Постанова

від 04.08.2022 по справі 291/398/20

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

постанова

ІМЕНЕМ УКРАЇНи

04 серпня 2022 року

м. Київ

справа № 291/398/20

провадження № 51-6026км21

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

представника потерпілих адвоката ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

прокурора ОСОБА_7 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Андрушівського районного суду Житомирської області від 02 жовтня 2020 року та вирок Житомирського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року у кримінальному провадженні № 12019060290000243 за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та жительки АДРЕСА_1 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі КК).

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

1. За вироком Андрушівського районного суду Житомирської області від 02 жовтня 2020 року ОСОБА_8 визнано винуватою у порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинили смерть потерпілої, та засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.

Стягнуто з ОСОБА_8 на користь Департаменту фінансів Київської обласної державної адміністрації 11 445, 37 грн витрат на стаціонарне лікування потерпілої ОСОБА_9 .

Цивільні позови потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_10 у рахунок відшкодування матеріальної і моральної шкоди відповідно 100200 грн та 300000 грн і 10 000 грн витрат на правову допомогу, та на користь потерпілої ОСОБА_11 у рахунок відшкодування моральної шкоди 80 000 грн і 10000 грн витрат на правову допомогу.

Вирішено питання про стягнення процесуальних витрат і долю речових доказів.

2. Місцевий суд установив, що ОСОБА_8 07 жовтня 2019 року близько 19:20 керуючи автомобілем VOLKSWAGEN POLO р.н. НОМЕР_1 та рухаючись вул. Сквирською в с. Заріччя Ружинського району Житомирської області в напрямку смт Ружин, у порушення вимог пунктів 1.5, 2.3 «б» та 12.3 Правил дорожнього руху України (далі ПДР, Правила), проявила безпечність і неуважність до дорожньої обстановки та її змін, невірно оцінила дорожню обстановку та маючи технічну можливість запобігти наїзду з моменту виявлення перешкоди для руху, яку об`єктивно спроможна була виявити з місця водія, в момент виникнення небезпеки для руху своєчасно негайних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки свого транспортного засобу не вжила та здійснила наїзд на пішоходів ОСОБА_9 та ОСОБА_11 , які рухались спереду по узбіччю дороги у попутному напрямку.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпілій ОСОБА_9 було завдано тяжких тілесних ушкоджень від яких вона померла у лікарні ІНФОРМАЦІЯ_2 , а потерпілій ОСОБА_11 легких тілесних ушкоджень.

3. При перегляді вироку за апеляційними скаргами прокурора, представника потерпілих та сторони захисту Житомирський апеляційний суд 01 листопада 2021 року скасував його в частині покарання та ухвалив новий вирок, яким призначив ОСОБА_8 таке у виді позбавлення волі на строк 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки, а також збільшив розмір витрат на правову допомогу, які підлягають стягненню з ОСОБА_8 на користь потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 до 15000 грн кожному. Виключив з мотивувальної частини вироку висновок суду про спричинення ОСОБА_11 легких тілесних ушкоджень та посилання, як на доказ, на висновок судової медичної експертизи № 26 від 18 січня 2020 року щодо виявлених тілесних ушкоджень в останньої. Урешті вирок місцевого суду залишив без змін.

Також апеляційний суд стягнув з ОСОБА_8 на користь потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_11 по 10000 грн витрат за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції.

Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала

4. У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувані судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженої.

На обґрунтування своїх вимог зазначає, що в основу висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення суд першої інстанції у вироку поклав протоколи слідчих експериментів від 30 жовтня 2019 року та 16 січня 2020 року в яких ОСОБА_8 брала участь як свідок, що свідчить про недопустимість цих доказів з урахуванням вимог ст. 87 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК). З огляду на це захисник вважає, що недопустимими є і висновки судових автотехнічних експертиз у кримінальному провадженні, оскільки експертами при дослідженні використовувалися дані, які були отримані під час цих експериментів.

Вказує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні відомості про повноваження слідчого ОСОБА_12 , який брав участь у проведенні слідчих експериментів та здійснював інші слідчі дії, що також зумовлює визнання зібраних під час досудового розслідування доказів недопустимими.

