Постанова

від 07.08.2022 по справі 925/1677/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" серпня 2022 р. Справа№ 925/1677/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Попікової О.В.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнюас»

на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.04.2022

у справі № 925/1677/21 (суддя Кучеренко О.І)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнюас»

про стягнення 31812,31 грн.

без виклику представників сторін.

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» звернулось у Господарський суд Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнюас» про відшкодування шкоди за договором добровільного страхування наземного транспорту CLAU №13075 від 07.12.2018 у розмірі 31812,31 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок події, яка визнана страховим випадком, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування власнику автомобіля марки «Mitsubishi L200», державний номер НОМЕР_1 , на суму 31812,31 грн, і відповідно до позивача у силу положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 Цивільного кодексу України, як до страховика (позивача), перейшло право вимоги до винної особи, що і стало підставою для звернення із даним позовом до суду.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 12.04.2022 у даній справі позовні вимоги задоволені, присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнюас» на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» 31812,31 грн шкоди.

Рішення суду обґрунтоване приписами статей 993 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 1166 Цивільного кодексу України, з огляду на які, місцевий суд, встановивши обставини бездіяльності відповідача, як власника земельної ділянки, який не забезпечив належне утримання зелених насаджень на належній йому на праві приватної власності території, визнав наявними правові підстави для покладання на відповідача обов`язку з відшкодування завданої майнової шкоди.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Юнюас», не погоджуючись із прийнятим у даній справі судовим рішенням, звернувся з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, в якій просить рішення суду І інстанції від 12.04.2022 скасувати, та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд І інстанції не повно з`ясував обставини справи, зокрема ті обставини, що саме на території бази відпочинку було пошкоджено транспортний засіб, та не надав оцінку знаходження автомобіля не на спеціалізованій автостоянці. При цьому відповідач наголошує на тому, що відповідач, як балансоутримувач земельної ділянки бази відпочинку, проводить щорічні обстеження з метою виявлення аварійних дерев, та заходи щодо їх ліквідації.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Попікова О.В., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/1677/21; відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнюас» на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.04.2022 у справі №925/1677/21 до надходження матеріалів даної справи до Північного апеляційного господарського суду.

31.05.2022 матеріали справи № 925/1677/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2022 відкрито апеляційне провадження у справі № 925/1677/21. Розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнюас» на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.04.2022 у справі № 925/1677/21 вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Надано учасникам справи строк на подання відзиву та відповіді на відзив.

Згідно з ч. 1 статті 12, ч. 1 статті 250 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами загального або спрощеного позовного провадження. Питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. Відповідно до ч. 3 статті 12, ч. 1 статті 247 ГПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. У порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Відповідно до п.п. 1, 2, 4 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Позиції учасників справи.

Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він просив залишити без змін оскаржуване рішення суду І інстанції з мотивів, у ньому викладених, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як було встановлено судом І інстанції та вбачається з матеріалів справи, 07.12.2018 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» (страховик) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Європа АРМ Спорт» (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту CLAU №13075 (далі договір). Предметом цього договору є майнові інтереси, що не суперечать закону і пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням транспортного засобу, зазначеним у спеціальній частині цього договору (автомобіль марки «Mitsubishi L200» державний номерний знак НОМЕР_1 (пункт 2.1 договору).

Страховик здійснює страхування на підставі ліцензій на провадження страхової діяльності серії АВ №500238, 500247 виданих Держфінпослуг України 05.01.2010, що діють безстроково (пункт 1.1 договору).

За цим договором страховик зобов`язується у разі настання страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у порядку і на умовах, визначених цим договором, а страхувальник зобов`язується своєчасно і у повному обсязі сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (пункт 1.3 договору).

Страховими випадками є події, передбачені у спеціальній частині цього договору, що відбулись протягом строку дії цього договору, на території дії цього договору, підтверджені документально, з настанням чого виникає обов`язок страховика виплатити страхове відшкодування згідно з умовами цього договору (пункт 3.1 договору).

