Рішення

від 19.06.2022 по справі 761/27177/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/27177/21

Провадження № 2/761/4888/2022

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 червня 2022 року суддя Шевченківського районного суду м.Києва Рибак М.А., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Нік-тур» про стягнення безпідставно набутих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до суду з позовом до ТОВ «Нік-тур» (далі - відповідач) про стягнення безпідставно набутих коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.12.2020 року позивачка звернулась до ТОВ «Нік-тур» з метою придбання туристичної путівки до Єгипту на дві особи. Працівник ТОВ «Нік-тур» повідомив про путівку до Єгипту, яка має відбутись з 04.12.2020 року до 11.12.2020 року. З метою бронювання туру позивачка сплатила аванс в сумі 17540,00 грн. В подальшому інформація про тур не було надано, туроператором було запропоновано подорож на початку січня 2021 року, проте позивачка відмовилась від запропонованих дат. Після неодноразових суперечок, позивачці було повернуто частину сплачених коштів, а саме 3240,57 грн., вимога про повернення всієї суми авансу була залишена без уваги. Враховуючи, що кошти були внесені на рахунок відповідача без укладання відповідного договору та добровільно кошти не повернені, позивачка звернулась з відповідною позовною заявою, та просить стягнути з відповідача на її користь 14 229,43 грн.

Ухвалою суду м. Києва від 02.08.2021 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Судом на адресу відповідача було направлено ухвала про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками, разом з тим конверти були повернуті до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного суду викладених в постанові від 25.04.2018 року у справі №800/547/17 - направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адрес є достатнім для того, щоб вважати повідомлення/надсилання належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправки, а тому не може свідчити про неправомірність його дій.

У встановлений в ухвалі строк відповідач відзив щодо позовних вимог до суду не направив.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Відповідно до ч.1 ст. 280 та ст. 281 ЦПК України, суд постановив ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і встановлено судом, ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Нік-тур» з метою придбання туристичної путівки до Єгипту з 04.12.2021 по 11.12.2021 року.

З метою бронювання туру позивачка сплатила аванс в сумі 17540,00 грн., що підтверджується рахунком-фактурою № 51 від 02.12.2020 року.

У зв`язку з ненаданням ТОВ «Нік-тур» туристичних послуг позивачці було повернуто 3240,57 грн., що підтверджується випискою з банку.

Відповідно до ст.. 20 Закону України «Про туризм» за договором на туристичне обслуговування одна сторона (туроператор, який укладає договір безпосередньо або через турагента) зобов`язується надати за замовленням іншої сторони (туриста) комплекс туристичних послуг (туристичний продукт), а турист зобов`язується оплатити його. До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом. Договір на туристичне обслуговування укладається в письмовій чи електронній формі відповідно до закону.

До договору на туристичне обслуговування застосовуються загальні положення договору про надання послуг, якщо інше не передбачено законом та не суперечить суті зобов`язання, в тому числі підлягають застосуванню положення ЦК України, Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про туризм».

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України, у письмовій формі належить вчиняти: правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу.

Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 20 Закону України «Про туризм» встановлено істотні умови договору туристичного обслуговування, зокрема: 1) строк перебування у місці надання туристичних послуг із зазначенням дат початку та закінчення туристичного обслуговування; 2) характеристика транспортних засобів, що здійснюють перевезення, зокрема їх вид і категорія, а також дата, час і місце відправлення та повернення (якщо перевезення входить до складу туристичного продукту); 3) готелі та інші аналогічні засоби розміщення, їх місце розташування, категорія, а також строк і порядок оплати готельного обслуговування; 4) види і способи забезпечення харчування; 5) мінімальна кількість туристів у групі (у разі потреби) та у зв`язку з цим триденний строк інформування туриста про те, що туристична подорож не відбудеться через недобір групи; 6) програма туристичного обслуговування; 7) види екскурсійного обслуговування та інші послуги, включені до вартості туристичного продукту; 8) інші суб`єкти туристичної діяльності (їх місцезнаходження та реквізити), які надають туристичні послуги, включені до туристичного продукту; 9) страховик, що здійснює обов`язкове та/або добровільне страхування туристів за бажанням туриста, інших ризиків, пов`язаних з наданням туристичних послуг; 10) правила в`їзду до країни (місця) тимчасового перебування та перебування там; 11) вартість туристичного обслуговування і порядок оплати;12) форма розрахунку.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази того, що між сторонами було укладено договір туристичного обслуговування та було досягнуто істотних умов такого договору.

Турист набуває обов`язку оплатити туристичний продукт виключно той, який передбачено договором на туристичне обслуговування, а тому будь-яке позадоговірне набуття коштів туроператором чи тур агентом від особи є безпідставним.

Відповідно до ст.. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичного змісту.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків ( ч. 1 ст. 202 ЦК України).

Наявність між сторонами домовленостей щодо туристичного продукту без укладення договору про туристичне обслуговування і без надання належної інформації про туристичний продукт, без надання ваучера (путівки) вказує на безпідставність отримання відповідачем коштів та відсутність правової підстави для набуття грошових коштів позивача.

Оцінюючи належність допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи відсутність між сторонами договірних правовідносин щодо туристичного обслуговуванням, тому суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів в сумі 14 229,43 грн.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 133 ЦПК України).

П. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до чч. 1-3 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом паяти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Відповідно до чч. 4,5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з письмових матеріалів справи, між АК «Гринь та партнери» та ОСОБА_1 був укладений Договір про надання правничої (правової) допомоги від 29.01.2021 року.

Відповідно до звіту про виконані роботи та меморіального ордеру, вбачається, що позивачка понесла витрати на правову допомогу відповідно до договору про надання правової допомоги на загальну суму 3000,00 грн.

Отже, враховуючи складність справи, тривалість її розгляду, обсяг наданих адвокатом послуг, значення справи для сторін, та за урахуванням задоволення вимог в повному обсязі, суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки витрати на правову допомогу, в розмірі 3000,00 грн.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Керуючись ст. ст. 76, 77, 80, 81 259, 263, 264, 265, 268, 272 ЦПК України, ст.ст. 23, 509, 525, 526, 530, 536, 611, 693, 901, 906 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Нік-тур» про стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Нік-тур» на користь ОСОБА_1 безпідставно набуті кошти в сумі 14 229,43 грн., витрати на правову допомогу у сумі 3000,00 грн., та судовий збір у сумі 908,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

товариство з обмеженою відповідальністю «Нік-тур»: м. Київ, вул. Полтавська, 3, ЄДРПОУ 37268424.

СУДДЯ М.А. РИБАК