Ухвала

від 14.07.2023 по справі 947/29155/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/29155/21

Провадження № 1-кс/947/8724/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2023 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання старшого слідчогоСУ ГУНПв Одеськійобласті, ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження за №32020160000000036 від 15.05.2020року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з клопотання про арешт майна, Слідчим управлінням Головного управління Головного управління Національної поліції, за процесуального керівництва Одеської обласної прокуратури, здійснюється досудове розслідування у кримінальному проваджені №32020160000000036 від 15.05.2020року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_6 та з іншими невстановленими у теперішній час особами, з корисливих мотивів ОСОБА_6 , які полягали у неповерненні раніше отриманих в борг грошових коштів, маючи єдиний умисел, спрямований на організацію внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи, завідомо неправдивих відомостей, а також організації подання для проведення такої реєстрації документів, які містять завідомо неправдиві відомості, посягаючи на встановлений законодавством України порядок здійснення підприємницької діяльності та державної реєстрації суб`єктів підприємницької діяльності, у січні 2019 року та липні 2020 року, здійснив організацію внесення в документи, які відповідно до закону подаються для проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Граніт-001» (ЄДРПОУ 42751872), завідомо неправдивих відомостей, які у подальшому подано для проведення державної реєстрації.

У подальшому, ОСОБА_5 ймовірно організувавши вчинення вищевказаного злочину, з використанням ТОВ «Граніт-001», за попередньою змовою з ОСОБА_6 організував умисне ухилення від сплати податків, за попередньою змовою групою осіб, що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, що призвело до фактичного ненадходження до бюджету коштів в особливо великих розмірах.

Так, ОСОБА_5 із залученням інших у теперішній час невстановлених осіб та ОСОБА_6 як директора ТОВ «Граніт-001», за попередньою змовою з останніми, у червні грудні 2020 року одержавши на поточний рахунок ТОВ «Граніт-001» бюджетні грошові кошти у сумі 129 359 258,64 грн, в тому числі податок на додану вартість (ПДВ) 21 559 876,44 грн за надані послуги з капітального ремонту дорожнього покриття, у податкових деклараціях з податку на додану вартість за вказані періоди та додатків № 5 до них невідобразили загальну суму коштів, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 120 179 308,93 грн (129 359 258,64 грн - 9 179 949,71 грн відображених (задекларованих) та податкові зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 20 029 884,83 грн (21 559 876,44 грн - 1 529 991,61 грн задекларованих та сплачених).

В результаті вищевказаних умисних, протиправних дій ОСОБА_6 та ОСОБА_5 , до бюджету держави не сплачено податок на додану вартість вказаного підприємства за звітні (податкові) періоди грудень 2019 року та червень-грудень 2020 року на загальну суму 23 412 239, 83 грн. (3 382 355+20 029 884,83), що є коштами у особливо великих розмірах, так як вказана сума більш ніж у 15 000 разів перевищує установлений законом неоподаткований мінімум доходів громадян.

ОСОБА_5 23.06.2023 заочно повідомлено про підозру у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України.

У квітні 2021 року Президент України підписав Указ про припинення громадянства ОСОБА_5 на підставі пункту 26 ст. 106 Конституції України та ст. 17 і 19 ЗУ «Про громадянство України». ОСОБА_5 перебуває у розшуку органами СБУ з 27.10.2020 та на даний час знаходиться у російській федерації.

Відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.04.2021 введеного в дію Указом Президента України від 21.04.2021 №169/2021 стосовно ОСОБА_5 застосовано на три роки персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), серед іншого, щодо блокування активів, запобігання виведенню капіталів за межі України.

Крім того, в ході досудового розслідування, 06.07.2023 проведено обшук за місцем реєстрації ОСОБА_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 в ході якого виявлено та вилучено:

- оригінал наказу № 5-к від 30.04.2013 про вступ на посаду директора ТОВ «СПМК-17» ОСОБА_5 ;

- оригінал протоколу загальних зборів ТОВ «СПМК-17» від 29.04.2013;

- оригінал рішення № 31/03 ТОВ «СПМК-17» від 31.03.2023;

- оригінал статуту ТОВ «СПМК-17» в редакції від 10.01.2019;

- оригінал рішення № 01/08 ТОВ «СПМК-17» від 28.08.2020;

- оригінал рішення № 10/01 ТОВ «СПМК-17» від 10.01.2019;

- оригінал довідки щодо відкритих ТОВ «СПМК-17» рахунків у ПАТ «МТБ Банк»;

- копія довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_5 з додатком;

- 3 печатки ТОВ «СПМК-17»;

07.07.2023 року постановою слідчого вилучене майно було визнано речовими доказами в рамках означеного кримінальному провадження.

