Постанова

від 21.09.2022 по справі 909/229/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2022 року

м. Київ

cправа № 909/229/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Сухового В.Г.

за участю секретаря судового засідання - Дерлі І.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Саварин С.С. (адвокат),

відповідача - не з`явився,

третьої особи - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.08.2022 (у складі колегії суддів: Кравчук Н.М. (головуючий), Кордюк Г.Т., Матущак О.І.)

та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.2022 (суддя Неверовська Л.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальва"

до Івано-Франківської міської ради

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1

про визнання протиправним, скасування пункту 44.3 рішення Івано-Франківської міської ради від 24.12.2020 № 408-3; зобов`язання повторно розглянути заяву щодо відведення та передачі в користування (оренду) земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст і підстави заяв сторін

1.1. У провадженні Господарського суду Івано-Франківської області перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мальва" (далі - ТОВ "Мальва", Позивач) до Івано-Франківської міської ради (далі - Міськрада, Відповідач), за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , Третя особа) про визнання протиправним, скасування пункту 44.3 рішення Міськради від 24.12.2020 № 408-3 та зобов`язання повторно розглянути заяву щодо відведення та передачі в користування (оренду) земельної ділянки.

1.2. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 06.05.2022 у справі № 909/229/21 вказаний позов залишено без розгляду.

1.3. 11.05.2022 до місцевого господарського суду надійшло клопотання від Третьої особи про відшкодування (стягнення) судових витрат, а саме: 20 500,00 грн витрат, понесених на правову допомогу та 20 000,00 грн витрат, понесених у зв`язку з проведенням експертного дослідження.

1.4. В обґрунтування клопотання заявник посилався на те, що дії Позивача призвели до ініціювання безпідставного тривалого судового процесу для Третьої особи, на що було витрачено багато часу та коштів, що супроводжувалось тривалим і складним вивченням її представником аргументів Позивача, збором доказів, написанням відповідних процесуальних документів, звернень та адвокатських запитів, участь в судових засіданнях, а також необхідності проведення за ініціативою третьої особи експертного дослідження.

2. Короткий зміст судових рішень у справі

2.1. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.2022, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.08.2022, відмовлено у задоволенні клопотання Третьої особи про відшкодування (стягнення) судових витрат у справі № 909/229/21.

2.2. Господарські суди попередніх інстанцій вказали на те, що в ході розгляду даної справи не було встановлено недобросовісності дій Позивача в розумінні норм Господарського процесуального кодексу України. Подання Позивачем заяви про залишення позову без розгляду є його процесуальним правом. Проте, третьою особою не доведено, які саме дії Позивача з пред`явлення позову та в ході розгляду справи є необґрунтованими.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, а справу направити на новий розгляд до місцевого господарського суду.

3.2. На переконання заявника суди попередніх інстанцій не надали жодної оцінки діям Позивача в частині подання до суду першої інстанції різних правовстановлюючих документів з метою отримання судового захисту та підтвердження порушеного права (неможливість отримати в користування спірну земельну ділянку саме для обслуговування належного йому майна, яке на ній розміщене), що, на думку скаржника, може свідчити не лише про подання завідомо безпідставного прозову в частині захисту права, яке йому не належить, але й свідомого ведення суду в оману.

3.3. Скаржник також доводить, що суди попередніх інстанцій при застосуванні частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України не врахували висновків Верховного Суду висловлених у постановах від 19.04.2021 у справі №924/804/20 та від 09.06.2022 у справі №910/6704/21 та не відобразили в текстах своїх рішень дослідження вищевказаних дій Позивача на предмет їх обґрунтованості або необґрунтованості в розумінні приписів зазначеної норми.

4. Обставини встановлені судами

4.1. Як убачається з матеріалів справи, ТОВ "Мальва" звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Міськради про визнання протиправним і скасувати пункту 44.3 рішення Міськради від 24.12.2020 № 408-3 та зобов`язати повторно розглянути заяву щодо відведення та передачі в користування (оренду) земельної ділянки.

