Постанова

від 04.08.2022 по справі 465/4649/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

05 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 465/4649/20

провадження № 61-3870св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротенка Є. В. (судді-доповідача), Зайцева А. Ю., Тітова М. Ю.,

учасники справи:

заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,

суб`єкт оскарження - Франківський відділ державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів),

заінтересована особа (боржник) - Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс»,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Золотухіним Олександром Олександровичем на постанову Львівського апеляційного суду від28 березня 2022 року у складі колегії суддів: Шеремети Н. О., Ванівського О. М., Цяцяка Р. П.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст вимог скарги

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою про визнання протиправною та скасування постанови Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про закінчення виконавчого провадження № 64561489 від 01 березня 2021 року.

В обґрунтування скарги посилалась на те, що 17 лютого 2021 року Франківським відділом державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) відкрито виконавче провадження № 64561489 з виконання виконавчого листа № 465/4649/20, виданого Франківським районним судом м. Львова 25 січня 2021 року, про поновлення її на посаді інженера загального керівництва виробництвом ТР Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс».

Постановою державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 01 березня 2021 року виконавче провадження № 64561489 було закрито.

Заявниця вказує, що державний виконавець протиправно закрив виконавче провадження без фактичного виконання рішення суду та перевірки допуску працівника до робочого місця, оскільки її не було поновлено в штаті підприємства на посаді, з якої було скорочено.

Зазначає, що її фактично не поновлено на посаді за рішенням суду, а поновлено поза штатом на посаді, якої не існує, що не є належним виконанням рішення суду та свідчить про відсутність поновлення працівника на посаді.

Боржник не здійснив жодних заходів для введення посади на яку її поновлено на підставі рішення суду у штат підприємства.

Вважає, що державний виконавець не здійснив належну перевірку виконання боржником рішення суду, що призвело до фактичного недопущення її до виконання службових обов`язків.

Посилаючись на викладені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати протиправною та скасувати постанову Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про закінчення виконавчого провадження № 64561489 від 01 березня 2021 року.

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 02 липня 2021 року скаргу задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про закінчення виконавчого провадження № 64561489 від 01 березня 2021 року.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що державний виконавець неправомірно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження, оскільки ОСОБА_1 було поновлено на посаду, яка відсутня у штаті підрозділу, що є неналежним виконанням рішення суду. Державний виконавець наведеного до уваги не взяв та формально підійшов до виконання судового рішення.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс» подало апеляційну скаргу.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 28 березня 2022 року апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» задоволено, ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 02 липня 2021 року скасовано та ухвалено постанову, якою в задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що державний виконавець, ураховуючи положення частини другої статті 65 Закону України «Про виконавче провадження», обґрунтовано вважав наявними всі підстави для закінчення виконавчого провадження про поновлення ОСОБА_1 на посаді.

Суд встановив, що ОСОБА_1 була фактично допущена роботодавцем до роботи, вона була забезпечена робочим місцем, належними умовами праці, за яких вона мала можливість виконувати покладені на неї трудові обов`язки, що мали місце до її звільнення, і отримувати відповідну заробітну плату.

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

02 травня 2022 року до Верховного Суду від представника ОСОБА_1 - адвоката Золотухіна О. О. надійшла касаційна скарга на постанову Львівського апеляційного суду від 28 березня 2022 року, в якій він просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції, а ухвалу суду першої інстанції залишити в силі.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, та без урахування правових висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

Доводи інших учасників справи

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2022 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.

07 червня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що рішенням Франківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2020 року у справі № 465/4649/20 визнано протиправним та скасовано наказ Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс»№ 538-П від 18 травня 2020 року про звільнення ОСОБА_1 з посади інженера загального керівництва виробництвом ТР.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера загального керівництва виробництвом ТР Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» з 19 травня 2020 року.

Стягнуто з Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18 травня 2020 року по 24 грудня 2020 року в розмірі 169 586 (сто шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот вісімдесят шість) грн 56 коп (сума визначена без врахування податку з доходів фізичних осіб та інших обов`язкових платежів).

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.

17 лютого 2021 року державним виконавцем Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Романяк Н. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 64561489 з виконання виконавчого листа № 464/4649/20, виданого 25 січня 2021 року Франківським районним судом м. Львова про поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера загального керівництва виробництвом ТР Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» з 19 травня 2020 року, та зобов`язано боржника Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс» виконати судове рішення негайно.

Постановою державного виконавця Франківського відділу державної виконавчої служби у м. Львові Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) Романяк Н. О. від 01 березня 2021 року виконавче провадження № 64561489 з примусового виконання виконавчого листа № 464/4649/20, виданого 25 січня 2021 року Франківським районним судом м. Львова, про поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера загального керівництва виробництвом ТР Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» з 19 травня 2020 року закінчено.

Підставою для закінчення виконавчого провадження № 64561489 вказано заяву Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» № 2123 від 24 лютого 2021 року про виконання виконавчого листа № 465/4649/20 від 25 січня 2021 року, виданого Франківським районним судом м. Львова в частині, що підлягає негайному виконанню, а саме поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера загального керівництва виробництвом ТР Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» з 19 травня 2020 року, а також наказ № 311 від 28 грудня 2020 року, виданий Львівським комунальним підприємством «Львівелектротранс» про поновлення ОСОБА_1 на посаді інженера загального керівництва виробництвом ТР Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» з 19 травня 2020 року.

Згідно з наказом директора Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» № 311 від 28 грудня 2020 року «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 », виданого на підставі рішення Франківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2020 року, скасовано наказ «Про звільнення ОСОБА_1 » від 18 травня 2020 року № 538-п; поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера загального керівництва ТР з 19 травня 2020 року; зобов`язано головного бухгалтера виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за один місяць; зобов`язано начальника відділу кадрів внести запис про поновлення на роботі до трудової книжки ОСОБА_1 , внести зміни до особової картки та особової справи ОСОБА_1 .