Стверджує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні висновок судової медичної експертизи трупа ОСОБА_9 від 15 жовтня 2019 року № 67-тр та медичні документи про її перебування в Ружинській ЦРЛ, які слідчим не вилучались і на дослідження експертам не надавались. Наявний у матеріалах провадження висновок судової медичної експертизи № 67-тр від 04 грудня 2019 року є неповним та малоінформативним. З огляду на це захисник вважає, що ці висновки експертів є недопустимими доказами у справі.

Крім того, на переконання захисника, навіть у випадку доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, призначене їй покарання не відповідає вимогам статей 50 та 65 КК, адже поза увагою судів обох інстанцій залишились дані про особу засудженої, яка активно сприяла в розкритті злочину, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, має на утриманні двох малолітніх дітей і частково відшкодувала шкоду потерпілим.

З огляду на зазначене захисник вважає, що оспорювані судові рішення не відповідають вимогам статей 370, 374, 420 КПК і підлягають скасуванню.

5. У письмових запереченнях на касаційну скаргу представник потерпілих адвокат ОСОБА_6 просить залишити її без задоволення, а оскаржувані рішення без зміни.

Позиція учасників в суді касаційної інстанції

6. У судовому засіданні захисник підтримав касаційну скаргу.

7. Прокурор та представник потерпілих виступили проти задоволення касаційної скарги і просили залишити оскаржувані рішення без зміни.

Мотиви Суду

8. Колегія суддів (далі Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення учасників, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені у касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.

9. Відповідно дост. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

10. При цьому, згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.

11. Отже, касаційний суд не перевіряє судові рішення в частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.

12. Згідно з вимогами ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим єрішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

13. Висновок місцевого суду у вироку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого злочину ґрунтується на досліджених у судовому засіданні доказах, яким цей суд дав належну правову оцінку.

14. Такого висновку суд першої інстанції дійшов на підставі: показань засудженої ОСОБА_8 (яка провину у вчиненні правопорушення визнала), потерпілих ОСОБА_11 , ОСОБА_13 та ОСОБА_10 , а також даних, зазначених у протоколах: огляду місця події від 07 жовтня 2019 року зі схемою ДТП та фототаблицею до неї; огляду речей від 11 жовтня 2019 року, які були надані потерпілим ОСОБА_10 ; слідчих експериментів від 30 жовтня 2019 року та від 16 січня 2020 року; висновках експертів: від 28 листопада 2019 року № 3/1153, від 25 листопада 2019 року №3/1084, від 26 листопада 2019 рок № 3/1085, від 20 листопада 2019 року № 223-МК, від 04 грудня 2019 року № 67-тр, від 06 березня 2020 року № 11/2-158.

15. Дослідивши ці докази місцевий суд дійшов умотивованого висновку, що саме невиконання ОСОБА_8 вимог пунктів 1.5, 2.3 «б» та 12.3 ПДР у вказаній ситуації призвело до дорожньо-транспортної пригоди та перебуває у причинному зв`язку з її наслідками. Ці докази були зібрані у встановленому законом порядку, є послідовними, співпадають між собою в деталях, не містять істотних відмінностей та узгоджуються з висновками експертів у справі, тож підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність цих доказів у суду не було.

16. Вирок місцевого суду сторони оскаржили в апеляційному порядку.

17. За приписами статей 404 та 405 КПК суд апеляційної інстанції зобов`язаний перевірити всі доводи, викладені в апеляційних скаргах, а у разі необхідності і шляхом повторного дослідження доказів.

18. Зважаючи на законодавчі приписи, а також положення ст. 419 КПК цей суд зобов`язаний проаналізувати й зіставити з наявними у кримінальному провадженні та додатково поданими матеріалами всі доводи, наведені в апеляційній скарзі, і дати на кожен із них вичерпну відповідь, пославшись на відповідну норму права. При залишенні заявлених вимог без задоволення, в ухвалі має бути зазначено підстави за яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.

19. Під час перегляду вироку апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційних скарг прокурора та представника потерпілих, а також апеляційної скарги сторони захисту, які є аналогічними тим, що наведені захисником в касаційній скарзі, частково провівши у справі судове слідство, встановив, що висновки суду про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого правопорушення за наведених у вироку обставин підтверджуються сукупністю належних та допустимих доказів зібраних у кримінальному провадженні, при цьому погодився з доводами апеляційної скарги прокурора та частково з доводами апеляційних скарг захисника і представника потерпілих, скасував його в частині призначеного ОСОБА_8 покарання та виключив з мотивувальної частини вироку рішення про спричинення потерпілій ОСОБА_11 легких тілесних ушкоджень.

