Постанова

від 21.12.2022 по справі 758/5353/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 758/5353/17 Головуючий 1 інстанція - Скрипник О.Г.,

Провадження № 22-ц/824/10436/2022 Доповідач 2 інстанція - Суханова Є.М.

П О С Т А Н О В А

іменем України

21 грудня 2022 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Олійника В.І., Сліпченка О.І.

за участю секретаря: Лободи Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ОСОБА_3 про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації про особу, яка померла, відшкодування моральної шкоди; позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації про особу, яка померла, відшкодування моральної шкоди,-

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , звернулися до Подільського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ОСОБА_3 , про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації про особу, яка померла, відшкодування моральної шкоди.

27.09.2017 року ОСОБА_2 ,звернувся до Подільського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпангія «Студія 1+1», ОСОБА_3 , про захист честі та гідності, спростування недостовірної інформації про особу, яка померла, відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою Подільського районного суду м.Києва від 12 березня 2018 року вищезазначені позови об`єднано в одне провадження.

В обгрунтування позову позивачі зазначили, що ТОВ «Телерадіокомпанія «1+1» у випуску програми «ТСН Тиждень» від ІНФОРМАЦІЯ_8 в рамках рубрики «ІНФОРМАЦІЯ_5» продемонструвала сюжет, в якому ОСОБА_3 дав інтерв`ю кореспонденту ОСОБА_4 , про що позивачам стало відомо від знайомих.

Відеозапис даного сюжету міститься на офіційному сайті ТСН під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 » показав свій маєток та розказав про стосунки з ОСОБА_5 , ресурс доступу -ІНФОРМАЦІЯ_7.

Також даний сюжет розміщено на офіційному каналі ТСН у відеохостингу YouTube під назвою «ОСОБА_3 показав свій Київський маєток та розказав про стосунки з ОСОБА_5 », ресурс доступу - ІНФОРМАЦІЯ_2 (відео сюжета з YouTube- додається на CD- диску).

У вищевказаному сюжеті кореспондент ОСОБА_4 під час розмови з ОСОБА_3 ,після репліки останнього: « Удары я мог переносить: и дом поджигали у меня, и заказвали» поставила запитання: «ОСОБА_1 вас замовив? Відповіддю ОСОБА_3 , на яке було наступне: «ОСОБА_1 заказал меня».

Впродовж вищевказаного сюжету було зображено чотири фотографії із зображенням ОСОБА_1 , особиста фотографія із місця вбивства ОСОБА_1 , із дружиною ОСОБА_8 , фотографія із місця вбивства ОСОБА_1 , та його дружини та фотографія з їх похорон.

Позивачі вважають, що у вказаному сюжеті Товариство з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпангія «Студія 1+1» (відповідач -1) поширив на своєму ресурсі та ресурсі відеохостингу YouTube- недостовірну інформацію, повідомлену ОСОБА_3 , ( відповідачем -2), яка принижує та ганьбить честь та гідність їхнього батька - ОСОБА_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_3 при трагічних обставинах, а також принижує та ганьбить особисті немайнові права позивачів, як близьких членів сім`ї батька.

Позивачі є рідними синами ОСОБА_1 , та поширення недостовірної інформації способом демонстрації для невизначеного кола осіб, як в Україні, так і за кордоном, через власний телеканал відповідача 1 та відеохостинг YouTube спричинило порушення особистих немайнових прав позивачів, як близьких членів сім`ї загиблого батька.

Позивачі вказують, що їхній батько, ОСОБА_1 , був публічною, відомим бізнесменом, політиком, членом виконкому Ліберальної партії.

Поширення негативної інформації відносно їхнього батька створила у глядачів уявлення про нього, як про злочинця з кримінальними установками, аморальну, який міг використовувати найбрудніші способи для відстоювання своїх бізнес та політичних інтересів. Зазначені висловлювання спотворювали образ ОСОБА_1 , як гідної, поважної, розумної, авторитетної людини, знецінювали його, як особистість, політика, бізнесмена та громадського діяча.