Договір діє у місці (на території), зазначеному у спеціальній частині договору, з урахуванням умов пункту 4.4 цього договору. При цьому страховим ризиком викрадення цей договір діє виключно на території України з урахуванням пункту 4.4 цього договору (пункт 5.1 договору).

Власником автомобіля марки «Mitsubishi L200» державний номерний знак НОМЕР_1 є Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа АРМ Спорт», що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 .

Відповідно до довідки Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області про результати розгляду звернення ОСОБА_1 04.11.2019 до Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП в Черкаській області надійшло звернення від ОСОБА_1 про те, що 04.11.2019 близько 09 год 00 хв біля комплексу «Перлина» на базі відпочинку «Три ведмеді» на автомобіль марки «Mitsubishi L200» державний номерний знак НОМЕР_1 впала гілка від дерева та пошкодила лобове скло. Працівниками поліції було складено схему дорожньо-транспортної пригоди та відібрано пояснення у власника транспортного засобу.

За результатом пошкодження транспортного засобу марки «Mitsubishi L200» державний номерний знак НОМЕР_1 було складено акт огляду транспортного засобу (дефектна відомість), у якому було зафіксовано пошкодження панелі даху та лобового скла транспортного засобу.

Згідно зі звітом про результати огляду місця події від 04.11.2019 складеним аварійним комісаром, водій автомобіля марки «Mitsubishi L200» державний номерний знак НОМЕР_1 заявив, що пошкодження автомобіля відбулось внаслідок падіння гілки з дерева, у зв`язку із сильними поривами вітру.

15.11.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю «Європа АРМ Спорт» звернулось до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» із заявою про виплату страхового відшкодування згідно з умовами договору добровільного наземного страхування транспорту CLAU №13075 від 07.12.2018, у зв`язку зі страховим випадком, що стався 04.11.2019 з транспортним засобом марки «Mitsubishi L200» державний номерний знак НОМЕР_1 .

Відповідно до рахунку №ВДиС-0059856 від 13.11.2019 вартість товарів та послуг, які були оплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «Європа АРМ Спорт» становить 34812,31 грн.

29.11.2019 на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту CLAU №13075 від 07.12.2018 на підставі заяви Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» про виплату страхового відшкодування, страхового акту №4846 від 20.11.2019 та рахунку №ВДиС-0059856 від 13.11.2019 здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 31812,31 грн, що підтверджується платіжним дорученням №5518 від 29.11.2019.

Згідно з відповіддю на запит позивача №02-14-020/6 від 15.01.2020 Свидівоцька сільська рада повідомила, що земельна ділянка з кадастровим номером 7124986000:03:001:0088 перебуває у приватній власності юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНЮАС» (база «Три ведмеді»), яка розташована на території Свидівоцької сільської ради у межах населеного пункту селища Сокирна по вул. Придніпровській №7. На земельній ділянці, яка перебуває у приватній власності: насадження (видалення) дерев здійснюється за рішенням самого власника, користувача земельної ділянки, тому балансоутримувачем є власник земельної ділянки Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНЮАС».

25.02.2020 позивач направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНЮАС» вимогу про відшкодування шкоди №15/04/8.05/057-20 від 20.03.2020, у якій просив Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНЮАС» здійснити виплату відшкодування шкоди на користь Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» у розмірі 31812,31 грн.

Представник відповідача отримав претензію 25.03.2020, засвідчивши це своїм підписом на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, проте залишив її без відповіді та без задоволення.

Наведені обставини слугували підставою для звернення до суду із згаданим позовом страховика про відшкодування збитків, понесених в наслідок здійснення виплат із настанням страхової події падіння гілки дерева на транспортний засіб, у відповідності до договору добровільного страхування наземного засобу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Предметом позову у даній справі становить вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнюас» матеріальних збитків на суму 31812,31 грн, виплачених Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Віді-Страхування» за договором добровільного страхування наземного транспорту CLAU №13075 від 07.12.2018.