4.2. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.03.2021 у справі №909/229/21 прийнято до розгляду позовну заяву та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

4.3. Ухвалою від 01.06.2021 місцевий суд вирішив перейти до розгляду справи № 909/229/21 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі та призначив підготовче засідання у справі.

4.4. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 24.06.2021 залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 .

4.5. 17.01.2022 на адресу Господарського суду Івано-Франківської області від Позивача надійшла заява про залишення позову без розгляду.

4.6. Ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 06.05.2022 у справі №909/229/21 залишено без розгляду позовну заяву ТОВ "Мальва" до Міськради за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправним, скасування пункту 44.3 рішення Міськради від 24.12.2020 № 408-3 та зобов`язання повторно розглянути заяву щодо відведення та передачі в користування (оренду) земельної ділянки.

4.7. 11.05.2022 до місцевого господарського суду надійшло клопотання від Третьої особи про відшкодування (стягнення) судових витрат, а саме: 20 500,00 грн витрат, понесених на правову допомогу та 20 000,00 грн витрат, понесених у зв`язку з проведенням експертного дослідження.

4.8. В обґрунтування клопотання Третя особа посилалась на те, що звертаючись до господарського суду із вказаним позовом, Позивач наголошував, що на спірній земельній ділянці у нього знаходяться нежитлові приміщення площею 112,2 кв.м та 37,4 кв.м, а після зібрання та подання Третьою особою до суду ряду письмових доказів, які беззаперечно спростовували та ставили б під сумнів дані обставини, Позивач вже надав суду разом із висновком експерта інші правовстановлюючі документи на об`єкті нерухомості, які начебто розміщені на спірній земельній ділянці, що теж не відповідало дійсності та ставилось Третьою особою під сумніви.

На переконання Третьої особи заява про залишення позову без розгляду подана Позивачем з метою уникнення дослідження, з`ясування та встановлення судом вищевказаних обставин при розгляді справи по суті, оскільки це б могло підтвердити не лише подання ним завідомого безпідставного позову та мати наслідком відмову у його задоволенні, та вказувати на можливі ознаки вчинення ним кримінального правопорушення, а тому такі дії Позивача є явно не обґрунтованими.

Також, на думку заявника, дії Позивача щодо подання ним заяви про залишення позову без розгляду є необґрунтованими, оскільки даний спір все ж слід розглядати в порядку адміністративного судочинства, оскільки він вже звертався до адміністративного суду, де отримав відмову із роз`ясненням про те, що даний спір слід розглядати в порядку господарського судочинства.

4.9. Як зазначалося вище, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.2022, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.08.2022, відмовлено у задоволенні клопотання Третьої особи про відшкодування (стягнення) судових витрат у справі № 909/229/21.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутнього у судовому засіданні представника Позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Згідно з частиною першою статті 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

5.3. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (частина третя статті 123 Господарського процесуального кодексу України).

5.4. В силу положень частин першої, другої статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

5.5. У статті 130 Господарського процесуального кодексу України встановлені спеціальні правила, які стосуються окремих випадків розподілу судових витрат, зокрема, залишення позову без розгляду.

5.6. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України суд залишає позов без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

5.7. Як убачається з матеріалів справи, встановивши відповідність поданої Позивачем заяви вимогам статті 226 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції своєю ухвалою від 06.05.2022 залишив без розгляду позов ТОВ "Мальва".

5.8. Відповідно до частин п`ятої та шостої статті 130 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 цього Кодексу.

5.9. Системний аналіз норм процесуального законодавства, якими врегульовано питання розподілу судових витрат, статей 129 та 130 Господарського процесуального кодексу України дає підстави для висновку, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду суд зобов`язаний виходити з положень саме частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України, оскільки вказана норма є спеціальною.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17.