20. У своєму рішенні суд апеляційної інстанцій дав належну оцінку доводам сторони захисту щодо недопустимості як доказів протоколів проведення слідчих експериментів від 30 жовтня 2019 року та 16 січня 2020 року, а також похідних від них висновків судових автотехнічних експертиз у кримінальному провадженні, які обґрунтовано відхилив з посиланням на конкретні мотиви, із правильністю яких погоджується і суд касаційної інстанції.

21. Верховний Суд у своїх рішеннях (постанова Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (справа № 740/3597/17, провадження № 51-6070кмо19), постанова Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 23 січня 2020 року (справа № 233/2346/17) та інших неодноразово вказував на те, що якщо свідок або інший учасник процесу дає в суді показання, які співпадають з його показаннями, наданими під час досудового розслідування, або посилається на ці показання, то саме по собі посилання суду у вироку на такі позасудові показання не є порушенням процесуального закону, оскільки у такому випадку позасудові показання інкорпоруються з тими, що були надані ними в суді.

22. Протокол слідчого експерименту за участю засудженої ОСОБА_8 від 30 жовтня 2019 року в матеріалах справи відповідає вимогам статей 104, 105 КПК. Ця слідча дія була проведена за участю засудженої, потерпілої ОСОБА_11 , спеціаліста ОСОБА_14 , понятих ОСОБА_15 та ОСОБА_16 . Як убачається зі змісту протоколу, при проведенні цієї слідчої дії ОСОБА_8 не давала визнавальних показань щодо обставин вчинення ДТП, зі слів останньої слідчим лише було встановлено напрямок руху автомобіля, його розташування на дорозі та швидкість руху (50-55 км/год), а також проводились заміри, фотографування і складено схеми. При цьому Суд зауважує на тому, що зміст показань наданих ОСОБА_8 під час слідчого експерименту фактично не відрізняється від тих, що були надані нею у суді.

23. Під час касаційної перевірки колегією суддів встановлено, що всупереч доводів касаційної скарги захисника керівником слідчого підрозділу на стадії досудового розслідування було прийнято постанову від 08 жовтня 2019 року про доручення здійснення досудового розслідування в кримінальному провадженні групі слідчих, а саме: ОСОБА_17 (старший групи), ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 , ОСОБА_22 та ОСОБА_12 , яка підтверджує законність їхніх повноважень на проведення слідчих дій і збирання доказів у справі (т. 1, а. к. п. 3, 9).

24. З огляду на зазначене доводи захисника в касаційній скарзі про недопустимість зібраних доказів у кримінальному провадженні Суд вважає безпідставними і їх відхиляє.

25. Дорожній рух становить діяльність із підвищеним ризиком, під час якої можуть виникати непередбачувані ситуації як в силу певних зовнішніх факторів (наприклад, завалів або поваленого дерева), так і в силу людських помилок, необережності, необачності, в тому числі і через порушення учасниками руху вимог ПДР.Тому на всіх учасників покладається обв`язок дотримуватися не лише чітко визначених вимог цих Правил, як то, обмеження швидкості або заборони проїзду, але й загальних засад безпеки руху, що визначаються дорожньою обстановкою, яка склалася.

26. Згідно з цими вимогами водій під час руху зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну (пункт 2.3ПДР), а в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди (пункт 12.3ПДР). Закон не передбачає модифікації цих обов`язків або звільнення від них залежно від причин виникнення перешкоди, тому ці причини можуть включати також і погодні умови.

27. Визначальним фактором для встановлення відповідальності водія за наслідки ДТП є наявна в нього об`єктивна можливість виявити небезпеку та технічна можливість уникнути спричинення цих наслідків.

28. Відповідно до висновку судової автотехнічної експертизи від 06 березня 2020 року № 11/2-158 року водій ОСОБА_8 мала технічну можливість уникнути наїзду на пішоходів шляхом застосування екстреного гальмування в умовах місця пригоди та/або шляхом застосування маневру безпечного об`їзду, а тому її дії в даній дорожній ситуації не відповідають вимогам пункту 12.3 Правил і перебувають у причинно-наслідковому зв`язку із ДТП (т. 2, а. к. п. 23-33).