Приписами статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

У разі виплати страховою компанією страхового відшкодування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. В таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика (суброгація). Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ», на виконання умов договору добровільного страхування наземного транспорту на підставі заяви Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «ВІДІ-СТРАХУВАННЯ» про виплату страхового відшкодування, страхового акту №4846 від 20.11.2019 та рахунку №ВДиС-0059856 від 13.11.2019 здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 31812,31 грн.

І відповідно до позивача перейшло право вимоги у порядку суброгації на отримання від відповідальної за завдані збитки особи компенсації матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля марки «Mitsubishi L200» державний номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок падіння на транспортний засіб гілки від дерева на території бази відпочинку «Три ведмеді», що мало місце 04.11.2019.

Позов заявлено до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнюас», на території базі відпочинку якого і стався 04.11.2019 страховий випадок.

З довідки Черкаського районного відділення поліції Черкаського відділу поліції ГУНП у Черкаській області від 03.12.2019 та відповіді Свидівоцької сільської ради №02-14-020/6 від 15.01.2020 вбачається, що падіння гілки з дерева на автомобіль марки «Mitsubishi L200» державний номерний знак НОМЕР_1 , відбулось на земельній ділянці, що перебуває у приватній власності юридичної особи Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНЮАС», а саме на базі відпочинку «Три ведмеді», яка розташована на території Свидівоцької сільської ради у межах населеного пункту селища Сокирна по вул Придніпровська, 7.

Стаття 11 ЦК України встановлює, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової шкоди.

Частинами 1 та 2 статті 1166 ЦК України, яка регулює загальні підстави відповідальності за завдану шкоду, передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, загальними підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 ЦК України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Згідно вимог статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); та доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність всіх чотирьох умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення боржником зобов`язання, а не якихось інших обставин, зокрема дій самого кредитора або третіх осіб; вина боржника.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків (шкоди), протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків.

Відповідач, заперечуючи наявність вини у пошкодженні транспортного засобу, наголошував на тих обставинах, що пошкодження транспортного засобу не пов`язане із неналежним виконанням ним заходів з благоустрою.

Відповідно до вимог пункту 2 статті 2 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» благоустрій населених пунктів передбачає організацію належного утримання та раціонального використання об`єктів природоохоронного та іншого призначення.

Згідно з статтею 12 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» суб`єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.

Відповідно до пункту 5.5 Правил утримання зелених насаджень у населених пунктах, затверджених наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України №105 від 10.04.2006, відповідальними за збереження зелених насаджень і належний догляд за ними є: на об`єктах благоустрою державної чи комунальної власності - балансоутримувачі цих об`єктів; на територіях установ, підприємств, організацій та прилеглих територіях - установи, організації, підприємства; на територіях земельних ділянках, які відведені під будівництво, - забудовники чи власники цих територій; на безхазяйних територіях, пустирях - місцеві органи самоврядування; на приватних садибах і прилеглих ділянках - їх власники або користувачі.

Відповідно до частини 2 статті 15 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємство та балансоутримувач забезпечують належне утримання і своєчасний ремонт об`єкта благоустрою власними силами або можуть на конкурсних засадах залучати для цього інші підприємства, установи та організації.

Згідно з пунктами 1, 4, 7 частини 2 статті 18 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» підприємства, установи та організації у сфері благоустрою населених пунктів зобов`язані утримувати в належному стані об`єкти благоустрою (їх частини), що перебувають у їх власності або користуванні, а також визначену правилами благоустрою території населеного пункту прилеглу до цих об`єктів територію; усувати на закріплених за ними об`єктах благоустрою (їх частинах) наслідки надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру в установленому порядку; відшкодовувати збитки та іншу шкоду, завдану ними внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою та охорони навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, установлених законодавством України.

