Постанова

від 16.10.2007 по справі 11/469/07

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/469/07

У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.10.07                                                                                               Справа №11/469/07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Кагітіна Л.П. судді  Кагітіна Л.П.    , Юхименко О.В.  , Яценко О.М.

при секретарі: Шерник О.В.,

за участю представників:

позивача: Похваленко О.В.  – довіреність б/н від 01.06.2007 року;

                  Баришніков С.В. – голова правління, паспорт СА № 128204 від 30.04.1996 року;

відповідача: Крещенко В.М. – довіреність № 10 від 03.04.2007 року;

третьої особи: Горбунова О.Г. – довіреність № 115 від 12.12.2006 року

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вільнянського районного споживчого товариства Запорізького обласного споживчого союзу, м. Вільнянськ Запорізької області на рішення господарського суду Запорізької області від 27.08.2007 р. у справі № 11/469/07

за позовом: Вільнянського районного споживчого товариства Запорізького обласного споживчого союзу, м. Вільнянськ Запорізької області                      

до відповідача: Приватного підприємства «Маркін», м. Запоріжжя

третя особа: Акціонерний банк «ТАС-Бізнесбанк», м. Запоріжжя (правонаступник АБ «Муніципальний»)

про витребування майна із чужого незаконного володіння

           Вільнянське районне споживче товариство Запорізького обласного споживчого союзу звернулося до господарського суду Запорізької області з позовом про витребування з незаконного володіння Приватного підприємства «Маркін» недобудовану будівлю сітроцеху літ. М, що розташований за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 77.

          В процесі розгляду справи в суді першої інстанції, позивач уточнив позовні вимоги та просив суд: визнати право власності на недобудовану будівлю сітроцеху літ. М, розташовану  за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 77 за Вільнянським районним споживчим товариством Запорізького обласного споживчого союзу; витребувати з незаконного володіння Приватного підприємства «Маркін» недобудовану  будівлю сітроцеху літ. М, що розташована за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 77; зобов'язати відповідача передати недобудовану будівлю сітроцеху літ М., що розташована за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 77.  

          Рішенням господарського суду Запорізької області від 27.08.2007 р. у справі                            № 11/469/07 (суддя Гончаренко С.А.) в позові відмовлено.

          Рішення суду мотивовано тим, що всі будівлі хлібокомбінату, у т.ч. недобудована  будівля сітроцеху літ. М становлять єдиний комплекс хлібокомбінату, які мають спільне  господарське призначення і розташовані на одній земельній ділянці, і відповідач є добросовісним набувачем цього майна. Суд дійшов висновку, що правові підстави для застосування п. 3 ч.1 ст. 388 Цивільного кодексу України відсутні. До того ж, минув строк позовної давності для подачі позову про витребування з чужого незаконного володіння об'єкту нерухомості.

          Вільнянське районне споживче товариство Запорізького обласного споживчого союзу не погодилося з рішенням господарського суду першої інстанції у цій справі та звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 27.08.2007 р. у справі № 11/469/07 та постановити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Вважає, що оскаржуване рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Посилається на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи у звя'зку з чим рішення підлягає скасуванню. Вказує на те, що висновок, що недобудована будівля не є об'єктом нерухомості не відповідає вимогам діючого законодавства. Зазначає, що позивач не передавав спірний об'єкт СТ «Відродження». Посилається на те, що оскільки на об'єкти незавершеного будівництва не видається свідоцтво на право власності, то правомірність володіння, користування та розпорядження позивачем спірним об'єктом підтверджується рішенням Виконавчого комітету Вільнянської міської ради № 200 від 11.09.2001 року та проектно-кошторисною документацією на будівництво цеху безалкогольних напоїв. Зазначає, що сторони договору прийшли до згоди лише відносно об'єктів, які були визначені у зазначеному договорі, а цех безалкогольних напоїв не був визначений  у тексті угоди, оскільки позивач не мав наміру щодо його продажу, і так дії повністю відповідають  вимогам цивільного законодавства та ч.2 ст. 132 Цивільного кодексу України 1963 року. Вказує, що недобудована будівля сітроцеху до сьогоднішнього дня лічиться на балансі позивача та останній є користувачем земельної ділянки, що знаходиться  під спірним об'єктом. Звертає увагу на те, що з моменту, коли позивач дізнався про порушення своїх прав ще не сплинуло навіть одного року, оскільки  позивач дізнався про порушення своїх прав лише у жовтні 2006 року, коли звернувся до Вільнянської міської ради з питань оформлення права власності на цех безалкогольних напоїв.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 01.10.2007 року у справі  № 11/469/07 апеляційний розгляд справи призначено на 16.10.2007 року.

15.10.2007 року до Запорізького апеляційного господарського суду від Приватного підприємства «Маркін» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, а скаргу позивача – без задоволення. Вважає, що судом правильно встановлено те, що відповідно до рішення виконавчого комітету Вільнянської міської ради № 200 від 11.09.2001 р. Вільнянське районне споживче товариство Запорізького обласного споживчого союзу стало власником будівель хлібокомбінату, у тому числі і недобудованої будівлі сітроцеху літ. «М». Вказує, що суд правильно дійшов висновку, що недобудована будівля сітроцеху не є об'єктом нерухомості, а тому не була зазначена у договорі купівлі-продажу від 24.12.2001 р. Зазначає, що суд дійшов правильного висновку про те, що всі будівлі хлібокомбінату, в тому числі і спірний об'єкт, становлять єдиний комплекс хлібокомбінату. Вважає, що судом не порушено норми процесуального права, а тому рішення господарського суду є законним і обґрунтованим. Вказує, що Акціонерний банк «Муніципальний» є добросовісним набувачем придбаного хлібокомбінату. Зазначає, що суд дійшов правильного висновку про те, що Приватне підприємство «Маркін» стало законним власником нерухомого майна, правомірно придбало право власності на спірний об'єкт нерухомості  і стало добросовісним набувачем. Вказує, що доводи позивача про те, що він дізнався про своє право лише в жовтні 2006 р., коли звернувся до Вільнянської міської ради з питань оформлення права власності на цех безалкогольних напоїв, є підтвердженням того, що позивач розпорядився своїм майном 24.12.2001 р. на свій розсуд і з цього часу спірним об'єктом не цікавився, будівництвом не займався. Вважає, що у позивача не було правових підстав звертатися до суду з позовом про визнання права власності і витребування майна у відповідача, оскільки він на них не посилався ні в позовній заяві, а ні в апеляційній скарзі.

          Розпорядженням першого заступника голови Запорізького апеляційного господарського суду № 2793 від 15.10.2007 року справу № 11/469/07 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий: Кагітіна Л.П. (доповідач), судді: Юхименко О.В., Яценко О.М.

          Акціонерний банк «ТАС-Бізнесбанк», м. Запоріжжя у відзиві на апеляційну скаргу  просить залишити без змін рішення господарського суду першої інстанції по цій справі, а апеляційну скаргу позивача залишити без задоволення. Вважає, що відповідач правомірно придбав право власності на зазначене майно, тому він вважається добросовісним набувачем. Вказує на те, що недобудована будівля відповідно до законодавства, що діяло у 2001 році, не підлягала державній реєстрації, і тому, в Запорізькому БТІ ця будівля зазначалась не як самостійний об'єкт, а в описовій частині комплексу будівель хлібокомбінату під літерою «М». Зазначає, що ні у 2001 році, ні на даний час ніякого «цеху безалкогольних напоїв» не існувало та не існує, оскільки  спірне майно було недобудоване, і не могло експлуатуватись, як сітроцех, а тому використовувалось, як таке, яке має спільне громадське призначення з комплексом будівель хлібокомбінату. Вважає, що заявник апеляційної скарги не вважав себе власником спірного майна. Починаючи з дня укладення договору купівлі-продажу від 24.12.2001 року. Третя особа погоджується із висновком господарського суду щодо спливу строку позовної давності, перебіг якого починається з моменту укладення договору купівлі-продажу від 24.12.2001 року.

У нормативному та документальному обґрунтуванні апеляційної скарги позивач вказує на те, що він є власником спірного майна та в силу статті 388 Цивільного кодексу  України має право витребувати це майно від добросовісного набувача, якщо таке майно вибуло з володіння не з його волі іншим шляхом. Вважає, що оскільки позивач не укладав щодо спірного майна будь-які угоди відносно його продажу, міни чи дарування, недобудована будівля сітроцеху вибула з володіння позивача не з його волі.

          В судовому засіданні 16.10.2007 року представники сторін підтримали свої доводи та заперечення.

          За заявою представників сторін, апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів запису судового процесу.

          По закінченні судового засідання, за згодою представників сторін, оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно ст.101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Вислухавши представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, Запорізький апеляційний господарський суд

                                                   ВСТАНОВИВ:

11 вересня 2001 року виконавчим комітетом Вільнянської міської ради оформлено рішення № 200 «Про визнання права власності на хлібокомбінат по вул. Шевченка,77».

Відповідно до Додатку №1 до цього Рішення (Перелік будівель хлібокомбінату по вул. Шевченка, 77) у власність Вільнянському районному споживчому товариство Запорізького Обласного споживчого союзу передавалось нерухоме майно хлібокомбінату, в тому числі і недобудована будівля сітроцеху літ. М.

На підставі вищевказаного рішення, Вільнянською міською радою видане свідоцтво на право власності № 41, зареєстровано Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації в книзі №1 за реєстровим номером 48.

Листом від 19.10.2006 року № 107 позивач звернувся до Виконавчого комітету Вільнянської міської ради щодо оформлення права власності на незавершений будівництвом  сітроцех літ. М.

Виконавчий комітет Вільнянської міської ради листом № 04/935 від 31.10.2006 року повідомив Вільнянське районне споживче товариство, що право власності на незавершений будівництвом сітроцех за адресою: м. Вільнянськ вул. Шевченка, 77 оформити неможливо, у зв'язку з тим, що згідно переліку майна, переданого у власність Приватному підприємству «Маркін» відповідно до договору купівлі-продажу майнового комплексу хлібокомбінату, розташованого у м. Вільнянськ пл. вул. Шевченка, 77, укладеного між Акціонерним банком «Муніципальний» та Приватним підприємством «Маркін» від 31.03.2004 року р/№ 401, незавершений будівництвом сітроцех літ. М було передано у власність Приватному підприємству «Маркін», м. Запоріжжя.

Визнання права власності на недобудовану будівлю сітроцеху літ. М, розташовану  за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 77 за Вільнянським районним споживчим товариством Запорізького обласного споживчого союзу; витребування з незаконного володіння Приватного підприємства «Маркін», м. Запоріжжя недобудовану  будівлю сітроцеху літ. М, що розташована за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 77; та зобов'язання відповідача передати недобудовану будівлю сітроцеху літ М., що розташована за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 77 було предметом судового позову у цій справі.

Колегія суддів, вважає вимоги позивача обґрунтованими та правомірними, а апеляційну скаргу такою, що підлягає задоволенню в силу наступного:  

Як вже зазначалося, рішенням Виконавчого комітету Вільнянської міської ради № 200 від 11.09.2001 року за позивачем визнано право власності на хлібокомбінат по вул. Шевченка, 77 у м. Вільнянськ Запорізької області. Згідно додатку № І до вказаного рішення, позивач набув право власності, у тому числі і на недобудовану будівлю сітроцеху літ. М.

24 грудня 2001 року між Споживчим товариством «Відродження» та позивачем укладений договір купівлі-продажу хлібокомбінату, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Вільнянськ, вул. Шевченко, 77. Ціна продажу - 150 000 (сто п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. Відповідно до п. 1 цього договору позивач продав, а відповідач купив об'єкти нерухомості, які знаходяться за адресою: Запорізька обл., м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 77, а саме: літ. А-2 - хлібокомбінат;  літ. Б - будівля прохідної з магазином; літ. В - гаражний бокс; літ. Г - споруда трансформаторної підстанції; літ. Д - вісова; літ. Ж - палатка; літ. З - металевий кіоск; літ. И - вбиральня; літ. К- вбиральня; літ. Т - теплиця; № 1,2,3,4 - паркани; №6 - пожежний басейн; І – замощення.

Отже, за цим договором, позивачем було передано у власність Споживчому товариству «Відродження» певні будівлі хлібокомбінату, за виключенням недобудованої будівлі сітроцеху літ. М, що підтверджується самим договором купівлі-продажу.

24   січня   2002   року   Споживче   товариство   «Відродження»   оформило   в   АБ «Муніципальний» кредитний договір №КР10-2002 та договір застави №ДЗ11-02 від 25.01.2002  року, на підставі яких отримав кредит під заставу хлібокомбінату в сумі 360 000 грн.00 коп. зі строком повернення кредиту 23.09.2003 року.

Як свідчать матеріали справи, у передбачений кредитним договором термін СТ «Відродження» заборгованість за кредитом не погасило, у зв'язку з чим за заявою АБ «Муніципальний» 12.03.2003 року нотаріус вчинив на договорі застави виконавчий напис на суму 467370грн.87коп, на підставі якого Відділом державної виконавчої служби Вільнянського району було відкрито виконавче провадження.

Згідно з порядком, передбаченим для виконання судових рішень, Запорізькою філією державного спеціалізованого підприємства «Укрспецюст» була опублікована об'ява про проведення торгів.

У зв'язку з тим, що через відсутність покупців торги не відбулися, і згідно з ч. 3 ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі затвердженого районним Відділом Державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області 25.02.2004 року акту прийому-передачі та згідно з порядком, передбаченим для виконання судових рішень, АКБ «Муніципальний» отримав майно у власність.

Відповідно до акту АБ «Муніципальний» передавалось майно, а саме об'єкти нерухомості: хлібокомбінат літ. А-2 загальною нежитловою площею 1 470, 6 кв.м.; споруда прохідної з магазином літ. Б загальною нежитловою площею 39,3 кв.м.; гаражний бокс літ. В загальною нежитловою площею 25, 4 кв.м.; споруда трансформаторної підстанції літ. Г загальною нежитловою площею 56, 6 кв.м.; вісова літ. Д; навіс металевий літ. Ж; кіоск металевий літ. З; вбиральня літ. И, літ. К; теплиця літ. Т; паркані № 1,2,3,4; протипожежний басейн №6; замощення І, а також  певне обладнання.

Отже, згідно акту прийому-передачі майна в рахунок погашення заборгованості, АБ «Муніципальний» було передано у власність цілісний майновий комплекс хлібокомбінату згідно акту опису і  арешту майна від 25.03.2003р., який складався з певної нерухомості та обладнання, у переліку якого була відсутня недобудована будівля сітроцеху за літ. М.

31 березня 2004 року між АКБ «Муніципальний» та Приватним підприємством «Маркін»     був     укладений     договір     купівлі-продажу     вищезазначеного     комплексу хлібокомбінату. Договір засвідчений нотаріально приватним нотаріусом Вільнянського районного нотаріального округу Запорізької області Тиранською С.Я., про що зроблено запис у реєстрі за №401. Відповідно до Переліку майна, що передається у власність Приватному підприємству «Маркін» за договором купівлі-продажу від 31.03.2004 року і який є додатком №2 до цього Договору, Приватному підприємству  «Маркін» передається все вищеперелічене нерухоме майно, а також обладнання і недобудована  будівля  сітроцеху літ.  М.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що спірний об'єкт неправомірно вибув із володіння позивача, оскільки останній не передавав його Споживчому товариству  «Відродження» за договором купівлі-продажу від 24.12.2001 року.

В свою чергу, Споживче товариство «Відродження» також не передавало спірний об'єкт АБ «Муніципальний» в рахунок погашення заборгованості.

При цьому слід зазначити, що дійсно АБ «Муніципальний» набув право власності на нерухоме та рухоме майно хлібокомбінату на підставі ч.2 ст.388 Цивільного кодексу України і є добросовісним набувачем по відношенню до того майна, яке йому спочатку передавалось у заставу під забезпечення кредиту, а вже потім було передано ДВС у Вільнянському районі. Ні в одному із документів, а саме: договорі купівлі-продажу від 24.12.2001р., укладеного між позивачем та СТ «Відродження», ні в акті прийому-передачі майна в рахунок погашення заборгованості, відповідно до якого ДВС у Вільнянському районі передало майно третій особі, навіть не йшлося про передачу у власність недобудованої будівлі сітроцеху літ. М, а отже спірне нерухоме майно незаконно вибуло з володіння позивача не з його волі іншим шляхом.

Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно зі статтею 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 388 Цивільного кодексу України передбачено, що  якщо майно за відплатним

договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і

не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку, недобудована будівля сітроцеху за літ. М вибула із володіння  позивача не з його волі.

Згідно ст. 387 Цивільного кодексу України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

При цьому, за змістом цієї правової норми, власник має право витребувати майно у особи, яка незаконно володіє майном, незалежно від того, чи заволоділа вона майном незаконно сама, чи придбала його у особи, яка не мала права його відчужувати, тобто без відповідної правової підстави.

Спірна будівля знаходиться у володінні відповідача, і позивач, як власник спірного об'єкту не має можливості користуватися та розпоряджатися належним йому на праві власності  майном.

Позивач є власником спірного майна та в силу ст. 388 Цивільного кодексу України має право витребувати це майно від добросовісного набувача, якщо таке майно вибуло з володіння не з його волі іншим шляхом. Як встановлено колегією суддів, позивач не укладав щодо спірного майна будь-які угоди відносно його продажу, міни чи дарування, отже, недобудована будівля сітроцеху вибула з володіння позивача не з його волі.

Правомірність вимог позивача підтверджується матеріалами справи, зокрема: рішенням  Виконавчого  комітету Вільнянської   міської   ради   №   200   від 11.09.2001р. про визнання права власності; проектно-кошторисною документацією на будівництво цеху безалкогольних напоїв; державним актом на право постійного користування землею.

          Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірними вимоги позивача щодо визнання права власності на недобудовану будівлю сітроцеху літ. М, розташовану  за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 77 за Вільнянським районним споживчим товариством Запорізького обласного споживчого союзу та витребування з незаконного володіння Приватного підприємства «Маркін», м. Запоріжжя недобудовану  будівлю сітроцеху літ. М, що розташована за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 77; і зобов'язання  відповідача передати позивачу недобудовану будівлю сітроцеху літ М., що розташована за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 77.  

          Висновки господарського суду першої інстанції, доводи відповідача та третьої особи спростовуються вищевикладеним та наступним:

          Як свідчать матеріали справи, недобудована будівля сітроцеху за літ. М- це споруда, що складається з несучих та огороджувальних конструкцій, які утворюють наземні приміщення, призначені для розміщення виробництва, устаткування, зберігання матеріалів тощо. Згідно з робочим проектом на будівництво цеху безалкогольних напоїв останній має бетону основу та несучі конструкції, отже нерозривно пов'язаний з земельною ділянкою та є нерухомим майном.

          При укладанні договору купівлі-продажу між  позивачем та СТ «Відродження» від 24.12.2001р. будівля сітроцеху не була предметом угоди, а відповідно сторони не мали наміру щодо її продажу, права та обов'язки сторін за укладеним договором у відношенні до спірного об'єкту не виникали, а тому при описі майна СТ «Відродження» виконавчою службою не було описано спірний об'єкт та у тексті акту прийому-передачі майна в рахунок погашення заборгованості на користь АБ «Муніципальний» цех безалкогольних напоїв також відсутній. Отже, спірний об'єкт не міг перейти у власність третьої особи - АБ «Муніципальний», оскільки у тексті документів з операцій нерухомості (договір купівлі-продажу від 24.12.2001р., договір застави від 25.01.2002р., акт приймання-передачі майна в рахунок погашення заборгованості від 25.02.2004р.) жодних посилань на недобудовану будівлю сітроцеху немає.

Крім того, свідоцтво про право власності на майно хлібокомбінату було видано нотаріусом на підставі акту прийому-передачі в якому спірний обєкт взагалі не значиться.

Також, слід зазначити, що продаж хлібокомбінату окремо без цеху безалкогольних напоїв не суперечило нормам цивільного законодавства, що діяло на момент укладання угод. За цивільним законодавством, що діяло на момент укладання договору купівлі-продажу хлібокомбінату приналежна та головна речі визнавались фізично самостійними об'єктами. Відповідно за загальним правилом, приналежна річ слідує за головною, але якщо інше не встановлено у договорі.

В даному випадку при укладанні договору купівлі-продажу від 24.12.2001р. між  позивачем та СТ «Відродження» були продані майже всі об'єкти хлібокомбінату, окрім недобудованої будівлі сітроцеху. Таким чином, сторони договору прийшли до згоди лише відносно об'єктів які були визначені у зазначеному договорі, а цех безалкогольних напоїв не був визначений у тексті угоди, оскільки позивач не мав наміру щодо його продажу.

          Колегія суддів також вважає безпідставними висновки суду та доводи відповідача щодо того, що всі будівлі хлібокомбінату, в тому числі недобудована будівля сітроцеху літ «М» становлять єдиний комплекс хлібокомбінату, оскільки мають спільне господарське призначення і розташовані на одній земельній ділянці.

Будівля сітроцеху є самостійним об'єктом та не становить єдиний комплекс, що

підтверджується проектно-кошторисною документацією. За змістом робочого проекту

будівництва   цеху   безалкогольних   напоїв     за   розділом   «Технологія  виробництва»

передбачено виробництво рецептур на безалкогольні напої. Проект передбачає:

виробництво технології, встановлення обладнання, механізацію та автоматизацію

технологічних процесів, власне водопостачання, опалення, вентиляцію, каналізацію, зв'язок, електрозабезпечення та освітлення, рішення з організації труда, кадрів та їх

обслуговування. В проекті зазначається, що цех проектується на території хлібокомбінату. Отже, спірний об'єкт будувався окремо від хлібокомбінату з власним виробництвом та технологіями, які взагалі не пов'язуються з хлібокомбінатом та не впливають на його діяльність. Сама будівля знаходиться окремо від інших об'єктів хлібокомбінату та не пов'язана з ними жодними прибудовами та конструкціями. Як зазначив представник відповідача, спірний об'єкт використовується останнім як склад.

До того ж, безпідставні і посилання відповідача щодо права власності на земельну ділянку, що знаходиться під спірним об'єктом. Згідно з рішенням Вільнянської міської ради № 17 відповідачу продано земельну ділянку по вул. Шевченка, 77 у м. Вільнянськ Запорізької області  лише в частині 1,2444 га з встановленої загальної площі - 1,33208 га. Залишена земельна ділянка рахується за позивачем.

Необґрунтовані і висновки суду та доводи відповідача щодо спливу строку позовної давності для подачі позову про витребування з чужого незаконного володіння об'єкту нерухомості.

Господарський суд першої інстанції пов'язує перебіг строків давності к моменту продажу об'єктів позивачем. Однак, колегія суддів не погоджується із цим висновком суду, на підставі наступного:

Так, договір купівлі-продажу від 24.12.2001 року, укладався між СП «Відродження» та позивачем та із змісту цього договору не вбачається порушення прав та інтересів позивача, оскільки спірний об'єкт у тексті цього договору відсутній.

Цех безалкогольних напоїв (сітроцех) є предметом договору купівлі-продажу від 31.03.2004р. між АБ «Муніципальний» та  відповідачем.

Недобудована будівля сітроцеху до сьогоднішнього дня знаходиться на балансі позивача та останній є користувачем земельної ділянки, що знаходиться під спірним об'єктом.

Згідно до статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Позивач не є стороною правочину між відповідачем та третьою особою щодо спірної будівлі, а відповідно і  не міг знати про її укладання та зміст такої угоди.

Як свідчать матеріали справи, позивач дізнався про порушення своїх прав лише у жовтні 2006 року, коли звернувся до Вільнянської міської ради з питань оформлення права власності на цех безалкогольних напоїв. У відповіді Виконавчого комітету Вільнянської райради (лист № 04/935 від 31.10.06) було зазначено, що незавершений будівництвом сітроцех було передано у власність відповідачу, а тому питання щодо оформлення права власності та землекористування за Вільнянським районним споживчим товариством не може бути вирішено.

Отже, з моменту коли позивач дізнався про порушення своїх прав ще не сплинуло три роки.

До того ж, господарським судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови була порушена норма процесуального права, а саме: ст. 25 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, в разі вибуття однієї з сторін у спірному  або  встановленому рішенням    господарського    суду    правовідношенні    внаслідок реорганізації   підприємства   чи  організації  господарський  суд здійснює  заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в  рішенні  або  ухвалі.  Усі  дії,  вчинені  в  процесі до вступу правонаступника, є обов'язковими для нього в такій же мірі, в якій вони були б обов'язковими для особи, яку він замінив. Правонаступництво   можливе   на  будь-якій  стадії  судового процесу.