29. З урахуванням цього висновку експерта, а також інших зібраних у справі та досліджених судом доказів, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли умотивованого висновку про те, що саме порушення засудженою вказаних вимог ПДР у даній дорожній ситуації призвело до ДТП і перебуває у причинному зв`язку з її наслідками.

30. Усупереч доводів захисника в касаційній скарзі невідповідності дій пішоходів ОСОБА_9 та ОСОБА_11 вимогам Правил у даній дорожній ситуації під час проведення досудового розслідування та судом не встановлено.

31. Згідно з правовим висновком Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду в складі Верховного Суду, викладеного в постанові від 27 січня 2020 року (справа № 754/14281/17, провадження № 51-218кмо19), відсутність у матеріалах кримінального провадження медичних документів на підставі яких сформовано висновок експерта та невідкриття цих документів стороні захисту на стадії виконання вимог ст. 290 КПК не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і не тягне за собою визнання експертного дослідження недопустимим доказом, якщо ці документи було отримано увизначеному законом порядку, а сторона не клопотала про надання доступу до таких.

32. З матеріалів провадження вбачається, що після надходження обвинувального акта до суду сторона захисту не ставила під сумнів висновки судово-медичного експерта від 04 грудня 2019 року № 67-тр у кримінальному провадженні щодо виявлених у потерпілої ОСОБА_9 тілесних ушкоджень, обставин їх отримання та причин смерті останньої. Клопотання про визнання цього доказу неналежним та недопустимим через його неповноту та неправильність сторона захисту в суді не заявляла, як і не заявлялаклопотань про надання доступу до медичних документів на підставі яких експертом був зроблений такий висновок.

33. Згідно з висновком судово-медичної експертизивід 04 грудня 2019 року №67-тр смерть потерпілої ОСОБА_9 настала від множинних ушкоджень тіла у вигляді переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, крововтратою, розвитком поліорганної недостатності та набряку-набухання головного мозку. Характер та морфологія ушкоджень, їх зовнішній вигляд, локалізація та взаєморозташування на тілі, вказують на те, що вони утворились прижиттєво, практично одномоментно, від дії тупих предметів не включено під час транспортної травми - зіткнення автомобіля з пішоходом. В момент первинного контакту пішохід знаходився у вертикальному чи наближеному до нього положенні тіла, можливо в динаміці та був обернений задньою та дещо лівою боковою поверхнями тіла до травмуючих частин транспортного засобу. При цьому у дослідній частині зазначено, що дані судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_9 викладені у висновку судово-медичної експертизи від 15 жовтня 2019 року № 67тр (т. 2, а. к. п. 1-3).

34. Як убачається з висновку судово-медичної експертизи трупа від 15 жовтня 2019 року № 67-тр смерть потерпілої ОСОБА_9 настала від множинних ушкоджень тіла у вигляді переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів, крововтратою, розвитком поліорганної недостатності та набряку-набухання головного мозку. Згідно цього висновку у потерпілої ОСОБА_9 виявлено ряд тілесних ушкоджень, а саме: а) забійні рани на фоні осадження - на волосистій частині лівої скроневої області з крововиливами в м`які тканини легкі тілесні ушкодження, б) садна та синці - на лівій боковій поверхні грудної клітки в нижній третині з переходом на задню поверхню та в поперекову область, на правій боковій поверхні грудної клітки в нижній третині з крововиливами в м`які тканини; крововилив в переднє середостіння; забій нижніх долей обох легень; забій серця; розрив селезінки клінічно (спленектомія від 07.10.19); розрив брижі тонкого кишківника з забоєм стінки клубової кишки; крововилив в жирову та відшарування фіброзної капсул правої нирки; крововилив в клітковину заочеревинного простору справа; в)садна та подряпини - на задній поверхні правої гомілки на межі середньої та нижньої третин, на задній поверхні правої гомілки в нижній третин; синці - на передній поверхні лівого передпліччя в середній та нижній третинах, на тильній поверхні правої кисті, на всьому протязі задньої поверхні лівого стегна та гомілки; садна та подряпини на фоні синців - на задній поверхні лівого передпліччя в нижній третині з переходом на тильну поверхню лівої кисті, на задній поверхні правого стегна та гомілки; різана рана - на тильній поверхні лівої кисті; рвано-забійні рани - на задній поверхні лівого стегна в верхній та середній третинах, на задньо-зовнішній поверхні лівої гомілки в середній третині з відшаруванням підшкірно-жирової клітковини та утворенням кишені з накопиченням в ній рідкої крові з жиром, на задньо-внутрішній поверхні лівої гомілки на межі середньої та нижньої третин; забійні рани на задній поверхні лівої гомілки, на передній поверхні правої гомілки в нижній третині з переходом на задню її поверхню; перелом правої плечової кістки в середній третині; повний поперечний перелом лівої променевої кістки в нижній третині; відкритий фрагментарний перелом лівої великогомілкової кістки по типу «бампер-перелому»; відкритий фрагментарно-уламковий перелом лівої малогомілкової кістки; гемартроз правого колінного суглобу; відкритий перелом правої великогомілкової кістки та відкритий уламковий перелом правої малогомілкової кістки. Відповідно до ушкоджень крововиливи в м`які тканини належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя і перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті потерпілої (т. 3, а. к. п. 2-5).

