Ухвала

від 03.08.2022 по справі 909/170/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 серпня 2022 року

м. Київ

cправа № 909/170/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Могил С.К. - головуючий (доповідач), Волковицька Н.О., Случ О.В.,

за участю секретаря судового засідання Мазуренко М.В.,

та представників:

прокуратури: Шекшеєва В.С.,

позивача: Федор М.М.. Григорський З.М. (присутні в режимі відеконференції),

відповідача: Красюк Н.І., Малета А.І. (присутній в режимі відеконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції спільну заяву Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" та Долинської міської ради

про затвердження мирової угоди

у справі № 909/170/20

за позовом Заступника керівника Калуської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Долинської міської ради

до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Долинанафтогаз"

про стягнення 3 068 113, 02 грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати,

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Калуської місцевої прокуратури (далі - прокурор) звернувся до суду в інтересах держави в особі Долинської міської ради (далі - Міськрада, позивач) з позовом до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Нафтогазовидобувного управління "Долинанафтогаз" (далі - ПАТ "Укрнафта", відповідач) про стягнення 3 068 113, 02 грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за використання земельної ділянки, з посиланням на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Позовна заява обґрунтовується тим, що відповідач у період з 01.01.2019 по 31.12.2019 без достатніх правових підстав фактично використовував земельну ділянку комунальної власності площею 21,0715 га, на якій розташовано належні відповідачу свердловини, внаслідок чого останній зберігає кошти, не сплачуючи орендної плати за користування земельною ділянкою без укладення договору оренди землі, тобто відбувається безпідставне збереження коштів у виді недоотриманої орендної плати за рахунок Міськради.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.10.2021 (суддя Полякова К.В.), залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.01.2022 (колегія суддів: Агрикова О.В. - головуючий, Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.), позов задоволений. Стягнуто з відповідача на користь позивача 3 068 113,02 грн безпідставно збережених коштів.

Судами обох інстанцій встановлено, що 14.07.2005 між Міськрадою (орендодавець) та ВАТ "Укрнафта" (орендар) було укладено договір оренди №2/5-1/77-ОР земельної ділянки площею 21,0715 га, кадастровий номер 2622010100:01:029:0001 (далі - спірна земельна ділянка) для обслуговування свердловин №102, №680, №108, №246, №292, №660, №250, №360, №291, №305, №40, які знаходяться в м. Долина, строком на 10 років. Додатковою угодою №1 від 15.07.2015 договір було продовжено ще на 2 роки

31.07.2017 відповідач повідомив позивача про намір повернути частину земельної ділянки площею 8,2724 га за договором оренди №2/5-1/77-ОР у зв`язку з тим, що на орендованій земельній ділянці, окрім належних відповідачу свердловин, знаходяться болота, чагарники, пасовища, присадибні ділянки, які не використовуються у господарській діяльності відповідачем, а також просив надати дозвіл на виготовлення нової технічної документації із землеустрою та укласти новий договір оренди земельної ділянки площею 12,7991 га.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.07.2018 у справі № 910/23506/17, яке набрало законної сили, відмовлено у задоволенні позову Міськради до ПАТ "Укрнафта" про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки та відмовлено у задоволенні зустрічного позову ПАТ "Укрнафта" до Міськради про визнання припиненим договору оренди земельної ділянки №2/5-1/77-ОР від 01.07.2005. У межах цієї справи судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки між сторонами на новий строк після 2017 року не продовжений.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 23.12.2015 спірна земельна ділянка використовується відповідачем для обслуговування свердловин №102, №680, №108, №246, №292, №660, №250, №360, №291, №305, №40, площа земельної ділянки під забудовою становить 210715 кв.м., нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 14 701 585, 55 грн.

У період 2018-2019 років відповідач звертався до Міськради з проханням надати дозвіл на поділ спірної земельної ділянки та виготовлення нової технічної документації на земельну ділянку площею 12,7991 га. Втім відповідне рішення про поділ земельної ділянки відповідач не прийняв.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 року у справі № 300/177/20, яке набрало законної сили, визнано протиправною бездіяльність Міськради щодо неприйняття рішення по розгляду клопотання ПАТ "Укрнафта" про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки; зобов`язано Міськраду прийняти на пленарному засіданні рішення про надання згоди на розробку технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки.

