Рішення

від 01.08.2022 по справі 902/305/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" серпня 2022 р. Cправа № 902/305/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківецьке" (вул. Тесленка, буд. 39А, Лохвицька Т.Г., с. Харківці, Миргородський р-н., Полтавська обл., 37207)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Террафуд" (вул. Зеленогірська, буд. 8, м. Київ, 03037) в особі філії "Молоко" ТОВ "Террафуд" (вул. Полковника Ганжі, буд. 2, м. Тульчин, Вінницька обл., 23600)

про стягнення 820186,8 грн заборгованості згідно договору поставки

Суддя Яремчук Ю.О.

Секретар судового засідання Манзюк Х.О.

за участю представників:

позивача: Хоменко О.О.

відповідача: не з`явився

В С Т А Н О В И В :

10.05.2022 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківецьке" звернулось до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Террафуд" в особі філії "Молоко" ТОВ "Террафуд" про стягнення 820 186,8 грн заборгованості згідно договору поставки.

Згідно Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями матеріали позовної заяви (з присвоєним єдиним унікальним номером судової справи № 902/305/22) передано на розгляд судді Яремчуку Ю.О.

Ухвалою суду від 11.05.2022 р. відкрито провадження у справі № 902/305/22. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 09.06.2022 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 11.05.2022 р.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про відкладення розгляду справи на 09.06.2022 р. та задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів, про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 09.06.2022 р. повідомлено учасників справи про підготовче судове засідання, що відбудеться 30.06.2022 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений ухвалою суду від 09.06.2022 р., при цьому останнім до суду спрямовано клопотання про відкладення підготовчого засідання.

За наслідками розгляду справи суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача щодо відкладення розгляду справи, задоволено клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції з використанням власних технічних засобів та закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 02.08.2022 р., про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.

Ухвалою суду від 30.06.2022 р. повідомлено учасників справи про судовий розгляд справи по суті на 02.08.2022 р.

На визначену дату судом в судове засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про дату час та місце судового засідання належним повідомлений ухвалою суду від 30.06.2022 р.

Водночас, відповідачу ухвала суду від 30.06.2022 р. вручена останньому 21.07.2022 р., що підтверджується витягом з сервісу відстежень підприємства "Укрпошта".

Суд вважає за необхідне зазначити, що при неявці в судове засідання представника відповідача суд враховує, що відповідно до ч.4 ст.17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" обов`язок щодо внесення змін про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі, з поміж іншого і стосовно місцезнаходження, покладається на останню.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Крім того, частиною 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Суд нагадує, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи положення ст.ст.13, 74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання відповідача.

Будь-яких письмових заяв і клопотань щодо відкладення розгляду справи, а також відзиву на позовну заяву, на день розгляду справи від відповідача до суду не надійшло.

З огляду на вищезазначене суд приходить висновку, що відповідач належним чином був повідомлений про дане судове засідання. Неявка останнього є підставою до розгляду справи за його відсутності, що передбачено п.1 ч.3 ст.202 ГПК України.

Водночас слід зазначити, що положеннями ст.178 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч.9 ст.165 та ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.

Суд, розглянувши матеріали справи, детально дослідивши докази надані сторонами встановив наступні обставини.

В якості заявлених позовних вимог позивачем зазначено наступне: 15.05.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківецьке» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРАФУД», від імені якого діє філія «Молоко» ТОВ «ТЕРРАФУД» укладено договір поставки молока № 01-0520Р. Позивачем стверджується, що на виконання умов договору останнім було поставлено товар на загальну суму 1 494 122,75 грн, що підтверджується видатковими накладними. Натомість відповідачем було здійснено часткову сплату коштів, що спричинило виникнення заборгованості в розмірі 794 122,75 грн, що і стало підставою позову.

Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне:

15.05.2020 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківецьке» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТЕРРАФУД», від імені якого діє філія «Молоко» ТОВ «ТЕРРАФУД» укладено договір поставки молока № 01-0520Р.

Відповідно до предмету договору Постачальник зобов`язується передати

сільськогосподарську продукцію, що є власно вирощеною (виробленою) - молоко в встановлений строк, у власність Покупця, для використання його у підприємницькій діяльності, а Покупець зобов`язується прийняти його і сплатити за нього певну грошову суму на умовах, викладених в даному Договорі по ціні, узгоджені між сторонами в додатковій угоді (протоколі), що є невід`ємною частиною даного Договору (п. 1.1. Договору).

Згідно із пунктом 3.1 договору, поставка з пунктів заготівлі молока виконується автотранспортом Покупця. Зміна базису поставки може бути виконано по взаємній домовленості сторін.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що оплата Товару здійснюється безготівково, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок Постачальника протягом 10 банківських днів, від фактичної дати отримання партії Товару. Загальна сума Договору складає суму вартості усіх поставлених партій Товару за період дії договору.

