Постанова

від 01.08.2022 по справі 909/229/21

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" серпня 2022 р. Справа №909/229/21

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого - суддіКравчук Н.М.

суддівКордюк Г.Т.

Матущак О.І.

секретар судового засідання Гавриляк І.В.

розглянувшиапеляційну скаргу ОСОБА_1 б/н від 20.06.2022 (вх. № ЗАГС 01-05/1410/22 від 22.06.2022)

на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.2022 (суддя Л.М. Неверовська, повний текст складено 09.06.2022)

у справі № 909/229/21

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальва"

до відповідача: Івано-Франківської міської ради

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1

про визнання протиправним, скасування пункту 44.3 рішення Івано-Франківської міської ради від 24.12.2020 №408-3; зобов`язання повторно розглянути заяву щодо відведення та передачі в користування (оренду) земельної ділянки,

за участю учасників справи:

від позивача: Саварин С.С. адвокат (ордер серії АТ №1026646 від 28.07.2022)

від відповідача: не з`явилися

від третьої особи: не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальва" до Івано-Франківської міської ради, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним, скасування пункту 44.3 рішення Івано-Франківської міської ради від 24.12.2020 №408-3; зобов`язання повторно розглянути заяву щодо відведення та передачі в користування (оренду) земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 06.05.2022 вказаний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальва" залишено без розгляду.

В подальшому ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про відшкодування (стягнення) судових витрат, а саме: 20500 грн витрат, понесених на правову допомогу та 20000 грн витрат, понесених у зв`язку з проведенням експертного дослідження.

Обґрунтовуючи подане клопотання, ОСОБА_1 зазначив, що, звертаючись до господарського суду із вказаним позовом, позивач наголошував, що на спірній земельній ділянці у нього знаходяться нежитлові приміщення площею 112,2кв.м. та 37,4кв.м., а після зібрання та подання третьою особою до суду ряду письмових доказів, які беззаперечно спростовували та ставили б під сумнів позовні вимоги позивача. Товариство з обмеженою відповідальністю "Мальва" вже надало суду разом із висновком експерта інші правовстановлюючі документи на об`єкті нерухомості, які начебто розміщені на спірній земельній ділянці, що теж не відповідало дійсності та ставилось третьою особою під сумніви. При цьому, вказані обставини позивач жодним чином не спростовував, не пояснив та не заперечив.

Третя особа переконана, що позивач подав заяву про залишення позову без розгляду у зв`язку з тим, щоб уникнути дослідження, з`ясування та встановлення судом вищевказаних обставин при розгляді справи по суті, оскільки це б могло підтвердити не лише подання ним завідомого безпідставного позову та мати наслідком відмову в його задоволенні, та вказувати на можливі ознаки вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.384 КК України (подання завідомо недостовірних доказів), а тому такі дії позивача є явно не обґрунтованими.

ОСОБА_1 стверджує, що дії позивача є необґрунтованими також з тих підстав, що позивач з даним позовом вже звертався до адміністративного суду в порядку КАС України, де отримав відмову із роз`ясненням про те, що даний спір слід розглядати в порядку господарського судочинства. Крім того, позивач на стадії підготовчого провадження заперечував проти задоволення судом клопотання відповідача про закриття провадження у даній справі, у зв`язку із тим, що на думку відповідача даний спір слід було розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На думку заявника, такі необґрунтовані дії позивача призвели до ініціювання безпідставного тривалого судового процесу для третьої особи, на що було витрачено багато часу та коштів, що супроводжувалось тривалим і складним вивченням представником третьої особи аргументів позивача, збором доказів, написанням відповідних процесуальних документів, звернень та адвокатських запитів, участь в судових засіданнях, а також необхідності проведення за ініціативою третьої особи експертного дослідження.

Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.2022 відмовлено у задоволенні клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про відшкодування (стягнення) судових витрат у справі № 909/229/21.