Згідно з актом від 21.03.2019 № 148/0/92-19-ДК/142/АП/09/01/-19 перевірки дотримання вимог земельного законодавства, складеним ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області відповідно до статей 6, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", встановлено використання відповідачем спірної земельної ділянки площею 21,0715 га.

Відповідно до акту обстеження земельної ділянки від 21.03.2019 № 149/0/92-19-ДК/182/АО/10/01/-19, складеного ГУ Держгеокадастру в Івано-Франківській області, земельна ділянка використовується для відповідачем для обслуговування свердловин, частина земельної ділянки поросла чагарниками, кущами.

13.05.2020 відповідачем самостійно складено акт обстеження спірної земельної ділянки відповідно до якого на земельній ділянці знаходяться свердловини та об`єкти нерухомого майна відповідача, а саме: свердловини №102, №680, №108, №246, №292, №660, №250, №360, №291, №305, №40. Площа землі, яку відповідач використовує для розміщення та обслуговування вищевказаних свердловин, орієнтовно становить 12,7991 га. Із земельної ділянки площею 21,0715 га відповідач не використовує землю орієнтовною площею 8,2724 га, яка зайнята болотами, чагарниками, присадибними ділянками, кущами та лініями електропередачі АТ "Прикарпаттяобленерго".

Відповідно до висновку експертного дослідження від 17.09.2021 фактична площа частин спірної земельної ділянки, яку використовує відповідач, становить 2,4181 га; необхідна площа для обслуговування свердловин та іншого нерухомого майна - 3,8746 га; площа частин земельної ділянки, яку фактично займають інші суб`єкти господарювання (АТ "Прикарпаттяобленерго") - 0,0185 га; фактична площа частин земельної ділянки, яка є вільною від нерухомого та іншого майна відповідача - 18,6349 га.

Суди обох інстанцій, керуючись правовими висновками Великої Палати Верховного Суду в постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц та від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, зазначили, що спірні правовідносини за своєю суттю є кондикційними та врегульовані положеннями глави 83 ЦК України. Прокурор довів належними доказами факт безпідставного збереження коштів відповідачем у результаті використання земельної ділянки комунальної власності та правомірність здійснення розрахунку стягуваної суми безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за спірний період за користування земельною ділянкою.

Суди також зазначили, що спірна земельна ділянка сформована як об`єкт цивільних прав саме площею 21,0715 га, раніше перебувала в оренді відповідача для розміщення цього ж нерухомого майна, а тому для визначення розміру безпідставно збережених коштів слід враховувати площу всієї земельної ділянки, а не визначати площу тільки під об`єктами нерухомого майна, розташованими на земельній ділянці, як безпідставно вважає відповідач.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.

Скаржник мотивує подання касаційної скарги на підставі п.п. 1, 2, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України. В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на таке:

- суди не врахували висновки Верховного Суду про застосування ч. 1 ст. 1212 ЦК України, викладені у постановах від 13.07.2021 у справі №922/3208/19, від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 29.01.2019 у справі №922/3780/17, Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23.05.2018 у справі №629/4628/16-ц щодо необхідності з`ясування саме фактичної площі земельної ділянки, яку використовує відповідач для розміщення нерухомого майна;

- неправомірно набутим відповідачем майном є безпосередньо спірна земельна ділянка, яку позивач в порядку ст. 1212 ЦК України повернути не просить. Натомість грошові кошти були набуті відповідачем законно, в результаті господарської діяльності, а позивач мав право звернутися до відповідача з позовом про стягнення шкоди в порядку ст. 1166 ЦК України за фактичне користування тільки частиною земельної ділянки під нерухомістю. У зв`язку з чим наявні підстави для відступу від висновків Великої Палати Верховного Суду про застосування ст. 1212 ЦК України у постановах від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17;