Як вже зазначалось, судом І інстанції було встановлено, що на земельній ділянці, що перебуває у приватній власності відповідача, на якій розташована база відпочинку «Три ведмеді» насадження (видалення) дерев здійснюється за рішенням самого власника (користувача земельної ділянки), а тому балансоутримувачем зелених насаджень є власник земельної ділянки, тобто відповідач.

Відповідно до розділу 12 Правил з метою контролю за станом міських зелених насаджень здійснюються їх загальні, часткові та позачергові огляди. Загальні огляди проводяться двічі на рік - навесні та восени. При загальному огляді обстежуються усі елементи об`єктів благоустрою, а при частковому - лише окремі елементи. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо. Огляд проводять: балансоутримувач об`єкта, власник чи користувач земельної ділянки, а за даними обстежень складають відповідні акти.

Згідно з пунктом 5.2 Положення про систему моніторингу зелених насаджень у містах і селищах міського типу України, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 04.08.2008 №240, з метою контролю за станом зелених насаджень міст та селищ міського типу балансоутримувач об`єкта благоустрою зеленого господарства здійснює їх загальні, часткові та позачергові огляди.

Загальні огляди проводяться двічі на рік - навесні та восени. Під час загального огляду обстежують усі елементи, а під час часткового - лише окремі елементи об`єктів благоустрою зеленого господарства. Позачергові огляди проводять після злив, ураганів, сильних вітрів, снігопадів, паводків тощо.

Під час розгляду справи в суді І інстанції відповідачем не надано суду будь-яких доказів здійснення ним з метою контролю за станом зелених насаджень, які знаходяться на земельній ділянці, що належить йому на праві приватної власності, загальних, часткових чи позачергових оглядів, що свідчить про неналежне виконанням ним своїх обов`язків як балансоутримувача зелених насаджень.

Апеляційна інстанція погоджується з висновком місцевого суду щодо безпідставності посилання відповідача на заборону в`їзду транспортних засобів на територію бази відпочинку «Три ведмеді», оскільки як вбачається з наявних у матеріалах справи фотографій наданих позивачем на території бази відпочинку «Три ведмеді» крім пошкодженого автомобіля присутні й інші транспортні засоби, які розташовані поруч із будинками.

Будь-яких доказів на підтвердження своїх посилань щодо встановлення відповідної таблички щодо заборони в`їзду на територію бази відпочинку «Три ведмеді», відповідачем суду не надано. Крім того, за доводами водія пошкодженого автомобіля він перебував на території бази відпочинку, як відпочивальник та проживав у будиночку бази відпочинку біля якого і сталася страхова пригода.

Наведене спростовує доводи апеляційної скарги щодо відсутності вини відповідача у пошкодженні транспортного засобу, за умови доведеності неналежного виконання ним заходів з благоустрою.

Відповідно до вимог статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.ч. 1, 4 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Згідно з вимогами статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене апеляційна інстанція погоджується з висновком суду І інстанції стосовно того, що відповідач під час розгляду справи не довів відсутність своєї вини і матеріалами справи підтверджується весь склад цивільного правопорушення, і відповідно позовні вимоги у розмірі 31812,31 грн вартості відновлювального ремонту, виплаченого позивачем власнику пошкодженого автомобіля, підлягають задоволенню.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Доводи заявника апеляційної скарги щодо неповного встановлення судом І інстанції обставин справи, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження.

Статтею 276 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи викладене колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення у даній справі та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги витрати за подання апеляційної скарги у відповідності до статті 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Юнюас» на рішення Господарського суду Черкаської області від 12.04.2022 у справі № 925/1677/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 12.04.2022 у справі № 925/1677/21 залишити без змін.

3. Справу № 925/1677/21 повернути до Господарського суду Черкаської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту за наявності підстав, передбачених у п. 2 ч. 3 статті 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.В. Попікова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак