Постанова

від 31.07.2022 по справі 917/60/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2022 року м. Харків Справа № 917/60/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Стойка О.В., суддя Попков Д.О. , суддя Шевель О.В.

за участю секретаря судового засідання Склярук С.І.;

та представників учасників справи: від позивача не з`явився; від відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут", смт. Козельщина, Козельщинський район, Полтавська область на ухвалу господарського суду Полтавської області від 26.04.2022 року у справі №917/60/22

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут, смт. Козельщина, Козельщинський район, Полтавська область,

до - Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області, м. Кобеляки, Полтавська область,

про - визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року до господарського суду Полтавської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут" (далі-Позивач) з позовною заявою до Кобеляцької міської ради Полтавського району Полтавської області (далі-Відповідач), за змістом якою просило суд визнати укладеною Додаткову угоду до договору оренди землі № 2 від 02.01.2020 року між сільською радою Кобеляцького району Полтавської області та Позивачем.

З метою забезпечення вищезазначеного позову, ТОВ Агрофірма "Добробут" 24.03.2022 року звернулося до суду з заявою про забезпечення позову (вх.№2323), за змістом якої просило суд вжити заходи забезпечення позову, а саме:

- заборонити Відповідачу в будь-який спосіб розпоряджатися, передавати в користування (оренду) третім особам земельні ділянки, площею 71,375 га (невитребувані паї), які є предметом договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) №2 від 02.01.2020 року, укладеного між Красненською сільською радою Кобеляцького району Полтавської області та Позивачем, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі;

- заборонити будь-яким іншим особам, окрім Позивача, вживати заходів, спрямованих на обробіток землі для вирощування сільськогосподарської продукції на земельних ділянках загальною площею 71,375 га (невитребувані паї), які є предметом договору оренди земельних часток (паїв) № 2 від 02.01.2020 року, укладеного між Красненською сільською радою Кобеляцького району Полтавської області та Позивачем, до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

В обґрунтування означеної заяви Позивач зазначив, що він звернувся до суду за захистом своїх порушених прав щодо поновлення договору оренди невитребуваних земельних часток (паїв) від 02 січня 2020 року на земельні ділянки загальною площею 71,375 га, укладеного між Красненською сільською радою Кобеляцького району Полтавської області та Товариством з обмеженою відповідальністю Агрофірма Добробут шляхом визнання укладеною додаткової угоди № 4 до договору оренди № 2 від 02.01.2020 на підставі пункту 5 статті 33 Закону України Про оренду землі.

Згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 № 721-р Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області, Красненська сільська рада Кобеляцького району Полтавської області ввійшла до складу Територіальної громади Кобеляцької міської ради Полтавської області.

З інформації, що зазначена в розділі Дані про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа витягу із ЄДРПОУ на запит за кодом 414155345773 від 31 березня 2021 року, вбачається що Кобеляцька міська рада Полтавської області (код ЄДРПОУ 21051562) є правонаступником Красненської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області (код ЄДРПОУ 21051881).

Таким чином, до правонаступника Красненської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області перейшли всі права та обов`язки за Договором № 2 від 02 січня 2020 року.

У якості доказу обставин, зазначених в заяві, Позивач посилається на копію повідомлення Відповідача № 02-19/2205 від 01.11.2021 року, в якому останній вирішив передати спірні земельні ділянки в оренду третім особам.

Зазначений лист Позивач вважає доказом порушення свого права законного землекористувача.

Позивач зазначає, що передача спірних земельних ділянок в оренду третім особам унеможливить відновлення його порушених прав щодо поновлення договорів оренди землі.

Отже, як вважає Позивач, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених прав, за захистом яких він звернувся до суду.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 26.04.2022 року у задоволенні заяви Позивача про забезпечення позову судом відмовлено за мотивами недоведеності того, що невжиття зазначених заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення прав або інтересів заявника (позивача), за захистом яких він звернувся до суду.

Позивач, не погодившись з вищезазначеної ухвалою, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, за змістом якої просив суд апеляційної інстанції спірну ухвалу скасувати та постановити в даній справі нову ухвалу, якою заяву Позивача про забезпечення позову задовольнити.

Зокрема, Позивач зазначає наступне:

- у разі задоволення позовної заяви та продовження дії спірного договору фактичне використання цієї земельної ділянки (яка вже засіяна Позивачем) третім особам унеможливлює відновлення порушеного права Позивача на оренду та додатково буде мати наслідком втягнення Позивача в інші судові процеси разом з третіми особами;

- ухвала суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. ст. 136, 137 ГПК України в частині обґрунтованості та співмірності вимог заяви про забезпечення позову, оскільки не враховано дійсну загрозу неможливості виконання судового рішення у разі передачі спірної земельної ділянки третім особам, особливо у разі прийняття рішення на користь Позивача;

- вжиття заходів забезпечення позову не буде мати негативних наслідків для Відповідача, так як Позивач належним чином виконує свої зобов`язання за спірним договором, а також вчасно та в повному обсязі сплачує орендну плату;