Вказана ухвала мотивована тим, що в ході розгляду даної справи судом не було встановлено недобросовісності дій позивача в розумінні норм ГПК України. Подання позивачем заяви про залишення позову без розгляду є його процесуальним правом. Проте, третьою особою не доведено, які саме дії позивача з пред`явлення позову та в ході розгляду справи є необгрунтованими.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 звернулася до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

В обґрунтування апеляційної скарги третя особа зазначила, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано надані ним докази та аргументи, відтак, винесено незаконну ухвалу, просить її скасувати, прийняти нове рішення, якою заяву про відшкодування (стягнення) судових витрат задоволити повністю. Зокрема, скаржник стверджує, що оскаржувана ухвала не містить належних обґрунтувань, які хоча б якимось чином спростовували необґрунтованість дій позивача в частині подання ним позову до господарського суду після звернення до адміністративного суду та в подальшому подання заяви про залишення позову без розгляду у зв`язку із тим, що на його думку, даний спір все ж слід розглядати в порядку адміністративного судочинства. З даного приводу і позивачем не надано суд жодних пояснень. Таким чином, висновки суду першої інстанції про не доведеність третьою особою необґрунтованості дій позивача, не відповідають дійсності, є безпідставними та необґрунтованими. Також, на думку третьої особи, суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не зазначив строку набрання ухвалою законної сили.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.06.2022 справу № 909/229/21 розподілено до розгляду судді-доповідачу Кравчук Н.М., склад колегії сформований з суддів: Кравчук Н.М. головуючий суддя, судді: Кордюк Г.Т. та Матущак О.І.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.2022 у справі № 909/229/21, призначено розгляд справи на 02.08.2022.

Скаржник участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, на електронну адрес суду надіслав клопотання (зареєстроване в канцелярії суду за вх. №ЗАГС 01-04/4084/22 від 02.08.2022), у якому зазначив, що доводи апеляційної скарги підтримує в повному обсязі та просить розгляд справи здійснювати за відсутності представника третьої особи.

Івано-Франківська міська рада участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечила, ухвала суду від 29.06.2022 була надіслана відповідачу на електронну адресу, яка зазначена на офіційному веб сайті Івано-Франківської міської ради.

У зв`язку з відсутністю коштів на оплату послуг з пересилання поштової кореспонденції Західний апеляційний господарський суд, починаючи з 06.04.2022, припинив направлення учасникам судового процесу копій усіх процесуальних документів по справі та іншої вихідної кореспонденції суду засобами поштового зв`язку. Ці обставини підтверджуються відомостями, які містяться на веб-сайті Західного апеляційного господарського суду за посиланням https://wag.court.gov.ua/sud4870/pres-centr/news/1266932/ .

Частинами 5 та 7 статті 6 ГПК України передбачено, що суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Окрім того, ч. 8 ст. 120 ГПК України встановлено, якщо учасник судового процесу повідомляє суду номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або іншу аналогічну інформацію, він повинен поінформувати суд про їх зміну під час розгляду справи. Положення частини сьомої цієї статті застосовуються також у разі відсутності заяви про зміну номерів телефонів і факсів, адреси електронної пошти, які учасник судового процесу повідомив суду.

Натомість ч. 7 ст. 120 ГПК України передбачено, що у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно ч. 6 ст. 120 ГПК України суд викликає або повідомляє експерта, перекладача, спеціаліста, а у випадках термінової необхідності, передбачених цим Кодексом, - також учасників справи телефонограмою, телеграмою, засобами факсимільного зв`язку, електронною поштою або повідомленням через інші засоби зв`язку (зокрема мобільного), які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику.

Згідно з ч. 5 ст. 242 ГПК України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи. Якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Зважаючи на зазначені вище процесуальні норми, а також об`єктивні обставини того, що у зв`язку з відсутністю коштів на оплату послуг з пересилання поштової кореспонденції Західний апеляційний господарський суд, починаючи з 06.04.2022 припинив направлення учасникам судового процесу копій усіх процесуальних документів по справі та іншої вихідної кореспонденції суду засобами поштового зв`язку, суд апеляційної інстанції вважає, що ухвали Західного апеляційного господарського суду, в силу приписів процесуального закону слід вважати врученими сторонам по справі.

Таким чином, судом вжито всіх об`єктивно залежних від нього заходів з метою належного повідомлення сторін про час, дату та місце слухання справи.

В судовому засіданні представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечив з мотивів, наведених у письмових поясненнях (зареєстроване в канцелярії суду за вх. № ЗАГС 01-04/4085/22 від 02.08.2022). Зокрема, Товариство з обмеженою відповідальністю "Мальва" зазначило, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, просило залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції у відповідності до ст. 269 ГПК України переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши учасників справи, Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

Ухвалою суду від 06.05.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальва" до відповідача Івано-Франківської міської ради за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним, скасування пункту 44.3 рішення Івано-Франківської міської ради від 24.12.2020 №408-3 та зобов`язання повторно розглянути заяву щодо відведення та передачі в користування (оренду) земельної ділянки залишено без розгляду.