Вважають, що відповідачами поширені відомості, які є недостовірними, не відповідають дійсності, а отже, принижують їхню честь і гідність, ганьблять ділову репутацію батька, який загинув у ІНФОРМАЦІЯ_3. Поширена відповідачами негативна недостовірна інформація порушує особисті немайнові права позивачів, оскільки І вона виражена у негативному упередженому ставленні до них і їхнього батька всіх, хто дивився вказаний сюжет. Крім того, подібними діями відповідачі охарактеризували ОСОБА_1 , як злочинця, як особу, що з легкістю порушує закон, не має високих моральних цінностей. У зв`язку з неправомірним поширенням відповідачами широкому колу осіб недостовірної негативної інформації, позивачі знаходиться у стані постійного нервового напруження та стресу, їм заподіяно моральну шкоду.

З урахуванням збільшення позовних вимог, позивачі просили визнати недостовірною та такою, що принижує честь і гідність ОСОБА_1 , загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 інформацію, поширену ТОВ «Телерадіокомпанія «Студія 1+1» ( м. Київ, вул. Кирилівська, 23 , код ЄДРПОУ: 23729809) в програмі «ТСН. Тиждень» від ІНФОРМАЦІЯ_8 в рамках рубрики «ІНФОРМАЦІЯ_5» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_10 » та ОСОБА_3 ; зобов`язати ТОВ « Телерадіокомпанія «Студія 1+1» та ОСОБА_3 , ( місце проживання: АДРЕСА_1 ) протягом 10 календарних днів після набрання рішення законної сили спростувати недостовірну та таку, що принижує честь і гідність ОСОБА_1 , загиблого ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11 інформацію, способом, яким вона була поширена; стягнути з ОСОБА_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_11, ОСОБА_1 , моральну шкоду по 691 200, 00 грн на кожного; судові витрати покласти на відповідачів.

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року позов ОСОБА_1 , ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Телерадіокомпанія «Студія 1+1», ОСОБА_3 про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації про особу, яка померла, відшкодування моральної шкоди - залишено без задоволення.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності, спростування недостовірної інформації про особу, яка померла, відшкодування моральної шкоди - залишено без задоволення.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу, посилаючись на те, що воно ухвалене з порушенням норм процесуального та матеріального права, з неповним та всебічним дослідженням усіх обставин справи та невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт зазначає, що судом першої інстанції проігноровано висновок експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за результатами проведеної судової лінгвістичної експертизи, яка була призначена за заявою апелянта. Відповідно до висновку експерта у висловлюванні відповідача міститься інформація негативного характеру щодо ОСОБА_1 , Висновок експерта є чітким та зрозумілим, містить логічний підсумок такого дослідження та не підлягає двоякому трактуванню, ним досліджено обставину, яка входить до предмета доказування по даній справі. Окрім того, судом першої інстанції в мотивувальній частині рішення судом не наведено жодних мотивів відхилення висновку експерта комп`ютерно-технічної експертизи інформації, оприлюдненої в глобальній комп`ютерній мережі інтернет.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, учасників судового процесу, які з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

У відповідності до ст. 2 ЦПК Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

В судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_8 ТОВ «Телерадіокомпанія «1+1» у випуску «ТСН. Тиждень» в рамках рубрики «ІНФОРМАЦІЯ_5» продемонстрував сюжет, в якому ОСОБА_3 , інтерв`ю кореспонденту частливій, про що позивачам стало відомо від знайомих.

Відеозапис даного сюжету міститься на офіційному сайті ТСН під назвою « ОСОБА_3», який показав свій маєток та розказав про стосунки з ОСОБА_5 , ресурс доступу - ІНФОРМАЦІЯ_12.