Згідно з копією трудової книжки 28 грудня 2020 року внесено запис за № 20 в трудову книжку, згідно з яким «запис за № 19 вважати недійсним, поновлена на попередній посаді», запис внесено на підставі наказу № 311 від 28 грудня 2020 року.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції відповідає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Згідно зі статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини першої статті 18 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і далі- в редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 до суду з вказаною скаргою) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Згідно з частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цьогоЗакону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Виконавчий лист, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, ухвала суду є виконавчими документами. Виконавчий лист, судовий наказ, ухвала мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом (частина третя статті 431 ЦПК України).

КЗпП України не містить визначення поняття «поновлення на роботі», не встановлює порядку виконання відповідного рішення. Частково умови, за яких рішення суду про поновлення на роботі вважається примусово виконаним, закріплені у статті 65 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 65 Закону України «Про виконавче провадження»рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника виконується невідкладно в порядку, визначеному статтею 63 цього Закону. Рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до частин першої-третьої статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.

При розумінні роботи як регулярно виконуваної працівником діяльності, обумовленої трудовим договором, поновлення на роботі також включає допущення працівника до фактичного виконання трудових обов`язків, тобто створення умов, за яких він може їх здійснювати у порядку, що мав місце до незаконного звільнення.

Наведені правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, провадження № 61-39740св18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 711/8138/18 (провадження № 14-607цс19) викладено правовий висновок про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення на роботі працівника в разі його незаконного звільнення. Цей обов`язок полягає в тому, що роботодавець зобов`язаний видати наказ про поновлення працівника на роботі відразу після оголошення рішення суду незалежно від того, чи буде це рішення суду оскаржуватися. У разі невиконання цього обов`язку добровільно рішення суду підлягає виконанню у примусовому порядку.

Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 04 листопада 2019 року у справі № 750/2140/19 (провадження № 61-14429св19), від 20 червня 2019 року у справі № 185/8748/16-ц (провадження № 61-25800св18), від 31 жовтня 2019 року у справі № 569/10189/16-ц (провадження № 61-14433св18).

Отже, виконання рішення про поновлення на роботі вважається закінченим з моменту видачі наказу про поновлення працівника на роботі та фактичного допуску працівника, поновленого на роботі рішенням суду, до виконання попередніх обов`язків. Працівник повинен бути обізнаним про наявність наказу про його поновлення на роботі і йому повинно бути фактично забезпечено доступ до роботи і можливості виконання своїх обов`язків.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із частиною другою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Як встановлено судами у цій справі, рішенням Франківського районного суду м. Львова від 24 грудня 2020 року у справі № 465/4649/20 поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера загального керівництва виробництвом ТР Львівського комунального підприємства «Львівелектротранс» з 19 травня 2020 року.

28 грудня 2020 року директором Львівського комунального підприємтсва «Львівелектротранс» видано наказ № 311, яким поновлено ОСОБА_1 на посаді інженера загального керівництва ТР з 19 травня 2020 року; зобов`язано головного бухгалтера виплатити ОСОБА_2 середній заробіток за один місяць; зобов`язано начальника відділу кадрів внести запис про поновлення на роботі до трудової книжки ОСОБА_1 , внести зміни до особової картки та особової справи ОСОБА_1

28 грудня 2020 року внесено запис за № 20 в трудову книжку ОСОБА_1 , згідно з яким «запис за № 19 вважати недійсним, поновлена на попередній посаді», запис внесено на підставі наказу № 311 від 28 грудня 2020 року.

ОСОБА_1 була допущена роботодавцем до роботи, була забезпечена робочим місцем, належними умовами праці, за яких вона мала можливість виконувати покладені на неї трудові обов`язки, що мали місце до її звільнення, і отримувати заробітну плату, яка визначена для працівників, зайнятих на рівнозначній посаді.

Отже, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні скарги, суд апеляційної інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну оцінку обставинам справи та поданим доказам, які є достатніми, належними і допустимими, дійшов обґрунтованого висновку, що державний виконавець, з урахуванням положень частини другої статті 65 Закону України «Про виконавче провадження», вірно вважав наявними всі підстави для закінчення виконавчого провадження про поновлення ОСОБА_1 на посаді, у зв`язку з виконанням боржником рішення суду.

Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що її фактично не поновлено на посаді за рішенням суду, а поновлено поза штатом є необґрунтованим, оскільки судами встановлено, що на час відкриття виконавчого провадження № 64561489 посада інженера загального керівництва виробництвом ТР у штатном розписі ЛКП «Львівелектротранс» була відсутня, Управлінням транспорту Департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради (яке не є божником у зазначеному виконавчому провадженні) пропозиція ЛКП «Львівелектротранс» щодо введення в штатний розпис відповідної посади погоджена не була.

Доводи заявника у касаційній скарзі про неврахування судом апеляційної інстанції висновків Верховного Суду, викладених у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 709/1465/19 (провадження № 61-5363св20), від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17 (провадження № 61-12857св18) та від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18 (провадження № 61-39740св18) є безпідставними, оскільки висновки щодо застосування норм права, які викладені у вказаних постановах не суперечать висновкам, які зробили судами у справі, що переглядається.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій ухвалені без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги її висновків не спростовують, на її законність не впливають.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником - адвокатом Золотухіним Олександром Олександровичем, залишити без задоволення.

Постанову Львівського апеляційного суду від28 березня 2022 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Коротенко

А. Ю. Зайцев

М. Ю. Тітов