Рішення

від 04.08.2022 по справі 925/397/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

05 серпня 2022 року м. Чернігівсправа № 925/397/22

Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агробізнес»,

код ЄДРПОУ 37022936, вул. Будівельників, 1, м. Рівне, 33016

Відповідач: Фермерське господарство «ТМД Андріївське»,

код ЄДРПОУ 34370799, вул. Травнева, буд. 7, с. Андріївка, Городнянський район, Чернігівська область, 15123

Предмет спору: про стягнення 182 471,50 грн,

ПРЕДСТАВНИКИ СТОРІН:

не викликались

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Агробізнес» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Фермерського господарства «ТМД Андріївське» про стягнення 182 471,50 грн заборгованості, з яких 128 379,68 грн заборгованості за поставлений товар, 12 236,52 грн пені, 16 179,36 грн - 25% річних та 25 675,94 грн штрафу.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 17.05.2022 матеріали справи № 925/397/22 передано за підсудністю до Господарського суду Чернігівської області.

У зв`язку з недодержанням позивачем вимог, викладених у ст. 162, 164 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 20.06.2022 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків.

Ухвалою суду від 22.06.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Також ухвалою від 22.06.2022 встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, а саме:

- відповідачу - п`ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами;

- позивачу - п`ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду та відповідачу відповіді на відзив з доданими до неї документами;

- відповідачу - п`ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду та позивачу заперечень з доданими до них документами.

Ухвала суду від 22.06.2022 була надіслана одержувачу ТОВ «Захід Агробізнес» в його електронний кабінет та доставлена 22.06.2022 о 17:23, про що складено відповідну довідку.

Крім того, 27.06.2022 копія ухвали від 22.06.2022 була направлена на електронні адреси позивача та відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно, які містяться у матеріалах справи.

28.06.2022 на електронну пошту суду від відповідача надійшло клопотання про направлення процесуальних документів на його електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2

Частиною 2 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником.

Відповідно до ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Згідно зі ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Стаття 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначає, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Приписами ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Отже, створення електронного документа завершується накладенням електронного цифрового підпису його автора та надає електронному документу статусу оригіналу.

Судом встановлено, що надіслане відповідачем електронною поштою клопотання не підписане електронним цифровим підписом (далі - ЕЦП), про що відділом документального забезпечення (канцелярією) суду на роздрукованому примірнику зазначеного клопотання проставлено відповідний штамп.

Оскільки клопотання подане через електронну пошту та не скріплене електронним цифровим підписом, то воно не вважається таким, що підписане відповідачем.

Відповідно до ч. 4 ст. 170 Господарського процесуального кодексу України суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.

Крім того, згідно п. 59 Розділу 4 «Перехідні положення» Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджене Рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 № 1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС процесуальні та інші документи можуть подаватися до суду в електронній формі з використанням офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти, з якої надійшли документи, засвідчені кваліфікованим електронним підписом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що клопотання ФГ «ТМД Андріївське» про направлення процесуальних документів на його електронну пошту, яке 28.06.2022 електронною поштою надійшло до суду, підлягає поверненню заявнику без розгляду.

Оскільки зазначене клопотання надійшло електронною поштою, його роздруківка залишається в матеріалах справи.

29.06.2022 на електронну пошту суду від відповідача (з електронної адреси ІНФОРМАЦІЯ_2) надійшло підписане ЕЦП клопотання про направлення процесуальних документів на його електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_2

29.06.2022 суд повторно направив копію ухвали суду від 22.06.2022 на електронну адресу відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_2

Відповідно до ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Отже, суд виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі та встановлення йому строків для подання заяв по суті, оскільки направив копію ухвали від 22.06.2022 на його офіційну електронну адресу (ІНФОРМАЦІЯ_2), про яку він зазначив у відповідному клопотанні.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 по справі № 761/14537/15-ц.

Таким чином, останнім днем строку для подання ним відзиву є 14.07.2022.

Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов за договором поставки №109н-ДО-21 від 21.04.2021 в частині своєчасної оплати за поставлений товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 128 379,68 грн, на яку позивачем нараховано 12 236,52 грн пені, 16 179,36 грн - 25% річних та 25 675,94 грн штрафу.

Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.

Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.

12.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Захід Агробізнес» (далі - Постачальник) та Фермерським господарством «ТМД Андріївське» (далі - Покупець) було укладено договір поставки №109-н-ДО-21 (далі - Договір) (а.с. 7-9).

