Постанова

від 23.01.2008 по справі 11/469/07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/469/07

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 23 січня 2008 р.                                                                                    № 11/469/07  

          Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:  

          Козир Т.П.- головуючого, Мележик Н.І., Самусенко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу ПП "Маркін" на постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2007 року у справі за позовом Вільнянського районного споживчого товариства Запорізького обласного споживчого союзу до ПП "Маркін", третя особа –АБ "ТАС-Бізнесбанк", про витребування майна з чужого незаконного володіння,

У С Т А Н О В И В:

          У червні 2007 року до господарського суду звернулось Вільнянське районне споживче товариство Запорізького обласного споживчого союзу з позовом до ПП "Маркін" про витребування з незаконного володіння недобудованої будівлі сітроцеху літ. М, що розташована за адресою: м.Вільнянськ, вул. Шевченка,77.

          До винесення рішення у справі позивач уточнив позовні вимоги та просив суд: визнати право власності на будівлю сітроцеху літ. М, розташовану  за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 77 за Вільнянським районним споживчим товариством Запорізького обласного споживчого союзу; витребувати з незаконного володіння ПП “Маркін” недобудовану  будівлю сітроцеху літ. М, що розташована за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 77 та зобов'язати відповідача передати недобудовану будівлю сітроцеху літ М., що розташована за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 77.  

          Рішенням господарського суду Запорізької області від 27 серпня 2007 року у в позові відмовлено.

          Рішення суду мотивовано тим, що відповідач є добросовісним набувачем спірного майна, всі будівлі хлібокомбінату, у т.ч. недобудована  будівля сітроцеху літ. М, становлять єдиний комплекс хлібокомбінату, мають спільне  господарське призначення і розташовані на одній земельній ділянці.

З цих підстав суд дійшов висновку, що правові підстави для застосування п. 3 ч.1 ст. 388 Цивільного кодексу України відсутні.

Також суд першої інстанції прийшов до висновку, що минув строк позовної давності для подачі позову про витребування з чужого незаконного володіння об'єкту нерухомості.

Постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2007 року апеляційну скаргу Вільнянського районного споживчого товариства Запорізького обласного споживчого союзу на рішення господарського суду Запорізької області від 27 серпня 2007 року задоволено. Оскаржуване рішення скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено в повному обсязі. Визнано право власності на недобудовану будівлю сітроцеху літ. М, розташовану  за адресою: Запорізька область, м.Вільнянськ, вул. Шевченка, 77 за Вільнянським районним споживчим товариством Запорізького обласного споживчого союзу, витребувано з незаконного володіння ПП “Маркін” недобудовану  будівлю сітроцеху літ. М, що розташована за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 77, та зобов'язано ПП “Маркін” передати Вільнянському районному споживчому товариству Запорізького обласного споживчого союзу недобудовану будівлю сітроцеху літ М., що розташована за адресою: Запорізька область, м. Вільнянськ, вул. Шевченка, 77.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2007 року, а рішення господарського суду Запорізької області від 27 серпня 2007 року залишити в силі.

Стверджує, що судом апеляційної інстанції неправильно застосовано положення 267, 328, 330, 331 ЦК України та порушено приписи ст. 43 ГПК України.

Представники позивача та третьої особи в судове засідання не з'явились, про причини неявки суд не повідомили.

Від ПП “Маркін” надійшла телеграма про розгляд справи без участі представника ПП "Маркін".

Враховуючи, що про час і місце слухання справи сторони повідомлені належним чином та беручи до уваги клопотання ПП “Маркін”, суд вважає за можливе розглянути касаційну скаргу за їх відсутності.

Обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до положень ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Судами встановлено, що 11 вересня 2001 року виконавчим комітетом Вільнянської міської ради оформлено рішення № 200 “Про визнання права власності на хлібокомбінат по вул. Шевченка,77”.

Відповідно до Додатку №1 до цього Рішення у власність Вільнянському районному споживчому товариство Запорізького обласного споживчого союзу передавалось нерухоме майно хлібокомбінату, в тому числі і недобудована будівля сітроцеху літ. М.

На підставі вищевказаного рішення, Вільнянською міською радою видане свідоцтво на право власності № 41, яке зареєстроване Запорізьким міжміським бюро технічної інвентаризації.

Листом від 19 жовтня 2006 року № 107 позивач звернувся до Виконавчого комітету Вільнянської міської ради щодо оформлення права власності на незавершений будівництвом  сітроцех літ. М.

Листом № 04/935 від 31 жовтня 2006 року Виконавчий комітет Вільнянської міської ради повідомив Вільнянське районне споживче товариство, що право власності на незавершений будівництвом сітроцех за адресою: м. Вільнянськ вул. Шевченка, 77 оформити неможливо, у зв'язку з тим, що згідно переліку майна, переданого у власність Приватному підприємству “Маркін” відповідно до договору купівлі-продажу майнового комплексу хлібокомбінату, розташованого у м. Вільнянськ пл. вул. Шевченка, 77, укладеного між Акціонерним банком “Муніципальний” та Приватним підприємством “Маркін” від 31 березня 2004 року р/№ 401, незавершений будівництвом сітроцех літ. М було передано у власність Приватному підприємству “Маркін”.