- ураховане судами при вирішенні спору рішення Долинської міської ради від 30.05.2018 №1206-38/2018 було досліджено місцевим судом за власною ініціативою у публічному доступі в мережі Інтернет, що є порушенням приписів статей 74, 210 ГПК України щодо порядку збирання та дослідження доказів та є наслідком не врахування висновків Верховного Суду у постановах від 04.07.2019 у справі №908/1932/18, від 27.02.2020 у справі №911/806/17, від 11.02.2021 у справі №910/15958/19, від 09.09.2021 у справі №925/428/18, від 12.01.2022 у справі №454/1670/17, від 13.01.2022 у справі №10Б-921/1442/2013, від 11.06.2020 у справі №908/1083/19, від 07.01.2021 у справі №5023/9521/11, від 08.04.2021 у справі №916/191/20, від 08.07.2021 у справі № 922/3174/19 щодо застосування цих процесуальних норм.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.04.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 4 ч. 2 ст. 287 ГПК України.

29.07.2022 від позивача та відповідача до Верховного Суду надійшла спільна заява про затвердження мирової угоди. До заяви додано, зокрема, мирову угоду у справі №909/170/20, датовану 21.07.2022 та підписану від Міськради - Міським головою Дирівим І.Я., від ПАТ «Укрнафта» - в.о. начальника НГВУ «Долинанафтогаз» Мальчик О.В. (який діє на підставі довіреності від 20.06.2022 №01/01/07-557д, виданої Головою правління ПАТ «Укрнафта» Гезом О.В.) (далі - Мирова угода).

Положеннями Мирової угоди передбачено, зокрема, таке:

- ПАТ «Укрнафта» зобов`язується здійснити оплату Міськраді узгодженого між сторонами розміру безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за землю, розрахованої за період з 01.01.2019 по 31.06.2022 за земельну ділянку площею 21,0715 га кадастровий номер 2622010100:01:029:0001, за відсотковими ставками нормативної грошової оцінки землі, що діяли у відповідні роки на підставі рішень Міськради в загальній сумі 8 871 728,48 грн;

- сплата ПАТ «Укрнафта» безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 8 871 728,48 грн буде проводитись із розстроченням шляхом щомісячного внесення оплати рівними частинами по 211 231,63 грн до 20 числа місяця наступного за звітним, шляхом перерахування коштів на рахунок Міськради протягом періоду з 01.07.2022 по 31.12.2025;

- Міськрада у період з 01.01.2023 по 31.12.2032 зобов`язується не переглядати у бік збільшення відсоткові ставки орендної плати за землю для ПАТ «Укрнафта» (11.01 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами), визначені рішенням Міськради від 14.06.2022 №1592-20/2022.

Перевіривши доводи заяви про затвердження Мирової угоди, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у її затвердженні.

Частиною 7 ст.46 ГПК України передбачено право сторін укладати мирову угоду на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до частин 1, 2, 3 ст.192 ГПК мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на підставі взаємних поступок і має стосуватися лише прав та обов`язків сторін. У мировій угоді сторони можуть вийти за межі предмета спору за умови, якщо мирова угода не порушує прав чи охоронюваних законом інтересів третіх осіб. Сторони можуть укласти мирову угоду і повідомити про це суд, зробивши спільну письмову заяву, на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 3 ст.192 ГПК до ухвалення судового рішення у зв`язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз`яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежені представники сторін вчинити відповідні дії.

Укладена сторонами мирова угода затверджується ухвалою суду, в резолютивній частині якої зазначаються умови угоди. Затверджуючи мирову угоду, суд цією самою ухвалою одночасно закриває провадження у справі (ч.4 ст.192 ГПК України).

Суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо: 1) умови мирової угоди суперечать закону або порушують права чи охоронювані законом інтереси інших осіб, є невиконуваними; або 2) одну із сторін мирової угоди представляє її законний представник, дії якого суперечать інтересам особи, яку він представляє (ч.5 ст.192 ГПК України).

Тобто, для затвердження мирової угоди суду необхідно дослідити умови мирової угоди на предмет того, чи відповідають ці умови закону, чи не порушуються права або охоронювані законом інтереси інших осіб, чи не є такі умови невиконуваними, а також чи відповідають дії представників сторін мирової угоди інтересам осіб, яких вони представляють, оскільки порушення будь-якої з наведених вимог є безумовною підставою для відмови у затвердженні мирової угоди і, як наслідок, виключає закриття провадження у справі з цих підстав.

Дослідивши подану на затвердження Мирову угоду, Верховний Суд з`ясував, що її укладено сторонами та підписано уповноваженими представниками сторін. Умови Мирової угоди були затверджені рішенням Міськради від 21.07.2022 №1634-21/2022 «Про укладення мирової угоди, земельна ділянка площею 21,0715 га».

В той же час, відповідно до пункту 4 мирової угоди Долинська міська рада у період з 01.01.2023 року по 31.12.2032 року зобов`язується не переглядати у бік збільшення відсоткові ставки орендної плати за землю для ПАТ «Укрнафта» (11.01 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами) визначені рішенням Долинської міської ради від 14.06.2022 року №1592-20/2022 «Про встановлення ставок орендної плати за земельні ділянки комунальної власності на території Долинської міської ТГ».

Колегія суддів звертає увагу, що спір у даній справі стосується стягнення безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати за використання земельної ділянки, тобто спір у справі виник у зв`язку з користуванням ПАТ "Укрнафта" земельною ділянкою без оформлення речового права.

В той же час, у п. 4 мирової угоди її сторони, за відсутності відповідного договору оренди землі, фактично регулюють у ній питання розрахунку орендної плати, тобто однієї з істотних умов договору оренди, передбачених ст. 15 Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до положень ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За положеннями ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Таким чином, правовою підставою для виникнення прав та обов`язків щодо відповідного виду володіння і користування земельною ділянкою, є саме договір оренди, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відтак, оскільки останнього між сторонами не укладено, тобто правової підстави для встановлення певних обов`язків з порядку сплати орендної плати не існує, її визначення (у п. 4 мирової угоди) поза межами правової підстави (самого договору оренди землі) є таким, що суперечать, зокрема, Закону України «Про оренду землі».

Відповідно до норм ГПК України за результатами розгляду питання про затвердження мирової угоди господарський суд затверджує мирову угоду або відмовляє у її затвердженні. Законом не передбачено права суду вносити корективи у мирову угоду чи виправляти її положення. Суд може лише вказати сторонам на невідповідність умов мирової угоди чинному законодавству. У разі, коли сторони погоджуються привести положення мирової угоди у відповідність із законодавством, або мають бажання її доповнити чи змінити, вони повинні подавати суду відповідні клопотання. Якщо ж сторони не погоджуються виправити положення мирової угоди і не подають нової редакції мирової угоди, то суд відмовляє у затвердженні мирової угоди в повному обсязі, про що постановляє відповідну ухвалу. Така ухвала не перешкоджає повторному укладенню сторонами мирової угоди та поданню її на затвердження суду.

Крім цього, як вже було зазначено, суд постановляє ухвалу про відмову у затвердженні мирової угоди і продовжує судовий розгляд, якщо умови мирової угоди є невиконуваними.

Оскільки на момент розгляду заяви про затвердження мирової угоди відсутня правова підстава для законного користування ПАТ «Укрнафта» земельною ділянкою, щодо якої у пункті 4 мирової угоди Долинська міська рада у період з 01.01.2023 року по 31.12.2032 року зобов`язується не переглядати у бік збільшення відсоткові ставки орендної плати, тобто Долинська міська рада не є на даний час орендодавцем, а тому не може брати на себе відповідні зобов`язання, вказане свідчить про не виконуваність відповідного пункту угоди на момент розгляду заяви про затвердження мирової угоди. При цьому Суд не наділений повноваженнями прогнозувати чи буде укладений відповідний договір оренди чи ні, і, з урахуванням цього, вважати відповідне положення мирової угоди таким, що можливо буде виконано в майбутньому, через відсутність на момент розгляду заяви про затвердження мирової угоди правомочності на взяття сторонами угоди відповідних зобов`язань за неіснуючим договором оренди.

У зв`язку з цим Верховний Суд доходить до висновку, що подана на затвердження мирова угода не відповідає вимогам ст.192 ГПК України як така, положення якої суперечать закону, та пункт якої є невиконуваним.

Керуючись ст.ст. 192, 234, 235 ГПК України, Верховний Суд, -

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Укрнафта" та Долинській міській раді у затвердженні мирової угоди у справі №909/170/20.

Продовжити розгляд справи №909/170/20.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Могил С.К.

Судді: Волковицька Н.О.

Случ О.В.