Відповідно до п. 6.1. претензії по кількості та якості поставленого по даному Договорі молока, можуть бути заявлені Покупцем в відповідності з діючим Законодавством. Основою для пред`явлення претензії по якості буде являтись Акт контрольної лабораторії Покупця. Постачальник має право перевірити на місці обґрунтованість претензії.

Відповідно до п.п. 7.1, 7.3. договору сторони несуть повну матеріальну відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов`язань передбачених даним Договором. В разі прострочення оплати за молоко, Постачальник має право вимагати від Покупця сплати штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Цей договір набирає чинності з дня його підписання обома Сторонами та діє до 31.12.2021 р. Якщо за 15 календарних днів до закінчення дії даного договору жодна із сторін письмово не попередить іншу про його припинення то договір пролонговується на 1 календарний рік на тих самих умовах (п.п. 10.1., 10.2. договору).

Між сторонами до договору № 06-12-16/р від 01.12.2016 р. було підписано протокол погодження цін на закупівлю молока від 20.01.2020 р.

Як слідує з матеріалів справи позивачем на виконання умов договору було поставлено товар на загальну суму 1 494 122,75 грн, що підтверджується видатковими накладними № 151 від 25.02.2022 р. та № 150 від 20.02.2022 р. та товарно транспортними накладними (а.с. 19-135 ).

Матеріалами справи стверджується, що позивачем були виставлені рахунки на оплату, а саме № 12 від 25.02.2022 р. на загальну сум 621 671,40 в тому рахунку ПДВ, № 13 від 20.02.2022 р. на загальну сум 872 451,35 грн в тому рахунку ПДВ.

Натомість з наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено, що відповідачем здійснено часткові розрахунки за поставлений товар в сумі 700 000,00 грн, що підтверджується актом звірки та довідкою про стан заборгованості виданою дирекцією ТОВ «Харківецьке».

З метою досудового врегулювання спору позивачем була направлена претензія (вих № 21-03-1 від 21.03.2022 р.) з вимогою сплатити заборгованість.

В матеріалах справи міститься відповідь відповідача на вищевказану претензії, зі змісту якої судом встановлено, що відповідач фактично визнає заборгованість, при цьому зазначає про форс мажорні обставини які спонукали останнього до несплати боргу, а саме введення воєнного стану на території України, що спричинило фінансові труднощі. (а.с. 144)

Враховуючи встановлені обставини справи суд враховує наступне.

За приписами ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із статтею 203 Цивільного кодексу України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Статтею 205 Цивільного кодексу України передбачено можливість вчиняти правочини усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Відповідно до статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Згідно із статтею 181 Господарського кодексу України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.1 ст.218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

З викладеного слідує, що предметом дослідження у даній справі є встановлення обставин щодо виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати вартості отриманого товару згідно Договору поставки.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.632 ЦК України).

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Вирішуючи питання щодо наявності факту порушення відповідачем прав позивача, за захистом яких останній звернувся, суд враховує наступне.

Як зазначалось вище судом, Товар було поставлено відповідачу на загальну суму 1 494 122,75 грн.

Поряд з тим, матеріали справи не містять доказів проведення відповідачем розрахунків у повному обсязі за отриманий товар у зв`язку із чим суд вважає позовну вимогу про стягнення 794 122,75 грн заборгованості правомірною та обґрунтованою.

Крім суми основного боргу позивачем заявлено до стягнення 3 396,66 грн 3 % річних та 22 664,39 грн пені.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка,штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 7.3 договору в разі прострочення оплати за молоко, Постачальник має право вимагати від Покупця сплатити штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши за допомогою системи "ЛІГА ЗАКОН", розрахунки заявлених до стягнення 22 664,39 грн пені , 3 396,66 грн 3% річних.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення 22 664,39 грн пені , 3 396,66 грн 3% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству. (період з 03.03.2022-27.04.2022)

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач не скористався своїм правом та не подав до суду відзив на позовну заяву чи докази, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили б про відсутність у нього обов`язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати з судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Террафуд" (вул. Зеленогірська, буд. 8, м. Київ, 03037, код ЄДРПОУ 36867724) в особі філії "Молоко" ТОВ "Террафуд" (вул. Полковника Ганжі, буд. 2, м. Тульчин, Вінницька обл., 23600, код ЄДРПОУ 43604313) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківецьке" (вул. Тесленка, буд. 39А, Лохвицька Т.Г., с. Харківці, Миргородський р-н., Полтавська обл., 37207, код ЄДРПОУ 38714080) 794 122,75 грн суми основного боргу, 22 664,39 грн пені, 3 396,66 грн 3% річних та 12 302,80 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

5. Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та на електронну адресу: ІНФОРМАЦІЯ_1

Повне рішення складено 05 серпня 2022 р.

Суддя Яремчук Ю.О.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Тесленка, буд. 39А, Лохвицька Т.Г., с. Харківці, Миргородський р-н., Полтавська обл., 37207)

3,4 - відповідачу (вул. Зеленогірська, буд. 8, м. Київ, 03037) (вул. Полковника Ганжі, буд. 2, м. Тульчин, Вінницька обл., 23600)