Рішення

від 07.08.2022 по справі 904/1214/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.08.2022м. ДніпроСправа № 904/1214/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКСТРАНС-2018", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА", м. Дніпро

про стягнення заборгованості у розмірі 819 387,08 грн

Суддя Золотарьова Я.С.

Без участі представників сторін.

ПРОЦЕДУРА

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКСТРАНС-2018" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариство з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 819 387,08 грн, судовий збір у розмірі 12 290,81 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 50 000,00 грн.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 09.03.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Представник відповідача 05.07.2022 подав відзив на позов.

Представник позивача 13.07.2022 подав відповідь на відзив.

Судом враховано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Згідно частини 1 статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

При цьому, згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо тлумачення положення "розумний строк" вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ. Критеріями оцінки розумності строку є, зокрема складність справи та поведінка заявників.

Так, у справі "Хосце проти Нідерландів" 1998 суд вирішив, що тривалість у 8,5 років є розумною у контексті ст. 6 Конвенції, у зв`язку зі складністю справи, а у справі "Чірікоста і Віола проти Італії", 15-річний строк розгляду визнано Європейським судом з прав людини виправданим, у зв`язку з поведінкою заявників.

З огляду на викладене, з метою дотримання принципів господарського судочинства, суд розглянув справу в межах розумного строку.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв рішення по справі у нарадчій кімнаті.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція позивача, викладена у позові

Позивач вказує на неналежне виконання відповідачем умов договору перевезення вантажу № 20/3078 від 14.12.2020. Позивачем були надані послуги з перевезення відповідачу на загальну суму 819 387,08 грн, які останній не оплатив.

Позиція відповідача, викладена у відзиві

Відповідач зазначає, що позивачем не надані відповідачу оригінали документів відповідно до пункту 5.5 договору, що робить неможливим здійснення клієнтом оплати в строки, передбачені цим договором.

Також, відповідач просить суд розстрочити заборгованість рівними частинами на десять місяців.

Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив

Позивач зазначає, що всі документи передбачені пунктом 5.5 договору відповідач отримував, що також підтверджується підписаними обома сторонами актами надання послуг.

Позивач заперечує проти розстрочення заборгованості. Вказує, що підстави, на які посилається відповідач не є форс-мажорними обставинами, оскільки відповідачем не надано сертифікат Торгово-промислової палати України про настання форс-мажорних обставин.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУТЬ

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКСТРАНС-2018" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" (клієнт) було укладено договір перевезення вантажу № 20/3178 від 14.12.2020 (арк.с.8).

Відповідно до пункту 1.1 договору, клієнт доручає, а перевізник приймає на себе зобов`язання за плату і за рахунок клієнта надати послуги з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжміському та/або міжнародному сполученні, відповідно до узгоджених сторонами у додатків та/або заявок. Перевізник зобов`язаний доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому клієнтом вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання особі, а клієнт зобов`язаний сплачувати за перевезення вантажу встановлену плату.

Згідно пункту 2.4 договору, на кожне перевезення клієнт надає перевізнику заявку.

Пунктом 2.7 договору передбачено, що дата прийняття вантажу до перевезення та вартість визначається відповідно до відомостей товарно-супрувідних документів.

Датою виконання робіт та/або надання послуг вважається дата підписання сторонами акту виконаних робіт, за умова надання документів, передбачених пунктом 5.5 договору (пункт 2.10 договору).

Відповідно до пункту 3.5 договору, клієнт зобов`язаний оплатити перевізнику надані послуги з перевезення вантажу.

Згідно пункту 5.4 договору, строк оплати послуг, наданих перевізником, становить 45 календарних днів з дня підписання сторонами акту виконаних робіт та отримання клієнтом всіх оригіналів документів, зазначених у пункті 5.5 договору.