Відповідно до п. 1.1 Договору за цим Договором Постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлений строк Покупцеві засоби захисту рослин, мікродобрива, насіння сільськогосподарських культур та/або іншу продукцію (надалі - товар), а Покупець зобов`язується прийняти товар та сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 2.1 Договору загальна кількість та асортимент товару, що підлягає поставці, його часткове співвідношення, строк поставки й інші умови визначаються специфікаціями (додатками до цього Договору), які є невід`ємною частиною цього Договору.

За умовами п. 4.1, 4.2, 4.3 Договору ціна товару та загальна вартість Товару вказується в специфікаціях. Оплата товару здійснюється Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів у національній валюті платіжним дорученням на зазначений в кінці тексту Договору розрахунковий рахунок Постачальника. Оплата товару здійснюється з урахуванням положень п. 4.4 даного Договору.

У п. 4.4 Договору сторони домовились визначати еквівалент ціни та загальної вартості товару в іноземній валюті (в доларах США або Євро, що вказується в Специфікаціях). Еквівалент ціни товару в доларах США/Євро визначається шляхом ділення ціни товару згідно специфікацій в гривнях на курс продажу долара США/Євро на Міжбанківському валютному ринку України (МВРУ) до української гривні на дату, що передує даті укладання (підписання) сторонами відповідної специфікації.

Ціна товару, що постачається на умовах попередньої оплати, визначається шляхом множення еквівалента ціни товару в доларах США/Євро на курс продажу долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку на дату, що передує даті фактичної оплати.

Сторони погодились, що сума в гривнях, яку Покупець повинен сплатити Постачальнику як оплату вартості товару, що поставлений на умовах товарного кредиту (попередньої оплати та кредиту), визначається шляхом множення грошового еквівалента вартості товару в доларах США/Євро на курс продажу долара США/Євро на міжбанківському валютному ринку до української гривні, на дату, що передує даті здійснення такої оплати.

При цьому курс продажу долара США/Євро на МВРУ визначається виходячи із середнього курсу продажу долара США/Євро, опублікованого на сайті: http://finance.ua/ua/currency/#interbank.

Положення цього пункту 4.4 застосовуються при збільшенні курсу продажу долара США/Євро на МВРУ до гривні на 1 і більше % (різниця між курсом, що зазначений у специфікації, та курсом, що діє на момент здійснення оплати за товар або на дату відвантаження товару, або у разі подачі позову до суду, на дату, що передує даті подачі позовної заяви) (п. 4.5 Договору).

Відповідно до п. 6.4.1 Договору у випадку порушення термінів або умов оплати товару Покупець зобов`язаний на вимогу Постачальника сплатити останньому пеню від суми простроченого або неналежно здійсненого платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочення, а також проценти на суму прострочення згідно ст. 625 Цивільного кодексу України у розмірі 25% річних.

Сторони домовились, що стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання грошових зобов`язань за даним Договором не припиняється строком, визначеним п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, і здійснюється до моменту повного розрахунку, а строк позовної давності щодо стягнення таких санкцій відповідно до положень ст. 259 Цивільного кодексу України продовжується до трьох років (п. 6.5 Договору).

Згідно з п. 6.8 Договору за невиконання чи/або неналежне виконання даного договору Покупець сплачує Постачальнику штраф в розмірі 20% від суми заборгованості.

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і є укладеним на строк до 31.12.2021, а щодо невиконаних до цього дня зобов`язань та відповідальності - до повного їх виконання (п. 9.5 Договору).

На виконання умов Договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 160 474,60 грн, що підтверджується видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, а саме:

- відповідно до видаткової накладної №2590 від 16.04.2021 та товарно-транспортної накладної №З-2590 від 16.04.2021 (а.с. 12, 14) позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 147 101,72 грн. У специфікації №З-00001662 від 12.04.2021 зазначені порядок оплати за цей поставлений товар, а саме: попередня авансова оплата 20% - до 12.04.2021, кінцева оплата 80% - до 31.10.2021, та курс продажу долара США на МВРУ - 27,93 (а.с 10);

- відповідно до видаткової накладної №4777 від 25.05.2021 та товарно-транспортної накладної №З-4777 від 25.05.2021 (а.с. 13, 15) позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 13 372,88 грн. У специфікації №З-00002811 від 13.05.2021 зазначені порядок оплати за цей поставлений товар, а саме: попередня авансова оплата 20% - до 20.05.2021, кінцева оплата 80% - до 20.08.2021, та курс продажу долара США на МВРУ - 27,64.

