Ухвала

від 02.08.2022 по справі 947/29155/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/29155/21

Провадження № 1-кс/947/6402/22

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.08.2022 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні в м. Одесі клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна та передачу його Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в рамках кримінального провадження №32020160000000036 від 15.05.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 являючись директором ТОВ «Граніт-001» (ЄДРПОУ 42751872)у грудні 2019 року одержавши на поточний рахунок підприємства № НОМЕР_1 відкритий в ПАТ «МТБ Банк» (МФО 328168) від ДП «Дороги Прикарпаття» (ЄДРПОУ 42753775), Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області (ЄДРПОУ 5384560) бюджетні грошові кошти у сумі 58 040 651,2 грн, в тому числі податок на додану вартість (ПДВ) 9 673 441,87 грн за надані послуги з капітального ремонту дорожнього покриття, з метою ухилення від сплати податків умисно не відобразив податкові зобов`язання з податку на додану вартість на вказану суму у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2019 року, яку 20.01.2020 підписав своїм електронним цифровим підписом, поставив електронну цифрову печатку ТОВ «Граніт-001» та подав до ГУ ДПС в Одеській області, Южненське управління, Лиманська ДПІ (Лиманського району) за № 9332105365, а також не відобразив податкові зобов`язання з ПДВ в Уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок за грудень 2019 року та додатку № 5 до нього, які 31.01.2020 підписав своїм електронним цифровим підписом, поставив електронну цифрову печатку ТОВ «Граніт-001» і подав до ГУ ДПС в Одеській області, Южненське управління, Лиманська ДПІ (Лиманського району) за № 9011055373, що призвело до заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає сплаті до державного бюджету за грудень 2019 року у сумі 3 382 355 грн (9 673 441,87 6 291 087 (від`ємне значення)).

Продовжуючи свій єдиний злочинний намір направлений на умисне ухилення від сплати податків ОСОБА_4 являючись директором

ТОВ «Граніт-001» у червні - грудні 2020 року одержавши на поточний рахунок ТОВ «Граніт-001» № НОМЕР_1 відкритий в ПАТ «МТБ Банк» (МФО 328168) від Крижанівської сільської ради Лиманського району Одеської області (код ЄДРПОУ 5384560), ДУ «Місцеві дороги Херсонщини» (ЄДРПОУ 43538115), Долинівської сільської ради Арцизького району Одеської області (ЄДРПОУ 20997299) та ДП «Служби місцевих автомобільних доріг» (ЄДРПОУ 42641417) бюджетні грошові кошти у сумі 129 359 258,64 грн, в тому числі податок на додану вартість (ПДВ) 21 559 876,44 грн за надані послуги з капітального ремонту дорожнього покриття, з метою ухилення від сплати податків умисно не відобразив податкові зобов`язання з податку на додану вартість на вказану суму у податкових деклараціях з податку на додану вартість за червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2020 року

В результаті вищевказаних умисних, протиправних дій директора ТОВ «Граніт-001» ОСОБА_4 , до бюджету держави не сплачено податок на додану вартість вказаного підприємства за звітні (податковий) період грудень 2019 року та червень-грудень 2020 року на загальну суму 27 559 360,4 грн., що є коштами у особливо великих розмірах, так як вказана сума більш ніж у 15 000 разів перевищує установлений законом неоподаткований мінімум доходів громадян.

ОСОБА_4 30.06.2021 повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 212, ч.1 ст.366 КК України.

У подальшому 16.07.2021 ОСОБА_4 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч.1 ст.366 КК України

В ході подальшого досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 є єдиним власником підприємства ТОВ «Граніт-001» (ЄДРПОУ 42751872) з часткою у статутному капіталі 100%, який становить 10010000,00 грн.

Оскільки ОСОБА_4 відомо про здійснення відносно нього кримінального провадження та повідомлення йому про підозру, він обізнаний про суму спричинених збитків та запровадження санкцій РНБО у разі ненакладення арешту на вказане майно існують ризики його зникнення, втрати, переоформлення на інших осіб, виведення статутного капіталу, пошкодження або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню і в подальшому призвести до несплати відповідних податків та відшкодування шкоди у даному кримінальному провадженні, конфіскації майна та інше.

Вказане майно може у майбутньому підлягати конфіскації як виду покарання та відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення.

Тому, з метою збереження речових доказів, подальшого забезпечення сплати податків, відшкодування шкоди, завданої державі, а також можливої конфіскації майна необхідно накласти арешт з подальшою передачею майна в управління Національного агентства з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав.

Дослідивши подане клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Положеннями ст.ст.2,7 КПК України, визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно, в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно зКонституцією УкраїнитаЗаконом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна,інакше як в інтересах суспільства іна умовах,передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до ч. 1ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч. 2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно ч. 3 ст. 172 КПК України, слідчий суддя, суд, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повертає його прокурору, цивільному позивачу та встановлює строк в сімдесят дві години або з урахуванням думки слідчого, прокурора чи цивільного позивача менший строк для усунення недоліків, про що постановляє ухвалу.

Слідчим суддею встановлено, що подане прокурором клопотання про арешт майна не відповідає вимогам ст. 171 КПК України.

Так, прокурором, при складанні клопотання про накладення арешту на майно, не дотримані вимоги ч. 2 ст. 171 КПК України, оскільки у клопотанні не зазначені підстави і мета відповідно до положень статті 170 цього Кодексу, та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна. Прокурор у клопотанні лише формально посилається на норми законодавства, при цьому не конкретизуючи та необгрунтовуючи необхідність у накладенін арешту на корпоративні права.

Крім того, як вбачається з клопотання, в якості обґрунтування поданого клопотання, прокурор зазначає про те, що накладення арешту на майно необхідне з метою збереження речових доказів.

Разом з тим, згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Прокурором не зазначено та необґрунтовано, що майно відповідає хоча б одному із вищевказаних критеріїв.

В частині передачі майна до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, слідчий суддя зазначає, що за визначенням, наведеним у ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», агентство є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави, та/або з управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні чи у справі про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави або які конфісковано у кримінальному провадженні чи стягнено за рішенням суду в дохід держави внаслідок визнання їх необґрунтованими.

У зв`язку з тим, що на даний час на майно арешт не накладений, слідчий суддя не вирішує питання щодо передачі майна до Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Беручи до уваги викладені обставини у сукупності, на думку слідчого судді, подане клопотання про арешт майна підлягає поверненню прокурору, для належного оформлення відповідного клопотання, з належним зазначенням та відповідним обґрунтуванням необхідності дії вказаного заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна в рамках такого кримінального провадження.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Клопотання прокурора відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_3 про арешт майна та передачу його Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів в рамках кримінального провадження №32020160000000036 від 15.05.2020 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України повернути прокурору.

Встановити строк для усунення недоліків в сімдесят дві години.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1