35. Аналогічні за змістом доводи апеляційної скарги захисника були ретельно перевірені судом апеляційної інстанції, який у судовому засіданні дослідив висновки судової медичної експертизи від 04 грудня 2019 року № 67-тр та від 15 жовтня 2019 року № 67-трі дійшов переконання, що обидва ці висновки є ідентичними і не містять у собі суперечностей, а тому підстав вважати їх недопустимими доказами немає.

36. Відповідно до статей 50, 65 ККособі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братисядо уваги обставини, які його пом`якшують та обтяжують.

37. За правиламист. 75 КК, якщо при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

38. Ця норма надає суду можливість прийняти рішення про звільнення особи від відбування покарання з випробуванням лише у випадку, коли дані про особу засудженого, з урахуванням обставин справи та тяжкості вчиненого злочину, дають достатні підстави дійти висновку про те, що виправлення цієї особи можливе без реального відбування призначеного покарання.

39. Приймаючи рішення про часткове задоволення вимог апеляційних скарг прокурора та представника потерпілих, скасування вироку місцевого суду в частині призначеного покарання та ухвалення нового вироку, апеляційний суд узяв до уваги обставини справи, тяжкість скоєного кримінального правопорушення, відсутність обставин, які пом`якшують та обтяжують покарання, а також дані про особу ОСОБА_8 ,яка вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується за місцем проживання і має на утриманні двох неповнолітніх дітей, та досудову доповідь органу пробації щодо неї. При цьому апеляційний суд також урахував і наслідки злочину, через який двоє неповнолітніх дітей загиблої ОСОБА_9 ОСОБА_23 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_24 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) залишилися сиротами, та позицію потерпілих у кримінальному провадженні, які наполягали на призначенні засудженій суворого покарання у виді реального позбавлення волі.

40. Суд вважає обґрунтованими висновки судів першої та апеляційної інстанцій у судових рішеннях про відсутність щирого каяття у ОСОБА_8 з урахуванням її поведінки упродовж усього розгляду справи, яка лише декларативно заявляла про наміри відшкодувати потерпілим завдану шкоду, але до цього часу відшкодувала її лише частково в розмірі 10000 грн, та фактичне заперечення останньою своєї вини у ДТП, оскільки вважала, що причиною цього є дії потерпілої.

41. Враховуючи, що під час керування та руху транспортним засобом у населеному пункті ОСОБА_8 проявила неуважність і скоїла наїзд на пішоходів зі смертельними наслідками суд апеляційної інстанції призначив їй додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

42. Обставин, які би вказували на можливість виправлення засудженої без відбування покарання та були підставами для застосування до неї положень ст. 75 КК суди першої та апеляційної інстанцій не встановили.

43. Покарання призначене ОСОБА_8 відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених у статтях 50 та 65 КК і є необхідним й достатнім для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

44. Оскаржувані судові рішення за змістом відповідають вимогам статей 370, 374, 420 КПК, у них наведено відповідні мотиви з яких виходили ці суди при ухваленні своїх рішень та положення закону, якими вони керувалися.

45. Під час перевірки цих рішень судом касаційної інстанції не встановлено таких порушень норм кримінального процесуального закону чи закону України про кримінальну відповідальність, які би тягнули їх зміну чи скасування, а тому підстав для задоволення касаційної скарги захисника колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд

ухвалив:

Касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Андрушівського районного суду Житомирської області від 02 жовтня 2020 року та вирок Житомирського апеляційного суду від 01 листопада 2021 року щодо ОСОБА_8 без зміни.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3