Крім того, судом апеляційної інстанції встановлено, що 24 грудня 2001 року між позивачем та споживчим товариством “Відродження" було укладено договір купівлі-продажу хлібокомбінату, що знаходиться за адресою: Запорізька обл., м. Вільнянськ, вул. Шевченко, 77, за яким позивачем було передано у власність Споживчому товариству “Відродження" конкретно визначені будівлі хлібокомбінату, за виключенням недобудованої будівлі сітроцеху літ. М.

24 січня 2002 року споживче   товариство   “Відродження"  оформило   в   АБ “Муніципальний” кредитний договір №КР10-2002 та договір застави майна хлібокомбінату №ДЗ11-02 від 25 січня 2002  року.

У зв'язку з неповерненням кредиту нотаріусом було вчинено на договорі застави виконавчий напис на суму 467370грн.87коп, на підставі якого відділом державної виконавчої служби Вільнянського району було відкрито виконавче провадження.

25 лютого 2004 року на підставі затвердженого районним відділом Державної виконавчої служби Вільнянського районного управління юстиції Запорізької області акту прийому-передачі та згідно з порядком, передбаченим для виконання судових рішень, АКБ “Муніципальний” отримав заставлене майно у власність.

Судом встановлено, що згідно акту прийому-передачі майна в рахунок погашення боргу АБ “Муніципальний” було передано у власність цілісний майновий комплекс хлібокомбінату згідно акту опису і арешту майна, у переліку якого також була відсутня недобудована будівля сітроцеху за літ. М.

Судами також встановлена та обставина, що 31 березня 2004 року між АКБ “Муніципальний” та Приватним підприємством “Маркін” був     укладений договір купівлі-продажу вищезазначеного комплексу хлібокомбінату.

Даний договір було посвідчено нотаріально. Відповідно до переліку майна, що передається у власність приватному підприємству “Маркін” за договором купівлі-продажу від 31.03.2004 року і який є додатком №2 до цього Договору, приватному підприємству  “Маркін” передавалося все нерухоме майно хлібокомбінату, а також обладнання і недобудована  будівля  сітроцеху літ.  М.

Відтак вбачається, що позивач не передавав спірний об'єкт споживчому товариству “Відродження" за договором купівлі-продажу від 24.12.2001 року, а останній, відповідно, не передавав його в заставу АБ “Муніципальний”.

Отже, не прослідковується причинно-наслідковий зв'язок у переході прав на спірну недобудовану  будівлю  сітроцеху літ.  М. до приватного підприємства  “Маркін”.

Вищенаведене та встановлені судами обставини свідчить, що суд апеляційної інстанції прийшов до підставного висновку про те, що недобудована  будівля  сітроцеху літ.  М. неправомірно та не з волі позивача вибула з його володіння та, одночасно, дає підставу стверджувати про неможливість застосування до правовідносин, що склалися, положень ч. 2 ст. 388 ЦК України стосовно неможливості витребування у приватного підприємства  “Маркін” спірного майна.

Статтею 328 ЦК України встановлено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відтак, суд апеляційної інстанції правильно застосував до спірних правовідносин положення п.3 ч. 1 ст. 388 ЦК України, якими встановлено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала право його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наведене, в свою чергу, спростовує доводи, викладені в касаційній скарзі.

Що стосується доводів касаційної скарги щодо пропуску позивачем трирічного строку позовної давності, то вони спростовуються постановою Запорізького апеляційного господарського суду.

Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач про порушення своїх прав дізнався лише у жовтні 2006 року з листа Виконавчого комітету Вільнянської міської ради № 04/935 від 31 жовтня 2006 року.

Посилання заявника на те, що позивачеві було відомо про порушення його права з моменту продажу будівель та майна хлібокомбінату споживчому товариству “Відродження”, тобто з 2001 року, до уваги судом не приймаються, оскільки судом встановлено, що за договором купівлі-продажу споживчому товариству “Відродження” спірне майно не передавалось.

Відтак, суд апеляційної інстанції підставно дійшов до висновку, що в розумінні ст. 261 ЦК України трирічний строк позовної давності позивачем пропущено не було.

Отже, беручи до уваги вищевикладене та враховуючи те, що суд апеляційної інстанції повно та всебічно встановив всі дійсні обставини справи, Вищий господарський суд України знаходить висновки, викладені в оскаржуваній постанові, законними та не вбачає підстав для її скасування.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117 - 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 16 жовтня 2007 року – без зміни.

Головуючий                                                                           Т. Козир

Судді                                                                              Н. Мележик      

                                                                                              С. Самусенко