Як свідчать матеріали справи, третьою особою у справі було повідомлено господарський суд першої інстанції щодо правонаступництва та надані відповідні документи, згідно яких, правонаступником по всім правам та обов'язкам Акціонерного банку «Муніципальний» є Акціонерний банк «Тас-Бізнесбанк, м. Запоріжжя.

Правонаступництво третьої особи у справі підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Акціонерного банку «Тас-Бізнесбанк» від 23.07.2007 року, довідкою № 952 від 01.08.2007 року з ЄДРПОУ та статутом Акціонерного банку «Тас-Бізнесбанк», м. Запоріжжя  із змінами від 23.07.2007 року.

Таким чином, господарським судом першої інстанції не було проведено правонаступництва третьої особи у справі, та не зазначено про це ні в ухвалі, ні в рішенні, чим порушено ст. 25 вищенаведеного кодексу.

Враховуючи, що згідно ст. 25 Господарського процесуального кодексу України, правонаступництво   можливе   на  будь-якій  стадії  судового процесу, колегія суддів вважає за необхідне здійснити процесуальне правонаступництво, у зв'язку з чим, третьою особою у справі слід вважати Акціонерний банк «Тас-Бізнесбанк», м. Запоріжжя.  

Не приймаються до уваги і посилання відповідача на рішення господарського суду від 21.05.2007 року у справі № 10/226/07, оскільки позов за цією справою було заявлено з інших підстав і факти встановлені судом при вирішенні справи № 10/226/07 не стосуються даного спору і не спростовують вищенаведених обставин справи.

Враховуючи вищевикладене, висновки господарського суду першої інстанції невідповідають фактичним обставинам справи, при прийнятті оскаржуваного рішення судом були порушені норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим, рішення господарського суду першої інстанції у цій справі слід скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.

Апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню.

          Судові витрати за позовом (державне мито в сумі 1020грн.00коп. та 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу) та державне мито за апеляційною скаргою в сумі 552грн.50коп. відносяться на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись  ст.ст. 49, 99, 101, п.2  ст. 103, п. 3 та п.4 ч.1 ст. 104, ст. 105  Господарського процесуального кодексу  України,  апеляційний господарський суд

    ПОСТАНОВИВ:

Здійснити процесуальне правонаступництво у справі, у зв'язку з чим третьою особою у справі вважати Акціонерний банк «Тас-Бізнесбанк», м. Запоріжжя.

 Апеляційну скаргу Вільнянського районного споживчого товариства Запорізького обласного споживчого союзу, м. Вільнянськ Запорізької області задовольнити.

 Рішення господарського суду Запорізької області від 27.08.2007 р. у справі №11/469/07 скасувати та прийняти нове рішення.

          Позов задовольнити у повному обсязі.

          Визнати право власності на недобудовану будівлю сітроцеху літ. М, розташовану  за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 77 за Вільнянським районним споживчим товариством Запорізького обласного споживчого союзу, м. Вільнянськ Запорізької області.

           Витребувати з незаконного володіння Приватного підприємства «Маркін», м. Запоріжжя  недобудовану  будівлю сітроцеху літ. М, що розташована за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 77., та зобов'язати Приватного підприємства «Маркін» передати Вільнянському районному споживчому товариству Запорізького обласного споживчого союзу, м. Вільнянськ Запорізької області недобудовану будівлю сітроцеху літ М., що розташована за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 77.

          Стягнути з Приватного підприємства «Маркін», м. Запоріжжя на користь Вільнянського районного споживчого товариства Запорізького обласного споживчого союзу, м. Вільнянськ Запорізької області 1020грн. державного мита за позовом, 118грн.00коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та 552грн.50коп. державного мита за апеляційною скаргою. Видати наказ.

          Зобов'язати господарський суд Запорізької області видати відповідний наказ.

         Постанову складено у повному обсязі та підписано 19.10.2007 року.

Головуючий суддя Кагітіна Л.П.

 судді  Кагітіна Л.П.  

 Юхименко О.В.  Яценко О.М.