Відповідно до вимог статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує, зокрема, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат. Згідно з частиною першою статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 ГПК України).

Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Статтею 130 ГПК України встановлено спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат.

Відповідно до положень частин п`ятої та шостої статті 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

Аналіз норм процесуального кодексу, якими врегульовано питання розподілу судових витрат: статті 129 ГПК України (розподіл судових витрат) та статті 130 ГПК України (розподіл судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду) дає підстави для висновку, що в разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень частини п`ятої статті 130 ГПК України.

У цьому висновку суд також звертається до сталої позиції Верховного Суду, викладеної у постановах від 18.06.2019 зі справи №922/3787/17, від 09.07.2019 зі справи №922/592/17, від 25.07.2019 зі справи №910/11310/18, від 21.01.2020 зі справи №922/3422/18, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 26.04.2021 зі справи №910/12099/17.

У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду учасники справи мають право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Отже, учасники справи повинні обґрунтувати наявність та пов`язаність відповідних витрат.

У свою чергу стягнення з позивача компенсації цих витрат у разі залишення позову без розгляду у справі можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

ГПК України не містить норм, які встановлювали б критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти таку реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

Залишення позовної заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Така процесуальна дія є диспозитивним правом позивача, яке передбачене процесуальним законодавством. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, само по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це його диспозитивне право, передбачене нормами господарського процесуального законодавства, яке не містить обмежень в його реалізації.

Подання заяви про залишення позову без розгляду є правом позивача і формою закінчення справи без ухвалення рішення та без з`ясування обставин, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідження доказів, якими вони обґрунтовуються, що не свідчить про необґрунтованість дій та зловживання правами.

Отже, здійснивши аналіз норм процесуального права та практики Верховного суду, суд апеляційної інстанції зазначає, що для стягнення компенсації здійснених відповідачем (третьою особою) витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу (третій особі) необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисними та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Як вбачається з клопотання третьої особи, обґрунтуванням щодо наявності необґрунтованих дій позивача є доводи щодо обставин справи та позицією третьої особи у даній справі, оцінкою поданих учасниками справи доказів.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що при залишенні без розгляду позову у даній справі суд не вправі досліджувати докази та встановлювати обставини, оцінювати подані сторонами докази по суті спору.

Таким чином, з наведеного вбачається, що суд першої інстанції за результатами оцінки доводів сторін і дослідження матеріалів справи дійшов цілком правомірних висновків про відсутність доказів необґрунтованості дій позивача чи свідчень зловживання ним своїми процесуальними правами при поданні заяви про залишення позову без розгляду, що, відповідно до наведеної правової позиції Верховного Суду, є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат.

Отже, колегія суддів не вбачає підстав для покладення на позивача судових витрат відповідно до норм статті 130 ГПК України.

Таким чином, місцевий господарський суд правомірно зазначив, що третьою особою не доведено, які дії з пред`явлення позову та в ході розгляду справи мали на меті протиправне ущемлення прав та інтересів третьої особи.

Колегією суддів не надається оцінка доводам скаржника щодо розміру та підтвердження факту понесення третьою особою витрат на правову допомогу у даній справі, оскільки відсутні підстави для покладення таких витрат на позивача, про що зазначалось вище.

Стосовно доводів скаржника про те, що суд першої інстанції в порушення норм процесуального права не зазначив строку набрання ухвалою законної сили, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Положеннями ст. 256 ГПК України визначені строки подання апеляційної скарги на рішення суду, а саме протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення, на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня складання повного тексту ухвали.

З ухвали Господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.2022 у справі № 909/229/21 вбачається, що повний текст останньої складено 09.06.2022.

Таким чином, приймаючи до уваги наведені норми права та дату складання і підписання повного тексту судового рішення, суд апеляційної інстанції вважає вищевказані доводи не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм процесуального права.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі, суд вважає, що сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення не знайшло свого підтвердження, в зв`язку з чим підстави для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового рішення відсутні.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи викладені в апеляційній скарзі та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваній ухвалі суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що ухвала місцевого господарського суду ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для її скасування.

Керуючись, ст. ст. 269, 271, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.2022 у справі № 909/229/21 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст. ст. 287-288 ГПК України.

5. Справу повернути до Господарського суду Івано-Франківської області.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текс складено 03.08.2022.

Головуючий-суддяН.М. Кравчук

СуддіГ.Т. Кордюк

О.І. Матущак