З відеоінтерв`ю, долученого до матеріалів справи убачається, що під час розмови коренспондента ОСОБА_4 з ОСОБА_3 , після репліки останнього: «Удары я мог переносить: и дом поджигали у меня, и заказывали» на запитання ОСОБА_4 : «ОСОБА_1 вас замовив», ОСОБА_3 , відповів: «ОСОБА_1.. заказал меня, корда я не давал возможности им получат метал напрямую, я им сказал, что они рабо тать будут только через завод…. » <…>

Вказаний відеозапис, оприлюднений на сайті ІНФОРМАЦІЯ_4 / на сторінці ІНФОРМАЦІЯ_4 під назвою « ОСОБА_3 показав свій маєток та розказав про сосунки з ОСОБА_5», оприлюднений на сторінці за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 є продуктом Телерадіокомпанії «Студія 1+1», що підтверджується Висновком № 2431 комп`ютерно-технічної експертизи інформації, оприлюдненої у глобальній мережі Інтернет за зверненням ОСОБА_1 .

Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Разом із тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.

Главою 22 ЦК України визначено перелік особистих немайнових прав фізичної особи, серед яких і право на повагу до гідності та честі (стаття 297 ЦК України) та право на недоторканність ділової репутації (стаття 299 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі ( Постанова .

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної чи юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Карпюк та інші проти України від 06 жовтня 2015 року).

Як зазначено в рішеннях Європейського суду з прав людини (справи Лінгенса, Де Гаєс і Гійзельс, Гудвіна, Прагер і Обершлік) свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.

Отже, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

При вирішення справи, суд першої інстанції вірно врахував правову позицію Європейського суду з прав людини щодо різниці між поняттями "оціночне судження" та "фактів". Так, у пункті 39 рішення Європейського суду з прав людини від 28 березня 2013 року у справі "Нова Газета і Бородянський проти Росії" вказано, що правдивість оціночних суджень не піддається доведенню і їх потрібно відрізняти від фактів, існування яких може бути доведено. У пункті 75 рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2001 року у справі "Фельдек проти Словаччини" суд зазначав, що на відміну від оціночних суджень, реальність фактів можна довести. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку. Якщо суб`єктивну думку висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на особу, яка таким чином та у такий спосіб висловила думку або оцінку, може бути покладено обов`язок відшкодувати завдану моральну шкоду (ч. 2 ст. 30 цього Закону).

У п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України N 1 від 27 лютого 2009 року "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" зазначено, що при розгляді даної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Спростуванню підлягає тільки поширена недостовірна інформація і саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

З врахуванням наведених норм матеріального права та прецедентної практики Європейського суду з прав людини, колегі суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що спірний вислів не містить фактичних даних, в тому числі щодо можливого вчинення позивачем злочину («ІНФОРМАЦІЯ_24»…), натомість, у ньому містяться оціночні судження подій, які раніше відбувалися без будь-якої конкретизації настання певних наслідків для відповідача.

Право на недоторканність ділової репутації та честь і гідність публічної особи підлягають захисту лише у випадку, коли політичний, державний або громадський діяч доведе, що інформація поширена «з явним злим умислом», тобто з нехтуванням питання про їх правдивість чи неправдивість, а не з метою доведення до громадськості тверджень про наміри і позицію політичних лідерів, інших публічних осіб та сформувати про них свою думку (рішення ЄСПЛ у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986 року).

За п.4 ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно з п.п.2 п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31 березня 1995 року відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Зокрема, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачам моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить.

Отже, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні вимог позивачів щодо стягнення з відповідача 2 компенсації за завдану позивачу моральну шкоду, оскільки в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження порушення співвідповідачами прав позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що оскаржуване судове рішення ухвалено з повним ігноруванням судом обставин, що мають значення для справи; повною невідповідністю висновків суду обставинам справи; посилання на не взяття до уваги висновків судової лінгвістичної, комп`ютерно-технічної експертизи колегія суддів відхиляє, оскільки жодний доказ, зокрема висновок експерта, не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими положеннями ст. 89 цього Кодексу

Апеляційна скарга не містить нових фактів чи засобів доказування, які б спростовували висновки суду першої інстанції. Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував ЄСПЛ, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Подільського районного суду м. Києва від 22 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повна постанова складена 28.12.2022.

Головуючий: Є.М. Суханова

Судді: О.І. Сліпченко

В.І. Олійник