5.10. З викладеного убачається, що у разі залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. Тобто, відповідач повинен обґрунтовано заявити про наявність витрат, які виникли у зв`язку із поданням позову до нього і у подальшому з залишенням позову без розгляду.

5.11. Отже, стягнення з позивача компенсації понесених відповідачем витрат, зокрема витрат на правничу допомогу, у разі залишення позову без розгляду можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.

5.12. Разом з тим, Господарський процесуальний кодекс України не містить норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача, однак очевидно, що під такими діями можна розуміти реалізацію позивачем своїх процесуальних прав, внаслідок якої виникають підстави для закриття провадження або залишення позову без розгляду.

5.13. Обов`язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, відповідно до положень частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, останньому необхідно довести, а суду - встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - порушення прав та інтересів відповідача тощо.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20, від 15.09.2021 у справі № 902/136/21.

5.14. У цій справі, господарськими судами попередніх інстанцій при вирішені питання про компенсацію здійснених Третьою особою витрат, пов`язаних з розглядом справи, не встановлено наявності вищенаведених обставин у діях Позивача, які б вказували про його умисну недобросовісну поведінку, як необхідну умову для компенсації особі здійснених нею витрат пов`язаних з розглядом справи у порядку частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України.

5.15. Водночас, судова колегія звертає увагу, що положення статті 130 Господарського процесуального кодексу України свідчать про те, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

Тобто право на відшкодування судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу надано виключно відповідачу. Вказана процесуальна норма є абсолютно визначеною та розширеного тлумачення не передбачає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 922/836/21.

5.16. Таким чином, у даному випадку взагалі відсутні підстави для задоволення клопотання Третьої особи про відшкодування за рахунок Позивача понесених нею судових витрат на професійну правничу допомогу та проведення експертного дослідження, оскільки приписами статті 130 Господарського процесуального кодексу України право на відшкодування судових витрат (у тому числі й витрат на оплату професійної правової допомоги) у разі залишення позову без розгляду надано виключно відповідачу.

5.17. Натомість господарські суди попередніх інстанцій вищенаведеного не врахували та не звернули увагу на процесуальний статус заявника відповідного клопотання (Третя особа), що призвело до передчасного дослідження та надання оцінки діям Позивача щодо звернення до суду з позовом та в подальшому - з заявою про залишення позову без розгляду, однак вказане не призвело до прийняття неправильної по суті рішення.

5.18. Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду щодо застосування норм частини п`ятої статті 130 Господарського процесуального кодексу України, викладених у постановах від 19.04.2021 у справі №924/804/20 та від 09.06.2022 у справі №910/6704/21, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки на відміну від справи, яка переглядається, у наведених справах розглядались заяви відповідачів про компенсацію здійснених ними витрат, пов`язаних з розглядом справ.

5.19. Таким чином, розглядаючи вищезазначене клопотання суди попередніх інстанцій дійшли загалом правильних висновків про відмову у його задоволенні, але допустили помилки при мотивуванні своїх рішень, оскільки у задоволенні цього клопотання необхідно було відмовити саме виходячи із процесуального статусу заявника.

5.20. У свою чергу аргументи касаційної скарги не доводять наявності підстав для задоволення клопотання Третьої особи про компенсацію здійснених нею витрат, пов`язаних з розглядом справи та спрямовані на спонукання суду касаційної інстанції до встановлення нових обставин справи, що, згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, виходить за межі його повноважень.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

6.2. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.4. За змістом частини першої статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 309 Господарського процесуального кодексу України).

6.5. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення попередніх інстанцій в межах наведених у касаційній скарзі доводів, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для їх зміни чи скасування з урахуванням додаткових висновків, зазначених у мотивувальній частині постанови суду касаційної інстанції.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на останнього, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.08.2022 та ухвалу Господарського суду Івано-Франківської області від 30.05.2022 у справі № 909/229/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв Судді І. Берднік В. Суховий