Як зазначає позивач, відповідач частково сплатив йому кошти за поставлений товар у загальному розмірі 32 094,92 грн, а отже заборгованість останнього становить 128 379,68 грн.

У позовній заяві позивач зазначив, що станом на дату подання позову положення п. 4.4 Договору щодо перерахунку вартості товару ним не застосовувались.

Позивач надав акт звірки взаєморозрахунків за період з 12.04.2021 по 04.05.2022, відповідно до якого заборгованість відповідача перед позивачем становить 128 379,68 грн, проте вказаний акт звірки не підписаний відповідачем (а.с. 16).

Доказів сплати заборгованості у розмірі 128 379,68 грн відповідач суду не надав.

Оцінка суду.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо заявленої до стягнення суми основної заборгованості.

Як встановив суд, позивач на виконання умов Договору поставив відповідачу товар на загальну суму 160 474,60 грн, який останній оплатив частково у розмірі 32 094,92 грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем становить 128 379,68 грн.

Оскільки відповідач у порушення ст. 525, 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не сплатив позивачу кошти за поставлений товар у розмірі 128 379,68 грн у встановлений Договором строк, господарський суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення пені та штрафу.

Враховуючи порушення відповідачем строків оплати вартості поставленого товару, позивач заявив до стягнення 12 236,52 грн пені, нарахованої за період з 01.11.2021 по 04.05.2022, та 25 675,94 грн штрафу.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17).

Сторони у Договорі передбачили господарсько-правову відповідальність за порушення умов Договору у вигляді сплати неустойки - пені та штрафу.

За перерахунком суду, з урахуванням визначеного позивачем періоду, загальний розмір пені становить 12 306,86 грн, а отже є більшим ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем.

При здійсненні перерахунку пені суд встановив, що позивач у зазначеному ним періоді, за який була нарахована пеня, неправильно обрахував загальну кількість днів, а саме зазначив меншу кількість днів за фактичну.

За приписами ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Оскільки суд розглядає справу в межах заявлених позивачем вимог та не може самостійно змінювати предмет позову, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, тобто у розмірі 12 236,52 грн.

Суд, здійснивши перевірку розрахунку штрафу, дійшов висновку про правильне його нарахування, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 25 675,94 грн штрафу є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявлених до стягнення 25% річних.

Позивач також просить стягнути з відповідача 16 179,36 грн - 25% річних за період з 01.11.2021 по 04.05.2021.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

За змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

За перерахунком суду, з урахуванням визначеного позивачем періоду, загальний розмір 25% річних становить 16 267,29 грн, а отже є більшим ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем, що також сталось внаслідок неправильного обрахунку загальної кількості, про що суд зазначив вище.

Відповідно до приписів ст. 14 Господарського процесуального кодексу України позовні вимоги в частині стягнення 25% річних підлягають задоволенню у заявленому позивачем розмірі, тобто у розмірі 16 179,36 грн.

Висновки суду.

Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.

За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з`ясовано усі питання, винесені на його розгляд.

За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Отже, стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 2 737,07 грн.

Згідно з ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

До позовної заяви позивач додав попередній розрахунок суми витрат на професійну правничу допомогу, розмір яких складає 15 000,00 грн, та зазначив, що остаточні витрати та додатки будуть подані відповідно до вимог ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Позивач надав договір про надання правової допомоги №1 від 04.01.2022, укладений з Адвокатським бюро «Стріли Валентина Микитовича», проте до ухвалення рішення суду остаточних витрат та додатків, про які зазначено у попередньому розрахунку судових витрат, суду не надав, про подання відповідних доказів після ухвалення такого рішення до закінчення розгляду справи (у спрощеному провадженні судові дебати не проводяться) не заявляв.

Відтак підстави для здійснення розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката у суду відсутні.

Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства «ТМД Андріївське» (код ЄДРПОУ 34370799, вул. Травнева, буд. 7, с. Андріївка, Городнянський район, Чернігівська область, 15123) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Агробізнес» (код ЄДРПОУ 37022936, вул. Будівельників, 1, м. Рівне, 33016) 128 379,68 грн заборгованості за поставлений товар, 12 236,52 грн пені, 16 179,36 грн - 25% річних, 25 675,94 грн штрафу та 2 737,07 грн витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Суддя В. В. Шморгун