Відповідно до пункту 5.5 договору для проведення розрахунків за надання послуг перевезення перевізник зобов`язаний надати клієнту такі документи:

- оригінал акту виконаних робіт;

- оригінал рахунку;

- оригінал ТТН (CMR) з відміткою вантажоотримувача;

- оригінал заявки на відповідні послуги з підписом та печаткою перевізника;

- у разі наднормативного простою транспортних засобів, документи, що підтверджують простій.

У разі ненадання зазначених документів у повному обсязі, клієнт має право продовжити строк оплати пропорційно часу прострочення надання зазначених у цьому пункті документів або їх надання таким чином, що робить неможливим здійснення клієнтом оплати в строки, передбачені цим договором.

На виконання умов договору позивач надав послуги з перевезення відповідачу на загальну суму 819 387,08 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами актами здачі-приймання робіт (надання послуг) (арк.с.19-23,28,38-39).

На час прийняття рішення, доказів оплати наданих послуг у повному обсязі сторонами до матеріалів справи не надано.

ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ СТОРІН, ВИСНОВКИ СУДУ

Щодо правовідносин сторін

Згідно частини 1 статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

З огляду на наявний в матеріалах справи договір, між сторонами склались правовідносини перевезення.

Щодо суми основного боргу

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Умовами договору передбачено строки, розмір та порядок оплати наданих послуг з перевезення. Відповідно до пункту 5.4 договору, строк оплати наданих послуг з перевезення є таким, що настав.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова вiд зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Суд не приймає доводи відповідача, викладені у відзиві, з огляду на таке.

Відповідач вказує, що ним не було отримано від позивача оригінали документів відповідно до пункту 5.5 договору.

Пунктом 2.10 договору передбачено, що датою виконання робіт та/або надання послуг вважається дата підписання сторонами акту виконаних робіт, за умова надання документів, передбачених пунктом 5.5 договору.

Відтак, сторони підписують акти виконаних робіт тільки після і за умови надання документів, передбачених пунктом 5.5 договору.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем підписано акти виконаних робіт на суму 819 387,08 грн.

Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

У розумінні положень наведеної норми на суд покладено обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосуванняКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей, вирішуючи спір, виходив із того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Відповідно до статті 89 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а такожвірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зазначає, що пункт 2.10 договору передбачає підписання актів надання послуг тільки за умови надання документів, передбачених пунктом 5.5 договору. Оскільки відповідачем акти надання послуг підписані, тому суд уважає, що позивачем передані оригінали документів відповідачу, як то передбачено пунктом 5.5 договору.

Відтак, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції.

Станом на час розгляду справи доказів сплати заборгованості у повному обсязі від представників сторін не надійшло.

Перевіривши розрахунок наданий позивачем, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за надані послуги з перевезення у розмірі 819 387,08 грн підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо розстрочення заборгованості

Відповідачем заявлено клопотання, в якому він просить суд розстрочити заборгованість рівними частинами протягом десять календарних місяців.

Клопотання обґрунтовано тим, що відповідно до пункту 7.1 договору у випадку виникнення обставин, що перешкоджають повному або частковому виконанню договору, а саме: пожеж, стихійних лих, непередбачених обставин, що ведуть до порушення виробничого процесу, війни, військових дій будь-якого характеру, блокади, релігійних хвилювань, актів органів державної влади чи місцевого самоврядування і т.п. час, визначений для виконання зобов`язань за договором, повинен бути збільшений на термін дії цих форс-мажорних обставин.

Відповідач зазначає, що у зв`язку із агресією Російської Федерації проти України введено воєнний стан на всій території України з 24.02.2022 до 24.08.2022. Торгово-промисловою палатою України 28 лютого 2022 року був створений та розміщений на власному сайті загальний офіційний лист №2024/2.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань за умовами договору у встановлений термін для можливості обґрунтованого перенесення строків виконання зобов`язань та вирішення спірних питань мирним шляхом, (копія листа ТПП України від 28.02.2022 року надається).

