 від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що при розгляді даної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Спростуванню підлягає тільки поширена недостовірна інформація і саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

З врахуванням наведених норм матеріального права та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, суд приходить до висновку, що спірний вислів не містить фактичних даних, в тому числі щодо можливого вчинення позивачем злочину («ІНФОРМАЦІЯ_24»…), натомість, у ньому містяться оціночні судження подій, які раніше відбувалися без будь-якої конкретизації настання певних наслідків для відповідача.

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що інформація, яку просять спростувати позивачі, є вираженням суб`єктивної думки відповідача 2 ( ОСОБА_7 ) та його оціночними судженнями діяльності посадової особи, з огляду на що суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Право на недоторканність ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадку, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена «з явним злим умислом», тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку (рішення ЄСПЛ у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року).

За п.4 ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з п.п.2 п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Зокрема, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачам моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Оскільки в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження порушення співвідповідачами прав позивача, то їхні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 компенсації за завдану позивачу моральну шкоду не підлягають до задоволення, оскільки вони є похідними від основних вимог позивача.

Зважаючи на викладене вище, суд вважає, що позов слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 22, 23, 201, 297, 299 ЦК України, Законом України «Про інформацію», ст. ст. 264, 265, 268 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_6 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпангія «Студія 1+1», ОСОБА_7 про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації про особу, яка померла, відшкодування моральної шкоди, залишити без задоволення;

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_7 про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації про особу, яка померла, відшкодування моральної шкоди, залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя О. Г. Скрипник