Підставою для арешту вказаного майна є сукупність підстав та розумних підозр вважати, що виявлене під час вищевказаного обшуку майно має доказове значення. Метою арешту вказаного майна є збереження речових доказів у кримінальному провадженні, які мають важливе значення для досудового розслідування.

Таким чином, з метою збереження вилученого майна, яке визнано слідчим речовими доказами, сторона обвинувачення звертається до слідчого судді з вказаним клопотанням про арешт майна.

В судове засідання прокурор та слідчий не з`явилися, проте від слідчого до суду надійшла заява про розгляд даного клопотання без його участі.

Власник майна ОСОБА_7 у судове засідання не з`явився, про час та дату судового засідання був повідомлений належним чином за допомогою телефонного зв`язку, що підтверджується долученим до клопотанням рапортом слідчого із додатками.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

За огляду на норми кримінального процесуального законодавства, а також враховуючи наявність від слідчого заяви про розгляд даного клопотання за його відсутності, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду даного клопотання за відсутності власника вилученого майна, а також слідчого та прокурора.

Дослідивши подане клопотання та долучені в його обґрунтування матеріали, врахувавши положення ч. 1 ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Як вбачається з ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправних шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Слідчим суддею встановлено, що органом досудового розслідування на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках даного кримінального провадження, за фактом можливого вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 27 ч. 3 212, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України.

Як вбачається з матеріалів поданого клопотання в ході проведення санкціонованого обшуку за місцем реєстрації ОСОБА_5 було вилучено майно, яке може містити на собі відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження, в зв`язку з чим таке майно відповідає категорії речових доказів, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від 07.07.2023 року, а отже, вилучене майно потребує збереження, в цілях їх подальшого дослідження та проведення відповідних експертних досліджень.

Відтак, метою накладення арешту майна в рамках даного кримінального провадження є необхідність забезпечення збереження речових доказів (п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України).

При цьому, відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Оскільки з наведених міркувань вбачається, що арешт майна є необхідним в цілях забезпечення збереження майна (документів та печаток), яке може бути використано в якості речового доказу, на думку слідчого судді, не застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження об`єктивно може призвести до їх знищення або ж переховування, так як очевидно, що оскільки такі речі можуть містити відповідну доказову інформацію, яка в свою чергу може свідчити про ймовірну причетність до вчинення кримінально-протиправних дій конкретних осіб, останні не зацікавлені у її отриманні органом досудового розслідування.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

При цьому, на досягнення завдань кримінального провадження в цілому, й повинні спрямовуватися в рамках відповідного кримінального провадження ті чи інші заходи забезпечення кримінального провадження, зокрема.

Відтак, з метою й забезпечення досягнення означених завдань кримінального провадження в цілому (ч. 1 ст. 2 КПК України), крім того наявна необхідність в накладенні арешту майна на зазначені у клопотанні документи та печатки.

Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. the United Kingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавлених осіб, пов`язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності окремої особи, адже досягнення мети збереження речового доказу неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.

Слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів, зацікавлені особи в порядку ст. 174 КПК України мають процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.

За таких обставин, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість клопотання та необхідність накладення арешту на майно, оскільки надані стороною обвинувачення матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на згадане майно та на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна, з метою забезпечення кримінального провадження, при цьому на даній стадії слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної особи або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що надані суду матеріали є достатніми для застосування в рамках даного кримінального провадження заходів забезпечення кримінального провадження, одним з яких є арешт майна.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 170, 171, 172, 173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчогоСУ ГУНПв Одеськійобласті, ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна в рамках кримінального провадження за №32020160000000036 від 15.05.2020року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27 ч. 2 ст. 205-1, ч. 3 ст. 27 ч. 3 ст. 212, ч. 3 ст. 27 ч. 1 ст. 366 КК України задовольнити.

Накласти арешт з забороною користування та розпорядження на майно, виявлене та вилучене 06.07.2023 року в ході обшуку за місцем реєстрації ОСОБА_5 , а саме за адресою: АДРЕСА_1 , а саме:

- оригінал наказу № 5-к від 30.04.2013 про вступ на посаду директора ТОВ «СПМК-17» ОСОБА_5 ;

- оригінал протоколу загальних зборів ТОВ «СПМК-17» від 29.04.2013;

- оригінал рішення № 31/03 ТОВ «СПМК-17» від 31.03.2023;

- оригінал статуту ТОВ «СПМК-17» в редакції від 10.01.2019;

- оригінал рішення № 01/08 ТОВ «СПМК-17» від 28.08.2020;

- оригінал рішення № 10/01 ТОВ «СПМК-17» від 10.01.2019;

- оригінал довідки щодо відкритих ТОВ «СПМК-17» рахунків у ПАТ «МТБ Банк»;

- копія довідки про реєстрацію місця проживання ОСОБА_5 з додатком;

- 3 печатки ТОВ «СПМК-17»;

Виконання ухвалипокластинастаршого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1