Відповідач вказує, що він потерпає від негативних економічних змін під час агресії Російської Федерації. З 24.02.2022 на підприємстві встановлено особливий режим в умовах воєнного стану, - тимчасово призупинена діяльність у всіх структурних підрозділах до видання наказу про поновлення роботи. У зв`язку із призупиненням діяльності ТОВ «Інтерпайп Україна» повідомило у відношенні персоналу простій підприємства, заробітна плата значно зменшена. Через простій виробництва, логістичну неспроможність доставляти замовлення в належні строки, компанія опинилась в досить скрутному фінансовому становищі і оплачувати рахунки згідно умов договору наразі не може.

Відповідач доказів на підтвердження обставин, на які він посилається не надав.

Відповідач вимоги позивача вважає законними, однак, передчасними, оскільки на всій території України проходить повномасштабна війна, що є беззаперечною надзвичайною форс-мажорною обставиною, та об`єктивною перешкодою для суб`єктів господарювання виконувати свої договірні обов`язки.

Відповідно до частини 2 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та пункту 3.1 Регламенту ТПП(2) форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Щодо встановлення факту настання форс-мажору, слід зазначити, що відповідно до 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", виключною компетенцією засвідчувати зазначену подію наділена Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) та її регіональні підрозділи.

Як випливає із наведеного, сам по собі факт існування обставини форс-мажором не є. Така обставина стане форс-мажорною лише у випадку, якщо особою буде доведено неможливість виконання через неї передбачених умовами договору зобов`язань.

Зважаючи не вищевикладене, саме сертифікат ТПП України підтверджує період дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) і є належним доказом, який підтверджує неможливість належного виконання відповідачем своїх зобов`язань внаслідок форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Відтак, відповідачем не надано належних доказів настання форс-мажорних обставин (сертифікат ТПП України). Крім того, відповідачем не надано доказів введення простою на підприємстві, як і будь-яких інших доказів, які б дозволили стверджувати, що відповідач не визмозі виконати рішення суду.

Суд зазначає, що позивач також здійснює свою діяльність в умовах військової агресії з боку Російської Федерації проти України, тобто позивач та відповідач знаходяться у рівних умовах.

Частиною 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Частиною 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Зі змісту приписів статті 331 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що розстрочення виконання рішення суду є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується після набрання рішенням законної сили, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Господарським процесуальним кодексом України не визначено переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнення його виконання, у зв`язку з чим суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини і за наявності обставин, які ускладнюють виконання рішення чи унеможливлюють його, господарський суд має право, зокрема, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови.

Підставами для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення можуть бути обставини, якими його виконання ускладнюється чи видається неможливим. Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Враховуючи зазначене вище, оцінивши наведені заявником посилання на обставини, які ускладнюють виконання рішення суду, надані заявником до заяви документи, суд дійшов висновку що наведені обставини не підтверджують наявності обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять неможливим його виконання у розумінні частини 2 статті 331 Господарського процесуального кодексу України.

Як зазначено в рішенні Конституційного Суду України № 5-пр/2013 від 26.06.2013, розстрочка (відстрочка) виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.

Також, Європейський суд з прав людини, рішення якого відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовуються судом як джерело права, неодноразово наголошував щодо недопустимості невиконання або затягування виконання рішення національного суду в порушення прав іншої сторони, якою у даному випадку є позивач.

З огляду встановлені вище судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості суд не вбачає правових підстав для розстрочення виконання рішення суду.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Тому, судовий збір у розмірі 12 290,81 грн слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" про розстрочення виконання рішення суду відмовити.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІНТЕРПАЙП УКРАЇНА" (49005, м. Дніпро, вул. Пісаржевського, 1-А; ідентифікаційний код 33668606) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІМПЕКСТРАНС-2018" (61140, м. Харків, вул. Гольдбергівська, 9, офіс 18; ідентифікаційний код 42811737) основний борг у розмірі 819 387,08 грн та судовий збір у розмірі 12 290,81 грн.

Відповідно до частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, строк для подання доказів щодо розміру, понесених стороною судових витрат - протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Центрального апеляційного господарського суду.

Суддя Я.С. Золотарьова