- на спірних земельних ділянках Позивачем було проведено як осінні польові, так і весняні польові роботи та понесені витрати у розмірі 1 204 993,49 грн, що підтверджується довідкою № 05-332-05/22 від 11 травня 2022 року, а тому вчинення будь-яких дій щодо передачі ділянок в користування (оренду) іншим особам, може привести до фінансових втрат зі сторони Позивача;

- перешкоджання та не забезпечення збору Позивачем сільськогосподарської продукції в умовах воєнного стану порушує не лише інтереси останнього, а й інтереси держави та суспільства загалом;

- намір Відповідача передати право оренди спірних земельних ділянок на користь третіх осіб підтверджується листом №02-19-2205 від 01.11.2021 року.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22 червня 2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Позивача на ухвалу господарського суду Полтавської області від 26.04.2022 року у справі №917/60/22 та встановлено строк учасникам справи для надання заяв та клопотань, а також відзиву на апеляційну скаргу з доказами їх (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи.

Будь-яких заяв чи клопотань, а також відзивів на апеляційну скаргу на адресу Східного апеляційного господарського суду в межах розгляду даної апеляційної скарги - не надходило.

Представники сторін в судове засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, у зв`язку з чим колегія суддів приходить до висновку про можливість розгляду справи за їх відсутності, оскільки вони не скористалися своїми правами, передбаченими статтею 42 ГПК України.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, надавши належну процесуальну оцінку діям суду при постановленні зазначеної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.

Відповідно до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до в п.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову, заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Обрання належного, відповідного до предмета спору заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Судова колегія зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 року у справі №381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Оскільки предметом спору у даній справі є вимоги немайнового характеру, у цьому випадку має бути застосовано та досліджено таку підставу вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Наведена правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 року у справі №910/1040/18, а також у постановах Верховного Суду 16.10.2019 року у справі №904/2285/19, від 16.03.2020 року у справі №916/3245/19 та від 14.04.2021 року у справі №910/11177/20.

Так, звертаючись із заявою про забезпечення позову, Позивач наголошував, що невжиття заходів забезпечення позову у цьому випадку буде мати наслідком порушення його законних прав та інтересів, як законного орендаря земельних часток (паїв) за договором №2 від 02.01.2020 року, так як фактичне використання (внесення добрив та посів майбутнього урожаю) цієї земельної ділянки третіми особами, з якими Відповідачем буде укладено договір оренди землі, фактично призведе до неможливості поновлення порушеного права Позивача, а саме неможливості використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.

Приписами статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Внаслідок дослідження зазначеного доказу копії повідомлення Відповідача №02-19/ 2205 від 01.11.2021 року - судовою колегією встановлено, що його суть полягає у відмові Відповідача у продовженні дії договору оренди на новий строк внаслідок недосягнення згоди між сторонами щодо істотної умови (нового строку договору), внаслідок чого на підставі ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» останній вважає переважне право Позивача на укладення договору оренди на земельні частки (паї) припиненим.

Разом з тим, саме зауваження в повідомленні про подальшу передачу цих часток третім особам на більш вигідних умовах має загальний роз`яснювальний характер щодо участі цих земель після припинення дії спірного договору, але не є доказом наміру вчинення конкретних дій або старту передбаченої вищенаведеним законом процедури по передачі об`єкту спору іншим особам.

Інших доказів в обґрунтування заяви Позивачем не надано, про наявність таких не зазначено.

Отже лише припущення не може бути покладено в основу будь-якого судового акту, в тому числі, й прийнятого за результатами розгляду заяви про забезпечення позову.

За таких підстав судова колегія вважає, що Позивачем не доведена обґрунтованість тверджень про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або його законних інтересів.

Вищенаведене спростовує доводи апеляційної скарги в цій частині.

Твердження Позивача про невідповідність ухвали суду першої інстанції вимогам ст. ст. 136, 137 ГПК України в частині обґрунтованості та співмірності вимог заяви про забезпечення позову, спростовуються змістом мотивувальної частини оспорюваної ухвали.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та не є підставою для скасування оспорюваної ухвали суду.

Судова колегія зазначає, що вході перегляду спірної ухвали господарського суду будь-яких порушень норм процесуального права з боку суду першої інстанції встановлено не було, а отже й не встановлено законних підстав для скасування означеної ухвали.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати по розгляду апеляційної скарги у вигляді судового збору відносяться на заявника апеляційної скарги.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут", смт. Козельщина, Козельщинський район, Полтавська область на ухвалу господарського суду Полтавської області від 26.04.2022 року у справі №917/60/22 залишити без задоволення.

Ухвалу господарського суду Полтавської області від 26.04.2022 року у справі №917/60/22 залишити без змін.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма "Добробут", смт. Козельщина, Козельщинський район, Полтавська область.

Постанову може бути оскаржено до Верховного Суду у касаційному порядку через Східний апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів з дня проголошення судового рішення або складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 04.08.2022 року.

Головуючий суддя О.В. Стойка

Суддя Д.О. Попков

Суддя О.В. Шевель